Позначення напрямку 3 страница

19. У ділових паперах перевага надається активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення (рішення було достроково виконане нашою фірмою - наша фірма достроково виконала рішення; забороняється - заборонено; не використані - не використано).

20. У ділових паперах слід уникати форм умовного способу: фірма змогла б виконати замовлення, якби... - фірма виконає замовлення, якщо...; виконавець повідомив би Вас завчасно, коли б... - завчасне повідомлення виконавця було можливе лише за умов....

21. В українській мові зовсім немає дієприкметників на -ший, -вший (рос. принесший, ставший), на -емый, -имый (рос. сопровождаемый, любимый) і з часткою -ся (рос. встречающийся). Є, але рідко вживаються дієприкметники на -чий (палаючий - рос. пылающий). Натомість українська мова використовує інші засоби, розглянуті в п.5.1. „Творення і вживання дієприкметників”.

21. Широко використовувати дієприкметники та дієприслівники, але уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, іменниками із прийменниками (описова конструкція), дієсловами (знаючий працівник – обізнаний працівник; запитуючий – запитувач, який (той, хто) запитує; не дивлячись на.. – незважаючи на..; хвилюючі враження – зворушливі враження). Сфера використання активних дієприкметників – в основному термінологічна лексика (блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, ведуче колесо, ріжучий диск, тонізуючі речовини, несуча поверхня крила, працюючий двигун, лімітуючий режим).

Контрольні запитання

Що називається „дієсловом”?

Які граматичні ознаки характерні для дієслова?

Назвіть основні форми дієслів.

Сформулюйте правила перекладу дієприкметникових конструкцій з російської мови на українську.

Назвіть основні особливості використання дієслів та дієслівних форм у мові професійного спрямування

Практичні завдання

Доберіть до поданих дієслів відповідні слова і запишіть у формі словосполучень: затвердити, забезпечити, виконати, внести, зазначити, підкреслити, наголосити, підписати, надавати, запобігти.

Від поданих дієслів утворіть активні дієприкметники, складіть з ними речення: будувати, постачати, проголошувати, друкувати, підписувати.

Доберіть текст за фахом (не менше двох сторінок формату А4). Знайдіть дієприкметники та визначте їх рід, число, відмінок.

Від поданих дієслів утворіть дієприслівники і складіть з ними речення: подорожувати, спостерігати, відчувати, нести, читати, підписувати, закінчувати.

Тема 4

Особливості використання числівників у мові професійного спрямування

4.1. Числівник як самостійна частина мови.

4.2. Зв’язок числівника з іменником.

4.3. Уживання форм однини і множини числівників.

4.4. Числівники, як компоненти складних іменників і прикметників.

4.5. Особливості використання числівників у наукових текстах і документах. Специфіка оформлення цифрових даних.

Ключові слова: числівник, кількість, означено-кількісні числівники, дробові числівники, збірні числівники, порядкові числівники, прості, складні, складені числівники, цифрові дані.

4.1. Числівник як самостійна частина мови

Числівник – самостійна частина мови, що означає число, певну кількість чого-небудь, порядок переліку при лічбі та відповідає на питання скільки? котрий? який?

Позначувана числівником кількість має три форми вияву: означену, неозначену та приблизну. Для передавання точно вираженої кількості вживаються означено-кількісні числівники, які об’єднують більшість числових назв. Вона виражається у цілих одиницях і позначається кількісними числівниками: сорок шість студентів, двадцять комп’ютерів. Певну кількість частин цілого позначає група дробових числівників: дві п’ятих присутніх. Кількість осіб, істот, предметів як сукупність, одне ціле виражає група збірних числівників: сімнадцятеро викладачів.

Неозначена кількість – це недиференційована, точно не виражена множина, що не має відповідників у натуральному числовому ряді. Із неозначено-кількісним значенням уживаються лише числівники кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, стонадцять, а також прислівники, іменники тощо.

Уся складна система числівників ґрунтується на числових назвах, до яких належать назви першого десятка, а також нуль, сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд. Решта числівників твориться за допомогою цих 16 слів. Окрема група неозначено-кількісних числівників має інші корені. Назви більйон, трильйон, квадрильйон, квінтильйон, секстильйон і т.д. є фактично науковими термінами.

