Якщо прибутковість підприємства знижується, то зменшується ціна акцій та співвідношення прибутку на акцію (ПНА) та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими. Чистий прибуток використовується у розрахунках ряду показників акціонерного капіталу:
Прибуток на |
| Прибуток після сплати податків |
|
Кількість звичайних акцій |
(32),
(33),
Більш об’єктивну оцінку ефективності діяльності підприємства можна отримати за допомогою комплексу, системи показників, що всебічно характеризують економічний стан підприємства.
У процесі фінансового планування та оцінювання фінансового стану підприємства використовуються фінансові документи, за даними яких розраховуються та аналізуються показники фінансово-господарської діяльності. До таких документів відносяться: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів.
На основі аналізу даних балансу та звіту про фінансові результати проводиться оцінка фінансового стану підприємства, виявляються сильні та слабкі його сторони та резерви для поліпшення стану фінансів.
Щоб визначити ліквідність, кредитоспроможність та прибутковість підприємства, необхідно проаналізувати діяльність підприємства з допомогою фінансових співвідношень та коефіцієнтів.
Класифікація та порядок розрахунку основних показників оцінки фінансового стану підприємства викладено у підручнику.
Фінансовий стан підприємства характеризує поєднання декількох важливих фінансових показників. Одним із варіантів комплексних показників є «Z-рахунки»; для вимірювання імовірності банкрутства підприємства у розрахунках використовується модель:
(34),
де
(35),
(36),
(37),
(38).
Розділ 3.
Оперативно-виробниче планування
3.1 Суть ОВП і його зміст, і види
Оперативно – виробниче планування – це поточна діяльність планово - виробничих служб підприємства впродовж короткого періоду часу, пов’язане з розподілом робіт між структурними підрозділами, забезпечення їх необхідними ресурсами, оперативним регулюванням виробничого процесу для реалізації поставлених завдань; це здійснення розрахунків по виробництву продукції на місяць, добу, зміну; розробка графіків, доведення завдань до внутрішніх структурних підрозділів. На великих підприємствах даним видом планів займається виробничо-диспетчерський відділ. Оперативно-виробниче планування ставить своїм завданням насамперед забезпечення рівномірної роботи підприємства, що важливо для своєчасного виконання договірних зобов’язань. В залежності від місця застосування розрізняють міжцеховий і внутріцехове оперативно-виробниче планування; від змісту робіт – календарне планування (складання графіків роботи) і диспетчерування виробництва (контроль за виконанням завдань). Міжцехове оперативно-виробниче планування забезпечує координацію діяльності у виробництві між цехами підприємства (основними і допоміжними), внутріцехове – забезпечує розробку календарних планів виробництва для дільниць, доведення завдань до робочих місць.
Міжцехове оперативне планування має за мету забезпечити скоординовану діяльність та необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства згідно з послідовністю технологічних процесів (заготовчих, обробних, складальних) та з урахуванням їх функцій. Головним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їх пересування між цехами (виробництвами).
Внутрішньоцехове оперативне планування включає в себе розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їх виконання, розподіл робіт по дільницях, доведення їх до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.
Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї (нього) покладено завдання: забезпечити виконання графіків виробництва в усіх підрозділах; контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; запобігати простоям або принаймні своєчасно їх виявляти та швидко усувати; використовувати технологічні та страхові запаси в разі виникнення перебоїв у виробництві.
Слід відзначити, що зміст ОВП залежить від типу виробництва і проявляється через певні системи. Кожна система включає такі елементи:
♦ планово-облікову одиницю (деталь, партія деталей, комплект деталей, замовлення);
♦ календарно-планові нормативи;
♦ порядок встановлення завдань.
У масовому типі існують подетальні системи (планування за тактом чи ритмом випуску виробів, по стандартних строках). Основною планово-обліковою одиницею виступає деталь. Календарно-плановими нормативами є: ритм, темп, тривалість виробничого циклу, кількість робочих місць.
У серійному виробництві використовуються комплектні системи:
→ планування за комплектувальними номерами,
→ груповими комплектами,
→ заділами,
→ серійна за випередженнями,
→ машинокомплектна,
→ система неперервного оперативно-виробничого планування.
Планово-обліковою одиницею виступає партія деталей, комплект деталей.
