Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці України, тут виробляється 18% ВВП, створюється 16% валової доданої вартості, тут зайнято близько 25% загальної чисельності працюючих у державі.

ВСТУП

Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці України, тут виробляється 18% ВВП, створюється 16% валової доданої вартості, тут зайнято близько 25% загальної чисельності працюючих у державі.

В умовах ринкової економіки та посилених інтеграційних процесах перед аграрними підприємствами постає проблема забезпечення гідного рівня конкурентоспроможності власної продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Процес інтеграції України до ЄС та в умовах функціонування в СОТ, нестабільності відносин з Росією гостро піднімає питання щодо організації конкурентоспроможного виробництва продукції, як в галузі, так і на підприємствах, спроможних вести жорстку конкурентну боротьбу, швидко і адекватно реагувати на постійні зміни ринку, мобільно переходити на випуск нових видів високоякісної продукції, забезпечувати ефективність діяльності, як виробників, так і переробників. Тому однією з найважливіших умов забезпечення ефективного господарювання досліджуваних суб’єктів є постійне підвищення їх конкурентоспроможності.

Функціонування національної економіки в ринкових умовах передбачає включення країни у світові інтеграційні процеси. Особлива роль у вирішенні цієї проблеми належить експортно-імпортним відносинам, зокрема на ринку зерна України. Зернові культури традиційно займають вагоме місце у формуванні зовнішньоекономічного обороту країни. Стратегічне значення зерна полягає в його універсальності як продукту харчування, можливості тривалого зберігання, транспортування на далекі відстані тощо. Розвиток зовнішньої торгівлі зерновими культурами в Україні відбувається із значними труднощами, що спричинено недосконалістю інфраструктури, відсутністю належної біржової торгівлі, монополізацією посередницьких послуг комерційними фірмами, а також відмежованістю безпосередніх виробників від експортно-імпортних процесів.

Дослідження основних тенденцій і кон'юнктури світового ринку зернових є основою формування ефективної експортної політики. Ретельний аналіз динаміки світового виробництва, співвідношення попиту та пропозиції зернових культур у провідних країнах світу, зміни зернових запасів, співвідношення експортних та імпортних позицій забезпечує адекватне прогнозування ситуації на глобальному ринку та надає можливість вітчизняним учасникам ринку продавати зерно за сприятливішими умовами, раціонально маневрувати власними ресурсами і збільшувати виробництво в аграрному секторі. Ці положення і обумовлюють актуальність

Питання теорії і практики розвитку економічних відносин на вітчизняному та світовому ринках зерна досліджуються такими вченими-економістами, як В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, В.І. Власов, П.І. Гайдуцький, В.П. Галушко, В.І. Губенко, О.В. Захарчук, В.Н. Зимовець, М.В. Калінчик, А.М. Кандиба, С.М. Кваша, І.Г. Кириленко, І.В. Кобута, М.І. Кучер, М.Г. Лобас, З.П. Ніколаєва, П.Т. Саблук та інших науковців. Вихід на світовий зовнішній ринок – закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльність підприємств на світовому ринку пов’язана з міжнародною виробничою та науково-технічною кооперацією, експортом та імпортом товарів і послуг. Розвиток ринкових процесів зумовлює необхідність виявлення найбільш ефективних форм реалізації зернового потенціалу агропромислових формувань. Україна володіє багатим ресурсним потенціалом і може бути значним експортером зерна на зовнішньому ринку. Нині обсяги експорту з України зерна з кожним роком зростають, проте експортний потенціал аграрної сфери використаний недостатньо.

Явище конкуренції та формування конкурентної позиції підприємств досліджено такими економістами, як: Т. Амблером, П. Друкером, П. Дойлем, С.М. Квашою, І.Н. Топіхою, В.П. Клочан, В.І. Топіхою та ін..

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТЕОЇ ПОЗИЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Поняття та чинники формування конкурентної позиції підприємства

Конкуренція — це економічне змагання виробників однакових товарів на ринку за залучення якомога більшого числа покупців і одержання завдяки цьому максимальної вигоди. Конкуренція — важливий засіб контролю в ринковій системі. Ринковий механізм пропозиції та попиту доводить побажання споживачів до підприємств-виробників продукції, а останні, у свою чергу, задовольняють їх належним чином. Конкуренція зумовлює розширення виробництва й зниження цін на продукцію до рівня витрат на виробництво. Крім того, саме конкуренція змушує підприємства найповніше сприймати науково-технічні досягнення, застосовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації виробництва й праці. При існуючій конкурентній кон'юнктурі підприємства використовують найбільш економічну комбінацію ресурсів для виробництва певного обсягу продукції, оскільки це відповідає їхній власній вигоді.

Конкурентна перевага — рівень ефективного використання наявних у розпорядженні фірми (а здобувають також для майбутнього споживання) всіх видів ресурсів.

Конкурентоспроможність може бути оцінена тільки в рамках групи фірм, що випускають однакові товари. Конкурентоспроможність — поняття відносне, та сама фірма в рамках регіональної групи може бути визнана конкурентоспроможною, а в рамках світового ринку — ні.

