Сучасна психологія не лише посідає проміжне становище між різними науками, а часто з ними безпосередньо пов´язана, є для них засобом поєднання із життєдіяльністю людини. В центрі її уваги

1 місце психології

Сучасна психологія не лише посідає проміжне становище між різними науками, а часто з ними безпосередньо пов´язана, є для них засобом поєднання із життєдіяльністю людини. В центрі її уваги завжди залишається людина - головна дійова особа суспільного і світового прогресу. Тому психологія розвивається як людська теорія і практика.

Близькість психології до суспільних, природничих і технічних наук, навіть наявність галузей, що їх вона спільно з деякими з них вивчає, жодною мірою не позбавляє її самостійності. У всіх галузях психологія зберігає свій предмет дослідження, теоретичні принципи, шляхи вивчення предмета.

Психологія в системі сучасного людинознавства займає проміжне становище, перебуваючи, за словами Константинова, «рівно посередині між природознавством і обществознанием». Таке положення психології робить її сполучною ланкою між цими науками, робить її наукою, яку, відповідно до точки зору Піаже, можна розглядати не тільки як продукт всіх інших наук, а й як можливе джерело їх розвитку. Синтезуючи досягнення суспільних, природничих і технічних наук, психологія виступає в ролі однієї з вузлових наукових дисциплін, що розробляють проблеми людини.

2 проблема предмету психологія

3 галузі психології

Ю.Л. Трофімов за спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження або перетворення психіки доцільно виокремлює три великі групи галузей - теоретичну, науково-прикладну та практичну психологію.

1. До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості, моделювання психіки.

2. До науково-прикладної психології потрібно зарахувати низку галузей, для яких характерні дослідження і практичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльності людей:

а)психологія праці досліджує психологічні закономірності трудової діяльності людини,

б)інженерна психологія вивчає особливості діяльності оператора автоматизованих систем управління, розподілу та узгодження функцій між людиною і машиною,.

в) вікова психологія

г)психологія здоров’я - наука про психологічні основи здорового способу життя, збереження та поліпшення здоров’я людини;

3. Практична психологія функціонує і розвивається як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у розв?язанні їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної психології - створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини в усіх сферах життя - від сімейних стосунків до управління державою, надати дієву допомогу в розвитку та захисті їхнього психічного здоров?я. Основними функціями практичної психології є аналіз і прогнозування поведінки й діяльності людини, активний соціальний та психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична, реабілітаційна, дорадча та психологічна функції тощо.

Між галузями психологічної науки існують тісні зв?язки. Відомо, що теоретична психологія напрацьовує систему психологічних знань, які є фундаментом науково-прикладної та практичної психології. Зі свого боку, науково-прикладна й практична психології узагальнюють засоби теоретичної психології, що сприяє постійному оновленню системи понять, категорій, принципів психологічної науки.

4 Класифікація методів психології

1 спостереження

2 Єксперимент

3 додаткові методы:

а)тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності,

5 відчуття

Відчуття (ощущения)– пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на її органи чуттів. Існують також інтерорецептивні відчуття, які є такими, що йдуть від внутрішніх органів.

синестезия – бархатистый голос, сладкий запах

Класифікація відчуттів відбувається за кількома ознаками:

1. За наявністю безпосереднього контакту рецептора з подразником, який викликає відчуття, виділяють дистантні і контактні відчуття. Зір, слух, нюх відносяться до дистантних. Ці види відчуттів забезпечують орієнтування в навколишньому середовищі. Смакові, больові, тактильні відчуття - контактні.

1 По расположению рецепторов:

экстероцептивные(глаза)

интероцептивние (Внутренние органы)

проприоцептивные (мышцы, сухожилия)

6 Загальні властивості відчуттів

Якість - це основна особливість певного відчуття, що відрізняє його від інших видів відчуттів і варіює в межах даного виду. Так, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю; зорові - за насиченістю, кольоровим тоном тощо.

Інтенсивність відчуттів є його кількісною характеристикою і визначається силою подразника, що діє, і функціональним станом рецептора.

Тривалість відчуття є його часовою характеристикою. Під час дії подразника на орган чуття відчуття виникає не відразу, а через деякий час, який має назву латентного (прихованого) періоду відчуття.

пороги відчуттів

Минимальное различие между двумя раздражителями вызывающие едва заметное различие в ощущениях.

Чутливість

Під чутливістю розуміють здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його. Дослідження показали, що адекватний подразник викликав відчуття тоді, коли досягає певного рівня, порогу. Воны бувають: верхній порог, порог розрізнення і нижній порог. Сюди ж відноситься і адаптація – зниження чутливості; пристосування організму до подразника.

7 Сприйняття, властивості сприйняття

Цілісність

константність

предметность (

осмысленность (словесное значение имеет всё)

апперцепция(зависимость восприятия от прошлого опыта, от общего содержания психической деятельности человека и его индивидуальных особенностей)

Сприймання(восприятие) – псих. процес відображення в мозку людини предметів і явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Різновиди:

1 сприймання за сенсорними особливостями (зорові, слухові)

2 за відношенням до психічного життя(інтелектуальні, емоційні)

3 за складність сприймання(сприймання простору. руху, часу)

8 класифікація сприйняття

Классификация восприятий по виду анализаторов

В зависимости от того, какой анализатор играет в восприятии основную роль, можно выделить зрительные, слуховые, осязательные, кинестезические, обонятельные и вкусовые восприятия.

Если взять младенца со дня его рождения, то мы знаем, что его зрительное восприятие очень слабо развито, он плохо различает оттенки цветов, и имеет низкую остроту зрения, только к шести месяцам младенец начинает узнавать предметы и лица.

У новорожденных есть цветовое зрение, но они различают лучше преимущественно яркие цвета, не различая серый и синий. Младенец предпочитает движущиеся стимулы стационарным. Развитие зрительной системы новорожденных происходит быстро, очевидно, сказывается опыт и биологическое состояние.

Развитие других восприятий отличается от зрительных. Так, например, вкус и обоняние у малыша развиты с момента рождения. Младенец не может производить отчетливые звуки, но различает звуки речи.

Итак, можно сделать вывод, что все чувства младенца работают с момента его рождения, вначале они мало развиты, но начинают развиваться под влиянием окружения. Вспомним, младенцев, вскормленных обитателями леса, у них преобладали, слух, зрение и обоняние, те восприятия, которые были более свойственны животным, среди которых проходила их жизнь.

Различные виды восприятия редко бывают одиночными, чаще они объединяются и становятся сложными видами.

Большее теоретическое и практическое значение имеет классификация восприятий по видам отображения в них объектов окружающего мира. С этой точки зрения можно выделить среди восприятий следующие группы:

1 Восприятие предметов окружающего мира, отображающее особенности их вещного, телесного бытия.

2 Восприятие пространства, пространственных отношений между вещами.

3 Восприятие времени, временных отношений между вещами и явлениями окружающего нас мира.

4 Восприятие движений как совершаемых предметами, вне нас находящимися, так и наших собственных движений.

Каждый из этих видов восприятий отличается своими особенностями и закономерностями, знание которых необходимо для успеха в той или другой практической деятельности - в труде, игре, учении и т. д.

9 явище синестезії

Синестезия – возникновение под влиянием раздражителя одного органа чувств ощущения характерного для другого органа чувств(бархатистій голос, сладкий запах)

10 Складні форми сприйняття

К сложным формам относятся: восприятие пространства, восприятие времени и восприятие движения.

11 Увага. Види уваги

Внимание – это направленная сосредоточенность сознания на один предмет при одновременном отключении от других.

Виды

1 произвольное

2 непроизвольное

3послепроизвольное

12 Основні властивості уваги

1 Устойчивость

2 Концентрация

3 Переключение внимания

4распределение внимания

5 объём внимания

Отвлекаемость – непроизвольное перемещение внимания.

13 поняття про уяву

Уява –це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала. Це своєрідна форма відображення людиною дійсності, де виявляеться активний випереджальний характер пізнання нею об’єктивності світу.

14 Види уяви

Види уяви

За характером продуктивності виокремлюють:

• відтворювальну (репродуктивну) уяву - продукти якої вже були ві­домі раніше;

• творчу (продуктивну) уяву.

За мірою свободи, довільності визначають:

• Пасивну уяву - що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети;

• Активну уяву - яка відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті.

За характером образів визначають:

• Конкретну уяву - в ній уявляються певні предмети, речі тощо;

• Абстрактну уяву, що оперує більш узагальненими образами (схемами, символами).

За відношенням до актуальної ситуації виокремлюють:

• Сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації);

• Творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації).

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на відтворювальну, або репродуктивну, і творчу.

Уяву поділяють ще на активну й пасивну.

аналітико-синтетичний характер

Творче перетворення дійсності в уяві підпорядковується своїм законам і здійснюється у відповідності з певними способами і прийомами. Нові уявлення, завдяки операціями аналізу і синтезу, виникають на основі того, що вже відображено в свідомості. Таким чином, процеси уяви полягають у розумовому розкладанні вихідних подань на складові частини (аналіз) і подальшому їх з'єднанні в нових поєднаннях (синтез), тобто мають аналітико-синтетичний характер.

15 Індивідуальні особливості уяви

Уява відрізняється у людей за кількома ознаками:

яскравості образів;

ступеня їх реалістичності і правдивості, новизні, оригінальності;

широті уяви;

довільності, тобто вміння підпорядковувати уяву поставленої задачі (високоорганізована і неорганізоване уява);

типу уявлень, якими переважно оперує людина (зорові, рухові тощо);

стійкості.

16 застосування уяви в техніках розслаблення

Вважається, що практично кожна людина має можливість опанувати методи саморегуляції. Процес розвитку в собі здібностей до емоційно-вольового самоконтролю будується на трьох основних моментах: релаксації, візуалізації і самонавіюванні. Основною метою є навчитися свідомо створювати в собі оптимальну «внутрішню атмосферу». Ось кілька найпоширеніших прийомів.

Цілеспрямоване уявлення ситуацій. Умінню настроїтися або зняти нервову напругу допомагає використання уяви. У кожної людини в пам'яті є ситуації, в яких вона відчувала спокій, умиротворення, розслаблення. В одних це пляж, приємне відчуття відпочинку на теплому піску після купання, в інших – гори, чисте свіже повітря, блакитне небо, снігові вершини. З таких ситуацій необхідно вибрати найзначимішу, дійсно здатну викликати емоційні переживання.

Способи відволікання. Можуть бути стани, коли до активних методів вдаватися важко. Нерідко це пов'язано з вираженою втомою. У таких випадках зняти вантаж психічної напруги можна, використовуючи метод відключення. Засобом може бути книга, яку перечитуєш багато разів, не втрачаючи до неї інтересу, улюблена музика, фільм і так далі.

17 Поняття про пам’ять та її основні функції

Пам'ять – это хранение информации.

Пам'ять - це психічний процес відображення досвіду людини шляхом засвоєння, збереження та подальшого відтворення обставин її життя та діяльності

Завдяки пам'яті розширюються пізнавальні можливості людини. Пам'ять як пізнавальний процес забезпечує цілісність і розвиток особистості.

Основні функції

18 класификации памяти

По времени хранения:

Долговременная

коротковременная

сенсорная

оперативная

По содержанию

Двигательная

Емоциональная

образная

словесно-логическая

По характеру цели деятельности

Произвольная

непроизвольная

19 Характеристика процесів пам’яті

Запоминание

Сохранение

Воспроизведение

Забывание

Узнавание

20Мнемотичны прийоми

Мнемо́ніка — сукупність прийомів і способів, що полегшують запам'ятовування і збільшують обсяг пам'яті шляхом утворення штучних асоціацій.

21 мислення

Основні розумові операції

Аналіз

Синтез

абстракція

узагальнення

порівняння

конкретизація

22Основні форми логічного мислення

Понятие

суждение

Умозаключение

23 Класифікації мислення

1 По содержанию решаемых задач

Наглядно-действенное

Наглядно-образное

Словесно-логическое

2 По степени развёрнутости

дискурсивное (поэтапное)

Интуитивное

3 По степени новизны

Творческая

репродуктивная

4 По характеру решаемых задач

Теоретические

Практические

24 Мислення і мова

МЫШЛЕ́НИЕ И ЯЗЫКнеразрывно связанные между собой явления – первое как высшая форма отражения действительности, авторое – как материальная форма осуществления мыслит. деятельности. Посредством языка мысли отд.людей превращаются из их личного достояния в обществ. достояние, в духовное богатство всего общества.

Дата добавления: 2015-11-04