Діяльність державної санітарно-епідеміологічної служби грунтується на таких принципах, як державний характер, науково-планова основа і єдність санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних

Діяльність державної санітарно-епідеміологічної служби грунтується на таких принципах, як державний характер, науково-планова основа і єдність санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних заходів, єдність запобіжного та поточного санітарного нагляду, участь різних служб і відомств у проведенні заходів, міжнародне співробітництво з проблем забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Основними напрямами роботи державної санітарно-епідеміологічної служби є здійснення санітарко-епідеміологічного нагляду, визначення пріоритетних заходів з профілактики захворювань, охорони здоров'я населення від шкідливого впливу чинників довкілля, вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я залежно від стану середовища життєдіяльності людини, підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, контроль за усуненням причин, умов виникнення і поширення інфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень, підготовка висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи тощо.

Основними розділами діяльності санепідстанцій є контрольна (здійснення державного запобіжного та поточного санепіднагляду), консультативна, організаційно-методична, науково-практична та нормативна робота.

Організаційно-методичні відділи — одні з головних функціональних формувань санітарних станцій. Фахівці цих відділів здійснюють організаційну роботу з планування діяльності санітарно-епідеміологічної служби, беруть участь у розробленні цільових програм, довідок, оглядових матеріалів тощо, від чого значною мірою залежить якість санітарного та епідемічного забезпечення населення.

Основне місце в роботі санепідслужби займає запобіжний та поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд. Фахівці з комунальної гігієни здійснюють контроль за дотриманням вимог санітарних норм і правил під час проектування, будівництва, реконструкції житлових, комунальних, промислових об'єктів, санітарно-епідеміологічний нагляд за комунальне-побутовими об'єктами, за санітарним станом відповідної місцевості, а також окремих осель і місць суспільного використання. До їх компетенції входять також заходи з санітарної охорони джерел водопостачання з лабораторним контролем якості води, нагляд за очищенням стічних вод, санітарної охорони атмосферного повітря і ґрунту.

Структурними підрозділами з гігієни харчування здійснюється державна санітарно-гігієнічна експертиза продовольчої сировини і продуктів, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм і правил під час виробництва продуктів, їх транспортування та реалізації на об'єктах як харчової промисловості, так і громадського харчування, розроблення і впровадження раціонального харчування, контроль за ввезенням продуктів з-за кордону, запобігання харчовим спалахам і отруєнням тощо.

Організаційні структури санітарно-епідеміологічної служби з гігієни праці здійснюють детальний облік усіх підприємств, виробничих і побутових джерел, ЯУІ забруднюють довкілля, вивчають санітарно-гігієнічні умови праці, проводять заходи щодо зниження захворюваності і травматизму, державний санітарно-епідеміологічний нагляд за проведенням заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці, запобігання професійній захворюваності та зниження її.

Фахівці з гігієни дітей та підлітків забезпечують санітарно-епідеміологічний нагляд за дитячими навчально-виховними і лікувально-профілактичними закладами, що включає вивчення санітарного стану, умов розвитку дітей і підлітків, контроль за дотриманням санітарних норм і правилу процесі виготовлення шкільних і дитячих меблів, навчальних посібників, іграшок, умов навчання, харчування, педагогічного процесу, організації літнього відпочинку тощо.

Організаційні структури санітарно-епідеміологічної служби з радіаційної гігієни контролюють виконання санітарних норм і правил радіаційної безпеки на підприємствах і організаціях, які працюють з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань, і здійснюють заходи щодо радіаційної безпеки населення. Головна увага в проведенні радіаційного захисту населення приділяється інструментальному (дозиметричному) методу досліджень. Його використовують під час поточного санітарно-епідеміологічного нагляду, який забезпечує оздоровлення умов праці та радіаційної безпеки населення.

Основна роль в організації профілактичних і протиепідемічних заходів, які спрямовані на запобігання виникненню інфекційних хвороб серед населення, на боротьбу з інфекційними хворобами, належить епідеміологічним відділам. Ці відділи проводять означену роботу з урахуванням епідеміологічних особливостей конкретної інфекційної хвороби, в тому числі ефективності впливу на джерело збудника інфекції, механізм їх передачі і на імунологічну захищеність населення. Протиепідемічну роботу санітарно-епідеміологічні станції проводять з урахуванням епідемічної ситуації на відповідних територіях.

