(сцена оформлена згідно ескізу, завіса закрита, звучить фонограма, чути голос)

(сцена оформлена згідно ескізу, завіса закрита, звучить фонограма, чути голос)
Голос:	Доброго часу доби, шановні друзі. Наперед вибачаюсь за надто люб’язний тон. Справа в тім, що за останній день, чи то пак, ніч моє життя зазнало деяких змін. Пояснювати просто так довго і нецікаво. Тому я спробую вам це показати, звісно ж, не без допомоги друзів. До речі, це слово, до недавна, теж було мені незнайомим. Цікаво звучить, правда: «друзі». Та, менше, з тим, уявіть собі, ніч всіх святих, яка як завжди нікому нічого хорошого не віщувала.
(звучить фонограма, художній номер) (після номеру виходить Чорт, розганяє артистів)
Чорт:	Ну, більш-менш, все геть! Ввечері затанцюєте хоча б так само і вас, можливо, не з’їдять. Пішли-пішли! В мене ще купа роботи. (пауза, фонограма, Чорт завмирає)
Голос:	А от і я. Ну, власне, я той, яким був, трішки, раніше. Зараз то я інший. Ні, такий же симпатичний та харизматичний, просто трохи змінив стиль життя. (пауза) Ой, я не про це хотів розказати, а про що? А, так от, йшов звичайний вечір 31 жовтня, всі готувалися до свята, а я вирішив влаштувати своїм колегам по цеху невеличкий сюрприз.
Чорт:	Так, артисти готові, закуски привезуть згодом, гості всі запрошені, обіцяли прийти. Щось я нервую. Ще б пак, вперше вечірка в мене вдома. Я господар, отже все має бути на найвищому рівні. От тільки цей сон дурний не вилазить з голови. (пауза, фонограма, Чорт завмирає)
Голос:	Зовсім забув вам розказати, напередодні сниться мені сон, ніби блукаю я своїм замком. Все я к зазвичай – темно, сиро, страшно – краса. Звідки не візьмись – дві мавпи. Бігають, бісяться, сваряться, миряться – весело їм. А навколо них яскраві кольори веселкою все забарвлюють, квіти цвітуть. І якось мені так страшно стало, що я аж прокинувся.
Чорт:	Насниться ж таке. Бр-р-р. Так, щось вони запізнюються, нечисть-нечистю, але ж треба бути хоча б трішки пунктуальним.
Голос:	Хазяїне, тут е-е-е… Прийшли… е-е-е…
Чорт:	Хто прийшов?
Голос:	Ну цей… як його… ну… е-е-е…
Чорт:	Казала мені відьма, не бери на роботу зомбі, вони ж безмозкі… а я добра душа. Тьху, яка ще добра, оце так сказанув. То хто там?!
Голос:	Вовкулака… е-е-е… прийшов… е-е-е прибіг…е-е-е
Чорт:	Замовкни! Впускай!
(звучить фонограма, заходить Вовкулака)
Вовкулака:	Будьте нездорові, ваше чортяче неподобство. (фонограма, нечисті завмирають)
Голос::	А ось і перший гість. Вовкулака сам по собі непоганий, тобто поганий. Просто після його гостин завжди мороки достобіса – шерсть кругом, блохи, одним словом – антисанітарія повна. Але ж, як не крути, колега.
Чорт:	Мої вітаннячка, першим з’явився. А де ж усе сімейство?
Вовкулака:	Хто де: моя зі своєю мамою на Гавайях – лапи гріють. А малечу ми в санаторій відправили.
Чорт:	Що, всіх 46?!
Вовкулака:	Взагалі-то 47, нещодавнє поповнення. Так, спеціалізований санаторій, там тобі і забавки, і кінологи. Вони там вперше, якщо сподобається, будемо їх частіше туди відправляти. А поки маємо чистий спокій, хоча б ненадовго. А тут ще й ти. Я просто не міг пропустити знатну гульню, як в старі недобрі часи.
Чорт:	А чому спокій, діти – це ж…
Вовкулака:	(перебиває) … жахіття! Ти не знаєш, що це. Я три роки не спав! Взагалі! Вони тільки те й роблять, що ганяють туди-сюди. А якщо ще десь надибають палку чи м’яча – все, гайки! Все на світі рознесуть!
