Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Яка їм неволя? яка неволя?.. Он, пити, бунтувати... то їм неволя?! За

Те ж їх і попарили сьогодні... От попарили!.. А Чіпка, чула? як

Прийнялися за них москалі, біжить до мене, блідий такий, труситься...

Братіку, Грицьку! Ходімо, оборонімо... Ходімо — не даймо!..” Цур тобі

та пек! — думаю, — та від його... Ускочив в Остапійчин огород,

Захилився за тин та й дивлюся... А він ганя по вигону та скликав на

Оборону. Як же піймали його, як задали... буде пам'ятати довіку!..

Пішов, мов чмелений...

Христя тільки зітхнула й нічого не сказала. Грицько викурив люльку коло печі й узявся за шапку.

Куди ти? вже обід готовий. — каже Христя.

Та я тільки худобу понаповую, — одмовив він та й вийшов з хати.

Не барися ж! — гукнула навздогін Христя й кинулась готувати посуду.

XXI

СОН У РУКУ

І сниться Чіпці — немов сон, і ввижається — наче бувальщина. Сниться

йому й ввижається недавня гульня. Увесь шинок, залитий світлом — сяє,

Аж горить; музика тне, рубає; підбори землю рвуть; крики, співи...

стоголосе лящання... безпуття скажене... А збоку насуває темна ніч,

Немов чорна хмара. А в тій хмарі, в тій непроглядній темряві, ледве

Видко, чорніють панські комори, двір... Три тіні зігнулися під якоюсь

Вагою — щось несуть на плечах... тікають... зникли в голому садку...

Ось блиснула іскорка — і видко... два чоловіки качаються серед двору,

Борюкаються... Той, що зверху, лютий, як звір, шибкий, як вітер...

Придивляється Чіпка... Це ж я... я!..» — скрикує: — а підо мною

Сторож... то панський сторож... блідий, як смерть; тяжко дише; болізно

Сова руками й ногами... чутно — кров булькоче в його печінках, біжить

Чорною річкою з горла, носа... Ось розкриває очі... загоріли вони на

Хвилину іскоркою життя. То ними світить докора? чи посилає прокльони?..

Ні, то душа прощається з тілом: смерть уже застилає очі полудою... А

Ніч усе росте-ширшає і проганяє веселе грище з-перед очей... Чіпка

Затіпався, кинувся... «Ox-ox!»—застогнав з протягом, перевернувся на

Другий бік, та й знову заснув.

І знову йому верзеться й ввижається.. Ніч темна, глупа, — німа та

Глуха. Він стоїть, а кругом його розляглося сонне грище: п'яні

Чоловіки, жінки... все те мертвим сном спить, порозкидане, як

Колодяччя... Ось — угорі зайнялася над ним зірка: як свічка, палає вона

На небі — й освічує п'яне зборище на землі... Чіпка глянув на правий

бік... Захиталася темнота, затрусилася... і з неї висунулось дві тіні —

Страшні, бліді, з переламаними кістками, котрі так і виглядали із

Тіла... Ледве шкандибають вони, вивертаючи ноги то на той, то на другий

Бік; хитають на його головами — вказують руками на сонне грище... Чіпці

Здалося, що то дід Улас з матір'ю... Він затремтів увесь, засовався — й



Одвернувся...


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 171 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Поїхав, а їх звелів ще кріпше держати, щоб не дали, бува, дьорки. | Будемо. Тільки мені щось чудно: й до тебе три, й до мене три... До мене | Жарти заводити... Треба про все подумати, та й... | Мучився... | Яка вже там і робота була?! Кожен норовив як можна менше робити, а | Перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балалайці, вибиває; один тільки | Розкорписала ті врази, що глибоко крилися в серці... Серед гульні | На завтра, ще чуть стало сіріти, зібралися коло волості та взяли старшину з собою і пішли до пана в Красногорку. | Нищечком позирали у надвірні вікна, ніби таїли свій страх одно перед | Ми не бунтуємо, добродію... Ми свого просимо... |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Й знало одно лихо... щоб другого підвести, а самому — навтікача; щоб| Трохи згодом, з лівого оку, теж захиталася темнота — із неї виплило дві

mybiblioteka.su - 2015-2017 год. (0.006 сек.)