Поняття конкурентної переваги можна визначити як ті характеристики й властивості товару, які створюють для фірми певну перевагу над своїми прямими конкурентами. Конкурентна перевага може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня базується на відмітних якостях товару, які утворюють цінність для покупця, внутрішня — на перевазі фірми щодо витрат виробництва, які менші ніж у конкурентів.
Конкурентні переваги є концентрованим проявом переваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, які можна виміряти економічними показниками (додатковий прибуток, більш висока рентабельність, ринкова частка, обсяг продаж). Необхідно особливо підкреслити, що конкурентну перевагу не можна ототожнювати з потенційними можливостями компанії. На відміну від можливостей, — це факт, що фіксується в результаті реальних й очевидних переваг покупців. Саме тому в практиці бізнесу конкурентні переваги є головною метою й результатом господарської діяльності. Найбільш значними в 90-і роки були дослідження професора Гарвардської школи бізнесу М. Портера, який розробив теорію конкурентної переваги.
Формування стійких конкурентних переваг на ринку споживацьких товарів і послуг дозволить підприємствам зайняти бажану конкурентну позицію, забезпечити ефективну комерційну діяльність в довгостроковій перспективі і досягти максимального синергитичного ефекту від цієї діяльності на конкурентом ринку

А конкурентні переваги такого товару, як зерно, можна охарактеризувати низкою факт

- економічних

- консументних

- нормативних

- екологічних

- -маркетингових

Підвищення конкурентної позиції вітчизняного товаровиробника сьогодні - один із найважливіших напрямів подолання економічної і соціальної кризи, фактор економічного зростання. Експорт зерна на пряму залежить від його виробництва, тому необхідною умовою є подальша інтенсифікація зерновиробництва як основна умова нарощування обсягів конкурентоспроможного виробництва зерна для внутрішнього і зовнішнього ринків. Інтенсифікація зерновиробництва передбачає: вирощування сортів чи гібридів інтенсивного типу; розміщення їх в науково обґрунтованих сівозмінах після кращих попередників; застосування норм добрив, розрахованих на високий приріст урожайності; інтегровану систему захисту посівів від бур'янів, шкідників і хвороб та інші заходи.

Аналіз конкурентної позиції фірми на ринку допускає з'ясування факторів, що впливають на відношення покупців до фірми та її продукції і як результат — зміна частки ринку фірми. Усі фактори конкурентних позицій можна умовно розділити на зовнішні й внутрішні:

Фактори

Впливу на формування конкурентної позиції

підприємства

Зовнішні

Політична обстановка в державі

Економічні зв’язки

Наявність конкурентів

Розміщення виробничих сил

Наявність сировинних ресурсів

Загальний рівень техніки та технологій

Система управління виробництвом

Концентрація виробництва

Виробнича база

Внутрішні

Система та методи управління фірмою

Рівень технологій у виробництві

Рівень організації процесу виробництва

Система довгострокового планування

Інноваційний характер виробництва

Ступінь задоволення додаткових потреб конкретного споживача

Якість розробки з точки зору оптимальності показників надійності

Фірми надають великого значення аналізу своїх сильних і слабких сторін для оцінювання реальних можливостей у конкурентній боротьбі й розробленні заходів і коштів, за рахунок яких фірма могла б покращити конкурентну позицію і забезпечити свій успіх. Для оцінювання конкурентної позиції використовують кількісні показники, які свідчать про ступінь стабільності фірми, здатності випускати продукцію в оптимальному обсязі і яка користується попитом.

1.2 Поняття світового ринку. Світовий ринок зерна

Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.

Структуру світового товарного ринку можна розглядати в трьох аспектах – регіональному (або географічному), товарно-галузевому та со­ціально-економічному [3].

Молчан О.А стверджує що Світовий ринок – (world market) – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, основою яких є міжнародний поділ праці і інші фактори виробництва[4].

Кваша С.М вважає що Світовий ринок характеризується наступними рисами:

- він є категорією товарного виробництва, який виходить в пошуках збуту своєї продукції за національні рамки;

- він проявляється в міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту і пропозиції;

- він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику в яких галузях і регіонах вони можуть бути використані найбільш ефективно;

- він виконує функцію (санубальна), яка дозволяє забраковувати з міжнародного обміну товари і часто їх виробників, які не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах;

- на ньому існує особлива система цін – світові ціни

Товар, який знаходиться на світовому ринку в фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усередині параметри сукупного попиту і сукупної пропозиції, через які кожний із учасників може оцінити і адаптувати параметри свого виробництва.

Дослідження основних тенденцій і кон'юнктури світового ринку зернових є основою формування ефективної експортної політики. Ретельний аналіз динаміки світового виробництва, співвідношення попиту та пропозиції зернових культур у провідних країнах світу, зміни зернових запасів, співвідношення експортних та імпортних позицій забезпечує адекватне прогнозування ситуації на глобальному ринку та надає можливість вітчизняним учасникам ринку продавати зерно за сприятливішими умовами, раціонально маневрувати власними ресурсами і збільшувати виробництво в аграрному секторі. Ці положення і обумовлюють актуальність даного дослідження. Проблеми розвитку експортних відносин на світовому ринку зерна завжди перебували у центрі економічних досліджень. Фундаментальні питання, пов'язані з даною проблематикою, розглядалися в працях багатьох вчених, зокрема В.І. Бойка, В.І. Власов, В.І. Губенка, Л.М. Худолій, С.М. Кваші, А.А. Фесини. Водночас, необхідно зауважити, що теоретичні та прикладні проблеми, пов'язані з розвитком світового ринку зерна в умовах загострення фінансової та економічної кризи, потребують подальшого дослідження. Зерновий комплекс має особливе значення у світовій економіці. Він відноситься до числа основних народногосподарських комплексів, що визначають умови підтримки життєдіяльності суспільства. Значення його не тільки в забезпеченні потреб людей у продуктах харчування, але й у тім, що він істотно впливає на зайнятість населення й ефективність усього національного виробництва.

Головним товаром на Світовому ринку зерна є пшениця. Очевидно, немає країни у світі, де б не вирощувалася хоча б одна зернова культура, що забезпечує необхідний продукт харчування. У 2010-2013 рр. середня площа зернових у світі становила 685 млн. га. Проте, за деякими показниками, в умовах загострення фінансової та економічної кризи існує тенденція до помітного скорочення площ. Так, у 2013 р. зібрані площі зернових у світі становили 694,6 млн. га, що на 0,2 млн. га менше показника 2012 року (694,8 млн. га). Основними експортерами зернових вже протягом тривалого часу виступають США, країни ЄС, Канада, Австралія, Аргентина і Китай, які забезпечують близько 90% його обігу. Тільки на США припадає більше половини світового експорту зерна. У структурі міжнародного торговельного обміну зерновими провідне місце належить пшениці, а серед кормового зерна - кукурудзі (60%), ячменю (18%) та сорго (10%). Частка експорту рису в загальному обсязі торгівлі зерном становить лише 6%. Головними постачальниками цієї цінної зернової культури виступають США і Таїланд. Щодо урожайності зернових культур, то тут безперечним лідером в цілому є Франція, де вона вже перевищує 75 ц. Подібними показниками відзначаються господарства Англії та Німеччини. Понад 50 ц збирають США, Японія, Китай, Угорщина, Чехія. Найнижчі показники спостерігаються переважно в країнах Африки та Близького Сходу.

Світові ціни на зернові значною мірою формуються на ринку США, що вважається найбільшим постачальником цього товару і центром біржової торгівлі. Зерно - традиційно біржовий товар. Тому, котирування найбільших зернових бірж у Чикаго, Канзас-сіті, Мінеаполісі, які визначають світові ціни, відображають не тільки співвідношення попиту і пропозиції на окремі види зернових у США, а їх співвідношення на міжнародному ринку, перспективи врожаю в різних регіонах світу, торгово-політичні акції найбільших країн світу, експортерів та імпортерів зерна.

1.3 Методичні підходи до визначення конкурентної позиції аграрних підприємств на світовому ринку

Існують різні методи оцінки й аналізу конкурентної позиції підприємства. У кожному окремому випадку необхідний диференційований підхід, аналіз специфіки галузі й цільового споживача. Здійснено аналіз найбільш відомих і застосовуваних у практичній діяльності підприємств методів проведення маркетингових досліджень конкурентного положення фірми. Існує досить велика кількість методів оцінки конкурентного положення підприємства на ринку, а саме:

- модель Бостонської консультативної групи;

- модель М. Портера;

- метод «Мак-Кінзі»;

- модель Shell/DPM; метод LOTS;

- метод PIMS;

- ситуаційний аналіз (SWOT-аналіз);

- метод експертного оцінювання;

- модель Хофера/Шенделя;

- фінансово-економічний метод;

- метод картування стратегічних груп.

Наведені методи оцінки конкурентних позицій підприємства на цільовому ринку можна умовно розділити на три групи залежно від показників і змінних, використовуваних при аналізі:
1) Методи, що характеризують ринкові позиції підприємства: модель БКГ, модель М. Портера, метод «Мак-Кінзі», модель Shell/DPM, метод PIMS, модель Хофера/Шенделя;
2) Методи, що характеризують рівень менеджменту підприємства: метод: LOTS, ситуаційний аналіз, метод експертного оцінювання, метод картування стратегічних груп;
3) Методи, що характеризують фінансово-економічну діяльність підприємства: фінансово-економічний метод, маргінального аналізу, наведеним у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Методи оцінки конкурентних позицій підприємства на цільовому ринку

Метод аналізу	Показники аналізу	Змінні, що використовуються при аналізі	Принцип побудови	Переваги	Недоліки	Доцільність застосування методу на вітчизняних підприємствах
А
Модель БКГ	Темп зростання ринку; Відносна ринкова частка	Обсяг продаж; Питомі витрати	Матриця 2*2	Простота використання дає можливість визначити стратегії подальшого розвитку підприємства	Мала кількість ана-лізованих факторів; Не робиться аналіз причини явища; Побудова відбува-ється на не чіткому визначенні частки ринку; Змінні не кращим способом характеризують діяльність підприємства	Доцільна для аналізу стратегічних господар сяких одиниць у рамках підприємства, однак ускладнено визначення частки ринку
Модель М.Пор- тера	Структура й динаміка діючих ко-нкурентів; Потенційні конкуренти; Тиск това-рів-замін-ників; Положення поста-чальників у галузі; Положення споживачів у галузі	Рентабельність ви-робницт-ва; Ринкова частка;	Порівня-льний аналіз; Осі коор-динат; Матриця 2*2	Дає можли-вість визна-чити вплив зовнішніх сил на конкуренцію; Різноманіття змінних для здійснення аналізу	Необхідні для проведення аналізу кваліфіковані кадри зі спеціальною підготовкою; Можуть виникнути труднощі зі збиранням даних	Застосування можливе й необхідне
метод «Мак-Кінзі»	Привабливість ринку Конкурен-тоспромо-жність фірми	6 змінних приваб-дивості ринку; 9 змінних відносної переваги фірми на ринку	Оцінки експертів; Матриця 3*3	Порнівняно з БКГ пропо-нує більш де-тальний ана-ліз. Дає мож-ливість виз-начити стра-тегічне поло-ження фірми; Пропонує стратегічні альтернативи розвитку під-приємства; Високі вимо-ги до компе-тенції експертів	Розбивка осей мат-риці спірна; Втрачається значен-ня певних факторів при підсумовуванні декількох оцінок; Пропоновані стратегії маркетингу поверхневі	Застосуван-ня недоцільне через можливі похибки при виконанні і невизначе-ності результатів
Модель Shell/ DPM	Конкурентна позиція фірми; Привабли-вість галу-зі, перспе-ктивність	13 змін-них, що характе-ризують конкуре-нтоздат-ність фір-ми; 13 зм., що характер-ть прива-бливість галузі	Оцінки експертів; Матриця 3*3	Ефективна в рамках капі-таломістких галузей про-мисловості; Поєднує якісні показ-ники в єдину параметрич-ну систему; Велика кіль-кість змінних дозволяє зро-бити глибо-кий і систем-ний аналіз факторів	Важко вибрати з великого набору змінних найбільш значимі; Важко оцінити, які зі змінних найбільш значимі; Проведення аналізу потребує багато часу і високої ком-петенції експертів; Присвоювання пи-томої ваги змінним при конструюванні шкал матриці дуже ускладнено	Через перераховані недоліки й обмеження не уявляється можливим
Метод LOTS	Існуюче положення фірми; Стратегії діяльності; Довгострокові цілі; Кадровий потенціал; Плани ро-звитку; Організа-уія менед-жменту	Індивідуально вибираю-ться змін-ні по ко-жному фактору	Тест-таб-лиця вла-сного пі-дприємства і осно-вних кон-курентів	Проводиться багатофакто-рний аналіз, що враховує всі аспекти господарсь-кої діяльнос-ті	Труднощі зі збиран-ням даних для про-ведення аналізу; Не оцінюється дія-льність підприємств за основними еле-ментами маркетингу	Застосування можливе
Модель PIMS	5 груп факторів: Привабли-вість рин-кових умов; Чинність конкурентних позицій; Ефективність вико-ристання інвестицій Викорис-тання бюджету; Поточні зміни в положенні на ринку	37 страте-гічних та ситуацій-них змінних	Рівняння множин-ної регре-сії, що пов’язують змінні з величи-ною при-бутковос-ті й здат-ністю фірми ге-нерувати готівку	Дозволяє ви-значити, які стратегії вар-то застосову-вати в конку-рентних рин-кових умовах Можливість одержання прогнозних оцінок щодо того, що від-бувається в довгостроковій і коротко-строковій пе-рспективах при проведе-нні певних стратегічних змін; Широке коло показників	Результати мають орієнтований характер; Складність аналізу робить його недос-тупним для широко-го кола користувач-чів методики; Необхідна велика база даних, одержа-ння яких досить проблематичне	Через перерахованя недоліки й обмеження не уявляється можливим
Ситуа-ційний (SWOT) аналіз	Внутрішнє середови-ще перед прийняттям: Маркетинг Фінанси Виробницт-во Організація й кадри	По кож-ному фак-тору виз-начають-ся показ-ники в ін- дивідуа-льному порядку	Матриця можливо-сті загро-зи, сильні/ слабкі сторони; Таблиця профілю середови-ща	Дає можли-вість зіста-вити прогно-зи ф можли-вості ринку із сильними й слабкими сторонами підприємства Допускає ви-роблення стратегій діяльності	Недостатньо вразо-вуються фактори зовнішнього сере-довища; Для аналізу навко-лишнього середо-вища необхідне складання окремої профільної таблиці; Потребує значного часу й висококвалі-фікованого кадрово-го потенціалу	Застосування необхідне
Метод експертного оціню-вання	Продукт; Ціна; Канали збуту; Просування продукту на ринку	По кож-ному фак-тору ви-бирають-ся свої змінні	Проводи-ться оці-нювання експертів у певно-му діапа-зоні, під-сумовую-ться оцін-ки, порів-нюються	Дає можливі-сть оцінити діяльність конкурентів на ринку при відсутності даних про їх фінансово-господарську діяльність	Піддаються оцінці лише елементи маркетингу; Відсутність страте-гічних рішень і ре-комендацій; Не враховується ко-н’юктура ринку й галузева структура	Застосування можливе
Модель Хофера/Шенделя	Стадії роз-витку ринку (ЖЦ); Ефектив-ність щодо конкурентів	15 змінних сильних сторін підприємства; 6 змінних що харак-теризу-ють стадії ЖЦ	Матриця 5*3	Дає можли-вість визначи ти бізнес-стратегію	Пристосування в основному для корпоративного бізнес-портфеля або для взаємозалежних видів бізнесу	Не доцільне
Фінан-сово-еконо-мічний метод	Виділяю-ться різні групи пока-зників: -ліквідність п-ва -управління активами -управління за боргова-ністю п-ва -рентабель-ність п-ва	Вибира-ються ко-ефіцієнти по кожній групі по-казників	Розраху-нок кое-фіцієнтів по під-приємст-вах-кон-курентах; Порівня-льний аналіз і аналіз у динаміці	Дається об’є-ктивна й пов-на оцінка си-льних і слабких сто-рін п-ва; Складання ринкового рейтингу; Простота й доступність у виконанні	Не враховуються елементи комплексу маркетингу; Залишається без уваги менеджмент підприємства	Застосування можливе й необхідне
Метод карту-вання страте-гічних груп	Вибираються на розсуд дослідника	Ціна/якість; Розмах діяльно-сті; Міра вер-тикальної інтеграції Ширина товарної номенкла тури	Вісь корди-нат	Пророкує ко-нкурентні позиції п-ва (сприятлива, нейтральна, згубна)	В одержуваних результатах велика частка імовірнісно-го характеру; Громіздкість дослід-ження	Застосування можливе

Отож, як бачимо, методам властиві певні недоліки й переваги, які спричинюють можливість і доцільність їхнього застосування вітчизняними підприємствами. Найчастіше трапляються недоліки методів оцінки конкурентних позицій підприємства на цільовому ринку: утрудненість визначення частки підприємств на ринку; труднощі збору даних, необхідних для проведення аналізу; наявність висококваліфікованих фахівців зі спеціальною підготовкою для реалізації дослідницької роботи. З огляду на наведені у табл. показники, можна застосовувати такі методи оцінки конкурентних позицій підприємства на цільовому ринку: модель БКГ, модель М.Портера, метод LOTS, ситуаційний аналіз (SWOT-аналіз), метод експертних оцінок, фінансово-економічний метод; метод картування стратегічних груп. Очевидно, що найбільш повну інформацію щодо конкурентних позицій підприємства на цільовому ринку можна одержати, використовуючи одночасно кілька методів оцінки. Методи, що дозволяють оцінити конкурентну позицію підприємства через ефективність менеджменту, показують за рахунок яких управлінських факторів завойована та або інша конкурентна перевага. Фінансово-економічні методи регулюють діяльність підприємства на цільовому ринку в цілому.
Узагальнюючи дані таблиці, можна зробити такі висновки:
кожний метод допускає спеціальний набір факторів та аналізованих змінних; методика проведення досліджень різна, частіше від інших використовується складання матриць, порівняльних таблиць, проведення експертних оцінок; у багатьох методах автори, залишають право вибору досліджуваних змінних на розсуд дослідника, що дає можливість ураховувати галузеві, технічні й інші специфічні особливості; кожний з перерахованих методів має свої переваги й недоліки, отже, дослідникові необхідно порівнювати вигоди, які він може одержати, використовуючи той або інший метод дослідження з тими небезпечними моментами, які можуть вплинути на його результат.