Чорт:	Та ти заспокойся, проходь, будь як вдома…
Вовкулака:	… тільки не забувай, що в гостях.
Чорт:	Звідки цей негатив. Відтягнемось по повній. Кімнат для гостей в мене вистачає, ти перший, так що вибирай будь-яку. Ось туди, прислуга тобі все покаже. (Вовкулака виходить) Там в дворецького голова відвалюється, періодично, та ти не бійся.
Голос Вовкулаки:	(з-за куліс) Ух ти ж мамцю!...
Чорт:	Я ж казав, було б чого боятися. Так, що в нас далі, а, я ж не всіх артистів глянув. Хто там в нас далі?
(художній номер)
Чорт:	(до артистки) Ну, в принципі непогано. Тільки замість слова «щастя» давай «печалька», а замість «любов» – «рабабузька» і буде чудово. Іди готуйся.
Голос Зомбі:	Хазяїне, тут… е-е-е…
Чорт:	Як ти мене дістав, хто прийшов…
Голос Зомбі:	Ну цей… е-е-е… граф Дуркула…
Голос:	Дракула.
(звучить фонограма, виходить Дракула)
Дракула:	Де ти такий персонал набирав, на цвинтарі?!
Чорт:	А де ж іще. (вітаються, звучить фонограма, нечисті завмирають)
Голос:	Ну от і ще один гість, принц темряви, жах, котрий летить на крилах ночі – граф Дракула. А, якщо чесно, то за всією цією аристократичною бравадою ховається маленький кажан, котрий би зі свого замку взагалі не вилазив би. Та тільки їсти хочеться, запаси ж не безкінечні. Та ви тільки не лякайтесь, крові він давно не п’є, у вегетаріанці подався, на томатний сік перейшов.
Дракула:	Ну як, все готово?! Вперше тобі довірили такий захід, так що не впади обличчям в багнюку. А я тобі допомагати не буду, я до цього скільки років, вечірку організовував, на найвищому рівні, між іншим.
Чорт:	О, так, ніхто й не сперечається, тебе мені не переплюнути. (звучить фонограма, нечисті завмирають)
Голос:	Ага, на найвищому рівні. Чотирнадцятигодинний марафон гри в лото і танці під напівмертву музику. О! Це просто неперевершено, майстер вечірок, що не кажи. Вмерти можна було з нудьги.
Чорт:	Я старатимусь. А ти проходь, кімната в тебе з видом на… на… так, кімната в тебе з видом. Та ти проходь, почувайся як вдома.
Дракула:	(майже з куліс) …тільки не забувай що в гостях.
Чорт:	Вони що, на одній газеті з анекдотам заснули. Жах.
Голос Зомбі:	Хазяїне, хазяїне, тут… е-е-е… ну…
Голос дівчинки 1:	Ух ти, яка іграшка, майже як жива.
Голос дівчинки 2:	Ага, ще й як конструктор, розбирається. Е, віддай руку.
Голос дівчинки 1:	Вона моя!
Голос дівчинки 2:	Ні, моя! Віддай!
Голос Зомбі:	Хазяїне е-е-е рятуйте! (фонограма, чорт завмирає)
Голос:	О! А от і переломний момент в моїй історії. Дві маленькі бестії, які перевернули моє життя з ніг на голову. Ви дуже скоро з ними познайомитесь. Не знаю, чи будете ви раді такій зустрічі, та все ж…
Чорт:	Хто там ще, запускай, раз прийшли.
(звучить фонограма, виходять дві дівчинки)
Дівчинка 1:	Ух ти, а тут цікаво!
Дівчинка 2:	Ага, як у якомусь фільмі.
Дівчинка 1:	Чи в мультику!
Дівчинка 2:	Фільмі!
Дівчинка 1:	Мультику!!!
Дівчинка 2:	А я кажу, як у фільмі!!!
Дівчинка 1:	А я кажу, як в мультику!!!
Чорт:	Тихо! Тільки прийшли, в мене вже від вас голова болить.
