Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Методика навчання технологій 1 страница



Методика навчання технологій

Питання та відповіді

 

1.Характеристика конструкторського етапу при проектуванні.

Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів.

На наш погляд, зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких етапів (стадій), які взаємопов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний.

Конструкторський етап містить такі стадії: складання ескізу, розробка конструкторсько-технологічної документації, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір технології обробки деталей виробу, їх з'єднання, обробка, організація робочого місця, економічне та екологічне обірунтування, міні-маркетингові дослідження, в яких визначають доцільність виготовлення проекту з точки зору економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перед тим, як що-небудь виготовити, треба зважити, у що обійдеться пропонована робота. Яким буде прибуток чи збиток? Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Таким чином, необхідно вчити школярів знаходити раціональні конструкції, проявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів (чи навіть з їхніх відходів, обрізків) і, разом з тим, наділивши її цілим рядом переваг.

У проспекті творчого проекту на цьому етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення його собівартості та ціни, передбачуваних прибутку і термінів реалізації.

Наступним моментом цього етапу буде здійснення екологічної експертизи, де школярі повинні дати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення і не менш важливим є обгрунтування використаної сировини. І, нарешті, учні мають вивчити потреби ринку у конструкції і спромогтися, наприклад, через виставки знайти пропозиції на її виготовлення.

 

 

2.Документація проектно –технологічної діяльності.

Технічне креслення — умовне графічне зображення якогось об'єкта (машини, споруди, виробу тощо), виконане за допомогою креслярських інструментів на папері, кальці тощо або з допомогою комп’ютера.



Технічний малюнок. Для спрощення роботи з виконання наочних зображень часто користуються технічними малюнками. Технічний, малюнок - це зображення, виконане від руки, за правилами аксонометріі з дотриманням пропорцій-на-око. При цьому дотримуються тих же правил, що і при побудові аксонометричних проекцій: під тими ж кутами мають осі, розміри відкладають уздовж осей або паралельно осям.

Часто на технічних малюнках для більшого відображення об'ємності предмета наносять штрихування.

Робоче креслення деталей повинні містити всі необхідні дані для їх виготовлення і контролю; зображення форми; вказівки про конструкцію; необхідні розміри; граничні відхилення розмірів; вимоги до шорсткості поверхонь. Відомості про матеріали, термічну обробку й іншим вимогам, яким повинна відповідати деталь перед виконанням операції збирання складальної одиниці, яка містить дану деталь.

Складальне креслення – конструкторський документ, що містить зображення складальної одиниці, що складається з двох і більше деталей та інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) і контролю. Складальне креслення повинно давати повну уяву про призначення даної складальної одиниці: про те, які деталі і в якій кількості в неї входять, про взаємне розташування всіх деталей і способі їх з'єднання між собою; про відносному русі або взаємодії окремих деталей; про послідовність складання.

Оформлення складальних креслень. Основними елементами оформлення складальних креслень є заповнення специфікації та основного напису, нанесення номерів позицій, виконання текстової частини креслення (примітки, допоміжні написи, технічна характеристика, технічні умови тощо). При цьому передбачається, що зображення, розміри, граничні відхилення та інша інформація, яка може бути виражена графічно або умовними позначеннями, виконана.

Специфікація. Зміст складальної одиниці, комплексу та комплекту визначає специфікація, що є їхнім основним конструкторським документом, її виконують за ГОСТ 2.108-68 на аркушах формату А4: заголовний аркуш – за формою 1 з основним написом за формою 2, а наступні аркуші – за формою 1а з основним написом за формою 2а.

Загалом специфікація містить таку послідовність розділів: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти. Розділи визначаються складом виробу.

Аксонометричні проекції — наочне зображення просторових форм на площині методом паралельного проекціювання. В аксонометричній проекції зображуваний об'єкт належить до умовної прямокутної (ортогональної) просторової системи координат, осі якої паралельні основним розмірам зображуваного об'єкта. Основою аксонометричного зображення предмета є аксонометричні координати його характерних точок і аксонометричний масштаб.