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ОЦІНКА ЇХ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЗИЦІЇ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ЗЕРНА

2.1. Економічна характеристика аграрних підприємств Миколаївської області

Сприятливі умови розташування Миколаївської області зумовили формування на її території потужної багатогалузевої промисловості, розвиненого агропромислового комплексу, розгалуженої транспортної мережі, портового господарства та створення значної виробничої, наукової та соціальної інфраструктури. Економічний потенціал регіону становить 211 потужних та понад 2,3 тис. статистично малих промислових підприємств усіх форм власності, понад 600 сільськогосподарських підприємств та 4,3 тис. фермерських господарств. За обсягами валової доданої вартості на душу населення Миколаївська область за розрахунками посідає 10 місце серед 24 адміністративно-територіальних формувань України. Одні з перших та провідних місць область отримує по виробництву продукції суднобудування, газових турбін, глинозему, електроенергії, соняшнику, зерна тощо.

Сільське господарство - друга за обсягами та перша за зайнятістю трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. Загальна площа сільськогосподарських угідь області перевершує 2,0 млн. га, з яких майже 1,7 млн. га становить рілля (понад 5% площ України). На одного мешканця припадає понад 1,3 га рілля, або вдвічі більше, ніж у середньому по Україні, а на одного працівника, зайнятого у сільському господарстві майже 11,0 га орної землі. Це один з найвищих показників у країні. Ці особливості, з урахуванням наявності 193 тис га зрошуваних земель, відкривають великі можливості для інвестицій у сільське господарство регіону з метою застосування індустріальних технологій, потужної та високоефективної техніки. Сільськогосподарське виробництво в області здійснюють близько 600 сільськогосподарських підприємств та понад 4,3 тис фермерських господарств.

У 2012 р. у Миколаївській області було зібрано 24651,2 тис. ц зернових і зернобобових культур (у т.ч. пшениці - 10701,3, ячменю - 11879,3 тис. ц.), насіння соняшника - 5531,4 тис. ц., цукрового буряка – 85,4 тис. ц., сої й рапсу – відповідно 140,1 і 625,0 тис.ц. Середня врожайність зернових та зернобобових у 2012 році склала 16,3 ц/га. В останні роки у Миколаївської області збільшується обсяг виробництва в овочівництві. У 2012 році в області було вироблено 3342,2 тис.ц. овочів, що на 21% більше, ніж у попередній рік.

Миколаївська область експортувала зерно в 37 країн світу. Найбільшу частку зерна в середньому за три роки було експортовано в Азію - 59,4% загального обсягу, у тому числі: Саудівську Аравію (20,3%). Експорт в країни Європи склав 22,8%, з них: Іспанія (14,1%). Експорт в країни Африки склав - 17,5%.

Зернове виробництво було і залишається провідною галуззю сільського господарства Миколаївської області. Для виробництва зернових щороку відводиться понад 60% посівних площ, витрачається основна частина трудових і матеріальних ресурсів. Зерно є основним джерелом доходу для абсолютної більшості сільгоспвиробників, що дозволяє їм в умовах багатогалузевого господарювання і збитковості інших видів сільгосппродукції здійснювати просте або розширене виробництво. Протягом 3-х останніх років у господарствах області основна частина прибутку (до 65%) створювалась лише за рахунок зернових.

В Миколаївській області вирощуються майже всі зернові культури, крім рису. Основними з них є: озима пшениця (до 63%), ячмінь (до 27%) та кукурудза (до 6%). Для зернового господарства Миколаївщини характерні суттєві коливання валового збору, урожайності і посівних площ (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Виробництво зерна в Миколаївській області та окремо по кожному району

	Збірна площа, га	Валовий збір, т	Урожайність, ц/га
Область							7,7	28,1	25,6
Райони
Арбузинський							17,6	32,6	29,6
Баштанський							10,6	30,6	27,5
Березанський							11,2	22,7	26,5
Березнегуватський							9,5	24,9	21,0
Братський							12,5	27,6	20,7
Веселинівський							8,1	28,9	27,1
Вознесенський							12,8	23,9	21,1
Врадіївський							11,2	29,9	29,6
Доманівський							16,6	25,0	27,1
Єланецький							14,1	35,5	27,8
Жовтневий							10,8	28,3	28,3
Казанківський							10,0	28,1	26,7
Кривоозерський							13,7	25,9	26,4
Миколаївський							9,9	27,3	24,3
Новобузький							11,4	26,6	18,2
Новоодеський							11,9	29,1	21,6
Очаківський							13,5	27,7	30,2
Первомайський							15,7	30,8	32,8
Снігурівський							13,0	34,7	29,3
В середньому за 3 роки		1258468,33	22,57

Негативно на виробництво зернових впливають недоліки у насінництві, фактичне припинення надходжень нової техніки, порушення сівозмін та зональних систем землеробства. Сформована раніше у сільському господарстві ресурсна база з кожним роком вичерпується, до критичної межі спрацювались основні фонди і машинно-тракторний парк, погіршується ро­дючість земель.

В останні роки економічна ефективність зерновиробництва в цілому зменшилась (табл. 2). За період 2010 - 2012 рр. мало місце значне зростання цін на ринку зерна. Але дане зростання не в змозі компенсувати витрати які збільшилися за рахунок значного зростання цін на техніку, паливно- мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати та інші ресурси негативно позначилось на величині собівартості та рентабельності виробництва зерна.

Таблиця 2.2

Ефективність зерновиробництва у сільськогосподарських

Підприємствах Миколаївської області

Показники	Роки	2012 р. у % до
			2010 р.
Урожайність, ц/га	7,7	28,1	25,6	91,10
Собівартість 1 ц	46,0	77,9	54,5	118,5
реалізованої продукції, грн.
Середня ціна	51,2	78,1	66,2	129,3
реалізації 1 ц, грн
Отримано прибутку, (грн) на: -1 Ц	5,2	0,2	11,7	225,0
-1 га	50,4	1,6	162,5	322,4
Рівень рентабель­ ності, %	11,2	0,2	21,6	10,4 в.п.

Вагомими факторами, що вплинули на підвищення рентабельності зерновиробництва. стали такі фактори як: підвищення ціни реалізації, рівня урожайності зернових культур, а також зниження собівартості продукції.

За результатами проведеного аналізу виробництва та споживання зерна в Миколаївській області розрахуємо баланс зерна культур (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Баланс зерна Миколаївської області, тис.т

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Запаси на початок року	652,9	573,9		812,1	1311,4
Виробництво	1950,6	641,0	2414,4	2543,2	2678,8
Інші надходження	447,5	411,0	587,1	482,0	534,5
Втрати на корм	535,8	319,1	376,4	347,8	316,3
Витрачено на посів	191,3	167,0	189,5	182,6	186,1
Реалізовано на інші цілі (в т.ч. експорт)	1598,3	631,0	1835,5		2148,7
Запаси на кінець року	573,9	359,0	812,1	1311,4	1722,9
Фонд споживання	151,7	152,8	144,0	149,5	150,7

Згідно розрахунків виробництво зерна в 2012 р. в порівнянні до 2008 р. збільшилося на 728,2 тис т або 37,3%. Витрати на корм знизилися на 219,5 тис т або 59,0%. Витрати під посів зменшились на 5,2 тис т або 2,7%. Витрати на корм в середньому за 2007 - 2011 рр. від виробництва становлять 18,5%, витрати на посів 9,0%. Обсяг реалізації зерна на інші цілі в тому числі експорт збільшився на 34,4% або на 550,4 тис. тонн.

2.2 Оцінка зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств регіону

Процес змін, що спостерігається в даний час в Україні, проник в усі сфери економічного життя. У цих умовах експортно-імпортні операції стають однією з основ товарного обігу в Україні загалом та в Миколаївській області зокрема. Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна торгівля, яка реалізується у таких основних формах як експорт та імпорт.

Здійснення експортної діяльності для підприємств є способом досягнення певних економічних вигод. У міжнародній торговельній практиці вироблено досить чіткий механізм організації експортних операцій, що здійснюється безпосередньо фірмами виробниками, або торгівельними посередниками. За виняткам державних методів організації експортних операцій, в кожній державі вони свої і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності без винятку їм підпорядковуються.

На сьогодні Миколаївщина є досить активним учасником міжнародної торгівлі. Її вигідне географічне розташування, існуючий виробничий і та зовнішньоекономічний досвід праці, різноманітні форми власності сприяють розвитку експортного потенціалу регіону, та об'єктивні можливості для інтеграції у світове господарство. У січні-травні 2012 року тільки два регіони України наростили обсяги експорту товарів - м. Київ (на 3,5%) та Миколаївська область (на 2,1%). За цим показником область посіла 2 місце.

Основними напрямками забезпечення ефективного розвитку експортно-імпортних операцій в Миколаївській області мають стати реорганізація організаційної структури управління підприємств; підвищення частки готової продукції в експорті досліджуваного регіону; сприяти активному залученню іноземних інвестицій в реальний сектор економіки.

Стабілізація зернового ринку та зернового виробництва в Україні зумовлює посилення регулюючої ролі держави на цьому ринку. Таке регулювання повинно бути спрямоване не тільки на стабілізацію цін на зерновому ринку, а більшою мірою на стабілізацію доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Основними діями держави в забезпеченні даного етапу, є: встановлення нижнього і верхнього рівня цін на зерно з метою забезпечення недопущення недоотримання мінімального прибутку зерновиробниками; забезпечення розвитку біржової торгівлі, оскільки ринок термінових контрактів більш ліквідний і прозорий порівняно з ринком реальних товарів і дає змогу формувати найбільш "справедливі" ринкові ціни; забезпечити фінансовий механізм часткової компенсації кредитів, який сприяє підвищенню довіри банківських установ до аграрної сфери виробництва; надання фінансової підтримка зерновиробникам на випадок часткової компенсації витрат на посів зернових культур.

Таблиця 2.4

Фактичні та прогнозні світові експортери та імпортери пшениці, млн. т

Країна	Маркетингові роки
2008/09 2009/10 2010/11* 2011/12* 2014/15* 2017/18*
Нетто-експортери
Аргентина	10.0	10.9	11,5	12,4	13.8	14,9
Австралія	7,9	14,7	16,6	17,0	18,4	19,1
Канада	13,7	13,6	14.0	13,9	13,9	13,4
ЄС	2,5	7,1	8.1	8,7	11,5	13,3
Інші країни СНД	4.0	3,2	3,2	3,3	4,3	5,0
РФ	11,0	10,0	10.8	10,7	11,7	12,4
Україна	1,3	3,0	3,5	3,8	4,4	4,8
США	29,6	24,9	23,5	23,3	23,9	24,2
Усі нетто-експортери	82,3	89.0	92,2	93,7	102.0	107,3
Нетто-імпортери
Алжир	4.4	5,6	5,3	5,3	5,7	6,0
Бразилія	6,9	7,3	7,6	7,7	8,0	8,2
Китай	2,3	1,4	1,0	0,3	1,3	1,3
Єгипет	6,9	8,1	8,2	8.4	9,2	9,8
Індія	1,9	1,2	1,9	1,5	1,9	2,3
Іран	0,1	0,5	0,7	1,1	1,1	1,4
Японія	5.1	5,3	5,3	5,3	5,2	5,2
Мексика	3,0	2,6	3,0	3,1	3,5	4,0
Марокко	3,9	3,5	3.8	3,8	4,2	4,4
Інші африканські країни/Близький Схід	18,1	21,0	21,0	21,5	23,3	24,7
Інші країни Азії	15,2	15,7	16.8	17,0	18,3	18,9
Інші країни Латинської Америки	8,4	8,9	9,3	9,5	10,1	10,5
Пакистан		0,4	0,2	0,3	0,6	1,0
Південна Корея	2,9	3,3	3,3	3,3	3,4	3,2
Тайвань	7,0	1,1	1,2	1,2	1,2	1,2
Туніс	1,2	1,3	1,3	1,3	1,4	1,5
Інший світ	1,4	1,5	1,5	1,4	1,6	1,7

Аналіз даних таблиці 6, дозволяє зробити висновок про доцільність виходу на ринки Алжиру, Бразилії, Японії, Мексики, які є найбільш адекватними з точки зору експорту зерна з Миколаївської області. Оскільки в цих країнах постійно збільшується споживання зернових культур, потребуючи збільшення обсягів імпорту. Найбільш привабливим ринком для експорту зерна є все таки ринок Алжиру, на якому близько 70% всіх потреб у сільськогосподарській продукції покривається за рахунок імпорту, він займає шосте місце в світі серед найбільших імпортерів зерна (середньорічна потреба Алжиру в імпорті зерна може дорівнювати 5 млн тонн, на придбання яких держава щорічно витрачає від 600 до 800 млн дол. США). Ринки Японії, Бразилії, та Мексики також є перспективними партнерами для співпраці, оскільки вони є економічно розвиненими і політично стабільними, і мають значні потреби в експорті зерна.

Для покращення організації експорту зерна потрібно здійснити ряд заходів на мікро - та макрорівні. Ефективність організації експортних операцій на мікрорівні залежить від функціонування підприємства в цілому. Так організація експортних операцій залежить від кваліфікації менеджера з продаж, від обраної маркетингової політики, від діяльності агентів з пошуку ринків збуту, від якості продукції, від ціни продукції, від витрат на організацію експортних операцій та їх здійснення.

Ефективність на макрорівні залежить від системи заходів державного стимулювання експорту. Вони повинні бути відображені в спеціальній національній програмі розвитку і реалізації експортного потенціалу області. Тактична мета цієї програми повинна бути в нарощуванні експорту на традиційних ринках для швидшого відродження вітчизняного виробництва і подальшої перебудови національної економіки, а стратегічна - в підвищенні ефективності і масштабів експортної діяльності області на основі розширення асортименту і поліпшення якості продукції, раціоналізації товарної і географічної структури експорту використання прогресивних форм міжнародної торговельно-економічної співпраці.

2.4Аналіз конкурентної позиції агарних підприємств на світовому ринку зерна

Оцінку конкурентної позиції аграрних підприємств Миколаївської області на зовнішньому ринку проведено за допомогою методу SWOТ -аналіз. Для цього спочатку доцільно визначити слабкі та сильні сторони таблиця 2.5.

Таблиця 2.5

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності аграрного

сектору Миколаївської області

Сильні сторони	Слабкі сторони
- сприятливе та географічне розташування	- відсутність чіткої стратегії розвитку
- добре забезпеченість трудовими ресурсами	- застарілість засобів виробництва устаткування
- приватна форма власності	- не стійкий фінансовий стан

- використання оренди землі та майна	- недосконала управлінська структура
- уміння підприємців-аграріїв орієнтуватися на ринку	- нерозвиненість збутової мережі
- наявність коопераційних та інтетраційних процесів	- незадовільна організація маркетингової діяльності
- орієнтація на виробництво екологічної продукції	- недостатній рівень якості товару і їх висока собівартість
	- нестача кваліфікованих працівників
	- відсутність інноваційних процесів
	- недостатнє інвестування
	- недостатня мотивація праці
	- недосконале інформаційне забезпечення.

Наступним кроком SWOТ -аналізу є визначення можливостей та загроз аграрного сектору Миколаївщини таблиця 2.6.

Таблиця 2.6

Визначення можливостей і загроз аграрних підприємств при розвитку зовнішньоекономічної діяльності

Можливості	Загрози
- розширити асортимент аграрної продукції за рахунок впровадження нових сортів, пород, технологій	- воєнні конфлікти, стихійні лиха та; політичні реформи
- підвищити якість продукції за рахунок використання новітніх технологій	- відсутність збалансованого механізму державного регулювання та гнучкого управління в умовах кон’юнктури внутрішнього та світового ринку
- розширити збутову мережу за рахунок інтенсивної маркетингової діяльності	- технічна відсутність виробництва, низька якість продукції
- розширити ринок збуту продукції за рахунок зниження ціни	- економічні обмеження та заборони з боку інших країн підвищення труднощів і загальної роботи фірм області (потреба в кваліфікованих кадрах)
підвищити конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку за рахунок якісної продукції без геномодифікацій	- високі ризики зарубіжної діяльності
- отримати доступ до новітніх технологій завдяки діяльності з іноземними партнерами	- складнощі пошуку зарубіжних партнерів
- залучити іноземні інвестиції з метою модернізації виробництва, зміцнення економічного потенціалу і конкурентної позиції на світовому ринку	- ймовірність отримання збитків внаслідок коливання світової економіки
- участь у міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперації з метою успішного розвитку своєї економіки	- падіння попиту внаслідок зниження доходів населення
отримання визнання закордоном

В SWOТ-аналізі необхідно не тільки розкрити сильні й слабі сторони, загрози й можливості, але й спробувати оцінити їх з погляду на те, наскільки важливим вони є для аграрного сектору області.

Наступним кроком SWOТ--аналізу є зіставлення сильних і слабких сторін аграрного сектору Миколаївської області з можливостями та загрозами (табл. 2.7)

Таблиця 2.7

SWOТ - аналіз конкурентної позиції аграрних підприємств Миколаївської області на зовнішньому ринку

	Можливості	Загрози
	- підвищити якість продукції за рахунок використання новітніх технологій; - залучити іноземні інвестиції з метою модернізації виробництва, зміцнення економічного потенціалу і конкурентної позиції на світовому ринку; - участь у міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперації з метою успішного розвитку своєї економіки; - розширити збутову мережу за рахунок інтенсивної маркетингової діяльності	- ймовірність отримання збитків у зв'язку 3 коливанням світової економіки; - відсутність збалансованого механізму державного регулювання та гнучкого управління в умовах кон’юнктури внутрішнього та світового ринку; - високі ризики зарубіжної діяльності; - погані погодні умови, які знижують урожайність і якість продукції
Сильні сторони - уміння підприємців - аграріїв орієнтуватися на ринку; - наявність коопераційних та інтеграційних процесів; - сприятливе природне середовище та географічне розташування	- вихід на нові ринки та завоювання більшої частки ринків за рахунок нових сортів, пород, технологій; - розширити асортимент вирощуваної продукції; - за рахунок уміння аграріїв орієнтуватись на ринку залучити іноземні інвестиції	- здійснювати кооперацію та інтеграцію для підвищення конкурентоспроможності, удосконалення збутової мережі та для сталого розвитку підприємств області
Слабкі сторони - відсутність інноваційних процесів; - не стійкий фінансовий стан; - недостатнє інвестування; - відсутність чіткої стратегії розвитку	- відсутність інноваційних процесів може знизити обсяги виробництва продукції та її якість; - впровадження маркетингової діяльності; - розробка програм щодо залучення іноземних інвестицій	- можливість отримання збитків внаслідок поганих природних умов чи політичних чинників; - додаткові витрати у разі відсутності чіткої стратегії розвитку; - ризиковість здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Таким чином аграрні підприємства Миколаївської області мають ряд переваг, основними з яких є сприятливе природне середовище, географічне розташування, забезпеченість трудовими ресурсами та уміння підприємців - аграріїв орієнтуватись на ринку. Але проти цього є ряд недоліків, які роблять підприємства уразливими в конкурентній боротьбі.

Для підприємств-аграріїв Миколаївської області найбільшу загрозу становлять погані погодні умови, які знижують урожайність та якість продукції, що призводить до слабкої конкурентоспроможності і тягне за собою зменшення прибутку чи взагалі отримання збитків. Нестабільність світової економіки є загрозою для кожного аграрного сектору, оскільки крім збитків такі коливання можуть призвести і взагалі до припинення діяльності.

Підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника сьогодні один із найважливіших напрямів подолання економічної і соціальної кризи, фактор економічного зростання. Експорт зерна на пряму залежить від його виробництва, тому необхідною умовою є подальша інтенсифікація зерновиробництва як основна умова нарощування обсягів конкурентоспроможного виробництва зерна для внутрішнього і зовнішнього ринків. Інтенсифікація зерновиробництва передбачає: вирощування сортів чи гібридів інтенсивного типу; розміщення їх в науково обґрунтованих сівозмінах після кращих попередників.

Загалом сучасний стан зернового господарства свідчить про необхідність створення системи моніторингу, аналізу та прогнозування кон'юнктури аграрного національного та світового ринків. Це дозволить підвищити економічну ефективність сільськогосподарських підприємств за рахунок трансформації їх тактики та стратегії дій з урахуванням вимог сучасного світового ринку.

Існуючі тенденції до зниження рентабельності зерновиробництва, поглиблення нерівномірності розподілу доходів між товаровиробниками та посередниками, посилення залежності аграріїв від зернотрейдерів, які сьогодні контролюють переважну частину товаропотоків зерна та істотно впливають на внутрішню цінову політику, зростання розриву між імпортними та експортними цінами на зерно обумовлюють об'єктивну необхідність пошуку інноваційних шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції українських зерновиробників як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

Розраховані індекси відносних торговельних переваг по зернових України та Миколаївської області за період 2010 - 2012 рр. відображені в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Індекси конкурентоспроможності зерна по Україні

та Миколаївській області

Культура	КХА	КМР	К.ТА
2010 р.	2011 р.	2012 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Україна:
Пшениця	0.82	0.76	1,05	0.57	1,48	0,43	0.24	-0,72	0,62
Кукурудза	0,32	1,12	0.67	-	-	-	0.32	0.0001	0.67
Ячмінь	8,05	4,54	4,19		-	-	8,05	4.54	4.19
Миколаївська область:
Пшениця	0,921	0.580	1.021	0.023	-	-	0.898	0,580	1.021
Кукурудза	0.469	1.147	0,523	0,011	0.007	0,006	0.458	1,140	0.517
Ячмінь	6,712	6,072	5,009	-	-	-	6,712	6.072	5.009

Аналізуючи показники таблиці 3 можна зробити висновок, що як в Україні в цілому так і в Миколаївській області спостерігається однакове коливання по розрахованим індексам: по пшениці відбулося зростання по відношенню до 2010 р так і до 2011 року. Індекс відносних торговельних переваг по кукурудзі показує, шо наш регіон та країна в цілому мала торгівельні переваги на міжнародному ринку в 2010 р. Найнижчим цей показник був у 2009 р.

Торгівля ячменем на міжнародній арені, як свідчать розрахункові данні, була найвигіднішою для вітчизняних зерно виробників в 2007 р. В подальші роки коефіцієнт дещо зменшився, але залишився на досить високому рівні по відношенню до відповідних показників інших країн, що в свою, чергу забезпечує певні конкурентні переваги даному виду зернових пс^відношенню до аналогічної продукції конкурентів.

Дата добавления: 2015-09-29