Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей - здоров’я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому третьому стані – проміжному між здоров’ям та

Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей - здоров’я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому третьому стані – проміжному між здоров’ям та захворюванням. Організм бореться з захворюваннями, наслідки цієї боротьби залежать від величини резервів здоров’я.

Фактори: відтворення здоров’я, його формування витрата і відновлення

Відтворення здоров’я, або охорона і реалізація генофонду, народження здорового потомства, визначається багатьма біологічними, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров’я батьків, рівень їх загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності і родів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан рододопоміжної служби та сітки медико-генетичних консультацій. Багато природжених захворювань та вад розвитку зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними та іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. В цьому аспекті величезна роль належить стану навколишнього середовища і морально-етичним характеристикам майбутніх батьків. Доброзичлива порада медпрацівників може змінити рішення молодої сім’ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, важкохворих.

Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища.

В генотипі індивіду закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявилися у вигляді певних якостей організму і особистості, природних для біологічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, які визначаються власне способом життя та зовнішнім середовищем. Медпрацівник може істотно вплинути на спосіб життя індивіду.

Трьом рівням особистості (соматичному, психічному і соціальному) відповідають тир аспекти здоров’я – фізичний (соматичний), психічний і соціальний. Розвиток багатьох соматичних захворювань пов’язаний з негативним впливом ряду факторів внутрішнього і зовнішнього середовища - фактори ризику. поділяють на 2 групи:

фактори зовнішнього середовища (соціально-культурні) і внутрішні. До 1-ї групи належать такі фактори: забруднення зовнішнього середовища,малорухомий спосіб життя, психічно-емоційне перенапруження,нераціональне і незбалансоване харчування, шкідливі звички (куріння,вживання алкоголю, наркотиків). До 2-ї групи належить генетичний ризик, тобто спадкові захворювання і хвороби зі спадковою схильністю.

Серед факторів ризику основне місце займають психоемоційні переживання. реакція організму на стрес може бути місцевою або загальною. При дії стресового (надзвичайного) подразника активізується залоза внутрішньої секреції – гіпофіз, який при цьому збільшує секрецію адренокортикотропного гормона, який стимулює діяльність кори наднирків. Наднирки починають продукувати в крові у великій кількості різні гормони, завдяки яким організм адаптується (пристосовується) до нових умов. За деяких умов загальний адаптаційний синдром може стати причиною виникнення захворювань, оскільки викид гормонів іноді перевищує необхідний рівень, що завдає шкоди організму.

Багато захворювань мають спадкову природу. Сукупність генів, тобто генотип, одержаний від батьків, містить у собі як нормальні, здорові гени, так і патологічні змінені. Крім того, протягом життя людини можуть відбуватися зміни в генах – мутації. Все це являє собою генетичний ризик.

Спадкове захворювання найчастіше є наслідком випадку, коли обоє практично здорові батьки несуть у прихованому стані однаковий дефект генетичного матеріалу, про який вони не знають.

Серед спадкових захворювань розрізняють хромосомні хвороби, спадкові захворювання обміну речовин, порушення імунітету, захворювання з переважним ураженням ендокринної та нервової систем, хвороби крові та ін.

Фізичне здоров'я людини - це не тільки відсутність хвороб, але і певний рівень фізичної підготовленості та функціонального стану організму. Основним критерієм фізичного здоров'я людини слід вважати його енергопотенціал, тобто можливість споживати енергію з навколишнього середовища, накопичувати її і мобілізувати для забезпечення фізіологічних функцій. Чим більше організм може накопичити енергії, а також чим ефективніше її витрачання, тим вище рівень фізичного здоров'я людини.

основним показником аеробних можливостей організму є величина споживаного кисню в одиницю часу (максимальне споживання кисню - МПК). Відповідно, чим вище показник Максимального споживання кисню, тим більшим фізичним здоров'ям володіє людина.

Рухова активність - не тільки особливість високоорганізованоїживої матерії, але і в найбільш загальній формі-формі руху матерії --необхідна умова самого життя.

Сучасні побутові умови (особливо у міських умовах), також значно зменшують фізичне навантаження людей і все це разом створює недостачу рухів, приводить до гіподинамії.

В результаті гіподинамії може порушуватись нормальний хід фізичного і нервово-психічного розвитку дітей, не формується достатня м'язова і розумова працездатність, послаблюються захисні сили організму до дії факторів зовнішнього середовища, погіршується стан здоров'я. Саме фізична культура і спорт здатні у найкращій формі компенсувати дефіцит рухів, запобігти негативним наслідкам гіподинамії, раціоналізувати спосіб життя людини.

Фізична активність є головним стимулятором практично всіх фізіологічних функцій організму, запорукою нормального розумового і фізичного вдосконалення людини. Фізичні вправи сприяють розвитку опорно-рухового апарату, центральної нервової системи і внутрішніх органів. достатня рухова активність є необхідною передумовою гармонійного розвитку організму і особистості дітей. Встановлено також, що спільна рухова активність школярів знижується від молодших класів до старших, причому вона в різних навчальних чвертях не однакова. Особливо мала фізична активність дітей взимку.

В цілях подолання негативного впливу гіподинамії необхідно, перш за все, сприяти широкому раціональному застосуванню ігор і фізичних вправ в проміжку між уроками та під час Виконання домашніх завдань.

Гіпокінезія - це обмеження рухового навантаження, а гіподинамія — зменшення м'язових зусиль. Для різних спеціалістів в одних умовах більш характерна гіпокінезія, а в ряді випадків вона супроводжується гіподинамією (перебування в замкнутому приміщенні малого об'єму, малорухомий спосіб життя).

Немає жодного органу, на якому б не позначалася шкідлива дія гіпокінезії.

Гіпокінезія, згідно з рішенням ВООЗ, розцінюється як фактор ризику серцево-судинних захворювань, нервової системи, прискорення процесу фізіологічного старіння. Недолік рухової активності знижує реактивність організму, збільшує вплив негативних емоцій на здоров'я людини, знижує робоче напруження нижче оптимального і погіршує професійну діяльність та працездатність.

Головними прикметами стану, пов'язаного з гіпокінезією, вважаються: зменшення енергообміну, розвиток детренованості серцево-судинної та дихальної систем, перевага гальмівних процесів в корі головного мозку, ослаблення її регуляторних функцій. Такі зміни стану організму супроводжуються порушенням сну, підвищеним стомленням, ослабленням пам'яті, збільшенням кількості помилок, зниженням ефективності та безпеки професійної діяльності.

Загартовування організму — це формування й удосконалювання функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету організму, що в остаточному підсумку приводить до зниження «простудних» захворювань. Причому загартовування дітей дає подвійний позитивний результат — зниження їх захворюваності і підвищення корисної зайнятості батьків на виробництві, що має не тільки соціальне, але й істотне економічне значення.

Загартовування найчастіше розглядається як процес пристосування організму до мінливих умов погоди і клімату. Але говорячи про загартовування як засобі фізичного виховання, мається на увазі не тільки пристосування організму, що відбуває під впливом несприятливих умов, а і як свідоме застосування у визначеній системі заходів, що підвищують опірність організму, що виховують здатність швидко і без шкоди для здоров'я застосовуватися до різних умов зовнішнього середовища. Загартовування варто починати із самого раннього дитинства і продовжувати протягом усього життя видозмінюючи форми і методи його застосування в залежності від віку. Оздоровче значення повітряних, сонячних ванн, водяних процедур безсумнівне.

У фізіоло­гічному відношенні загартування розглядають як адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.

Загартуван­ня підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє фор­муванню позитивних психофізіологічних реакцій.

Під час проведення загартувальних процедур слід враховувати такі принципи: поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартувального чинника), систематичність (проводити процедури регулярно за визначеною системою), комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, на­приклад, повітря і води), індивідуальний режим (характер, інтен­сивність і режим загартування повинні враховувати індивідуальні особливості людини: вік, стать, стан здоров'я тощо.

Гігієнічний масаж проводиться для підвищення або підтримання життєвого тонусу організму на належному рівні, зміцнення здоров'я, профілактики захворювань. Він застосовується у формі загальних, приватного й самомасажу. Найбільш корисний гігієнічний самомасаж вранці, хоча його можна виконувати в будь-який час дня. Завдання ранкового гігієнічного масажу - допомогти організму перейти від стану сну до стану неспання.

Під впливом гігієнічного масажу збільшується потік імпульсів від різних рецепторів шкіри, м'язів, зв'язок в ЦНС, що сприяє швидкому підвищенню збудливості останньої, глибше стає дихання, посилюється мобілізація крові з депо, значно прискорюється відтік лімфи, підвищується еластичність м'язів, поліпшуються інші функції організму.

На загальний гігієнічний масаж відводиться приблизно 40 хв, які розподіляються наступним чином: масаж спини і шиї - 7 хв, рук - 10-12, - області тазу - 3, ніг - 14, грудей і живота - 4 хв.

Починають масажувати зі спини, шиї, потім масажують руки, ноги, груди, живіт. Важливо відзначити, що в гігієнічному масажі всі прийоми виконуються з меншою силою впливу. З гігієнічною метою можна застосовувати і апаратний масаж. При цьому тривалість процедури загального масажу становить 20 хв (спина - 4 хв, руки - 5, область тазу - 3, ноги - 1, груди - 1 хв).

Гігієнічний масаж, як правило, завершують водної процедурою.

В основу розробленої системи закладені показники фізичного розвитку (ріст, маса тіла, життєва ємність легень, кистьова динамометрія), стан серцево-судинної системи в спокої і у відновному періоді після дозованого фізичного навантаження. Експрес-скринінг заснований на залежності між загальною витривалістю, об'ємом фізіологічних резервів і проявом економізації функцій кардіореспіраторної системи (Г. Л. Апанасенко, 1985).

Критерієм резерву та економності функцій серцево-судинної системи є час відновлення частоти серцевих скорочень (ЧСС) до вихідного рівня після дозованого фізичного навантаження (20 присідань за 30 секунд) і подвійний добуток у спокої, величина якого визначається за формулою (Д. М. Аронов і співав., 1982):

Оцінка рівня фізичного здоров'я (Г.Л. Апанасенко) - у стані спокою вимірюються такі показники: ЖЄЛ, ЧСС, артеріальний тиск, маса тіла, зріст, динамометрія кисті. Необхідно провести тестування (проба Руф'є).

Життєвий індекс розраховуеться за формулою:

ЖЄЛ

Життєвий індекс = --------------------------- (мл/кг)

маса тіла

де ЖЄЛ - життева емність легких, мл; МТ - маса тіла, кг.

Примітка:

МТ - маса тіла,

ЖЄЛ - життєва ємність легень,

ДК - динамометрія кисті,

ЧСС - частота серцевих скорочень,

АТС - артеріальний тиск систолічний,

Специфіка виду спорту накладає свій відбиток на організм спортсмена. Це виявляється як у своєрідності зовнішньої форми, пропорції тіла, так і певних змінах серцево-судинної, дихальної систем, опорно-рухового апарату.

Оцінка фізичного розвитку методом індексу:

Прогнозні моделі гармонійності фізичного розвитку хлопчиків 10-17 років

1. Обхват плеча (розслабленого) = 0,0598 х ДТ + 0,7133 х МТ - 0,0028 х Мт х ДТ 1,2 см;

2. Обхват стегна = 0,1453 х ДТ + 1,0155 х Мт - 0,0039 х ДТ х МТ ± 2 см;

3. Обхват талії = 0,0012 х ДТ² + 2,5543 х Мт - 0,0112 х ДТ х МТ ± 3 см;

4. Сила кісті = 0,2115 х ДТ + 0,2602 х Мт - 0,1658 х ОТ х МТ ± 3 кг;

5. ОГК = 0,01 х ДТ + 84,7 ± 2,5 см,

Де: ДТ - довжина тіла, см; МТ - маса тіла, кг; ОТ - обхват талії, см; ОГК - обхват грудної клітини, см.

Прогнозні моделі гармонійності фізичного розвитку

дівчат 10-16 років

1. Обхват плеча (розслабленого) = 0,1749 х ДТ - 5,7073 ± 1,2 см;

2. Обхват стегна = 0,457 х ДТ - 24,81 ± 2,0 см;

3. Обхват талії = 0,3204 х ДТ + 12,09 ± 3,0 см;

4. Маса тіла = 0,8008 х МТ - 78,509 ± 4,0 кг;

5. Сила кісті = 0,3158 х МТ + 4,5448 ± 3,0 кг;

ОГК = 0,16 х ДТ + 62,0 ± 2,5 см.

Дата добавления: 2015-08-29