Вступна частина Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну

Вступна частина
Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення Р. Могендовича про моторно-вісцеральні рефлекси показало взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м'язів і вегетативних органів. В результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі важкої фізичної праці, що призводить до розладу регуляції діяльності серцево-судинної та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз і ін.)
Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна "доза" рухової активності. У зв'язку з цим виникає питання про так звану звичну рухову активність, тобто діяльності, що виконується в процесі повсякденної професійної праці і в побуті. В економічно розвинених країнах за останні 100 років питома вага м'язової роботи як генератора енергії, використовуваної людиною, скоротився майже в 200 разів, що привело до зниження енерговитрат на м'язову діяльність. У зв'язку з цим для компенсації недоліку енерговитрат в процесі трудової діяльності сучасній людині необхідно виконувати фізичні вправи з витратою енергії не менше 350 - 500 ккал на добу (або 2000 - 3000 ккал в тиждень).
За даними Беккера, в даний час тільки 20% населення економічно розвинених країн займаються досить інтенсивним фізичним тренуванням, що забезпечує необхідний мінімум енерговитрат, в інших 80% добова витрата енергії значно нижче рівня, необхідного для підтримки стабільного здоров'я. Різке обмеження рухової активності в останні десятиліття призвело до зниження функціональних можливостей людей середнього віку.

Механізм захисної дії інтенсивних фізичних вправ закладений в генетичному коді людського організму. Скелетні м'язи, в середньому складові 40% маси тіла (у чоловіків), генетично запрограмовані природою на важку фізичну роботу. «Рухова активність належить до основних чинників, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової та серцево-судинної систем», - писав академік В. В. Парин (1969).
М'язи людини є могутнім генератором енергії. Розрізняють загальний і спеціальний ефект фізичних вправ, а також їх опосередкований вплив на чинники ризику. Найбільш загальний ефект тренування полягає у витраті енергії, прямо пропорційній тривалості і інтенсивності м'язової діяльності, що дозволяє компенсувати дефіцит енерговитрат. Спеціальний ефект оздоровчого тренування пов'язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи.
Недостатня рухова активність і брак кальцію в їжі погіршує стан опорно-рухового апарату. Найбільш часто зустрічаються такі захворювання, як артрит, артроз, остеопороз, порушення постави, сколіоз.
У своєму рефераті я хотів би докладніше розглянути скаліоз, як найбільш часто зустрічається захворювання опорно-рухового апарату, і в наслідок чого сильно впливає на стан здоров'я людини. Сколіоз зустрічається набагато частіше, ніж думають. За статистичними даними, у 40% обстежених учнів старших класів виявлено порушення статики, яка потребує лікування. Назва сколіоз отримує за рівнем вигину: шийний, грудний або поперековий і відповідно опуклої сторони викривлення.

Розділ 1. Захворювання опорно-рухового апарату та їх причини
1.1 Захворювання опорно-рухового апарату
Що таке захворювання опорно-рухової системи? Опорно-рухова система складається з кісток, зв'язок, хрящів і сухожиль. Вона забезпечує структурну фортецю нашого тіла, вертикальне положення, захищає внутрішні органи від ушкоджень. Опорно-рухова система є сховищем мінеральних речовин. Кістки бувають довгі (в руках і ногах), короткі (колінна чашка, кісточка, зап'ястя), плоскі (череп, ребра, грудна клітка, лопатки). Міцність опорно-рухового апарату знижується через погане харчування, вживання великої кількості цукру, відсутність належної фізичного навантаження. Сприяє цьому і гормональний дисбаланс. Вживання кави і напоїв з високим вмістом фосфорної кислоти веде до втрати кальцію та формування остеопорозу, при якому збільшується швидкість резорбції (розсмоктування) мінеральних речовин кісток. Кісткова тканина - жива частина організму, постійно бере участь в обміні речовин, що отримує мінеральні елементи. Як і інші клітини нашого організму, вона постійно оновлюється.
У залежності від кількості складових опорно-рухового апарату існує велика кількість його захворювань. Захворювання суглобів включають різноманітні форми ураження опорно-рухового апарату (кісток, суглобів, м'язів, навколо суглобових м'яких тканин), системні захворювання, що протікають з ураженням суглобів (ревматизм, системний червоний вовчак та ін), ревматоїдний артрит, туберкульозний, сифілітичний, гонорейний та інші артрити інфекційного походження, псоріатичний артрит, метаболічний артрит. Групу дистрофічних захворювань суглобів становлять деформуючий остеоартроз, остеохондроз, деформуючий спондильоз, остеохондропатії.
Захворювання хребта. Хребет - частина скелета, що складається із сполучених між собою хребців; служить органом опори та руху тулуба, шиї та голови, захищає знаходиться в хребетному каналі спинний мозок. Захворювання хребта нерідко супроводжуються його деформаціями. Викривлення у сагітальній площині називають або кіфозом (при опуклості тому), або лордозом (опуклістю вперед); викривлення у фронтальній площині - сколіоз. Ці деформації часто бувають проявами різних захворювань. При кокцигодині (болі в області куприка) на рентгенограмі виявляють остеохондроз, іноді незначне зміщення куприкового хребця. В області крижів можуть виникати запальні процеси, формуватися свищі. Туберкульоз хребта - важке захворювання, діагностика і лікування якого проводяться в умовах спеціалізованого стаціонару. Спонділолістез - зісковзування вищерозміщеного хребця щодо нижчого вперед. Цьому сприяє спонділоліз - незрощення дуги з тілом хребця.
1.2 Плоскостопість і його види.

