ВАРІАНТ8
22. Етапи дисидентського руху.
1. Виникнення і становлення (1959—1972 pp.). Початок дисидентського руху пов´язаний з утворенням у 1959 р. Української робітничо-селянської спілки.
2. Криза і спад (1972—1975 pp.). У 1972 р. розпочався фронтальний наступ на дисидентський «самвидав». Москвою, Ленінградом, Вільнюсом, Новосибірськом, Уманню та Києвом прокотилася хвиля обшуків та арештів.
3. Піднесення та розширення діяльності (1976—1978 pp.). Поява у 1976 р. Групи сприяння виконанню Гельсінських угод в СРСР (Московської Гельсінської групи) і виникнення Української, Литовської, Грузинської, Вірменської Гельсінської груп відкрили новий етап у розвитку дисидентського руху.
4. Помітне обмеження впливу під тиском пануючого режиму (1979—1985 pp.). У листопаді 1979 р. тиск системи на інакодумство ще більше посилився, що призвело наприкінці 1980 р. до виїзду за кордон багатьох лідерів духовної опозиції, а також ізоляції та ув´язнення 500 лідерів правозахисних, національних і релігійних об´єднань. Втім, репресії так і не змогли повернути СРСР в «додисидентський» стан.
23.
24
Варіант9 25 26 27
варіант10 28 29 30
варіант11 31 32 33
варіант12
34. 35 СТВОРЕННЯ ОУН
У 1920 р група укр. офіцерів в Празі підпільно заснували укр. –військ організацію для продовження збройної боротьби проти польської окупації очолив коновалець полковник укр. січових стрільців. УВО здійснили ряд терористичних актів, але в в 1923 р почалося переслідування поліції коновалець і частина виїхала в захудну європу, а інша частина УВО переїхала в східну галичину, де організувала студентську молодь. У 1929 представникик УВО студентських груп назвали ОУН,яку очолив коновалець. Мета оун – незалежна Україна. При владі повинна бути національна партія. На чолі держави лідер наділений необмеженою владою. Будівництво незалежної україни мала затвердились вигнанням укр. земель всіх окупантів. Методи боротьби пропаганства. терором зазнавали не тільки під час коли на Україні гинуло мільйони людей. від голоду загинуло від 10-13 млн селян, голод був штучний тобто його можна було уникнути, на заході україни голоду не було тому що вона перебувала у долі польщі, ромунії, чехословаччини. Голод був на україні на кубані, на дону, території які були захоплені. на території спустошені землі було перенесено росіян. Остання субота листопада день памяті жертв голодомору.
36. Польсько-радянська війна 1920.
Польсько-радянська війна 1920 — війна між Польщею і Українською Народною Республікою, з одного боку, і РСФРР таУкраїнською Соціалістичною Радянською Республікою, з другого, у квітні-жовтні 1920. Це була спроба радянської армії прорватися через Польщу до Німеччини, щоб захопити її та звідти понести соціалістичну революцію по всьому світу.
25 квітня 1920 об'єднані польсько-українські збройні сили (20 тис. польських і 15 тис. українських вояків) форсували Збруч, 26 квітня зайняли Житомир і Коростень, і за тиждень боїв вибили червоноармійські підрозділи із Житомирщини, Бердичева, Козятина і 7 травня 1920 вступили у Київ. У боях за українську столицю відзначилась козача дивізія полковника Марка Безручка. 28 квітня поляки зайняли лінію Чорнобиль — Козятин — Вінниця — румунський кордон. А потім протягом доби пройшли 90 км і зупинились біля Києва, не зустрівши ніякого супротиву. Цього ж дня польські війська вступили до Козятина, Радомишля і Жмеринки. В містечку Ольгополь, Ольгопольського повіту,
Варіант13
37. Політика гетьмана Виговського.