Числівники не мають родових ознак за винятком:

нуль, один, мільйон, мільярд, трильйон і под. – ч.р.;

одна дві, тисяча – ж.р.;

одно, одне – с.р.

За будовою числівники поділяються на:

прості (один корінь) - три, троє, семеро, декілька, сто, сорок;

складні(два корені) - одинадцять, двісті, тридцять, триста, тринадцятеро;

складені (кілька слів) - тисяча сто вісімдесят вісім, одна сімдесята.

Зверніть увагу на особливості відмінювання числівників. За зразком числівника п’ять відмінюються числівники від дев’яти до двадцяти включно та тридцять.

Н.	П’ять
Р.	П’яти (п’ятьох)
Д.	П’яти (п’ятьом)
З.	П’ять (п’ятьох)
Ор.	П’ятьма (п’ятьома)
М.	П’яти (п’ятьох)

У числівниках на – дцять відмінюється лише друга частина. У числівників шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування голосних. Перед закінченням –ох, -ому, -ома та перед - ма в Ор.відмінку після т пишеться знак м’якшення.

За одним зразком відмінюються числівники п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят. У цій групі числівників змінюється лише друга частина.

Н.	П’ятдесят
Р.	П’ятдесяти (п’ятдесятьох)
Д.	П’ятдесяти (п’ятдесятьом)
З.	П’ятдесят або п’ятдесятьох
Ор.	П’ятдесятьма (п’ятдесятьома)
М.	(на, у) П’ятдесяти (п’ятдесятьох)

Числівники сорок, дев’яносто, сто в непрямих відмінках окрім З. мають закінчення – а.

Числівники триста, чотириста відмінюються як числівник двісті, а шістсот, сімсот, вісімсот, дев’ятсот і кількасот відмінюються за зразком числівника п’ятсот.

Н.	П’ятсот
Р.	П’ятисот
Д.	П’ятистам
З.	П’ятсот
Ор.	П’ятьмастами (п’ятьомастами)
М.	П’ятистах

У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини.

Неозначено-кількісні числівники кілька, декілька відмінюються як числівники два, три, чотири, а кільканадцять, кількадесят, стонадцять, якщо вони поєднуються з іменниками на позначення конкретних предметів, що підлягають лічбі, відмінюються як числівник п’ять.

Порядкові числівники (перший перша, перше, сотий (сота, соте) й ін. відмінюються як прикметники твердої групи – за відмінками, родами і числами, а порядковий числівник третій (третя, третє) – як прикметники м’якої групи. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина.

Дробові числівники відмінюються таким чином: чисельник – як кількісний числівник, а знаменник – як порядковий.

Числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються.

4.2. Зв’язок числівника з іменником

Запам’ятайте, що числівники керують іменниками або узгоджуються з ними. Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку. Наприклад: однієї проблеми.

При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вживаються у формі Н.в. множини. Наприклад: три комплекти. Якщо при іменниках є прикметники, то вони можуть мати форму називного або родового відмінка множини. Наприклад: три нові костюми або три нових костюми. Числівники два, три, чотири не сполучаються з абстрактними іменниками, тобто іменниками, які не підлягають лічбі (доброта, людяність) Не сполучаються вони також з іменниками: а) IV відміни (теля, порося), при них вживаються збірні числівники (двоє, троє, четверо телят); б) що мають тільки форму множини (гроші, кошти, відходи, витрати).

Після числівника п’ять і наступних іменники вживаються у формі родового відмінка множини. Наприклад: п’ять приладів, вісім томів, сто двадцять дев'ять особових справ.

При числівниках тисяча, мільйон, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини. Наприклад: тисяча гривень, нуль одиниць. Але при словах пара, десяток, дюжина, сила, маса іменники вживаються у родовому відмінку множини.

Після числівників половина, третина, чверть іменники вживаються у родовому відмінку однини. Наприклад: чверть товару (але половина задач, чверть показників).

З неозначено-кількісними (багато, небагато, кілька, кільканадцять, кількасот, декілька) та збірними числівниками (двоє, троє, четверо… десятеро… двадцятеро, тридцятеро) іменники вживаються у формі родового відмінка множини (декілька днів, багато студентів, п’ятнадцятеро каченят).

Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини. Наприклад: одна друга числа, одна ціла і п'ять десятих гектара, дві третіх особистого внеску.

Якщо до складу чисел входять слова половина, чверть, то відмінкова форма іменника залежить від форми цілого числа. Наприклад: дві з половиною доби (бо дві доби), вісім з половиною кілометрів (бо вісім кілометрів).

Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини. а числівник півтораста – у родовому відмінку множини. Наприклад: півтора року, півтораста центнерів.

Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку. Наприклад: шостий рівень, двадцять другий номер.

У датах назви місяців уживаються в Р. відмінку, наприклад: третє лютого, із двадцять четвертим серпня.

. Уживання форм однини і множини числівників.

Іноді виникають труднощі у вживанні форм однини і множини числівників. Форма однини рекомендується, якщо у складі речення є слова такого типу: більшість, меншість, решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало і т.п. Наприклад: частина абітурієнтів зарахована.

Форма множини рекомендується при однорідних членах речення. Наприклад: Не один, не два, а безліч відвідувачів скористалися акційними знижками.

Якщо ж використовуються числівники на позначення великої кількості, то переважає однина. Наприклад: Сто вісімдесят керівників підприємств прибуло (а не прибули) на конференцію.

Якщо вживаються числівники до п’яти, то пишеться форма множини. Наприклад: чотири інженери, два керівники, три менеджери.

4.4. Числівники, як компоненти складних

іменників і прикметників

Числівник один складних словах має форму одно. Наприклад: однокурсник.

У двох формах виступають у складних іменниках і прикметниках числівники два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири виступають у словах, другий компонент яких починається на приголосний. Наприклад: двовуглекислий, трибарвний, тритомник, чотирикутник. Форми двох-,трьох-, чотирьох- сполучаються з основами, що починаються на голосний. Наприклад: двохатомний, двохосьовий. Форми родового відмінка традиційно вживаються у прикметниках, що закінчуються на –тисячний,- мільйонний,- мільярдний, а також у словах, компонентом яких є складний числівник. Наприклад: двохтисячний, двадцятидворічний.

Числівники на – дцять- і на –десят- у складі прикметників і іменників мають форму родового відмінка (із закінченням –и-). Наприклад: шестигодинний,шестиденка, десятилітровий.

Числівники дев'яносто, сто в складних словах зберігають форму називного відмінка. Наприклад: стодвадцятип'ятилітній, дев'яностопроцентний.

Числівник сорок, двісті – дев'ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка. Наприклад: сорокавідерний, двохсотлітній.

Числівник тисяча входить до складу іменників і прикметників у формі тисячо: тисячочотирьохсотліття, тисячократний.

Особливості використання числівників у наукових текстах і документах. Специфіка оформлення цифрових даних

Здебільшого в наукових текстах і ділових паперах не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення. Так, простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиницю виміру) в запису відтворюється словом, а не цифрою (повинно бути не більше двох приладів). Так само пишуться однозначні числівники, якими позначаються часові межі (випробування тривають три-п’ять місяців). Якщо однозначне число супроводжується найменуванням одиниць виміру, то воно пишеться цифрами (7 грамів реактиву).

Складні й складені числівники звичайно записуються цифрами, крім тих випадків, коли ними починається речення (Було забраковано 28 виробів з цієї партії товару і Двадцять вісім виробів з цієї партії товару було забраковано).

Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати розбиваючи їх на класи за допомогою пропусків. Місце пропусків залежить від системи обчислення (при десятковій – кожен четвертий знак: 100 000 т, 253 530 грн.). Не розбивають на групи цифри в числах, що позначають номер (після знака №), у марках машин механізмів, у позначеннях нормативних документів

Запис порядкових числівників відрізняється від запису кількісних. Якщо запис ведеться арабськими цифрами, то порядковий числівник вводиться в текст з відмінковим закінченням (продукція 1-го сорту). Нарощування повинно складатися з однієї літери (коли закінчення має два голосних, приголосний чи й) або двох літер (коли закінчення має приголосний і голосний), наприклад: 3-й поверх, з 9-ї вечора, на початку 90-х років, 8-ма редакція.

