Організація виробництва

Організація виробництва

Резюме

1 На різних стадіях виробництва виникає потреба зберігання сиро­вини. матеріалів, напівфабрикатів, запасних деталей, продукції незавер­шеного виробництва та готової продукції на складах підприємства. Залежно від виду зберігання матеріальних цінностей склади поділяють на склади запасів матеріальних цінностей, запасів палива та нафто­продуктів, напівфабрикатів та комплектуючих, готової продукції.

2. Склади оснащують вантажними та розвантажувальними засобами. Насиченість складів вантажно-розвантажувальними механізмами оцінюється показником насичення засобами механізації.

3. Для комплексної механізації та автоматизації транспортних і складських операцій використовують контейнери та засоби пакетування

4 Площа складів поділяєть на загальну, корисну, оперативну та конструктивну.

Контрольні запитання

1. Призначення складського господарства.

2. Види складів залежно від груп зберігання матеріальних цінностей

3. Напрямки вдосконалення складського господарства.

4. Коефіцієнт насичення засобами механізації складських операцій.

5. Розрахунок парку контейнерів і засобів пакетування.

6. Розрахунок корисної площі складу.

Тема 14

Організація транспортного господарства

План (логіка) викладу матеріалу

14.1. Призначення та завдання транспортної«господарства.

14.2. Організація транспортних перевезень та розрахунок потреби у

траї іспор 111 их засобах.

14.1. Призначення та завдання транспортного
господарства

У процесі виробництва відбувається переміщення великих обсягів вантажів між виробничими підрозділами, постачальниками, складами та споживачами готової продукції Функції переміщення вантажів на підприємстві виконує транспортне господарство, яке належ н 11, до обслу­говуючих виробництв Транспор т відіграє важливе значення для підтри­мання постійних виробничих зв'язків між цехами, дільницями та органі­зації їх постачання матеріально-технічними ресурсами.

Транспортні засоби підприємств поділяються на декілька видів за призначенням, видами транспортних засобів та способом їх дії.

За призначенням розрізняють транспорт зовнішній, міжцеховий, внутрішньоцеховий та внутрішньоскладський. Міжцеховий, внутрішньо цеховий та внутрішньо складський транспорт є внутрішньозаводським. Внутрішньозаводський транспорт здійснює переміщення предметів праці та готової продукції у процесі виробництва з моменту їх постачання на підприємство до закінчення виробництва продукції та здачі її на склад ібо відвантаження замовник)-. Внутрішньозаводськими транспортними засобами можуть бути конвеєри, автокари, електрокари, рольганги, ручні візки та ін. Міжцеховий транспорт служить для переміщення вантажів між окремими цехами та складами. Внутрішньоцеховий транспорт приз­начений для виконання транспортних операцій у межах окремих цехів та складів. Внутрішньоцеховий транспорт у свою чергу поділяється на игальноцеховий та операційний. Якщо внутрішньоцеховий транспорт призначений для транспортування вантажів між цеховими складами, виробничими дільницями або потоковими лініями, то міжопераційний транспорт забезпечує транспортний зв’язок окремих робочих місць, що

Організація виробництва

беруть участь у технологічному процесі виготовлення виробів. Зовнішні транспортні засоби призначені для постачання сировини, матеріалів, устаткування та вивезення готової продукції або відходів виробництва.

За видами транспортних засобів промисловий транспорт поділяється на залізничний, автомобільний або безрейковий, водний та повітряний.

За способом дії транспортні засоби поділяються на транспортні засоби перервної (циклічної) та безперервної дії. До транспортних засобів перервної дії належить залізничний транспорт (тепловози, мотовози, електровози з вагонами загального та спеціального призначення, ваго­нетки); безрейковий транспорт (автомобілі, тягачі, колісні і гусеничні трактори з різними причепами ручні візки); підйомно-транспортні засоби (залізничні крани, автомобільні і факторні крани, ліфти, мостові крани, крани-балки, лебідки) До транспортних засобів безперервної дії нале­жать конвеєри (стрічкові, ланцюгові, пластинчасті, кругові, підвісні, складальні, штовхачі та інші конвеєри з автоматичним адресуванням та програмним управлінням), трубопроводи, безпривідні засоби безперерв­ного транспорту та гравітаційні пристрої (міжповерхові спуски, роль­ганги. скати, спуски, лотки та ін.). На деяких видах транспортних засобів може також встановлюватись допоміжне обладнання (автомобільні та електронаван гажувачі. стаціонарні і пересувні механізми та пристрої у вигляді маніпуляторів, адресувачів, відсікачів, зупинників, штовхачів. сортувальних пристроїв, ваг, лічильників стандартної тари, піддонів, штабелерів та ін).