У зовнішній політиці Виговський прагнув підтримувати дружні взаємини з усіма сусідніми країнами, не виявляючи переваги жодної з них. У жовтні 1657 р. він уклав українсько-шведський договір, умови якого були розроблені ще при участі Б. Хмельницького. В той же час гетьман відновив союз з Кримським ханством, що був разірваний з моменту укладання Мартовських статей і почав переговори з Польщею. Активна зовнішня політика Виговського, спрямована на укріплення міжнародного авторитету України, викликала неспокій московського уряду. Прагнучи посилити свій вплив на Україну, царський уряд почав активно формувати за допомогою своїх агентів антигетьманську опозицію.
Внутрішня політика Виговського була зориєнтована на посилення ролі козацької старшини в українському суспільстві. Постійні підстрекання селян та запорожців царськими агентами спровокували виступ проти гетьмана частини козаків та селян, що очолив полтавський полковник М. Пушкарь і запорізький кошовий Я. Барабаш. Гетьманські війська з наказу Виговського подавили повстання.
Складна політична ситуація в Україні, постійна загроза агресії з боку Московії та підтримка його антигетьманської опозиції примусила Виговського до союзу з Реччю Посполитою. У вересні 1658р., після довгих переговорів між Україною та Польщею, був укладений Гадячський договір. Довідавшись про укладання договору, Московія починає відкриту агресію проти України. Навесні 1659 р. 150-тисячна армія під командуванням князя Трубецького розпочала окупацію Лівобережної України, руйнуючи все на своєму шляху. Виговський за допомогою всіх наявних військових сил розгромив у битві при Конотопі московські війська. Але гетьман не зміг використати результати блискучої перемоги під Конотопом. 38-86 НАСЛІДКИ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ
1)посилився тиск на селян – колективізація
2) відбулися падіння життєвого рівня населення
3)відбувся перехід від НЕПУ до планової економіки
4)монополізм державної власності
5) відсутність конкуренції
6) не використовувалися плани
7) з індустріалізацією почалася нова хвиля репресі, тому що в невиконанні планів, в масових аваріях звинувачували ворогів народу, шкідників, жорстке продовольство законодавства – за 20 хв спізнень людей звільняли з роботи, прогули –півроку таборів, за випуск неякісного продовольства,за поломку інструменту робітник вважався шкідником, 10 р таборів запроваджено 7 денний робочий день.
8) за роки перших 5 річок Україна перетворила з аграрної наіндустріальну аграрну, зявилися сотні великих і середніх заводів, шахт, електростанцій харків, Запорізький алюмінієвий комбінат, криво ріг сталь, азов сталь, шахти донбасу, промисловість україни була спрямована на видобуваннч сировини, її первинну обробку, а не на виготовлення кінцевого продукту, це привіз економіку україни до радянського союзу і нерівнмірниц розвиток промисловості на правобережну еконо застій.
39. Період відлиги 1953-1964р.
Хрущовська "відлига" — неофіційна публіцистична назва періоду в історії СРСР після смерті Й. Сталіна (з 1953 по 1964-й рр.). Вислів "відлига" походить від назви повісті Іллі Еренбурга. Поняття "Хрущовська "відлига" пов’язане з перебуванням на посту першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова (1953–1964 рр.) Цей період характеризувався зменшенням політичних репресій, вибірковою реабілітацією засуджених та репресованих у сталінські часи, частковою лібералізацією політичного життя, незначним послабленням тоталітарної влади.
Після смерті Й. Сталіна 5 березня 1953 р. М. Хрущов, який очолив комуністичну партію, взяв курс на реформування сталінського режиму.
