Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Варіант1 1.Розвиток Київсьокої русі.Київська Русь об'єднувала фактично всіх східних слов'ян і була найбіль­шим державним утворенням у тогочасній Європі. Територія складала 1,1 млн. км2, населення — 1 страница



Варіант1
1.
Розвиток Київсьокої русі.Київська Русь об'єднувала фактично всіх східних слов'ян і була найбіль­шим державним утворенням у тогочасній Європі. Територія складала 1,1 млн. км2, населення — приблизно 5 млн. Найбільше місто — Київ (50 тис. жителів).Основною категорією населення були особисто вільні смерди. Смерди сплачували державі данину, виконували на її користь певні повинності, мали власну землю. Феодально залежним населенням були закупи, рядовичі. Хліборобство було провідною галуззю господарювання, але у степовій смузі значного поширення набуло скотарство. На той час існували вирубна (лісові місцевості) і перелогова (степ і лісостеп) системи землеробства. Не втратили свого значення промисли, особливо мисливство, рибальство і бортництво. Також велике значення в Київській Русі мало високорозвинене ремесло, найважливішою галуззю якого була чорна металургія. Значного рівня досягли також інші ремесла — ювелірне, гончарство, ткацтво та деревообробне виробництво.Значного розвитку набула торгівля. Через територію Київської Русі проходили три най­важливіші торговельні шляхи: «із варяг у греки», «соляний», «залозний».В історії Київської держави можна виділити такі основні періоди:
1. 882—972 рр. (з початку правління князя Олега до смерті князя Свято­слава) — період швидкого зростання Київської Русі. За цей час було створено величезне господарське й політичне об'єднання;
2. 980—1054 рр. (охоплює князювання Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого) — доба закріплення Києвом своїх завоювань, до­сягнення вершини політичної могутності й стабільності, економічного та культурного розвитку. На противагу територіальному зростанню попереднього періоду в цей час переважає внутрішній розвиток. Ви­датною подією цього періоду було прийняття християнства;
3. 1054—1240 рр. (охоплює період від смерті Я. Мудрого до зруйнування Києва монголо-татарами) — період безупинних князівських чвар, зростаючої загрози нападів кочівників та економічного застою. Він пов'язаний із періодом удільної роздробленості Київської Русі.
2. Утворення Української центральної ради. З перших днів національної демократичної революції відбувалося згуртування національних сил, і це привело до виникнення загальноукраїнського громадсько-політичного центру, покликаного очолити масовий народний рух, - Української Центральної Ради. З березня 1917 року самостійники оголосили про організацію УЦР, що мала перетворитися на орган тимчасового правління незалежності України.
До діяльності Центральної Ради ввійшли представники всіх українських партій. Очолював Центральну Раду видатний український історик, активний діяч національного руху М. Грушевський. Членами Центральної Ради стали майже всі відомі українські письменники, історики, юристи, інші представники інтелектуальної еліти. Діяльність Ради була зосереджена, головним чином, на вирішенні національного питання, досягнення автономії України.Резиденцією Центральної Ради був Педагогічний музей у Києві. Висновок: для українського народу домоглася визнання прав українського народу на свою державу, культуру, мову і це найголовніше. Її незалежність дипломатично визнали європейські країни, з політичного огляду вона вистояла і не поступилася Тимчасовому уряду, Центральна Рада зуміла перемогти більшовиків України, домагаючись демократичного, парламентського правління. Центральна Рада залишилась вірною своїм прагненням. Безпосередньою причиною розпаду Центральної Ради стала її неспроможність задовольнити німецькі вимоги. Але серед головних причин поразки, була відсутність двох основних підвалин державності: дієздатної армії та відрегульованого адміністративного апарату. Саме відсутність останнього позбавила Центральна Раду ефективного зв'язку з повітами і селянами, які були її потенціальною опорою. У кінцевому підсумку Центральну Раду привів до поразки недостатній розвиток українського національного руху.Процеси творення Української самостійної держави, започатковані в Акті проголошення незалежності України Верховною Радою України від 24 серпня 1991 р., відкрили перед національною історичною наукою широкі перспективи. Нині стає дедалі більш зрозумілим той факт, що оздоровлення духовності суспільства, формування високої національної свідомості, подолання надв'язуваного нам століттями комплексу неповноцінності і провінційності, врешті-решт - вихід України на передові рубежі світової цивілізації є неможливим без повернення історичної правди.
