Національний фармацевтичний університет

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра клінічної фармакології та клінічної фармації

Дисципліна „Клінічна фармація та фармацевтична опіка”

Курсова робота з клінічної фармації

Інформаційний аналіз клініко-фармацевтичної характеристики препарату

„Телфаст”

Студентки ___ курсу ___ групи

спеціальності „Фармація”

освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст”

___ р.н. (для осіб, що мають освітньо-квалівікаційний рівень «спеціаліст» зі спеціальності «Технологія фармацевтичних препаратів»)

заочної форми навчання

ПІБ___________________________

номер залікової книжки _________

Керівник ______________________

______________________________

______________________________

Національна шкала: _____________

Кількість балів ___ Шкала ECTS: __

Харків – 2015

План курсової роботи

1. Загальна характеристика ЛП.

2. Схема механізму дії ЛП.

3. Дані про фармакокінетику ЛП: числові значення основних фармакокінетичних параметрів.

4. Дані про побічні ефекти ЛП препарату і частоту їх виникнення.

5. Особливості використання в окремих категорії пацієнтів – дітей, людей похилого віку, жінок у період вагітності та годування груддю.

6. Особливості взаємодії ЛП з препаратами інших фармакологічних груп.

7. Особливості взаємодії ЛП з їжею.

8. Особливості взаємодії ЛП з алкоголем.

9. Вплив ЛП на професійну діяльність.

10. Перелік використаної літератури.

11. Загальна характеристика ЛП.

Таблиця 1

Інформація щодо походження досліджуємого ЛП [1]

Препарат	Фармакологічна група	Міжнародна непатентована назва	Назва бренду, фірма-виробник
Телфаст	Протиалергічний засіб, блокатор Н1-гістамінових рецепторів	Фексофенадин	Телфаст, Санофі-Авентіс

Таблиця 2

Інформація щодо реєстрації в Україні аналогів досліджуємого ЛП [1]

Синонім	Фірма-виробник	Реєстрація в Україні (№ реєстраційного посвідчення)	Термін реєстрації
Алтіва	Ранбаксі Лабораторіз Лтд., Індія	№ UA/4100/01/01	від 23.01.2006 до 23.01.2011
Тігофаст	Гімансу Оверсіз для "Ананта Медікеар Лтд", Індія	№ UA/2730/01/01	від 15.07.2010 до 15.07.2015
Фексомакс	Інтас Фармасьютікалс Лтд. для "МаксФарма Лтд.", Індія	№ UA/1967/01/01	від 18.05.2010 до 18.05.2015.
Фексофаст	Мікро Лабс Лтд, Індія	припинена
Фексофен-Сановель	Сановель Іляч Санаі ве Тіджарет А.Ш., Турція	№ UA/10632/01/01	від 14.05.2010 до 14.05.2015.

12. Схема механізму дії ЛП.

Фексофенадину гідрохлорид, основний активний метаболіт терфенадину, являє собою протигістамінний препарат, що діє як селективний периферійний антагоніст H1-рецептора. Обидва енантіомери фексофенадину гiдpoxлopидy характеризуються практично однаковою антигістамінною дією. Фексофенадину гідрохлорид призводить до зменшення бронхоспазму, спричиненого дією антигену, у сенсибілізованих морських свинок i зменшує вивільнення гістаміну iз перитонеальних тучних клітин у щурів.

Дослідження пухирів i почервонінь на шкірі дорослої людини внаслідок алерпчної реакції на екзоалерген (гістамін) після прийому фексофенадину гідрохлориду в дозах 20 i 40 мг один i два рази на добу показали, що антипстамінна дія виявляеться через 1 годину з моменту прийому, досягає максимальної дії впродовж 2-3 год i зберігає її иротягом 12 годин. Ознак звикання до препарату протягом 28 днів приймання не спостерігалось. Клінічначна значущість цих спостсрежень залишаеться невизначеною.