У 1954 р. до складу УРСР увійшов Крим, господарство якого після масової депортації кримсько-татарського народу перебувало в занепаді. У 1961 р. Хрущов почав нову хвилю десталінізації, кульмінацією якої стало винесення труни диктатора з кремлівського мавзолею. В цей період з’явився рух "шестидесятників", який став індикатором початку кризових явищ тоталітарної системи в СРСР. Проте все ще будь-яке інакомислення жорстоко каралося. Загалом політика Хрущова була непродуманою і суперечливою. Внаслідок експериментів у сільському господарстві почалася продовольча криза. Освоєння близько 16 млн га незайманих земель Казахстану й Сибіру, здійснюване в основному в УРСР, спричинило вичерпання ресурсів з України. Компартійна верхівка на жовтневому пленумі ЦК КПРС у 1964 р. усунула М. Хрущова від влади. Варіант14
40-56. Територіальні зміни
Особливо складними і тривалими були врегулювання територіальних питань з Польщею та ЧСР. На цей процес значний відбиток справляло міжнародне становище, зокрема прагнення СРСР закріпитися у Східній Європі.
Першим кроком на шляху україно-польського територіального розмежування стала Люблінська угода між урядом УРСР і польським Тимчасовим Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 р. Відповідно до цього документа частина споконвічних українських (частина Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина) земель, де проживало майже 800 тис. українців, передавалася Польщі. У такий спосіб сталінське керівництво намагалось підтримати польський про-радянський уряд і згладити негативне сприйняття польською громадськістю радянської агресії 1939 р.
Останню крапку у визначенні повоєнних кордонів України було поставлено 10 лютого 1947 р. під час підписання радянсько-румунського договору, за яким визнавалось право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридично закріплювалися кордони встановлені в червні 1940 р.
Завершення формування сучасної території України відбулося у 1954 р. У цей рік відбулась помпезна кампанія відзначення 300-річчя Переяславської угоди.
Непорушність існуючих кордонів підтверджена двосторонніми договорами незалежної України з Польщею (1996 p.), Росією (1997 p.), Румунією (1997 p.).
1945 р. - приєднання Закарпатської України до СРСР. 1954 р. - передача Україні Криму.
41. 1-2 ЗИМОВІ ПОХОДИ. АРМІЯ УНР
У вересні 1919 р укр. Армія розпочала воєнні дії проти військ генерала денікіна але час було втрачено. У листопаді почався 3 наступ більшовиків на україну, пішди в наступ військо денікіна за дністром знаходили румунські війська, а польські окупували камянець-подільський. У грудні 1919 р почався третій зимовий похід армії унр,який тривав до квітня 1920р. це був похід 5 тис армії проти окупантів. Командувач тютюнник і павленко. В лютому 1920 р червона армія розбила військо денінкіна, частина уга перейшла до червної армії. Внаслідок переговорів петлюри з польським урдом. 24 квітня 1920 р був підписаний варшавський договір. Умович договору:Спільні дії проти більшовиків
Передача західної україни польщі
Відновлення незалежності україні.
Після цієї угоди почалася польсько-радянська війна.
В листопаді 1921 р з укр. Солдат які були інтегровані в табори на території польщ, були сформовані згоди добровольців,які були під керівництвом тютюнника. Розпочали 2ий похід. Цей похід на відміну від першого закінчився невдало.
42. РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕНЯ
30 роки почалися репресії, жертвами стали діячі укр. культури, Скрипник,Хвильович покінчили життя самогубством. Щоб врятуватися деякі письменники стали писати під диктовку Москві, Довженка змусили переїхати до Москви. Заарештовували художників філософів, журналістів, редакторів, письменників.
Варіант15
43 ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА 1918-1919РР
з самого початку утв ЗУНР опинилася в складі війни з польщею,яка претендувала на Галичину, війну поділили на 3 етапи:
1 етап воєнні дії між УГА і польським населення міст Галичини. Наприкінці листопада польські загони самооборони витіснили УГА з Львова. польська армія захопила лемківщину, надіяння,підлящика. Румунія окупувала буковину, а закарпаття залишилося під угорщиною.
2 етап –березень-травень 1919р воєнні дії між уга і польською армією. в цей період на польсько-галицький фронт прибула делегація Антанти,яка запропонувала мирний варіант вирішення цієї проблеми. Уряд ЗУНР відмовився. через деякий час уга полки розгорнули армію Галлера, добре забезпечену і розвинену. В травні уга було відкинуто до р.Збруч
3 етап –в червні 1919р новий командувач уга генерал Греков організував контрнаступ під чутковим. Через кілька тижнів польського війська відродили ситуацію і лебрушевич прийняв рішення переправити через р Збруч.