Аксонометрична проекція — креслення, виконане в прямокутних (ортогональних) проекціях, є основним видом зображення, яким користуються в техніці. Проте не завжди прямокутні проекції мають достатню наочність. Тому виникає необхідність в таких зображеннях, які, маючи наочність, давали б уявлення про відносні розміри предмета та його форму. Таким видом зображень є аксонометричні проекції. Вони передають одним зображенням просторову форму предмета. Таке зображення створює у людини враження, близьке до того, яке виходить при розгляданні предмета в натурі.

За умовами проекціювання розрізнюють А.п.:

· косокутні;

· ізометричні, у яких усі три показники спотворення однакові;

· триметричні — з трьома різними показниками спотворення

Найчастіше в кресленні застосовуються прямокутні аксонометричні проекції, оскільки вони дають найбільш наочні зображення.

Технологічна картка - це основний документ технологічної документації, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат. Тобто, загалом, там знаходяться відомості про здійснення технологічних процесів.

Практична частина навчального проекту, як відомо, передбачає виготовлення учнем виробу, а до теоретичної частини необхідно віднести проектно-технологічну документацію, тобто звіт про розробку та виготовлення виробу, в якому зазначається актуальність, будова і містяться усі відомості, що потрібні для виготовлення, контролю й експлуатації проектованого виробу. До звіту, в залежності від вікових та індивідуальних особливостей учнів, входить опис виконання учнем всіх етапів проектно-технологічної діяльності, тобто учень має викласти на папері свої думки щодо виготовлення та способи реалізації об'єкта проектування.

У проектно-технологічній документації учнями на уроках трудового навчання повинні бути висвітлені наступні питання:

1. Визначення проблеми. Необхідно визначити проблему, яка постала перед проектувальником.

2. Обгрунтувати вибрану проблемну сферу. На цьому етапі необхідно розкрити, навіщо, для чого і яке значення майбутнього проекту для самого себе, а також і для суспільства.

3. Формування ідей та варіантів конструкції. На цій стадії потрібно зобразити ескізи варіантів відомих (можливо і невідомих) конструкцій майбутнього об'єкту (не менше 3-х варіантів).

4. Формування параметрів та граничних вимог. Необхідно вказати, які функції має виконувати майбутній виріб, який матеріал доцільно використовувати при його виготовленні. Доцільно зафіксувати, які вимоги ставляться до цієї конструкції, охарактеризувати кожен її варіант відповідно до поставлених вимог і напроти кожної відмітити "+" - задовольняє певні вимоги, знаком "-" - не задовольняє (вимог має бути не менше 6).

5. Вибір оптимального варіанту. Здійснюється шляхом вибору найкращих, найвдаліших сторін запропонованих конструкції, при цьому сформувати свій оптимальний варіант.

6. Макетування виробу. За результатами, отриманими під час проектування, складаємо макет спроектованої конструкції.

7. Вибір матеріалу. Оформляється у вигляді схеми (необхідно вказати кожну деталь, з якого матеріалу виготовлена і які її розміри) та таблиці.

№ п/п

Найменування

Кількість

Матеріали

Розмір, мм

         
         
         

8. Технологія виготовлення та оздоблення. Необхідно вказати, за якою технологією будуть виготовлятись деталі певного виробу, їх з'єднання та оздоблення.

9. Розробка технологічної картки на виріб, що оформляється у вигляді таблиці.

Назва операції

Послідовність виконання роботи

Ескіз обробки

Інструменти і пристосування

10. Економічний розрахунок. Здійснюється розрахунок собівартості виготовленого виробу. Необхідно підрахувати, скільки коштує кожна деталь виробу, а потім їх підсумувати. В екологічному обгрунтуванні потрібно вказати, чи відповідає екологічним стандартам виріб, а також зазначити екологічні умови роботи під час обробки деталей.

 

3. Інноваційні педагогічні технології на уроках трудового навчання.

Одним з основних завдань системи загальної середньої освіти є підвищення якості навчання. Але при цьому оцінка якості навчання зазвичай здійснюється по придбаних і сформованих в процесі навчання знаннях, уміннях і навиках. Отже, проведення уроків з використанням інтерактивних технологій передбачає наявність:

 Інтерактивної дошки

 Проектора

 Комп'ютера

 Інтерактивної указки (не обов'язково, але такі існують)

 Програмного забезпечення

Використання такого комплексу дозволяє замінити традиційні наочні посібники на уроках мультимедійними. При інтерактивній технології навчання побудоване на взаємодії з учбовим оточенням, учбовим середовищем, яке служить областю освоюваного досвіду.

