Методика навчання технологій 4 страница

Методика організації проектно-технологічної діяльності передбачає обґрунтування змісту творчих проектів та навчання учнів основних принципів їх здійснення. Провідною формою організації проектно-технологічної діяльності п’ятикласників, як показали проведені дослідження, є колективна, частково-групова. У 6 класі має переважати групова, а в 7 – 9 класах – індивідуальна і парна.

При визначенні змісту навчання проектуванню принципово важливим і складним питанням є педагогічно правильний вибір об’єктів проектування. У процесі добору творчих проектів враховуються вікові й індивідуальні особливості школярів, навчально-матеріальна база шкільних майстерень, досвід учителя тощо. Одними із найважливіших вимог, які ставляться до вибору об’єктів проектування, є їх творча спрямованість та суспільно корисна або особиста значущість.

Основні критерії вибору проектів

Теми проекту мають:

• бути цікавими для учня;

• відкривати можливості для самостійного висування і реалізації нових ідей;

• розвивати знання та вміння, які вже учень має;

• відповідати можливостям і нахилам учнів;

• ураховувати рівень матеріально-технічної бази школи;

• відповідати правилам безпечної праці;

• ураховувати час, необхідний для виконання задуманого проекту;

• забезпечувати створення корисної і красивої речі.

Самостійно (під контролем і за допомогою вчителя) учні будуть працювати тільки тоді, коли їм це буде цікаво, тобто основним критерієм є інтереси учнів. Але крім того, необхідно враховувати:

1) практичне застосування виконаного проекту;

2) вікові та індивідуальні особливості учнів;

3) відповідність завданням програми, які вирішуються;

4) рівень знань та вмінь учнів;

5) обсяг робіт (термін виконання);

6) матеріальні затрати (вартість матеріалів, інструментів);

7) творчий характер;

8) оригінальність тощо.

Виходячи із вищезазначеного, учитель має допомогти учням визначитись із темою проектів — у цьому полягає його особлива роль. Для цього вчитель має скласти список тем проектів для кожного модуля програми трудового навчання, де передбачається проектно-технологічна діяльність, тобто створити банк проектів. Учень може й самостійно обрати тему творчого проекту, але вона має відповідати прийнятим критеріям. Якщо тема творчого проекту, яку самостійно обрав учень, не задовольняє вчителя з точки зору зайвої підготовки, щоб допомогти учневі, або відсутності належної матеріально-технічної бази, або велика вартість матеріалів тощо, то вчитель має провести таку роботу, щоб спрямувати учня у потрібне русло.

Робота над проектом — практика особистісно-орієнтованого навчання у процесі конкретної діяльності учня, на основі його вибору, з урахуванням його інтересів. Навчальне проектування орієнтоване, перш за все, на самостійну роботу учнів, яку вони виконують упродовж визначеного відрізку часу.

21. Зміст навчального матеріалу при організації проектно-технологічної діяльності школярів.

Зміст матеріалу навчання школярів проектно – технологічній діяльності можна умовно поділити на чотири частини:

- зміст, пов’язаний з навчанням учнів здійснювати організіційно – підготовчий етап проектно-технологічної діяльності;

- зміст, пов’язаний з навчанням учнів здійснювати конструкторський етап проектно-технологічної діяльності;

- зміст, пов’язаний з навчанням учнів виконувати технологічний етап проектно-технологічної діяльності;

- зміст, пов’язаний з навчанням учнів вирішувати задачі заключного етапу проектно-технологічної діялоьності.

Таким чином, зміст навчального матеріалу, яким повинні оволодіти школярі під час проектно-технологічної діяльності, буде складати систему знань, умінь, навичок і особистих якостей, що дозволяють учням успішно вирішувати задачі щодо вибору, обгрунтування проекту, його якісного виконнання, аналізу і реалізації кінцевого продукту.

Навчальний проект на уроках трудового навчання складається з практичної і теоретичної частини. Практична частина навчального проекту, як відомо, передбачає виготовлення учнем виробу, а до теоретичної частини необхідно віднести проектно-технологічну документацію, тобто звіт про розробку та виготовлення виробу, в якому зазначається актуальність, будова і містяться усі відомості, що потрібні для виготовлення, контролю й експлуатації проектованого виробу.

До звіту, в залежності від вікових та індивідуальних особливостей учнів, входить опис виконання учнем всіх етапів проектно-технологічної діяльності, тобто учень має викласти на папері свої думки щодо виготовлення та способи реалізації об'єкта проектування.

22. Діагностика та оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі проектно-технологічної діяльності учнів

Контроль та перевірка результатів процесу навчальної і трудової діяльності на уроках трудового навчання є обов’язковим компонентом процесу навчання, але особливого значення набуває по закінченню кожного етапу розробки та виготовлення об’єкту проектування. Суть контролю досягнень навчання полягає у виявленні рівня засвоєння навчального матеріалу та вмінь і навичок практичного застосування, які повинні відповідати освітньому стандарту з трудового навчання. Однак дидактичне поняття контролю результатів навчання має значно ширше розуміння в сучасній педагогіці та методиці. Контроль та перевірка результатів навчання трактується дидактикою як педагогічна діагностика.

Діагностика – це з’ясування умов і обставин, у яких протікає процес навчання; отримання чіткого уявлення про ті причини, які сприяють чи перешкоджають досягненню накреслених результатів. Як бачимо, діагностика має більш широкий і глибокий зміст. Вона розглядає результати у тісному зв’язку з шляхами і способами діагностування. Крім традиційних: контролю, перевірки, оцінки знань і умінь, діагностика включає їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій, прогнозування подальшого розвитку результатів навчально-трудової діяльності.

Метою діагностування навчальної діяльності на уроках трудового навчання в 5-9 класах є своєчасний вияв, оцінювання і аналіз протікання навчального-трудового процесу в зв’язку з його продуктивністю.

Комплексна діагностика навчальних досягнень є багатоаспектним поняттям в умовах реалізації проектно-технологічної системи трудового навчання. Це засіб виявлення, перевірки, оцінювання результатів проектно-технологічної діяльності; облік якості знань, умінь та навичок; системний цілеспрямований процес здійснення зворотнього зв’язку “учень – учитель”; порівняння фактичних результатів творчого проектування із запланованими, які встановлені освітніми та технологічними стандартами; спосіб здійснення проектно-технологічної діяльності та коригування навчально-трудового процесу; сукупність рецептивних дій для порівняння сприйнятого з конкретним або абстрактним еталоном; важлива функція керування навчально-трудовим процесом.

Завданнями комплексної діагностики знань, умінь та навичок учнів на уроках трудового навчання є:

- прояв і розвиток системи трудової компетентності особистості;

- підвищення зацікавленості у вивчені навчального матеріалу;

- стимулювання систематичної самостійної навчальної і трудової діяльності;

- одержання постійної інформації про стан засвоєння змісту програми з трудового навчання на всіх етапах проектування.

Саме діагностування є одночасно і повторенням, а повторення в певній мірі сприяє вдосконаленню знань, умінь та навичок. Елементами повторення є також і ті виправлення та доповнення, які вносить вчитель у процесі здійснення контролю. Оскільки діагностування вимагає від учня виконання певних дій, то воно є і вправою в цих діях, а відповідно, допомагає вдосконаленню вмінь та навичок. Контроль сприяє розвитку пам‘яті та мислення учня. Об’єктами діагностування на уроках трудового навчання є знання, уміння та навички учнів, досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу.

Діагностування навчальних досягнень є важливим компонентом навчального процесу і його основними функціями є:

1) визначення ступеня підготовленості учнів до вивчення і засвоєння необхідного навчального матеріалу;

2) отримання інформації про характер проходження процесу проектування;

3) виявлення результатів навчання для порівняння з наміченими цілями і визначення ефективності обраних організаційних форм, методів і засобів навчання.

Загальним родовим поняттям діагностики є “контроль”, який означає виявлення, вимірювання і оцінювання знань, умінь та навичок школярів.

Контроль у процесі трудового навчання – невід’ємний елемент навчально-трудового процесу, без якого неможливо уявити повний цикл педагогічної взаємодії між вчителем і учнем. Залежність продуктивності навчання від якості, кількості, повноти, своєчасності, глибини, об’єктивності контролю є загальною закономірністю дидактичного процесу. Для її повного практичного втілення необхідно чітко окреслити поняття, виявити залежності між факторами, які обумовлюють ефективність контролю. У шкільній теорії ще немає усталеного підходу до визначення понять “контроль”, “перевірка”, “облік”, “оцінка” та інших, з ними пов’язаних. Нерідко вони змішуються, взаємозамінюються, вживаються то в одному, то в іншому значенні.

Головною метою контролю як дидактичного засобу управління навчально-трудовим процесом є забезпечення його ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання проектно-технологічної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти та самовдосконалення.

За допомогою контролю в процесі трудового навчання виявляється готовність учня до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримується інформація про характер самостійної роботи в процесі навчально-трудової діяльності; визначаються ефективні організаційні форми, методи і засоби процесу трудового навчання; виявляється ступінь правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, вмінь та навичок в процесс проектно-технологічної діяльності. Це визначає зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичних завдань. Разом з цим зміст контролю має включати інформацію, яка дозволить виявити вміння учня аналізувати, синтезувати, розуміти зв‘язки та залежності між фактами і явищами, послідовно і аргументовано викладати свої думки.

Різноманітність форм перевірки знань, умінь і навичок

Перевірка буває фронтальною та індивідуальною. У майстернях створюються особливо сприятливі умови для індивідуальної перевірки, щоб опитування одного з учнів не відвертало уваги інших. Для опитування звичайно використовують час фізичного відпочинку учня. Фронтальну перевірку застосовують, коли треба перевірити, наскільки правильно оволоділа вся група будь-яким складним трудовим прийомом, засвоїла теоретичне положення (звичайно при оцінюванні готового виробу).

Перевірка знань може бути усною і письмовою. Усною перевіркою можна встановити рівень і міцність засвоєння знань учнів. Письмову перевірку знань застосовують порівняно рідко — переважно в тих випадках, коли треба встановити, з якими знаннями підходять учні до вивчення певної теми, наскільки ці знання поповнилися після її вивчення та ін.

Особливе місце в трудовому навчанні займає практична перевірка, бо діяльність учнів на заняттях у майстернях полягає головним чином у виготовленні суспільно корисних речей!

Дидактичні завдання перевірки знань, умінь і навичок

У процесі перевірки знань, умінь і навичок ставлять такі дидактичні завдання:

Установитиякість знань, умінь та навичок. Якість знань, умінь і навичок характеризується насамперед міцністю і свідомістю. Щоб пересвідчитися в міцності знань, умінь і навичок, треба перевіряти їх не тільки тоді, коли їх засвоюють, а й у процесі наступної діяльності учнів. Таким чином, мова йде про систематичний і планомірний контроль протягом усього навчання учнів у майстернях.

Стимулювати учнів до навчальної діяльності. Це дидактичне завдання означає, що перевірка знань, умінь і навичок повинна сприйматися учнями як важливий засіб подання допомоги їм з боку вчителя. Очевидно, це стає можливим у тому випадку, коли вчитель у процесі перевірки не обмежується констатацією хиб у роботі, а й допомагає позбутися їх. Крім того, вчитель дає учням загальну характеристику виконаної ними роботи. При цьому в учнів створюється чітке уявлення про зміст наступної роботи: чи є вона складнішою, відповідальнішою та ін.

Виявити хиби в організації та методиці проведення навчального процесу. Перевіряючи знання, уміння і навички учнів,учитель праці одночасно перевіряє і якість своєї роботи. Якщо в діяльності учнів бувають типові помилки, то це, як правило, свідчить про хиби в роботі вчителя, і навпаки, з успішної роботи учнів, з правильного виконання ними трудових прийомів можна зробити висновок, що навчальний матеріал учитель викладає зрозуміло.

Виробляти в учнів навички самоконтролю. Перевіряючи в учнів навички і вміння, учитель праці залучає до цього й учнів. Наприклад перевіряючи точність розміру виробу, учитель пропонує зробити це учневі. При цьому він стежить, чи правильно тримає учень вимірювальний інструмент, чи вміє прочитати розмір. Після цього вчитель вимірює сам. Якщо між результатами виявляється розбіжність, то вчитель пояснює, чим вона зумовлена, яку помилку допустив учень. Це привчає учнів до самоконтролю в процесі роботи. Крім того, учитель розкриває значення самоконтролю для правильної організації навчального процесу: якщо учні здають вироби без старанної перевірки, то вчитель повертає їх для доробки.

Перевірка знань, умінь і навичок повинна відбуватися за розробленим заздалегідь планомі органічно вплітатися у навчальну діяльність учня. При підготовці до уроку вчитель з'ясовує які знання будутьпотрібні учням для виконання трудового завдання, які вміння і навички вони зможуть використати, і відповідно до цього планує перевірку. Крім того, учитель намічає, на яких стадіях обробки слід контролювати учнів, щоб запобігти можливому браку. Наприклад, у V-VI класах він звичайно перевіряє правильність виконання учнями розмітки і тільки після цього допускає їх до дальшої роботи, бо досвід показує, що саме в процесі цієї операції буває найбільше помилок.

Перевірка знань, умінь і навичок повинна вписуватися у трудовий процес учнів, а не бути самоціллю, Тому на заняттях слід використовувати індивідуальну і фронтальну форми контролю, розумно поєднуючи їх у кожному конкретному випадку. Так, у вступному інструктуванні можна фронтально перевірити навички, які будуть використані учнями на перших етапах роботи, Навички, які потрібні для виконання наступних етапів роботи, перевіряють індивідуально в міру того, як учні підходять до виконання їх. Те саме можна сказати і про перевірку знань. Характер занять у майстернях дає змогу пов'язати в часі індивідуальну перевірку знань із застосуванням цих завдань на практиці. Завдяки цьому учні усвідомлюють потребу такої перевірки і ставляться до неї з повною відповідальністю, а вчитель одночасно дістає уявлення про кожного учня.

Оцінювання знань, умінь і навичок учня

Перевірка знань, умінь і навичок завершується оцінкою. На заняттях у майстернях застосовується бальна система оцінювання, як і на уроках з інших навчальних предметів.

Оцінку слід виставляти не за роботу, виконану протягом уроку, а за окремі етапи трудового процесу, закінчені з точки зору технології. Таким етапом може бути операція (розмічання, свердління та ін.), а в деяких випадках і перехід (обпилювання однієї поверхні драчовим напилком). Отже, на одних уроках робота учнів може зовсім не оцінюватися, а на інших уроках може бути виставлено кілька оцінок.

Виконання окремих операцій оцінювати особливо доцільно в період засвоєння їх. Тоді загальна оцінка за виріб складатиметься з оцінок за окремі операції. Коли виконуються комплексні роботи, що включають операції, з якими учні вже обізнані, оцінку можна виставляти відразу за готовий виріб.

Цієї вимоги дуже важливо додержуватися протягом усього періоду навчання і особливо в V-VI класах, коли учні не вміють ще самостійно оцінювати свою практичну роботу і тому про свої успіхи судять тільки з висновків учителя. Мотивування оцінки вчителя, яке полягає в аналізі роботи учнів, дає їм можливість зрозуміти свої поми

лки, усвідомити вимоги до діяльності їх у майстернях. Внаслідок цього учні поступово привчаються самі оцінювати свою роботу.

У зв'язку з цією вимогою слід підкреслити, що на оцінку не повинна_впливати дисципліна учнів. Проте, порушення дисципліни дуже часто призводить до зниження якості роботи, У такому разі, знижуючи оцінку, треба пояснити причину помилки. Очевидно, таке оцінювання роботи сприятиме зміцненню свідомої дисципліни. Об'єктивність оцінювання ґрунтується на тому, що воно базується на єдиних вимогах до учнів.

Єдині вимоги до оцінювання

Точність обробки -- вимora, яка супроводить виготовлення будь-якої продукції. В умовах шкільних майстерень істотне значення має точність розмірів. Нині немає ще науково обґрунтованих вимог до точності виробів учнів. Не сформульовані також інші технічні вимоги, які можна поставити до якості виробів. Проте спостереження за роботою учнів показують, що певні вимоги до точності роботи підвищують інтерес учнів до трудових завдань, виховують у них почуття відповідальності за виконану роботу.

Норма часу. З приводу нормування існує думка, що обмежувати час виконання трудового завдання слід лише після того, як учні оволодіють прийомами виконання трудових операцій, При цьому виходять з того, що учні не можуть одночасно стежити за якістю виконання роботи і прагнути виконати її в певний строк, що при введенні норми часу на першому етапі навчання кількісні показники трудової діяльності підвищуються за рахунок якості.

Правильність виконання трудових прийомів. Трудова операція складається з прийомів, Кожний прийом вироблений багаторічною практикою і виконується в такій послідовності і при такій конструкції рухів, яка забезпечує найменшу витрату фізичної праці робітника і водночас найбільшу продуктивність. Тому вказівки вчителя про те, як тримати інструмент, якою повинна бути робоча поза та інші, учні повинні виконувати обов'язково.

Організація робочого місця. Досвід роботи новаторів виробництва показує, що правильною організацією робочого місця можна добитися значного підвищення продуктивності праці, Саме тому з перших занять у майстернях цьому питанню приділяється багато уваги. Рівень трудової культури учнів значною мірою характеризується умінням правильно організувати своє робоче місце.

Додержання правил безпеки. Праця в майстернях пов'язана з можливістю травмування, якщо порушуються правила безпеки. Можливість порушення правил безпеки учнями досить реальна, бо вони часто проявляють властиву своєму віку безтурботність.

Треба знижувати оцінку тим учням, які порушують правила безпеки, пов'язані з експлуатацією устаткування та інструментів, правилами виконання трудових прийомів та ін.

23.Характеристика приміщень та обладнання майстерень відповідно сучасних вимог

Сьогодні школи нашої держави забезпечені навчальними майстернями, проте далеко не всі з них відповідають сучасним вимогам: санітарно-гігієнічним, безпеки і правильної організації навчального процесу. Тому, починаючи працювати, молодий спеціаліст повинен критично проаналізувати стан матеріальної бази і вжити всіх заходів, щоб привести її у відповідність з вимогами методики трудового навчання.

Шкільні навчальні майстерні будують за типовими проектами. Вони можуть займати окреме приміщення або розташовуватися безпосередньо в школі. Більш доцільним є перший варіант, бо навчальний процес у майстернях супроводиться виробничим шумом, що до певної міри заважає проведенню занять у класах.

Навчальні майстерні, якщо вони винесені в окреме приміщення, крім майстерень з обробки деревини і металів, містять звичайно кабінет обслуговуючої праці. Якщо майстерні розраховані також на учнів старших класів, то тут можуть бути кабінети автосправи, електротехніки, радіотехніки та ін, Такі майстерні найчастіше є міжшкільними, тобто вони обслуговують школи певного мікрорайону. У зв'язку з цим тут передбачають допоміжні приміщення: вестибюль з гардеробом, убиральню з умивальником, буфет та ін.

Навчальні майстерні в школі можуть бути комбінованими, коли обробка деревини, металів і всі інші види навчальних робіт виконуються в одному приміщенні, і такими, що мають окремі приміщення для обробки деревини та обробки металів і виконання електромонтажних робіт.

Навчальні майстерні можуть бути, нарешті, у пристосованих приміщеннях, найчастіше в класах. При всіх варіантах навчальні майстерні бажано розміщувати на першому поверсі.

Яке б приміщення не займали навчальні майстерні, вони повинні відповідати єдиним нормативам площі на одиницю устаткування і на робоче місце. Нормативи становлять у середньому 5,5 - 4,0 м2 на робоче місце на слюсарному відділенні, 4 - 5 м2на робоче місце на столярному відділенні, 5 - 6 м2 на один невеликий металообробний верстак. У цілому приміщення столярного і слюсарного відділень майстерень мають бути не менші, як 66 м2, а приміщення комбінованих майстерень — 90 м2. Мінімальна висота приміщень майстерень—3 м. Крім виробничої площі, як було вже сказано, у навчальних майстернях передбачають допоміжні приміщення. Перш за все це інструментальні, де зберігаються інструменти і вироби учнів, а також оброблювані матеріали. За типовими проектами на інструментальні відводиться по 16 м2. Для більшої зручності їх бажано розміщувати поряд з відповідними відділеннями майстерень. Оскільки в майстернях звичайно використовують трифазний струм, в інструментальній монтують розподільний щит. Тут же встановлюють знижувальний трансформатор на 36 В для живлення ламп місцевого освітлення. У кожному відділенні навчальних майстерень установлюють умивальники з розрахунку один умивальник на 20 учнів. Типовими проектами в навчальних майстернях передбачено запасний вихід на випадок пожежі. Цей вихід використовується також для транспортування матеріалу і відходів.

Основним устаткуванням у навчальній майстерні є слюсарний і столярний верстаки, свердлильні та токарні верстати для обробки деревини і металів.

Досить актуальним на сьогодні є питання про створення устаткування, яке регулювалося б за висотою. Адже на тому самому робочому місці доводиться працювати учням V—VII класів, які значно відрізняються за зростом. У попередньому розділі згадувалося вже про те, що, працюючи на робочих місцях, які не відповідають зросту, учні не можуть дотримуватися правильних робочих поз, що в свою чергу негативно впливає на розвиток організму дитини.

Подано вже пропозиції щодо регулювання робочих місць за висотою. При роботі на деревообробних і металорізальних верстатах цього досягають за рахунок дерев'яних підставок, які кладуть під ноги.

У практиці роботи шкіл можна зустріти спеціальні конструкції слюсарних і столярних верстаків. ЇХ можна використати як стіл для конспектування пояснень учителя і виконання графічних робіт. Для цього лещата встановлюють трохи лівіше від середини кришки верстака.

У майстернях установлюють токарні і свердлильні верстати для обробки деревини і металів. Токарні верстати рекомендуються невеликі з висотою центрів до 150 -160 мм і відстанню між центрами 600 - 800 мм; свердлильні верстати бажано мати з найбільшим діаметром свердління 12 мм.

Для шкільних майстерень випускають спеціальні фрезерні верстати. Для заточування інструментів установлюють заточувальні верстати (наждачні точила).

У навчальних майстернях установлюють також допоміжне устаткування: одну-дві розмічальні плити, рихтувальну плиту, муфельну піч, випробувальний стенд для електромонтажних робіт.

Устаткування розташовують у навчальних майстернях з урахуванням певних правил, виходячи з певних нормативів. Так, верстаки розташовують ближче до робочого місця вчителя, розмічальну плиту — ближче до вікна. Верстаки встановлюють так, щоб з кожного робочого місця було видно і чути все, що показує і говорить учитель. Нормативи на відстань між устаткуванням, устаткуванням і стінами майстерні встановлюють, виходячи з санітарно-гігієнічних норм і правил безпеки. Наприклад, віддаль між рядами слюсарних верстаків повинна становити не менше 900 мм.

Особливу увагу слід звернути на обладнання робочого місця вчителя, яке повинно бути взірцем для учнів.

Верстак і стіл учителя-розміщують на помості висотою приблизно 20 см, щоб учитель краще бачив учнів, а вони його. На. стіні кріплять класну дошку, а під нею—креслярський інструмент. Шафа призначена для зберігання таблиць і навчальної технічної документації. У деяких школах верстак учителя роблять поворотним, щоб учні могли подивитися з різних боків, як виконувати трудові прийоми.

При виконанні практичних завдань у майстернях учні користуються різним інструментом, який можна поділити на дві групи: індивідуального і загального користування. Широке застосування на заняттях у майстернях знаходять також різноманітні пристрої і наочні посібники (плакати, моделі, таблиці, колекції).

24. Форми організації проектно –технологічної діяльності

На уроках різних типів учитель використовує фронтальну, індивідуальну і групову форми навчальної роботи.

Фронтальною формою організації навчальної діяльності учнів називають такий вид діяльності на уроці, коли всі учні класу під безпосереднім керівництвом вчителя виконують спільне завдання. При цьому педагог проводить роботу зі всім класом в єдиному темпі. У процесі розповіді, пояснення, показу і под. він прагне одночасно впливати на всіх присутніх. Уміння тримати в полі зору клас, бачити роботу кожного школяра, створювати атмосферу творчої колективної праці, стимулювати активність учнів є важливими умовами ефективності цієї форми організації навчання.

Найчастіше її використовують на етапі первинного засвоєння нового матеріалу. За умов проблемного, інформаційного і пояснювально-ілюстративного викладу, який супроводжується творчими завданнями різної складності, ця форма дозволяє залучити до активної навчально-пізнавальної діяльності всіх учнів.

Суттєвим недоліком фронтальної форми навчальної роботи є те, що вона за своєю природою зорієнтована на середніх учнів. На абстрактного середнього учня розраховані обсяг і рівень складності матеріалу, темп роботи. Учні з низькими навчальними можливостями за таких умов не спроможні одержати знання: вони потребують більшої уваги від учителя, і більше часу на виконання завдань. Якщо ж знизити темп, то це негативно позначиться на сильних учнях. Останніх задовольняє не збільшення кількості завдань, а їх творчий характер, ускладнення змісту. Тому для максимальної ефективності навчальної діяльності учнів на уроці поряд із цією формою використовуються інші форми організації навчальної роботи.

Індивідуальна форма організації роботи учнів на уроці передбачає самостійне виконання учнем однакових для всього класу завдань без контакту з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі. За індивідуальної форми організації роботи учень виконує вправу, розв'язує задачу, проводить дослід, пише твір, реферат, доповідь тощо. Індивідуальним завданням може бути робота з підручником, довідником, словником, картою і под. Широко практикується індивідуальна робота в програмованому навчанні.

Індивідуальна форма роботи використовується на всіх етапах уроку, для вирішення різних дидактичних завдань: засвоєння нових знань і їх закріплення, формування і закріплення умінь і навичок, для повторення і узагальнення пройденого матеріалу. Вона переважає у виконанні домашніх робіт, самостійних і контрольних завдань в класі.

Переваги цієї форми організації навчальної роботи в тому, що вона дозволяє кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, досвід пізнавальної творчої діяльності.

Проте ця форма організації має й недолік: учень ізольовано сприймає, осмислює і засвоює навчальний матеріал, його зусилля майже не узгоджуються із зусиллями інших, а результат цих зусиль, його оцінка стосуються і цікавлять лише учня та вчителя. Цей недолік компенсує групова форма діяльності учнів.

Групова форма організації навчальної діяльності передбачає створення невеликих за складом груп у межах одного класу. Вирішення конкретних навчальних завдань здійснюється завдяки спільним зусиллям членів групи. Групи можуть бути стабільними чи тимчасовими, однорідними чи різнорідними. Найбільш ефективними, як свідчать дослідження, є групи чисельністю 4-5 учнів, які мають різну успішність.

При груповій формі роботи навчальна діяльність не ізолює учнів один від одного, не обмежує їх спілкування, взаємодопомогу і співробітництво, а навпаки, створює можливості для об'єднання зусиль діяти погоджено і злагоджено, спільно відповідати за результати виконання навчального завдання. Водночас завдання в групі виконуються таким способом, що дозволяє враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи.

Контакти й обмін думками в групі істотно стимулюють розвиток мислення учнів, сприяють розвитку і вдосконаленню їх мовлення, поповненню знань, розширенню індивідуального досвіду.

Найбільш ефективною групова форма організації навчання є на етапах закріплення, поглиблення і систематизації знань. Вона дозволяє учням за короткий час актуалізувати теоретичні знання, оперативно перевірити засвоєння навчального матеріалу кожним членом групи, здійснити систематизацію знань.

Групова навчальна діяльність учнів може бути:

Дата добавления: 2015-10-21