У січні 1919 р прибула об’єднана делегація ЗУНР. Унр 22 січня 1919 р акт злуки УНР. Обєднання української армії розпочато спільні воєнні дії проти більшовиків. 31 серпня 1919р укр. Військо ввійшли київ в той самий день у київ увійшли війська денікіна. Директорія ворогом вважала більшовиків і для отримання допомоги від антанти прагнула домовитися з польщею.
44-16. Кревська унія.
1385р. Причини:
-Прагнення Литви і Польщі об`єднати зусилля перед могутнім Тевтонським Орденом.
-Пошуки великим князем литовським Ягайлом союзника для зміцнення свого становища.
Зміст: Шлюбна унія: литовський князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою і оголошений польським королем. Приєдналася Литва до Польщі і прийняла католицтво. Литва залишилась окремою державою, де правив кузен Ягайла-князь Вітовт.
45. УГС.«Украї́нська Ге́льсінська спі́лка» — українська громадсько-політична і правозахисна організація, заснована 7 липня 1988року у Львові членами Української Гельсінської групи. Головою Спілки було обрано Левка Лук'яненка. На базі УГС згодом була створена Українська республіканська партія.
У 1975 р. уряди 35 держав Європи і Північної Америки, у тому числі і уряд СРСР, підписали Гельсінські угоди, що були покликані закріпити нові відносини в Європі, забезпечити виконання у кожній з них високих принципів демократії, прав людини. Розуміючи, що за умов Радянської України це практично неможливо, в листопаді 1976 р. група правозахисників об'єдналася в Українську групу сприяння використанню Гельсінських угод в Україні, або Українську Гельсінську групу. На їі основі в 7.07.1988 р. на 50-тисячному мітинзі у Львові було проголошено створення Української Гельсінської спілки (УГС).
Вона стала найбільшою правозахисною організацією в республіці. Її керівником став письменник Микола Руденко, а серед 36 членів були такі відомі дисиденти, як Петро Григоренко, Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Надія Світлична, В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Святослав Карванський, Оксана Мешко, Олесь Бердник та ін.
У декларації Української Гельсінської Спілки зазначалося, що організація має за мету вирішення чотирьох головних завдань:
1.Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з Декларацією Прав Людини.
2.Виходячи з переконань, що мир між народами не можна забезпечити без вільних контактів поміж людьми, а також без вільного обміну інформацією та ідеями, активно сприяти виконанню статей Прикінцевого Акта з питань безпеки і співпраці в Європі.
3.Домагатися, щоб на всіх міжнародних нарадах, де мають обговорюватися підсумки виконання Гельсінських угод. Україна, як суверенна європейська держава і член ООН, була представлена окремою делегацією.
4.З метою вільного обміну інформацією та ідеями домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси.
Уже через 3 місяці, у лютому 1977 р., було заарештовано керівників УГС — Миколу Руденка та Олексу Тихого.У 1980 році арешти розгорнулися з новим розмахом. Того ж року були заарештовані за звинуваченням в антирадянській агітації і пропаганді О. Шевченко, В. Чорновіл, В. Стус, С. Хмара.. Лише деяким членам організації ціною неймовірних зусиль пощастило емігрувати за кордон. У таборах загинули В. Стус, В. Марченко, О.Тихий, Ю. Литвин.
Варіант 16
46. Періодизація первісного суспільства.У розвитку первісного суспільства виділяють такі періоди: кам'яний вік, бронзовий вік і залізний вік. Ця періодизація створена виходячи із домінуючої ролі того чи іншого матеріалу при виготовленні знарядь праці.
Палеоліт (стародавній кам'яний вік). На тереторії України проживали люди кількох типів: пітекантроп, неандерталець, кроманьйонець. Цей період в українській історії найдовший.
