Виробничий процес і основи його раціональної організації

Виробничий процес і основи його раціональної організації

1. Склад і структура виробничого процесу

Основу всієї діяльності кожного промислового підприємства складає виробничий процес.

Виробничий процес – це сукупність взаємозалежних прцесів праці і природних процесів, в результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються на готову продукцію.

Основними елементами, що визначають процес праці, а отже, і виробничий процес, є доцільна діяльність, предмети праці і засоби праці.

Доцільна діяльність (або сама праця) здійснюється лю­диною (персоналом підприємства), що витрачає нервово - м'язо­ву енергію для виконання різних механічних рухів, спостере­ження і контролю за впливом знарядь праці на предмети праці.

Предмети праці визначаються специфікою продукції, що випускається підприємством. Основною продукцією промисло­вості є різного роду вироби. В залежності від призначення роз­різняють вироби основного і допоміжного виробництва. Виро­би, що не виготовляються на даному підприємстві, а одержуються у готовому вигляді, називають комплектуючими покупними виробами.

До засобів праці відносяться знаряддя виробництва, зем­ля, будинки, споруди, транспортні засоби. Серед засобів праці визначальна роль належить обладнанню, у першу чергу — ро­бочим машинам.

Природні процеси в предметах праці проходять під впливом природних сил без безпосередньої участі людини, але під її контролем. Наприклад, охолодження заготовок, виготовлених литтям чи ковкою, охолодження деталей після термічної оброб­ки, бродіння, сушіння пофарбованих предметів і т.п.

Виробничий процес в умовах сучасного промислового вироб­ництва є дуже складним і складається з

- основних;

- допоміжних;

- обслуговуючих процесів.

Основні процеси — це процеси, що виконуються безпосе­редньо для виготовлення виробів основного виробництва. При їхньому виконанні змінюються форми і розміри предметів праці, їхня внутрішня структура, вид і якісна характеристика вихідних матеріалів. До них відносяться і природні процеси.

Основний процес підрозділяється на окремі стадії, до яких відносяться:

♦ у машинобудуванні: заготівельна, обробна, складальна;

♦ у текстильній промисловості: прядіння, ткацтво, обробка;

♦ у металургії: доменне, мартенівське і прокатне виробництво.

На заготівельній стадії створюються поковки, виливки і за­готовки, що піддаються, як правило, подальшій обробці, а потім складанню.

На обробній стадії заготовки або матеріали піддаються об­робці і перетворюються на готові деталі.

Складальна стадія — це процес одержання складальних оди­ниць чи готових виробів внаслідок зміни взаємного розташу­вання предметів праці, включаючи процеси регулювання, дове­дення, обкатки.

Нині спостерігається значне зближення всіх стадій, як у просторі, так і в часі. Досягається це використанням сучасних, більш досконалих методів одержання заготовок (точного лит­тя, спеціальних методів прокатки та ін.), що повністю або част­ково виключають подальшу (механічну) обробку.

Кожна окрема стадія виробничого процесу підрозділяється на часткові процеси, що являють собою сукупність операцій визначеного виду по завершеній обробці предмета праці — механічної, теплової, хімічної, біохімічної, мікробіологічної, по розфасовці й пакуванню готової продукції. Так, на машинобу­дівному заводі обробна стадія, як правило, поєднує такі част­кові процеси, як механічну обробку, виготовлення зварних конструкцій, термічну обробку і т.п. Складальна стадія основного виробництва може включати часткові процеси зі здійснення вузлового і загального складання. Допоміжні процеси — це процеси з виготовлення (чи відновлення) продукції, яка використовується на самому підприємстві. Допоміжні процеси сприяють безперебійному доводженню основних виробничих процесів. Отримана за їх допомогою продукція використовується на підприємстві для обслуговування основного виробництва. У машинобудуванні до них відносяться: ремонт і модернізація обладнання, виготовлення інструмента та оснащення, виробництво і передача енергії усіх видів.

Деякі допоміжні процеси (наприклад, виготовлення технологічного оснащення) також можуть складатися із заготівельної,обробної і складальної стадій.

Обслуговуючі процеси здійснюються з метою забезпечення необхідних умов для нормального проходження основних і допоміжних процесів. До них відносяться складські, транспортні і контрольні процеси. На практиці обслуговуючі процеси часто називають допоміжними. Однак їх не можна змішувати, тому що їхнім результатом є виробництво послуг, а не продукції для власних потреб підприємства.

Визначальна роль на підприємстві належить основним процесам. Разом з тим, їх нормальне функціонування можливе тільки за чіткої організації всіх допоміжних і обслуговуючих процесів.

Основною структурною одиницею виробничого процесу на підприємстві є виробнича операція.

Операція — це частина виробничого процесу, що виконуєть­ся на одному робочому місці безперервно без переналагод­жень обладнання над тим самим предметом праці. Опера­ція — це первинний об'єкт нормування витрат часу, організації і планування виробництва.

Залежно від ролі і характеру участі у виробничому процесі операції підрозділяються на:

♦ основні;

♦ допоміжні.

Визначальна роль належить основним або тавтологічним опе­раціям, в результаті яких змінюються форма, розміри, властивості оброблюваних предметів, а також їхнє взаємне розташування.

Допоміжні операції пов'язані з переміщенням предметів праці з одного робочого місця на інше, складуванням і контро­лем якості.

В залежності від рівня технічної оснащеності всі операції поділяються на:

♦ ручні;

♦ машинно-ручні;

♦ машинні;

♦ автоматичні;

♦ апаратурні.

До ручних відносяться операції, що виконуються вручну із за­стосуванням простого інструмента без механічного приводу. При цьому основним енергетичним джерелом є зусилля робітника.

Машинно-ручні операції виконуються за допомогою машин або механізованого інструмента, робочий орган яких приводить­ся в дію двигуном. При цьому необхідна постійна присутність робітника, який переміщує механізм чи предмет обробки.

При машинних операціях основна робота виконується ма­шиною. Участь же робітника обмежується виконанням допом­іжних операцій і керуванням машиною.

Автоматичні операції здійснюються машинами - автоматами без безпосередньої участі робітника. Останній виконує тільки функції контролю за роботою машини і ходом виробничого процесу.

Апаратурні операції виконуються в спеціальних апаратах, камерах, де предмет праці піддається впливу теплової й елект­ричної енергії, і не вимагають безпосередньої участі людини. Апаратурні операції пов'язані зі зміною хімічного складу матер­іалу або його загального стану. До апаратурних відносяться операції в термічних і плавильних печах, гальванічних ваннах, більша частина технологічних процесів у хімічній промисловості. На консервних заводах до апаратурних відносяться операції зі сте­рилізації консервів в автоклавах, варінні сиропу та ін.

Виробничий процес повністю визначає склад технологічного обладнання і робочих кадрів промислового підприємства, а також впливає на особливості побудови його виробничої структури.

2. Принципи раціональної організації виробничого процесу

Усі виробничі процеси повинні раціонально поєднуватися у часі й просторі. Для кожного підприємства характерні свої особливості такого сполучення. Разом з тим можна виділити загальні принципи раціональної організації виробничого про­цесу:

□ Принцип спеціалізації

Під спеціалізацією розуміють вузькість номенклатури виготовлення продукції, близької за призначенням, конструкцією або технологією виготовлення, а також вузькість процесів, що здійснюються на робочому місці.

Поділ складних операції на прості, концентрація великого числа виробів, оброблюваних за одну операцію, призводять до спеціалізації робочих місць, застосування спеціального устаткування й інструментів, що прискорює виробничий процес, а відтак скорочує його тривалість.

Спеціалізація дає можливість:

• спрощувати організацію виробничих процесів і створювати умови для підвищення рівня механізації й автоматизації;

• знижувати собівартість і підвищувати якість продукції;

• підвищувати продуктивність праці і скорочувати тривалість виробничого циклу;

• підвищувати ефективність виробництва.

□ Принцип пропорційності

Пропорційність процесів - це узгодженість усіх частин виробничих процесів за пропускною спроможністю, яка характеризується тим, що за певний (однаковий) проміжок часу у всіх частинах процесу проходить обробку однакова (пропорційна) кількість предметів праці.

Пропорційність є найважливішим принципом організації виробництва, що реалізується при встановленні певних співвідношень виробничої потужності між дільницями і цехами, між цехами основного виробництва, між основним і допоміжним виробництвом. Пропорційності слід дотримуватися й у розміщенні робочих місць відповідно до балансу трудомісткості і норм виробітку.

Виробничі заділи, а також кількість матеріальних ресурсів, що підлягають обробці, повинні бути пропорційними протягом тривалості всього виробничого циклу.

При забезпеченні пропорцій у всіх елементах виробництва, його кількісних і часових співвідношень зникають причини збоїв, а відтак скорочується тривалість виробничого циклу.

Порушення цього принципу призводить до диспропорцій, виникнення «вузьких місць», недостатнього використання виробничих потужностей, збільшення виробничих заділів, збільшення тривалості виробничого циклу. Дотримання принципу пропорційності важливе не тільки для основних, але і для допоміжних та обслуговуючих процесів.

В основі проектування виробничих систем покладений принцип пропорційності виробничих процесів та їх складових. Через об'єктивний динамізм сучасного виробництва початкова пропорційність процесів постійно змінюється. Підтримати її можливо на засадах зваженого управління (оперативного планування), комплексного підходу до прийняття рішень щодо організаційно-технологічного розвитку підприємства.

□ Принцип паралельності

Принцип паралельності означає одночасність виконання різнорідних виробничих і технологічних процесів над різноманітними предметами праці і випливає з пропорційної побудови та повторення частин виробничих процесів. Паралельність має місце при виконанні суміжних операцій, стадійних процесів основних, допоміжних і обслуговуючих окремих процесів.

Паралельність процесу обумовлена його організацією. Виробничі процеси на підприємствах можуть мати складний характер, що пояснюється складністю продукції, яка має сотні і тисячі складових частин, і складністю технологічних операцій, здійснюваних по кожному елементу із застосуванням різного устаткування. Складний процес за всіма стадіями повинен відбуватися одночасно. Створення відповідних умов для паралельного ходу виробничих процесів усіма його складовими і постійна підтримка цієї одночасності - одна з головних умов, що дозволяє досягти скорочення тривалості виробничого циклу. Ця умова забезпечується синхронністю виробничих процесів, створенням необхідних (нормативних) заділів і підтримкою їх на заданому рівні.

□ Принцип безперервності процесів

Безперервність процесів проявляється в безупинному плині (без простою устаткування і працівників) кожної частини процесу і безупинного проходження (без простою і очікування обробки) кожним виробом всіх технологічних процесів. Цей принцип цілком реалізується лише в технологічно безперервних виробництвах (металургійна, хімічна, харчова галузі промисловості). Для дискретних виробничих процесів принцип безперервності знаходить прояв у ліквідації або зведенні до мінімуму усіх видів перерв у виробництві продукції (міжопераційних, внутрішньоопераційних, міжстадійних, міжцехових тощо). Об'єктивною передумовою безперервності процесів є дотримання принципу пропорційності і ритмічності.

□ Принцип ритмічності процесів

Ритмічність означає виконання рівних обсягів робіт, випуск однакової кількості продукції за рівні інтервали часу, тобто процес повинен підпорядковуватися певному ритму. Ритмічність забезпечується сталістю і рівністю витрат часу на виробництво кожної одиниці продукції, тобто повторюваністю частин процесів через визначені проміжки часу. Ритмічність основних процесів забезпечується при узгодженні з ритмом основного виробництва організації допоміжних і обслуговуючих процесів.

□ Принцип обробки партіями

Для дискретних виробництв принцип обробки партіями потребує дотримання певних пропорцій і співвідношень з кінцевими процесами й обсягом виробництва. Обробка виробів партіями сама по собі істотно впливає на тривалість циклу виробництва. Тривалість виробничого циклу скорочується при скороченні партії виробів. Ідеальним варіантом є випадок, при якому кількість виробів у партії дорівнює одиниці, що досягається при безперервному потоковому виробництві.

□ Принцип концентрації операцій

Концентрація операцій, як одна з організаційних форм скорочення тривалості виробничого циклу, може застосовуватися у двох формах. У першій формі концентрація органічно пов'язана зі спеціалізацією і диференціацією праці, коли частина загального процесу розкладається на окремі самостійні операції з певним ступенем їх концентрації. Це дозволяє застосовувати спеціальне устаткування і пристрої.

В іншій формі концентрація розглядається як об'єднання розрізнених операцій в одну, що виключає перерви між операціями і час на переміщення предметів праці з одного робочого місця на інше.

Розглянуті принципи раціональної організації виробничих процесів тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного, по-різному реалізуються у певних формах і методах організації виробництва. Повне дотримання вищерозглянутих принципів дозволяв досягти безперервного, рівномірного і ритмічного здійснення виробничих процесів, а також ефективного використання виробничих ресурсів.

Дата добавления: 2015-11-04