Багато основних методичних інновацій зв'язано сьогодні із застосуванням інтерактивних методів навчання. Хотілося б уточнити само поняття. Слово «интерактив» прийшло до нас з англійського від слова «interact».

«Inter» — це «взаємний», «act» — діяти.

Інтерактивний — означає здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-небудь (людиною).

Отже, інтерактивне навчання — це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що учбовий процес організований таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають, думають і яку роботу виконують. Спільна діяльність учнів в процесі пізнання, освоєння учбового матеріалу означає, що кожен вносить свій особливий індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому, відбувається це в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нове знання, але і розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на вищі форми кооперації і співпраці. Інтерактивна діяльність на уроках припускає організацію і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до сумісного вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань. Інтерактів виключає домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншим. В ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, ухвалювати продумані рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на уроках організовуються індивідуальна, парна і групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, ролеві ігри, йде робота з документами і різними джерелами інформації, використовуються творчі роботи.

На уроках трудового навчання це можуть бути уроки типу «Захист проекту», «Великий круг», «Акваріум». Цінне в цих формах в тому, що вони дозволяють дитині не тільки висловити свою думку, погляд і оцінку, але і, почувши аргументи партнера по грі, часом відмовитися від своєї точки зору або істотно змінити її.

Найбільш проста форма групової взаємодії — «великий круг». Робота проходить в три етапи. Перший етап. Група розсаджується на стільцях у великому крузі. Вчитель формулює проблему. Другий етап. Протягом певного часу (приблизно 10 хвилин) кожен учень індивідуально, на своєму листі записує пропоновані заходи для вирішення проблеми. Третій етап. По кругу кожен учень зачитує свої пропозиції, група мовчки вислуховує (не критикує) і проводить голосування по кожному пункту — чи не включати його в загальне рішення, яке у міру розмови фіксується на дошці.

Прийом «великого круга» оптимально застосовувати в тих випадках, коли можливо швидко визначити шляхи рішення питання або складові цього рішення.

«Акваріум» — форма діалогу, коли пропонується обговорити проблему «перед лицем громадськості». Мала група вибирає того, кому вона може довірити вести той або інший діалог з проблеми. Іноді це можуть бути декілька охочих. Решта всіх учнів виступає в ролі глядачів. Звідси і назва — акваріум. Що дає цей організаційний прийом школярам? Можливість побачити своїх однолітків з боку, тобто побачити: як вони спілкуються; як реагують на чужу думку; як залагоджують назріваючий конфлікт; як аргументують свою думку і так далі. Треба визнати, що інтерактивне навчання дозволяє вирішувати одночасно декілька завдань. Головне — воно розвиває комунікативні уміння і навики, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечує виховне завдання, оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів. І ще. Використання интерактива в процесі уроку, як показує практика, знімає нервове навантаження школярів, дає можливість міняти форми їх діяльності, перемикати увагу на вузлові питання теми занять.

 

4.Вимоги до вчителя трудового навчання.

З курсу педагогіки відомо, що в навчальному процесі вчитель відіграє провідну роль. Це загальне положення стосується також учителя праці.

На перший погляд таке твердження може здатися дивним: адже основний час у трудовому навчанні (до 75 %) займають самостійні практичні роботи учнів. Проте саме цей факт ще більше підвищує роль учителя, бо самостійність учнів у роботі стає можливою лише тоді, коли все добре наперед продумано і сплановано.

Учитель трудового навчання планує, як, застосовуючи різні методи і прийоми, найкраще подати новий матеріал. Він підбирає об'єкти роботи з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, їхнього досвіду, фізичного розвитку та інших факторів, що впливають на продуктивну працю. Перед учителем трудового навчання виникає потреба організувати учнів у виробничий колектив, налагодити між ними виробничі стосунки. Так само, як при викладанні інших навчальних предметів, за вчителем трудового навчання зберігаються функції контролю за правильністю виконання учнями трудових прийомів, застосування знань і функції оцінювання наслідків їхньої навчальної діяльності. Вчителеві праці повинні бути властиві такі риси:

Висока фахова кваліфікація. У процесі трудового навчання учні ознайомлюються у основній школі з елементами слюсарної, токарної, столярної, швейної, кулінарної справи, з елементами електротехніки, машинознавства. У старших класах початкові знання і вміння учнів поглиблюються і за їх бажанням там, де є умови, можуть бути доведені до професійного рівня.