Дівчинка 1:	(до іншої дівчинки) Чула, говорить, геть як наш тато. (перекривляє) В мене від вас голова розколюється!
Дівчинка 2:	(підтримує) Ви дасте мені поспати чи ні?!
Чорт:	Тиша!!!
Дівчинка 1:	Геть як тато.
Дівчинка 2:	Такий же нудний.
Чорт:	Ви можете помовчати хоча б хвильку. Ви хто такі і чого без запрошення припхалися, щось я вас не впізнаю.
Дівчинка 1:	Я – Юля.
Дівчинка 2:	А я – Оля.
Юля:	Ми гуляли-гуляли…
Оля:	…і заблукали…
Юля:	… потім натрапили на це місце…
Оля:	… а потім ця дивна лялька…
Юля:	(перекривляє) … хазяїне, хазяїне…
Оля:	… і ось ми тут…
Юля:	… а де це тут?
Чорт:	(тримається за голову) В мене від вашого базікання зараз роги повідпадають.
Оля:	До речі, класний грим, у вас що, якась вечірка, карнавал, маскарад.
Юля:	Тундра. Сьогодні ж ніч всіх святих. А грим і справді класний, як справжній.
Чорт:	Який ще грим?! Гримом користуються тільки люди, та й то… Стоп…
Юля:	(до Олі) Чула, каже «люди», так сказав, ніби сам якийсь… (пауза, дівчата переглядаються)
Оля:	Слухай, а може… (наступає Чорту на хвоста)
Чорт:	А-а-а! Боляче, а якби вам так. (пауза, фонограма, всі завмирають)
Голос:	І тут до мене дійшло. Вони ж звичайні дівчатка, звичайні людські діти. Я вже таких років сто не бачив. Хто б міг подумати, в мене вдома – люди, тільки маленькі. Та ще й в такий вечір, самі, без дорослих і як вони тільки сюди втрапили.
Чорт:	А-а-а-а! Вони справжні!
Дівчата:	А-а-а-а! Він справжній!
(звучить фонограма, герої бігають по сцені, не знаючи, куди подітись) (потім зупиняються, відхекуються)
Чорт:	Ви… ви…
Дівчата:	Ти… ти…
Чорт:	Так, стоп, без паніки. Зараз все вирішимо. Як ви сюди потрапили.
Дівчата:	Ми… ми…
Голос Дракули:	Чортяко, що там за галас?! Якісь проблеми?! (чути кроки)
Чорт:	Ой-ой, що ж робити? (звучить фонограма, всі завмирають)
Голос:	Не знаю чим, що керувало мною в той момент, страх чи жалість. Не знаю. Дракула, звісно ж, нічого поганого їм би не зробив, але міг постраждати мій авторитет. Тому я… ну, одним словом, самі все побачите.
Чорт:	Ховайтесь, хутко. Ось там, комірчина. Закрийтесь там і сидіть мовчки, я скажу, коли можна буде виходити. (дівчата з переляку стоять мов вкопані) Бігом! (дівчата ховаються, з інших куліс виходить Дракула)
Дракула:	Хоч тут в тебе трапилось. А! Я так і знав, без моєї допомоги ти нічого не організуєш. Кажи вже, чим допомогти?
Чорт:	Ти як у воду дивишся, звісно, без тебе нічого не виходить. Допоможи, будь-ласка, у мене тут ще артисти, на вечір, подивишся.
Дракула:	(з неохотою) Ну давай, показуй.
Чорт:	(гукає) Хто там далі, заходьте.
(художній номер)
Дракула:	(після номеру) Ну, може бути, тільки якось дуже швидко. Хай співає повільніше і буде нормально.
Чорт:	(поспіхом) Добре! Обов’язково, щоб я без тебе робив. Я дослухаюсь. А ти іди… відпочивай, ніч довга, чимало сил знадобиться.
Дракула:	Це так. Слухай, а в лото гратимемо?
Чорт:	(ще швидше) Звісно, і в лото, і в монополію, і в мафію. В що скажеш, в те й заграємо, тільки йди вже.
Дракула:	Без гри в лото немає свята. (виходить)
Чорт:	(пошепки) Дівчата. Дівчата. Все, можете виходити. (заглядає за куліси) Агов, ви де? (гукає) Оля! Юля! Ну де ж ви! (вибігає)
(звучить фонограма, з іншого боку виходять Відьма та Медуза Горгона)
Відьма:	Ну і сервіс: ні швейцара, ні дворецького, ні, власне, самого господаря. Де ж та Чортяча пика?!
Горгона:	І не кажи, нас покликав, а сам десь здимів. В Єгипті і то сервіс кращий, пам’ятаєш.
Відьма:	Таке забудеш, All inclusive, це тобі не абищо. (обидві сміються) (звучить фонограма, нечисті завмирають)
Голос:	Ледь не забув, зовсім з голови вилетіло, що ці двоє теж там були. Знайомтесь, ліпші подружки: Відьма (вже й не пам’ятаю, як її звуть) і Медуза Горгона. Та, що в дивному високому капелюсі – то Відьма – спеціаліст з приворотів, відворотів, всякої біди. У вільний від прокльонів час може весілля провести, чи корпоративну вечірку. Така собі бізнес-леді. А та, що з дивною зачіскою – то Медуза Горгона. Вона колись була дуже симпатичною, і за це дуже не злюбила її інша стара відьма. Наслала вона на Горгону такі чари, що тепер жоден чоловік не може їй у вічі глянути, одразу ж в камінь перетвориться. Те закляття навіть на нас, на нечистих діє. Одному Дракулі все-одно, він в дзеркалі не відображається, тому й не діє на нього та вся біда.
Чорт:	(вибігає) Дівчата!
Відьма:	Давненько нас так ніхто не називав.
Чорт:	(злякано) А-а-а. Леді, як завжди запізнюються?
Горгона:	Не запізнюються, а затримуються.
Чорт:	Добре-добре. (прикриваючи очі від погляду Горгони) Ви тут, випадково, нікого такого, ну, дивного чи підозрілого не зустрічали?
Відьма:	Звісно зустрічали.
Чорт:	Та, і кого?
Горгона:	Одного дуже нечемного, неохайного Чортяку, який про своїх гостей геть забув.
Відьма:	Ага, і навіть не причепурився до вечірки, яку сам, власне, і брався організувати.
Горгона:	Часу ж лишилось небагато.
Чорт:	Все ви зі своїми жартами. Ви проходьте. Я для вас кімнату приготував, з джакузі. Наводьте марафет, скоро починатимемо.
Відьма:	О, то вже інша справа. А манікюр буде.
Чорт:	Манікюр, педикюр, пілінг, спа, повний спектр послуг. Мені для вас нічого не шкода.
Горгона:	Ти приємно дивуєш, куди йти.
Чорт:	Ось туди, четверті двері по коридору на право. (Відьма і Горгона виходять) Почувайтесь як вдома… (прислухається) Ну, хоч хтось… (продовжує шукати) Юля! Оля!
(художній номер) (після номеру виходять Оля і Юля)
Оля:	А цікаво тут.
Юля:	Ага, тільки трішки моторошно.
Оля:	А як ти думаєш, той Чорт справжній.
Юля:	Не знаю, важко повірити, але мені здається, що якби він хотів нас скривдити…
Оля:	… то вже давно це зробив. Ще й заховав нас від того зубатого.
Чорт:	(вибігає) Довго я вас маю шукати?!
Дівчата:	(лякаються) А-а-а.
Чорт:	Тихше, не лементуйте так, а то ще хтось прибіжить.
Юля:	Ти що, справжній.
Чорт:	Найсправжнісінький. Не знаю, як ви тут опинилися, та й знати не хочу, та вам час додому.
Оля:	А ти не такий вже й страшний, як малюють.
Чорт:	Хто не страшний, я! Та я! Та я!
Юля:	Навіть не прикидайся. Ми вже встигли зрозуміти, що ти добрий.
Чорт:	Що ви таке вигадуєте? Ніякий я не добрий! Зараз взагалі відведу вас до Вовкулаки, матиме чим перекусити.
Оля:	А от і не відведеш, в тебе серце добре.
Чорт:	Що за нісенітниці? В мене повна хата нечисті, а тут ви. Накивайте п’ятами, доки цілі.
Юля:	А ми знаємо, ти нас образити не даси. Щось нам так підказує. (фонограма, всі завмирають)
Голос:	А те дівчисько таки мало рацію. В той момент, щось так йокнуло в районі грудей. Навіть не знаю, що то було. Та мені чомусь дуже закортіло допомогти цим дітлахам, зробити добру справу. Сам не вірю, що таке кажу.
Чорт:	Добре-добре. Я вам допоможу, тільки б вас більше не бачити.
Дівчата:	Ура! Ура! Дякуємо!
Чорт:	І не чути. Для початку потрібно вас із замку вивести, а потім якось доставити додому. Може просто вас запакувати і поштою відправити. (дівчата здивовано дивляться на Чорта) Так ідейка кепська. Пішли, зараз, щось вигадаємо. Ой я ж і забув, зараз всі сходитимуться, а якщо ви комусь на очі попадете. Що ви там казали за грим? (виходять)
(художній номер) (після номеру з куліс в інші йде Чорт)
Чорт:	Дами, є невеличка розмова. (чути скрип дверей)
Голос Горгони:	А-А-А! (звук ляпаса) Стукати треба!
Чорт:	(виходить, тримаючись за щоку) Мало роги не позлітали.
Відьма:	(виходить, похапцем одягаючи капелюх) Ти що, рогатий, геть знахабнів. Те, що ти тут господар не дає тобі права вриватись без запрошення.
Чорт:	Винен, винен. Вибачаюся. Вибачаюся.
Відьма:	Потім перед нею вибачишся.
Чорт:	Добре-добре.
Відьма:	Досить, досить, все по два рази повторювати, я не глуха. Чого припхався, що вже почалося?! Ми скоро (збирається йти)
Чорт:	Ні, я до тебе в справі.
Відьма:	В якій такій справі? (пауза, фонограма, нечисті завмирають)

Голос:	Ну і що мені було казати. Що я збираюсь допомогти двом маленьким дівчаткам потрапити додому. Та мене на сміх піднімуть, а може й на палю посадять, за зраду Нечистому народу. Мені ж потрібно було лише зілля, що виконує бажання. Вони б загадали повернутися додому і все. Довелось імпровізувати.
Чорт:	Мені потрібне бажаннявиконувальне зілля. Допоможеш?
Відьма:	А навіщо воно тобі? Я його просто так не готую. Чи тобі Горгона своїм ляпасом геть памороки забила?
Чорт:	Це моє щастя, що я очі встиг заплющити, а то стояв би зараз (зображає пам’ятник) на поталу голубам. Ні, воно, мені потрібно для однієї справи.
Відьма:	Для якої такої таємної справи?
Чорт:	Ну… я … (шепоче щось на вухо)
Відьма:	(уважно слухає) Ух ти! Ха-ха. Ти?! І Вона?!
Чорт:	Та тихо ти… Ще почує. Розумієш, я давно хотів її кудись запросити, а в очі глянути не можу. От я й хочу, випити те зілля і загадати… ну, ти розумієш.
Відьма:	Оце так поворот. Я то допоможу, всі інгредієнти в мене є. Вірніше, майже всі.
Чорт:	А чого бракує?
Відьма:	(трішки подумавши) Волосини людської дитини. А так як наша Горгона, все-таки, леді, то ліпше дівчинки.
Чорт:	Ха-ха, теж мені завдання. Зараз буде.
Відьма:	І де ти в ніч всіх святих його добудеш, всі люди по норах сидять, від страху трясуться в цю ніч.

Чорт:	Не ті вже люди, тим паче діти. Ти готуй зілля з того, що є. А волосину я тобі принесу. Дай трішки часу. Я миттю. (Чорт вибігає)
Відьма:	Що це з ним. Певне ніч така. (виходить) (художній номер) (після номеру виходить Чорт)
Чорт:	(оглядається на всі боки) Можна. (виходять дівчата переодягнені в якесь лахміття та загримовані) Ну викапана нечисть.
Юля:	А що, прикольно.
Оля:	Ага, ми в тренді.
Чорт:	Не знаю, в якому ви там тринді, та в такому вигляді вас точно не впізнають.
Дівчата:	Круто! (звучить фонограма, виходить Вовкулака)
Вовкулака:	Все, я готовий. Давайте відриватись. Ау-у-у. (помічаючи дівчат) Ух ти, а це ще хто? (до Чорта) Я їх раніше не бачив.
Чорт:	Та це… ну…
Юля:	А ми в гості…
Оля:	… до рідного дядечка…
Чорт:	А, так – це племінниці мої. Знайомся, це – Юл…іанна і Ол…еандра.
Вовкулака:	Якісь чудернацькі імена. Можна я буду звати вас просто Юлі і Оля.
Дівчата:	Без проблем.
Вовкулака:	(до Чорта) А звідкіля племінниці, в тебе ж ні братів, ні сестер.
Чорт:	Та це діти свата кума двоюрідної тітки внучатої племінниці того діда, що в війну сиротою лишився... (пауза) Це довга і нецікава історія. Ось приїхали на гостину, та ще й на таке свято потрапили.
Вовкулака:	І не кажи, пощастило їм (принюхується), та щось від них дивно пахне. Людський запах нагадує.
Юля:	Та ми просто неподалік людей живемо…
Оля:	… от і запах приївся…
Чорт:	Так, зараз трішки побудуть з нами і… ну ти зрозумів.
Вовкулака:	Та що ж тут незрозумілого.
(звучить фонограма, виходить Дракула)
Дракула:	Ну що, гульнемо. (помічаючи дівчат) А це хто?
Чорт:	Потім познайомитесь. Вовче, допоможеш.
Вовкулака:	Ну звісно.
Чорт:	От і добре. Мені до Відьми треба та й розпочинати пора.
Вовкулака:	А що, і вона тут?
Чорт:	Не тільки вона, ще й Медуза Горгона.
Вовкулака:	А і ця краля тут…
Дракула:	Що є те є.
Чорт:	(до Дракули) Ну з тобою зрозуміло, ти не боїшся на неї глянути, щоб не стати (зображає пам’ятник) А ти? (до Вовкулаки) Звідки знаєш, як вона виглядає?
Вовкулака:	Дуже просто (показує окуляри). Дракула давно підігнав.
Чорт:	Точно! Окуляри. Як я сам не здогадався. Це ж так очевидно.
Дракула:	А навіщо тобі до Відьми?
Чорт:	Та є одна невідкладна справа. (до Дракули) Слухай в тебе, випадково, немає ще однієї пари окулярів?
Дракула:	Я вам що магазин оптики?!
Чорт:	Ну вибачай, я ж просто так.
Дракула:	(дістає окуляри) Тримай. Подарунок на свято. Так що за справа?
Чорт:	(забирає окуляри) Потім розкажу. (збирається йти) Ледве не забув (висмикує волосину з голови Юлі) Скоро повернусь і розпочнемо вечірку. (вибігає)
Дракула:	Ну і що робитимемо.
Юля:	Давайте знайомитися. Я – Юля.
Оля:	А я – Оля.
Дракула:	Моя темна величність, принц темряви – граф Дракула.
Оля:	Так принц чи граф.
Дракула:	Що?
Юля:	Ну, ви сказали і принц, і граф.
Оля:	То хто ви?
Юля:	Бо нам незрозуміло.
Вовкулака:	Ясно, чому Чортяка вас тут залишив, а сам втік.
Оля:	Не правда.
Юля:	Нікуди він не втікав.
Оля:	Він просто хоче нам допомогти.
Юля:	Ага, бо він добрий.
Дракула і Вовкулака:	Що? Добрий? Хто? Чорт?
Дівчата:	А хто ж іще?
Дракула:	Та він стільки людей перелякав, що годі й злічити.
Вовкулака:	Та він стількох на лихі діла підбив, що зірок на небі стільки немає.
Юля:	А нам обіцяв допомогти.
Оля:	(майже пошепки до Юлі) Тихше ти. Ще здогадаються і тобі нам гайки.
Юля:	Точно, а давайте гратися.
Вовкулака:	Ми вам що, діти, гратися.
Оля:	(дістає з сумки м’ячика) А може все таки…
Вовкулака:	(раптом міняється на очах) М’ячик, м’ячик, м’ячик. Давай, давай, давай. Кидай, швидше. (лунає музика, Юля, Оля і Дракула грають з Вовкулаком в «собачку») (Вовкулака ловить м’яч, гра припиняється)
Дракула:	А весело вийшло.
Юля:	Еге ж.
Оля:	А ви гратись не хотіли.
Вовкулака:	Я навіть захекався трішки.
Дракула:	Я б попив чогось холодненького.
(дівчата злякано переглядаються)
Вовкулака:	Я чув, Чортяка спеціально для тебе томатним соком запасся.
Дівчата:	Томатним соком?!
Дракула:	Ну звісно. Люди тепер їдять і п’ють всяку гидоту. А томатний сік набагато корисніший, і смачніший, і спрагу ліпше тамує.
Юля:	Я теж люблю томатний сік..
Оля:	І я.
Вовкулака:	То як наввипередки?
Дівчата:	Залюбки! (вибігають)
Вовкулака:	Так не чесно, не було команди «Руш»! (вибігають)
Дракула:	Як діти маленькі, аристократи так себе не ведуть (зривається з місця) Хто останній той і гремлін. (вибігає)
Голос:	От так і сталося. Я і подумати не міг, що вони подружаться. В цих дівчатах, незважаючи на всю їхню в’їдливість та набридливість, було щось притягуюче, позитивне… Ну та менше з тим. Одним словом добувши заповітний волос, я попрямував до Відьми, але цього разу вирішив постукати.
Чорт:	(за кулісами, чути стукіт в двері, виходять Чорт і Відьма) Ну, як зготувала зілля?
Відьма:	Майже, я його готувала в іншій кімнаті, щоб та не допитувалася. А ти добув те, що мав? Без волосинки нічого не вийде.
Чорт:	Ображаєш. (дає відьмі волосину) Свіжесенька.
Відьма:	Де ж ти її дістав?
Чорт:	В мене свої канали. Часу обмаль, пора розпочинати вечірку, іди закінчуй.
Відьма:	Зачекай, я то піду. А Горгона там сама. Вже вбрана, не бійся. Може, не даси їй сумувати? (пауза, фонограма, нечисті завмирають)
Голос:	Не сказати, що я ніколи про неї не думав. Звісно думав, яка вона, чи симпатична, яка в неї посмішка, які очі. Але завжди відштовхував один мінус, який перекреслював усі плюси. Я не хотів бути пам’ятником. Аж тут я згадав за подарунок Дракули.
Чорт:	Добре, тільки ти поспіши. (Відьма виходить) (Чорт одягає окуляри, сідає спиною до куліс) Чуєш, ти там?
Голос Горгони:	(різко) А де ж мені ще бути?
Чорт:	Я тут дещо хотів тобі сказати, але так як я трішки боюсь, я говоритиму через двері. Ти мене вислухаєш?
Голос Горгони:	(м’яко) Може й вислухаю.
Чорт:	Ти знаєш, я давно хотів тобі це сказати. Ще з тих пір, як вперше почув твій голос. Вір не вір – я часто чую його уві сні. (під час слів Горгона виходить, Чорт її не помічає) І так мені стає хороше, чуючи його, таке приємне тепло розливається по всьому тілу. Інколи мені сниться як ми разом прогулюємось десь цвинтарем, ворони каркають, люди з вилам кричать – романтика. Останнім часом мені правда снились мавпенята, але тепер я розумію до чого. Вони й надихнули мене на цю розмову.
Медуза Горгона:	(перебиває) То чому ж ти досі мене нікуди не запросив? Злякався? (присідає коло Чорта)
Чорт:	(піднімає очі) Та я просто за окуляри не знав. А тепер я неодмінно… (лунає бій годинника) Ой, вже дванадцята. Пора розпочинати, потім договоримо. (вибігає)
Медуза Горгона:	От чому усі хлопці такі: як тільки щось серйозне накльовується одразу накивають п’ятами. (виходить)
(художній номер) (після номеру виходить Чорт у фраку та метелику) (діти після номеру гуртуються позаду, інша нечисть повільно виходить з різних боків) (Відьма, тримаючи в руках пляшку з чимось, разом з Горгоною з одного боку) (Вовкулака, Дракула, Оля і Юля – іншого)
Чорт:	(пафосно) Вельмишановні вампіри та відьми, перевертні та всіляка нечисть запрошую вас на щорічне святкування дня всіх святих. Сьогодні тільки найвеселіше, найстрашніше та найцікавіше тільки для вас. (на авансцені збираються всі герої)
Вовкулака:	А ти знаєш, досить весело.
Дракула:	Без лото, звісно, не те, але ці малі чортенята… це просто.
Юля:	Нам теж було весело з вами, дядечку Дракуло.
Оля:	І з вами (обнімає Вовкулаку)
Відьма:	(до Чорта) Все готово. (простягає пляшечку) Питимеш?
Чорт:	(бере пляшку, тримає в руках) (пауза, фонограма, герої завмирають)
Голос:	Навіть не знаю, що вам сказати, дорогі друзі. В той момент моя голова була як вулик, в якому нескінченним роєм гули бджоли. З одного боку хотілося випити, нарешті зняти ті трикляті окуляри, що намуляли мені носа і нарешті подивитись в очі тій, котру так жадав побачити. Але з іншого – дві маленькі дівчинки, які просто хотіли додому. І раптом я все таки вирішив.
Чорт:	Досить. Стоп. Відійшли від дівчат. (Чорт стає між нечистю і дівчатами)
Дракула:	Тобі що, роги голову натерли?
Чорт:	Відійшов, я кому сказав! Це не мої племінниці – це справжні людські діти. І вони просто хочуть додому.
Вовкулака:	Я ж казав, від них людським духом тхне.
Чорт:	Ніхто з вас їх не скривдить, вони просто вип’ють це зілля і повернуться додому.
Дракула:	Ах ти ж зрадник!
Вовкулака:	А шкода, що вони люди. З ними було весело, (до Дракули) правда ж.
Дракула:	Так, було. Але ж вони – люди!
Відьма:	Той що! Люди давно не такі, якими ми звикли їх бачити. Досить вже цих стереотипів. Ви тільки гляньте на цю малечу, кому вони можуть зашкодити. Так що припиніть цей балаган і дайте сказати. (підходить до Чорта) А ти слухай. Ти думаєш, я не здогадалась нащо тобі те зілля? А та волосина повністю розвіяла мої сумніви. Просто для того, щоб воно спрацювало потрібне тільки велике бажання і воно в тебе є. Так що пий і не хвилюйся.
Чорт:	А як же…
Дівчата:	Нам і тут весело.
Дракула:	А додому ми їх потім підкинемо.
(Чорт п’є, дивиться на Медузу Горгону без окулярів, посміхаючись, бере її за руку)
Чорт:	Давайте розважатись! В цю ніч не можна інакше.
(художній номер) (після номеру всі завмирають, звучить фонограма, на авансцені Чорт)
Чорт:	Ось так все і було. Не зрозуміло хто переміг добро чи зло, знаєте, як на мене вони завжди йду поруч – де є одне, там не обійдеться і без іншого. Дівчата ще довго гостювали, а потім Дракула відніс їх додому, на крилах звісно. Вовкулака до самісінького рання витанцьовував краков’як з Відьмою (цікавий був дует). А я нарешті зважився запросити Горгону на побачення. Не знаю, що з цього вийде, але час покаже. Хочете вірте, хочете – ні, та така видалася нічка. Ще та. Та знаєте, там де закінчується одна історія починається інша, ще цікавіша. Але це вже іншим разом, скажімо, через рік, на цьому ж місці. Неспокійної вам ночі. Бувайте.

Підготував: ОКДД Киричук В.Л.

Перевірив: зав. відділом Кох С.Л.

Дата добавления: 2015-11-04