Пунктуація. Тренувальні вправи.

Пунктуація. Тренувальні вправи.

Особливу увагу зверніть на вживання таких пунктограм:

1. Кома у простому реченні:

- однорідні члени речення;

- вставні слова, словосполучення, речення;

- порівняльні звороти,

- відокремлені означення;

- дієприслівники та дієприслівникові звороти;

- обмежувальні, уточнювальні зворотти;

- обставини часу, місця, дії.

2. Кома у складному реченні:

- між реченнями у безсполучниковому складному реченні;

- між реченнями із сурядним зв’язком (і тоді, коли вони з’єднані єднальним сполучником);

- для виділення підрядних речень.

3. Двокрапка:

- після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення (переліком);

- між реченнями.

4. Тире:

- між підметом і присудком;

- між реченнями, коли друге речення вказує на висновок або наслідок;

- на місці пропущеного члена речення;

- при протиставленні (речень, однорідних членів, присудків);

- для виділення вставних словосполучень і речень;

- після переліку перед узагальнюючим словом;

- після переліку, якщо перед ним є узагальнююче слово й речення ним не закінчується;

- для означення паузи;

- для виділення прикладки, яка стоїть у кінці речення.

5. Крапка з комою:

- між реченнями у безсполучниковому складному реченні;

6. Збіг знаків (кома й тире, кома ставиться за одним правилом, тире – за іншим).

Розставте розділові знаки і поясніть їх уживання.

1.

1. Приходячи до нас капітан комендант форту щоразу показує на карті як наближається ворог і для нас то мов казка про чарівну принцесу ворог однак ніколи не досягає форту піски засмоктують його ніби річку і ми називаємо його ворогом-привидом.

2. Нас захищає перш за все убогість нашого становища і єдиний ворог з яким ми маємо воювати це тиша пустелі начальник аеропорту раз у раз крутить грамофон і тут так далеко від життя музика промовляє до нас напівзабутою мовою збуджуючи невиразний сум так схожий на спрагу.

3. Пісок часто оманливий здається ніби твердий та тільки-но сядеш і загруз старі солончаки блискучі як асфальт часом не витримують ваги літак сідає біла кірка солі ламається і ти опиняєшся у смердючій трясовині.

2.

1. Носоріг не давав ні напитися ні скупатися і слон розлютився з ревом він кинувся вперед підставив бивні під плечі носорога могутній ривок і носоріг злетів у повітря впав у воду засопів висунувши наполовину голову з води і знов як і раніше став на ноги і кинувся в атаку.

2. Слон знову підкинув носорога той шаленіючи кинувся на слона намагаючись вдарити його між ребер своїм рогом так вони билися поки вода не побіліла від піни слон вирішивши очевидно що у воді йому битися важче зманеврував позадкував у лощину сподіваючись що її стіни дадуть йому захист.

3. Сталося однак інакше вузька ущелина не давала слону змоги вільно рухатися носоріг мабуть несвідомо скористався перевагою він вискочив із води на схил вище слона круто повернувся і нахиливши ріг-спис ударив ворога у бік потім побоюючись однак слона кинувся у кущі слон страждав від рани проте був упевнений поле бою залишилось за ним.

3.

1. Серце закапризувало коли я повз як ящірка над прірвою то замре то знову б’ється тільки невпевнено безладно я знаю якщо воно моє єдине затримається довше бодай на мить довше зірвусь у безодню.

2. Ніколи ти чуєш ніколи в літаку я так не прислухався до мотора як у ці хвилини до власного серця все геть усе залежало від нього я просив його ще трохи потерпіти і воно зупинившись знову починало працювати нерішуче але працювати.

3. Майданчик на якому вони приземлилися був пасткою скелі прямовисні неприступні не давали змоги спуститися пілоти вдалися до останньої спроби спрямували літак у прірву а той падаючи мов камінь у безодню розігнався почав слухатися керма і вони вирівняли машину.

4.

1. Бушмен щоб легше було бігти кинув свій лук і сокиру вони тут не було жодних сумнівів були безсилі проти такого супротивника як розлючений слон і залишився тільки у куртці яка заважала йому бігти він був зовсім беззахисний.

2. Слон наздогнав його і нахиливши голову підчепив бивнем секунда і бушмен злетів і щез слон розлючений здивований озирався навкруг потім з гучним ревом кинувся до дерева обхопив його хоботом там він побачив бушмена і через мить дерево впало на землю а мисливець із ним.

3. У відчаї бушмен зважився на незвичайне він стрибнув на ногу велетня і як кліщ вчепився в неї руками і ногами слон вражений і зляканий таким нападом пронизливо ревнув і піднявши хвіст і хобот кинувся у хащу.

5.

1. До мене долетіло зітхання пустелі тихе непомітне я остання межа якої сягнула його хвиля вітер торкнувся ніжно та в цьому дотику однак було щось від смерті я добре знаю ще кілька секунд і Сахара зітхне вдруге ще три хвилини і затріпотить вітровказ а через десять хвилин все навкруг будиночки ангар літак вкриють хмари піску і ми полетимо у пекло.

2. Маври яких я привіз в Сенегал заплакали вперше побачивши дерева тільки з Корану вони знали про сади де течуть струмки ті сади називають раєм за рай треба платити дорогу ціну тридцять років злиднів а потім смерть від кулі невірного.

3. Бог обманює їх маврів французам він дарує усі скарби раю не вимагаючи щоб вони як маври платили за те викуп мучилися спрагою страждали вмирали.

6.

1. Гребінь по якому ми йдемо нагадує бум який спорудили на двокілометровій висоті над землею тільки він ще й нахилений йти по ньому справжня акробатика мене завжди дивувало як це оркестранти дивлячись у ноти помічають ще й рухи диригента начебто у них є очі на скронях?

2. Тепер такі очі є і в мене я розбиваю льодове лезо гребеня закручую крюк дивлячись само собою на власні руки але бачу водночас і свого напарника в шістнадцяти метрах нижче інакше не можна якщо він зірветься вправо я маю миттєво кинутися з гребеня вліво тільки так є шанс уціліти.

3. Повільно обережно пройшли гребінь за ним присипана снігом скеля шлях на вершину прокладаємо дорогу і щоб відрізняти свої крюки перев’язуємо їх стрічками через півгодини дорога наверх ми чекали цього понад рік скінчилася ми на вершині часу однак немає вітер наганяє хмари вечоріє і ми починаємо спуск.

7.

1. Ще вчора маври були в напруженні втрачали розум мов закохані Бонафу як привид з’явився на півдні в їхньому тилу одібрав сотні верблюдів отаборився на плоскогір’ї спокуслива здобич своїм блиском змушуючи їх кидатися на його меч сьогодні його немає і вони вже не стануть сильнішими ніж зараз бо сильними їх може зробити вони це добре дуже добре знали тільки могутній ворог.

2. Кожен мавр пустелі як людина що боронить не свою волю у пустелі людина завжди вільна і не якісь там видимі скарби у пустелі їх немає а своє внутрішнє потаємне царство сповнюється безмежної шляхетності і зневаги до тих хто на світанку не піде назустріч ворогу.

3. Згодом коли Бонафу повернувся до Франції вороги його зовсім не раділи після його від’їзду пустеля втратила один полюс і їхнє життя збідніло.

8.

1. Море обведене по горизонту золотою ниткою ще спало тільки над урвищем в калюжах берегових ям здіймалася й падала вода сталевий колір океану біля берега переходив у синій і чорний за золотою ниткою спалахуючи сяяло небо величезним віялом світла.

2. Зоря торкнулася білих хмар і вони засвітилися божественним тонким світлом на чорну далечінь уже лягла трепетна снігова білизна піна сяяла і багряний вибух спалахнувши серед золотої нитки кинув здалеку з горизонту через увесь океан до її ніг доріжку огненну рожеву.

3. Вона дивилася туди на горизонт бо усе чого вона чекала так довго й гаряче діялося там на краю світу корабель випливши здавалось нізвідкіля зупинився прямо посеред зорі величний прекрасний помітний з берега наче хмара розбризкуючи радість він плив як вино як троянда як рожевий оксамит він плив прямо до неї білий корабель з рожевими вітрилами.

9.

1. Тріщини в стінах стеля місцями брудна обдерта меблі все мене захоплювало а найбільше паркет подекуди він провалився подекуди тремтів мов кладка але був водночас незбагненно чистим натертим.

2. У коменданта форту з’явився парк із Франції за чотири тисячі кілометрів йому прислали чотири ящики справжньої землі з якої росли неймовірна розкіш деревця маленькі тендітні на їхніх пагінцях уже зеленіє по три листочки справжніх зелених і ми пальцем гладили їх мов коштовності.

3. Ціна у грі в яку вони грали була одна життя і він роками грав з ними за їхніми правилами_ засинав поклавши голову на їхнє каміння був як і вони завжди в погоні і як і вони проводив ночі наодинці з зорями і вітрами неначе в біблійні часи тікав нападав такою була їх гра.

4. Я привіз посланця на переговори і він мав швидко не довше ніж за три години їх розпочати посланець однак не міг спуститися вниз у долину і перш ніж вилетіти назад я заходився шукати разом з ним дорогу.

10.

1. Умирання подібне пірнанню в озеро глибоке й холодне у спекотний день стрибаєш падаєш у воду і виникає шок від різкого переходу на секунду відчуваєш біль від цього а потім приймаєш реальність плаваєш у ній але після багатьох повторень навіть шок пом’якшується.

2. Я знаю нам ніхто нічого не винен ми усі також вільні робити все що хочемо робити вірити чи не вірити у щось шкодувати чи радіти діяти чи чекати ми усі без сумніву маємо відповідати за той спосіб життя який ми обираємо існує кожен з нас це знає тільки одна істота перед якою ми маємо відповідати ми самі.

1. Я існую не для того щоб вразити світ тільки щоб прожити своє життя так щоб відчувати себе щасливим саме тому я дозволяю світові жити за його вибором а собі за своїм вибором.

11.

1. Кажуть що тут у цій пустелі де у повітрі майже зовсім немає вологи можна прожити без води як правило не довше ніж дев’ятнадцять годин коли минає двадцять годин без води в очах спалахує як блискавка світло і настає кінець_спрага вражає миттєво безжальна незворушна.

2. Коли-не-коли нам пілотам нагадували йти над морем хмар це дуже красиво але слід пам’ятати під тим морем хмар вічність там над хмарами я бачу один світ мирний лагідний та варто мені лише спуститися туди вниз під хмари і він цей чудовий світ яким я щойно милувався перетворюється на пастку байдужу мовчазну.

3. Ця пастка внизу ніколи нікого не чекає вона просто існує немає в ній нічого зовсім нічого ні людських хвилювань які здавалося б мали бути ні турбот ані метушні на вулиця тільки тиша вона ще глибша ніж угорі вона спокій вічний непорушний.

12.

1. Багато років цього діда старезного й дивного знали у тому вигляді в якому він показався вперше тут у селі дрімучі чагарники на обличчі червоний м’ясистий ніс налиті кров’ю очі велика кошлата голова в якій горобці могли б влаштовувати гнізда усе було незмінним ніби Господь вирішив провести хоч одну людину через кілька поколінь.

2. Йому здавалося що все це живе все що оточує його зараз у цю мить хід корабля і жалібний гул і рух океану і незбагненне мовчання неба він нахилившись вдивлявся в глибочінь океану і йому здавалося що звідти теж на нього хтось дивиться здивований невдоволений.

3. Море віковічне мінливе і водночас незмінне глухо б’є в борт корабля хвилі як гори рухливі й пінисті здіймаються й падають тисячі років вони продовжують свій нескінченний танок з глухим стогоном світить сонце стоїть ніч бушує океан корабель пливе він тут цяточка непомітна в цих безмежних просторах яка долає безкінечність наполеглива завзята.

13.

1. Геть знесилівши Назар з’їв кілька крихт хліба що знайшов у кишені і йому від цього стало краще щоб відпочити він приліг на пісок і усміхнувся своїй старій думці чому люди розраховують на горе на загибель коли щастя настільки близьке що доступніше за відчай.

2. Назар зарився від сонця у вологий пісок щоб впасти у безпам’ятство для відпочинку і для економії життя але не вмів і увесь час думав жив потроху і дивився в небо де слабким туманом ішов гарячий вітер з півдня і було так порожньо навколо що не вірилося в існування твердого справжнього світу.

3. Він звівся на ноги щоб позбутися сну й усього світу який застряг у нього в голові як колючий чагарник сон зійшов із нього але вся страшна тіснява спогадів і думок залишилася живому вочевидь він озирнувся навкруг і не витримав упав забуття рятуючи свою душу.

14.

1. Ми дихаємо на повні груди лише тоді коли нас і наших братів зв’язує спільна мета тільки тоді ми з досвіду бачимо що любити це означає дивитися не одне на одного а дивитися разом в одному напрямку товариші лише ті хто єдиною зв’язкою як альпіністи піднімаються на одну й ту ж вершину так вони знаходять себе й один одного.

2. Нас розділяє не мета тільки логіка якою можна виправдати все не діставшись до правди мета у нас одна бо ми гілки одного дерева лікар лікуючи не чує стогонів хворого йому важливо вилікувати людину і він керується законами вселюдського ними користується й фізик об’єднуючи у рівняннях сутність і атома і зоряної туманності і простий пастух що стереже під зоряним небом десятки овець усвідомивши свою роль він уже не слуга він вартовий що несе відповідальність за усю державу.

3. У світі який став пустелею ми прагнемо знайти товаришів смак хліба поділеного з другом тепле плече сусіда це те що дає нам повноту життя складає його сенс.

15.

1. Спорядження з яким зулус пішов на лева було дуже простим шість асегаїв коротких тонких списів та щит міцний і легкий схожий на невеликий човен йти на лева з такою зброєю було як нам здавалося чистим самогубством.

2. Зулус однак не кваплячись підійшов до лева і не більше ніж з двадцяти кроків кинув списа короткий свист і спис затремтів у боку звіра рикнувши лев як травинку зламав дерево у два стрибки опинився біля мисливця і стривожений завмер той щез.

3. Розчарований лев повернувся і пішов але недалеко зулус який після кидка списа ліг на землю накрившись щитом скочив на ноги і знову влучно метнув асегай лев розлючений спантеличений знову кинувся на людину, але зулус як і раніше знову щез так повторювалося ще двічі.

16.

1. Проте я не такий і нещасний спрага од якої загустіла кров ледве тече в тілі пронизливий холодний вітер оніміле в піску тіло за всіма цими муками я бачу покладені на музику втому і марення схожі на казку трохи жорстоку але чарівну.

2. Помираючи в пісках я думав що мені зрештою випала краща доля якщо б я повернувся все почалося б спочатку а у містах я впевнений немає людського життя.

3. Я забув лежачи тут у піску в серці пустелі де живе на землі мій рід і намагаюсь відшукати його гадаю що це однак важливіше ніж вибирати у якому мюзик-холі провести вечір.

4. Одному дається певний шматок хліба щоб ніщо не заважало йому творити а він засинає завойовник здобувши перемогу стає легкодухим щедрий коли бідніє перетворюється на скнару.

17.

1. Перевалили трохи зачепивши вершину гребінь полетіли на рівнину через сім хвилин нова аварія з трубок радіатора які вночі полопалися на морозі потекла вода але це однак не лякало внизу як земля обітована була вже рівнина.

2. Мої марення реальніші аніж ці дюни місяць зорі усе що тут є так диво не в тому що дім великий чи малий дає нам притулок а в тому що він сповнює нас ніжністю яка в свою чергу створює своє диво незнані шари ніжності в серці де ніби води джерела народжуються марева.

3. Літак створює інше диво він переносить нас прямо у серце невідомого щойно ви як той біолог вивчали незворушно розглядаючи людський мурашник міста що розкинулися на рівнині дороги які біжать од них в усі боки та минає однак кілька хвилин і перед вами вже інший світ примарливий і водночас реальний.

18.

1. Так шуміло внизу море коли не було нічого цього ні Ялти ні Ореанди ні тим більше цих людей море шумить тепер і буде шуміти так само байдуже й глухо коли нас не буде і в оцій постійності у повній байдужості до життя й смерті кожного з нас приховується можливо запорука нашого вічного спасіння безперервного руху життя на землі безперервної досконалості.

2. Зараз сидячи поруч з молодою жінкою яка на світанку здавалася такою красивою заспокоєною і чарівною в казковому оточенні моря гір хмар широкого неба він думав про те як по суті якщо вдуматися все прекрасно на цьому світі все крім того що ми самі думаємо й робимо коли забуваємо про вищу мету буття про свою людську гідність.

3. Звівшись і мов сомнабула йдучи по бульвару він думав що людина мов дерево що виростає з насінини щовесни розвивається опушується листям а восени жовтіє й опадає кожен з цих станів прекрасний і не варто мабуть віддавати перевагу якомусь одному і голе зимове дерево милує око.

19.

1. Маври непорушні вражені до скам’янілості сиділи біля водоспаду те що виливалося тут з гори це було життя це була кров самих людей за секунду її виливалося стільки що можна була б на те звичайно божа воля оживити цілі каравани які сп’янівши від спраги навіки погрузли в безмежжі солонців і міражів.

2. Отакі раптові бунти героїчні і водночас повні відчаю втечі коли вождь стає вигнанцем короткий спалах гордості який як ракета скоро згасне затиснутий військами все це називають зрадою.

3. Емір старів а коли людина старіє вона як правило багато роздумує настала така мить коли емір зрозумів скріпивши угоду з християнами він забруднив свої руки і тепер пустеля для нього пастка в яку він кинув усе друзів гідність свою долю.

20.

1. Ніч велика чорна заповнила небо й землю сонце незворушне віковічне відірвалося від підніжжя трави рушивши до кінця світу відкрилися всі зірки і стало видно Молочний Шлях перекопаний збентежений як чиясь остання дорога.

2. Величезний птах кількома стрибками на крилах злетів угору він знав що людина внизу вже майже мертва й одразу почав падати чоловік побачив над своїм обличчям білі чисті груди орла очі сірі ясні й безжальні піднявши револьвер він вдарив з нього прямо у птаха що падав йому на голову.

3. Посередині грудей птаха з’явилася темна пляма потім миттєвий вітер вирвав увесь пух там де влучила куля і тіло орла на мить затримавшись впало на тіло людини так як і летіло груди на груди голова на голову птах закрив сірі очі потім вони знову відкрилися але вже нічого не бачили орел був уже мертвий.

21.

1. Причина як і завжди була проста зазнавши аварії і йдучи на посадку пілот міг вискочивши з-за хмар розбитися об вершину.

2. Царство людське всередині нас тому пустеля це не піски не туареги навіть не маври озброєні рішучі щоб зрозуміти Сахару треба знати одне криниця твій бог.

3. Я сам відкрив цю істину можна виявляється витерпіти все завтра якщо я буду живий дізнаюсь можливо про ще дивовижніші речі життя на межі зі смертю дарує нам як винагороду мабуть надзвичайні скарби сховані у нас у середині знання про себе.

4. Йду далі стомлений байдужий до себе пустеля починає жити як і моя уява піднімаючи руки кричу але людина яка мені махає то просто чорний камінь сплячий бедуїн якого я хотів розбудити тільки стовбур дерева.

22.

1. Ранок був незвичайний по-весняному тепле повітря сніг підтікає струмками внизу язики лавин сірих важких і все рухається неначе поспішає переселитися ми швидко збираємося треба негайно спускатися.

2. Дорога вниз дуже небезпечна там на скелях де вчора щоб забити крюк потрібні були неймовірні зусилля товстий шар глини ще не просохлої зверху в наших очах не настороженість здивування бо такого ніхто не бачив пройшли балансуючи плити за ними відносно спокійна дорога можна просто вертикально спускатися вниз.

3. Зверху безперервно йде каміння величезні каменюки плавно перевертаючись у повітрі падають стрімко з шипінням і гулом і врізавшись у схил розбризкуються як дощ на дрібні частини льодовик під нами як земля обітована там можна передихнути спокійно там дорога додому хоч і непряма але ж додому.

23.

1. Ми схожі на пасажира швидкого поїзда вночі по вогнях що миготять за вікном десь там у просторі далеко чи близько він угадує поля села чарівні краї і нічого не може утримати поїзд мчить його вперед і все зникає.

2. Спочатку пустеля тільки порожнеча й мовчання вона не відкривається першому стрічному її звичайно можна зрозуміти але для цього треба дещо зробити треба зректися усього світу зжитися з традиціями звичаями буднями сповненими суперництва тоді вона почне відкриватися прибульцеві.

3. Або наприклад ще за два кроки від нас людина замкнулася у своєму будинку вона живе керуючись порядками яких ми просто-на-просто не знаємо і це для нас інший світ невідомий для нас.

24.

1. Наближаючись до аеродрому до нього залишалося летіти півгодини пілот відчув втому все що робить життя людей приємним будинки кав’ярні алеї все це росло насувалося на нього він почував себе завойовником який одержавши перемогу знаходить знайомлячись з новим життям скромне щастя людей.

2. Пілотові здавалося що містечка де він зупинявся на годину-дві і сади обнесені старими стінами існують самі по собі існують вічно байдужі до його пілота життя там унизу у містечку є дещо чого він позбавлений дружня розмова затишок тепло білої скатерті все те з чим людина зживається повільно і назавжди.

3. Приземлившись пілот неквапливо як-не-яке він робив це не вперше вийшов з літака подивився навколо і зрозумів що він нічого не бачив з висоти містечко своєю нерухомістю оберігало свої секрети від чужинців а щоб завоювати це містечко треба було відмовитися від дій.

25.

1. Уяви створи для усіх Всесвіт прекрасний справедливий досконалий і тоді будь упевненим в одному Суще вже створило його у власній уяві все-таки трохи краще ніж це зробив ти.

2. Він завжди здавався жінкам не тим ким був і любили вони в ньому здавалось не його самого а людину яку створювала їх уява і яку вони у своєму житті жадібно шукали і потім коли помічали свою помилку все-таки продовжували любити його і жодна не була з ним щасливою.

3. Тут у відкритому морі сонце сідає з одного боку вранці піднімається з іншого сідає в море й виходить з моря хлюпоче як і завжди хвиля літають на кораблем чайки сідають на щогли десь недалеко зовсім поруч можливо має бути твердь земна потім відриваються наче вітром і відстають похитуючись щоб зникнути назавжди ми радіємо і водночас сумуємо закінчується наша подорож довга часом важка й небезпечна.

26.

1. Ми можливо не усвідомлюючи того самі притягуємо в своє життя все те про що думаємо у кожному з нас незалежно від того подобається нам це чи ні закладено все чим ми живемо сила нашої згоди на здоров’я і хворобу на багатство і бідність на свободу й рабство і це ми тільки ми самі керуємо цією великою силою ми і ніхто інший.

2. Кожна людина яка з’являється у твоєму житті усі події які з тобою відбуваються все це яким би воно тобі не видавалося добрим чи поганим трапляється з тобою з однієї причини ти сам притягнув це у своє життя те однак що ти зробиш з цим далі ти безперечно вибираєш сам тільки ти сам.

3. Людей у сім’ю об’єднує зв’язок але не кровний звичний нам в основі справжньої єдності лежить я впевнений повага і радість які ми відкриваємо нам в житті один одного члени однієї сім’ї зовсім не часто виростають під одним дахом і це не так уже й неймовірно.

27.

1. Увесь від початку до кінця фільм міститься там на плівці у ту ж саму секунду мільйонну долю секунди він існує поза часом який він фіксує якщо ти знаєш що то за фільм то в цілому знаєш що відбудеться ще до того як увійдеш в кінотеатр там будуть битви і хвилювання переможці й переможені любов нещастя ти знаєш що все там буде ти дивишся фільм і забуваєш про те що відбувається за стінами кінотеатру де у цей час ти живеш?

2. Усе збалансовано і ніхто не страждає ніхто не вмирає без власної згоди ніхто не робить того чого не хоче робити немає добра й зла за межами того що робить нас щасливими і робить нас нещасними.

3. Усі ми у цьому світі шахраї знаємо ми про це чи ні усі ми удаємо із себе щось таке чим не являємося ми ж насправді зовсім не тіла які рухаються по Землі не атоми і не молекули ми ідеї Сущого які не можна ні вбити ні зруйнувати як би сильно ми не вірили у смерть.

28.

1. На світанку море було спокійним а вітер помірним вахта помітила величезну висотою метрів сто хвилю яка йшла на корабель йшла надзвичайно швидко усі звичайно перелякалися й приготувалися померти як годиться справжнім морякам нічого однак не сталося корабель злетів на хвилю і набираючи швидкість скотився вниз.

2. Коли сонце стало сідати побачили острів якого не було на жодних картах на ньому не було нічого ні дерев ні чагарників ні трави тільки жовті скелі і блакитні гори але він був прекрасний як коштовність.

3. Підійти до острова було неможливо його оточували рифи берег суцільне урвище без бухти й мілини зійти на острів було б безперечно самогубством так однак думали не всі дівчина донька капітана корабля зіскочила з корабля і зупинилася на поверхні хвилі як квітка усі були вражені а вона перестрибуючи з хвилі на хвилю побігла на острів коли пройшла хвиля туману все зникло на поверхні не було ні острова ні дівчини.

29.

1. Ви як і більшість людей слухаєте голоси усіх нехитрих істин крізь товсте скло життя вони кричать але ви їх не почуєте я роблю те що здавна вважається прекрасним нездійсненним і що насправді таке ж здійсненне й можливе як прогулянка за місто.

2. Я йду до тієї що чекає мене і може чекати тільки мене завдяки їй я зрозумів просту істину так звані чудеса можна творити власними руками коли для людини найголовніше отримати омріяний п’ятак легко дати цей п’ятак якщо ж душа зберігає зерно чуда полум’яне невгасиме створи це чудо якщо ти в змозі.

3. Ми істоти які грають в ігри щоб розважатися ми не можемо вмерти тільки завдати собі невеликої шкоди але не більшої ніж ілюзія на екрані кінотеатру ми однак можемо вірити що нам погано чи навпаки гарно і уявляти собі це у будь-яких подробицях страшних чи веселих на які ми тільки здатні.

30.

1. Носоріг з насолодою купався в озері його спокій однак був брутально порушений величезний слон тихо як кішка підійшов до берега гнаний спекою тінь слона впала на носорога і той на диво легко скочив на ноги викинувши з ніздрів струмінь води хрипнув незадоволений сердитий.

2. Слон відсалютував на свій лад він заревів і відлуння покотилося по скелях завмираючи вдалечині обидва кілька секунд стояли наливаючись гнівом слон не міг спуститися до води доки там був носоріг а той піднятися вгору слон закрив вихід у лощину.

3. Носоріг міг би звичайно проскочити у слона між ногами або ж вийти в іншому місці у воді він рухався дуже добре але носоріг однак один з найнепоступливіших звірів і слід додати один з найбезстрашніших він не боїться ні людини ні звіра навіть лева який часто тікає від нього, як кошеня.

31.

1. Тобі досить було заплющити очі і в світі настав би спокій зникли б скелі крига сніги зникли б втома й біль тільки склепити повіки і станеться чудо вже не буде ні ударів ні падінь ні тягот життя непомірних виснажливих які тягнеш як віл байдужий приречений.

2. Ти вже відчув холод який як отрута розливається по тілу і наче морфій сповнює тебе блаженством твоє життя як скарб коштовний ніжний причаїлося в тобі десь глибоко біля самого серця залишаючи віддалені куточки тіла.

3. Він знав попереду за п’ятдесят метрів височить скеля якщо він встане то можливо добереться до неї там за скелею можна знайти захист від вітру крижаного пронизливого і якщо вдасться трохи відпочити.

32.

1. Кобра роздратована грізна вже підняла голову а хлопчик не помічаючи її продовжував бігти ще мить і отруйні зуби вчепляться в тіло але сталося диво майнула темна тінь і великий птах як камінь упав на змію i схопивши її круто піднявся вгору.

2. Птах затиснувши змію дзьобом піднявся вгору і кинув її на землю змія однак залишилася неушкодженою вона готувалась до атаки згорнулася в кільця підняла голову засичала готова битися на смерть.

3. Птах це був змієїд став поруч і розправивши як щит крило повільно підійшов до кобри переміг він незвично крутнувся як на осі на своїх довгих ногах різко ударивши змію в голову другим крилом і та впала на землю довершив він справу дзьобом схожим на спис.

33.

1. Уже на подвір’ї я побачив що цей будинок зовні незграбний як фортеця насправді казковий замок тихий і надійний як монастир.

2. Дивлюся на піски оцінюючи погоду ніч ясна але вітер вщухає я прив’язую аварійні ліхтарі беру висотомір олівці через півгодини я маю летіти і раптом чую як щось потріскує метелик б’ється об мій ліхтар у мене сам не знаю чому стисло серце.

3. В пустелі як я й очікував тиша чую вже знайоме потріскування: об мій ліхтар ударилися ще два метелики й бабка прилетіли на світло в мені в моїй душі знов ворухнулося почуття неясне ледь відчутне неначе хтось звертається до мене.

4. Сідаю обличчям на схід ні небо ні піски не подають знаків я однак знаю бабки й метелики тут як дрібні уламки на морі прибиті до берега вони свідчать про те що десь лютує буря.

34.

1. Я починаю забувати, пройшло вже багато часу про той будинок і тільки зрідка, коли пишу або читаю раптом пригадується мені то зелений вогонь у вікні то звук моїх кроків які лунали там у полі вночі коли я закоханий повертався додому і потирав руки від холоду.

2. Він здавалось зрозумів минуле зв’язане із сучасним безперервним ланцюгом подій які витікають одна з одної йому здавалося що він бачив зараз обидва кінці цього ланцюга доторкнувся до одного кінця здригнувся інший.

3. Увечері коли він переправлявся через річку і потім піднімаючись на гору дивився на своє рідне село і на захід де вузькою стрічкою світилася зоря холодна багряна то думав про те що правда і краса які направляли людське життя там у саду продовжувалися безперервно до цього дня і очевидно завжди були головним у людському житті і взагалі на землі.

35.

1. Дім без таємниць і тайників без тихих закапелків люків-пасток під ногами це не дім а приймальня в ратуші я вдихав розлитий скрізь мов ладан запах дух старих бібліотек який однак ні з чим не переплутаєш як би не старався.

2. День у день ми йдемо поруч зовсім поруч оточені стіною мовчання: непроникного щільного або ж зрідка перекидаємося словами пустопорожніми незначущими настає однак година небезпеки і ми зовсім здавалося б чужі допомагаємо один одному бо всі ми одне ціле.

3. Ми були збуджені як на святі хоч і зовсім бідні вітер пісок зорі ось усе що ми як би нам не хотілося більшого мали тут за цим тьмяно освітленим колом кілька чоловіків у яких не було нічого крім спогадів ділилися своїми скарбами чарівними невидимими.

36.

1. Послали вертольоти та вони нікого не знайшли банда можливо сховалася в селищі звідти пролунало кілька пострілів можливо в гірських печерах; рейд однак необхідно було завершити засвітла щоб не напоротися на засiдку.

2. Скоро з’ясувалось стрічка на горизонті багряна довга це кілометри очерету що горів уздовж річки пройшли річку за нею біля пологого схилу гори зораного вибухами колона розбитих автомобілів водії мовчазні похмурі біля багать вони дивляться на нас але не підходять бо все й так зрозуміло вони вибрались звідти де стріляють а ми, навпаки туди добираємося.

3. Батальйон стрімкий зосереджений як пружина мчить мчить крізь ніч гуркочучи принишклими дорогами мчить у бій.

37.

1. Гори Тянь-Шань Памір Гімалаї мають незважаючи на усю їх здавалося б несхожість щось спільне це завжди величезний застиглий у віковічному сяянні снігу й льоду світ своєрідний незбагненний пригнічуючий своїми неймовірними масштабами.

2. Тут втрачається здається назовсім відчуття відстані я не розумію що знаходиться далеко а що близько озираюся до тих далеких хребтів здається треба йти півдня а виявиться годину до вершини зовсім близької на перший погляд добратися можна виявляється, тільки за добу.

3. Ідеш угору повільно крок за кроком подих за подихом очі западають і вже не бачиш що знаходиться справа а що зліва і зникає все неймовірна краса про яку мріяв півжиття мета якої прагнув досягти загадки й парадокси це для тих хто знаходиться внизу тут психіка людини має лише два напрямки потім вдома ми можемо згадувати це зовсім інакше але зараз все просто один напрямок це туди де є людське тепло й життя інший де немає ні людей ні життя.

38.

1. Буря закрила перед літаком півнеба і летіти далі туди у чорні хмари було небезпечно блискавки мерехтливі примарні краяли темряву змушуючи стрілки приладів танцювати безладний загадковий танок повітряні вихори били в літак як таран темрява щільнішала і водночас видавалася живою в ній ворушилися клубочилися хмари освітлені спалахами блискавок літак летів уже крізь бурю легенький беззахисний.

2. Пілот почав підніматися вище і на якусь мить над головою блиснули яке незвичайне видовище у цій темряві кілька зірок лише кілька зірок пробившись крізь товщу хмар закликаючи до себе літак рвонув до них піднімаючись по спіралі мов по шахті колодязя яка одразу ж з’єднується під ним.

3. Літак піднімався і хмари світлішали втрачаючи свій брудний колір вони пливли назустріч як хвилі чисті білі пілот вирвавшись із хмар завмер вражений осліплений потоками світла повний місяць і сяйво усіх зірок перетворили нічні хмари на сліпучо-білі хвилі створюючи царство віковічного спокою.

Дата добавления: 2015-09-29