Організацію і проведення заходів із санітарної охорони території України від занесення і подальшого поширення інфекційних хвороб, у тому числі особливо небезпечних, здійснюють відділи особливо небезпечних інфекцій обласних санітарно-епідеміологічних станцій. До їх функцій належить організаційно-методичне забезпечення діяльності санітарко-епідеміологічних станцій нижчих рівнів з питань санітарної охорони території, профілактики антропозоонозних, особливо небезпечних, у тому числі карантинних, інфекцій та природноосередкових хвороб.

Заходи з профілактики паразитарних хвороб серед населення проводять відповідні організаційні структури з медичної паразитології, їх робота спрямована на забезпечення знищення паразитів у всіх фазах їх життєвого циклу в навколишньому середовищі, в організмі хазяїнів і зберігачів паразитів, знищення переносників, застосування відлякувальних засобів. Проблеми медичної паразитології вирішують паразитологічні відділи в комплексі з іншими відділами санітарно-епідеміологічних станцій і лікувально-профілактичними закладами системи охорони здоров'я тощо.

Значна роль у здійсненні санітарно-епідеміологічного нагляду належить лабораторним дослідженням, які проводять бактеріологічні, вірусологічні та санітарно-гігієнічні лабораторії, радіологічні групи, лабораторії фізико-хімічних методів досліджень токсикологічних відділень і відділення з визначення залишкової кількості отрутохімікатів у продуктах і довкіллі тощо. Велика роль у справі епідеміологічного контролю за інфекційними і паразитарними хворобами належить профілактичним, діагностичним дослідженням і дослідженням імунного стану населення. Особливого значення набувають лабораторні дослідження під час спалахів особливо небезпечних, у тому числі карантинних, хвороб людини.

Державна санепідслужба проводить дезінфекційні заходи — профілактичну дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію, спрямовані на знезараження об'єктів, де створюються сприятливі умови для розмноження переносників або існує ризик забруднення збудниками інфекційних хвороб продуктів, об'єктів довкілля тощо.

Основними завданнями відділів профілактичної дезінфекції є організація і проведення систематичної дезінсекції та дератизації на всій території обслуговування. Такі заходи проводяться для знезараження житлових, санітарно-побутових та інших об'єктів, насамперед таких категорійних об'єктів, як лікувально-профілактичні, дитячі дошкільні та навчальні заклади, підприємства харчової промисловості, громадського харчування, гуртожитки, готелі, об'єкти агропромислового комплексу, виробничого, соціально-культурного та іншого призначення.

Єдність запобіжного і поточного санітарно-епідеміологічного нагляду є одним із основних принципів діяльності вітчизняної системи нагляду, що здійснюється в інтересах забезпечення здоров'я населення держави. Додержання принципу такої єдності дає змогу, поряд з проведенням оперативних протиепідемічних заходів з ліквідації окремих інфекційних осередків, здійснювати заходи, спрямовані на охорону і зміцнення здоров'я населення. Це дозволяє активно залучати санітарно-гігієнічні підрозділи санітарно-епідеміологічних станцій всіх рівнів до практичного вирішення завдань боротьби з інфекційними хворобами.

Участь державних, недержавних, громадських організацій та широких верств населення у здійсненні заходів щодо покращення умов життєдіяльності, зниження рівнів загальної, інфекційної та професійної захворюваності, ризику шкідливого впливу на населення чинників довкілля є одним із основних принципів роботи вітчизняної системи державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Державна санітарно-епідеміологічна служба тісно співпрацює зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я, Європейським регіональним бюро ВООЗ, Центром контролю за хворобами (Атланта, США), бере участь у міжнародних програмах, зокрема, в Програмі адекватних технологій в охороні здоров'я (Сіетл, США). Запобіжний санітарно-епідеміологічний нагляд включає розгляд проектів планування, будівництва і благоустрою населених місць, планів розміщення об'єктів промисловості й агропромислового комплексу, норм промислового, комунального, житлового, гідротехнічного, транспортного та іншого будівництва, державних стандартів на продукти, питну воду, промислові вироби, інвестиційні проекти, заходи з санітарної охорони атмосферного повітря, води і ґрунту від техногенного забруднення довкілля тощо.

Практика проведення запобіжного санітарно-епідеміологічного нагляду свідчить про необхідність систематичної перевірки діяльності проектних організацій з метою підвищення контролю за забезпеченням нормативно-законодавчих норм під час проектування. Значне місце в проведенні запобіжного санітарно-епідеміологічного нагляду займає вибір земельної ділянки, який, передусім, регламентується відповідною санітарно-захисною зоною.