3. Колективізація.-насельнецьке обєднання дрібних одноосібних господарств.Колективізацію проголошено на зїзді комуністичної партії в 1927р.Сталінське керівництво хотіло повністю підпорядкувати с-г в державі бо простіше збирати зерно і іншу с-г продукцію від сотень колгоспів ніж мільйонів одноосібних господарств.Це робилося шляхом встановлення закупівельних цін на с-г продукцію.Запровадження колгоспів-це один з елементів боротьби з повстанським рухом на Україну.Проте селяни не хотіли вступати в колгоспи,продавати державі зерно за низькими цінами.В 1929р Сталін прийняв рішення про колективізацію прискореними темпами.В Україні планували завершити за 1-1,5р.Проводилась політика ліквідації куркульства.Ця політика поширилась на всіх селян,бо до розряду куркулян зараховували всіх хто не хотів вступати до колгоспу.Для здійснення цієї політики в селян формували трійки(представники НКВС)партійний секретар,голова сіліради.Так як цього було мало в селян віднов. Комбіди,відправляли рос. Робітників в українські села.В результаті було знищено 200 селянських господарств,жертвами репресій стали кілька млн. українських селян.Селяни були безправні.Найбільш поширена була депортація цілими сімями в Сибір.В ході депортацій багато гинуло.



Варіант2
4.
Слов'янські племена, Походження слов'ян.Слов'яни є корінним населенням Європи індоєвропейського походження. Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початку нашої ери. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли. Слов'янський етнос розпався на три гілки: західних, південних і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.Із IV ст. н.е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).Провідною галуззю економіки антів було сільське господарство.За легендою Київ заснували князь Кий, його брати Щек, Хорив і сестра Либідь. Першими ж київськими князями, існування яких зафіксовано письмовими джерелами, були Дір і Аскольд, які правили з 30-50-х pp. IX ст. до 882 p.Із середини IX ст. навколо полян постає стабільне державне об'єднання, яке в арабських письмових джерелах отримало назву Куявія, а сучасні історики називають його Руською землею або Київським князівством. Саме Київське князівство стало територіальним, політичним, етнокультурним ядром, з якого згодом постала Київська Русь.Міжнародні зв'язки Київського князівства свідчать про його могутність і авторитет.
5. 1 і 2 універсали центральної ради. Універсали Української Центральної Ради — грамоти-прокламації, що їх видавав український парламент для широкого загалу, як гетьмани козацької доби. Українська Центральна Рада (УЦР) видала 4 Універсали, які визначили етапи української держави — від автономної до самостійної.
1 універсал 10 червня (23 - за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України («однині самі будемо творити наше життя»). Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії... народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В. Винниченко. По проголошенні автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат.Умови І Універсалу
1. Проголошення автономії України в складі Росії;
2. Джерелом влади в Україні є український народ;
3. Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);
4. Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;
5. Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, що проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.
І Універсал оголошено на Всеукраїнському Військовому З'їзді.
2 універсал 3 липня (16 - за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. Зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України.
Умови ІІ Універсалу
1. Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть на Україні;
2. Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;
3. Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України;
4. Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.
II Універсал проголошено на сесії Української Центральної Ради.
6. Західна Україна в 20-30 роки. Під польською окупацією опинилась східна галичина,західна волинь,холмщина,лемківщина,підляшшя-тритина усієї території тодішньої Польщі.Проживало на цій території 6 млн.укріїнців.В 1923р згідно рішення країн антанти офіційно перейшли до Польщі,яка мала надати автономію цим землям.Автономію надано не було.В 1924р був прийнятий закон про заборону вживати українську мову в державних установах.Українці майже не мали можливості займати адміністративні пости в державних установах.В 1930р проводилась політика пацифікації.Спеціальні загони поліції,війська приборкували непокірні села.В 1934р на Поліссі у м.Береза Картузька було створено концтабір для політичних в’язнів(для укр.).
Війська Румунії в 1911р окупували Буковину і Бессарабію.На території Румунії проживало 800 тис. українців.Румунська влада здійснювала політику румунізації.В 1919р був прийнятий закон,за яким на роботу в державні установи приймали лише тих,хто знав румунську мову.Укр.мова заборонялась в державних,муніципальних органах згідно закону в 1920р.Були закриті всі гімназії,культурно-освітні товариства.Закарпаття в 1920р було приєднано до Чехословаччини.

Варіант3
7.
Історична доля півдня України
Південь України - це неосяжний відкритий степ, який приваблював войовничі кочові племена Євразії. Завдяки цій географічній обставині південна Україна стала центром життя кочових народів, які хвилями змінювали один одного з кін. II тис. до н.е. і до XIII ст. н.е.: кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, болгари, хозари, печеніги, половці, монголо-татари.Переселення цих народів відбувалося зі сходу, крім готів. Вони прийшли з берегів Балтійського моря.Поруч із скотарством, яке становило основу господарства, кочовики займалися землеробством, ремеслами. Вони володіли військовим мистецтвом, вели постійні війни, тримали в покорі сусідні народи.
Першими з найдавніших жителів Північного Причорномор'я були кіммерійці (IX-VII ст. до н. е.). Вони були першими на сучасних українських землях, хто навчився виготовляти залізо. Займалися переважно кочовим скотарством, але знали й рільництво. Найбільшим багатством у кіммерійців вважалися коні.Кіммерійці об'єднувалися у племена, а племена складали союзи на чолі з царями-вождями. Кіммерія розпалася внаслідок навали скіфських племен, які витіснили частину кіммерійців за межі Причорномор'я, а ті, що залишилися, асимілювалися загарбниками.У VII ст. до н.е. в українських степах з'явилисяі племена скіфів. Скіфи переважали кіммерійців чисельністю, військовою вправністю, більшою організованістю та єдністю.
Царські скіфи жили на берегах Азовського моря та у степовому Криму. Скіфи-кочівники мешкали у степах Подніпров'я. Скіфи-землероби оселилися у лісостеповій зоні, скіфи-орачі - між Дніпром і Дністром. Власне скіфами були племена царських скіфів і скіфів-кочівників. Вони панували над усіма іншими скіфськими племенами.Основним заняттям кочових скіфів було скотарство.Скіфи постійно воювали, втручаючись у боротьбу між державами Передньої Азії. Міць Скіфії похитнулася після поразки від македонського царя Філіппа II.На межі IV- III ст. до н.е. почався занепад Скіфської держави, а наприкінці III ст. до н. е. під натиском сарматів вона змістилась у степи Кримського півострова.
8. Галицько-волинська держава Данила Галицького. Данило I Романович (1201—1264 рр.) — руський князь із династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства. Син князя Романа II Великого з династії Рюриковичів. Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. 1238 р. — розбив рицарів Добжинського ордену в битві під Дорогичином і повернув собі прикордонні з Мазовією землі Берестейщини. Того самого року підкорив Турово-Пінське князівство. 17 серпня 1245 р. у битві під Ярославом війська Данила та його брата Василька розбили полки чернігівського князя Ростислава, галицьких бояр, угорців і поляків, що завершило майже 40-річну боротьбу за владу над Галицько-Волинським князівством. Ця битва була однією з найбільших в історії Русі ХІІІ ст. Зі змінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи віськові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави. Вів боротьбу з феодальними уособицями, викликаними прагненнями галицької боярської верхівки та чернігово-сіверського й київського князів не допустити зміцнення влади Данила та його брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. Опирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади. Винятково здібний правитель Данило Галицький об’єднав на певний час західноукраїнські землі. Реформував військо, створивши важкоозброєну піхоту із селян, приборкав боярство. Проводив активну прозахідну політику. Під його владою поширювалися західноєвропейські культурні впливи, прищеплювалися відповідні державні адміністративні форми, зокрема в житті міст. Побудував ряд нових міст (Холм, Львів тощо), переніс столицю з Галича — міста боярських заколотів — до Холма. Для зміцнення міжнародного авторитету держави 1246 р. заснував у Галичі церковну митрополію, що перебрала на себе функції загальноруської. Митрополитом було призначено одного з подвижників князя — печатника Кирила. У 1264 р. Данило Галицький занедужав і помер у Холмі, де й похований у церкві святої Богородиці, яку сам і збудував.
9. Вигнання німецьких військ з України. Звільнення України від німецьких військ почалося під час колінградської битви –липень-листопад 1942.Ця битва поклала початок корінному перелому в ході війни на користь радянського союзу.У грудні 1942р від німців звільнили перші населені пункти України і кілька районів Луганської обл..Масове вигнання нім.військ з території України почалось під час Курської битви-липень-серпень 1942р. внаслідок величезної переваги.Чернігів,Суми,Полтава,Дніпропетровськ,Донецьк,Запоріжжя були звільнені.Червона армія вийшла до Дніпра.На Дніпрі нім. Командування створили лінію оборони,використавши ширину Дніпра.Червона армія переправилась через Дніпро.В листопаді почалися бої за Київ.Сталін наказав будь-якою ціною захопити Київ.6 листопада 1943р Червона армія захопила Київ при цьому загинуло 250 тис. бійців Червоної армії.На початку 1944р почалося останнє вигнання.Січень-лютий –Корсунь-шевченківська операція.Частину знищили,частина потрапила у полон.Відбувалась Рівненсько-Луцька операція-звільнили Волинь.Нікопольско-Криворізька-звільнили Нікополь,Кривий ріг,Кірвоград.Весною почався новий наступ Червоної армії.Звільнили решту Провобережжя і частину Зх.України-Вінницю,Тернопіль,Чернівці,Коломию.Весною звільнили Пд.України.Липень-серпень 1944р Львівько-Сандомирська операція-Станіслав,Львів.

Варіант4
10.
Українські землі в первісну епоху. Історія України бере свій початок від появи перших людей на її території. Науково доведено, що первісні люди з'явилися на українських землях приблизно 1 мли. рр. тому - найдавніше їх поселення знайдено біля с. Королеве в Закарпатті. У розвитку первісного суспільства виділяють такі періоди: кам'яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт), бронзовий і ранній залізний віки.
Палеоліт.На території України проживали люди кількох типів: пітекантроп,неандерталець,кроманьйонець. Родинні зв'язки велися по материнській лінії (матріархат). Основними заняттями населення було збиральництво та полювання. Люди навчилися виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг, споруджувати житла, добувати вогонь. Намітився поділ праці між чоловіком і жінкою. Чоловіки займалися переважно полюванням, а жінки - домашнім господарством.Почало зароджуватися мистецтво, первісні релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм.Цей період в українській історії найдовший. На еволюцію людини, ЇЇ занять, знарядь праці вплинуло велике обледеніння з різким похолоданням клімату.
Мезоліт (середній кам'яний вік). IX тис. - VII тис. до н.е.Мезолітичні пам'ятки знаходяться по всій території України.Відбулося танення льодовика і становлення сучасних природно-кліматичних умов. Винайдено лук і стріли, гарпуни, голки, кам'яні сокири, гачки. Зроблено перші спроби приручити диких тварин - собаку, бика, свиню. Крім мисливства, одним із основних занять стає рибальство, починає розвиватися тваринництво й рослинництво.
Неоліт (новий кам'яний вік). VI тис. - IV тис. до н.е.Відбувся перехід від привласненого до відтворювального, продуктивного господарювання - землеробства і скотарства. Завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, свердління.З'явилися перші штучні матеріали, створені людиною, - обпалена глина (кераміка) та тканина. Глиняний посуд швидко набував поширення.Виникають прядіння і ткацтво, з'явився ткацький станок.
Енеоліт (мідно-кам'яний вік). IV тис. - III тис. до н.е.
У IV тис. до н.е. люди освоїли перший метал - мідь. Відбувався подальший розвиток відтворювального господарства. Намітився перехід від мотичного до орного землеробства.
Наймогутнішою культурою епохи енеоліту була Трипільська культура, яка існувала з IV тис. до III тис. до н.е.Основне заняття трипільців - орне землеробство.Трипільці вперше на території України почали виготовляти вироби з міді.На надзвичайно високому рівні розвитку знаходилось гончарство. Бронзовий вік. II тис. - І тис. до н.е.Бронза - перший метал, штучно створений людиною. Використання бронзи сприяло зростанню продуктивності праці. У суспільстві утвердилися патріархальні родинні відносини.На території України в епоху бронзи існувало близько 20 археологічних культур: ямна, катакомбна, тшинецько-комарівська, шнурової та багатоваликової кераміки тощо.
Залізний вік. Від І тис. до н.е.Використання заліза привело до різкого зростання продуктивності праці, вперше людина отримала можливість створювати додатковий продукт понад прожитковий мінімум.
Трипільська культура. Середній етап. Відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від сільського господарства.Додатковий продукт став економічною передумовою зародження нових станово-класових відносин.На території України початок залізної доби пов'язаний із кіммерійською культурою (Північне Причорномор'я, поч. І тис. до н.е.) та з ранніми слов'янськими культурами (поч. н.е.).
11. Утворення Галицько-Волинського князівства. Об'єднанню Галицького і Волинського князівств значною мірою сприяли тісні економічні та культурні взаємини, які здавна підтримувалися між ними, незважаючи на міжусобні війни поміж окремими князями. До єдності спонукала також і необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом — монголо-татар. Уже невдовзі по смерті Ярослава Осмомисла волинський князь Роман Мстиславич на запрошення галицьких бояр зайняв Галич, але не зміг там закріпитися. Лише у 1199 р., після кончини князя Володимира, останнього представника династії Ростиславичів, він зміг повернутися в Галичину та силою об'єднати її з Волинню. Водночас Роман здобув Київ (1202), де посадив залежного від себе князя, і фактично зосередив під своєю владою всі, за винятком Чернігівського князівства, українські землі від Карпат і Дунаю до Дніпра. Оволодівши значною частиною давньоруської спадщини, нова держава на рубежі XII— XIII ст. за розмірами своїх володінь не поступалася Священній Римській імперії.Галицько-Волинське князівство спиралося на міцну економічну основу. На його території, не спустошеній зовнішніми ворогами, інтенсивно розвивалося господарське життя. Численне галицько-волинське населення розбудовувало старі і закладало нові міста, успішно займалося ремісництвом та сільським господарством, освоювало нові соляні родовища, колонізувало степові простори між Бугом та Дністром, між Галичиною, Волинню та Київщиною. У внутрішній політиці Роман спирався на середнє і дрібне боярство, насамперед волинське, та міщан. Він зосередив увагу на зміцненні княжої влади, приборкав боярську верхівку, частину якої відправив у заслання чи стратив.
12. УПА. Украї́нська повста́нська (рідше — повста́нча) а́рмія (УПА) — озброєне крило Організації українських націоналістів. Розпочала свою діяльність з весни 1943 року на територіях Волині і Поділля. УПА діяла до 1953 року, коли активні її дії припинено, а окремі вогнища спротиву діяли впродовж 1950-1960-х років. З 1943 по 1950 роки Головним Командиром УПА був генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рр. — Василь Кук. З 2005 року в Україні офіційно святкуються річниці створення УПА (14 жовтня 1942, свято Покро́ви Пресвято́ї Богоро́диці). Перші загони під назвою УПА—"Поліська Січ" створив з початку німецько-радянської війни отаман Тарас Бульба-Боровець в Сарненському районі в селі Немовичі, де 28 червня 1941 року видав свій наказ під № 1 про початок боротьби з більшовиками та німцями. В кінці 1941 р. і протягом 1942 р. німці проводили масові арешти членів українських націоналістичних організацій. У лютому-березні 1942 р. у Бабиному Яру було розстріляно 621 членів ОУН(м), серед яких відома українська поетеса Олена Теліга. У липні 1942 р. була розгромлена київська референтура ОУН, а її керівник Дмитро Мирон («Орлик») загинув при арешті. У жовтні-листопаді 1942 було арештовано гестапо і страчено 210 членів ОУН. У квітні-травні 1943 р. бандерівські загони почали використовувати запозичену в отамана Бульби назву Українська Повстанська Армія. УПА постала на Поліссі й Волині, передусім, як для оборони населення перед німецьким терором, так і для оборони перед радянськими партизанами, які взимку 1942—43 наступали з білоруських лісів, грабували населення Операція «Вісла» почалася 28 квітня 1947 і тривала до жовтня 1947. За цей час майже все українське населення виселено в основному у північні воєводства Польщі. У важких багато-місячних боях УПА й збройне підпілля понесли або важкі людські втрати, або були розбиті й розпорошені. З літа 1947 УПА почала залишати Закерзонський край; одні подалися в УРСР, інші до Західної Німеччини й Австрії, де були добиті рейдами УРСР (близько 400 осіб). Невеликі групи діяли на опустілому Закерзонні ще до осені 1953. Трагічною датою історії УПА стала смерть головного командира Р. Шухевича-Чупринки, який загинув у бою 5 березня 1950. Останній бій підрозділу УПА з підрозділом МВС відбувся 1961 р., а воїн УПА Ілько (Ілля) Оберишин залишався у підпіллі до 1991 р.

 

Варіант5
13.
Індустріалізація.
1925р. Суть: створення великого машинного виробництва, виготовлення нового устаткування для фабрик, заводів. Труднощі індустріалізації:
1. Радянський Союз повинен був постійно виготовляти верстати і машини. Провідні країни всвіту відмовлялися вести з Р.С. торгівлю. Бо більшовики прийшли до влади незаконно, зрадили країни Антанти, вийшовши з війни, не хотіли віддавати борги Царського і Тимчасового уряду.
2. Не було внутрішніх джерел фінансування.
3. Не вистачало кваліфікованих робітників і вони не були зацікавлені в своїй роботі.
4. Низький рівень економічної освіти керівництва Рад. Союзу.
1929р. Сталін назвав роком «Великого перелому» Індустріалізація здійснювалася надшвидкими темпами. Плани п`ятирічок. Вони не виконувалися, не раціональні. Розвиток напрямлений на важку промисловість за рахунок легкої. Все для потреб армії. Індустріалізація здійснювалась не за рахунок нової техніки і технологій, а шляхом будівництва великої кількості підприємств. Активно використовували працю ув`язнених.
14. Україна за гетьмана І. Мазепи.
(1687-1709) Був обраний, коли змістили Самойловича. Утвердив статус гетьмана і сприяв культурному та економічному розвитку України. Головною метою Мазепи було об`єднання незалежної України. 1700р. почалась Північна війна між Росією і Швецією за вихід до Балтійського моря. Україна активно допомагала Росії. 1708р. Мазепа уклав таємний договір з шведським королем Карлом ХІ. Умови: Україна допомагає Швеції, а та звільняє її територію від влади Росії.
Причини переходу на бік Швеції:
-Петро І проводив політику жорсткого централізму, а Мазепа хотів самостійність Гетьманщини.
-використовувалися людські і матеріальні ресурси України, козаки-гарматне м'ясо.
Жовтень 1708р. Шведська армія вступила на територію України і Мазепа перейшов на її бік. 27 червня 1709р.-Полтавська битва. Перемогла Росія. Мазепа знайшов політичний притулок в Молдавії
15. Політика директорії і УНР
Директорія утворилася 14 листопада 1918р. Очолив Винниченко. 14 грудня 1918р. ввійшли в Київ. ----Відновлені закони УНР
-Закон про передачу землі селянам.
-Звільнення всіх чиновників, призначених гетьманом.
-Раду передано раді робітників і селян.
Одразу ж утворилися розбіжності. Винниченко-союз з Росією і більшовики. Решта-Народні Республіка і Антанта. 22 січня 1919р. Акт злуки УНР і Директорії. Винниченко зрікся влади, керівником став Петлюра. Він встановив свої закони і почав переговори з Антантою, але вони закінчились нічим. Радянська армія швидко розгромила армію Директорії. Селяни почали розходитися, бо не мали бажання захищати Україну. Інші отамани захищали лише свої території.
Квітень 1919р. Більшовики відтіснили війська Антанти до півдня України. Махно перейшов на бік більшовиків. Директорія зазнала поразки і більшовики почали встановлювати політику воєнного комунізму.

Варіант6
16.
Кревська унія.
1385р. Причини:
-Прагнення Литви і Польщі об`єднати зусилля перед могутнім Тевтонським Орденом.
-Пошуки великим князем литовським Ягайлом союзника для зміцнення свого становища.
Зміст: Шлюбна унія: литовський князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою і оголошений польським королем. Приєдналася Литва до Польщі і прийняла католицтво. Литва залишилась окремою державою, де правив кузен Ягайла-князь Вітовт.
17. НЕП.
Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП, змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою. НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами. З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати).
18. Ліквідація УГКЦ.
Після війни в Західній Україні проводилась політика радянізації. Причини ліквідації УГКЦ:
-найбільша українська церква(5млн. віруючих, 4 тис. священників)
-мала зв’язки із заходом.
1 листопада 1944р. помер митрополит Шептицький. Почались репресії проти діячів церкви, заслання в Сибір. Все керівництво було вислане в Сибір. НКВС проводило залякування і терор. Березень 1946р. у Львові Церковний Собор: скасована Брестська угода. Розрив союзу з Римом, об`єднання УГКЦ з російською церквою. Деякі священники перейшли на бік Росії, решта в Сибір. Деякі таємно дотримувалися обрядів.

Варіант7
19. Утворення гетьманату. 1918р.
29 квітня 1918р. на з`їзді земельних власників Скоропадського обрали гетьманом України. Заступник-Лизогуб. Напрямки політики:
-форма правління-монархія. Україна з УНР.
-авторитарний режим правління.
-налагоджений дієздатний адмінпарламент.
-відновлено поміщицьке землеволодіння і право власності.
-регулярна армія.
-військова повинність.
-активна зовнішня політика. Консульства, посольства. Дорошенко-міністр закордонних справ.
-розвиток культури, науки, освіти.
20. Відновлення воєнних дій після Зборівської угоди в ході національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.
В лютому 1961 Польща відновила війну. Липень 1651р. поразка під Берестечком. Кримський хан зрадив козаків і силою затримав при собі гетьмана. Втратили обоз і гетьманську канцелярію. В липні литовські війська взяли Київ. 28 вересня 1951-Білоцерківська угода.(Автономія-Київське воєводство, к-ть козаків 20 тис. осіб, гетьман підпорядковується польському королю і не має права закордонних відносин). Почалось масове переселення українців в східні, південно-східні області, засновано містечка: Харків, Суми, Охтирка-Слобідська Україна. Травень 1652р.-козаки розгромили 20-тис. польське військо біля гори Батіг. Масове антипольське повстання і в травні 1652 на всій території України відновлюється влада гетьмансько-старшинської адміністрації.
21. 60-тники. Зародження дисидентського руху.
Напр. 50-поч.60-х років. Дисидент з лат.-незгідний. Це люди, що не розділяли погляди влади, існуючий суспільний устрій, нове покоління інтелігенції-шістдесятники. Провідні постаті-письменники і поети: Драч, Костенко, Симоненко, Стус, Калинець. Вінграновський. Художники: Заливаха, Кушнір, Горська. Кінематографи: Параджанов, Осика, Іллєнко. Критики: Дзюба, Сверстюк, Світличний. Викривали радянський тоталітарний режим, вимагали гарантій вільного розвитку українського народу, його культури, мови, свободи самовираження. Це викликало невдоволення у влади, обмежували творчу діяльність репресії. Більшість йшли на конфлікт з владою.


Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 25 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>