Витоки мовленнєвого розвитку дітей

Витоки мовленнєвого розвитку дітей

ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

А в тій книжці малюночки, А в тій книжці співаночки,

і наука, і забава, Бо та книжечка цікава. (М. Підгірянка)

Теоретичні засади художньо-мовленнєвої діяльності

Художньо-мовленнєва діяльність дитини дошкільного віку являє со­бою складний полікомпонентний утвір. У ньому можна виділити 4 провідних, стрижньових складових:

· сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів;

· відтворення змісту і виконавча діяльність (декламування, відповіді на запитання, переказування, бесіда за ілюстраціями, узагальнюючі бесіди, читання за ролями тощо);

· театралізована діяльність (інсценування, театральні вистави);

· творчо-імпровізаторська діяльність (ігри-драматизації, ігри за сю­жетами літературних творів, словесно-поетична творчість).

Оттке, художньо-мовленнєва діяльність – це діяльність, пов'язана зі сприйманням літературних творів, їхнім виконанням, відтворенням, яка супроводжується образним, виразним мовленням, словесною творчістю.

В основі художньо-мовленнєвої діяльності лежать художні образи, • пропоновані дитині художньою літературою.

Художня література – це мистецтво слова, до якого діти прилучаю­ться з раннього дитинства. Мистецтво слова відображує довкілля в художніх образах, спресовує в них типове на основі узагальнення життєвих явищ. Отже, художня література – це засіб образного осмис­лення дійсності.

Художній твір для дітей акумулює в собі мистецтво, психологію і пе­дагогіку. Саме тому- художні твори використовують у дошкільних зак­ладах з педагогічною метою як засіб виховання. Та все ж не слід забу­вати, що дитяча художня література – це насамперед вид- мистецтва, до якого ми прилучаємо дітей. Це мистецтво слова, яке втілюється в активній художньо-мовленневій діяльності дітей за змістом художніх творів.

Художня література як мистецтво слова виконує низку функцій, се­ред них інформаційно-освітню, виховну, наці'онально-духовну, історич­ну, естетичну, культуроносну, розважальну.

1. Інформаційно-освітня функція полягає в тому, що кожний художній твір несе відповідну інформацію, повідомляючи дитину про певні події, життєві ситуації, явища і закони природи, соціальні та мо­ральні норми співжиття тощо. За цією функцією твори художньої літе­ратури можна поділити на кілька груп:

а) ті, що несуть у собі зовсім нову для дитини інформацію, з якою вона ще не стикалася в житті;

б) твори, в яких обігрується знайома інформація в нових варіантах, несподіваних для дитини ситуаціях, уточнюються певні форми і прави­ла життя і поведінки",

з) твори, в яких подаються поглиблені знання зпевної галузі (при­рода, мова, краєзнавство, математика, астрономія, мораль, історія, народознавство тощо). Добираючи твір, вихователь повинен чітко ви­значити пізнавальні завдання, яга містить змістова сторона твору (зба­гачення, уточнення, розширення знань дітей чи ознайомлення..., закріп­лення..., вправляння...).

2. Виховна функція художньої літератури. Тут доречно пригадати крилаті слова російського, критика В. Г. Бєлінського, який писав, що дитячі книжки пишуться для виховання, а виховання – велика справа, оскільки воно вирішує долю людини. І це справді так. Адже кожна книж­ка, яку читає дорослий дитині, виховує її розумово, морально,"естетич­но. Від того, як прочитає твір вихователь, на чому і як він розставить акценти, на що зверне увагу дитини, залежить і її ставлення до змісту прочитаного, що саме зумовить у неї позитивні емоції, співчуття, а що – негативне ставлення і засудження. Через ставлення дитини до героїв і подій художнього твору у неї формуються певні уявлення про довкіл­ля, закони людського життя, моральні та естетичні почуття, правила й етичні норми поведінки. Чим глибше дитина занурюється у зміст тво­ру, сприймає і розуміє його (в єдності думки і почуття), тим більший виховний вплив він здійснить на неї. Якщо ми хочемо, щоб літератур­ний твір позитивно вплинув на дитину, потрібно відшукати засоби, які б підсилили емоційний відгук на книгу, засоби управління процесом сприймання художнього твору відповідно до вікового періоду дитини, створити умови, що сприяли б перенесенню знань і почуттів дітей, які вони одержали під впливом книги, в їхню активну, практичну діяльність.

За словами О. В. Запорожця, художній твір сприяє не лише засвоєн­ню нових знань та вмінь, не лише формує окремі психічні процеси, а й змінює загальне ставлення до дійсності, стимулює виникнення нових, більш високих мотивів!діяльності.

3. Національно-духовна функція. За словами О. В. Запорожця, ху­дожній твір сприяє, не лише засвоєнню нових знань та вмінь, не лише формує окремі психічні процеси, а й змінює загальне ставлення до дій^ сності, стимулює виникнення нових більш високих методів діяльності. Дитяча книга виникає на стиках мистецтва, педагогіки та психології В художніх^ образах відображено національний характер героїв, їхню національну психологію, свідомість, національний менталітет. Через описи пейзажів, природи дитина пізнає свій рідний край, свою Вітчизну, а художнє розкриття взаємовідносин українців, родинних і дружніх стосунків формує у дитини високу духовність, притаманну українському

народу. В дошкільному віці відбувається процес соціалізації дитини завдяки інституту соціальних ролей, серед яких особливе місце посі­дає національна роль, що формується вже на перших етапах соціалі­зації особистості. Книги, написані зразковою, образною живою рідною мовою, сприяють формуванню національного менталітету, високої ду­ховності дитини. Особливо цінним у цьому відношенні є український фольклор, який акумулює в собі не тільки квінтесенцію національного досвіду, а й витончену влучність та точність рідної мови. Прислів'я, приказки, приповідки, казки відбивають ментальність нації, той духовно- моральний кодекс, ті думки, до яких дійшов народ упродовж своєї бага­товікової практики. Тому виховувати і навчати дитину потрібно насам­перед на творах українських письменників, національному фольклорі.

Історична функція. Художня література – це мистецтво слова, це той національний скарб, який єднає минулі покоління, історію народу з сучасністю в єдиний організм. Історію творить народ, письменники зберігають її для своїх нащадків. Так, діти дошкільного віку дізнаються в переказах, оповіданнях, казках про давніх героїв українського народу: Олексу Довбуша, Кирила Кожум'яку, Наливайка, Богдана Хмельницько­го, Івана Голоту тощо; про історію рідного краю, традиції, звичаї, обере­ги, свята свого народу.

Культуроносна функція. Художня література, так само, як і рід­на мова, є носієм національної культури. Твори художньої літератури (проза, поезія, драматургія) виконують функцію пропаганди національ­ної культури, транспортування, переливання її національних цінностей у скарбницю світової літератури, культури. Всьому світу відомі україн­ські письменники Т. Г. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, Олесь Гон­чар, Г>. Тичина та ін., а разом з ними наша українська духовність. Куль­тура, описана літературою, стає органічною частиною світової культури. Культуроносна функція літератури реалізується й на особистому рівні. Чим більше людина читає художніх творів українських письменників, тим краще пізнає свій народ, його традиції, тим багатшою стає її мова, тим високо-культурнішою стає і сама людина як носій національної культури. Ось чому так важливо з раннього віку прилучати дітей до кращих літературних зразків українського фольклору, поезії, прози, драматичних творів, знайомити їх як з творами українських класиків, так і сучасних поетів і письменників.

Естетична функція. Мистецтво слова справляє величезний вплив на емоційну сферу дитини, на їі почуття. Дитина сприймає худо­жній твір на слух. Відтак неабиякі вимоги ставляться до мистецтва ви­разного читання дорослого. В процесі читання (розповідання) чтець розкриває своє емоційне ставлення до фактів, подій, героїв твору і тим самим впливає на дітей, переконує їх, що саме так і повинно було все відбуватися, пробуджує у дітей співчуття, співпереживання. Художній образ допомагає дитині прожити разом з героєм частину його життя, "ввійти в його життя", перейнятися його почуттями.

Поетичні твори своєю образною мовою викликають у дітей почуття прекрасного, естетичну насолоду, бажання запам'ятати вірші, читати їх близьким і знайомим людям, водночас вони поповнюють словник дітей яскравими образними виразами, епітетами, метафорами.

Розважальна функція. Ціла низка художніх творів, які виконують функцію розважання дітей, належить до гумористичного жанру. Це тво-

ри Г. Бойка ("Бруднуря", "Вереда", "Веремій", "Не загублюся" та ін)., В. Ладижця ("Ой болить у мене зуб" та ін)., Д. Білоуса ("Упертий Гриць", "Лікарня в зоопарку", "Пташині голоси", "Веселий кут", "Турботливі друзі" і т. п)., перевертні М. Вінграновського, О. Сенатович, А. М'яст- ківського, В. Нестайка та ін. Діти люблять твори цього жанру, вони ви­кликають у них сміх, радість, веселощі. Для розваги дітей використову­ють і театральні вистави та ігри за змістом художніх творів.

Дошкільник не вміє сам читати книгу, він тільки слухач. Слухання – складний процес дерцептивної діяльності дитини. Вона сприймає слово вихователя, в сприйманні твору бере участь лише слуховий аналізатор. Тому дуже важливим моментом в активізації слухання є включення зорового аналізатора. Це забезпечується виразністю читання художньо­го твору, мімікою, жестами, силою голосу, тембром і темпом мовлення вихователя. В процесі слухання в свідомості дитини виникають уявлен­ня – конкретні образи (герої, предмети, явища, описи природи), дитина їх усвідомлює, пов'язує між собою, розуміє зміст прочитаного. Розумін­ня, усвідомлення змісту художнього твору зумовлює певні почуття, емоційні переживання, формує певний естетичний настрій, впливає на поведінку дітей.

Сприймання дітьми змісту художніх творів має активний характер: діти постійно переривають хід розповіді, втручаються в події, звертаю­ться із запитаннями, намагаються допомогти героям, легко приймають позицію героя, подумки діють разом з ним, імітують жестами йс?го дії, борються з його ворогами.

Активне, дійове ставлення приводить дитину іноді до несподіваних, з по­гляду дорослих, дій: вона чорною фарбою замальовує' на картинці негатив­ного героя, вириває ілюстрацію з його зображенням. Образи художніх творів викликають у дітей почуття співпереживання, співчуття. їх не задовольняє невизначеність ситуації, кили невідомо, хто "хороший", а хто "поганий". Вони "намагаються одразу виділити позитивних героїв, приймають їхню позицію, негативно ставляться до всіх, хто їм заважає. Іноді навіть неживі предмети піддаються суворій критиці, яюцо дитина не знаходить того, кого можна звинуватити в тому, що трапилося. Активне сприймання художніх творів, уміння стати на позицію героя є своєрідним "регулятором" поведінки дитини, стимулює її до активної діяльності.

Навчити дитину сприймати художній твір у єдності думки й почуття – це означає виховати в майбутньому талановитого читача. Чим більш глибоким буде сприймання дітьми змісту художнього твору, тим більший буде його виховний вплив на дитину. Проте не будь-який художній твір може захопити дитину, позитивно на неї вплинути і стимулювати її діяльність.

У доборі художньоїіДіітератури вихователі повинні дотримуватися відповідних принципів^ *

ПРИНЦИПИ ВІДБОРУ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ

А. Висока художня майстерність твору. Іноді вихователі читають дітям оповідання, яке вдалося знайти відповідно до теми заняття чи на актуальну тему сьогодення. Такі "чергові" оповідання здебільшого ма­ють невдалу ф°РмУі в'ялий сюжет, невиразних героїв, які залишають дітей байдужими і тут же забуваються. •

Б. Образність, жвавість, відповідність літературним нормам мови художнього твору. Висока художня майстерність твору багато в чому визначається мовою. Цінність твору для дітей в тому, що він повинен бути написаний живою, образною і водночас літературною мовою. Добре, якіцо письменник використовує яскраві порівняння, ме­тафори, фразеологічні звороти, які легко запам'ятовуються, пряму мову (діалоги дійових осіб). Слід уникати творів, у мові яких трапляється багато слів зі зменшувальними суфіксами, полегшуючими дитячими словами.

В. Цікавий сюжет. Оповідання із захоплюючим сюжетом, з яскра­вою і гострою характеристикою героїв надзвичайно подобаються дітям. Такий сюжет мають українські народні казки, дитина ладна не розлуча­тися з героями казок, сюжет казки тримає її увесь час у напруженні. До творів, які відповідають означеній вимозі, можна віднести оповідання М. Коцюбинського, В. Сухомлинського, К. Ушинського, казки І. Франка тощо.

Г. Простота і ясність композиції. Дитячий твір повинен мато чітку композиційну структуру, конкретність у зображенні героїв (позитивних, негативних), обстановки, деталей, які допомагають уявити дитині не тільки яскравий образ героя, а й місце, де відбуваються події.

Д. Доступність художнього твору дитини. Цей принцип узгоджує­ться з принципом відповідності змісту художнього твору віковим особ-. ливостям дітей. Залежно від* вікової групи вихователь повинен-добира­ти і книги дитячих письменників, які пишуть для дітей молодшого, се­реднього, старшого дошкільного віку (диференційовано). Дитячі видав­ництва повинні чітко диференціювати, для якого вікового періоду вида­ються книжки. Недоцільно об'єднувати весь дошкільний вік (скажімо, "для дітей дошкільного віку"), а ще гірше, коли книжка рекомендується для двох суміжних вікових періодів – дошкільного і молодшого шкільно­го віку. Книжка принесе користь, якщо її зміст буде зрозумілим і доступ­ним дитині. Водночас не слід забувати, що іноді інтереси дітей переви-. щують свій-віковий рівень, їм багато читають вдома, тоді вихователь може читати і більш складні оповідання.

Е. Принцип новизни І контрасту в змісті художніх творів. Є пре­дмети, явища, життєві події, країни, з якими можна ознайомити дітей лише через художню літературу (Космос, деякі тварини, життя на Пів­ночі, на Півдні, в Африці, діяльність шахтарів, моряків, льотчиків, війсь­кові події, події з минулого країни тощо).

Якщо події, про які розповідається в оповіданні, далекі від дитини, вона їх ніколи не бачила і не сприймала безпосередньо, необхідно до­бирати ілюстровані дитячі книжки, які б розширили поле безпосеред­нього сприймання дитини. Серед різних видів ілюстрацій дитячих кни­жок (лінійний, світлотіньовий, умовний рисунок) найзрозумілішим є світло-тіньовий рисунок.

Є. Урахування конкретних педагогічних завдань, задля вирішення яких добирається художній твір. Тематика художніх творів для дітей досить різноманітна. Художні твори використовуються майже на всіх заняттях. Зважаючи на. це вихователю слід чітко диференціювати,, з якою метою буде використаний твір і на занятті з якого розділу його слід читати. Так, скажімо, твори природничої тематики (про пори року, явища природи, птахів, тварин, комах тощо) читають на заняттях

з розділу "Рідна природа", твори на соціально-побутову тематику (професії дорослих, транспорт, про рідну країну, свята тощо) – на за­няттях ознайомлення з явищами довкілля. Казки, твори на морально- • етичні та розважальні (гумористичні) теми читають на заняттях з ху­дожньої літератури.

Вдало дібрати твір – це лише початок роботи з художнім твором. Ви­хователь повинен дотримуватися і відповідних принципів ознайомлення дітей з художніми творами.

ПРИНЦИПИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ХУДОЖНІМИ ТВОРАМИ

Принцип емоційно-виразного читання художнього твору. Сут­ність виразного читання – в його емоційній насиченості. Вибравши твір, треба галька разів прочитати його, визначити характер інтонації, логічні паузи, логічний наголос, темп читання, тембр мовлення героїв та пер­сонажів твору. Оволодіння мистецтвом художнього читання і розпові­дання є професійним обов'язком кожного вихователя.

Усвідомлення І розуміння дітьми змісту художнього твору. Художній твір лише, тоді може справити на дитину позитивний вплив, коли вона його добре зрозуміла, усвідомила хід подій, ідею чи мораль твору. Тому перед читанням твору слід продумати, які слова та фрази будуть важкими для розуміння дітей та як їх пояснити: перед читанням, у процесі читання, після читання. Скласти запитання для вступної бесі>- ди, відтворювальної бесіди за змістом оповідання (пізнавального зміс­ту), дібрати ілюстрації та картинки, які допоможуть'дітям наочно уявити описані події.

