Питання до державних екзаменів

ПИТАННЯ ДО ДЕРЖАВНИХ ЕКЗАМЕНІВ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Українська мова у зв’язку з іншими слов’янськими мовами (східнослов’янською, західнослов’янською, південнослов’янською). Засвоєння з слов’янських мов у складі української мови. Фонетичні, морфологічні і семантичні ознаки старослов’янізмів. Українська мова як джерело лексичних засвоєнь іншими мовами.

2. Мовна ситуація в Україні. Мовне законодавство в Україні. Закон Про мови в Україні причини прийняття, основні положення, шляхи реалізації.

3. Генезис української мови.

4. Українська літературна мова як унормована, відшліфована форма загальнонародної мови. Становлення норм української мови.

5. Писемна й усна форми сучасної української літературної мови. Функціональні стилі української мови. Їх основні характеристики.

6. Літературна мова і діалекти. Наріччя української мови. Коротка характеристика їх фонетичних, граматичних та лексичних рис.

7. І.П. Котляревський – видатний письменник дошевченківського періоду. Особливості мови його творів.

8. Т.Г. Шевченко – основоположник нової української літературної мови.

9. Роль Лесі Українки в історії розвитку української літературної мови.

10. Роль Панаса Мирного в історії розвитку української літературної мови.

11. Роль І.Я. Франка в історії розвитку української літературної мови.

12. Предмет і завдання лексикології. Слово як лексична одиниця. Лексичне значення слова. Відмінність слова від морфеми і словосполучення. Типи лексичних значень слів.

13. Основні лексичні шари української мови за походженням, соціально-історична зумовленість їх. Споконвічна українська лексика (праслов’янська, спільнослов’янська, власне українська). Найважливіші фонетичні й словотворчі ознаки власне українських слів.

14. Моносемія і полісемія. Пряме і переносне значення слів. Типи переносних значень слів. Розширення і звуження значень слів.

15. Склад лексики української літературної мови щодо виділення в ній активних і пасивних шарів. Архаїзми й історизми, їх стилістичне використання. Загальномовні неологізми та індивідуально-авторські неологізми.

16. Стилістична диференціація лексичного складу української мови (лексика загальновживана, суспільно-політична, специфічно-побутова, наукова офіційно-ділова).

17. Шляхи і способи засвоєння іншомовних слів. Стилістична характеристика слів іншомовного походження.

18. Синоніми, їх класифікація. Групи синонімів: семантичні (понятійні, або ідеографічні), стилістичні; понятійно-стилістичні, або семантико-стилістичні. Антоніми. Стилістичне використання синонімів та антонімів.

19. Омоніми, їх види. Розрізнення омонімії і полісемії. Пароніми. Стилістичне використання омонімів та паронімів.

20. Лексикографія. Лінгвістичні й енциклопедичні словники. Розвиток української лексикографії у дожовтневий і післяжовтневий періоди. (“Словник української мови” (Упоряд. Б. Грінченко (1907-1909); “Російсько-український словник” (1948, 1955, 1968); “Українсько-російський словник” (т. 1 – 6, 1953 – 1963); “Словник української мови” (в 1 – 11, 1970 – 1980)).

21. Фонетика і фонологія – два аспекти вивчення звукової системи мови. Звук і фонема. Функції фонем. Інваріант і варіанти фонем. Історія вчення про фонему. Сучасні фонологічні школи про фонему і варіанти фонем.

22. Система фонем української мови. Голосні фонеми, класифікація їх у головних виявах. Варіанти голосних фонем. Фонематична і фонетична транскрипції в українській мові.

23. Артикуляторно-акустична класифікація приголосних фонем української мови в їх головних виявах. Варіанти приголосних фонем.

24. Морфонологія як учення про регулярні фонологічні чергування, пов’язані з словотворенням і словозміною у складі морфем. Взаємодія фонеми і морфеми.

25. Зміни приголосних у мовленні (асиміляція і дисиміляція). Історичне пояснення цих явищ.