При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення чи позначення одиниць виміру ставиться лише один раз після останнього: вироби 1, 2, 3-го сортів, у 4,6,12 та 13 будинках.

Складні слова, перша частина яких – цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано: 100-процентний і 100 %; 50-кілометровий і 50 км. Другу частину таких назв дозволяється скорочувати, якщо це не одиниця виміру.

Окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів (можна 473 000, а можна 473 тис.)

Ступінь точності числових значень величин, що наводяться в науковому тексті чи документі, має забезпечувати найбільшу їх інформативність і точність; при цьому треба, щоб у ряду однотипних даних ступінь точності (кількість цифр після коми) був однаковим, наприклад: довжина виробів 1,56, 1,78, 2,00 см.

Неприпустимими є цифрово-знаково-літерні комбінації (не 5%-ий рівень, а 5-процентний рівень або 5%-ний).

Слово половина не може вживатися з означенням більша, менша, значна, переважна;

Числівники зі словом понад стоять лише в Н. відмінку (понад сорок тонн);

Велике значення має використання числівників в усному мовленні. Готуючи доповідь чи звіт, числівники треба записувати прописом і проставляти наголос. Краще будувати речення так, щоб числівники вживалися у називному відмінку

У доповідях, звітах уникають уживання простого дробу і якщо у знаменнику стоїть 2,3,4, то замість ½, 1/3, ¼ треба писати і говорити: половина, третина, чверть – без числівника одна;

У цифровому позначенні перевага надається арабським цифрам за винятком рубрикації тексту. До римських цифр літери не дописуються: ІІ квартал, на І етапі, ХХІ ст.

Порядковий числівник другий (-га, -ге, -гі) треба вживати лише після числівника перший (-ша, -ше, -ші) або після будь-якого порядкового числівника (на означення послідовності, порядку). В інших випадках слід уживати займенник інший. Виняток становить однозначно парні значення або органи, чи контекст: Один контракт підписали 13.11.2006, а інший – 15.11.2006. (якщо їх більше двох). Перший проект затвердили 14.12.06, а другий – 26.12.06 (якщо їх лише два). Одним оком бачу гірше, ніж другим.

На позначення часу треба вживати прийменник о: Збори відбудуться о 18.30. Називаючи точний час, слід пам’ятати, що до 30 хв треба вживати прийменник на, а після 30 хв. – прийменник за: п’ятнадцять хвилин на восьму, за десять хвилин третя.

Прийменник у(в) використовується тоді, коли після нього вживаються слова: кількість, сума, розмір, а далі – числівник із поясненням. Наприклад: допомога спонсорів у сумі 10 (десять) тисяч гривень. Ця ж прийменникова конструкція разом із З.відмінком може вживатися при прислівниках: завширшки, завдовжки, заввишки і т.п. та при Ор.відмінку іменників місткість, вага, діаметр: Стіна цієї споруди завтовшки в 11 см, отримано вантаж вагою у 100 т.

Контрольні запитання:

Назвіть розряди числівників.

Розкажіть основні правила відмінювання числівників.

Прокоментуйте складні випадки узгодження числівників з іменниками.

Перерахуйте особливості використання форм однини і множини числівників.

Назвіть випадки цифрової фіксації числової інформації.

Назвіть випадки словесної фіксації числової інформації.

Назвіть випадки комбінованої (літерно-цифрової) фіксації.

Наведіть приклади використання числівника другий.

Назвіть декілька фраз, в яких дається інформація:

про точний час в годинах і хвилинах.

різні арифметичні дії.

Тема 5

Особливості використання займенників у ділових паперах

Відмінювання займенників.

Займенники у ділових паперах.

5.1. Відмінювання займенників

Займенник - це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники у мові вживаються для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов’язати речення в тексті.

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів:

особові я, ти, ми, ви;

особово-вказівні він, вона, воно, вони,

зворотний себе;

питально-відносні хто, що, який, чий, котрий, скільки;

неозначені абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, чий-небудь, казна-скільки та ін.;

заперечні ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, аніхто, аніскільки та ін;

означальні весь, всякий, кожен (кожний), сам, самий, інший;

вказівні цей, той, такий, стільки;

присвійні мій, твій, свій, наш, ваш, їхній.

Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли співвідноситься з певними частинами мови.

Таблиця співвіднесення займенника з іншими частинами мови

Група займенника	Частина мови, з якою співвідноситься	приклад
Особові	іменник	Я, ти
Питально-відносні	Іменник, числівник	Хто, що, скільки, котрий
Заперечні	іменник	Ніхто, ніщо
Неозначені	іменник	Дехто, дещо
Присвійні	прикметник	Наш, ваш, твій
Означальні	прикметник	Кожний, інший
Вказівні	Прикметник, числівник	Такий, стільки

Характерною ознакою займенників є те, що вони не зберігають, як правило, своєї основи в непрямих відмінках. Саме цим вони відрізняються від інших частин мови, у яких основа залишається незмінною.

Наприклад: я- мене, ти-тебе, він-його, вони-їх, хто, кого.

5.2. Займенники у ділових паперах:

Вживання особових займенників у документах

1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів (автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці).

2. У розпорядчих документах займенник я обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).

3. Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським ми, А також, коли є потреба пом’якшити категоричність висловленого (... ми дійшли таких висновків).

4. В займенниках третьої особи після прийменників у, до, біля, на (він, вона воно, вони) в орудному відмінку з’являється приставний н: до нас завітали представники, з ними укладена угода, запитали у нього, задоволений ними, керувати нею.

5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без н: завдяки їм, назустріч їй, всупереч йому).

6. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант - на ньому (а не на нім).

7. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження – Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виробів (товарів) Вашої фірми. Вони справили на нас приємне враження. Економіст Іваненко В.П. внесла пропозицію. Головуючий з нею не погодився – Головуючий відхилив пропозицію економіста Іваненко В.П.

8. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.

9. Займенник ми у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації, пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо... Повідомляємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Завод надсилає... Управління повідомляє...).

10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах).

11. Для показу суворого об’єктивного викладу, категоричної вимоги, займенник Вам опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення – Надсилаємо для ознайомлення. Просимо Вас негайно оплатити рахунок – Просимо негайно оплатити рахунок.

12. Для пом’якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з’явитися – пропоную Вам з’явитися, прошу уточнити – прошу Вас уточнити.

13. Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною доведено – я довів, нами запропоновано – ми запропонували, ними втілено – вони втілили, вами доведено – ви довели.

14. Не слід використовувати займенники особи в присутності тих, про кого йде мова.

Присвійні займенники в документах.

1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю.

2. Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм – на моєму; на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на вашому.

3. Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні необхідно дотримуватися певних правил: стосовно осіб, які не беруть учать у мовленні, використовується займенник їхній(чий?), а займенник їх є похідним від родового відмінка особово-вказівного займенника вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх висновки – надійшли їхні висновки, реалізовано їх продукцію – реалізовано їхню продукцію.

4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І.П. не справився зі своїми обов’язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину – Він власноруч відремонтував особисту машину.

5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозицій – Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції.

2.3 Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах.

1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, казна-який звіт – невідомо який звіт, котрогось із присутніх – декого з присутніх, тая нарада – та нарада, абичим завершили – невідомо чим завершили, тії розробки – тієї розробки. Перші приклади є розмовними, діалектними.

2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток.

3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (- а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає…, економіста, який працює…, Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає…, учасники зборів, які проголосували…, контракт, що був підписаний …

4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання …

5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.

Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом’якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

Контрольні питання

Яка частина мови називається займенником?

Які граматичні категорії властиві займеннику?

Які займенники можуть виступати в ролі іменника, а які в ролі прикметника?

Які займенники змінюють основу під час відмінювання?

Коли в займенників з’являється приставний приголосний н?

Які займенникові конструкції використовуються для перекладу російських прислівників; по-нашему, по-вашему, по-моему.

Тема 6

Прислівник

Прислівник як частина мови. Синтаксичні ознаки прислівника.

Розряди прислівників за значенням

Ступені порівняння прислівників.

Правопис прислівників.

1. Прислівник як частина мови.

Синтаксичні ознаки прислівника

Прислівник -це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (водночас, легко, надто повільний, повернути праворуч).

Дата добавления: 2015-07-08