Вивчення пухирів i почервонінь на шкірі як виду алерпчної реакції на екзоалерген (гістамін) у дітей віком 7-12 років показали, що внаслідок однократного прийому фексофенадину гідрохлориду в дозах 30 чи 60 мг антигістамінна дія виявляється через 1 годину з моменту прийому i досягає максимального ефекту через 3 години. Пригнічення більше, як на 49% розростання зони, ураженої пухирями, i пригнічення більше, як на 74% зони почервоніння зберігалось протягом 8 годин від моменту прийому фексофенадину в дозах 30 i 60 мг [2].

В дослідах in vitro и in vivo було встановлено, що, окрім блокування переферичних H1-рецепторів, фексофенадин зменшує алергічні запальні реакції, опосередковані тучними клітинами, базофілами, епітеліоцитами, еозинофілами и лімфоцитами [3, 4, 5, 6]. В культурі клітин назального епітелія людини фексофенадин зменшував виразність еозинофіліндукованих змін клетинної проникності, хемотаксиса еозинофілів и адгезії до ендотеліальних клітин, а також пригнічував вивільнення протизапальних медіаторів (інтерлейкіна-8, гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактора, розчинної молекулы міжклітинної адгезії [4].

13. Дані про фармакокінетику ЛП: числові значення основних фармакокінетичних параметрів.

Ппісля прийому фексофенадина гідрохлорид швидко абсорбується з ШКТ, досягая Cmax приблизно через 1-3 год.

Среднє значення Cmax при внутрішньому застосуванні в дозі 120 г 1 раз на добу складає приблизно 289 нг/мл, а після прийому в дозі 180 мг 1 раз на добу - приблизно 494 нг/мл.

Фармакокінетика при однократному и багатократному застосуванні фексофенадина (до 120 мг 2 раза надобу внутрішньо) носить лінійний характер [7].

Фармакокінетичні показники фексофенадину гідрохлориду у суб’єктів дослідження з сезонним алергічним ринітом i хронічною кропив'янкою відповідали фармакокінетичним характеристикам здорових ociб.

Абсорбція.

Фексофенадину гідрохлорид швидко всмоктувався після однократного перорального прийому здоровими добровольцями чоловічої статі двох капсул по 60 мг, середній час до досягнення максимальної концентрації речовини в плазмі крові становив 2.6 годин з моменту прийому дози. Середня максимальна концентрація препарату в плазмі крові (Сmах) у здорових суб’єктів після прийому однієї капсули, що містить 60 мг фексофенадину, становила 131 нг/мл. Після однократного перорального прийому здоровими суб’ектами дослщження чоловічої статі 60 i 180 мг препарату середній показник Сmах досяг 142 i 494 нг/мл відповідно. Препарат у таблетках є біоеквівалентним препарату у капсулах, якщо їх дози однакові. Фармакокінетика фексофенадину гідрохлориду є лінійною для пероральних доз, при яких загальна добова доза не перевищус 240 мг (120 мг двічі на добу). Прийом капсули, що містить 60 мг фексофенадину, разом з яблучним пюре не має значного впливу на фармакокінетику фексофенадину у дорослих. Прийом таблеток фексофенадину по 180 мг одночасно із вживаниям жирних страв призводить до зменшенпя середньої площі під фармакокінетичною кривою (ППФК) i максимальної концентрації фексофенадину в плазмі крові (Сmах) на 21 i 20% відповідно.

Розподіл.

Фексофенадину гідрохлорид на 60-70% зв’язуеться з білками плазми крові, переважно з альбуміном i альфа-1-кислим глікопротеїном.

Метаболізм.

Приблизно 5% загальної дози фексофенадину гідрохлориду піддається печінковому метаболізму.

Виведення.

Середній період напіввиведення фексофенадину після прийому препарату здоровими досліджуваними в дозі 60 мг двічі на добу становить 14.4 годин.

Дослідження балансу речовини у людини продемонструвало, що майже 80% i 11 % дози фексофенадину гідрохлориду виявляеться у фекаліях й сечі віповідно. З огляду на те, що показник абсолютної біодоступності фексофенадину гідрохлориду досі не визначений, ноки що невідомо, чи є поява речовини у фекаліях наслідком неповної первинної адсорбції або результатом її виділення з жовчю.

Ocобливі популяції.