Плоскостопість - деформація стопи, яка полягає у зменшенні висоти поздовжніх склепінь у поєднанні з пронації п'ятки та супінаціонною контрактурою переднього відділу стопи. Склепінчаста будова стопи визначає її міцність. Потужна система зв'язок та м'язів забезпечує збереження форми склепінь стопи та їх функцій.
Розрізняють поздовжнє і поперечне плоскостопість. У випадках прогресування поздовжнього плоскостопості довжина стоп збільшується в основному внаслідок опускання поздовжнього склепіння, а при розвитку поперечної плоскостопості довжина стоп зменшується за рахунок веєроподібної розбіжності плескових кісток, відхилення першого пальця назовні і молоткообразної деформації середнього пальця.
Залежно від причини розрізняють вроджену плоску стопу, рахітичну, паралітичну, травматичну і найбільш часто зустрічається статичну.
Симптоми плоскостопості: підвищення стомлюваності при ходьбі, болі в литкових м'язах при тривалій ходьбі і до кінця дня; зниження фізичної працездатності. Одним з проявів плоскостопості можуть бути головні болі як наслідок зниженою ресорної фунстокції стоп. У стопах біль локалізуються в області зведення стопи, таранно-п'яткової-човновидному суглобі, при різкому повороті стопи назовні - в області кісточок.
Зустрічаються такі ознаки плоскостопості: болі в попереку, з'являється до вечора набряк стопи, який зникає за ніч. При вираженому плоскостопості стопа подовжується і розширюється в середній частині. Страждаючі плоскостопістю ходять, широко розставивши ноги і розгорнувши стопи, злегка згинаючи ноги в колінних і тазостегнових суглобах і посилено розмахуючи руками; у них зазвичай зношується внутрішня сторона підошов і підборів взуття.
Клінічно розрізняють 5 стадій плоскостопості:
1.Продромальна стадія.
При першій стадії підвищується стомлюваність при ходьбі, і до кінця дня з'являються зміни в стопі - пітливість, "натоптиші", мозолі. Виникає підвищена чутливість до мікротравм, біль після тривалої статичної навантаження, відчуття втоми до кінця дня.
Знижується фізична працездатність, виражена загальна втома. Можливі головні болі як наслідок зниження ресорної функції стопи. Загальний результат усього цього - порушення сну.
2.Стадія перемежованої плоскостопості. Виражене посилення болю в стопі до кінця дня. Подовжній звід стопи при цьому візуально ущільнюється, після відпочинку відновлюється. Може з'являтися деяка набряклість стоп і приходить (тимчасова) контрактура м'язів. До ранку ці симптоми проходять. Вже на цій стадії виникають зміни в області колінних суглобів, набряклість в області кісточок, порушується кровообіг в нижніх кінцівках, що проявляється важкістю в ногах, ортостатическими набряками. Болі в стопах призводять до зниження рухової активності: перевага віддається пересуванню на автомобілі. Недостатня м'язова рухливість призводить до порушення мікроциркуляції, зміни лімфо-венозного відтоку. На цих двох стадіях значних видимих ​​змін в області стоп немає, і тільки супутні недоліки призводять до косметолога-дерматолога. Основні скарги при цьому - потовщена, пухка тканина в області колінних суглобів, яка не завжди буває жирового походження: збільшення обсягу виходить за рахунок мікровитока з колінного суглоба, який також страждає через плоскостопість. У інших

пацієнтів патологічний процес локалізується в області гомілковостопного суглоба: він стає широким, набряклим і втрачає свою витонченість.
3.Стадія розвитку плоскої стопи.
Швидко розвивається втома в результаті перевтоми м'язів. Біль постійний і ниючий. Зменшення висоти поздовжнього склепіння. Чітко видно деформація ніг контури човноподібної кістки виділяють у медіального (внутрішнього) краю стопи, п'яткова кістка відхиляється назовні, виступаючи у вигляді некрасивого бугра як правило, синюшно-червоного кольору, легко травмується до появи потертостей. Змінюється хода, так як обмежується обсяг рухів у суглобах стоп.
4.Стадія плосковальгусної стопи.
Подовжній звід різко сплощений. При ходьбі швидко з'являється біль в області внутрішньої кісточки. Виражений рефлекторний спазм м'язів гомілки і стопи. Сухожилля у сфері тилу стопи натягнуті. Є деформація великого пальця з утворенням "кісточок" і грубі натоптиші. Останні часто поєднуються з мозолистістю бородавками. Пацієнт звертає увагу на підошовну бородавку і приходить до лікаря-дерматолога, як правило, із запізненням, коли вже з'являється хворобливість. Причиною змозолілості бородавок також є плоскостопість. Тому без супутньої ортопедичної корекції лікування може бути малоефективним.
5.Стадія контрактурної плоскостопості.
Біль у стопі постійний. Стопа знаходиться в положенні різкій пронації (стоптується внутрішня поверхня). Помітно порушується і стає важко ходити. У цій, найбільш важкій стадії плоскостопості, невиправдано часто пропонують хірургічну корекцію. Без усунення причини, яка призвела до даної деформації стопи, а саме плоскостопості, хвороба повертається.
1.3 Основні причини захворювань опорно-рухової системи
Найпоширеніша причина ураження опорно-рухового апарату - це невідповідність між навантаженням на суглоби і здатністю хрящів опиратися їй. Як наслідок - відбувається швидке «старіння» суглобового хряща. Він втрачає свою еластичність, суглобові поверхні стають жорсткими, на них з'являються тріщини. Пізніше приєднується, у запалення, на тлі якого відбувається розростання кісткової тканини.
Суглоби починають хворіти і деформуватися. Напади радикуліту, загострення артриту, артрозу і подагри провокують не тільки підвищені навантаження (робота на дачній ділянці), але також і холод, протяг, холодна вода у спекотний літній день і т.д. Крім цього, сильні болі при цих хворобах пов'язані з хронічним запаленням суглобів, одна з причин якого - імунні порушення (це головна причина ревматичних захворювань суглобів).
Інший супутник недуги - порушення циркуляції крові в суглобах, тобто судинні порушення. Ці проблеми, у свою чергу, тісно пов'язані з порушенням обміну речовин. І, нарешті, коливання гормонального фону, які ведуть до порушень обміну речовин (через що жінки після 45 років нерідко повніють). Таким чином, в основі захворювань опорно-рухової системи лежить клубок тісно пов'язаних порушень у роботі основних систем організму. Але чому швидке зростання числа захворювань суглобів почався саме в другій половині ХХ століття?