У зв'язку з цим учитель трудового навчання повинен мати досить високий рівень фахової кваліфікації.

Висока психолого-педагогічна та методична підготовка. Можна мати глибокі знання, володіти навичками високої ква-

ліфікації і водночас вміти передати знання учням, сформувати в них певні вміння. Це пояснюється тим, що процес набуття знань і вмінь має свої закономірності. На їх основі будується навчання в школі. Вчитель трудового навчання повинен глибоко засвоїти основні положення дидактики, а також основні психічні закономірності, на яких грунтується навчальний процес.

Любов до своєї професії. Працювати вчителем без покликання неможливо. Робота в школі дає багато радощів, творчих задоволень, проте вона неможлива без терпіння, доброзичливості, поваги до вихованців, любові до них. Тому, готуючись до педагогічної діяльності, треба розібратись у самому собі та остаточно визначитись.

Високий патріотизм. Будь яка держава прагне виховувати громадян патріотами своєї країни, згідно з Конституцією

Україна є суверенною унітарною державою, яку населяє крім титульної нації (етнічних українців) цілий ряд національних меншин (росіяни, поляки, євреї, та ін.). Звідси випливає, ще одним з пріоритетних виховних завдань школи є формування політичної нації. Це відповідає державній політиці та ідеології. Крім того, перехід від тоталітарної державної системи до демократії викликає необхідність виховувати "в учнів толерантне ставлення до світогляду інших людей, включаючи плюралізм думок з проблем політики, релігії, економіки та ін. Очевидно, також толерантність повинна бути притаманна перш за все самим учителям. В той же час, якщо хтось висловлює думки, які протирічать інтересам держави або навіть порушують законодавчі акти, учитель має бути готовим виступати із обґрунтованими отже, переконливими спростуваннями.

ВИМОГИ ДО ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ. Учитель трудового навчання повинен уміти:

1. добре засвоїти зміст, ідеї і принципи побудови шкільних програм і навчальних посібників з трудового навчання;

2. чітко уявляти характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування і матеріального забезпечення трудового навчання учнів у школах (на уроках, позакласних заняттях і при проходженні виробничої практики на промислових підприємствах);

3. вміти готуватися до теоретичних і практичних занять, правильно будувати й проводити ці заняття у школі і виробничих умовах, складаючи потрібну для занять навчально-технічну документацію;

4. правильно організовувати суспільно корисну продуктивну працю учнів різного віку в школі, поза школою та у виробничих умовах (добір видів праці, нормування, облік та ін.);

5. організовувати й проводити позакласну роботу учнів з технічної творчості і праці, а також факультативні заняття;.

6. правильно здійснювати зв'язок теоретичних занять з техніки з практичними заняттями і працею учнів, а всієї технічної і трудової підготовки - з основами наук;

7. поєднувати навчання і виховання учнів у процесі занять і позакласної роботи.

 

5.Методика навчання учнів основним видам технологічних процесів

Наступність у навчанні учнів 5-9 класів основним видам технологічних процесів. Методика вивчення у п’ятому класі загальних відомостей про виробничий процес, етапи виготовлення виробу та процес обробки різних матеріалів різанням. Ознайомлення учнів із знаряддями праці для ручної обробки матеріалів різанням, способами отримання виробів заданої форми і розмірів. Методика удосконалення в учнів прийомів вимірювання лінійкою, кутником, складним метром; формування вмінь виконувати розмічання за допомогою шаблонів та інструментів. Методика навчання учнів прийомам пиляння фанери і ДВП ножівкою та лобзиком, формування умінь виконувати операцію свердління за допомогою коловороту та ручного дриля; обпилювати фанеру рашпілем, напилком, надфілями. Ознайомлення учнів із способами шліфування фанери та ДВП наждачною шкуркою.

Методика вивчення у шостому класі призначення і будови інструменту для роботи з листовим металом (лінійка, рисувалка, кутник, киянка, молоток, бородок, кернер, напилки, слюсарні ножиці) та пристроїв (лещата, оправки, плити слюсарні тощо). Ознайомлення учнів з прийомами розмічання заготовки виробу з листового металу, припусками на обробку та правилами економного використання листового металу. Методика навчання учнів виконувати розгортки об’ємних виробів з листового металу, прийомами їх розмічання. Формування умінь виконувати операцію різання тонколистового металу ручними і важільними ножицями.

Методика навчання учнів сьомого класу технології механічної обробки деревини. Підготовка заготовок для точіння. Способи закріплення заготовок. Інструменти для вимірювання, розмічання і контролю. Поняття про припуски на обробку. Прийоми економії матеріалу під час розмічання. Інструменти для токарної обробки деревини. Чорнове і чистове обточування циліндричних і конічних поверхонь; точіння уступів і канавок. Підрізання і відрізання деталей. Правила безпечної роботи на токарному верстаті.

Методика вивчення технології механічної обробки металу. Робоче місце токаря. Токарні різці. Кути різця. Вибір режимів різання. Способи установлення та закріплення різців і заготовок. Прийоми обточування циліндричних поверхонь: точіння канавок, підрізання, відрізання. Припуски. Вимірювання штангенциркулем. Догляд за токарно-гвинторізним верстатом. Правила безпечної роботи на верстаті.

Методика вивчення у восьмому класі фрезерувальних робіт. Робоче місце фрезерувальника. Правила і прийоми установлення фрез і заготовок. Прийоми фрезерування плоских поверхонь, канавок. Вибір режиму різання. Профілактичний огляд верстата.

Методика вивчення технології нарізання різьби. Метрична різьба. Елементи різьби. Позначення зовнішньої і внутрішньої різьби на кресленнях. Різьбонарізний інструмент і пристрої, їх будова. Визначення за довідковими таблицями діаметра стержня для зовнішньої різьби і діаметра свердла для внутрішньої різьби. Прийоми нарізання різьби.

Методика вивчення технології термічної обробки металів. Поняття про термічну обробку металів. Види термічної обробки: відпал, нормалізація, загартування, відпуск. Властивості сталі, залежно від вмісту вуглецю. Правила безпечної праці під час виконання термічної обробки.

Методика вивчення технології довбання та ручного свердління отворів різних форм на заготовках із деревини. Визначення послідовності виготовлення виробів з отворами різних геометричних форм. Різання стамескою за розміткою. Пристрої і пристосування для свердління отворів діаметром більше 30 мм. Довбання отворів різної геометричної форми. Правила безпечної праці під час виконання робіт. Заточування доліт і стамесок на абразивному бруску. Різання стамескою уздовж і впоперек волокон. Довбання глухих і наскрізних отворів. Контроль якості робіт, усунення недоліків.

Методика вивчення у дев’ятому класі технології слюсарно-складальних робіт. Суть операцій розпилювання і припасування пазів, пройм, отворів з плоскими і криволінійними поверхнями. Ознайомлення учнів з сучасними немеханічними способами з’єднання матеріалів. Їх застосування для монтажу виробів із різних конструкційних матеріалів.

 

6.Профорієнтаційна робота в процесі трудового навчання.

За своїм змістом учбово-виховний процес школи спрямований на підготовку учнів до майбутньої професійної діяльності. Кожна шкільна дисципліна має такі ситуації, які моделюють, передбачають та знайомлять з окремими видами професійної діяльності дорослих.

Уроки трудового навчання уміщають в собі широке коло питань виробничої техніки та технології; особливостей умов праці по різних робітничих професіях, практично ознайомлюють з ними. Але на відміну від інших учбових дисциплін такі уроки дають можливість учням пробувати свої сили, розвивати свої нахили, здібності та інтереси. Тому уроки трудового навчання є для учнів своєрідним індикатором для виявлення професійної придатності. В учбовому процесі учитель трудового навчання має створити ті умови, при яких підготовка школярів до професійного самовизначення буде відбуватись цілеспрямовано та свідомо. Завданням учителя є постановка кінцевої мети (що я хочу сформувати в учня), визначення вихідних даних (який мій учень сьогодні), форм та методів реалізації педагогічного впливу.

При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу необхідно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня: ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу та інші [1].

Використовуючи ділові, рольові, та інші ігри як засіб розвитку творчої активності учнів, учитель вирішує ряд завдань:

• цілеспрямовано знайомить школярів із змістом професії;

• розкриває учням специфіку (психологічний зміст) професійної діяльності;

• розвиває вміння співвіднести свої інтереси і здібності і з вимогами професії;

• досягає відповідності учбових та пізнавальних інтересів з професійними;

• формує активну позицію школярів в оволодінні професією, виховує потребу реалізувати свої інтереси в діяльності.

Теоретична частина уроків трудового навчання, пов'язана з вивченням широкого кола відомостей про техніку, технологію, організацію й управління виробництвом, може бути використана для ознайомлення учнів із різними трудовими процесами, з особливостями й умовами праці представників різних професій та практичного ознайомлення з ними.

У процесі практичної роботи (а на неї відводиться не менше 75 % навчального часу) учні набувають спеціальних умінь та навичок, завдяки чому вони мають можливість безпосередньо знайомитися з багатьма професіями різних галузей виробництва. Важливо зазначити, що це знайомство не споглядальне, адже оволодіння певними трудовими прийомами, виготовлення передбачених навчальною програмою об'єктів праці дає змогу учням задовольнити свої інтереси, переконатись у власних можливостях, глибше «зануритись» у зміст тієї чи іншої професії.

Урок трудового навчання може вирішувати досягнення трьох профорієнтаційних цілей:

• інформаційної — знайомити учнів з профінформаційними матеріалами, необхідними для формування у них знань про світ професій;

• виховної — формувати в учнів позитивне відношення та готовність до свідомого вибору професії;

• діагностичної — на уроках трудового навчання вчитель має можливість спостерігати за практичною діяльністю кожного учня, бачити його ставлення до виконуваної роботи, оцінювати інтереси й здібності. Саме учитель трудового навчання,спостерігаючи за працею учнів, може виявити здібності кожного з них до тієї чи іншої професії Зміст й особливості профорієнтаційної роботи на уроках трудового навчання в першу чергу визначаються віковими особливостями учнів.

Професійне самовизначення учнів на уроках трудового навчання в основній школі може здійснюватися шляхом проведення бесіди або розповіді, демонстрації наочних матеріалів тощо.

Бесіда завжди повинна бути логічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається, і готується заздалегідь за визначеним планом, що відображає структуру професіограми або окремі її складові частини. Учням дається завдання: зібрати інформацію з даної професії на підприємстві, в організації, на фірмі, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джерела, виступи по радіо і передачі телебачення тощо. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, оскільки учні є не тільки слухачами, а й активними учасниками, які пізнали деякі секрети певної професії, під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про професію, зацікавитись нею. Важливо у процесі бесіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, показувати фотографії, демонструвати різні прийоми роботи, які розкривають найбільш привабливі сторони даної професії. Потрібно підкреслювати творчий характер праці в даній сфері діяльності.

Такі бесіди про професії продовжуються і на лабораторно-практичних і практичних заняттях у вигляді коротких профорієнтаційних коментарів.

 

7. Характеристика організаційно-підготовчого етапу при проектуванні

Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів.

На наш погляд, зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких етапів (стадій), які взаємопов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний.

На кожному етапі учнями здійснюється відповідна система послідовних дій у виконанні проекту, а вчитель при цьому стає дійсно організатором навчально-трудової діяльності.

Перший етап проектно-технологічної діяльності - організаційно-підготовчий, на якому перед школярами постає важлива проблема -правильно вибрати об'єкт проектування, адже від цього залежить найбільшою мірою успіх подальшої роботи. На цьому етапі учні повинні вибрати і поставити перед собою проблему, усвідомити значення майбутнього виробу як для самих себе, так і для суспільства в цілому, тобто визначитись у доцільності виконання проекту. Школярі формують та пропонують різноманітні ідеї, а згодом і варіанти конструкції, визначають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найбільш вдалі параметри своєї майбутньої конструкції, з погляду умов використання, з власного досвіду та досвіду оточуючих. Вся ця робота розпочинається з пошуку інформації, у тому числі з використанням Інтернет, наукових і періодичних видань. Завдання - зібрати якомога більше інформації з даного питання.


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 50 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.023 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>