26. Палаталізація і спрощення в групах приголосних. Історичне пояснення цих явищ.

27. Чергування голосних о та е з і; о та е з нульовою фонемою, о, е після шиплячих та й, їх історичне пояснення. Чергування голосних у коренях слів як засіб розрізнення семантичних відтінків і граматичних значень.

28. Чергування приголосних фонем при словотворенні і при словозміні. Зміна г, к, х на ж, ч, ш та з, ц, с. Чергування д – дж, д – дз, с – ш, т – ч, г – ж, однієї фонеми з двома.

29. Зміна приголосних г, ж, з; к, ч, ц; х, ш, с перед суфіксом -ськ (ий),
-ств(о). Зміни приголосних перед суфіксом -ин (а).

30. Склад як явище фонетичне. Основні закономірності складоподілу в українській мові. Типи складів. Морфемне членування і складоподіл. Орфографічні склади; правила переносу слів із рядка в рядок.

31. Графіка. Український алфавіт. Співвідношення між буквами алфавіту й фонемами. Букви для позначення голосних і приголосних фонем. Звукове значення букв я, ю, ї, дж, дз, щ та подвоєння букв. Позначення м’якості приголосних на письмі.

32. Орфографія як розділ мовознавчої науки. Становлення української орфографії. Принципи українського правопису. Роль і місце кожного з них в українській орфографії. Граматичні і лексико-семантичні основи вживання великої букви.

33. Правопис прізвищ і географічних назв.

34. Правопис слів іншомовного походження.

35. Орфоепія. Норми української літературної вимови та їх суспільне значення. Вимова голосних. Вимова приголосних. Вимова слів іншомовного походження. Причини відхилень від орфоепічних норм. Необхідність боротьби з порушенням орфоепічних норм української літературної мови для забезпечення високої культури мовлення.

36. Наголос в українській мові, його роль як засобу розрізнення слів і їх форм. Норми українського наголосу.

37. Фразеологія. Класифікація фразеологізмів за структурою. Джерела фразеологізмів. Вияв в українських ідіомах національної специфіки мови.

38. Морфемна будова слова. Поняття морфеми; типи морфем. Основа і закінчення. Типи основ. Зміни в складі слова в процесі історичного розвитку української мови (опрощення, перерозклад, ускладнення). Слово і морфема.

39. Словотвір як лінгвістична дисципліна. Зв’язок його з лексикологією і граматикою. Поняття про твірну основу і словотворчі афікси. Формотворчі афікси. Словотвірний тип, словотворче значення.

40. Основні способи творення слів у сучасній українській літературній мові. Словотворення як джерело збагачення лексичного складу мови.

41. Предмет і завдання граматики. Основні граматичні поняття: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Способи вираження граматичних значень у сучасній українській мові.

42. Частини мови і принципи виділення їх. Повнозначні і неповнозначні частини мови. Явище переходу слів з однієї частини мови в іншу (загальний огляд).

43. Іменник. Семантичні й морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-граматичні категорії іменників (власні, загальні, назви істот і неістот, конкретні й абстрактні, збірні й одиничні, з матеріальним (речовим) значенням).

44. Категорія роду іменника, її значення, морфологічне, синтаксичне і лексичне вираження. Іменники спільного (подвійного) роду. Хитання в роді.

45. Категорія числа іменників, її значення і граматичні засоби вираження. Іменники, які вживаються в обох формах чисел. Іменники, що вживаються або тільки в однині або тільки в множині. Залишки форм двоїни.

46. Категорія відмінка іменників, її значення і граматичні вираження. Система відмінків у сучасній мові. Основні значення відмінків.

47. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни. Іменники першої відміни, поділ на групи, система відмінкових закінчень (з історичним поясненням). Іменники другої відміни; поділ їх на групи. Варіанти відмінкових закінчень як наслідок історичного розвитку системи відмінювання іменників.

48. Іменники 3 і 4 відмін, особливості їх відмінювання і правопису. Іменники, що знаходяться поза відмінками. Способи вираження відмінка, роду й числа невідмінюваних іменників.

49. Прикметник Семантичні, морфологічні та синтаксичні ознаки прикметника. Лексико-граматичні групи прикметників. Перехід відносних прикметників у якісні. Ступені порівняння якісних прикметників, їх значення й утворення.

50. Основні способи творення прикметників. Будова і правопис складних прикметників.

51. Короткі і повні прикметники. Стягнені і нестягнені форми повних прикметників (з історичним поясненням). Стилістичні функції коротких і повних нестягнених форм прикметників.

52. Відмінювання прикметників твердої і м’якої груп. Особливості відмінювання і правопису складних прикметників з другою частиною на
-лиций. Перехід прикметників в іменники.

53. Числівник, значення його як частини мови, граматичні ознаки. Генезис числівників. Семантичні групи числівників.

54. Відмінювання числівників. Зв’язок їх з іменниками та синтаксична роль.

55. Займенник, значення його як частини мови. Природа займенників. Розряди займенників за значенням та за співвідношенням з іншими частинами мови. Стилістичне використання займенників.

56. Відмінювання займенників (з історичним поясненням). Перехід інших частин мови у займенники (прономіналізація). Субстантивація займенників.

57. Прислівник. Морфологічні ознаки і синтаксична роль. Групи прислівників за значенням. Ступені порівняння означальних прислівників.

58. Творення прислівників. Перехід інших частин мови у прислівники (адвербіалізація). Перехід прислівників у прийменники, сполучники, частки.

59. Слова категорії стану (предикативи), їх місце у системі частин мови. Розгляд їх у науковій літературі та шкільній граматиці.

60. Дієслово. Семантичні, морфологічні ознаки й синтаксична роль дієслова як частини мови. Дієвідмінювані, відмінювані і незмінювані форми дієслова. Місце інфінітива в системі дієслівних форм.

61. Категорія виду дієслова. Значення доконаного і недоконаного видів, їх морфологічна відмінність. Способи творення видових форм. Співвідносні видові пари дієслів. Одновидові дієслова. Дієслова, що мають значення обох видів.

62. Категорія особи дієслова, її значення і морфологічне вираження. Безособові дієслова.

63. Перехідні і неперехідні дієслова, зв’язок їх з категорією дієслівного стану. Стани дієслів. Дієслова, що знаходяться поза станом.

64. Дієвідмінювання. Форми теперішнього (і майбутнього простого) часу 1 і 2 дієвідмін. Категорія числа і роду в дієсловах. Дві основи дієслова та їх роль у творенні дієслівних форм.

65. Категорія часу дієслова, її зв’язок з категоріями способу і виду. Сучасна система часових форм дієслова. Історія виникнення їх. Уживання форми одного часу в значенні іншого.

66. Категорія способу дієслова. Дійсний, умовний і наказовий способи дієслова, їх значення й утворення. Історія форми умовного і наказового способів. Уживання форми одного способу в значенні іншого.

67. Дієприкметник, його значення, граматичні ознаки. Активні і пасивні дієприкметники, їх утворення і вживання в мові. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники.

68. Дієприслівник, його ознаки. Значення дієприслівників доконаного і недоконаного виду, їх творення і синтаксична роль. Історія виникнення дієприслівників. Безособові форми на -но, -то.

69. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням. Морфологічний склад прийменників. Перехід повнозначних слів у прийменники.

70. Сполучник. Морфологічний склад сполучників. Сполучники сурядні і підрядні. Сполучні слова, їх відмінність від сполучників. Перехід повнозначних слів у сполучники.

71. Частки, їх функції у мові. Групи часток за значенням. Частки словотвірні і формотворчі. Правопис часток з іншими частинами мови.

72. Модальні слова як окрема лексико-граматична група слів. Поділ модальних слів за значенням. Вигуки, роль їх у мові. Групи вигуків за значенням. Перехід у вигуки повнозначних слів.

73. Словосполучення, його ознаки. Розмежування вільних синтаксичних і фразеологічних і лексичних зв’язних словосполучень. Типи підрядних словосполучень за морфологічною ознакою підпорядковуючого слова. Вияв у словосполученні національної специфіки мови. Проблема сурядних словосполучень. Типи підрядного зв’язку в структурі простого речення.

74. Речення як основна синтаксична одиниця мови і мовлення. Речення і судження. Ознаки речення.

75. Типи речень за метою виловлювання. Інтонаційні, змістові й структурні особливості речень кожного типу. Окличні речення як засіб вираження почуття.

76. Просте двоскладне речення. Підмет і група присудка. Підмет і способи його вираження.

77. Присудок (простий, складений), способи його вираження. Питання про складений присудок і способи його вираження.

78. Означення. Узгоджені і неузгоджені означення, способи їх вираження. Прикладка як особливий тип означення, її місце і смислові функції у відношенні до означувальних слів

79. Додаток. Прямий і непрямий додаток. Придієслівні і приіменні додатки. Додатки при словах категорії стану. Способи вираження додатка, місце його в реченні.

80. Обставини. Типи обставин за значенням і способи їх вираження.

81. Односкладні речення, характер головного члена в них. Структурно-семантичні типи односкладних речень; означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні.

82. Повне і неповне речення. Типи неповних речень. Відмежування неповних двоскладних речень від повних односкладних речень.

83. Нечленовані структури мови. Слова речення, їх типи за значенням і функціями; відмежування від неповних речень. Незакінчені і перервані структури мови, їх відмінність від неповних речень. Незакінчені і перервані структури мови, їх відмінність від неповних речень. Порядок слів у реченні.

84. Речення з однорідними членами. Способи вираження однорідності. Однорідні означення та відмінність їх від неоднорідних. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами.

85. Речення з відокремленими другорядними членами. Поняття про відокремлення. Основні умови і причини відокремлення. Відокремлення означень, прикладок, обставин. Пунктуація при відокремленні.

86. Вставні слова і словосполучення, їх типи за будовою і значенням. Вставлені слова, словосполучення, речення; їх стилістична роль.

87. Звертання, його значення, способи вираження і місце в реченні. Вокативні речення.

88. Складне речення як синтаксична одиниця (загальна характеристика). Типи складного речення. Засоби зв’язку частин складного речення.

89. Складносурядні речення. Змістові відношення між частинами складносурядного речення. Типи складносурядних речень.

90. Складнопідрядне речення з одним підрядним. Загальна характеристика його будови. Питання класифікації складнопідрядних речень у лінгвістичній літературі та шкільній граматиці.

91. Характеристика складнопідрядних речень із з’ясувальними та означальними частинами.

92. Характеристика складнопідрядних речень з підрядними обставинними частинами.

93. Складнопідрядні речення з кількома підрядними частинами. Супідрядність (однорідна і неоднорідна) та послідовна підрядність.

94. Складні речення з сурядністю і підрядністю. Різновиди речень з сурядністю і підрядністю.

95. Безсполучникові складні речення. Роль інтонації і лексико-граматичних засобів зв’язку в безсполучниковому складному реченні. Типи безсполучникових речень.

96. Складні речення із сполучниково-безсполучниковим зв’язком. Період, його структурні типи, особливості пунктуації, стилістичне використання.

97. Пряма і непряма, невласне-пряма мова, її структурні особливості та стилістичне використання.

98. Складні форми синтаксичної організації мовлення. Питання про текст як об’єкт синтаксично-комунікативного аналізу. Монологічне і діалогічне мовлення. Складне синтаксичне ціле. Абзац.

99. Основи сучасної української пунктуації. Система розділових знаків у простому і складному реченні. Правила вживання коми.

100. Правила вживання двокрапки і тире у простому і складному реченнях.

Дата добавления: 2015-11-04