Ні. Повторність читання. Якщо художній твір невеликого розміру;. його слід одразу прочитати на занятті ще один чи два рази. З великим за розміром твором можна обмежитися повторним читанням окре- ■ м.их уривків, Найбільш яскравих і значущих епізодів. Повторне читання од=- ного й того самого твору передбачається протягом місяця, кварталу, року. Знайомий твір читають на інших заняттях, скажімо, в ході етичної бесіди, на заняттях з розвитку' мовлення (переказування знайомого твору). Уривки знайомих творів читають у процесі бесід про довкілля, літературних вікто­рин, на тематичних літературних вечорах та ранках. Знайомі твори діти можуть слухати в записах на платівках, на магнітофоні, дивитися теат­ральні вистави, діафільми, мультфільми, кінофільми.

Включення дітей в активну пізнавальну діяльність за зміс­том художнього творуг. Реалізації цього принципу сприяють елементи драматизації та інсценізації на заняттях, ігри-драматизації, інсценування художніх творів, розігрування сюжетів віршів, забавлянок, пісень, теат­ралізовані та сюжетно-рольові ігри за змістом художніх творів; малю­вання, аплікація за мотивами прослуханих творів з наступним розпові­данням за своїми малюнками-ілюстраціями.

Взаємозв'язок пізнавальних, виховних і мовленнєвих за­вдань.Кожний художній твір впливає на дитину з трьох сторін: інфор­мує про щось нове, дає їй нові знання; виховує розумово, морально, естетично; збагачує, уточнює і активізує словник дитини. Отже; всі ці завдання вихователь повинен чітко визначити в програмовому змісті заняття, на якому буде читати твір.

VI.' Принцип тематичного читання творів. У практиці роботи дош­кільних закладів використовують читання творів на одну тему впродовж певного періоду, на одному занятті, протягом місяця, кварталу. Так, скажімо, на занятті з природи на тему "Весна" (Зима, Осінь, Літо) можна дібрати 2-3 невеликих оповідання, в яких ідеться про різні періоди вес­ни. За їхнім змістом проводять порівняльну бесіду. Або на занятті озна­йомлення з довкіллям на тему "Професії твоїх батьків" дітям читають 2-3 оповідання, вірші про професії дорослих, розглядають картини,. ілюстрації. Твори з цієї самої тематики читають дітям і на інших занят­тях упродовж 1-2 місяців, завершується читання цього циклу творів тематичною заключною бесідою "Професія твоїх батьків".

Підготовка до етичної бесіди (про скромність, ввічливість, чесність, правдивість тощо) вимагає тематичного читання творів протягом квар-. тапу.

Принцип оцінювального ставлення дітей до змісту худож­нього твору. Розуміння, усвідомлення тексту зумовлює у дитини емо­ційні переживання, співчуття, що є основою для формування адекват­них оцінних суджень, моральних та етичних оцінок.

ДЖЕРЕЛА ХУДОЖНЬОГО ЧИТАННЯ І РОЗПОВІДАННЯ ДІТЯМ

Українська усна народна творчість – найбільш: широковживане джерело виховання, навчання і розважання дітей. Фольклорні твори поділяються на народнопоетичні, прозові та ігровий фольклор. Серед народнопоетичних у дошкільних закладах використовують утішки, заба- влянки, пісні, вірші, лічилки, мирилки, голосилки, прислів'я, приказки, приповідки, загадки, скоромовки; ігровий фольклор – це народні, хоро­водні драматичні ігри з текстом і діалогом ("Ходить гарбуз по городу", "А ми просо сіяли", "Подоляночка" тощо).

Найбільш улюбленим фольклорним жанром для дітей є, звичайно, казки, які прийшли до нас з глибокої давнини. В дитячому садку викори­стовують такі види казок: казки про тварин, чарівні (фантастичні) казки, соціально-побутові казки, перекази, "надокучливі" казки.

Твори письменників-класиків (Т. Г. Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Л. Глібов, П. Грабовський, М. Коцюбинський, Я. Щоголів, О. Олесь, С. Васильченко).

Тарас Григорович Шевченко – великий український письменник, на-, родився В березня 1814 р. Український народ відзначає день народжен­ня Шевченка у березні місяці "Шевченковим святом". Шевченко – спра­вді народний письменник, поет. Його називають на Україні Кобзарем. Так називається і його перша книжка "Кобзар", який є в кожному дитя­чому садку, в кожній сім'ї. Шевченко написав багато віршів, поем, опо­відань. На слова Шевченка написані усім відомі пісні "Реве та стогне Дніпр широкий", "Думи мої, думи".

Шевченко мріяв про вільне, щасливе життя українського народу. Свої мрії поет виклав у вірші "Заповіт". Він любив рідну природу, написав чимало віршів: "Світає", "За сонцем хмаронька пливе", "Тече вода з-під явора", "По діброві вітер виє", "Зоре моя вечірняя", "Встала весна", "Садок вишневий коло хати" та ін. Т. Г. Шевченко оспівує образ матері, матері-мучениці, матері-страдниці ("Катерина", "Наймичка", "Марина" та ін.).

Т. Г. Шевченко любив дітей, завжди ставав на їх захист, у багатьох творах відобразив їх безправність, сирітство, тяжку дитячу долю. Мрі­яв поет і про освіту в Україні рідною мовою. У 1861 р. він написав "Буквар южноукраїнський" – першу дитячу читанку українською мовою для недільних шил. Т. Г. Шевченко писав картини, він був і художником.

У всіх містах на Україні є пам'ятники Шевченку, його іменем названо парки, вулиці, проспекти, навчальні заклади, театри.

Поховано Т. Г. Шевченка на Черкащині у м. Каневі над Дніпром на Тарасовій горі. До могили Шевченка йдуть і йдуть дорослі та діти, не­суть Великому Кобзарю букети квітів.

Леся УКРАЇНКА – відома українська поетеса, справжнє прізвище її – Косач. Народилась Леся на Волині, мама її – відома українська пись­менниця -Олена Пчілка. Леся в 9 років почала писати вірші, друкувати їх. А щоб всі люди знали, що дівчинка-поетеса родом з України, її мама підписувала її вірші ім'ям Леся Українка. Леся дуже любила українську природу: ліс, річку, поле, любила слухати розповіді старших про руса­лок, водяників та інших казкових істот, які нібито існують у природі. Вона написала віршами красиву казку "Лісова пісня", багато віршів про природу: "Вишеньки", "Мамо, іде вже зима", "Дощик", "Міряць яс­ненький", "Море", "Літо краснеє минуло", "На зеленому горбочку" та ін. Багато творів написала Леся для дітей, друкувала вона їх у журналі "Дзвіночок". Леся Українка збирала дитячі ігри і видала збірку "Дитячі ігри, пісні й казки Ковельського, Луцького й Новоград-Волинського пові­тів Волинської губернії1. На Волині у місті Луцьку їй споруджено- краси­вий пам'ятник.

Олена ПЧІЛКА (Олена Петрівна Косач-Драгоманова) народилась на Полтавщині. Це мати Лесі Українки. Вона підтримувала свою доньку в поезії, сама писала багато віршів для дітей ("Біла кицька", "Без­конечна пісня", "Люлі-люлі" та ін.), казок ("Журавель та чапля", "Коржик", "Казка зеленого гаю").

Іван ФРАНКО – відомий український письменник, народився на Захі­дній Україні, а Галичині. На його честь названо місто Івано-Франківськ, Івано-Франківську область. Івана Франка називають українським казка­рем. Він напибав багато казок про тварин, які зібрані у збірнику "Коли ще звірі говорили". Усім відомі його казки "Ріпка", "Фарбований лис", "Вовк, лисиця і осел", "Заєць і їжак", "Лис Микита" та ін.

Леонід Іванович ГЛІБОВ народився на Полтавщині. І. Франко назвав його найкращим українським байкарем. Він написав 107 байок, які ста­новлять золотий фонд української культури- Л. І. Глібов написав багато творів для дітей. Це казки, вірші, загадки ("Веснянка", "Зимня пісенька", "Пташка", "Котилася тарілочка"), друкував ці твори у журналі "Дзвінок". Усі його твори для А]|вй вирізняються теплотою, душевністю, щирістю.

Павло Арсенович';ГРАБОВСЬКИЙ народився, на Харківщині (нині. с. Грабовське Сумської області). Він написав багато чудових творів для дітей ("Вийшла з хати стара мати", "Дітям", "Ковалева пісня", "Веснянки", "Щоглик", "Квітень", "До школи")," перекладав українською мовою твори для дітей з інших мов;

Михайло Михайлович КОЦЮБИНСЬКИЙ народився у Вінниці, пра­цював учителем, писав оповідання для дітей ("Десять робітників", "Івасикта Тарасик", "Дві кізочки", "Про двох цапків", "Ялинка", "Харитя"). Він уважав, що дитяча книжка повинна бути підручником життя. Похо­вано М. Коцюбинського у М.Чернігові.

Яків Іванович ЩОГОЛІ8 народився в м. Охтирці на Харківщині. Він дуже любив рідну природу, написав багато ліричних віршів для дітей ("Осінь", "Зимовий ранок", "Листопад", "Травень", "Степ" тощо). Я. Що- голів оспівував ліс, степ, водяний млин, хутори, отари та ін. Він автор віршу Тей, у мене був коняка", що став піснею.

Олександр ОЛЕСЬ (Олександр Іванович Кандиба) народився на Сумщині, у роки громадянської війни емігрував за кордон. Для дітей О.Олесь написав багато високомайстерних творів, віршів, казок, п'єси ("Ялинка", "Вовченя\ "Рак-неборак", "Грицеві курчата", "Микита- кожум'яка"), які увійшли до золотого фонду драматургії для дітей.

Степан Васильович ВАСИЛЬЧЕНКО (Панасенко). Народився на Чер­нігівщині 1879 р., працював вчителем, завідував дитячим будинком. Дуже любив дітей, написав для них збірку оповідань ("Калина", "Не­слухняний глечик" та ін.).

З, Творчість сучасних українських письменників і поетів (П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, Н. Забіла, П. Воронько, В. Симоненко, В. Су- хомлинський, Л. Костенко, А. Костецький, О. Орач, С. Пушик, М. Підгі- рянка, І. Блажкевич та ін.).

Павло Григорович ТИЧИНА (1891-1967) народився в с. Піски на Чернігівщині, з дитинства любив малювати, співати. Перша збірка пое­зій -"Сонячні кларнети" (1918 р.). П.Тичина дуже любив рідну природу й оспівував у своїх віршах для дітей. Його називають співцем українсь­кої природи, України/ Написав багато віршів для дітей: "Добридень тобі, Україно моя!", "Слово", "Де не глянь – колоски", "А я у гай ходила", "Гаї шумлять", "Хор лісових дзвіночків"^

Максим Тадейович РИЛЬСЬКИЙ (1895-1964) народився у Києві. Піс­ля смерті батька жив у сімЧ відомого українського композитора М. Ли- сенка. Працював учителем у сільських школах (викладав українську мову та літературу), директором Інституту мистецтвознавства, фольк­лору та етнографи. Писати вірші почав у ранньому дитинстві. Видав понад 100 книг, серед них – багато віршів для дітей ("День ясний",. "Вірші", "Санчата діда Максима* та ін.).

Володимир Миколайович СОСЮРА (1898-1965) народився у Донба­сі (ст. Дебальцеве), змолоду працював на заводі, на шахті з 11 років. У матері.було 7 дітей, він допомагав їй прогодувати їх. Досить рано почав писати вірші, серед них багато для дітей (Травнева пісенька", "Весняний цвіт", "Вітчизну, як сонце, любіть", "Червона зима").

Наталя Львівна ЗАБІЛА (1903-1985) народилась у Петербурзі, жила на Україні, працювала вчителькою, була редактором журналу "Бар­вінок". Вірші почала складати з дитинства, написала понад 150 книжок, переважно для дітей дошкільного віку. Вірші поетеси захоплюють дош­кільнят, вона розмовляє з ними мовою матері. її творчість можна назва­ти "материнською піснею" – цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою" (В. Бичко). Центральним героєм її віршів є дівчатка Яся та Маринка. Н.Забіла добре знала дітей, їхні турботи, мрГі, інтереси, саме це і відображала у своїх віршах. Діти і рідна природа в її творах ідуть поруч. Вона закликає дітей не тільки любити природу, а й оберігати її. Н.Забіла написала дуже багато казок для дітей (Чарівна хустина", "Пригода з автобусом", "Хатинка на ялинці", "Під дубом зеленим" та ін.).

Платон Микитович ВОРОНЬКО (1913-1988) народився на Сумщині, у роки війни воював у партизанському загоні С. Ковпака. Опублікував

понад 100 книжок поезій, написав багато віршів для дітей дошкільного віку, які вміщені в "читаночку", що багато разів перевидавалась.

Василь Андрійович СИМОНЕНКО (1935-1963) народився на Полта­вщині в селянській сімі Тяжка невиліковна хвороба рано забрала його • з життя, але він встиг написати багато чудових патріотичних віршів, у тому числі і для дітей (збірка "Земне тяжіння"), казки "Подорож у краї­ну навпаки", "Цар Плаксій та лоскотун".

Василь Олександрович СУХОМЛИНСЬКИЙ (1918-1970) народився на Кіровоградщині в селянсьгай сім'ї. Працював учителем, директором школи. Це відомий український вчений-педагог. Написав багато творів для дітей (збірки "Гаряча квітка", "Куди поспішали мурашки").

Ліна Василівна КОСТЕНКО (нар. 1930 р.) народилась на Київщині в учительській сім'ї, закінчила педагогічний та-літературний інститути. Досить рано почала писати вірші, зокрема для дітей дошкільного віку (збірка "Бузиновий цар" та ін.). ^

Анатолій Георгійович КОСТЕЦЬКИЙ (1948 р.) народився у Києві у сім'ї вчителів, працював у видавництві "Веселка", у журналі "Бар­вінок". Усю свою поетичну діяльність присвятив дітям, видав ЗО книжок, збірки віршів,та казок для дітей ("А метеликам весело", "Весняні дарун­ки"; "Постукай у моє вікно" та ін.).

Олег Юхимович ОРАЧ (Комар) народився 1940 р. в с. Благовіщенці на Запоріжжі, але дитинство провів на Донеччині, в степах Приазоа'я. Закінчив середню школу та вступив на історико-філблогічний факуль­тет Донецького педагогічного інституту. О. Орач багато подорожує по нашій країні і все не може надивитися на її красу, її чудових людей. А побачене й пережите виливається у віршах його книжок "Подорожник" (1965), "Земля на видноколі" (1968), "Передчуття" (1971), "Долоні" (1977), "Написи на снігу" (1981). Останнім часом поет звертався до творчості дітей, видав книжку для дошкільнят "Журавликова пісня",(1976), збірку "Березневі світанки" (1981).

Степан Григорович ПУШИК народився 1944р. у с. Вікторів Галицько­го району Івано-Франківської області а селянській сімЧ, закінчив Івано- Франківський педінститут (1964) та Літературний інститут ім. О. М. Горького (1972). Працював у редакції газети "Прикарпатська правда", головою ради клубу творчої інтелігенції в Івано-Франківську. Автор поетичних збірок "Молоді громи", "Золотий тік", "Задума гір"; книжок віршів для дітей "Чарівне горнятко" (у співавторстві, 1971), "Маленьке пташеня", "Казки Підгір'я" (1976), "Золота вежа" (1983), "Ходили опришки" (у співавтор­стві, 1984), "Золотий човник" (1986); повісті "Перо золотого птаха" (1987).

Марія Омелянівна ЛЕПЕРТ-ДОМБРОВСЬКА – Марійка Підгірянка (1881-1963) народилась в с. Білі Ослави Надвірнянського району. Ди­тячі та юнацькі роки ї^йройшли в с. Ітопорах. Вона змалку була кмітли­вою, обдарованою віД природи. "Я самоук, несміливе дитя Підгір'я" – напише згодом про себе поетеса. Дочка лісничого закінчує початкові два класи і в 1896 р. екстерном складає іспити до Коломийської жіночої відділкової школи. В 1890 р. успішно складає екзамени у Львівській жіночій семінарії на вчителя народної школи. Народна вчителька часто переїжджала з місця на місце, переходила з однієї школи в іншу. Це травмувало, позначалося на матеріальному становищі, і тільки поезія приносила їй спокій і розрядку. Вона молоділа від її чарів, сіяла в серці добро, віру в майбутнє.

Напередодні першої світової війни М. Підгірянка підготувала збір­ку поезій "Краплина крові", яка загубилась у воженому смерчі, та вона не кидає пера, в 1916 р. виходить оповідання "Малий Василько", а в 1918 р. – п'єса для дітей "Сон на могилі". В своїх творах поетеса пока­зує реальну дійсність, важке підневільне життя трудящих, а з особли­вою любов'ю говорить про дітей.

Іванна БЛАЖКЕВИЧ (1886-1976) народилася на Тернопільщині в сім'ї вчителя. Майже не знала материнської ласки, оскільки вже на четвер­тому році життя втратила матір. Училася спершу в Денисівській почат­ковій, потім у Тернопільській, так званій відділовій школі. Згодом ексте: рном склала екзамени у Львівській семінарії на вчительський диплом. Відтоді працювала народною вчителькою, вихователькою дитячого сад­ка на Станіславщині та Тернопільщині.

У 20-х роках І. Блажкевич починає писати для дітей. У видавниц­тві "Світ дитини" виходять одна за одною її книжки п'єс, оповідань, віршів: "Святий Миколам" (1920), "Вертеп" (1924), "Мила, книжечка" (1925), "Пушистий король" (1929). Особливо запам'яталися юним читачам п'єси "Тарас у дяка" (1923), "В мамин день" (1924), "Івась- характерник" (1934).

4-Твори кращих зарубіжних письменників, поетів, як класиків, так і сучасних, у перекладі українською мовою (Г.-Х. Андерсен, Ш. Пер- ро, брати Грімм, О. Пушкін, М. Горький, С. Маршак, С. Михалков тощо).

Вважаємо, що не можна обмежувати вихователя рамками обов'яз­ково визначеного програмою переліку художніх творів. Він сам у змозі вибрати відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей своєї групи, які твори того чи іншого письменника доступні дітям, який фольклорний матеріал дібрати, яку прочитати казку. Орієнтиром у ви­борі творів для читання виступають означені джерела художнього чи­тання.

змістова характеристика художньо-мовленнєвої діяльності

Змістовою стороною художньо-мовленнєвої діяльності є формування різних видів компетенцій.

Художньо-мовленнєва компетенція – комплексна характеристика особистості, полікомпонентний утвір, чинниками якого є когнітивно- мовленнєва, поетично-емоційна, виразно-емоційна, оцінювально-етич­на, театрально-ігрова компетенції. Окремі компоненти кожного з означе­них видів компетенцій виступають показниками готовності дитини до здійснення художньо-мовленнєвої діяльності. ~Г7

V Когнітивно-мовленнєва компетенція – наявність певних знань у дітей про письменників та їхні твори в межах програми вікової групи; здатність відтворити зміст знайомих творів, назвати автора твору, впіз­нати твір за його уривком чи ілюстрацією до нього; прочитати напам'ять вірш; пригадати загадки, прислів'я, скоромовки, лічилки.

Виразно-емоційна компетенція – вміння виразно та емоційно пе­редати зміст художнього твору, дотримуючись адекватних засобів ви­разності; вдало поєднуючи мовні та немовні засоби виразності.

Поетично-емоційна компетенція – здатність дітей виразно читати вірші, впізнавати автора вірила, здійснювати художній аналіз віршів (знаходити повтори голосних, приголосних звуків, римовані рядки, до­бирати рими тощо).

Оцінювально-етична компетенція – здатність дитини свідомо аналізувати поведінку героїв художнього твору, висловлювати своє ставлення до них, мотивувати свої моральні та естетичні оцінки.

Театрально-ігрова компетенція – наявність у дітей умінь і навичок самостійно розігрувати зміст знайомих художніх творів у театралізова­них іграх, іграх-драматизаціях, іграх за сюжетами літературних творів, інсценувати твори в театральних виставах.

Різні види компетенцій художньо-мовленнєвої діяльності формують­ся впродовж перебування дітей в дошкільному закладі від молодшої до – підготовчої груп.

Завдання формування художньо-мовленнєвої компетенції в дошкільному закладі:

ознайомити дітей з фольклорними творами, творами письменників- класиків, творами сучасних українських письменників, творами зарубіж­них авторів;

навчити дітей слухати і розуміти зміст художніх творів; виховувати інтерес до слухання художніх творів; вчити відповідати на запитання за змістом прослуханих творів; прищеплювати вміння відтворювати зміст знайомих творів у активній художньо-мовленнєаій діяльності;

розвивати поетичний слух, бажання вивчати вірші напам'ять; виховувати виразність художнього читання у процесі відтворення змісту художніх творів;

виховувати оцінні судження, адекватні естетичні та моральні оцінки поведінки героїв;

формувати самостійність у художньо-мовленнєвій і театрально- ігровій діяльності;

виховувати вибіркове ставлення до книги, охайність у роботі з книгою;

ечити визначати жанр художнього твору, запам'ятовувати його автора;

виховувати бережливе ставлення до книги, бажання лагодити книжки;

залучати до чергування в куточку книги, до роботи "в дитячій бібліотеці".

Провідною формою, роботи з художньою літературою є заняття різно­го типу, фронтальні*,'групові, індивідуально-групові, індивідуальні, які чергуються рівномірно впродовж тижня, місяця, кварталу.

Наводимо орієнтовний перелік видів і типів занять з розділу "Худож­ня література", які проводять у всіх вікових групах дитячого садка.

Заняття з художньої літератури проводяться в дитячому садку що­дня: фронтальні та групові – двічі на тиждень, індивідуальні та індивіду­ально-групові – тричі на тиждень, заучування віршів – один раз на тиж­день.

Заняття з розділу "Художня література"

№	Вид	Тип
	Читання та розповідання і<азок	З^юнтальне (з усією групою)
	Читання оповідань моралько-егтчноїта гумористична спрямованості	Фронтальне, групове
	Заучування вірців	Індивідуальне
	Розігрування забавлянок, утішок, пісень	Групове, індивідуально-групове
	Ігри-драмаггизаціі	Групове, індивідуальнснрупоее, фронтальне
	Етичні бесіди	Індивідуальне, фронтальне
	Узагальнюючі бесіди (про письменників, улюблених гербів тощо)	Фронтальне
	Прказ різних ваде театрів", театр і грашок, тіньовий, картонажний, байовий, магнітний, ляльмзвий, живих тіней	Групове, фронтальне
	Показ діафільмів	Групове, фронтальне
	Перегляд телепередач	Групове, фронтальне
	Театралізовані ігри	Індивідуально-групове, групо­ве
	•Ігри за сюжетами художніх творів	Індивідуально-групше, групо­ве
	Інсценування художніх творів	Групове
	Прослуховування платівок	Фронтальне

Щоб сформувати художньо-мовленнєву компетенцію та виконати за­вдання'щодо роботи з художньою літературою, радимо використовува­ти різноманітні методи та прийоми.

Після читання та розповідання художніх творів у всіх вікових групах проводять бесіди за змістом художніх творів. Види бееід:

а) бесіда як відтворення прочитаного;

б) бесіда за запитанням автора/твору;

в) бесіда в зв'язку з прочитаним;

г) бесіди морально-оцінювального змісту;

д) бесіда, спрямована на з'ясування розуміння дітьми засобів худож­ньої виразності твору;

е) бесіди на розуміння дітьми жанрів твору.

В старшій та підготовчій групах проводять також етичні бесіди, бесі­ди за творами одного письменника, узагальнюючі бесіди "Мої улюб­лені книги", "Мої улюблені казки", "Мій улюблений дитячий письменник", тематичні бесіди про письменників, бесіди, спрямовані на з'ясування композиційної структури твору, літературні вікторини; бесіди порівню­вального характеру за кількома творами як одного, так і різних жанрів: • На одному-занятті рекомендується поєднувати кілька видів бесід за кількома творами. Так, у старшій групі можна прочитати на одному за­нятті вірш Т. Шевченка "Встала весна" і віршоване оповідання Н. Забіли "Ластівки" (уривок про весну). Запитання до дітей: Що є схожого, у тво­рах? Про яку пору року в них розповідається? А чим відрізняються тво­ри? Вихователька знайомить дітей з новим жанром творів Н. Забіли – віршоване оповідання. Запитання: Якими словами починається віршо­ване оповідання Н. Забіли? Про яких птахів згадується у вірші Т. Шев­ченка? Якими словами про них говорить поет? Про яких птахів говори­ться у віршованому оповіданні Н.Забіли? (зачитує ще раз речення "Метушаться за віконцем клопітливі ластівки"). Як ви розумієте слово "метушаться"? Яким словом Н. Забіла називає ластівок? Як ви розуміє­те слово "клопітливі"? Що ще роблять ластівки? Якими словами про це сказано у віршованому оповіданні? (Летять, підлетіли, відлетіли). Які ще слова можна сказати про ластівок?

Для активізації дітей на заняттях з художньої літератури використо­вують різноманітні прийоми, які органічно поєднуються з бесідою. Се­ред них – уявний діалог дітей з літературним героєм. Дитині пропону­ють звернутися з запитаннями до героя, продумати його відповідь на запитання, тобто дитина сама повинна сформулювати запитання і дати відповідь на нього від імені героя. Наприклад, після читання оповідання М. Коцюбйнс'окого "Івасик та Тарасик" можна запропонувати діалог з Тарасиком: "Що б ти сказав Тарасику, якби побачив, що він хоче ви­тягти рибку в Івасика? А що б він відповів?". Потім такий діалог діти будують, розмовляючи з Івасиком: Що б ти порадив сказати Івасикові Тарасику? А що б йому віддав Тарасик?

У таких уявних діалогах з літературними героями діти висловлюють своє ставлення до героїв, змінюють хід подій по-своєму, дають оцінку окремим вчинкам, діям, подіям; взаємовідносинам, розвивають діало­гічне мовлення.

Написання листа літературному герою. Кожна дитина розповідає, що б вона написала герою, що б йому запропонувала. Вихователь за­писує, а потім зачитує лист. Доцільно вже до заняття мати текст такого листа з урахуванням; знань дітей. Так, можна написати лист Максиму, герою твору В. О.- ЙУхомлинського "Пшеничний колосок", Сашку, герою оповідання Д. Ткача "Хоробрий Сашко", Оленці з оповідання Б. Вовк "Лінива Оленка"та М. Стеценка "Апельсинка" тощо.

Наприклад, лист до Оленки (оповідання Б. Вовк "Лінива Оленка"). "Дорога ОленкоІ Пишуть тобі діти старшої групи дитячого садка "Пролісок". Діти нашої групи завжди приходять до дитячого садка при­чесані, умиті, чисті, з носовими хусточками, начищеними черевиками. Наші діти не лінуються мити руки, прибирати за собою іграшки. Оксана, Катруся, Іринка вміють самі пришити ґудзики, Олекса та Орест прибили цвяшки на стільчиках, Тарасик та Орися навчилися в'язати шкарпетки,

а Рута та Софійка навіть вишивати. Наші діти працьовиті. Люба Олен- ко! Ми просимо тебе не лінуватись і завжди пам'ятати наш наказ. Уранці сама вмивайся,та причісуйся! Увечері мий взуття та чисть черевики! Сама вчись прати свої носові хусточки! Учись вишивати та пришивати ґудзики!

Не забувай складати після гри іграшки та мити руки перед тим, як сі­сти за стіл! Не лінуйсяі Пам'ятай, як в народі кажуть: "Праця людину годує, а лінь – марнує!".

- Елемент драматизаціїяк прийом активізації дітей використовується в усіх вікових групах. Він буде доцільним під час читання творів М. Ко­цюбинського "Івасик та Тарасик", В. Сухомлинського "Ледача подушка" та ін.

Так, прочитавши оповідання М. Коцюбинського "івасик та Тараси^', вихователь говорить: "А зараз ми подивимось, як Тарасик хотів витягти рибу з кошика у Івасика". Діти драматизують; вихователька дає кошик з рибою, раком. Або: "Зараз ми подивимось, як Яринка провчила ледачу подушку". Пропонує дітям по черзі розіграти сценку з подушкою. Після читання оповідання Н. Забіли "Ясоччии садок" дітям пропонують погра­ти з іграшками, як Яся. Прийом словесної гри допомагає дітям "увійти" в образ, в "обстановку", в якій відбувалась подія, висловити словами свої уявлення, те, що вонй "побачили", "почули", "пережили". Післія бе­сіди за змістом оповідання Д. Ткача "Хоробрий Сашко" вихователь про­понує дітям уявити, що вони опинились під час шторму з Сашком, що б вони "почули", "побачили", чи злякались би. Діти висловлюють уяв­лення, відчуття, настрій, свій емоційний стан.

Словесний малюнок допомагає дітям краще уявити образи героїв, передати словами риси характеру героя, його зовнішній вигляд, одяг, вираз очей. Після бесіди вихователь говорить дітям: "А якби вам за­пропонували намалювати Вереду, яким би ви його намалювали?" (Г. Бойко "Вереда"). Діти словесно описують ріст, волосся, емоційний стан, одяг, поведінку Вереди, розповідають, якими б фарбами його на­малювали, пояснюють, чому. Доцільно запропонувати паралельно на­малювати образи позитивного та негативного героїв.

Дітям старшого дошкільного віку доступний і такий прийом, як психологічний аналіз рис характеру та особливостей героя. Наприклад: Дай і мені покуштувати, – нерішуче попросив хлопчик. Вона гірка і кисла... То нічого, дай хоч одну скибочку.

Кажу тобі, що вона погана, – відказала Оленка і скочила з перелазу. (За оповіданням М. Стеценко "Апельсинка").

Про які риси характеру Оленки говорять ці слова? Один раз у квартал проводять літературні ранки з дітьми старших груп, на які запрошують молодших дошкільників, батьків. Обов'язковим є проведення тематичних занять та літературних ранків, присвячених Т. Г. Шевченку. Доцільно присвятити такі ранки Лесі Українці, І. Франку, П. Тичині, П. Вороньку, Н. Забілі тощо.

ПРОГРАМА ХУДОЖНЬО-МОВАЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Перша молодша група (третій рік життя)

Усна народна творчість. Ознайомити дітей з малими поетичними жанрами українського фольклору: утішками, забавлянками, примовка­ми піснями, віршиками. Призвичаювати дітей до краси й образності народної мови, вчити емоційно відгукуватися на їхній зміст, виховувати бажання запам'ятовувати малі поетичні твори, виконувати дії відповідно до тексту, повторювати звуконаслідувальні вирази, слова, фрази. Від­творювати з допомогою вихователя і самостійно кілька народних пісе­ньок, віршиків, забавлянок, супроводжуючи читання відповідними руха­ми, жестами, діями з іграшками.

Ознайомити дітей з українськими народними казками, доступними розумінню дітей як у супроводі ілюстрацій, так і без них. Зумовити в дітей емоційний відгук на зміст казки, співчуття героям, бажання ви­словитися; наслідувати слова, народні образні вирази, повтори. Впізна­вати героїв казок у процесі розглядання ілюстрацій, при повторному розповіданні казки. Залучати дітей до показу окремих дій (з іграшками, з персонажами казок) за змістом' казки в процесі повторного розпові­дання.

Читання. Вчити дітей сприймати прозові твори на слух, розуміти їх­ній зміст. Ознайомити дітей з доступними до їхнього віку оповіданнями та віршами морально-етичної та гумористичної (розважальної) спрямо­ваності українських письменників і поетів. Учити відповідати на запи­тання оцінного характеру образами, реченнями. Спонукати дітей до розгляду ілюстрацій в книжках, альбомах, супроводжуючи їх словами, фразами, висловлювацнями. Збагачувати словник дітей новими слова­ми та фразами із текрт^ художніх творів.

Розповідання вихователя з ілюстративним матеріалом. Розпові­дати дітям казки і оповідання у супроводі ілюстративного матеріалу: театру іграшок, картонажного, тіньового, байового, лялькового театрів; діафільмів. ',

Зумовлювати в дітей позитивні емоційні переживання, стимулювати висловлювання за змістом переглянутих театральних дійств, повторю­вати зачини, кінцівки, повтори, пісні.

Виразне читання. Вчити сприймати на слух і розуміти поетичні вір­шовані твори українських поетів, спонукати дітей повторювати фрази

і рядки віршів, запам'ятовувати їхній зміст. Вчити виразно передавати інтонаційні відтінки: інтонацію повідомлення, прохання, наказу, звер­нення, радості, суму; окличну та запитальну інтонації.

Театралізовано-ігрова діяльність. Учити дітей розігрувати тексти забавлянок, утішок, віршів, пісень; промовляти слова, поєднуючи мовні і немовні засоби виразності (жести, рухи, міміку) у супроводі наочності (іграшок, предметів, речей) і без неї. Залучати дітей до театралізованих ігор та ігор-драматизацій за змістом легких і добре знайомих казок.

Інсценування. Вчити інсценувати тексти знайомих українських на­родних казок ("Дід та баба", "Ріпка") з. використанням декорацій, атри­бутів, костюмів, у музичному супроводі.

Базисна характеристика художньо-мовленнєво] діяльності

Діти впізнають, емоційно позитивно реагують на зміст знайомих тво­рів українського фольклору. Знають напам'ять і виразно розповідають самостійно 2-3 забавлянки, утішки, пісеньки; з допомогою дорослих – 2-3 забавлянки.

Розігрують (виконують адекватні рухи, жести) тексти знайомих заба­влянок, промовляють слова, імітують рухи, дії поетичних героїв (котика- воркотика, киці, доні тощо); вставляють у текст своє ім'я.

Розуміють, емоційно-позитивно реагують на зміст українських на­родних казок, повторюють окремі фрази, звуконаслідування, образні вирази. Впізнають знайомих героїв казок у книжці на ілюстраціях.

Звертаються до дорослого з проханням прочитати чи розповісти каз­ку. У дітей з'являється інтерес до повторного слухання знайомих казок, оповідань. Діти намагаються "підказувати" текст, випереджуючи його читання, або.промовляють текст разом з дорослим, неначе перевіряють себе. Кожну вільну хвилину дитина готова слухати "читання" чи "роз­повідання" дорослого.

Діти починають розуміти загальний зміст моралі оповідань, давати першу узагальнюючу адекватну оцінку позитивним і негативним героям одним словом: "хороший", "гарний", "добрий" чи "поганий", "злий", "недобрий". Вміють відповідати на запитання вихователя за змістом оповідання, казки словами, реченнями.

З великим інтересом і захопленням дивляться театралізовані виста­ви, емоційно-виразно і бурхливо виявляють свої почуття (голосно смію­ться, підстрибують, жестикулюють), намагаються допомогти героям, співчувають позитивним і обурюються вчинками негативних героїв. Повторюють разом з героями звернення, примовки, повтори, пісні.

З допомогою вихователя розігрують уривки добре знайомих казок, віршів, оповідань, інсценують казки. Знають напам'ять 2-3 вірші україн­ських поетів.

Друга молодша група

(четвертий рік життя)

Усна народна творчість. Продовжувати знайомити дітей з малими поетичними фольклорними творами, запам'ятовувати їхній зміст: утіш­ки, забавлянки, пісні, заклички, мирилки, голосилки, приказки, прислів'я,

загадки, скоромовки. Залучати дітей до розігрування малих форм фольклорних творів. У ході розігрування відтворювати текст напам'ять, емоційно з відповідною інтонацією (радість, сум, здивування, запитання і т.п.) передавати діалог героїв, виконувати відповідні рухи, жести, дії з іграшками, предметами.

Продовжувати знайомити з українськими народними казками про тварин. Ознайомити із зачином і кінцівкою казки. Вчити запам'ятовува­ти зачини і кінцівки казок, користуватися ними в процесі розповідання казок. Відтворювати зміст казки за запитаннями вихователя, розповіда­ти казку за ілюстраціями до неї (чи репродукціями художніх картин), упізнавати героїв на ілюстраціях та картинах; висловлювати своє.став- лення до позитивних.та негативних героїв казки, формувати етично- моральні, естетичні оцінки та судження. Залучати дітей у вільний час до розповідання знайомих казок своїм товаришам. Запам'ятовувати й пе­редавати повтори (котиться-котиться, стукає-грюкає), образні звернен­ня (вовчику-братику, лисичко-сєстричко). Помічати деякі жанрові особ­ливості казки (повтори, олюднення звірів, зачин, кінцівка).

Читання. Ознайомити дітей з творами письменнигав-кпасиків україн­ської літератури (Т. ґ. Шевченко, Л. Українка, М. Коцюбинський,-!. Франко), сучасними письменниками та поетами (Н. Забіла, В. Чухліб,., П. Во­ронько, Т. Бойко, П. Тичина та ін.). Вчити емоційно сприймати зміст і деякі елементи художньої форми: риму, ритмічність мови: Розрізняти прозову і віршовану мову (оповідання, казка, вірш, пісняі забавлянка, прислів'я). Розуміти зміст творів, стежити за розвитком подій у творах, співчувати героям, співпереживати. Відповідати на запитання за зміс­том творів, висловлювати своє ставлення (оцінні судження: моральні, естетичні) до героїв оповідань, віршів. Ознайомити дітей з будовою дитячої книги: обкладинка, сторінки, ілюстрації (малюнки), текст. Вчити обережно поводитися із книжкою: перегортати сторінки, самостійно розглядати ілюстрації, коментуючи їхній зміст. Виховувати інтерес: до книги як джерела знань, збагачувати словник дітей новими словами:

Розповідання вихователя з ілюстративним матеріалом. Розпові­дати дітям казки в супроводі ілюстрацій та репродукцій художніх картин. Вчити дітей впізнавати героїв на ілюстраціях, висловлювати своє; став­лення до них, описувати зовнішній вигляд.

Показувати зміст знайомих казок у різних видах театрів: іграшок, картонажному, тіньовому, байовому, магнітному, театрі Петрушок. Ор­ганізовувати "відвідування театру" з відповідною атрибутикою. Стиму­лювати дітей висловлювати свої враження від переглянутих театраль­них вистав, показу окремих дій.

Показувати діафільми морально-етичної, гумористичної спрямовано­сті за змістом знайомих казок, організовуючи ігри'в "Кінотеатр" (зала, каса, квитки, касирка); стимулювати висловлювати своє враження від переглянутих діафільмів. ''

Виразне читання. Виховувати інтерес до слухання поетичних тво­рів, бажання їх запам'ятовувати. Вчити виразно читати вірші напам'ять, використовуючи відповідно до тексту засоби виразності: інтонацію, що передає радість, подив, сум, захоплення, запитання, звернення, оклик, наказ; силу голосу, темп, ритм. Учити доцільно поєднувати інтонацію з жестами, рухами, мімікою. Розвивати поетичний слух дітей. Спонука­ти до запам'ятовування прізвища автора вірша.

Театралізовано-ігрова діяльність. Продовжувати залучати дітей до ігор-драматизацій за змістом знайомих казок як у музичному супро­воді, такі без нього.

Стежити, щоб діти влучно передавали інтонаційні відтінки мови геро­їв казки в ігрових діалогах, доречно імітували їхні жести, рухи, міміку з елементами творчої імпровізацГі.

Вчити дітей розігрувати зміст окремих віршів, забавлянок, пісень, написаних у діалогічно-ігровій формі; залучати до сюжетно-рольових ігор за уривками (окремими епізодами тексту) казки, оповідання чи в зв'язку з прочитаним художнім текстом з творчою імпровізацією сю­жету (ігри за сюжетами літературних творів);' театралізувати окремі епізоди казок (театралізовані ігри), влаштовуючи імпровізовані "Театри".

Інсценування. Залучати дітей до інсценування знайомих казок, до­слівного відтворення тексту, відповідної інтонації, рухів, жестів і міміки героїв казки. Залучати дітей до посильної допомоги у виготовленні де­корацій, костюмів та атрибутів майбутньої інсценівки.

Інсценувати та читати за ролями вірші розважального, гумористич­ного чи морально-етичного змісту, написані в діалогічній формі.

Базисна характеристика художньо-мовленнєвої діяльності

Діти добре обізнані з малими формами українського фольклору, знають напам'ять і доречно використовують утішки, забавлянки, пісні (4-5), мирилки (1-2), прислів'я (3-4), загадки (3-4), лічилки (1-2), ско­ромовки (2-3).

Розігрують зміст знайомих забавлянок, пісень, вставляють у текст своє ім'я; вдало використовують інтонаційні засоби виразності, доречно імітують рухи і жести персонажей текстів.

Люблять слухати українські народні казки, особливий інтерес вияв­ляють до повторного слухання знайомих казок. Слухання і сприймання казки надзвичайно емоційне, дитина виявляє неабияку активність, пе­реймається життям позитивних героїв казки; сміється, плаче, підстри­бує, махає руками, хитає головою, топає ногами, намагаючись застері­гати героя від небезпеки, допомогти йому; підказує, що йому потрібно- робити. Діти добре розуміють мораль казки, диференціюють добро і зло, активно стають на сторону добра. В них з'являються первинні узагальнені моральні поняття, які виступають у їхн& первинних само­стійних оцінних судженнях, морально-етичних. і естетичних оцінках: "добре", "погано", "хороший", "гарний", "красивий", "бридкий", "злий". Вони одразу намагаються (наперед) визначити альтернативу в оцінці героїв казки чи оповідання (Це хороший чи поганий? Це наш чи не наш?). Легко впізнають героїв казки на ілюстраціях, репродукціях худо­жніх картин, розповідають про них. Виявляють ініціативу в малюванні героїв казки, зображають при цьому позитивних героїв яскравими фар­бами (червона, зелена, жовта, синя), а негативних – лише чорною, ко­ричневою. Свої малюнки супроводжують розповіданням уривків казки, пояснюють, чому саме такі фарби вони вибрали для своїх малюнків.

Відповідають за змістом казки на запитання вихователя, беруть ак­тивну участь у бесіді. Вміють самостійно чи з допомогою вихователя

мігшої рсаціиМИ.

Виявляють інтерес до слухання і вивчення напам'ять поетичних творів, запам'ятовують прізвище поета, вірші якого читають напам'ять. Діти здатні вивчити і запам'ятати впродовж року 4-5 віршів.

З інтересом і захопленням дивляться театральні вистави, діафільми, кінофільми, телепередачі (мультфільми, казки), супроводжують пере­гляд емоційними вигуками, репліками, жестами, рухами.

З радістю і захопленням беруть участь у іграх-драматизаціях, теат­ралізованих іграх, іграх за сюжетами літературних теорії» читають вірні за ролями, при цьому віддають перевагу костюмам, атрибутам, які б підкре­слювали казковість персонажу; люблять сюжетно-рольові ігри в Театр", "Кінотеатр". Знають назви 4-5 українських народних казок:

Се редня група (п'ятий рік життя)

\

Усна народна творчість. Розрізняти і впізнавати жанр.малих поети­чних форм українського фольклору: забавлянка, українська народна пісня, прислів'я, закличка, мирилка, загадка, лічилка, скоромовка. За­пам'ятовувати зміст нових фольклорних творів, доречно використову­вати їх у спілкуванні. Розігрувати як за вказівкою вихователя на занятті, так і самостійно в повсякденному житті тексти забавлянок, пісень, від­творювати відповідні дії та рухи з іграшками, предметами в самостійній Ігровій діяльності.

Залучати дітей до святкових дійств, розваг на матеріалі доступних і знайомих фольклорних творів.

Продовжувати читати і розповідати дітям українські народні казки про тварин, знайомити з новими соціально-побутовими казками. Вчити розуміти їхній зміст, співвідносити казкові елементи з соціально-істо- ричними віхами життя українського народу, розуміти алегорію боротьби правди і кривди, добра і зла. Ознайомити дітей з поняттям "українська народна казка", вчити виділяти (відшукати самостійно) зачин, іанців- ку; знаходити повтори, яскраві специфічні образні вирази, визначати мораль казки. Відповідати на запитання за змістом казки та ілюстрацій до них. Упізнавати знайомих героїв казок на ілюстраціях, співвідносити їх зі змістом казки, описувати, пригадувати зміст казкових, ситуацій. Самостійно розповідати добре знайомі казки на прохання вихователя і дітей.

Ознайомити дітей з жартівливими "надокучливими" казками (Роз­повісти тобі казочку^про солом'яного бичка? – Розкажіть. – Ти мовиш "розкажіть" і я мовлю "розкажіть". Розповісти тобі казочку про со­лом'яного бичка? і т.п.), як жанром народної творчості.

Читання. Продовжувати читати дітям твори морально-етичного, гу­мористичного, розважального змісту. Ознайомити з жартівливим гумо­ристичним жанром віршованих творів: небилиці, твори-жарти, небу­вальщини, перевертні. Вчити співвідносити зміст художнього тексту з власною поведінкою та поведінкою оточуючих; визначати позитивні й негативні риси персонажів, героїв (добрий, злий, смішний, скромний, чемний, чесний, брехливий, підлий, слухняний і т. п.), оцінювати вчинки

і поведінку твору, авторську інтонацію. Розрізняти жанр твору (казка, жарт, небилиця). Залучати дітей до бесід різного типу, за змістом художнього твору, в зв'язку з прочитаним, морально-оцінного зміс­ту. Вчити запам'ятовувати автора (прізвище письменника, скажімо, Тарас Шевченко, Наталя Забіла) твору. Продовжувати вчити дітей бережливо поводитися з' дитячою книжкою: розглядати книжку аку­ратно, чистими руками, обережно перегортати сторінки, розглядати, ілюстрації. Залучати до чергування в куточку книги, ручної праці. щодо лагодження книг, влаштування тематичних виставок, святко­вих куточків, які присвячують дням народження письменників. "У процесі роботи з книгою та читання художніх творів збагачувати словник дітей новими словами.

Розповідання вихователя з ілюстративним матеріалом. Продов­жувати розповідати дітям казки в супроводі ілюстрацій та різних видів театрів (іграшок, тіньовий, байовий, магнітний, ляльковий – театр Пет­рушок, пальчиковий, масок). Залучати дітей до показу фрагментів теат­ралізованих розповідей, розповідання за. окремими сценками (переда­вати діалоги дійових осіб, повтори,- пісеньки); спонукати впізнавати знайомих героїв, казкові ситуації (театралізовані літературні вікторини).

Показувати діафільми морально-етичного та гумористичного змісту. Залучати дітей до "коментування" змісту окремих кадрів. Організовува­ти перегляди дитячих кінофільмів.

Виразне чйтання.-Продовжувати знайомити дітей,з. поезією україн­ських поетів як класиків (Т. Шевченко, Леся Українка та ін.), так і сучас­них (Г. Бойко, П. Тичина, Н. Забіла, Л. Костенко, М. Підгірянка та ін.). Запам'ятовувати вірш, його автора, виразно передавати за допомогою інтонації різний характер поетичних творів; задушевність, ліризм, гумор, радість, сум, урочистість, піднесеність; правильно користуватися логіч­ними наголосами, паузами, мовним диханням, дотримуючись відповід- • ного темпу, сили голосу, вдало поєднувати мовні та немовні (жести, ' рухи, міміка) засоби виразності. Вчити знаходити рими в тексті віршів. ' Знати напам'ять та виразно читати вірші різної тематики, співвідносити зміст вірша з його Назвою.

• Театралізовано-Ігрова діяльність. Драматизувати з дітьми нові для них Казки більш складного змісту в музичному супроводі. Стимулю­вати до самостійних ігор-драматизацій за змістом Добре знайомих ху­дожніх творів, казок..Спонукати дітей до вдалої заміни авторських слів своїми словами, інтонаційно виразно передавати діалоги, виразні рухи героїв.

Дата добавления: 2015-10-21