Зовнішній та міжцеховий транспорт на промислових підприємст вах об єднується у транспортний цех, яким керує начальник транспор тного цеху. На великих підприємствах, де у складі загального заводського транспортного господарства єдекілька цехів, організу ється транспорт ний відділ, який підпорядкований заступникові директора з постачання та збуту або засту пникові директора з транспорту'.

Основними задачами транспортного господарства є: забезпечення без­перебійного постачання вантажів до робочих місць і складів; зберігання вантажів, що перевозяться; застосування раціональних транспортних засобів та маршрутів перевезень; раціональне використання транс­портних засобів.

Тема 14. Організація транспортного господарства

14.2 Організація транспортних перевезень та розрахунок потреби у транспортних засобах

Раціональна організація і рамспорі них перевезень будусться на основі вивчення вантажообороту та вантажопотоків на підприємстві, в ііого окремих цехах та складах І Іід вантажооборотом розумним. загальну кип. кість вантажів, які переміщуються за одиницю часу, наприклад, протягом зміни, доби, місяця, року Вантажопотоком називається обсяг вантажів, які переміщуються за одиницю часу між двома пунктами. Вантажооборот становить суму окремих вантажопотоків.

Робота транспорту характеризується системою показників. До кількіс­них показників належать: вантажооборот, обсяг вантажно-розвантажу­вальних робіт, який визначається кількістю навантажених, розванта­жених або перевантажених фізичних тонн, кількістю тонно-операцій (як добуток кількості перероблених тонн на число вантажно-розвантажу­вальних і транспортних операцій).

До якісних показників належать:

1) технічна та експлуатаційна швидкість руху транспортних засобів Під технічною швидкістю розуміють відношення довжини пройденого шляху до часу, витраченого безпосередньо на рух; під експлуата­ційною швидкістю - відношення довжини шляху до всього часу на рейс із врахуванням простоїв транспортного засобу на початкових, проміжних та кінцевих точках лінії маршруту;

2) використання вантажопідйомності транспортного засобу. Вантажо­підйомність виступає як технічний показник потужності і фіксується у технічному паспорті машини. Часто фактична вантажопідйомність відхиляється від паспортної. Показником використання вантажо­підйомності транспортних засобів є коефіцієнт вантажопідйомності К_еант, який дорівнює відношенню ваги перевезеного вантажу О до паспортної вантажопідйомності машини с/, помноженої на кількість виконаних рейсів т, тобто:

К =-Я-

вант? (14 1)

• Ї71 V • /

3) використання пробігу транспортного засобу. Транспортний засіб за один рейс доставляє вантаж на місце призначення і повертається назад порожняком. Якщо зворотний шлях проїжджають без вантажу, то пробіг транспортного засобу раціонально використовується тільки на 50 %.

Opiанізацін иироьиицша

У разі повного або часткового завантаження машини на зворотному шляху використання пробігу підвищується. Якщо шлях, пройдений машиною з вантажем позначити через L. а без вантажу, то

^г вант- ~ о.вант

коефіцієнт використання пробігу К_{п б} можна визначити за формулою:

Г) ^^Jмин пі. _,

^про6І—+7—‘ ⁽¹⁴'²⁾

вант б. вант

4) використання робочого часу. У процесі роботи транспортний засіб може простоювати через організаційно-технічні несправності (відсут­ність вантажу або засобів вантаження, несправність транспортного засобу або засобів вантаження та ін). витрачання зайвого часу на вантаження та розвантаження і г.д Залежно від цього транспортний засіб може зроби ги за зміну різну кількість рейсів. За умови стабіль­них маршрутів показником використання робочого часу може бути відношення фактичного числа рейсів до нормативного.

В організації роботи транспортного господарства велике значення має вибір транспортних засобів для певних цехів підприємства. При цьому треба враховувати вантажопідйомність, швидкість руху, маневреність та інші параметри. Крім того, беруть до уваги потужність вантажопотоків, відстань між початковими та кінцевими точками рейсу, габарити та інші фізичні й механічні властивості вантажу.

Для підвищення продутивності праці та зниження транспортних витрат велике значення має організація вантажно-розвантажувальних робіт транспортних процесів. З метою скорочення нераціональних пере­вантажень доцільно використовувати контейнерні перевезення, авто- мобілі-самоскиди і т. д. Для скорочення обсягів перевезень доцільно розміщувати цехи за ходом виробничого процесу та наближувати розмі­щення складів до цехів - споживачів відповідних вантажів, запрова­дження маршрутизації перевезень та механізації вантажно-розвантажу­вальних робіт. Систему маршрутів обирають залежно від розміщення на території підприємства цехів, складів, від продуктивності транс­портних засобів, роду вантажів і т. д.

Існує декілька систем перевезень вантажів. Найбільш поширеними є маятникова та кільцева системи перевезень. У випадку маятникової системи перевезень транспортний засіб неодноразово обертається між двома вантажно-розвантажувальними пунктами (цехами, складами, майданчиками). Розрізняють односторонню, двосторонню та віялову системи маятникових маршрутів. Одностороння система застосовується

Тема 14. Організація транспортного господарства

для перевезення вантажів в одному напрямку; двостороння в разі рівно­мірних за потужністю вантажопоіоків в обох напрямках; віялова - коли з одного пункту перевозятъ ван і ажі у декілька пу нктів або. навпаки - із декількох пунктів водин. наприклад меринезешія матеріалів і і централь­ного складу у цехи або вивезення готової продукції.

а) б)

ЦС - центральний склад;

--------- v з вантажем;

............. ► без вантажу.

Рис. 14.1. Схема маятникової система маршрутних перевезень:

а) одностороння; 6) двостороння; в) віялова.

Кільцева система маршрутів - рух транспортних засобів відбувається в одному напрямку за замкнутою лінією, на якій розміщені вантажно- розвантажувальні склади та цехи. Розрізняють кільцеві маршрути з рівномірним, зростаючим або згасаючим вантажопотоком.

Рис. 14.2. Кільцевий.маршрут із згасаючим вантажопотоком

Організація виробництва

Внутрішній товарооборот визначається за обсягуом міжцехових пере­везень. Основу розрахунку становлять плани виробництва і плани заве­зення у цехи сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива та інших пред­метів праці, а також вивезення готової продукції та відходів виробництва.

Розрахунок потреби у транспортних засобах для міжцехових пере­везень здійснюють за обсягами міжцехових перевезень та вантажо­підйомності транспортної одиниці. Вантажопідйомність д беруть за паспортом з поправочним коефіцієнтом використання вантажопідйом­ності транспортного засобу К_тп, який встановлюють залежно від харак­теру вантажу та умов роботи транспорту'.

Нерівномірність вантажного оборочу враховується за допомогою коефіцієнта нерівномірності Л', який дорівнює відношенню макси­мально можливого ван тажного обороту до середнього вантажного обо­роту за визначенні! період часу. Знаючи величину К_нер для різних умов, визначимо розрахункову величину максимального добового вантажного обороту О_до6 за формулою:

К О

О

неп ^ річ

** =------- (14.3)

де О_рі~ річний вантажний оборот, т;

Д - число робочих днів у році;

К_нер~ ^ (Д^дя внутрішньозаводських перевезень).

Під час розрахунку необхідного числа вагонів, автомобілів, електро­карів та інших транспортних засобів беруть до уваги максимальний добовий вантажний оборот.

Визначаючи кількість необхідних транспортних засобів, треба також враховувати вид транспорту.

Кількість транспортних засобів N_mзп перервної (циклічної) дії розра­ховують за формулою:

д/ ^доб

н (14.4)

* доб

де О _ — добовий вантажний потік, т;

ооб

Р_оо6~ добова продуктивність одиниці транспортного засобу, т, яка дорівнює:

/**=?■*, (14.5)

де <7 - продуктивність (кількість перевезеного вантажу) за один цикл, т;

2 - число робочих циклів (рейсів) одного транспортного засобу про­тягом доби:

Тема 14. Організація транспортного господарства

/<

(14.6)

Ч

де - добовий фонд робот і рлиспортнот засобу, чи - тривалість одного циклу (рейсу), хн

(14 7)

де / - час пробігу транспортного засобу;

І - час навантаження;

в

/ - час на розвантаження транспортного засобу. Тоді:

(14.8)

Підставимо у робочу формулу значення Р_до6, отримаємо:

(14.9)

Кількість транспортних засобів безперервної дії (кониегріи) N _г необхідних для цього ват ажного потоку, визначають із співвідношення:

де 0,_оа - годинний вантажопотік, т;

Р,₀₀- годинна продуктивність конвеєра.

Час на один рейс І. розраховують виходячи із відстані до місця призначення та назад, швидкості транспортного засобу з вантажем і без вантажу, часу на вантаження і розвантаження за формулою:

де / - довжина шляху до пункту призначення, м:

V - швидкість транспорту з вантажем, м те.;

V - швидкість транспорту без вантажу, дл'хе.;

І - час на завантаження, ха.

: б

і - час на розвантаження, ха.

Тоді кількість транспортних засобів за двозмінної роботи (7=16 год.) та з врахуванням часу на один рейс ї можна розрахувати за формулою:

^тР (14. 12)

іде К - коефіцієнт використання робочого часу транспортним засобом.

(14.10)

р⁵

(14.11)

()|н.шіл.іція виробництва

Кі. її.кіс 11> транспортних засобів можливо також розрахувати виходячи

з добового вантажного обороту Q т., годинної продуктивності транс­портного засобу Р,т/год., І'_ао6 - добового корисного фонду робочого часу транспортного засобу, год. Тоді:

О, • К

\ і ■— ооо нер

^тІ> ~ р ’ (14.13)

год доб

де К_ті - коефіцієнт нерівномірності вантажного обороту.

І Іогрсбу у транспортних засобах періодичної (циклічної) дії можна розрахува ти за такою формулою:

О -і

КІ - 1‘

ч к •/• ■/<• ’ ^(|414)

І Ні ЧИН Ні ІІ/>

де О загальніїи н.ін і.гжтіші оборот дільниці, т;

— ішнт ¹

І _: - тривалість одного рейсу, год; ц ван тажопідйомність транспортного засобу, т;

К - коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу;

Т - тривалість зміни, год.;

К - коефіцієнт, що враховує технічні простої транспортного засобу, пов'язані з поточним ремонтом чи іншими технічними причинами.

Завдання організації раціонального транспортування вантажів полягає в тому, щоб із сукупності і ранснорі них засобів відібрати такий, що най­краще відповідає умовам та вимогам майбутньої роботи. Критеріями такого вибору можуть бути не лише відповідність вимогам виробництва, а й економічність транспортних засобів, надійність роботи та вимоги техніки безпеки.

Найкращим буде той транспортний засіб, який повною мірою відпо­відає усім технологічним та організаційним вимогам, забезпечує високий рівень механізації транспортування та найсприятливіші умови праці за мінімальної вартості переміщення вантажу.

Остаточний вибір транспортного засобу здійснюють за критерієм мінімуму наведених витрат Н, тобто:

-¹ • пр.вит.⁷

В ЇП і В + Е В тіп, (14.15)

пр.вит. тр експл н к

де ЗП - заробітна плата транспортних робітників, тис грн.;

В - витрати на утримання та експлуатацію транспортних засобів, тис. грн.;

Е - нормативний коефіцієнт економічної ефективності (Е_н = 0,15);

В - капітальні витрати, тис. грн.

___________________________ Тема 14. Організація транспортною господарства

Отже, з декількох можливих варіантів вибору транспортних засобів за всіх інших рівних умовах для кожного можливого варіанта слід визначити зведені витрати іа індіорагп юп и.ірі.іпі нмін мнимим ці витрати.

Резюме

1. У виробництві продукції відбувається постійне переміщення вантажів між виробничими підрозділами, складами та цехами, поста­чальниками. Роботи з переміщення ван тажів на промисловому підпри­ємстві виконує транспорт не господарство.

2. Залежно від призначення транспорт поділяють на зовнішній, [міжцеховий, внутрішньоцеховий та внутрішньоскладський. За видом транспортних засобів промисловий транспорт поділяють на залізничний, автомобільний, водний та повітряний. По способу дії розрізняють транспортні засоби перервної (циклічної) та безперервної дії.

3. Роботу транспортних засобів оцінюють за т акими показниками як:

1) технічна та експлуатаційна швидкість руху транспортних засобів,

2) використання вантажопідйомності транспортного засобу, 3) вико­ристання пробігу транспортного засобу.

4. Перевезення вантажів може здійснюватись за маятниковою або кільцевою системою перевезень.

5. Потребу у транспортних засобах розраховують за обсягами міжце­хових перевезень та вантажопідйомністю транспортної одиниці. Найкра­щим буде транспортний засіб, який відповідає усім технологічним та організаційним вимогам, забезпечує високий рівень механізації транспор­тування та найкращі умови праці за мінімізації вартості переміщення вантаж)’.

Контрольні запитання

1. Призначення та функції транспортного господарства.

2. Класифікація транспортних засобів.

3. Система показників, які характеризують роботу транспорту.

4. Організація ванта жно-розвантажувальних робіт.

5. Схеми транспортних перевезень.

6. Розрахунок потреби у транспортних засобах для міжцехових перевезень.

7. Потреби у транспортних засобах періодичної (циклічної) дії.

Тема 15
	Організація оперативно-виробничої та ритмічної роботи підприємства

План (логіка) викладу матеріалу

15.1 Ритмічність виробництва.

15.2. Зміст, завдання, структура і система оперативно-виробничого планування.

15.3. Оперативне регулювання виробництва.

15.1. Ритмічність виробництва

Забезпечення рівномірного випуск}’ продукції і рівномірної роботи є важливим завданням підприємства в умовах становлення ринкових відно­син. Ритмічність виробництва - це рівномірна праця і рівномірний випуск готової продукції підприємством, цехом або дільницею в номенклатурі і кількості, передбачених календарним планом-графіком. Ритмічною вва­жається така праця і робота. коли за рівні проміжки часу виконується однаковий або рівномірно збільшений обсяг робіт на тому або іншому робочому місці, дільниці, в цеху і в цілому на підприємстві. Під рівно­мірним випуском продукції розуміють систематичне повторення випуску продукції рівними або рівномірно зростаючими частинами відповідно до встановленого плану-графіка. Ритмічна робота є однією з найважли­віших умов раціонального використання живої праці і виробничих ресур­сів. Неритмічна робота дезорганізує виробництво, спричиняє понаднор­мові роботи, перевитрату заробітної плати, зниження рівня трудової дисципліни і погіршення якості продукції. Що складніша техніка на підприємстві, то актуальніше завдання забезпечення ритмічності вироб­ництва Це зумовлено тим. що найменші перебої в роботі високопродук­тивного обладнання ведуть до великих втрат. Крім того, порушення ритмічності виробництва призводить до зриву поставок за договорами.

Основними причинами неритмічної роботи є невідповідність пропуск­ної здатності обладнання на дільницях і у цехах, поява "вузьких" місць; позапланові простої обладнання; недоліки в організації виробництва, праці, планування; перебої в матеріально-технічному постачанні; низь­кий рівень трудової та виробничої дисципліни.

Література

У практиці промислових підприємств для оцінки ріння ритмічності виробництва широко використаную! і. ряд показників І Іайбільш загаль­ним показником ритмічності виробництва // г піпома вага випуску

і і іттм ^J

продукції у процентах за дсклі\ (ні м по) то міі ичпої о обопл

",... ^'^|()0. (15 1)

де О, О ~ фактичниіі випуск продукції за декаду (неділю) і місяць

Оек МІС ^{1 1} •

відповідно, HIT, тис грі І

1 Іедоліком цього покачпнка є тс, що він не враховує кількість робочих днів у декадах і виконання планового графіка випуску продукції

Більш достовірно оцінити рівень ритмічності виробництва можна за допомогою коефіцієнта ритмічності випуску продукції К Він визна­чається діленням суми фактичного випуску' продукції за добу, декаду, місяць, квартал в межах плану на суму планового випуску' за той же період:

.. п_п ' (15.2)

де О_фпз- фактичний випуск продукції за відповідний період у межах
планового завдання;

О_п -планове завдання за відповідний період часу.

15.2. Зміст, завдання, структура і система оперативно-

виробничого планування

із важелів ефективного управління виробництвом виступає

оперативно-календарне планування та регулювання виробництва.
Оперативно-виробниче планування (ОВП) - цс система заходів, спрямо-
ваних на конкретизацію техніко - економічного плану у часі та просторі.

Оперативне планування складається з календарного планування та оперативного регулювання ходу виробництва або диспетчерування. Календарне планування це деталізація річного плану виробництва продукції підприємством за строками запуску-випуску кожного виду продукції і своєчасне доведення цих показників до кожного основного цеху, а всередині нього - до кожної виробничої дільниці і робочого місця. Воно охоплює також і оперативний облік (ручний або автоматизований) виконання змінно-добових завдань і місячної виробничої програми робітниками, бригадирами, колективом дільниці.

Одним

І 'І'І ПІІМПЦІН ІІИІ X X>11ИЦ І П. І

()і іера пінно-виробниче планування виступає складовою частиною

нііу і...... ьозаводського планування і має вирішувати такі завдання:

І) легалізація та розподіл виробничої програми за місцем і часом їх вико­нання. Вирішення цього завдання повинно забезпечити рівномірне завантаження технологічного обладнання, виробничих площ, робочої сили, дотримання встановлених договорами строків постачання готової продукції; конкретизація та доведення планових завдань до цехів, дільниць, бригад, робочих місць та строків виконання цих завдань,

.’) розробка нрої і»сс і ції 11 їх календарно-планових нормативів;

<) забезпечений робочих місць сировиною, матеріалами, заготівками, деталями, оснащенням, пристроями, інструментом;

4) складання графіків рум предметі праці у часі і просторі і а доведення їх до виконавців;

5) координація роботи взаємопов'язаних цехів, дільниць, бригад, робочих місць;

6) контроль та регулювання ходу виробництва.

До системи виробничо-господарської діяльності підприємства входять такі об'єкти планування:

1) виробництво товарної продукції;

2) технічна підготовка виробництва;

3) допоміжні виробництва;

4) матеріально-технічне забезпечення підприємства;

5) праця, кадри і заробітна плата;

6) фінансова діяльність.

Усі перераховані об’єкти планують окремо, вони є самостійними ланками підприємства, але взаємопов'язані між собою. їх діяльність спряиована на виконання головного завдання підприємства - провад­ження господарської діяльності підприємства, з метою отримання при­бутку для задоволення соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу й інтересів власника майна підприємства. Централь­ним об’єктом планування є плану вання виробництва основної (товарної) продукції. Призначення всіх інших ланок - своєчасне забезпечення у достатній кількості основного виробництва засобами виробництва, матеріальними, трудовими та грошовими ресурсами

Планування виробничої діяльності підприємства поділяється на техніко-економічне (ТЕП) та оперативно-виробниче (ОВП), які взаємо­пов'язані між собою.

Тема 15. Організація оперативно-виробничої та ритмічної роботи підприємства

Змістом OBI І є: І) встановлення місця та часу виготовлення продукції;

2) врахування фаісі і їм мого ходу вироб...... процесу ') визначення від­

хилень від раніше доведеної о п за ну І) регулювання хол s виробництва.

ОВІ1 є складною органі іацніпо-нлановою системою, яка включає функціональну, поелемсніп\ і.і органі іацпін\ мідсіїгісмм ‘функціо­нальна підсистема реалі їм функції у правління на рівнях к рархїі на рівні управління підприємством організація руху предметів праці в межах року, кварталу, місяця, на рівні управління цехом в межах кварталу, місяця, т ижня (декади), па рівні управління виробничою дільницею - в межах місяця неділі (декади), доби, зміни і погодинно (для конвеєрів).

Поелементний склад ОВП змінюється залежно від складу і кваліфі­кації управлінського персоналу, математичного забезпечення завдань планування, кількості комплексів технічних засобів, структури кален­дарно-планових нормативів та планово-облікових одиниць, і змісту планово-облікової інформації

В організаційному плані ()I IB викопує свої функції через виробничо- диспетчерські відділи (ВДВ) підприємств, виробничо-диспетчерські бюро (ВДІ>) цеху іа виробничо-управлінського персоналу дільниці.

OBI І охоплює такі види планування та діяльності:

І) об'ємне планування:

2) оперативно-календарне планування (розрахунок календарно-пла­нових нормативів);

3) оперативне регулювання (облік, контроль і диспетчеризація).

У процесі об'ємного планування проводять розподіл річної вироб­ничої програми підприємства в об'ємному (натуральному і трудовому) вираженні між цехами та дільницями на плановий період відповідно до наявних матеріальних і трудових ресурсів. У процесі доведення до цехів та дільниць річної виробничої програми необхідно забезпечити рівномірне завантаження обладнання й робітників у всіх цехах і дільни­цях та досягти виконання основних показників техніко-економічного планування (ТЕГ1).

Оперативно-календарне планування є продовженням та розвитком об'ємного планування. І la цьому етапі об'єктами планування висту пають окремі вироби, складальні одиниці, деталі і деталеоперації. Оперативно- календарне планування базується на таких календарно-планових нормативах:

1) розміри і періодичність (ритми) партій (серій) деталей, складальних одиниць та виробів;

(>) Ч.1111 І. II ||«| 11ИІ X>(>11ИЦ І Неї

©

ірпваліеть виробничих циклів, випередження запусків та випусків партій деталей і складальних одиниць;

Ч заділи (незавершене виробництво).

Оперативно-календарне планування (ОКП) здійснюється як на завод­ському; так і на внутрішньоцсховому рівні. До завдань заводського ОКП входить розрахунок кількості й часу передачі планових позицій з цеху в цех за місяцями і кварталами. До завдання внутрішньоцехового ОКП входить визначення місця і строків початку та закінчення обробки кожної деталі, а також складання календарного плану-графіка роботи виробничих дільниць

(поіоковп.х іа ашоматичіїнх....... й) цеху на місяць, тиждень (декаду), добу,

зміну.

Оперативне регулювання виконує функції обліку, контролю і диспет­черизації виробництва Воно повинно відповідати гаким вимогам: забез­печувати єдність показників планування іі обліку, достовірність, своє­часність, багаторазовість використання отриманої, переданоїта зафіксованої інформації. Під час регулювання ходу виробництва необхідно навести відхилення від плану і відновити графік виконання виробничого завдання. Корегування плану-графіка здійснюють традиційними методами (досвід та інтуїція).

Оперативно-виробниче планування повинно забезпечити ефективне функціонування виробничого процесу, сприяти досягненню високих кінцевих результатів.

На промислових підприємст вах використовують різні системи опера- тивно-виробничого планування. Найбільшого поширення в машинобуду­ванні набули такі системи: машинокомплектна, комплектно-вузлова, комплектно-групова, подстальна. Всі вони відрізняються між собою пла­ново-обліковою одиницею, в ролі якої можуть бути використані вироби, вузли, комплекти деталей, деталь, технологічні операції і замовлення.

Вибір системи ОПВ визначається ткими факторами: типом вироб­ництва, обсягами виробництва, серійністю продукції, її складністю, рівнем уніфікації деталей та вузлів, формою внутрішньозаводської спеціалізації та ін.

Критеріями оцінки ефективності функціонування ОВП є:

<=> ритмічна робота підприємства та рівномірний випуск продукції;

^ рівень використання засобів виробництва і робочої сили;

мінімальна тривалість виробничого циклу;

О мінімальні запаси незавершеного виробництва.

Тема 15. Організація оперативно-виробничої та ритмічної роботи підприємства

15.3. Оперативне регулювання виробництва

Оперативне управління та рп утопання ходу нпробпиц і на здійсню-

егься шляхом систематичного обліку і а контролю іа виконанням змінно-
добових завдані, і проведення іаходів що шкіндуюи. причини, які
порушують ритмічний хід виробництва

Через імовірнісниіі та с'тхастичниіі характер перебігу виробничого процесу на сучасному підприємстві завжди можливі відхилення фак­тичного стану виробництва в кожний конкретний момент часу від його розрахункових значень на ті ж періоди. Наявність таких відхилень у виз­начених межах - явище неминуче, оскільки у виробничих планах та графіках неможливо врахувати всі можливі стани елементів виробництва (засобів праці, предметів праці, робочої сили) та їх взаємозв'язків.

Успішне усунення відхилень від нормального ходу виробництва залежить від своєчасної інформації про відхилення та оперативності регу­лювання виробництва Саме це становить зміст діяльності диспет­черського апарату підприємства.

Диспетчеризація являє собою централізований контроль за ходом основного виробництва, безперервне оперативне його регулювання.

До завдання диспетчеризації входить систематичний контроль планів та графіків виготовлення продукції, координація роботи взаємопов'я­заних підрозділів підприємства, прийняття оперативних заходів з відвер­нення порушень ходу виробничого процесу та ліквідація наслідків цих порушень.

Для здійснення функцій диспетчеризації у складі виробничо-диспст- черського відділу (ВДВ) створюють диспетчерську службу. Головним завданням цієї служби є підтримання безперебійного та ритмічного ходу виробництва відповідно до заданого плану запуску-випуску продукції на всіх стадіях її виготовлення Основними принципами диспетчерування виробництва є: централізація, іїлановість, оперативність та профілактика відхилень від заданого графіка робіт

Централізація диспетчерської діяльності означає, що вона здійсню­ється з єдиного центру ВДВ, а розпорядження головного або змінного диспетчера підприємства є обов'язковими для всіх начальників цехів та відділів, всередині цеху - для всіх майстрів та працівників цехових служб.

Плановість диспетчерської діяльності означає, що її ведуть на основі місячного та змінно-добового планів, з дотриманням строків запуску-

і)|н.miі.іцін вироОництва

И1111 \ с к\ парттіі. постійно підтримуючи хід виробничого процесу V і.іданому ритмі і відповідно до заданого змінного плану.

Оперативність диспетчерської служби грунтується на конкретності керівництва, широкій поінформованості про стан роботи у будь-якій ланці підприємства, здійсненні систематичного контролю за ходом вироб­ничого процесу за графіком та вжитті ефективних і негайних заходів з ліквідації відхилень, що виникли від запланованого ходу робіт

І Ірофілактика відхилень - найважливіше завдання диспетчерської служби Ноно полягає в контролі якості змінно-добових планів, їх забез­печеності необхі тими матеріальними ресурсами, технологічним осна­щенням т а обладнанням, знаниям пропу скної можливості кожного вироб­ничої дільниці та їх слабких сторін, н розробці сукупності профілак­тичних заходів, які дозволяють виявити всі фактори, що ведут ь до відхи­лення виробництва від плану, та недопусканні появи таких відхилень.

Особливості організації диспетчерської служби значною мірою зале­жить від виробничої структури підприємства і типу виробництва.

На підприємствах одиничного та дрібносерійного виробництва основ­ними об’єктами диспетчерського контролю є строки виконання найважли­віших робіт за замовленнями та оперативна підготовка до виконання поточних завдань На підприємствах серійного виробництва основні об'єкти диспетчерського контролю строки запуску та випуску партій предметів праці, стан складських заділів га рівень комплектного забезпечення збиральних робі і Коїм роль здійснюється на основі гіланів- графіків роботи цехів та дільниць, міжцехових подач із врахуванням норм випередження.

У великосерійному та масовому виробництві основними об’єктами диспетчерського контролю є дотримання встановлених такт ів роботи потокових ліній та стан внутрішньолінійних і міжліиійних заділів. Контроль здійснюється на основі змінно-добових та годинних графіків роботи.

На підприємствах будь-якого типу виробництва обов’язковими об'єктами диспетчерського контролю є випуск товарної продукції у відповідно до встановлених планом об’ємів та строків, стан незавер­шеного виробництва, матеріально-технічне забезпечення виробництва.

Оперативне регулювання виробництва в масштабі всього підпри­ємства здійснює диспетчерське бюро, яке очолює головний диспетчер. Заводський диспетчерський апарат складається із змінних (чергових) диспетчерів та операторів, які за допомогою технічних засобів забез-

Тема 15. Організація оперативно-виробничої та ритмічної роботи підприємства

печують зв'язок з підрозділами підприємствами, а також фіксацію і

обробіток одержаної інформ;.......

Головним завданням дпепеїчереі.коі служби цеху <■ підтримання та додержання суворої календарної узгодженості рпиих елементів вироб­ництва відповідно до всі а повлек 11 \ планових завдань До складу диспетчерської служби цс\\ входять змінні гасіарпн чиспетчери {гідно змінно-добовим завданням вони підготовлюють \се необхідне для здійснення виробничого процесу на закріплених за ними дільницях. Змінні диспетчери ведуть поточне регулювання виробництва, контро­люють проходження деталей, які лімітують виконання плану на поточну добу, спостерігають за “вузькими” місцями виробництва і т. д.

Оперативність диспетчерського регулювання значною мірою підси­люється щоденними диспетчерськими нарадами, на яких визначається вихідна інформація для роботи всього диспетчерського апарату підпри­ємства на протязі поточної доби.

Сигнали та претензії цехів, розпорядження по ліквідації відхилень, оперативні завдання керівництва підприємства заносять у спеціальний диспетчерський журнал. У журналі реєструють усі відхилення від плану, які трапилися протягом зміни, нові термінові завдання; повідомлення від постачальників про затримання відправлення вантажів і разові дору ­чення, які необхідно виконати диспетчерському апарату. У кожному окремому^- випадку диспетчер в журналі робить помітку про вжиті заходи. Крім журналу, диспетчерська служба веде картотеку, в яку заносить заходи, здійснення яких забезпечить ритмічну роботу' підприємства.

Оперативний контроль за ходом виробництва виконується ВДВ на основі місячного плану та змінно-добових завдань, які в масштабі підпри­ємства готує головний диспетчер, у масштабі цеху начальник ПДБ. в масштабі дільниці - плановик-диспстчер

Робота диспетчера підприємства аналогічна роботі диспетчера цеху, але вона ведеться у більшому масштабі.

Для отримання інформації про хід виробничого процесу та всіх відхилень від плану-графіка диспетчерські органи використовують різні засоби зв’язку. До таких засобів належать телефонний, телеграфний, фототелеграфний, комп’ютерний та радіозв’язок.

Найбільш поширеним засобом спеціального диспетчерського теле­фонного зв’язку є диспетчерський комутатор, який має телефонні точки у всіх виробничих підрозділах. Використовується також пошукова, виклична та виробнича сигналізація, засоби відображення процесів

0|>ісіншцін нироЬниціва

виробництва га управління. До таких засобів належать диспетчерські пункти, промислове телебачення, контрольні дошки, картотеки та звуко­записувальна апаратура. У диспетчерській роботі також ефективно никористовуюєть фототелеграфну апарату ру для передачі різних текстів, таблиць, графіків, схем, креслень, рапортів, розпоряджень, звітів та іншої інформації.

Для безперервного диспетчерського контролю та регулювання роботи виробництва використовують диспетчерський пульт. Пульт обладнаний промисловою гелевізіиною установкою, яка дозволяє спостерігати як за нерухомими, гак і за швидко рухомими об'єктами заслабкого освітлення. В цеіп ралыті частині пульта розміщена станція диспетчерського зв'язку, яка забезпечує індивідуальний, груповий та циркулярний зв'язок, а також проведення диспетчерських нарад. Пульт має світлову пошукову сигналізацію, блок автоматизованого розрахунку й обліку випуску виробів на автоматичних лініях, апаратуру магнітного запису та звуко­підсилювальну станцію

Резюме

1. Ритмічна робота підприємства є важливою умовою раціонального використання живої праці і виробничих ресурсів. Неритмічна робота дезорганізує виробництво, спричиняє понад нормовані роботи, перевит­рати заробітної плати, зниження продуктивності праці та якості продукції.

2. Ритмічність роботи підприємства оцінюється коефіцієнтом ритмічності.

3. Ефективне управління виробництвом досягається за рахунок впровадження системи оперативно-календарного планування та регулю­вання виробництва. Оперативне планування охоплює календарне планування, оперативне регулювання (диспетчерування) ходу вироб­ництва та оперативний облік.

4. Оперативно-календарне планування є продовженням і розвитком об'ємного планування.

5. Диспетчеризація-це централізований контроль за ходом основного виробництва. До завдань диспетчеризації входить систематичний контроль планів та графіків виготовлення продукції, координація роботи взаємопов'язаних підрозділів підприємства. Функції диспетчеризації виробництва виконує диспетчерська служба у складі виробничо-

Тема 15. Організація оперативно-виробничої та ритмічної роботи підприємства

диспетчерського відділу. Голошиїм завданням диспетчерської служби є підтримання безперебійного га ритмічного ходу виробничого процесу.

Контрольні запитання

1. Суть та значення ритмічності виробництва.

2. Основні причини неритмічної роботи підприємства.

3. Показники ритмічності виробництва.

4. Завдання та структура оперативно виробничого планування.

5. Завдання диспетчеризації виробництва.

Дата добавления: 2015-09-29