У сфері захисту довкілля під час проведення запобіжного санітарно-епідеміологічного нагляду здійснюють, зокрема, такі заходи:

- облік об'єктів, які проектуються, будуються чи реконструюються і які можуть забруднювати довкілля;

- контроль за розробленням і реалізацією генеральних планів міст, селищ і промислових підприємств з точки зору розміщення промислових підприємств, організація санітарію-захисних зон;

- контроль за новим будівництвом і реконструкцією об'єктів;

- контроль за зміною технологічного профілю підприємств;

- нагляд за проектуванням і будівництвом очисних споруд на діючих підприємствах.

Поточний санітарно-епідеміологічний нагляд — це повсякденний нагляд за санітарним і протиепідемічним станом на всіх діючих підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, комунальних і гідротехнічних спорудах, житлових і громадських приміщеннях, дитячих і підліткових закладах, лікувально-профілактичних закладах тощо. Такий нагляд здійснюється за всіма розділами роботи санітарно-епідеміологічної служби.

З розділу комунальної гігієни одним із головних напрямів роботи під час здійснення поточного санітарно-епідеміологічного нагляду є організація контролю забезпечення населення питною водою гарантованої якості. Тому відділи комунальної гігієни обласних, міських санітарно-епідеміологічних станцій головну увагу приділяють таким діям:

- обстеженню санітарно-технічного стану всіх водогінних мереж;

- лабораторному контролю якості питної води;

- контролю за ліквідацією наслідків аварій на очисних спорудах і водогінних мережах питного водозабезпечення.

З метою захисту атмосферного повітря в порядку поточного санітарно-епідеміологічного нагляду провадиться вивчення технології на промислових підприємствах, визначається склад і кількість викидів, виявляються джерела забруднення, здійснюється їх облік і паспортизація об'єктів, нагляд за газопилоочисними спорудами.

Під час проведення поточного санітарно-епідеміологічного нагляду з гігієни дітей і підлітків головна увага приділяється школам, дитячим дошкільним закладам, професійно-технічним училищам, технікумам, дитячим оздоровчим закладам, контролю за застосуванням полімерних матеріалів і виготовленням іграшок, за додержанням протиепідемічного режиму, в тому числі із запобігання гельмінтозам.

Поточний санітарно-епідеміологічний нагляд у сфері охорони довкілля включає:

- вивчення технології промислових підприємств, виявлення джерел забруднення довкілля, визначення складу і кількості шкідливих компонентів;

- розроблення заходів щодо захисту довкілля від забруднення викидами промислових підприємств, контроль за експлуатацією діючих очисних споруд, заходів зі зменшення викидів автотранспорту;

- створення санітарно-захисних зон діючих промислових підприємств, їх благоустрій та озеленення;

- призупинення експлуатації об'єктів до проведення заходів з охорони довкілля.

Поточний санітарно-епідеміологічний нагляд у сфері радіаційного захисту населення здійснюється санітарно-епідеміологічними станціями всіх рівнів на об'єктах, які виробляють радіоактивні речовини, електроенергію, застосовують радіоактивні ізотопи, в медичних рентгенкабінетах, на промислових установках з виявлення дефектів у зварюваних виробах тощо.

Відповідно до нормативних документів і наказів Міністерства охорони здоров'я України, протягом останнього 10-річчя діяльність служби була спрямована на здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Загалом в Україні в 1992 р. обстежено понад 118 тис. комунальних об'єктів, з яких 22,3 % не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам. У 2000 р. збільшилася кількість проведених обстежень таких об'єктів на 12,5 %. При цьому питома вага тих, що не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам, знизилася до 11,1 %.

У період 1992—2007 рр. в країні зменшилася питома вага практично всіх комунальних об'єктів, що не відповідали санітарно-гігієнічним нормам, у тому числі в гуртожитках, готелях, будинках колгоспника — з 17,3 % до 14,0 %: у санітарних пропускниках, лазнях, душових, пральнях, перукарнях — з 23,6 % до 13,5 %, у лікувально-профілактичних закладах — з 18,6 % до 8,2 %, у санаторіях, закладах відпочинку — з 30,3 % до 22,3 %, на вокзалах — з 14,2 % до 10,6 %. І лише на каналізаційних і очисних спорудах, підприємствах у міських і сільських поселеннях вона зросла з 21,3 % до 32,6 %. У цілому в Україні в 1992 р. обстежено понад 157 тис. харчових об'єктів, з яких 17,4 % не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам. Позитивної оцінки заслуговує та обставина, що у 2007 р. число обстежених об'єктів збільшилося на 20,6 %, тоді як питома вага харчових об'єктів, що не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам, зменшилася до 6,9 %.

Протягом 1992р. в Україні обстежено понад 75 тис. дитячих та підліткових закладів, з яких 6,4 % не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам. За 10-річний період кількість проведених обстежень таких об'єктів зменшилася на 3,9%, частка об'єктів, що не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам, зменшилася до 3,7 %.

Діяльність служби сприяла тому, що в період 1992—2007рр. у країні кількість висновків щодо видачі земельних ділянок збільшилася на 45,7 %, а число ділянок, що не відповідають нормативно-технічним документам (НТД), зменшилося з 34,5% до 3,3%. При цьому у 2007р. питома вага об'єктів, що не відповідають НТД серед міських та сільських поселень, збільшилася до 12,9% проти 11,7%, комунальних об'єктів — до 4,0 % проти 3,7 %. В інших групах об'єктів нагляду спостерігалося зниження частки об'єктів, що не відповідають НТД. Усього в країні в 2007 р. під час здійснення запобіжного санітарно-епідеміологічного нагляду було розглянуто 25,2 тис. проектів будівництва і реконструкції, з яких 4,2 тис. (16,7 %) не відповідали вимогам нормативи о-технічної документації, У період 1999—2007рр. в країні в Зрази збільшилася кількість розглянутих проектів будівництва і реконструкції і зменшилася питома вага всіх груп об'єктів, на яких були виявлені відхилення від санітарних і будівельних норм, з 32,7% до 16,7%. Частка проектів з відхиленнями в групах міських і сільських поселень, комунальних об'єктів, дитячих і підліткових закладів, харчових об'єктів і промислових підприємств зменшилася в 1,2 —2,2 разу.

За цей період в країні питома вага введених в експлуатацію об'єктів із застосуванням лабораторних досліджень збільшилася на 14,5 %. Частка об'єктів, уведених в експлуатацію із застосуванням лабораторних досліджень, в групі об'єктів міських та сільських поселень у 2000 р. становила 100 % проти 75,5 % у 1992 р., в групі комунальних об'єктів — 87,2% проти 76,3%, у групі промислових підприємств — 91,0% проти 68,8 %, і тільки в групі дитячих і підліткових закладів вона дещо знизилась і становила 95,2 % проти 96,0 %.

За роки незалежності України досягнуто значного поліпшення результатів роботи у здійсненні контролю за будівництвом, реконструкцією і технічним переобладнанням об'єктів. Так, у 2007 р. з 33,6 тис. об'єктів виявлено 2,7 тис. (8,1 %) таких, які мають відхилення від санітарних і будівельних норм. У 1992 р. в ході проведення запобіжного санітарно-епідеміологічного нагляду на 34,5 тис. об'єктів такі відхилення були виявлені на 3,6 тис. (10,4%) об'єктів. При цьому слід звернути увагу на те, що в період 1992—2000 рр. зменшилася питома вага всіх груп об'єктів, на яких були виявлені відхилення від НТД і, зокрема, в групі дитячих і підліткових закладів — у 3,8 разу, міських та сільських поселень — у 2,6 разу і в групі харчових об'єктів — у 1,5 разу.

Найважливішими серед завдань, які стоять перед державною санітарно-епідеміологічною службою, є такі:

- підготовка профілактичних програм, націлених на здоровий спосіб життя, боротьбу з тютюнопалінням, наркоманією, алкоголізмом, упровадження раціонального харчування, посилення державного санітарно-епідеміологічного нагляду заради досягнення безпечних умов праці, навчання, виховання, оздоровлення та загальних безпечних умов життєдіяльності;

- розроблення законів України "Про державну санітарно-гігієнічну експертизу", "Про безпеку харчових продуктів і товарів для дітей", "Про профілактичну медицину", нормативно-правових актів щодо роботи санітарно-епідеміологічної служби в умовах централізованого управління та фінансування;

- удосконалення кадрового забезпечення, відновлення у повному обсязі роботи санітарно-гігієнічних факультетів, поліпшення післядипломної підготовки санітарних лікарів;

- упровадження системи моніторингу стану здоров'я і довкілля, забезпечення встановлення ризиків для потреб системи медичного страхування;

- максимальне забезпечення імунопрофілактики в обсязі, що уможливив би зменшення інфекційної захворюваності до рівня провідних європейських країн.

Дата добавления: 2015-10-21