Фармакокінетичні показники препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки чи нирок i пацієнтів похилого віку, отримані після однократного прийому фексофенадину гідрохлориду у дозі 80 мг, иорівнювалися з показниками, огриманими для здорових суб’єктів під час окремого дослідження з ідентичною моделлю.

Порушення функцiї нирок. У пацієнтів iз легкою / помірною (кліренс креатиніну 41-80 мл/хв) i тяжкою нирковою недостатністю пікові концентрації фексофенадину в плазмі крові становили відповідно на 87% i 111% більше, а середні періоди напіввиведення були вщповідно на 59% i 72% довше, ніж у здорових суб’єктів. Пікові концентрації препарату в плазмі крові досліджуваних, що знаходилися на діалізі (кліренс креатиніну <10 мл/хв) були на 82% вищі, а середні періоди напіввиведення на 31% довше, ніж у здорових. Враховуючи збільшення біодоступності i тривалості періоду напіввиведення, рекомендована початкова доза препарату для пацієнтів iз зниженою функцією нирок становить 60 мг один раз на добу. Рекомендована початкова доза фексофенадину для пацієнтів дитячого вiкy iз зниженням функції нирок становить 30 мг один раз на добу - для дітей віком 2-11 років.

Порушення функції печінки. Фармакокінстичні показники фексофенадину у пащешзв iз захворюваннями печінки значною мірою не відрізнялися від фармакокінетичних параметрів, що спостерігались у здорових дослйджуваних.

Суб’єкти дослідження похилого віку. Пікові piвнi фексофенадину в плазмі крові досліджуваних похилого віку (> 65 років) були на 99% вище, ніж тi, що спостерігалися у молодших ociб. Середні періоди напіввиведення фексофенадину переважно збігались iз цими показниками у молодших ociб.

Суб'екти дослідження дитячого віку. Популяційний фармакокінетичний аналіз проводився на основі даних 77 пацієнтів дитячого віку (6 місяців - 12 років) з алергічним ринітом i даних 136 дорослих пацієнтів. Показники індивідуального кліренсу фексофенадину при пероральному введенні були в середньому на 44% i 36% нижчими в трупах дітей вжом 6-12 років (14 суб’єктів) i 2-5 років (21 суб’єкт), відповідно, порівняно з параметрами, що спостерігалися в групі дорослих досліджуваних.

Прийом 15 мг фексофенадину гідрохлориду пацієнтами дитячого віку від 6 місяців до 2 років i 30 мг дітьми віком 2-11 років має такий саме вплив на організм, що i той, котрий спостерігається у дорослих суб’єктів дослідження при прийомі дози 60 мг.

Вплив статевої приналежностi. Ряд досліджень не виявив клінічно значущих розбіжностей у фармакокінетичних показниках фексофенадину гірохлориду у суб’єктів дослідження piзної статі.

Вплив на коригований інтервал Q-Т (QТc). Введения фексофенадину гідрохлориду собакам (перорально 30 мг/кг препарату двічi на добу протягом 5 днів) i кролям (внутрішньовенно 10 мг/кг препарату протягом більше 1 години) не спричиняло подовження коригованого інтервалу Q-T (QTc). Piвень вмісту фексофенадину в плазмі крові собак майже у 9 разів перевищував терапевтичні концентрації препарату в плазмі крові дорослих пацієнтів, які перорально отримували максимально рекомендовану для людини щодобову дозу 180 мг. Piвень вмісту фексофенадину в плазмі крові піддослідних кролів приблизно в 20 разів перевищував терапевтичні концентрації препарату в плазмі крові дорослих пацієнтів, які перорально отримували максимально рекомендовану для людини щодобову дозу 180 мг. Фексофенадин в концснтраціях 0,00001 моль/л не впливав на кальцієвий струм у каналах, на калієвий струм затриманого випрямлення чи на тривалість потенціалу дії у міоцитах морських свинок, а також на калієвий струм затриманого випрямлення у кардіоміоцитах, клонованих з клітин серця людини.

У дорослих та дітей не спостерігалося клінічно значущих ознак подовженого штервалу Q-T, пов'язаного iз застосуванням фексофенадину [2].

14. Дані про побічні ефекти ЛП препарату і частоту їх виникнення.

Сезонні алергічні риніти.

Розвиток небажаних явищ, включаючи сонливість, не залежить від режиму дозування, оскільки побічнi прояви cпостерігались в ycix підгрупах, визначених за віком, статевою i расовою приналежністю.

Небажані явища у суб’ектів дослідження віком від 12 років i старше, зафіксовані в ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень дії препарату при лкуванні сезонних алсргічних ринітів у Сполучених Штатах представлені у вигляді таблиць [2].

Таблиця 3

Відсоток проявів небажаних явищ, що більше 1% при дворазовому режимі дозування фексофенадину
Небажані явища	Фексофенадин у дозі 60 мг двічі на добу (n═679)	Плацебо двічі на добу (n=671)
Грипоподібний синдром	2.5%	1.5%
Нудота	1.6%	1.5%
Болісні менструацї (дисменорея)	1.5%	0.3%
Сонливість	1.3%	0.9%
Розлад травления (диспепсія)	1.3%	0.6%
Втома	1.3%	0.9%

Таблиця 4

Biдсоток проявів небажаних явищ, що переважає 2% при одноразовому режимі дозувапня фексофенадину
Небажані явища	Фексофенадин у дозі 180 мг раз на добу (п=283)	Плацебо (n=293)
Головний біль	10.6%	7.5%
Ураження верхніх дихальних шляхів	3.2%	3.1%
Біль у спині	2.8%	1.4%

Показники частоти i кількості лабораторних відхилень приблизно збігались в трупах фексофенадину i плацебо.

Пацієнти дитячого віку. Таблиця 5 містить перелiк найбільш типових небажаних явищ, відмінних від випадків у групi плацебо, які спостерігались у більше, як 2% від загальної кількості суб’єктів iз сезонним алергічним ринітом віком від 6 місяців до 11 років, які брали участь у плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях у Сполучених Штатах i Канаді на основі таблеток фексофенадину гідрохлориду у дозі 30 мг двічі на добу [2].

Таблиця 5

Biдсоток небажаних явищ, що більше 2%, у суб’єктів дослідження вшом від 6 до 11 років, зафіксованих в ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень дії препарату при лікуванні сезонних алергічних ринітів у Сполучених Штатах і Канаді

Небажані явища	Фексофепадин у дозі 30 мг двічі на добу (n=209)	Плацебо (n=229)
Головний біль	7.2%	6.6%
Випадкове травмування	2.9%	1.3%
Кашель	3.8%	1.3%
Жар	2.4%	0.9%
Бшь	2.4%	0.4%
Середній отит	2.4%	0.0%
Грипоподібний синдром	4.3%	1.7%

Хронічна ідіопатична кропив 'янка.

Види небажаних явищ, зафіксовані під час плацебоконтрольованих досліджень за участі суб’єктів віком від 12 років i старше, хворих на хрошчну ідіатичну кропив’янку, збігаються з випадками, що спостерігались під час плацебоконтрольованих досліджень хворих на сезонний алергічний риніт.

Безпечність фексофенадину гідрохлориду при лікуванні хронічної ідіопатичної кропив’янки у хворих віком від 6 місяців до 11 років грунтуеться на профілі безпсчності фексофенадину гідрохлориду у дорослих пацієнтів i досліджуваних дитячого віку.

Типи небажаних явищ, зафіксованих в ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень за участі суб’єктів віком від 12 років i старше з хронічною ідіопатичною кропив ’янкою представлені в таблицях 6і 7.

Таблиця 6

Відсоток проявів небажаних явищ, що переважає 2%, зафіксованих під час досліджень у Сполучених Штатах і Канаді при дворазовому режимі дозування фексофенадину

Небажані явища	Фексофенадин у дозі 60 мг двічі на добу (n═191)	Плацебо (n=183)
Розлад травлення (диспепсія)	4.7%	4.4%
Біль у м’язах (міалгія)	2.6%	2.2%
Біль у спині	2.1%	1.1%
Запаморочення	2.1%	1.1%
Біль у кінцівках	2.1%	0.0%

Таблиця 7

Відсоток проявів небажаних явищ, що більше 2%, зафіксованих під час досліджень у
Сполучених Штатах і Канаді при одноразовому режимі дозування фексофенадину

Небажані явища	Фексофенадину в дозі 180 мг раз на добу (n=167)	Плацебо (n=92)
Головний біль	4.8%	3.3%
Назофарингіт	2.4%	2.2%
Грипоподібний синдром	2.4%	2.2%

До явищ, зафіксованих під час контрольованих клінічних досліджень за участі суб’єктів iз сезонним алергічним ринітом i хронічною ідіопатичною кропивницею, що виникали не більше, як у 1% від загальної кількості учасників дослідженя, не відрізнялись від випадків у групі плацебо i рідко спостерігалися під час постмаркетингового дослідження, належать: безсоння, нервове збудження i розлади сну чи паронірія. В окремих випадках спостерігалися висипання, кропив’янка, свербіж та реакції гіперчутливості що проявлялися у вигляді ангіоневротичного набряку, відчуття стиснення в грудях, задишки, ареалів почервоніння на шкірі i системної анафілаксії [2].

15. Особливості використання в окремих категорії пацієнтів – дітей, людей похилого віку, жінок у період вагітності та годування груддю.

Застосування у дітей. В декількох великих подвійних сліпих, плацебо-контролюємих клинічних дослідженнях була продемонстрована висока безпека препарату в педіатрії [8, 9]. Как і в дослідженнях на дорослих, профіль и частота побічних реакцій Телфаста достовірно не відрізнялось в основній та контрольній групах.

Рекомендована доза речовини у дітей віком від 6 місяців до 11 років складалась на основі перехресного аналізу фармакокінетичних показників фексофенадину у дорослих i дітей, зібраних в ході кількох досліджень, з урахуванням профілю безпеки фексофенадину гідрохлориду у дорослих суб’єктів дослідження i пацієнтів дитячого віку в дозах, що відповідають або перевищують peкoмендoвaнi дози.

Застосування фексофенадину гідрохлориду в дозі 15 мг у немовлят віком від 6 місяців до 2 років i 30 мг у дітей віком від 2 до 11 років спричиняло вплив, подібний до дії зазначеної речовини в дозі 60 мг у повнолітніх пацієнтів.

Безпечність i ефективність застосування Телфасту 30 мг у хворих дітей віком до 6 місяців достеменно не вивчена [2].

Застосування у пацієнтів похилого віку. Велика широта терапевтичної дії Телфаста обусловлює його відмінну переносимість у звічайних дозах хворими похилого віку [10]. Але з огляду на те, то пацієнти похилого віку демонструють переважну схильність до зниження функції нирок, дози препарату слід ретельно підбирати i у разі потреби стежити за нирковою функцією [2].

Вагітність. Тератогенна дія: клас С. У ході вивчення на щурах і кролях, яким терфенадин вводився перорально у дозах до 300 мг/кг (внаслідок чого вплив фсксофенадину майже в 4 та 30 разів, відповідно, перевищував той вплив, що спостерігається при пероральному введенні максимальної рекомендованої денної дози фсксофенадину гідрохлориду для людини 180 мг, грунтуючись на порівнянні показпиюв AUC), ознак тератогенності не виявлено.

Адекватні та надежно контрольовані дослідження серед вагітних жінок не проводилися. Застосування Телфасту під час вагітності можливо виключно у випадках, коли потенційна користь від застосування значно неревищує потенційний ризик для плода.

Нетератогенна дія. Дозозалежне сповільнення набору ваги i зменшення загального виживання у щурят спостерігалося при пероральному введенні щурам дози терфенадину 150 мг/кг (внаслідок чого вплив фексофенадину майже в 3 рази перевищував той вплив, що спостерігається при пероральному введенні максимальної рекомендованої денної дози фексофенадину гідрохлориду для людини 180 мг, грунтуючись на порівнянні показників AUC).

Матері, які годують груддю. Оскільки фексофенадин виділяється в грудне молоко, телфаст не можна зхастосовувати в період годування груддю [2].

16. Особливості взаємодії ЛП з препаратами інших фармакологічних груп.

Таблиця 8

Лікарські взаємодії

Лікарські засоби	Результат взаємодії
Еритроміцин, кетоконазол	Збільшення вмісту фексафенадину в плазмі крові, при цьому частота побічних реакцій не змінюється. Фексофенадин не впливає на фармакокінетичні показники еритроміцину чи кетоконазолу [2].
Антацидні засоби, що містять алюміній і магній (Маалокс)	Застосування фексофенадину гідрохлориду в дозі 120 мг (2 капсули по 60 мг) у межах 15 хв від моменту прийому препаратів, що нейтралізують соляну кислоту, які мктягь алюміній i магній, призводить до зменшення площі під фармакокінетичною кривою (AUC) i максимальної концентрації фексофенадину в плазмі крові 41% i 43% відповідно. Слід уникати одночасного застосування Телфасту у комбінації з цими засобами, Між прийомом цих препаратів необхідно витримати інтервал не менше 2 год [2].

17. Особливості взаємодії ЛП з їжею.

Взаємодія з фруктовими соками. Деякі фруктові соки, а саме: грейпфрутовий, помаранчевий i яблучпий - потенційно здатні зменшувати біодоступність i дію фексофенадину. Припущення грунтусться на показниках, одержаних у ході 3 клінічних досліджень випадків, спричиненого гістаміном пухирцевого подразнення i почервоніння на шкірі та даних популяційного фармакокінетичного аналізу. Розміри пухирів i apеалів почервоніння суттєво збільшувались у paзi прийому фексофенадину гідрохлориду в комбінації з грейпфрутовим чи помаранчевим соком у порівнянні з водою. Спираючись на повідомлення в джерелах, наявність такої дії можна очікувати i при вживанні інших coків, наприклад, яблучного. Клінічна важливість цих спостережень залишаеться невизначеною. Kpiм того, популяційний фармакокінетичний аналіз на основі комбінованих показників дослідження впливу грейпфрутового / яблучного coків i даних вивчення бюеквівалентності показав зменшення біодоступності фексофенадину на 36%. Таким чином, для збільшення дієвості фексофенадину таблетки Телфасту слід запивати водою.

Як було вже зазначено вище, прийом таблеток фексофенадину одночасно із вживаниям жирних страв призводить до зменшенпя середньої площі під фармакокінетичною кривою (ППФК) i максимальної концентрації фексофенадину в плазмі крові (Сmах) на 21 i 20% відповідно [2].

18. Особливості взаємодії ЛП з алкоголем.

Препарат не підсилює дію алкоголю на ЦНС.

19. Вплив ЛП на професійну діяльність.

Телфаст, як правило, не спричиняє сонливості та не впливає на концентрацію уваги. Однак пацієнтам з потенційно нестандартними реакціями на лікарські засоби рекомендується попередньо перевірити індивідуальну реакцію на препарат [2].

Багаточисельні досліди, в ході яких використовували різноманітні об’ктивні и суб’єктивні критерії оцінок, продемонстрували, що фексофенадин в порівнянні з плацебо не чинить негативного впливу на психомоторну або когнітивну функцію [11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18]. В ході контролюємих клінічних досліджень по вивченню САР [11, 12], проведених серед пацієнтів, приймавших фексофенадина гідрохлорид в дозі 240 мг два рази на добу (ця доза в 4 рази перевищувала рекомендовану добову дозу), або здорових добровольців, отримувавших до 690 мг фексофенадина гідрохлорида два раза на добу протягом 28,5 днів, каких-небудь відмінностей по відношенню до явищ седації порівняно з плацебо не спостерігалось [13 ]. Отриманні данні підтверджуються результатами дослідження психомоторних функцій та здатністю до управління транспортними засобами. В ході 5-етапного рандомізованного перехресного дослідження з використанням одноразових доз препаратів шість здорових добровольців отримували плацебо або фексофенадину гідрохлорид (120, 180 або 240 мг), проходили три теста на психомоторну функцію та три теста на сонливість [15].

Телфаст – єдиний антигістамінний препарат, офіційно дозволений до застосування у пілотів та диспетчерів авіації в США, Великобританії, Австралії і Бразилії [19].

Перелік використаної літератури

1. Телфаст [електронний ресурс] // http://tabletki.ua/Телфаст/ - заголовок з екрану.

2. Інструкція до медичного застосування препарату Телфаст [електронний ресурс] // http://produkty.sanofi.ua/Telfast_30.pdf - заголовок з екрану.

3. mon U., Amon S., Gibbs B. In vitro studies with fexofenadine, a new nonsedating histamine H1 receptor antagonist, on isolated human basophils // Inflamm. Res. – 2000; 49 (suppl. 1):S13-14.

4. Meeves S., Joetham A., Gelfand E.W. Fexofenadine exhibits antiallergic activity in vitro and in vivo (abstract) // J. Allergy Clin. Immunol. – 2001; 107:S181.

5. Paolieri F., Battifora M., Riccio A., Bertolini C., Cutolo M., Bloom M. et al. Terfenadine and fexofenadine reduce in vitro ICAM-1 expression on human continuous cell lines // Ann. Allergy Asthma Immunol. – 1998; 81:601-607.

6. van Cauwenberge P., Juniper E.F., Star Study Investigating Group. Comparison of the efficacy, safety, and quality of life provided by fexofenadine 120 mg, loratadine 10 mg, and placebo administered once daily for the treatment of seasonal allergic rhinitis // Clin. Exp. Allergy. – 2000; 30:891-899.

7. Справочник Видаль. Лекарственные препараты в России [текст] – М.: АстраФармСервис, 2007.-1632 с.

8. Graft DF, Bernstein DI, Goldsobel A, et al. Safety of fexofenadine in children treated for seasonal allergic rhinitis. Ann Allergy Asthma Immunol 2001;87:22-6.

9. Wahn U, Meltzer EO, Finn AF Jr, et al. Fexofenadine is efficacious and safe in children (aged 6-11 years) with seasonal allergic rhinitis. J Allergy Clin Immunol 2003;111:763-9.

10. Mason J, Reynolds R, Rao N.The systemic safety of fexofenadine HCl. Clin Exp Allergy 1999;29(suppl. 3):163-70.

11. Bernstein D., Schoenwetter W., Nathan R., Storms W., Ahlbrandt R., Mason J. Efficacy and safety of fexofenadine hydrochloride for treatment of seasonal allergic rhinitis // Ann. Allergy Asthma Immunol. – 1997; 79:443-448.

12. Bronsky E.A., Falliers C.J., Kaiser H.B., Ahlbrandt R., Mason J.M. Effectiveness and safety of fexofenadine, a new nonsedating H1-receptor antagonist in the treatment of fall allergies // Allergy Asthma Proc. – 1998; 19:135-141.

13. Mason J., Reynolds R., Rao N. The systemic safety of fexofenadine HCl // Clin. Exp. Allergy. – 1999; 29 (suppl. 3):163-170.

14. Nicholson A.N., Turner C. Central effects of the H1 antihistamine, cetirizine // Aviat. Space Environ. Med. – 1998; 69:166-171.

15. Stone B.M., Turner C., Mills S.L., Nicholson A.N. Studies into the possible central effects of the H1 receptor antagonist, fexofenadine (abstract) // Arch. Allergy Immunol. – 1999; 118:338.

16. Thompson A., Finn A., Schoenwetter W. Effect of 60 mg twice-daily fexofenadine HCl on quality of life, work and classroom productivity, and regular activity in patients with chronic idiopathic urticaria // J. Am. Acad. Dermatol. – 2000; 43:24-30.

17. Vermeeren A., O'Hanlon J.F. Fexofenadine's effects, alone and with alcohol, on actual driving and psychomotor performance // J. Allergy. Clin. Immunol. – 1998; 101:306-311.

18. Weiler J.M., Bloomfield J.R., Woodworth G.G., Grant A.R., Layton T.A., Brown T.L. et al. Effects of fexofenadine, diphenhydramine, and alcohol on driving performance // Ann. Intern. Med. – 2000; 132:354-363.

1. Яковлева, О., Барало, Р. Дифференцированный подход в выборе Н1-антигистаминных препаратов – акцент на безопасность [електронний ресурс] // http://health-ua.com/articles/759.html - заголовок з екрана.

Дата добавления: 2015-09-29