- отримання інформації про хід виробничого процесу та рівень його стабіль­ності;

- отримання інформації про хід виробничого процесу та рівень його стабіль­ності;

- захист підприємства від постачання недоброякісних сировини та матеріалів;

- виявлення дефектної продукції на якомога ранішніх етапах її виготовлення;

- запобігання випуску недоброякісної продукції.

Статистичний приймальний контроль iuiufiuiuiyuyt вибірковий активний контроль, в основу якого покладено застосування методів математичної статистики, що до­зволяє оцінювати якість великої партії продукції за результатами контролю малої вибірки (проби).

Карта контролю технологічного процесу використовується в тих випадках, коли необхідно проконтролювати якість продукції або послуг в процесі вироб­ництва. Мета полягає у тому, щоб виявити, коли процес виробництва виходить «з-під контролю» і починає випускатися продукція із неприпустимо нестабіль­ною якістю. При цьому можна одразу приймати необхідні заходи з коригування процесу.

15.3. Контроль якості продукції

Велике значення для ефективної роботи підприємства має контроль якості готової продукції, оскільки це остання можливість для виробника перевірити її відповідність вимогам. Контроль якості (quality control) — складова частина управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості. Це діяльність, яка включає проведення вимірювання, експертизи, іспитів або оцінки відповідності об'єкта встановленим вимогам. Контроль якості передбачає, перш за все, визна­чення та відокремлення якісної продукції від неякісної. Це особливо важливо для продукції харчової промисловості. Тому підприємства зосереджують основну увагу не на виявленні браку, а на його попередженні, на ретельному контролі сільськогосподарської сировини, що надходить на переробку, ритмічності її пос­тавки, жорсткому контролі технологічних процесів (регулюванні температури, вологості, точності вимірювання).

Значення контрою якості полягає у тому, що він дозволяє встановити відпо­відність продукції заданим вимогам або виявити допущені відхилення до момен­ту постачання продукції споживачу (замовнику).

Завданнями контрою якості є: встановлення відповідності продукції та про­цесів вимогам нормативно-технічної документації, інформація про перебіг вироб­ничого процесу та підтримання його стабільності; захист підприємства від поста­чання неякісної сировини та матеріалів, виявлення дефектної продукції на ранніх стадіях її виробництва; запобігання випуску продукції низької якості.

Об 'єктами контролю якості на підприємстві є продукція, процеси її ство­рення, транспортування, збереження, технічного обслуговування і ремонту, а та­кож відповідна технічна документація. Об'єкт контролю має кількісні та якісні характеристики, які повинні контролюватися. При цьому склад характеристик, що контролюються, залежить від об'єкту контролю. У процесі виробництва продукції харчової промисловості особлива увага на­дається контролю сільськогосподарської сировини, що надходить на переробку. Відомо, що з поліпшенням якості сировини збільшується вихід готової продукції із одиниці сировини, зменшується кількість відходів, краще використовуються виробничі потужності, зростає продуктивність праці і знижується собівартість продукції. При контролі технологічних процесів виробництва харчових продук­тів особливе місце відводиться перевірці дотримання санітарно-гігієнічних норм та технологічної дисципліни.

Сутність контролю полягає в отриманні інформації щодо стану об'єкту контролю, показників його властивостей і співставленні отриманих результатів встановленим вимогам, зафіксованими в технічних умовах, стандартах, догово­рах на поставку продукції та інших документах. Основні види контролю якості продукції представлені в табл. 15.2.

Таблиця 15.2

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Класифікаційна ознака

Вид контролю

1. В залежності від етапу виробництва, на якому здійснюється контроль:

Вхідний контроль — контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які надходять на підприємство для подальшого використання. Операційний контроль — контроль продукції, який проводиться в про­цесі виготовлення, транспортування і зберігання продукції. Своєчасне виявлення браку на операціях дозволяє не допустити бракованих виро­бів до споживача. Слід враховувати чим пізніше виявлено дефектні ви­роби, тим більші втрати несе підприємство. Приймальний контроль — контроль готової продукції після завершення всіх технологічних опера­цій із її виготовлення, за результатами якого приймають рішення про придатність продукції для постачання чи використання.

2. У залежності від повноти охоплення об'єктів контролю:

Суцільний контроль — контроль кожного окремого виробу в партії ви­готовленої продукції.

Вибірковий контроль — контроль певної вибірки (проби) з великої пар­тії продукції (проведення дегустації, визначення кислотності, жирності молочних продуктів). За результатами контролю вибірки робиться вис­новок про якість усієї партії. Для аналізу результатів вибіркового конт­ролю застосовуються методи математичної статистики, що дозволяє, ба­зуючись на обмеженій кількості контрольних перевірок, визначити з потрібним ступенем точності якість партії виробів.

3. За періодичністю проведення контро­лю:

Безперервний контроль — контроль протягом виробничого циклу виготов­лення продукції. Він являє собою перевірку технологічних процесів при їх нестабільності, коли потрібне постійне забезпечення кількісних і якісних характеристик. Здійснюється, як правило, автоматичними і напівавтоматич­ними засобами контролю (контроль температурного режиму, тиску тощо > Періодичний контроль — контроль, що проводиться через певні відріж?: часу (один раз за зміну, добу, неділю, місяць тощо), тобто при стабіль­них технологічних процесах (перевірка вологості у текстових заготовках Летючий (раптовий, миттєвий) контроль — несистематизована за ча­сом і обсягом перевірка параметрів, об'єктів контролю. Ефективні—і такого контролю забезпечується його раптовістю (контроль норми ходу готової продукції).

Класифікаційна ознака

Вид контролю

4. За ступенем механіза­ції контрольних опе­рацій:

Ручний контроль здійснюється за допомогою простого вимірювального інструменту і ручної праці контролера (визначення лужності, кислотності). Механізований контроль здійснюється за допомогою більш вдосконале­них засобів, які дозволяють механізувати працю контролера і підвищити його продуктивність.

Автоматизований контроль характеризується використанням технічних засобів контролю, які зменшують до мінімуму ручну працю контролера. Автоматичний контроль повністю здійснюється технічними засобами, а контролер тільки веде спостереження (контроль якості склотари на лі­ніях розливу).

5. У залежності від вико­навців контролю:

Самоконтроль здійснює безпосередньо робітник, що виробляє певну продукцію.

Інспекційний контроль передбачає його здійснення робітниками відділу технічного контролю підприємства (ВТК). В особливих випадках інспек­ційний контроль здійснюється представниками замовника (наприклад, власниками).

Технічний нагляд за виконанням вимог державних стандартів здійсню­ється органами Держспоживстандарту України.

6. У залежності від мож­ливості наступного ви­користання продукції:

Руйнівний контроль — випробування, після яких об'єкт контролю вихо­дить із ладу. Наприклад, для виявлення ресурсу, виробу (електрична лам­па, двигун) його випробовують до виходу із ладу.

Неруйнівний контроль — перевірка параметрів за допомогою сучасних вимірювальних приладів (акустичних, магнітних, радіаційних, оптичних та інших), що не пошкоджують об'єкти контролю.

7. Відповідно до засобів, які використовуються у процесі контролю:

Вимірювальний контроль — контроль параметрів виробів за допомогою засобів контролю (контрольно-вимірювальних приладів, інструментів, апаратури). Так, фізичні властивості (пружність, еластичність) м'якушки хліба можна визначити на пенетрометрі, колір м'якушки і скоринки можна визначити на фотометрі.

Органолептичний контроль здійснюється шляхом тільки органів чуття без визначення числових значень об'єкта, який контролюється. Широко застосовується в харчовій промисловості (визначення смаку, запаху). Візуальний контроль — це варіант органолептичного, при якому конт­роль здійснюється тільки органами зору (визначення кольору, форми зовнішнього вигляду).

8. У залежності від сту­пеню впливу на техно­логічний процес або продукцію:

Активний контроль — це контроль, який дозволяє не тільки контролю­вати характеристики, але надає можливість безпосередньо впливати на параметри виробничого процесу за допомогою засобів автоматичного регулювання, що виключає виникнення дефектів в об'єктах контролю (підготовка сировини для виготовлення молочних продуктів — нормалі­зація молока до необхідного рівня жирності).

Пасивний контроль — це контроль, який надає можливість вимірювати і фіксувати параметри якості об'єкту контролю. Його застосовують при оцінці сировини, що поступає на переробку (цукристість буряку, зміст крохмалю у картоплі, суха речовина томатів, олійність насіння та інші) або при оцінці якості готової продукції, тобто проводиться перевірка па­раметрів певного виробу (вологість, кислотність, вміст жиру, цукру та інші.

За результатами контролю й аналізу інформації готуються та впроваджують­ся коригувальні заходи, що завершують цикл управління якістю.

Так, на підприємствах харчової промисловості на стадії вхідного контролю перевіряється якість сировини та допоміжних матеріалів, що надходять на пере­робку і використовуються в процесі виробництва. Наприклад, зерно, яке посту­пає на спиртові заводи, контролюється за такими показниками як сміттєва до­мішка, вологість.

На стадії операційного контролю відбувається контроль безпосередньо ви­робничого процесу. Він охоплює допоміжні, підготовчі, і технологічні операції. Так, для спиртових заводів це: контроль підробки зерна; процес розварювання сировини; процес якості оцукрювання; процес приготування виробничих дріж­джів; процес зброджування маси (сусла); процес брагоректифікації. Показники якості на кожній стадії технологічного процесу повинні відповідати вимогам нормативних документів.

На стадії приймального контролю перевіряється якість готової продукції за фізико-хімічними показниками (об'ємна частка етилового спирту, проба на чис­тоту, масова концентрація альдегідів та сивушного масла та ін.). Крім того, здійс­нюється органолептична оцінка спирту (зовнішній вигляд, колір, смак, запах).

На цукрових заводах на стадії вхідного контролю контролером перевіряється забрудненість цукрового буряка, його цілісність, вміст зеленої маси, цукристість. У процесі переробки відслідковують РН, температуру протікання процесу та ін. Готовий цукор перевіряється на вміст нецукрів та вологість, колір, запах (ДСТУ 2317-93). А при зберіганні на складах контролюється вологість та температура зберігання.

На молокопереробних підприємствах на стадії вхідного контролю молоко- сировина перевіряється за параметрами: жирність, вміст білка, наявність домі­шок, смак, колір, кислотність. У процесі виробництва контролюється процеси скисання, гущина, кислотність, жирність. Готова продукції перевіряється на вміст жиру, кислотність, вміст сухих речовин, гущину, смак, запах тощо.

Борошно, яке поступає на хлібопекарські підприємства, контролюється за параметрами: вологість, колір, кислотність, сира клейковина, зольність, круп- ність (залишок на ситі, прохід крізь сито), дріжджі контролюються за підйомною силою. В процесі виробництва контролюються такі параметри, як температура печі, вологість, кислотність та ін. Готова продукція контролюється за параметра­ми: форма, смак, запах тощо.

Від правильної організації і функціонування системи контролю якості знач­ною мірою залежить ефективність всієї системи управління якістю підприємства. Система контролю — це сукупність засобів контролю, методів виконання конт­рольних операцій і виконавців, які взаємодіють із об'єктом контролю за прави­лами, визначеними відповідною документацією. Для забезпечення функціону­вання системи контролю на підприємстві створюється спеціальна служба — від­діл технічного контролю (ВТК). На підприємствах м'ясомолочної промисловості контроль якості здійснюється відділом виробничо-ветеринарного контролюДодаток А

ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ЯКІСТЬ СИРОВИНИ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ тп ПЕРЕРОБЛЕННЯ СІЛСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ СИРОВИНИ

Загальні акти:

1. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23

грудня 1997 р. (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 19, ст. 98)

Закон встановлює правові засади забезпечення якості і безпеки харчових продуктів для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади і виробниками, продавцями (постачальниками і споживачами) під час роз­робки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачан­ня, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилі­зації харчових продуктів.

Вся увага в законі приділена забезпеченню належної якості готових харчо­вих продуктів. Регулювання дотримання належної якості сировини здійснюється лише опосередковано, як первісної до якості готових продуктів.

2. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14 січня 2000 р. № 1393-ХІУ (Відомості Верховної Ради України, 2000, № 12, ст. 95).

Цей Закон встановлює правові та організаційні засади вилучення з обігу, пе­реробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небез­печної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно і довкілля. Закон під продукцією окрім готової продукції розуміє також напівфабрикати, сировину та матеріали, які використо­вуються у процесі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, паку­вання та маркування готової продукції.

3. Закон України «Про державне регулювання імпорту сільськогоспо­дарської продукції» від 17 липня 1997 року № 468/97-ВР (Відомості Верхов­ної Ради України, 1997 р., № 44, ст. 281).

Цей Закон встановлює порядок регулювання імпорту сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки для створення рівних умов конкуренції між продукцією вітчизняного виробництва та продукцією нерезидентів. Зокрема, статтею 4 визначений обов'язок проведення санітарно-епідеміологічного, радіо­логічного та ветеринарного контролю сільськогосподарської сировини та проду­кції, яка ввозиться на митну територію України. 4. Закон України «Про пестициди йта агрохімікати» від 2 березня 1995 р. (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 14, ст.91).

Цей Закон закріпив вимоги до якості за критеріями безпечності сільськогос­подарської сировини і харчових продуктів. Так у ст. 18 даного акта зазначено, що сільськогосподарська сировина повинна відповідати санітарним вимогам щодо максимальних меж залишків (максимально допустимий рівень залишків) пести­цидів і агрохімікатів. Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, приймають органи державної санітарно-епідеміологічної служби і державної ветеринарної медици­ни відповідно до їх компетенції.

5 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1429 «Про утворення Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарсь­кої продукції та моніторингу її ринку» («Держконтрольсільгосппрод»), яка є урядовим органом державного управління. Зазначена інспекція здійснює конт­роль якості сільськогосподарської продукції та сировини під час їх виробництва, збереження та реалізації, у тому числі при проведенні експортно-імпортних опе­рацій.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 1999 р. № 12 «Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у хар­чових продуктах» встановлює перелік харчових добавок, що дозволені для ви­користання у харчових продуктах («Е»-добавки).

7. Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 27, ст. 289). Встановлює обов'язок проводити сертифікацію продовольчої си­ровини та харчових продуктів тваринного походження. Також, відповідно до цього декрету, підлягає сертифікації продовольча сировина, що возиться на мит­ну територію України. Сертифікація продуктів та товарів здійснюється з метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна гро­мадян і навколишнього природного середовища.

8. Декрет Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. № 30-93 «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відпові­дальність за їх порушення» (Відомості Верховної Ради, 1993 р., N23, ст.247) встановлює правові основи державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил суб'єктами підприємницької діяльності, визначає їх відповідальність за порушення цих стандартів, норм і правил. Зокрема, Декретом передбачена відпо­відальність суб'єктів підприємницької діяльності за наступні правопорушення в сфері якості та безпеки харчових продуктів і сировини:

1) за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і пра­вил — штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції; за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, що діють в Україні, стосовно безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища - штраф у розмірі 50 відсотків вартості реалізованої продукції;

2) за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов'язкової серти­фікації або за реалізацію продукції, яка підлягає іншій обов'язковій процедурі з підтвердження відповідності, але щодо якої немає відповідного документа про відповідність, а також за застосування щодо такої продукції національного знака відповідності — штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

3) за реалізацію експортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача - штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції;

4) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду — штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

5) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандар­тів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров'я й майна людей і навколиш­нього середовища - штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалі­зованої продукції.

9. Наказ Держспоживстандарту України від 01.02.2005 № 28 «Про зат­вердження переліку продукції, що підлягає обоє 'язковій сертифікації в Україні».

Розділом 26 Наказу визначена харчова продукція та продовольча сировина, як така, що підлягає обов'язковій державній сертифікації, а також позначені норма­тивні акти, на відповідність яким проводиться сертифікація.

Однак, Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1570-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо виконання зо­бов'язань України в рамках членства у СОТ» та від 30 жовтня 2008 р. № 1381-р «Про затвердження плану заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ» визначено завдання Держспоживстандарту до кінця 2008 р. виключити із затвердженого Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, харчо­ві продукти. Цього зроблено не було.

10. Наказ МОЗ України від 2 липня 2004 р. № 329 «Про затвердження Методичних рекомендацій «Періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за показниками безпеки». Ці Рекомендації були розроб­лені для здійснення виробничого контролю на харчових та переробних підпри­ємствах України за вмістом важких металів та миш'яку, радіонуклідів, нітратів, 7Ч-нітрозамінів, мікотоксинів, гістаміну, антибіотиків, гормональних препаратів, пестицидів, мікроорганізмів, деяких харчових добавок у продовольчій сировині, харчових продуктах, в т.ч. біологічно активних харчових добавках (БАД), які ви­робляються в Україні. Рекомендації визначають основні чужорідні речовини в харчових продуктах та сировині, надає їх характеристику, а також визначає періо­дичність проведення контролю сировини та продуктів за їх видами та групами.

11. В 1989 році Міністерством охорони здоров'я СРСР були затверджені Ме- дично-біологічні вимоги та санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів (№ 5061-89 від 01.08.89 р., далі — Вимоги). Ці Вимоги були розроблені з метою забезпечення високої якості харчових продуктів, вдоскона­лення нормативної документації, покращення структури харчування та зміцнен­ня здоров'я населення. Вимоги повинні використовуватися, в тому числі, і під час контролю якості продовольчої сировини та харчових продуктів на підпри­ємствах.

Зазначені Вимоги включають в себе критерії харчової цінності, критерії без­пеки харчової сировини та продукти, які поділені на 9 груп:

1. М'ясо, м'ясні продукти, птиця та яйця.

2. Молоко й молочні продукти.

3. Риба, рибні та інші продукти моря.

4. Хлібобулочні та борошно-круп'яні вироби.

5. Цукор та кондитерські вироби.

6. Овочі, плоди, ягоди та продукти їх переробки.

7. Жирові продукти.

8. Напитки та продукти бродіння

9. Інші продукти.

У відповідності до Вимог, харчова цінність, якість продуктів та сировини ви­значається вмістом окремих харчових речовин з енергетичною цінністю (білки, жири, вуглеводи, сіль, вітаміни, макро- та мікроелементів) та обмеженим вмістом забруднювачів, що мають хімічну та біологічну природу. Даними Вимогами ви­значені допустимі та граничні рівні зазначених речовин.

По теперішній час цей нормативно-правовий акт органу влади СРСР непід- тверджений законодавчими органами України, і нескасований. Підприємства йо­го використовують за відсутності іншого аналогічного документу України. За ча­сів незалежності України редакція цього документу була двічі (в 1991 та 2001 роках) змінена, що надає підстави вважати його частиною вітчизняного законо­давства.

12. З метою виробництва безпечної та якісної сировини та продукції в Украї­ні затверджені та діють численні державні стандарти в сфері виробництва, пере­робки харчової сировини та продуктів.

За галузями харчової промисловості та перероблення сільськогоспо­дарської продукції

Молочна промисловість:

1. Закон України «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 року (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 513)

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, транс­портування, переробки, зберігання і реалізації', ввезення на митну територію та вивезення з митної території України молока, молочної сировини та молочних продуктів.

Закон визначає, що молочна сировина — це молоко, призначене для перероб­ки, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а також вершки та знежирене молоко, одержані шляхом сепарування, які відпові­дають встановленим вимогам нормативних документів.

З метою підтримання належної якості та безпеки молочної сировини та про­дуктів Законом декларується дотримання наступних вимог:

1) молочна сировина має відповідати показникам якості та безпеки, які встановлені законодавством України (ст. 4);

2) тара та упаковка для молочної сировини та молочних продуктів повинні бути виготовлені з матеріалів, дозволених для використання центральним орга­ном виконавчої влади з питань охорони здоров'я (ст. 5);

3) молоко, молочна сировина та молочні продукти, які не відповідають вста­новленим вимогам і не можуть бути повернуті в обіг шляхом знезараження (зне­шкодження), переробки, повинні бути утилізовані або знищені в порядку (ст. 7);

4) виробництво молока, молочної сировини здійснюється за наявності до­зволу державних установ ветеринарної медицини, молочних продуктів - за наяв­ності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, виданих у встанов­леному порядку (ст. 9);

5) суб'єкти господарювання всіх форм власності (крім особистих селянсь­ких господарств, фізичних осіб), які здійснюють виробництво молока, молочної сировини і молочних продуктів, підлягають атестації на відповідність обов'язковим вимогам нормативно-правових актів (ст. 11).

У відповідності до ст. 10 Закону, контроль за якістю і безпекою молока, мо­лочної сировини та молочних продуктів здійснюється їх виробниками шляхом:

• додержання умов виробництва, зберігання та реалізації молока, молочної сировини, молочних продуктів і вторинної сировини згідно з нормативними до­кументами;

• створення та діяльності лабораторій, обладнаних сучасними приладами і відповідними реактивами для визначення показників якості молока, молочної сировини та молочних продуктів.

2. Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агарної політики України від 03 листопада 1998 р. № 16 «Про внесення змін до Обов'язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тварин­ного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, віта­мінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ве­теринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2)». Цим Наказом визначені допустимі рівні шкідливих речовин та забруднювачів у окремих групах молочних продуктів

стверджені Ме­чт сировини та

_; II: Вимоги були р - ів, вдоскона- Ь- - я та зміцнен- к числі, і під ^ - з на підпри-

питерії без-

3. На вимогу ст. 11 Закону України «Про молоко та молочні продукти» Мініс­терством аграрної політики України та Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики наказом від 21 січня 2005 р. затверджений Порядок проведення атестації виробництва молока, молочної сировини і мо­лочних продуктів суб'єктів господарювання. Атестація виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів проводиться атестаційними комісіямивідповідних територіальних органів виконавчої влади з питань аграрної політики з метою оцінки технічних можливостей виробників щодо виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів, які відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів та технічних документів. Даний Порядок визначає про­цедуру формування атестаційних комісій, подання документів, прийняття рішень по них, видачу та анулювання відповідного атестату.

4. Державні стандарти.

Хлібопекарська промисловість:

1. Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 року № 37-ІУ (Відомості Верховної Ради України, 2002 р. № 35, ст. 258).

Основною метою Закону є створення правових, економічних та організацій­них умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна, на­рощування його експортного потенціалу. Закон приділяє чимало уваги забезпе­ченню держави зерном належної якості.

Стаття 21 декларує відповідність якості зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, держав­ним стандартам та іншим нормативним документам. Законом також визначені умови зберігання зерна, його імпорт та експорт, основні засади державної під­тримки розвитку ринку зерна в Україні тощо.

2. Наказ Міністерства аграрної політики України від 21 жовтня 2004 р. № 372 «Про затвердження Положення про Державну хлібну інспекцію Автономної Республіки Крим, обласну державну хлібну інспекцію» визначає Державну хліб­ну інспекцію як спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України дер­жавний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки. На інспекцію покладається обов'язок здійснювати аналіз стану, кіль­кісного, якісного зберігання зерна та продуктів його переробки, бобових та олій­них культур і сировини при виникненні спірних питань у процесі їх приймання підприємствами галузі тощо.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 р. № 848 «Про затвердження Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки» декларує процедуру видачі сертифіката якості зерна та продуктів йо­го переробки, крім хлібобулочних і макаронних виробів, при здійсненні експорт­но-імпортних операцій, включаючи відвантаження в пункти накопичення для подальшого експорту, транзит територією України при перевантаженні через портові зерноперевантажувальні місткості та переміщенні територією України, і обігу бланків сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки.

4. Державні стандарти

М'ясна промисловість:

1. Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини Украї­ни від 12 червня 1997 р. № 19 «Про затвердження Інструкції по клеймуванню м 'яса». Система контролюякості та безпеки харчових продуктів НАССР

З вересня 2015 р Україні вступають зміни до закону «Про якість та безпеку

харчових продуктів», в якому обов'язковим для всіх операторів ринку стає

введення системи НАССП (англ. Hazard Analysis and Critical Control Points - аналіз ризиків і

критині контрольні точки).

Це система контролю якості продукції, яка забезпечує контроль на всіх

етапах виробництва харчових продуктів, в будь-якій точці процесу виробництва, зберігання і

реалізації продукції, де можуть виникнути небезпечні ситуації.

Система контролю безпечності та якості НАССР виникла і була розроблена в

США. Згодом система НАССР була імплементована як обов'язкова в

законодавстві багатьох країн світу, в тому числі і в країнах ЄС.

Незважаючи на те, що вимоги щодо впровадження систем управління безпекою

харчової продукції імплементування в законодавство України давно, велике

кількість підприємств по сьогоднішній день не впровадило такі системи управління в

діяльність підприємств.

Система НАССР побудована на основних принципах:

• Проведення аналізу небезпечних факторів виробництва.

• Визначення критичних контрольних точок виробництва.

• Установка граничних значень.

• Введення системи контролю за критичними контрольними точками.

• Установка коригувальних дій, які необхідно зробити, коли

спостереження свідчать, що певна критична контрольна точка виходить з-

під контролю.

• Установка процедури перевірки для підтвердження того, щоб система HACCP

працювала ефективно.

• Розробка методів документування всіх процедур і ведення записів, пов'язаних

із застосуванням цих принципів.

В умовах конкуренції на продовольчому ринку виграють саме ті

підприємства, чия продукція буде більш якісною та безпечною, а також ті, які

швидше за інших впровадять у свою діяльність систе

му контролю якості НАССР.

Дата добавления: 2015-09-29