В одиничному типі виробництва основним видом системи є позамовна. Планово-обліковою одиницею виступає замовлення. В календарно-планові нормативи входять трудомісткість робіт, тривалість виробничого циклу, нормативне випередження.
Диспетчерський контроль і регулювання виробництва відбувається на основі зібраної інформації про виконання виробничих програм і завдань. Контроль за ходом виробництва здійснюється диспетчерами цехів заводу по таких основних напрямках:
1) контроль виконання номенклатурного плану випуску виробів;
2) контроль міжцехових заділів в цехах, а також міжцехових передач заготовок деталей. [1, с. 41-42]
Оперативне планування забезпечує:
♦ своєчасне та якісне виконання поточних завдань, передбачених річними планами діяльності підприємства;
♦ ритмічне виробництво відповідно до встановлених обсягів, номенклатури, термінів виготовлення продукції та її поставки споживачам (замовникам);
* раціональний розподіл ресурсів підприємства — технічних, матеріальних, трудових, фінансових;
* конкретизацію і доведення завдань цехам, дільницям, бригадам, робочим місцям з регламентацією їх виконання;
♦ розробку календарно-планових нормативів — тривалості виробничого циклу, оптимального розміру партії деталей і випуску продукції, величини розділів
♦ своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами, інструментами;
♦ складання графіків руху предметів праці в часі та просторі, доведення їх до виконавців;
♦ координацію роботи суміжних цехів, дільниць, бригад, робочих місць; * контроль і регулювання ходу виробничого процесу та роботи підприємства.
Виконання цих завдань забезпечить чітку, ритмічну роботу всіх структурних підрозділів підприємства, своєчасний випуск продукції відповідно до встановлених термінів, стабільність діяльності підприємства. * Оперативно-виробниче планування — це поточна діяльність планово-виробничих служб підприємства впродовж короткого періоду часу, пов'язана з розподілом робіт між структурними підрозділами, забезпеченням їх необхідними ресурсами, оперативним регулюванням виробничого процесу для реалізації поставлених завдань.
У сучасній теорії операційного менеджменту оперативно-виробниче планування розглядається як багаторівневе, структуроване на різні блоки і стадії робіт. Розрізняють три рівні оперативного планування: заводський (міжцеховий), цеховий, дільничний.
За характером використовуваних методів планової роботи в ОВП поділяють на три послідовно виконуваних блоки:
v Об,ємне планування;
v Календарне планування;
v Оперативне регулювання(диспетчерування).
Ці блоки можна подати у вигляді таблиці:
Блок | Задача | Рівень дії | Період |
Планування обсягів | Розподіл виробничих завдань за підрозділами і плановими періодами | Підприємство, підрозділ | Річна виробнича програма, |
Оперативно-календарне планування | Визначення термінів початку і закінчення робіт у підрозділах | Підприємство, підрозділ, | Місяць, |
Поточне планування | Розподіл конкретних виробничих завдань за номенклатурою робіт і виконавцями | Дільниця, | Декада, |
Основне завдання об’ємного планування – розробка конкретних виробничих завдань і показників цехам, розподіл виробничої програми за підрозділами підприємства з врахуванням термінів її поставки замовникам (споживачам) та визначенням черговості робіт (замовлень).
Календарне планування передбачає визначення термінів початку і кінця робіт в основних цехах, термінів їх передачі з цеху в цех, передачі виробів на склад готової продукції, замовнику або їх реалізацію.
Оперативне плануванняє, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства; а з іншого – засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.
У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів, підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць – на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання виробництва.
Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.
Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.
Процес диспетчеризації включає:
- облік результатів виробничої діяльності;
- порівняння отриманих результатів із плановим завданням (контроль);
- аналіз причин відхилення результатів від завдань;
- регулювання (за необхідності) виробничого процесу.
Диспетчерування починається з оперативного обліку працівниками диспетчерської служби та низовими лінійними керівниками результатів виробничої діяльності. Облік забезпечує вчасне, повне та достовірне відображення ходу виконання операцій, Рузу заготовок, деталей і виробів у кожному виробничому підрозділі підприємства.
На основі даних обліку ведеться оперативний контроль, який полягає у порівнянні фактичних результатів із плановими показниками, зафіксованими на відповідний період в оперативно-календарному плані.
Завершальний етап оперативного управління — регулювання ходу виробничого процесу на підставі результатів контролю та аналізу. Потрібність такого регулювання зумовлена ймовірними відхиленнями фактичного ходу виробництва від запланованого або внесенням коригувань у поточний план.
У процесі оперативного планування треба розв’язувати такі головні завдання:
• забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства;
• установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;
• максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.
• забезпечення виконання договорів з замовниками;
• випуск продукції в повній відповідності з вимогами щодо якості, обсягом і термінами виготовлення, встановленими в договорах;
• оптимальне використання виробничих потужностей підприємства;
• забезпечення мінімальної тривалості виробничого циклу виробів;
• скорочення обсягів незавершеного виробництва;
• рівномірна в часі і просторі завантаження робочих місць;
• підвищення ефективності виробництва.
Основними функціями оперативно-виробничого планування є:
. розробка календарно-планових нормативів руху виробництва (тривалості виробничого циклу, величини заділів, розміру партій деталей і т. д.);
. об'ємні розрахунки (завантаження устаткування і площ);
. складання оперативних програм випускають і заготівельних цехів основного виробництва, оперативний облік і контроль за ходом їх виконання;
. контроль за станом незавершеного виробництва в цехах і міжцехових складах;
. оперативне регулювання ходу виробництва, виявлення відхилень і здійснення заходів щодо їх усунення;
. контроль за забезпеченням цехів дефіцитними матеріалами, інструментом, тарою, покупними виробами, транспортом;
. підготовка і проведення диспетчерських нарад і ін.
При організації оперативно-виробничого планування треба враховувати, що сучасне виробництво характеризується складністю зв'язків між його елементами, зміною номенклатури деталей. На безперервний хід виробництва впливають внутрішні і зовнішні чинники. Наприклад, підготовленість і ступінь стійкості кадрів, стан дисципліни, хвороби співробітників, якість обладнання та його своєчасний ремонт; постачання матеріалів і комплектуючих від інших підприємств. Враховуючи все це, для ефективної організації сучасного виробництва необхідний постійний контроль і регулювання
Розділ 4
Бізнес план
4.1 Суть і значення
Бізнес-план – це:
1.документ, який містить систему узгодження з метою і ресурсами заходів, спрямованих на реалізацію підприємницького проекту.
2. спеціальний інструмент виробничого менеджменту, який використовується в сучасній ринковій економіці незалежно від масштабів, сфери діяльності та форми підприємництва.
Потреба в бізнес-планах викликана декількома причинами:
1.з розвитком ринкових відносин в економіку постійно приходить та змінюється велика кількість людей, які раніше не керували підприємницькими структурами і які не мають спеціальної підготовки і до кінця не усвідомлюють всього кола проблем, які доведеться розв’язувати;
2. господарське середовище, в якому функціонують підприємницькі структури, надзвичайно швидко змінюються, зростає конкуренція. Це ставить керівників підприємства перед необхідністю найбільш повно і оперативно врахувати ці зміни в своїй діяльності.
3.для активізації підприємницької діяльності необхідні кошти, які за допомогою бізнес-плану можна отримати за умови переконання інвесторів, у тому числі й іноземних, в доцільності їх вкладання саме в цей проект.
Бізнес-план - це ретельно підготовлений плановий документ, який розкриває усі сторони будь-якого започаткованого комерційного проекту. Він дозволяє передбачати заходи щодо реалізації нової ідеї, визначати необхідне фінансове забезпечення і отримання певного зиску. Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення тієї або іншої підприємницької ідеї.
Бізнес-план - це документ, який містить систему ув'язаних у часі та просторі та узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди).
Звичайно бізнес-план є одним із сукупності ділових документів, що визначають стратегію розвитку фірми. Особливістю бізнес-плану як стратегічно зорієнтованого документа треба вважати узгодження поставлених завдань і реальних фінансових можливостей.
Добре розроблений та обґрунтований бізнес-план є важливим підґрунтям так званої бізнес-пропозиції, використовується у процесі переговорів з партнерами; він відіграє неабияку роль у підборі на роботу кваліфікованих фахівців; його обов'язково використовують задля залучення надійних інвесторів і кредиторів.
Мета бізнес-планування:
· визначення рівня життєспроможності та стійкості підприємства;
· виявлення сильних та слабких сторін фірми;
· конкретизація стратегії розвитку через систему кількісних і якісних показників;
· забезпечення підтримки інвесторів та акціонерів;
· зниження ризиків підприємницької діяльності.
4.2 Розробка бізнес плану
Розробка бізнес-планів характерна для всіх форм та видів підприємництва, це складова частина підприємницьких угод виробничого, торгово-комерційного і фінансово-кредитного характеру.
Бізнес-план є ефективним засобом донесення нової ідеї до осіб, спроможних фінансувати. Водночас - це основа для оцінки перспективи розвитку та управління новим бізнесом.
Розробка бізнес-плану є досить трудомістким процесом і вимагає значних затрат часу та коштів. Тому одним із факторів, що зумовлює ефективність і результативність бізнес-планування, є його організація.
До основних завдань розробки бізнес-плану належать:
оцінка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її сильних та слабких сторін;
визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування;
обґрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, визначення концепції її розвитку в період реалізації підприємницької ідеї;
оцінка кон'юнктури ринку та рівня конкуренції; визначення ступеня можливого господарського ризику;
пошук надійних партнерів для розробки й реалізації інноваційно-інвестиційного проекту;
прогнозування (приблизні розрахунки) очікуваних результатів реалізації нової підприємницької ідеї в перші та наступні три-п'ять років.
Бізнес-планування містить три етапи:
► підготовчий період - підбір виконавців, консультантів та експертів, постановка завдання і розподіл обов'язків між виконавцями, розробка календарного плану (графіка) виконання робіт, збір вихідної інформації;
► розробка бізнес-плану;
► презентація бізнес-плану ~ доведення основних положень бізнес-плану до потенційних інвесторів.
Якщо,детальні розписати ці етапи, то вони будуть мати вигляд:
· Вивчення методології бізнес-планування на основі літературних джерел.
· Визначення цілей та головної мети — визнання акціонерів, одержання інвестицій, максималізація прибутку і тому подібне.
· Визначення цільових читачів бізнес-плану, що пов'язано з метою бізнес-плану. Це можуть бути інвестори, акціонери, банки, менеджери вищого рівня керівництва.
· Визначення структури бізнес-плану. Він може бути повним або скороченим — на рік чи два.
· Збирання даних для кожного розділу бізнес-плану. Найважливіше значення для успіху бізнесу має маркетинговий аналіз, вивчення ринку, потенційних споживачів, можливостей конкурентів, слабких та сильних сторін фірми і урахування цих факторів у бізнес-плані.
· Складання бізнес-плану. Це важливий етап, який дає кінцевий результат — бізнес-план. Вихідними є показники обсягів продаж товарної продукції, інвестицій. Практика показує, що бізнес-план має складатися фірмою самостійно або з допомогою консультантів. Написання бізнес-плану на замовлення, за дорученням має ряд недоліків.
· Читання, вивчення бізнес-плану. Як правило, бізнес-план надається для читання незацікавленим особам високої кваліфікації. В процесі може бути проведена незалежна експертиза та ділова критика. * Усунення недоліків підвищить якість бізнес-плану.
· Дослідження ринку, план маркетингу, оцінка можливостей фірми щодо інвестицій, термінів початку виробництва, обсягів виробництва, фінансовий план, охорона середовища є обов'язковими складовими бізнес-плану.
Починаючи розробку бізнес-плану, треба чітко уявляти собі, що кожний конкретний план має свої особливості і не існує якогось придатного на всі випадки життя універсального бізнес-плану.
Кожен бізнес-план має свої особливі риси залежно від того, в якій сфері починає працювати підприємець, який капітал він хоче отримати від банку чи інвестиційної компанії.
Незалежно від сфери діяльності та особливостей компанії, яка готує бізнес-план, можна визначити декілька стандартних етапів, які потрібно послідовно пройти при його розробці:
визначення мети написання бізнес-плану.
Як правило, мета визначається переліком проблем, які покликаний вирішити бізнес-план.
чітке визначення кола читачів бізнес-плану.
Потрібно уявляти, чи бізнес-план готується для внутрішнього використання персоналом підприємства, чи він призначений для вивчення іншими особами, яких фірма хоче бачити своїми інвесторами - майбутні акціонери, комерційні банки, венчурні капіталісти та ін.
збір інформації для написання бізнес-плану.
На цьому етапі необхідно виявити джерела інформації, потрібної для розробки бізнес-плану, і накопичити деякий стартовий масив інформації для початку роботи над бізнес-планом.
Вибір структури бізнес-плану і безпосереднє написання тексту пояснювальної записки.
Обсяг та ступінь конкретизації розділів бізнес-плану визначаються специфікою фірми і сфери її діяльності, цілями підприємництва, масштабами бізнесу, а також залежать від контактної аудиторії, на яку він розрахований.
Бізнес-план може бути розроблений за структурою, зображеною на рис.1. Наведену схему бізнес-плану варто розглядати як типову, придатну для використання в різних проектах. Буквальне слідування їй у всіх випадках є недоцільним. Звичайно, мета розробки бізнес-плану визначає його зміст.
На практиці не існує стандартної, універсальної, єдиної для всіх випадків форми бізнес-плану. Конкретний бізнес-план може і не бути детальним. Подана структура бізнес-плану охоплює усі головні розділи, котрі необхідно розробляти, оскільки кожний із них розкриває властиву лише йому функцію.
Розробка бізнес-плану є процесом створення моделі підприємницької діяльності. Тому цілком зрозуміло, що чим менше похибок буде зроблено за його обґрунтування, тим менше проблем постане перед фірмою у процесі реалізації.
Процес складання бізнес-плану має свою обов'язкову внутрішню логіку.
Розробка бізнес-плану практично розпочинається з розділу “Продукція (послуги) фірми”. Цей розділ необхідний для того, щоб переконати клієнтів у перспективності рекомендованого бізнесу і породити довіру до нього, описуючи переваги та особливості пропонованого продукту. В ньому акцентується увага на властивостях продукту, що виокремлюють його з аналогічних товарів, та вигодах (зиску), які (який) може мати клієнт, придбавши його.
Наступні два розділи “Оцінка ринку збуту і “ конкуренція за своїм змістом відбивають результати дослідження ринку, тобто охоплюють ідентифікацію власного цільового ринку, обґрунтування місця розміщення бізнесу, визначення власної конкурентної позиції, розрахунок матриці конкурентного профілю з метою об'єктивної оцінки конкурентів, оцінку місткості ринку і можливої власної частки на ньому, прогнозування обсягу річного продажу товару.
Основне завдання розділу «маркетинг план» полягає у викладі стратегії виходу свого бізнесу на ринок. Спочатку в ньому фіксується коротка характеристика загальної маркетингової стратегії, потім висвітлюється вибрана фірмою стратегія ціноутворення. Цей розділ має містити також опис каналів збуту продукції і рекламну програму. У заключній частині розділу висвітлюється, як має бути вирішена проблема сервісу та гарантійного обслуговування продукції, що потребує цього.
У розділі «виробничий план» виокремлюють блоки: основні виробничі операції, машини й устаткування; сировина, матеріали, комплектуючі вироби; виробничі і невиробничі приміщення. Основна увага має бути приділена характеристиці виробничого процесу й організації його здійснення, формуванню матеріально-технічної бази і запасів матеріально-сировинних ресурсів.
“Організаційний та юридичний плани” є дуже важливими розділами бізнес-плану. Вони містять відповіді на такі блоки питань: організаційна схема управління; потреба бізнесу у різних категоріях персоналу; керівники й основні менеджери фірми, мотивація й оплата їхньої праці; необхідні фірмі консалтингові послуги; форма власності й організаційно-правова форма бізнесу, що започатковується.
Якісно розроблений бізнес-план не може обійтись без розділу “Оцінка ризику і страхування”. В ньому звичайно висвітлюються типи можливих ризиків у бізнесі; способи реагування на загрози бізнесу, якщо вони виникнуть; заходи щодо нейтралізації або мінімізації можливих негативних наслідків; застосування хеджирування та страхування у сфері власного бізнесу.
Ключовим розділом бізнес-плану є “Фінансовий план”; особливий інтерес він має для інвесторів, оскільки узагальнює результати всіх попередніх розділів, обґрунтовує загальну потребу бізнесу в інвестиціях, визначає економічну ефективність підприємницького проекту. Фінансовий план включає три основні складові: план доходів і витрат (план прибутків та збитків); план грошових надходжень і виплат (плановий касовий бюджет або план руху готівки); плановий баланс.
Складанню бізнес-плану передує визначення цілей власного бізнесу в загалі і бізнес-плану зокрема.
Бізнес-план охоплює як зовнішні, так і внутрішні цілі. Основна зовнішня ціль полягає в тому, щоб запевнити майбутніх партнерів і кредиторів в успіху справи. Головна внутрішня ціль бізнес-плану - бути основою управління підприємницькою діяльністю. Конкретні цілі розкривають зміст і особливості планових заходів, особливості самого підприємства, специфіку його діяльності.
Бізнес-план дає змогу розв'язати цілий ряд завдань, основними серед яких є:1) обґрунтування економічної доцільності напрямків розвитку підприємства;2) розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства, насамперед обсягів продажу та прибутку;3) визначення джерел фінансування обраної стратегії, тобто способів концентрації фінансових ресурсів;4) підбір працівників, спроможних реалізувати даний план.
Кожне завдання плану може бути розв'язане лише у взаємозв'язку з іншими. Центром бізнес-плану є концентрація фінансових ресурсів. Саме бізнес-план є важливим засобом збільшення капіталу підприємства. Процес складання плану дає змогу глибоко проаналізувати розпочату справу у всіх деталях. Бізнес-план є основою бізнес-пропозиції у переговорах із майбутніми партнерами, він відіграє важливу роль при комплектуванні основного персоналу підприємства.
Таким чином, бізнес-план, по-перше, може бути використаний для розробки концепції бізнесу, для детального відпрацювання стратегії, для попередження помилок шляхом детального аналізу маркетингу, фінансів, виробничої діяльності підприємства.
По-друге, бізнес-план є інструментом, за допомогою якого суб'єкт господарювання може оцінити фактичні результати своєї діяльності за певний період.
По-третє, бізнес-план є засобом залучення коштів.
Підприємства, що вже сформувались, при розробці бізнес-плану мають певні переваги порівняно з підприємствами-початківцями. Цифри, які вони використовують для розрахунків, надійно обґрунтовані результатами їх діяльності, їх задуми на майбутнє випливають з їх колишньої стратегії, спираючись на успіхи підприємства, досвід, набутий на своїх помилках.На шляху створення будь-якої справи постає ряд суттєвих перешкод, кожна з яких за відсутності необхідного підходу може стати причиною виникнення проблемної ситуації. До них належать: організація управління, накопичення капіталу, розробка та маркетинг продукту, підтримання на необхідному рівні валового прибутку та захист бізнесу від небажаного впливу. Статистика свідчить, що 75% усіх нових починань у бізнесі є невдалими в перші роки.При виникненні будь-яких труднощів суб'єкт підприємницької діяльності повинен дослідити стан бізнесу та виявити можливі перешкоди. Кожного разу, з'ясувавши та вирішивши певну проблему, підприємство тим самим звільняється ще від однієї перешкоди, яка може призвести до невдачі, і, таким чином, підвищує свої шанси на успіх.
Багато з проблем можуть бути вирішені шляхом постійного уточнення бізнес-плану з метою приведення його у відповідність до умов, що змінюються. Це дасть можливість використовувати бізнес-план як реальний критерій оцінки фактичних результатів діяльності підприємства. бізнес-план минулого року може показати, яка із стратегій компанії виявилась ефективною, а яка ні, і наскільки результативним був той чи інший спосіб його реалізації. При вивченні фактичних результатів роботи порівняно з бізнес-планом виявляються позитивні та негативні сторони організації, які можна використати для усунення відхилень між плановими і фактичними показниками. Фінансовий розділ попереднього бізнес-плану може використовуватись як засіб об'єктивного спостереження за розвитком бізнесу. Фінансові прогнози, закладені у плані, становлять основу бюджету підприємства. Відхилення від розрахунків виявляються у статтях, де або думки про необхідні ресурси були хибними, або контроль в період виконання плану був недостатнім. Отже, крім управлінської функції бізнес-плану, його можна використовувати як засіб моніторингу. Бізнес-план може сприяти залученню інвесторів та кредиторів. Перед тим, як ризикувати своїм капіталом, інвестори мають впевнитись у надійності розробки проекту та мати уявлення про його ефективність. Вони мають вивчити бізнес-план перед розглядом можливості капіталовкладень.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 27 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |