Центральна спілка споживчих товариств України

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

(УКООПСПІЛКА)

Івано-Франківський фінансово-комерційний кооперативний коледж

ім. С.Граната

Розглянуто та затверджено на засіданні

циклової (предметної) комісії гуманітарних

та соціально-економічних дисциплін

Протокол № 1 від 29.08.2014р.

Голова циклової (предметної) комісії

_____________ Т.П.Хрептик

Спеціальності: 5.03050701 Маркетингова діяльність

5.14010202 Ресторанне обслуговування

5.050120201 Обслуговування комп’ютерних систем

та мереж

5.05010301 Розробка програмного забезпечення

5.03051001 Товарознавство і комер­ційна діяльність

Дисципліна: «Культурологія»

Лекція 10

Лекція-презентація

Тема 9. Етнічні культури в умовах глобалізації

Навчальна мета: ознайомити студентів з культурою Новітнього Часу, проаналізувати етнонаціональні особливості України.

Виховна мета: формувати особистість високого рівня культури та інтелекту.

Розвивальна мета: показати необхідність вивчення дисципліни «Культурологія» для підвищення рівня інтелекту.

План

1. Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище.

2.Культура на порозі ХХІ ст. Культура і глобальні проблеми сучасності.

3.Провідні пріоритети етнонаціональної політики України.

4.Глобалізм і культура: проблеми протистояння. Глобалізація як засіб розв'язання негативних наслідків епохи модерну.

Технічні засоби навчання:

· Інтерактивна дошка

· Мультимедійний проектор

· Персональний комп’ютер

Наочність:

· Тематична презентація в Power Point.

· Опорний конспект до лекції №10.

Міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечувані: Всесвітня історія. Світова література. Філософія. Соціологія. Етика ділового спілкування. Психологія.

Література

1.Бокань В.А. Культурологія. - К.: МАУП, 2000.

2.Піча В.М. Культурологія. - Львів: «Магнолія плюс», 2006.

3. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура. - К., 2003.

Викладач ___________ Мах О.Б.

1. Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище.

Етнос (грец. ethnos) дослівно перекладається з давньогрецької мови як "негрек", "чужинець", "ідоловірець". Етимологічно воно означає стадо, група (натовп) людей, народ,плем'я, рід, іноземне плем'я і т.п. З V ст. до н.е. його використовували у значенні "плем'я негрецького походження", "народ негрецького походження". Себе греки позначали словом "демос" (народ) і відрізняли від негреків тим, що останніх іменували "етносом". У такому значенні римляни ввели слово "етнос" у латинську мову. У зв'язку з його латинізацією з'явився прикметник "етнічний" (ethnicos), що вживався у значенні "нехристиянський", "язичницький". Нині термін "етнос" став науковим поняттям, є еквівалентом давньогрецького слова "демос" (народ) у значенні специфічної міжпоколінної історико-культурної і природної, усвідомленої людьми спільноти. Щоб підкреслити саме таке його значення, інколи поєднують обидва слова у словосполученні "етноси-народи". Нині поняття "етнос" вживається як науковий термін для означення всіх історичних типів етнічних спільнот від племен до сучасних націй.

Якнайповніше еволюційний ланцюжок можна зобразити так: рід → плем'я

→ союз племен → народність → народ → нація.

Рід, плем'я, союз племен, народність, Нація - це історичні типи етнічних спільнот; стадії Етносу; людська спільність; це соціокультурні утворення історичних спільнот людей. Нація – результат еволюційного процесу Етносу, вінець еволюції Етносу, соціокультурне оформлення Етносу.

Часто етнос визначають як міжпоколінну групу людей, об'єднану тривалим спільним проживанням на певній території, спільною мовою, культурою і самосві-домістю. Поняття етносу, як категорії, що узагальнює ознаки етнічних спільнот на всіх етапах історії людства, розроблялося переважно в російській, радянській і пострадянській етнографії. У російській етнології термін «етнос» уживається майже у всіх випадках, коли мова йде про народ і навіть націю.

2.Культура на порозі ХХІ ст. Культура і глобальні проблеми сучасності.

На порозі ХХІ століття в суспільній свідомості все більше стверджується думка про те, що людство перебуває на крутому переломі.

Свідчення цього - не лише катаклізми нашого століття (дві світові війни,
ряд революцій, в ході яких відбилася мерзотна жорстокість, руйнування
загальнолюдських цінностей, соціальний, моральний, економічний та
інтелектуальний хаос, різного роду геноцид до цілого ряду народів та
ін.), але й глобальна криза суспільства, показником якої є екологічна
катастрофа, що насувається, вичерпання ресурсів, наркоманія й т. ін.
Цілком зрозуміло, що користуються популярністю книги В. М. Массона, Л.
М. Гумільова, Н. Я. Данилевського, Л. Февра, К. Ясперса, П. Сорокіна,
А. Тойнбі та Н. М. Моїсеєва, присвячені смислу історії, її характеру,
природі різних цивілізацій і культур, їх долям. В них викладено роздуми
про долі майбутніх цивілізацій, робляться спроби осмислити глобальну
кризу культури як народження нової цивілізації з притаманними їй
цінностями та ставленням до світу.

Криза західного суспільства детально проаналізована іспанським
філософом Х. Ортегою-і-Гассетом в його відомій книзі "Повстання мас",
присвяченій тривожній європейській суспільній ситуації, яка склалася в
20-30-ті рр. ХХ ст. Оцінюючи підсумки минулого століття, філософ вважає,
що він приніс людству величезні корисні завоювання. Головні з них -
перемога політичної демократії та парламентаризму, небачений в жодній з
минулих епох розвиток техніки. На початку ХХ ст. з усією очевидністю
виявилося, що він створює нову, не схожу з ХІХ ст. історичну ситуацію,
різко відмінну від минулих віків світової історії.

Найбільш наочний та очевидний показник історичного зрушення, що
відбулося, видно у величезному збільшенні маси людей. Минулий вік не
тільки сприяв розвиткові науки й техніки, але в декілька разів збільшив
населення планети, особливо великих міст. Створивши нові, майже безмежні
джерела багатства й комфорту, він дав великій масі людей відчуття
легкості життя, позбавив її моральної вимогливості до себе, почуття
відповідальності перед сучасним та майбутнім, поваги до праці й
традиційних норм суспільної моралі. Цей історичний феномен Х.
Ортега-і-Гассет називає "повстанням мас", підкреслюючи й корисні (нові
блага, більший комфорт, посилення культурного обміну та т. ін.), і
досить негативні сторони, що свідчать про глибоку історичну кризу, яку
переживає сучасне людство.

Слід відзначити, що людина маси - господар сучасного життя, це
людина-власник, позбавлена будь-якого почуття гідності, вона цілком
задоволена, благополучно живе як всі, відчуваючи себе посередністю. Тому
людиною маси може бути й аристократ, і фабрикант, і чиновник, і
самозадоволений цеховий вчений-спеціаліст. Бо людиною маси її робить не
соціальна належність до певного суспільного класу - нижчого чи вищого,
не місце в існуючій ієрархії, а глибока психологічна посередність, що
народжена звичкою до комфорту, втратою позитивної моральної орієнтації.

Глобальні проблеми сучасності

Весь комплекс глобальних проблем можна згрупувати навколо трьох фундаментальних напрямків розвитку, що описують спосіб існування індивідів у світі. Це взаємозв'язки:
1. "людина - техніка",
2. "людина -культура",
3. "людина - природа".

Дві групи глобальні проблеми сучасності:

Перша група - Проблеми, що загрожують існуванню всього людства:
1. Запобігання термоядерній війні;
2. Запобігання забрудненню оточуючого середовища;
3. Запобігання виникненню нових епідеміологічна небезпечних хвороб.

Друга група - Проблеми, вирішення яких забезпечує прогресивний розвиток людства:

1. Непоновлюваність сировинних запасів;

2. Демографічний вибух;

3. Голод;

4. Використання ресурсів світового океану;

5. Подолання економічної відсталості країн;

6. Використання альтернативних джерел;

7. Освоєння космосу;

8. Перебудова міжнародних відносин.

Оскільки глобальні проблеми визначають майбутнє людства, то методологічно правильно буде вияснити, що собою являє індивід в новому соціокультурному полі початку XXI ст. Вивченням сутності людини займалися різні науки.

Однак, перш ніж відповісти на питання про роль культури у структурі сучасних глобальних проблем, слід уяснити концептуальні засади самого питання.

А. Насамперед, глобальні проблеми не породжені природою - вони продукт діяльності людини.

В. Культура як феномен буття і самореалізації індивідів сприяла поступовому формуванню глобальних проблем.

С. Без людини культура мертва, а її матеріальні цінності стають елементами ландшафту обезлюдненої планети.

В той же час чим швидше розвивається історія, чим більше соціальне значущих змін відбувається в одиницю часу, тим помітнішими є відмінності між поколіннями, тим складнішими стають механізми трансформації культури від одних поколінь до інших, тим вибірковішим є ставлення нових поколінь до культурних надбань попередніх.

Усвідомлення значущості глобальних проблем сьогодні не забезпечує вирішення їх завтра. Отже, чи дійсно культура може стати як необхідною, так і достатньою умовою оптимального розвитку соціотехносфери? Ця гіпотеза близька за формою (але не за змістом) до тези "Краса спасе світ". Однак історія XX ст. свідчить про протилежне. Світ системно знищує залишки "краси". Насамперед, культура - це все, що створено людством протягом усієї своєї історії. Цим ми окреслюємо її структуру, а не зміст. Терміни "культурна людина", "культурна держава" чи "соціальна спільнота" фіксують статичні параметри оволодіння цих суб'єктів надбаннями культури. Однак це не значить, що надбання культури (такі, як гуманізм, миролюбність, збереження пам'яток культури тощо) оволоділи свідомістю суб'єктів.

Тоді і тільки тоді, коли культура оволодіє свідомістю людей, а культурність стане нормою співжиття індивідів, вона стане як необхідною, так і достатньою умовою розв’язання глобальних проблем.

Культура - це насамперед прогресивний розвиток людства. Глобальні проблеми є наслідком культурного розвитку і одночасно виступають його гальмом. Культурний процес як самодостатній самооптимізується через систему зворотних зв'язків, які виконує індивід чи індивіди. Останні саморегулюються в планетарному соціокультурному полі. З точки зору теорії систем таке утворення самодостатнє для кореляції тих чи інших флуктуацій, якими є глобальні проблеми ХХ-ХХІ ст. Однак академік В.І. Вернадський не випадково зазначав, що людство з його прискореним темпом розвитку – це "нова небувала геологічна сила". Людина - суб'єкт її лідерства і бере на себе не лише моральну, а й правову відповідальність як по відношенню до власного життя, так і до всього сущого на планеті Земля.

3. Провідні пріоритети етнонаціональної політики України.

Етнонаціональна політика і та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин:

1. безумовне визнання права кожного етносу, етнічної групи на самовизначення на основі демократичного вибору й плюралізму;

2. пріоритет загальнолюдських вартостей над національними і класовими, а інтересів особистості - над етнічними;

3. визнання за кожним громадянином незалежно від національності права вільно користуватися всіма свободами, проголошеними Загальною декларацією прав людини.

4. неприпустимість виникнення відцентрових тенденцій народів України, всебічний розвиток етносів, що населяють її територію;

5. збереження цілісності України як динамічної багатонаціональної держави;

6. відтворення і забезпечення умов для нормального розвитку національних меншин;

7. неухильне і безумовне забезпечення прав кожної людини незалежно від національності, неприпустимість будь-яких порушень правових норм і законів;

8. розвиток культурних традицій та інтересів усіх етнонаціональних груп населення, які проживають в Україні.

§ оптимальне поєднання і гармонізація інтересів нації й етнічних груп, що її утворюють;

§ вироблення таких форм співпраці, за яких кожний етнос був би зацікавлений у їх розвитку як основи власного добробуту;

§ створення умов для забезпечення економічної та політичної самостійності, суверенітету регіонів з компактним проживанням одного чи кількох етносів;

§ забезпечення ефективної взаємодії центральних і місцевих органів управління на основі принципів демократії і плюралізму;

§ вироблення моделі самоврядування в етногеографічних регіонах;

§ забезпечення умов для вільного розвитку мов, етнокультурної автономії (якщо ця вимога висувається) для етносів, які складаються з єдинодержавних громадян;

§ зміцнення правових гарантій культурно-етнічних спільнот, які не мають адміністративно-територіального статусу;

§ здійснення заходів щодо збереження середовища проживання, відтворення умов для нормального розвитку етносів, у тому числі нечисельних, соціально-політична реабілітація та адаптація депортованих етносів.

§ запобігання дестабілізації міжетнічних відносин;

§ захист етнічних груп (національних меншин), при чому етнічні групи, які мешкають у кожній розвиненій країні, правильніше було б кваліфікувати не як національні меншини (тим більше, що до них зараховують навіть групи, які налічують мільйони чоловік, як це ми бачимо з росіянами в Україні), а як частину нації, етнічні спільноти, що мають специфічні соціокультурні й політичні інтереси в межах певного національно-державного утворення.

За даними ЮНЕСКО, у світі налічується 4 тисячі етносів, з яких лише 800 досягай стадії нації. Націй, які налічують 10 млн. чоловік, лише 67. Серед найбільших націй світу китайці, які становлять 934,0 млн., хіндустанці - 180,5, американці - 172,2, росіяни - 138,6, араби - 133, японці - 115,7 млн. та ін. Водночас понад 3 тис. етносів ще не досягли такої стадії розвитку, переважна більшість з них надто малочисельна.

Україна теж належить до багатонаціональних країн. В Україні у грудні 2001 року проводився Всеукраїнський перепис населення, згідно з яким станом на 5 грудня 2001 року її населення налічувало 48 457 тис. осіб, що становить 94,2% у порівнянні з 1989 роком (51 452 тис. осіб). Склад населення за національною ознакою ілюструє таблиця.

Національність			2001 у порівнянні з 1989 (%)
Українці	37 429.4	37 541.7	100.3
Росіяни	11 35 4.7	8 334.1	73,4
Білоруси	439.9	275,8	62.7
Молдавани	324.5	258.8	79.7
Кримські татари	46.8	248.2	в 5,3 рази більше
Болгари	233.8	204.6	87.5
Угорці	183.1	156.8
Румуни	134.8
Поляки		144.1	65.8
Євреї	488,4	103.6	21.3
Вірмени	55.5	99.9	в 1, 8 рази більше
Греки	98,4	91,5	96.9
Татари	88.8	73.3	84.4
Цигани	47.9	47.8
Азербайджанці	36.9	45.2	122.2
Грузини	23.5	34.2	145.3
Німці	37.8	33.3
Гагаузи	31.9	31.9	99.9
Інші	211.1	177.1	83.9

За матеріалами газети „Урядовий Кур'єр”, № 244 за 2002 р.

---

Дата добавления: 2015-08-29