Мезоліт (середній кам'яний вік). Відбулося танення льодовика і утворення сучасних природно-кліматичний умо.
Неоліт (новий кам'яний вік). Відбувся перехід від привласненого до відтворного продуктивного господарства, землеробства і скотарства. Завершилося формування техніки обробки каменю: шліфування, склепіння. Виникло прядіння і ткацтво.
Енеоліт (мідно-кам'яний вік). Люди освоєли перший метал мідь. Наймогутнішою культурою епохи елеоліту були Трипільська культура.
Бронзовий вік.Бронза перший метал штучно створений людиною. Використання бронзи сприяло зростанню продуктивності праці.
Залізний вік. На тереторії України початок залізної доби пов'язаний з Кіммердійською культурою і з ранніми слов'янським культурами.
47. Утворення великого князівства Литовського.Вели́ке кня́зівство Лито́вське (лат. Magnus Ducatus Lituaniae) — монархічна держава у Східній Європі середньовіччя і нового часу. Існувала в 1236–1795 на теренах сучасної Литви, Білорусі, східної Польщі, західної Росії, більшої частини України, частини Естонії та Латвії. До 1569 контролювала землі північної й центральної України.
З 1385 перебувала в особистій унії з Польським королівством. 1387 прийняла християнство (католицький обряд). 1569, за результатами Люблінської унії, об'єдналася із Короною Польською у федеративну державу Річ Посполита. До 1569 керувалася спадковими монархами, що носили титул Великих князів Литовських, Руських і Жемайтіських; після 1569 — виборними монархами, що мали подвійний титул Королів Польських і Великих князів Литовських. Столиця розташовувалася спочатку в Новогрудку (Новгороді) ятв'язькому, а згодом у Вільні (з 1323). На місцях управлялася князями і шляхтою різних національностей. Мала високий рівень децентралізації врядування.
Наприкінці 15-го століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 850 тисяч км², на якій мешкало до 40 млн осіб різних національностей та конфесій. В елітарній культурі панувала руська мова і християнське православ'я, що змінилися в 16-му столітті на польську мову і католицизм.
Після 1569 намагалася звільнитися з під польського впливу, але не могла унезалежнитися через неуспішні московсько-литовські війни. Через занепад Речі Посполитої у 18-му столітті, спричиненого шляхетською анархією, опинилася під впливом молодої Російської імперії. 1772, внаслідок першого поділу Речі Посполитої, втратила Східну Білорусь. В 1792 і 1795, після другого й третього поділів, остаточно анексована Московією.
48. НЕП.Нова економічна політика (НЕП) – економічна політика більшовиків в Україні в 1921 – 1928 рр., що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки.
Причини НЕПу: Глибока економічна криза як наслідок громадянської війни та політики «воєнного комунізму»; політична криза (опір політиці більшовиків – селянські повстання, страйки, виступи в армії); спад революційної хвилі в Європі, відкладення ідеї «світової соціалістичної революції»;початок реалізації плану ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), який передбачав будівництво електростанцій, заводів в Україні.
Початок НЕПу – березень 1921 р. – рішення Х з’їзду Російської комуністичної партії більшовиків (РКП(б)) про перехід до нової економічної політики (НЕПу).
Заходи НЕПу
Сільське господарство: заміна продрозкладки продподатком; дозвіл на оренду землі; дозвіл на використання найманої праці; розвиток кооперативного руху.
Промисловість: продаж у приватну власність та передача в оренду дрібних та частину середніх підприємств; дозвіл на використання найманої праці; об’єднання великих підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок; перехід від зрівнялівки до відрядної зарплати.
Фінанси та торгівля: поновлення вільної торгівлі; введення державних податків, плату за транспорт, комунальні послуги; випуск конвертованого червонця, вилучення старих грошових знаків.
Особливості НЕПу в Україні: НЕП в Україні запроваджено пізніше, ніж у Росії в 1922 р.; висока ставка продподатку; застосування репресивних заходів при вилученні продподатку; введення НЕПу в умовах голоду 1921-1922 рр.; широка підтримка НЕПу українським населенням.
Варіант17 49. Зміст конституції Пилипа Орлика.Пилип Орлик – еміграційний гетьман України з 1710 року. Він був палким українським патріотом і продовжив справу великого гетьмана І. Мазепи.
Під час його виборів між майбутнім гетьманом і козаками було укладено своєрідні статті, згодом названі Конституцією Пилипа Орлика. Хоча вони й не були втілені в життя, але увійшли в історію як перша в Європі конституція демократичного суспільства. У вступі цього акта проголошувалось, що Україна повинна бути вільною державою. Окремі статті обмежували владу гетьмана: державні справи гетьман мав вирішувати спільно з генеральною Радою, до якої також входили виборні депутати від полків. Вирішення судових справ проти старшини передавалось генеральному судові. Планувалось чітко розмежувати державний скарб і особисті фінанси гетьмана. Мала вільно обиратись полкова і сотенна старшина, а гетьман тільки затверджував її. На гетьмана покладався обов’язок захищати козаків і посполитих від надмірних утисків, опікуватись козацькими вдовами та сиротами. Цим актом мали бути скасовані оренди і стації, які збиралися з народу для утримання компанійського (сердюцького) війська. Конституція обумовлювала також права Православної Церкви, підпорядкованої константинопольському патріарху. Кордон України знову мав проходити, як за Хмельницького, по Случі.
Отже, Конституція Пилипа Орлика має ліберально-демократичні тенденції. Зміст деяких її статей свідчить про те, що засади парламентаризму зародились в середовищі українських політиків уже на початку ХVІІІ століття.
50. Утворення ЗУНР. Уночі проти 1 листопада 1918 р. українські військові частини взяли під свій контроль усі головні пункти Львова. Над ратушею був піднятий синьо-жовтий національний прапор. 1 листопада Українська Національна Рада взяла владу в свої руки в Станіславі, Раві-Руській, Коломиї та інших містах Східної Галичини. Того ж дня австрійська влада у Львові погодилися на передачу влади Українській Національній Раді. Подальшому піднесенню її авторитету сприяли обіцянки демократичних прав і свобод, аграрної реформи в інтересах селян, введення 8-годинного робочого дня.
Але події 1 листопада 1918 р. значно загострили українсько-польські відносини, вони стали початком українсько-польського збройного протистояння, що переросло у масштабну війну.
11 листопада 1918 p. у Львові Українською Національною Радою був створений виконавчий орган влади (уряд) - Державний секретаріат. Його головою став К. Левицький, членами - В. Панейко, Л. Цегельський, Д. Виговський, С. Голубович та ін.
13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий Основний Закон, відповідно до якого за створеною Українською державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР було обрано Є. Петрушевича, главою уряду - Державного секретаріату - залишився К. Левицький. ЗУНР займала територію 70 тис. км кв., її населення (6 млн) на 71% було українським.
51. Період застою 1964- 1985рр. З ініціативи найблищого оточення Хрущова в 1964 році під час його відпочинку його викликали у Москву ніби для вирішення важливих справ. У Москві був зібраний центральний комітет комуністичної партії на якому Хрущову запропонували піти у відставку. А керівником комуністичної партії став Брежнів. З приходом Брежніва до влади, почалося згортання демократії. Активістів переслідували за дисиденство відбулося зміцнення тоталатарної системи влади. В усіх сферах життя суспільства спостерігався застій. Країна нерозвивалася. Будь-яка спроба українського керівництва діяти без вказівок з Москви розцінювалися як націоналізм і каралося. Керівник КПУ — Шелест (1963-1972) відстоював інтереси України в Радянському союзі. Він виступав за збільшення інвестицій в економіці України. За збереження укр. мови, культури. За ці дії він був усунутий з посади а його наступником став Щербицький. Він слухняно виконував усі накази Москви не звертаючи уваги на потреби та інтереси населення України. Керівництво комуністичної партії і комітет державної безпеки правозаступник НКВС здійснили репресії в КПУ виключивши 40тис.осіб. В УРСР був встановлений жорстокий тоталітарний режим порівняно з іншими республіками. Почалася бородьба з диседентами переслідували за укр. націоналізм. В 1977р. була прийнята конституція Радянського союзу. Згідно положень ціяї конституції узаконювалися безмежна влада комуністичної партї. Була прийнята стаття конституції про керівну роль комуністичної партії. І хоча в конституції були записано дещо критичні принципи вони розходилися з реальним життям. В 1978р. була прийнята нова конституція УРСР яка повністю повторювала положення радянської конституції.
Варіант18
52. Індустріалізація.В 1925 р. на зїзді Комуністичної партії було проголошено курс на індустріалізацію. Індустріалізація- це виготовлення нового устаткування для заводів фабрик (машин верстат).
Труднощі індустріалізації. В РС необхідно було самостійно виготовляти машини верстати тому що провідні країни відмовлялися їх продавати.
Внутрішні джерела фінансування. 1929 рік Сталін назвов роком великого перелому. З 1929р індустріалізація здійснювалася надшвидкими темпами. Предбачалося здійснювати плановим методом(пятирічками) - пятирічки. Плани пятирічок були нереальні і необгрунтовані. Індустріалізація передбачала непропорційний розвиток економіки а нарощування важкої промисловості за рахунок легкої галузі харчової, сільського господарства, будівництва.
53. Гетьман Конашевич-Сагайдачний. Багато зусиль для мирного розвитку стосунків з Польщею доклав Петро Конашевич-Сагайдачний. Він родом із дрібної української шляхти с. Кульчиць на Львівщині. На чолі з ним козаки здійснили кілька успішних походів проти татарів і турків. Особливу славу здобув походом на Кафу у 1616 р. захопивши її і визволивши з неволі полонених. Намагаючись змінити становище України та козаків він проводив компромісну політику щодо Речі Посполитої. Він здійснив реформу козацького війська вперше перетворивши його на регулярне військо з жорстокою дисципліною. Найбільшою заслугою Сагайдачного було те що він навернув козаків до підтримки української культури та православнної церкви обєднав військову силу козаків з політично слабко. церковною та культурною верхівкою України.
У 1620 році розпочалася війна між Туреччиною та Річчю Посполитаю. Річ Посполитаопинилася на межі втрати державної незалежності. У битві під Хотином у 1621 р. військо Сагайдачного врятувало Польщу від політичної катастрофи. Але сам гетьман був кажко поранений і помер у Києві в 1622р.
54. Бреський мир. IV універсал. 22 січня 1918 року Центральна рада прийняла четвертий універсал. Ним було проголошено незалежність України. Проголошення незалежності дало право Центральній раді представити інтереси України на міжнародні конференції. З грудня 1917 року в Бресті тривали переговори між більшовиками та країнами з четвертього союзу (Німеччина). Більшовики заявили що вони представляють усі народи колишньої Російської імперії. Щоб недозволити більшовикам представляти Україну Центральна рада відправила в Брест власну делегацію. 9 лютого 1918 р. в Бресті був підписаний договір між Центральною радою і країнами четвертього союзу.
Умови договору:
1)Центральна рада виходить з стану війни з Четвертім союзом
2)Німеччина і Австро-Угорщина зобовязалися вигнати більшовицькі війська з тереторії України.
3)Центральна рада зобовязалася постачати Німеччині мільйони тон продовольства.
Протягом лютого- квітня Німецькі та Австро- Угорські війська окупували усю тереторію Наддніпрянської України. Більшовицькі війська втекли у Росію а Центральна рада повернулася до Києва. Серед досягнень Центральної ради можна виділити: проголошення незалежності, прийняття конституції України 23 квітня 1918 р. Серед причин поразки: відсутність армії і дієздатного адміністративного апарату. Немаючи адміністративного апарату Центрально рада немогла утримувати зв'язки з губерніями з селами. Літом 1917 р. 300 тис. бійців заприсяглися Центральній раді через пів року їх залишилося декілька десятків і їх постійно зменчувалося.
Варіант19
55. Масові репресії в Україні в 30рр. На прикінці 20-х рр. в РС сформулювався тоталітарний режим, відбулися масові репресії,був головний контроль влади над громадянами, тільки державна власність, не дотримувалися будь-яких прав людини. Масові репресії в особливо страшних розмірах здійсювалися в Україні. Сталін прагнув знищити будь-який рух за самоутвердження укр. нації. В першу чергу винищували українську інтелігенцю. Їх звинувачували в створенні ворожих організацій в тому що вони вороги народу, українські націоналісти, шпигуни.
В 30рр. було закрито тисячі церко почалося переслідування священників, нищилися каплички, придорожні хрести, церкву переробляли у різні склади. В 1930р. було примусово розпущено укр. праославну церкву. В 1933 р. особливим представником на Україні Сталін призначив Посташева. Йому було доручено закінчити колективізацію і здійснити репресії в КПУ. І протягом 1933-1934рр. було репресовано 100 тис. діячів КПУ і уряду. У 1937р. почалась нова хвиля репресій. Україна знову опинилась серед республік які зазнали найбільших ударів. Посташев і нове керівництво КПУ відмовлялися проводити репресії у таких маштабах. Тоді Сталін викликав Посташева назад у Москву і на зміну йому відправив Молотова, Єжова і Хрущова. Після того усе керівництво КПУ і увесь уряд було заарештовано, багато закінчили життя самогубством. Прості громадяни гинули у великій кількості.
56 Територіальні зміни
Особливо складними і тривалими були врегулювання територіальних питань з Польщею та ЧСР. На цей процес значний відбиток справляло міжнародне становище, зокрема прагнення СРСР закріпитися у Східній Європі.
Першим кроком на шляху україно-польського територіального розмежування стала Люблінська угода між урядом УРСР і польським Тимчасовим Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 р. Відповідно до цього документа частина споконвічних українських (частина Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина) земель, де проживало майже 800 тис. українців, передавалася Польщі. У такий спосіб сталінське керівництво намагалось підтримати польський про-радянський уряд і згладити негативне сприйняття польською громадськістю радянської агресії 1939 р.
Останню крапку у визначенні повоєнних кордонів України було поставлено 10 лютого 1947 р. під час підписання радянсько-румунського договору, за яким визнавалось право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридично закріплювалися кордони встановлені в червні 1940 р. Завершення формування сучасної території України відбулося у 1954 р. У цей рік відбулась помпезна кампанія відзначення 300-річчя Переяславської угоди. Непорушність існуючих кордонів підтверджена двосторонніми договорами незалежної України з Польщею (1996 p.), Росією (1997 p.), Румунією (1997 p.). 1945 р. - приєднання Закарпатської України до СРСР. 1954 р. - передача Україні Криму.
57 Операція Вісла
17 квітня 1947 року розпорядженням Державної комісії безпеки Польщі на територіях Жешувського, Краківського та Люблінського воєводств для проведення депортації українців було створено оперативну групу «Вісла» з числа військових і сил безпеки чисельністю 20 тисяч солдатів і офіцерів. Загальне керівництво було покладено на заступника начальника генерального штабу Війська Польського, бригадного генерала Стефана Моссоро.
Операція з переселення українців була розпочата 28 квітня 1947 року. В районах активних дій УПА та ОУН на збори населення відводилося від 24 до 48 годин, а фактично часто населення вивозилось протягом світлового дня. Особливістю переселення було те, що на нових територіях не допускалось створення компактних українських поселень - не більше кількох сімей в одному населеному пункті. До 29 липня 1947 року було депортовано 137 833 особи, а до осені - 140 575 чоловік. 17 липня 1947 року оперативна група «Вісла» була розформована, а ліквідації груп ОУН-УПА була покладена на місцеві військові округи.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 45 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |