1.Перебудова (рос. Перестройка) — теоретично-політична програма реформування командно-адміністративної, бюрократичної соціальної системи СРСР. Метою перебудови був перехід до демократичного

Терміни:

1.Перебудова (рос. Перестройка) — теоретично-політична програма реформування командно-адміністративної, бюрократичної соціальної системи СРСР. Метою перебудови був перехід до демократичного соціалізму та ринкової економіки.Політика перебудови, почата частиною керівництва КПРС на чолі з Михайлом Горбачовим, призвела до значних змін у житті країни й усього світу — гласності, подоланню суспільством різного роду ідеологічних стереотипів, відмові від політичної монополії КПРС, становленню багатопартійності (політичного плюралізму), закінченню «холодної війни» та ін. В ході перебудови почали вирішуватися проблеми, які накопичувалися десятиліттями, особливо в економіці та сфері міжнаціональних відносин. До цього додалися помилки та прорахунки, допущені в процесі проведення в життя самих реформ. Різко загострилося політичне протистояння сил, що виступали за соціалістичний шлях розвитку, і партій, рухів, що зв'язували майбутнє країни з організацією життя на принципах капіталізму; а також по питаннях майбутнього Радянського Союзу, взаємин союзних і республіканських органів державної влади та управління. До початку 1990-х років загострилася криза в усіх сферах життя суспільства, що призвело зрештою до розпаду СРСР у 1991 році.

2. Українська Гельсінська спілка з прав людини — всеукраїнська асоціація громадських правозахисних організацій, метою якої є сприяння практичному виконанню гуманітарних статей Заключного акту Гельсінської наради з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) 1975 року, інших прийнятих на його розвиток міжнародних правових документів, а також усіх інших зобов’язань України в сфері прав людини та основних свобод.Українська Гельсінська спілка з прав людини була створена 1 квітня 2004 року та складається з 23 громадських правозахисних організацій-учасників. Спілка є неприбутковою та неполітичною організацією.

3. Малоросі́йська коле́гія — центральна установа Російської імперії, утворена в 1722 році замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини.Складалася із шести офіцерів російських полків, розквартированих в Україні. У цивільних справах підкорялася сенату, а у військових - головнокомандуючому військами в Україні. Територіально розташовувалася в Глухові. Колегія була найвищою установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише дорадчий голос. У 1727 р. Малоросійська колегія була ліквідована і відновлена влада гетьмана.У 1764 році Катерина II скасувала гетьманську владу і відновила Малоросійську колегію. Остаточна ліквідація автономії України, поширення на її території порядків, що панували в Російської імперії, призвели до остаточної ліквідації Малоросійської колегії (1786). І так настав кінець гетьманату України.

5. Розумовський Кирило (18 березня 1728, Лемеші, Козелецького повіту, Чернігівський хутір — 9 січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія) — останній гетьман Лівобережної України (1750—1764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук. Колись, кажуть, один реєстровий козак із чернігівського хутора Лемешів, поблизу Козельця, Грицько, похмелившись, полюбляв мало не кожного із своїх друзів оцінювати так: "Що то за голова, що то за розум!" Останнє слово приказки згодом перетворилося в прізвисько козака, а ще пізніше — в прізвище. Онуком цього Грицька Розума був останній український гетьман Кирило Григорович Розум. Однак після того, як імператрицяЄлизавета Петрівна нагородила онука колишнього козака графським титулом та званн'ям фельдмаршала, недавній Кирило Розум став Кирилом Розумовським і таким уже й помер.

6. Степа́н Андрі́йович Банде́ра (* 1 січня 1909, Старий Угринів — † 15 жовтня 1959, Мюнхен) — український політичний діяч, ідеолог українського націоналiстичного руху ХХ століття, голова Проводу ОУН-Б.

7. Володи́мир Кири́лович Винниче́нко — український прозаїк, драматург, художник, а також політичний і державний діяч.Вчився гімназії. У 1901 році він вступив на юридичний факультет Київського університету і того ж року створив таємну студентську революційну організацію.За дорученням УСДРП проводив агітаційно-пропагандистську роботу серед робітників Києва та селянПолтавської губернії, за що 1903 року був заарештований, виключений з університету й ув'язнений.Незабаром новий арешт, дисциплінарний батальйон. Але він знову втік і нелегально відбув у еміграцію.Не ризикуючи далі, він еміґрував. За кордоном активно співпрацює з С. Петлюрою в журналі «Украинская жизнь», разом iз М. Грушевським видає часопис «Промінь».Одразу після Лютневої революції Винниченко переїхав в Україну і взявся до активної політичної роботи. Став членом Центральної Ради. Згодом очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ. Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою Винниченко пішов у відставку та виїхав за кордон.Впродовж останніх 25 років свого життя Винниченко прожив у французькому містечку Мужен, біля Канн, у власному невеликому будинку, де займався літературною творчістю і живописом. Понад 20 його полотен зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України.Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951 р., похований у французькому місті Мужен.

8. Варяги- поселенці з Балтійського регіону (з Варяжського моря), представники, яких славились, як наймані воїни або торговці в Древньоруській державі (IX—XII вв.) і Візантії (XI—XIII вв.).

9. Асиміляція - добровільний або вимушений процес призначення (втрата традицій,мови тошо.) раніше самостійного народу (етносу) чи якість його частини в середовиші іншого, як правило, чесленнішого народу (етносу) засіб досягнення етнічної однорідності.

11. Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності.Термін "неолітична революція" увів у 1949 англійський археолог Гордон Чайлд.

12. Фільва́рок (пол. folwark, від нім. Vorwerk — хутір, ферма) — у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у 14-19 століття багатогалузеве панське господарство. За панщини у фільварках застосовувалася дармова праця, пізніше — наймана.В українських землях Ф. вперше з'явилися в Галичині у 15 ст.Поширенню Ф. сприяло обезземелення селян, наявність великої кількості вільних земель та колонізаційний процес у напрямку на схід і південний схід. Сільськогосподарська продукція у Ф. не лише вироблялась, але і перероблялася й відправлялася великими партіями на ринок у вигляді напівфабрикатів.

13. Реєстро́ві козаки́ — частина українського козацтва, прийнята на воєнну службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр, звідки й назва реєстрові козаки.Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи головним чином для боротьби проти татар, польські королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини.Військо реєстрових козаків було створене універсалом короля Сигізмунда ІІ Авґуста 2 червня 1572, коли було доручено коронному гетьманові Ю. Язловецькому найняти з низових козаків на службу 300 осіб. Відтоді зустрічаємо назву реєстрові козаки на противагу нереєстровим козакам, які були поставлені у напівлегальне становище.

14. Індустріалізація — процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства і перехід на цій основі від аграрного до індустріального суспільства.Із завершення промислового перевороту розпочався етап індустріального розвитку суспільства. Основним його змістом був процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства. Індустріалізація забезпечила перевагу промисловості над сільськім господарством, важкої індустрії над легкої. Індустріалізація як світовий економічний процес зумовила другий етап науково технічної революції що розпочався в останні третині 19 ст.. Наприклад в США цьому сприяли такі економічні та політичні фактори: науково-технічний процес розвивався на власній науково-винахідницькій базі, протекціоністська політика для власного виробника та низькі митні тарифи для ввезення іноземного капіталу, різке зростання промислового виробництва в сукупному суспільному продукті національного доходу і національного багатства, розширення колоніальних володінь, промислове та сільського господарське освоєння заходу.

15. Народність — це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території при натурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації різних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів.Початок формування народностей належить до періоду консолідації племінних союзів і виявляється у поступовому змішуванні племен, зміні попередніх (кровноспоріднених) зв'язків територіальними. Першими склалися народності рабовласницької епохи: давньоєгипетська, давньоеллінська та ін. У Європі процес утворення народностей завершився переважно в період феодалізму: давньоруська, польська, французька та інші народності. В інших частинах світу цей процес тривав і в наступні епохи. Народності звичайно складалися з кількох племен, близьких за своїм походженням та мовою (наприклад, польська — з слов'янських племен: полян, віслян, мазовшан та ін.), або з різномовних племен, що змішувались у результаті завоювання одних племен іншими (наприклад, французька — із галльських племен, римських колоністів та германських племен: франків, вестготів, бургундів та ін.).)У процесі формування народностей, у міру посилення зв'язків між окремим їхніми частинами, мова одного з етнічних компонентів (більш численного чи більш розвинутого) стає спільною мовою народності, а інші племінні мови зводяться до діалектів, а іноді й зовсім зникають. Утворюється територіальна, культурна і господарська спільність зі спільною самоназвою. Становлення держави сприяло зміцненню народностей, але в процесі історичного розвитку народності могли не збігатися з державами ні територією, ні мовою.

16. Україніза́ція — процес відродження української мови, впровадження в усі сфери її вживання. У широкому розумінні українізація являє собою відновлення ролі української мови та культури на історичних українських територіях, втраченої внаслідок дискримінаційних по відношенню до них дій (наприклад русифікації, полонізації, румунізації тощо) — і забезпечення розвитку української мови та культури як рівноправних складових світової цивілізації.

17. Воє́нний комуні́зм — здійснювані більшовиками з середини 1918 (в Україні з 1919 року) по березень 1921 соціально-економічні перетворення на підконтрольній їм території колишньої Російської імперії.В основу воєнного комунізму була покладена ідея відмови від капіталізму та швидкого революційного переходу до комуністичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. В економіці — це обвальна націоналізація промислових підприємств, поміщицьких маєтків, торговельних закладів. Військовий комунізм передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у тому числі предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. Практичним утіленням останньої стала так звана продрозкладка за допомогою спеціальних продовольчих загонів. У політичному житті — це перетворення Рад із широких представницьких органів на органи диктатури з обмеженням виборчих прав, масова заміна Рад ревкомами, комбідами, переслідування опозиційних партій, створення привілейованих умов для РКП(б). В ідеології та культурі воєннокомуністичні заходи полягали в пропаганді комунізму, запереченні старих культурних надбань, у формалістичних пошуках нового в літературі й мистецтві.

18. Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спершу загальноукраїнський центр, що об'єднував політичні, громадські, культурні і професійні організації; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу (17 березня — 21 квітня1917 р.) — революційний парламент України, який керував українським національним рухом і своїми 4 Універсалами привів Україну від автономії до самостійності.

20. Стату́т Вели́кого кня́зівства Лито́вського — основний кодекс права Великого князівства Литовського. Видавався у трьох основних редакціях1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути. 1. Л.С.: 1-й або Старий Л.С. 1529 р. складався з 243 артикулів (за Слуцьким списком – 272), об’єднаних в 13 розділах, в яких були зібрані норми судово-процесуального, кримінального, цивільного та господарського права.2. 2-й Л.С. з уваги на особливу роль волинської шляхти при його укладанні званий Волинським, 1566 р. (367 артикулів у 14 розділах), здійснив адміністративно-політичну реформу держави (поділ на повіти), а також поширив привілеї рядової шляхти.3. Статут Великого князівства Литовського 1588 року, названий Третім, був складений після Люблінської унії 1569 року, об'єднанняВеликого князівства Литовського і Корони Польської. Статут містив 488 артикулів, розбитих на 14 розділів. Він позначався засвоєнням багатьох польських юридичних понять у наново систематизованому і значно поширеному кримінальному й цивільному праві Статуту, а особливо в остаточному закріпленні привілеїв шляхти і в повному закріпаченні селян.

22. Кріпосне́ пра́во, кріпацтво — за феодалізму система правових норм, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селянина. Знаходило юридичний вираз у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю і майно селянина, відчужуванні його як із землею, так і без неї, надзвичайному обмеженні дієздатності (відсутність у селянина права розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо).

23. Декабри́сти — російські дворяни-революціонери, які збройною силою прагнули встановити конституційний лад. Вони боролися за противагу царату та скасування кріпацтва. Одним з провідних осередків їх руху був Київ. У 1816 році бв створений "Союз спасіння", а у 1818 році — "Союз благоденства" в Москві. У 1821 році внаслідок реорганізації своїх об'єднань Декабристи створили два осередки: Північне товариство з центром у Петербурзі, у Тульчині засновано Південне товариство декабристів (з 1821 керівниками були П. І. Пестель, М. П. Бестужев-Рюмін, С. І. Муравйов-Апостол, Волконський Сергій Григорович та ін.). незабаром, крім Тульчинської управи були засновані ще дві: Кам'янська на чолі з В. Давидовим та С. Г. Волконським; Всильківська, яку очолив С. І. Муравйов-Апостол

24. Пацифіка́ція (лат. pacificatio — умиротворення, замирення, успокоєння) — урядова політика, спрямована на замирення (певною мірою, пацифізм, що впроваджується насильницькими методами) злокалізованих етносів (нацменшин).

26. Володи́мир Васи́льович Щерби́цький (17 лютого 1918, Верхньодніпровськ, нині місто Дніпропетровської області — 17 лютого1990, Київ) —— український партійний і державний діяч.З ім'ям Щербицького праві партії пов'язують посилення русифікації України, суворе переслідування діячів українського опору; зокрема з його ініціативи партійні з'їзди на Україні та вся діяльність партійного й державного апарату велася російською мовою.У той же час за часи перебування Щербицького на посаді в Україні відбувався економічний підйом, у людей була стабільна робота та пристойна заробітня платня. У навчальних закладах студенти отримували кваліфіковану вищу освіту безкоштовно та влаштовувалися за фахом. Більшість книжок українською мовою було видано в Україні у 1970-х—1980-х роках.1989 — Щербицький пішов у відставку з поста першого секретаря Компартії України.

28. Холо́дна війна́ — термін, що позначає геополітичну й ідеологічну боротьбу між СРСР і Сполученими Штатами після Другої світової війни. Вона почалася приблизно в 1948-му, тривала (з усе меншою активністю) впродовж наступних сорока років і врешті-решт завершилася розпадом радянського блоку в1989 році.Вперше термін «холодна війна» застосував для опису протистояння Сполучених Штатів і Радянського Союзу Джордж Орвелл в статті «Ти і атомна бомба», що з'явилася на світ у 1945 році.

29. «Доісторичний період» означає період історії людства до появи писемності. Інформацію про доісторичний період можна отримати тільки на підставі археологічних розкопок. Доісторичний період передує протоісторичному, по якому вже є письмові джерела, але основні дані все ще дають археологічні розкопки. Доісторичний період розділяють на кам’яне, бронзове і залізне століття (так звана система трьох століть).

30. Шелест Петро Юхимович (14 лютого 1908 — 22 січня 1996) — партійний і державний діяч УРСР.Народився у селі Андріївці (тепер Балаклійського району Харківської області) у селянській родині. Згідно з розповідями батька, його рід виводиться від козацького сотника(ймовірно, Василя Шелеста, одного з гайдамацьких ватажків).Змалку працював на різних роботах у селі Уланівка на Полтавщині.Прийшовши до влади на хвилі повоєнної «українізації» партійно-державного апарату УРСР і підвищення ролі українського елементу у керівництві СРСР, Шелест обстоював економічні інтереси України перед «центром», виступав за надання Україні більших прав в економічній політиці.

31. В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (*24 грудня 1937 с.Єрки,Черкаської області — †25 березня 1999, Бориспіль,Київської області) — літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу.Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду» (1967—1969, 1972—1979, 1980—1988).Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні.Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки.

32. АНТИГІТЛЕРІВСЬКА КОАЛІЦІЯ - - воєнне та політ, об'єднання держав і народів, які під час 2-ї світ, війни боролися проти нацист. Німеччини, фашист. Італії, мілітарист. Японії та їхніх сателітів. 12.VI 1941 представники Великобританії, Австралії, Нової Зеландії, Пд. Африки, бельгійського, грец., люксемб., нідерл., норв., польс. та югосл. урядів, тимчас. уряду Чехосло-ваччини, а також Вільних французів генерала Ш. де Голля підписали Спільну Декларацію про взаємну допомогу і відсіч агресії.

33. Громадський рух — це добровільне формування людей, що виникає на основі їхнього свідомого волевиявлення відповідно до спільних інтересів, прав і свобод. Громадські рухи, як правило, діють із орієнтиром на найближчу перспективу. Цілі, які обирають громадські рухи, гранично близькі до реальності, мають конкретний характер.

Громадянський рух «Нова Україна» — громадянський рух в Україні, започаткований політиком Володимиром Семиноженко у березні 2009. Мета громадянського руху — об'єднати громадян України, незалежно від їх політичної орієнтації. Організація відкрита для всіх патріотичних сил — громадських організацій, політичних партій, професійних об'єднань та громадян.

34. Бересте́йська у́нія (пол. Unia brzeska, англ. Union of Brześć, біл. Берасьцейская унія, рос. Брестская уния) — рішення Київської митрополії Руської православної церкви на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596 за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності. Унію (від лат. unio — союз) формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року.

ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ, СВ. (розум. 1015)великий князь Київський, політичний і релігійний діяч, що увійшов до історії православ'я як "рівноапостольний" князь; надав християнству на Русі статус державної релігії.

Дата добавления: 2015-09-30