В середині XIX століття смертність на території українських губерній Російської імперії становила близько 33 випадків на 1000 чол, що дещо менше ніж у середньому по європейським губерніям

Смертність в Україні

· 1 Історична динаміка

· 2 Поточна ситуація

o 2.1 Дитяча смертність

· 3 Примітки

· 4 Джерела

Історична динаміка

В середині XIX століття смертність на території українських губерній Російської імперії становила близько 33 випадків на 1000 чол, що дещо менше ніж у середньому по європейським губерніям імперії.^[1]

Внаслідок покращення медичного обслуговування, зменшення дитячої смертності, та смертності від інфекційних хвороб та епідемій, загальний коефіцієнт смертності в Російській імперії зменшувався, і у 1911 році в Європейській частині становив 27 на 1000. В українських губерніях він був ще меншим — в середньому 22 смертельних випадки на 1000 осіб.^[1]

Смертність у 2 пол. XIX ст. — поч. ХХ ст. ^[1]
	1867- 1870	1871- 1875	1876- 1880	1881- 1885	1886- 1890	1891- 1895	1896- 1900	1901- 1905	1906- 1910	1911- 1914	1867- 1914
Українські губернії	32.0	35.7	31.9	32.5	31.6	31.7	27.6	26.1	26.1	22.7	29.8
Європейська Росія	37.5	37.1	35.7	36.4	34.5	36.2	32.1	31.0	29.5	27.1	33.7

Середня смертність за 1867—1914 рр. в українських губерніях склала 29.8 на 1000 осіб. Вона була вищою у східних та північних губерніях — Харківській (32.7), Чернігівській (31.1). Найнижча смертність в цей період була зафіксована Таврійській губернії (27.6). Нижче середньої була смертність у Полтавській (28.4) та Волинській (29.6) губерніях. Смертність уХерсонській губернії губернії дорівнювала середній (29.8), а в решті губерній (Катеринославській, Подільській, Київській) коливалась в межах 30 — 31.^[1]

До 1911 року найбільше зменшилась смертність у лівобережних губерніях — Чернігівській до 19.9, Полтавській до 18.4. В решті губерній смертність була середньою і у 1911 році становила у Херсонській — 23.8, у Харківській — 23.5, у Волинській — 21.1, у Катеринославській — 22.5, у Київській — 22.7, у Подільській — 21.4, у Таврійській — 22.4.^[1]

Смертність у Російській імперії мала значні територіальні та етнічні відмінності. Загалом, коефіцієнт смертності збільшувався з півдня на північ, і з заходу на схід. Так, якщо уКурляндській, Ліфляндській губерніях смертність складала 14—17 випадків на 1000 чол, то у Оренбурзькій та Пермській — 40—42.^[1] Крім відмінностей у рівні економічного розвитку, це було спричинено ще й значною відмінністю народів за рівнем смертності. Так у 1896—1897 рр. в Європейській частині Російської імперії смертність серед найбільших релігійних груп складала (випадків на 1000 осіб)^[2]

· Православні — 34.8

· Мусульмани — 27.7

· Католики — 22.3

· Протестанти — 21.0

· Іудеї — 17.0

Зменшення смертності дітей було основною причиною поступового скорочення смертності. Лише в окремі роки смертність зростала, що було пов'язано з неврожаєм, епідеміями та війнами. Загалом, найбільше скорочення смертності спостерігалось у 1900—1904, 1907—1908, 1911—1913. Під час війни смертність різко підскочила, внаслідок чого за 1912—1920 рр. на 30% скоротилась тривалість життя.^[3]

Швидке зменшення смертності спостерігалось у 1923—1928 роках. Надвисока смертність у 1932 році призвела до того, що тривалість життя в цьому році порівняно з 1928 скоротилась у 3.5 рази (у чоловіків з 45.1 до 11.3, у жінок з 48.5 до 14.3 років). В подальші роки смертність скорочувалась. Під час війни вона знову значно зросла.^[3]

Найбільше зменшення смертності, особливо серед працездатного населення, спостерігалось у 1948—1964 роках. Смертність у віці 25-35 років зменшилась у 3 рази, у віці 35-44 роки — у 1.8 рази. В інших вікових групах смертність зменшилась у 1.3 рази.^[3]

За 1948—1964 рр. в Україні на 13,4 роки збільшилась тривалість життя — у чоловіків до з 53.3 до 68.5, жінок з 62.0 до 74.4 років. На початку 1960-х років тривалість життя в Україні стала вище, ніж в країнах Західної Європи.^[3]

У 1958—1960 рр. коефіцієнт смертності опустився до найнижчого показника за всю історію і становив 6,9 на 1000. Смертність в Україні в цей була менше ніж у Великобританії (11,5),ФРН (12,0), Франції (11,4), США (9,5) та інших країнах Західної Європи та Північної Америки.^[3]

З 1960-го року смертність в Україні, як і в цілому Радянському Союзі, почала зростати. За 1960—1985 роки смертність зросла майже вдвіча — з 6.9 до 12.1 на 1000 осіб. Антиалкогольна кампанія 1985 року призвела до незначного скорочення смертності у 1986 році до 11.0, але з 1987 року вона знову почала зростати до 11.6 у 1988 і 12.9 у 1991.

Початок 90-х років ознаменувався стрімким зростанням смертності. З 1991—1995 роки смертність зросла на 20% і досягла 15.4 на 1000. З 1995 року смертність почала повільно зменшуватись. Скорочення смертності тривало до 1998 року. За цей час смертність скоротилась до 14.4 на 1000.^[4]

З 1999 року розпочався новий виток збільшення смертності, який продовжувався до середини 2000-х років. У 2005 році смертність досягла позначки у 16.6 смертей на 1000 осіб.^[4]

З 2005 року смертність повільно скорочується. У 2009 році вона склала 15.3 на 1000 і порівняно з піковим 2005 роком скоротилась на 8%.^[4]

Коефіцієнт смертності (на 1000 осіб) ^[5]^[4]
33.0	32.0	28.0	23.0	14.3	8.5	7.4	6.9	7.6	8.9	10.0	11.4	12.1	12.1	15.4	15.4	16.6	15.3	15.2	14.5	14.5

Поточна ситуація

Смертність міського / сільського населення у 2009 р.

У 2009 році в Україні померло 706740 осіб, або 15,3 на 1000. У порівнянні з 2008 роком кількість померлих зменшилась на 47422 осіб (на 6.3%).^[4]

У регіонах показник смертності коливався від 10.2 на 1000 у Києві до 19.9 у Чернігівській області. Найвищі показники смертності характерні для північних районів — наприклад Козелецького — 27.8 осіб на 1000 (у 2008 — 30.6), Ніжинського — 27.3 (26.7 у 2008) та інших, у яких найбільш виражений процес старіння населення (Середній вік населення Чернігівської області 42.7 року; у міських поселеннях — 40, в сільській місцевості — 47; у Сумській області середній вік населення становить 41.7 років;в міських поселеннях — 40.3,у сільській місцевості 44,4 років).

Смертність сільського населення значно перевищує смертність міського. Так у містах коефіцієнт смертності склав 13,7 проміле (від 9,9 у Тернопільській області до 16,5 у Донецькій області). Смертність сільського населення становила 18,9 осіб на 1000. Найменшою вона була у Закарпатській області (12,7), а найбільшою — у Чернігівській (28,9).

Серед міст найнижча смертність у 2009 році зафіксована у Кузнецовську (5.8 на 1000, 6.0 у 2008 р.), Теплодарі (5.3, 7.0 у 2008р), а також містах Нетішин, Южноукраїнськ, Енергодар, що мають молоду структуру населення.
^[6]

Смертність населення України (1990—2009) ^[6]
	Усього померлих	Коефіцієнт смертності (на 1000 осіб))	Кількість померлих дітей у віці до 1 року	Коефіцієнт смертності дітей (на 1000 живонароджених)
	629 602	12,1	8 525	12,80
	669 960	12,9	8 831	13,90
	697 110	13,3	8 429	14,00
	741 662	14,2	8 431	14,90
	764 669	14,7	7 683	14,50
	792 587	15,4	7 314	14,70
	776 717	15,2	6 779	14,30
	754 151	14,9	6 282	14,04
	719 954	14,4	5 423	12,81
	739 170	14,9	5 065	12,83
	758 082	15,4	4 606	11,94
	745 952	15,3	4 283	11,33
	754 911	15,7	4 023	10,30
	765 408	16,0	3 882	9,58
	761 261	16,0	4 024	9,49
	781 961	16,6	4 259	9,99
	758 092	16,2	4 433	9,76
	762 877	16,4	5 188	11,02
	754 460	16,3	5 049	10,00
	706 739	15,3	4 801	9,37

Коефіцієнт смертності в Україні
2009 рік	2010 рік

Коефіцієнт смертності в Україні ^[7] (1990 - 2010 рр.)
[показати]

Основні причини смертності у 2008 р

· Хвороби с-м кровообігу — 480.120

· Новоутворення — 89.008

· Зовнішні причини захворюваності та смертності — 61.377

· Хвороби органів травлення — 35.195

· Хвороби органів дихання — 23.276

· Інфекційні та паразитарні хвороби — 17.256

· Туберкульоз — 10.357

· Хвороби, зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) — 5.171

· ВСЬОГО — 754.462

Останніми роками зростає кількість померлих від хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (з 2005 по 2008 р.р.на 43%), від хвороб органів травлення (на 11%), від інфекційних та паразитарних хвороб (менш ніж на 1%). Кількість смертей від інших причин з 2005 року зменшилась.

Коефіцієнт смертності населення в обласних центрах ^[6]
[показати]		Коефіцієнт смертності

Смертність дітей до 1 року у 1867—1910 ^[1]

[показати] (на 1000 народжених)

Дитяча смертність

Смертність дітей віком до 1 року у 2005 - 2009 рр.

Висока смертність серед дітей була головною причиною надвисокої смертності серед населення в Російській імперії. У 1867—1881 році 58% всіх смертей приходилося на дітей до 5 років, в той час коли на осіб старше 55 років приходилося лише 16% смертей. Особливо високою була смертність серед дітей до 1 року. По 50 губерніях Європейської Росії у 1867—1910 вона становила приблизно 260 випадків на 1000 народжених живими.^[1]

В українських губерніях ситуації з дитячою смертністю була дещо кращою. Так, у 1867—1881 найбільша смертність серед дітей серед українських губерній спостерігалась у Чернігівській (216 на 1000) і Харківській губерніях (205), а найнижча — уКатеринославській (152) та Таврійській (160). В середньому по губерніях Європейської Росії вона складала 271 на 1000 і збільшувалась з заходу на схід — від 150 у Прибалтійських губерніях до 350 у нечерноземних великороських губерніях.^[1]

Дитяча смертність в Європейській Росії в 1896—1897 рр. (на 1000 народжених живими)^[1]

· Православні — 283

· Протестанти — 179

· Мусульмани — 166

· Католики — 149

· Іудеї — 130

Смертність дітей до 1 року (на 1000 народжених живими) ^[8]

Дата добавления: 2015-11-04