1. Під принципами в цивільному процесуальному праві розуміють найбільш фундаментальні його положення, основні правові ідеї щодо завдань і мети здійснення правосуддя в цивільних справах.

Варіант 2, 7 семестр

1. Під принципами в цивільному процесуальному праві розуміють найбільш фундаментальні його положення, основні правові ідеї щодо завдань і мети здійснення правосуддя в цивільних справах.

Одним з таких принципів є принцип гласності та відкритості судового розгляду. Конституцією України (п. 7 ч. 3 ст. 129) встановлено, що однією із засад здійснення судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Оскільки розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито, то кожна особа має право бути не тільки присутньою під час розгляду справи, а й при проголошенні судового рішення, отримувати копії судового рішення тощо. Закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність.

Щодо дослідження під час розгляду справи особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції, то вони можуть бути оголошені у судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених ЦК України. Це правило застосовується при дослідженні звуко- і відеозаписів такого самого характеру.

Згідно із ч. 8 ст. 6 ЦПК, учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.

Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 статті 6 ЦПК України, закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність. Мова йде про реалізацію принципу гласності та відкритості судового розгляду, а точніше – обмеження цього принципу у передбачених законодавством випадках.

Керуючись вищевказаною нормою, суддя правомірно видалив журналіста із залу судового засідання з метою уникнення розголошення таємниці усиновлення.

Отже, дії судді є правомірними.

2. Згідно статті 25 ЦПК України, у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

У статтях 34 і 35 ЦПК визначено два види третіх осіб у справах позовного провадження.

Відповідно до статті 34 ЦПК, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача.

Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням цієї особи розглядається спочатку.

Згідно статті 35 ЦПК, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Отже, позивачем у цьому випадку має виступати Серьогін Володимир як власник автомобіля, а Серьогін Олексій має бути залучений до справи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. Відповідач – АТ «Київські авіалінії» (у випадку, якщо шкода була завдана Афанасьєвим під час виконання трудових обов’язків), сам Афанасьєв – третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

3. Згідно п. 1 ч. 2 статті 122 ЦПК, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Очевидно, що суддя мав на увазі, що ця справа має розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Згідно ч. 1 статті 2 ЦПК, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Очевидно, що у цьому випадку не мало місця відносин, які описані вище, а мало місце заподіяння майнової шкоди, яка має відшкодовуватися у порядку цивільного судочинства. У зв’язку з цим, дії суду були невірними і ця справа має бути розглянута у порядку цивільного судочинства. Те, що водій був співробітником органу державної влади, не змінює ситуації, оскільки у цьому випадку школа була завдана ним не у зв’язку з виконанням державно-владних функцій.

Список використаних джерел

1. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492

3. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / С.С. Бичкова, Ю.В. Білоусов, В.І. Бірюков та ін.; за заг. ред. С.С. Бичкової.— К.: Атіка, 2008.— 840с.

4. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України / Підручник. Вид. Дім Ін Юре / Штефан М. Й. – К., 2005. – 437 с.

Дата добавления: 2015-11-04