Психосоматичні причини захворювань опорно-рухового апарату. Хребет з давніх часів вважається осередком життєвої сили людини,

енергетичним стрижнем. Відповідно за давньоіндійськими уявленнями про життя, уздовж хребта проходять головні енергетичні канали, і розташовуються центри людського організму (чакри), в яких акумулюється енергія різних рівнів.
Правильна постава сприяє безперешкодному потоку енергії в біомагнітних поле людини. Фізіологічні вигини хребта символізірують напругу, яка відчуває особистість при взятті на себе відповідальності за реалізацію певної частини своєї життєвої програми.
Виникнення остеохондрозу пов'язано зі зневодненням міжхребцевого диска, з ураженням тіла хребця, з втратою еластичності і пружності зв'язок, слабкістю м'язів, із здавленням нервово-судинного пучка.
Рідина, що міститься в ядрі диска – символ емоційної природи людини. Властивий зв'язок відображає ступінь гнучкості у взаєминах. М'язи - вміння керувати життєвими обставинами. Кровопостачання спинного мозку - тілесний еквівалент зв'язку людини з навколишнім світом. Відповідно, відсутність гнучкості, жорстка життєва позиція, невміння втілювати в життя свої бажання і організовувати роботу є психосоматичними причинами остеохондрозу.

Ревматоїдний артрит - хронічне аутоімунне запальне захворювання сполучної тканини з ураженням суглобів за типом прогресуючого поліартриту.
Аутоімунні реакції - аналог виражених внутрішніх протиріч, заборон на природні прояви внутрішнього «Я», а також прагнення до контролю над людьми. Можна відзначити у хворих р.а. порушення внутрішньої рівноваги між жіночим та чоловічим началом, полюсами жорсткості і м'якості. Жінки прагнуть до чоловічих форм протесту, чоловіки пригнічують прояви м'якості.
Ще одна з причин захворювань опорно-рухового апарату – брак рухової активності - гіподинамія. Вона виникає «у зв'язку з активною заміною ручної праці механізованим, розвитком побутової техніки, транспортних засобів і т. д. Несприятливо позначається на стані всіх органів і систем організму, сприяє появі зайвої ваги тіла, розвитку ожиріння, атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця.
У літніх людей під впливом природних вікових змін нервових структур та опорно-рухового апарату зменшуються об'єм і швидкість рухів, порушується координація складних і простих рухів, послаблюється тонус м'язів, виникає деяка скутість. Все це зазвичай виявляється раніше і у більш вираженій формі у тих, хто веде сидячий спосіб життя.
Відсутність рухової активності м'язів, що оточують кістки, призводить до порушення обміну речовин в кістковій тканині і втрати їх міцності, звідси погана постава, вузькі плечі, запалі груди і інше, що шкідливо відображається на здоров'ї внутрішніх органів.
Відсутність достатньої рухової активності в режимі дня призводить до розпушення суглобового хряща і зміни поверхонь, що зчленовуються кісток, до появи больових відчуттів, створюються умови для утворення в них запальних процесів.
Причини виникнення сколіозу.
Однією з причин сколіозу є порушення постави. Викривлення і сутулість говорять про негнучкий світогляд, безпорадності, невпевненості, незахищеності перед критичними ситуаціями, недостатньою творчої реалізації, страху відповідальності.

Сколіоз - це бічне викривлення хребта у фронтальній площині. Реберний горб, який при цьому спостерігається, утворює деформацію з опуклістю убік і вкінці - кіфосколіоз.
Етіологічно розрізняють сколіози вроджені (за В. Д. Чаклину вони зустрічаються в 23.0%), в основі яких лежать різні деформації хребців:
- недорозвинення;
- клиноподібна їх форма;
- додаткові хребці і.т.д.
До набутих сколіозів відносяться:
1. ревматичні, що виникають в основному зненацька і обумовлюють м'язової контрактурою на здоровій стороні при наявності явищ міозиту або спондилоартриту;
2. рахітичні, які дуже рано виявляються різними деформаціями опорно-рухового апарату. М'якість кісток і слабкість м'язів, носіння дитини на руках (переважно на лівій), тривале сидіння, особливо в школі, - все це сприяє прояву і прогресуванню сколіозу;
3. паралітичні, частіше виникають після дитячого паралічу, при односторонньому м'язовому поразку, але можуть спостерігатися і при інших нервових захворюваннях;
4. звичні, на грунті звичної поганої постави (часто їх називають "шкільними", так як в цьому віці вони отримують найбільше вираження). Безпосередньою причиною їх можуть бути неправильно влаштовані парти, розсаджування школярів без урахування їх росту та номерів парт, носіння портфелів з перших класів, тримання дитини під час прогулянки за одну руку і.т.д.
Цим переліком звичайно охоплюються не всі види сколіозів, а лише основні.
Постава обумовлена ​​спадковістю, але на її формування в процесі росту у дітей впливають численні фактори зовнішнього середовища.

Процес формування постави починається з самого раннього віку і відбувається на основі тих же фізіологічних закономірностей вищої нервової діяльності, які характерні для утворення умовних рухових зв'язків. Це створює можливість для активного втручання в процес формування постави у дітей, забезпечуючи її правильне розвиток.
Причини, які можуть призвести до порушень постави (сколіозу), численні. Негативний вплив на формування постави надають несприятливі умови навколишнього середовища, соціально-гігієнічні чинники, зокрема тривале перебування дитини в неправильному положенні тіла. У результаті неправильного положення тіла відбувається утворення навички неправильної установки тіла. В одних випадках цей навик неправильної установки тіла формується за відсутності функціональних і структурних змін з боку опорно-рухового апарату, а в інших - на фоні патологічних змін в опорно-руховому апараті вродженого або набутого характеру. В основі порушень постави часто лежить недостатня рухова активність дітей (гіподинамія) або нераціональне захоплення одноманітними фізичними вправами, неправильне фізичне виховання.
Причиною сколіозу можуть бути також нераціональний одяг, захворювання внутрішніх органів, зниження зору, слуху, недостатня освітленість робочого місця, невідповідна росту дитини меблі та інше.
У 90-95% випадків порушення постави є придбаними, найчастіше зустрічаються у дітей астенічного статури. Порушення постави погіршують зовнішній вигляд людини, сприяють розвитку ранніх дегенеративних змін у міжхребцевих дисках і створюють несприятливі умови для функціонування органів грудної клітини та черевної порожнини. Порушення постави, як правило, не супроводжуються грубими змінами в хребті.

1.4 Причини плоскостопості
Причини розвитку статичної плоскостопості можуть бути різні - збільшення маси тіла, робота в стоячому положенні, зменшення сили м'язів при фізіологічному старінні, відсутність тренування в осіб сидячих професій і т. д. До внутрішніх причин, що сприяють розвитку деформацій стоп, відноситься також спадковість, до зовнішніх причин - перевантаження стоп, пов'язана з професєю (жінка з нормальною будовою стопи, 7-8 годин проводить за прилавком або в ткацькому цеху, може з часом придбати це захворювання), веденням домашнього господарства, носіння нераціонального взуття (вузького, незручного).

Розділ 2. Методи визначення захворювань опорно-рухового апарату
Опорно-рухова система одна з найскладніших систем людського організму. Її ушкодження (наприклад, перелом будь-якої кістки) призводить до тривалої втрати працездатності людиною.
Захворювання опорно-рухового апарату представляють собою складну діагностичну проблему, вимагають різних видів комплексного лікування і залучення фахівців різного профілю.
Діагностика захворювань кісток і суглобів грунтується на клінічних, рентгенологічних і морфологічних даних. Проте кожен з цих методів має свої межі і можливості. При розпізнаванні патологічних змін в апараті руху саме рентгенологічний метод, як найбільш об'єктивний і достовірний, дозволяє заглянути всередину живого організму, набуває вирішального значення. За допомогою рентгенологічного методу дослідження можливе динамічне спостереження, об'єктивна документальність, з'ясування питань патогенезу та особливостей перебігу різних захворювань.
Методом виявлення сколіозу і неправильної постави є огляд дитини. Огляд повинен проводитися при хорошому освітленні, при різному положенні дитини, при достатньому ступені оголення тіла дитини. Огляд потрібно проводити повільно і в певній послідовності: передньої і задньої поверхні тіла, збоку, при нахиленому вперед корпусі, лежачи.
Не слід висловлювати вголос судження про різні відхилення з боку постави, зазначених у дитини. Почувши такі зауваження, дитина намагається виправити неправильну позу, тим самим дезорієнтує і ускладнює діагностику початкових форм сколіозу.
При огляді дитини спереду звертається увага на положення голови, рівень надплечий і сосків, форму грудної клітки і живота, положення корпусу, симетричність трикутників талії (відстань між опущеною рукою і виїмкою талії), форму ніг.
При огляді дитини зі сторони спини необхідно звертати увагу на положення голови, рівень надплечий, положення лопаток (їх рівень, відстань від хребта, щільність, прилягання їх до грудної клітки), симетричність трикутників талії, симетричність лінії остистих відростків, рівень клубових кісток.
При нахиленому корпусі (підборіддя повинно бути притиснутим до грудей, а руки вільно опущені) звертається увага на лінію остистих відростків, на симетричність рельєфу грудної клітини, на наявність м'язового валика в поперековій області і реберного горба.
При огляді збоку визначається положення голови, згладженість або посилення фізіологічних вигинів хребта в грудному і поперековому відділах.
Сколіоз з двома первинними дугами скривлення і нейтральним (перехідним) хребцем.
При правильній поставі і відсутності викривлення хребта при обстеженні дітей виявляється пряме тримання голови симетричне розташування лопаток, шейноплечевих ліній, пахвових складок, клубових кісток з обох сторін, а при наявності сколіозу і порушення постави симетричність їх порушується в різній мірі, в залежності від ступеня сколіозу і дефектів постави.
Важливо визначити довжину нижніх кінцівок (відстань від передньо-верхньої осі клубової кістки до кінця зовнішньої щиколотки). У нормі довжина кінцівок повинна бути однакова. Наші спостереження показують, що більшість дітей, що направляються на консультацію в лікарсько-фізкультурний диспансер, мають дефекти постави і викривлення хребта саме за рахунок укорочення однієї кінцівки (близько 35%). Вимірювання довжини кінцівки проводять лежачи на спині, ноги разом, при цьому треба мати на увазі, щоб кінчик носа, пупок і лінія з'єднання стоп знаходилися на одній прямій лінії. При дотриманні цієї умови скорочення кінцівок іноді можна помітити.
При виявленні порушення постави і викривлення хребта необхідно відразу ж приступити до лікування, бо порушення постави і сколіоз можуть швидко прогресувати і призвести до тяжких наслідків (реберно-хребетний горб, інвалідність).
Діагностика плоскостопості грунтується на:
1) Клінічному огляді лікарем-ортопедом
2) Виконанні рентгенографічного дослідження стоп (за показаннями)
Для визначення ступеня плоскостопості виконують рентгенограми обох стоп у прямій і бічній проекціях з навантаженням.
Остаточний діагноз ставиться на підставі рентгенівських знімків.

Розділ 3. Медичні методи лікування та профілактики сколіозу
3.1 Медичні методи лікування сколіозу
Проблема лікування сколіозу залишається однією з найбільш важких і актуальних завдань ортопедії.
Останні 2 роки в хірургічному лікуванні сколіозу використовується модифікована систему Cotrel - Dubousset. Усім хворим проводили курси передопераційної лікувальної гімнастики за спеціально розробленою програмою протягом 3 - 6 тижнів, спрямовану на розтягування і мобілізацію хребта. Операцію по вказаній методиці проводять у положенні хворого на боці, з підкладеним під опуклу сторону деформації спеціальних валиків, чим досягається максимально можлива корекція деформації на ортопедичному столі. Металеві стрижні моделюємо інтраопераційно відповідно до фізіологічних вигинів хребта і залишкової сколіотичної деформації. У дітей з незавершеним зростанням хребта субламінарние фіксатори виготовляємо у вигляді плаваючих конструкцій не перешкоджає зростанню хребта.
З терапевтичних методів лікування сколіозу останнім часом найбільш популярною є мануальна терапія.
Мануальна терапія - метод діагностики та лікування захворювань опорно-рухового апарату, що отримав останнім часом широкого поширення. У його основі лежить вплив на хребет, як на особливий орган, що включає в себе не тільки хребетний стовп, а й оточуючі його зв'язки та м'язи. За довгі роки розвитку мануальної терапії були розроблені численні та ефективні способи виявлення порушень у суглобах і їх лікування.

Підсумки діагностики дозволяють досить точно визначити стан хребта та оточуючих його тканин. Вона включає в себе огляд, пальпацію, дослідження активних і пасивних рухів. Це допомагає виявити проблеми вже на ранніх етапах захворювання, коли сам пацієнт ще не помічає що почалися порушень.
Мануальна терапія має багатий арсенал лікувальних прийомів, що дозволяють відновити стан тканин. Основними методами в класичній техніці мануальної терапії є: постізометрична релаксація м'язів, мобілізація та маніпуляція.
Дедалі більшого поширення набувають так звані м'які "витончені" техніки, що грунтуються на сучасних розробках в нейрофізіології. Вони безпечні і використовують здатності організму до саморегуляції. До них відносяться: міофасциальний розтяг, м'язово-енергетичні техніки, краніальная терапія.
Як і будь-який метод в медицині, мануальна терапія має свої певні показання і протипоказання. Обов'язковою є рентгенологічне дослідження зацікавленого відділу хребта. Все частіше доводиться вдаватися до більш досконалого дослідження - магнітно-резонансної томографії, допомагає уточнити діагноз.
Ставлення до мануальної терапії як серед пацієнтів, так і серед лікарів досить неоднозначне - від беззастережної віри в чудодійні можливості до повного заперечення і тверджень про її шкідливість. Однак правильно і точно застосована, вона дає досить швидкий і хороший результат обов'язково в загальному комплексі лікування.
3.2 Фізична ритмічна гімнастика при сколіозі.
Найдієвіший засіб попередження та усунення дефектів постави - фізичні вправи. Останнім часом в лікувальних цілях фахівці рекомендують вправи ритмічної гімнастики. Головна причина такої переваги - в емоційності цих вправ, в тому, що вони благотворно впливають на психічну сферу людини з відхиленнями у стані здоров'я. Діти з великим задоволенням займаються веселими вправами, ніж вправами завідомо відомими як лікувальні. Саме тому ритмічну гімнастику слід розглядати і як найважливіший засіб обов'язкового комплексу фізкультурно-оздоровчих заходів для школярів з порушеннями постави.
З метою профілактики та усунення сколіозу вправи ритмічної гімнастики найбільшу користь приносять тоді, коли їх проводять по групах, що комплектуються відповідно виявленим типам постави, а також з урахуванням статі, віку і рівня фізичного розвитку учнів. У таких групах завжди є можливість запропонувати кожному займається виконання комплексу тих вправ, які йому найбільш необхідні в даний момент. Тому, організовуючи заняття, вчитель фізкультури і лікар повинні ретельно обстежити кожного з тим, щоб правильно віднести його до тієї чи іншої групи та розробити для кожної групи відповідний її завданням комплекс вправ.
При стійких порушеннях постави заняття слід проводити в спеціальних групах коригуючої гімнастики під наглядом лікаря. У групах коригуючої ритмічної гімнастики, де займаються з функціональними порушеннями постави, присутність лікаря на кожному занятті необов'язково. Однак він зобов'язаний і в них здійснювати систематичний медичний контроль, надаючи допомогу вчителю фізичної культури в забезпеченні диференційованого підходу до вирішення завдань, що стоять перед кожною групою.

Розділ 4. Методика складання комплексів вправ коригуючої ритмічної гімнастики аналогічна методиці побудови комплексів для уроків з елементами ритмічної гімнастики. Отже, кожен такий комплекс має складатися з трьох частин.
У підготовчу частину включають нескладні загально розвиваючі і коригуючі вправи, відповіно на кшталт порушення постави. Темп виконання - повільний, помірний і середній. Оптимальне дозування вправ - 6-8 повторень.
Основну частину насичують власне коригуючими вправами, більшість з яких має виконуватися в положенні лежачи на спині, на боці і на животі. У цих положеннях легше стежити за випрямленою положенням тіла, м'язи не відчувають тривалої статичної навантаження, як при утриманні тіла в положенні стоячи і сидячи. Темп виконання - повільний, помірний і середній. Дозування залежить від самопочуття дітей, їх фізичної підготовленості та засвоєння матеріалу. У середньому вправи повторюють 8-16 разів. Всі вправи обов'язково виконуються в обидві сторони.
Заключна частина будується з вправ на розслаблення, виконуваних у вихідних положеннях лежачи на спині, дихальних і спеціальних вправ на відчуття правильної постави.
Виконуючи вправи, діти повинні дихати через ніс, не затримуючи дихання. Слід враховувати також, що формуванню правильної постави сприяють вправи з предметами. За допомогою їх можна підсилити ефект впливу на окремі м'язові групи.

Ідеальний варіант занять ритмічною гімнастикою для дітей з порушеннями постави передбачає наявність у приміщенні дзеркал, які дають можливість кожному стежити за своєю поставою як у статиці, різних вихідних положеннях, так і в русі. Все це полегшує розучування комплексу, а також збільшує лікувальний ефект гімнастики.
Комплекси коригуючої ритмічної гімнастики повинні бути цікавими, захоплюючими, бажано імітаційного характеру, тоді їх будуть виконувати охочіше.
Приблизний комплекс вправ ритмічної гімнастики:
1.І.п.: о.с., руки до плечей. 1 - нахил вправо, руки в сторони, кисті розігнути; 2 - в.п., 3 - нахил вліво, руки в сторони, кисті розігнути; 4 - в.п., 5 - нахил вправо, крок вліво лівої, руки вгору, пальці порізно; 6 - і.п.; 7 - нахил вліво, крок правою вправо, руки вгору, пальці порізно; 8 - і.п. 8-16 разів. Темп середній.
2.І.п.: стійка ноги нарізно, руки за голову. 1-2 - два пружні нахили вправо; 3 - поворот тулуба праворуч, 4 - в.п. Те ж в інший бік. За 8-16 разів. Темп середній.
3.І.п.: о.с., руки вгору, кисті в замок., 1 - нахил назад, права назад на носок; 2 - в.п. Те ж з іншої ноги. За 8 разів. Темп середній.
4.І.п.: широка стійка ноги нарізно. 1 - нахил вперед, руками торкнутися підлоги; 2 - поворот тулуба направо, права рука в сторону-назад; 3-4 - те ж в інший бік. За 4-8 разів. Темп середній.
5.І.п.: стійка на колінах, руки до плечей. 1 - поворот тулуба направо, праву руку в сторону-назад, ліву руку вгору; 2 - в.п. Те ж в інший бік. За 8 разів. Темп середній.
6.І.п.: стійка на колінах, руки за голову. 1-2 - два пружні повороту тулуба направо; 3-4 - два пружні повороту тулуба наліво; 5-6 - сивий на п'яти з невеликим нахилом назад, руки вперед долонями догори; 7-8 - в.п. 4 рази. Темп середній.
7.І.п.: стійка на колінах, руки вперед, кисті розігнути; 1-2 - сісти на праве стегно, руки вліво; 3-4 - те ж в інший бік. За 4-8 разів. Темп середній.
8.І.п.: стійка на лівому коліні, праву в сторону на носок, руки в сторони. 1-2 - нахил до правої ноги, лівою рукою торкнутися правого носка, праву руку назад; 3-4 - в.п. Те ж в інший бік. За 4-8 разів. Темп середній.
9.І.п.: те саме. 1-2 - нахил до правої ноги, головою торкнутися правого коліна, руки назад; 3-4 - в.п. Те ж в інший бік. По 4 рази. Темп середній.
10.І.п.: стійка на колінах, ноги нарізно. 1-3 - три пружні нахили до правого коліна, руки в сторони; 4 - в.п. Те ж в інший бік. По 4 рази. Темп середній.
11.І.п.: сивий на лівому стегні з упором на ліву руку. 1 - випрямити праву ногу і руку в сторону, 2 - зігнути праву ногу і руку вліво, 3 - випрямити праву ногу і руку в сторону, 4 - в.п. 4 рази. Те ж в інший бік. Темп середній.
12.І.п.: упор на колінах. 1-2 - праву назад на носок, ліву руку вгору; 3-4 - в.п., розслабити м'язи спини. Те ж в інший бік. За 8 разів. Темп повільний і середній.
13.І.п.: упор на правому коліні, ліву ногу в сторону. 1 - зігнути руки; 2 - в.п. Те ж з іншої ноги. За 4-8 разів. Темп середній.
14.І.п.: сивий ноги нарізно, руки вгору, кисті в замок. 1-3 - три пружинячих повороту тулуба направо, 4 - в.п. І це наліво. За 4-8 разів. Темп середній.
15.І.п.: сивий ноги скрестно, руки в сторони. 1 - нахил вправо, права рука за спину, ліву зігнути вгору; 2 - в.п. Те ж в інший бік. За 4-8 разів. Темп середній.
16.І.п.: лежачи на лівому боці з упором на праву руку, ліва рука вгору. 1 - мах правою ногою в сторону, 2 - в.п., 3 - мах правою зігнутою ногою в бік, 4 - в.п. Те ж в інший бік. 8-16 разів. Темп середній.
17.І.п.: лежачи на спині, руки в сторони. 1 - ноги нарізно; 2 - ноги скрестно підняти над підлогою; 3 - те ж, що на счет1; 4 - в.п. Під час виконання вправи поперек притискати до підлоги. 8 разів. Темп повільний.
18.І.п.: лежачи на спині, руки за голову. 1-2 - підняти над підлогою верхню частину тулуба; 3-4 - в.п., розслабитися; 5-6 - ноги вперед (до кута 30 ° від статі); 7-8 - в.п., розслабитися. 4-8 разів. Темп середній і повільний.
19.І.п.: лежачи на спині, руки вгору. 1-2 - нахил вправо, руки за голову; 3-4 - в.п., потягнутися вгору. Те ж в інший бік. За 4-8 разів. Те саме з пружними нахилами. Темп повільний.
20.І.п.: лежачи на животі, праву руку вгору, ліву вниз. 1 - прогнутися, руки скресно перед собою; 2 - ліву руку вгору. праву вниз; 3-4 - те ж в інший бік; 4-8 разів, не повертаючись у вихідне положення. Темп середній.
21.І.п.: упор лежачи на передпліччях. 1-2 - упор лежачи на стегнах, прогнутися, поворот голови направо, подивитися на п'яти; 3-4 - в.п., розслабитися. Те ж в інший бік. За 4-8 разів. Темп повільний.
22.І.п.: лежачи на животі, кисті під підборіддя. 1-2 - нахил вправо, голову підняти, праву ногу зігнути, торкнутися коліном ліктя правої руки; 3-4 - в.п., розслабитися. Те ж в інший бік. За 4-8 разів. Темп повільний.
23.І.п.: лежачи на животі, руки вгору. 1-2 - праву руку за спину, ліву підняти над підлогою, ліву ногу в сторону; 3-4 - в.п., розслабитися. 4-8 разів. Те ж в інший бік. Темп середній.
24.І.п.: лежачи на животі, руки в сторони. 1 - мах правою ногою назад; 2 - праву ногу скрестно за ліву, носком торкнутися підлоги; 3 - мах правою назад; 4 - в.п. Те ж з іншої ноги. За 4-8 разів. Темп середній.
25.І.п.: лежачи на животі, кисті під підборіддя. Почергове згинання ніг назад. Те саме з розігнутими стопами. 8-16 разів. Темп середній.
3.3 Методи лікування плоскостопості
Лікувати це на вид просте захворювання досить складно. Крім того, необхідно знати, що ніколи не настане момент, коли людина зможе полегшено зітхнути: ну от, я і вилікувався! Особливо при далеко розвиненій патології. Плоскостопість - це хвороба всього життя. Повне лікування плоскостопості можливо тільки в дитинстві. У дорослих за допомогою спеціальних реабілітаційних заходів розвиток хвороби можна лише пригальмувати, не дати їй розвинутися в більш важкі патології.
Чим раніше виявлено ознаки захворювання, чим менше деформація стопи, тим більш сприятливі умови для зупинки прогресування плоскостопості та його корекції.
Лікування повинне бути комплексним, спрямованим на зняття больового синдрому, зміцнення м'язів і зв'язок стопи, щоб зупинити прогресування деформації і запобігти розвитку ускладнень.
Для зняття больових відчуттів використовують лікарські препарати і фізіотерапевтичні методи.
Основу лікування становить спеціальна лікувальна гімнастика, яку потрібно проводити в домашніх умовах щодня.
Лікувальна гімнастика застосовується для досягнення коригуючого ефекту (при першого ступеня плоскостопості), тренує м'язи, зміцнює зв'язковий апарат, коригує порочну установку кісток стопи, формує правильний стереотип ходьби.
Є різні спеціальні комплекси вправ. При виборі вправ враховуються: форма, положення стопи, скарги, вік. Вибрати конкретні вправи, їх інтенсивність, Вам допоможе лікар-ортопед.

Спеціальні індивідуально підібрані вправи чергують зі звичайн ими, зміцнюючими м'язи стопи і гомілки.
Для поліпшення кровообігу і нормалізації тонусу м'язів корисний масаж стоп і гомілки, ванночки для ніг.
Особлива роль у лікуванні та профілактиці прогресування плоскостопості відводиться ортопедичним устилкам, які призначаються вже при першого ступеня патології. Вони допомагають розвантажити хворобливі ділянки стопи і коректують виявлені деформації при початкових ознаках плоскостопості, повертають стопі нормальне положення і беруть на себе функції амортизатора.
Виготовляються на замовлення за індивідуальним зліпком стопи після обстеження, зняття розмірів стопи та встановлення ступеня уплощения зводу.
При запущеній формі плоскостопості виготовляється спеціальна ортопедичне взуття у вигляді черевик зі шнурівкою, суцільний підошвою і бічною підтримкою стопи.
Підібрати всі ці нескладні пристосування допоможе лікар-ортопед.
При сильній деформації великого пальця, постійного болю і неможливості підібрати взуття доводиться вдаватися до хірургічного лікування.
Не менше значення в профілактиці плоскостопості має правильний підбір взуття.
Безперечно, модні туфлі на високих підборах дуже гарно виглядають на нозі, але не носіть їх повсякденно. Інакше може трапитися так, що через деякий час ви будете приречені носити тільки ортопедичне взуття.
Краща взуття - з м'якої шкіри на гнучкій підошві, каблук невисокий (3-4 см), носок широкий, ніяких платформ, обов'язково - шкіряний верх. Кросівки - теж (якщо, звичайно, це не підробка).
Не варто носити взуття надмірно широку і вільну. Вона викликає натертості, запалення і мозолі. Але ще більш шкідливо носити тісний взуття - крім мозолів, вона призводить до викривлення пальців, порушення кровообігу і вростання нігтів. Туфлі повинні облягати стопу, як друга шкіра.
На жаль, зараз на нашому ринку дуже багато низькоякісної, а то й просто шкідливої ​​продукції, невідомо звідки до нас привезеної.
Плоскостопість - дуже серйозна і підступна патологія, яка прискорює знос практично всього опорно-рухового апарату.
Так що серйозніше ставитеся до такої, здавалося б незначної, проблеми, як плоскостопість. Не затягуйте з його лікуванням.
Але на стопи люди чомусь взагалі мало звертають увагу, забуваючи про те, що здоров'я стоп - це здоров'я всього організму, і звертаються до лікаря найчастіше вже з ускладненнями плоскостопості.

Висновок
У формуванні правильної постави основну роль грають хребет і м'язи, що оточують його.
Причини, які можуть призвести до порушень постави (сколіозу), численні. Негативний вплив на формування постави надають несприятливі умови навколишнього середовища, соціально-гігієнічні чинники, зокрема тривале перебування дитини в неправильному положенні тіла. У результаті неправильного положення тіла відбувається утворення навички неправильної установки тіла. В одних випадках цей навик неправильної установки тіла формується за відсутності функціональних і структурних змін з боку опорно-рухового апарату, а в інших - на фоні патологічних змін в опорно-руховому апараті вродженого або набутого характеру.
Таким чином, тільки розумні заняття спортом, фізичною культурою приносять

профілактичний і оздоровчий ефект. А неправильно організовані заняття фізичними вправами або проводяться без врахування анатомо-фізіологічних особливостей і стану дитячого організму призводять до патологічних відхилень в опорно-руховому апараті.
Профілактика розвитку порушень постави і сколіозів повинна бути комплексною і включати:
- Сон на жорсткому ліжку в положенні лежачи на животі або спині;
- Правильна і точна корекція взуття: усунення функціонального укорочення кінцівки, що виникло за рахунок порушень постави; компенсація дефектів стоп (плоскостопість, клишоногість).
- Організація і суворе дотримання правильного режиму дня (час сну, неспання, харчування і т.д.).
- Постійна рухова активність, що включає прогулянки, заняття фізичними вправами, спортом, туризмом, плаванням.
- Відмова від таких шкідливих звичок, як стояння на одній нозі, неправильне положення тіла під час сидіння (за партою, робочим столом, удома в кріслі і т.д.).
- Контроль за правильною, рівномірним навантаженням на хребет при носінні рюкзаків, сумок, портфелів і інше.
- Плавання.
- Ритмічна гімнастика.
Для вироблення правильної постави і профілактики її порушень необхідно систематично, не менше 3-х разів на тиждень тренувати м'язи спини й живота.
Заняття фізичною культурою повинні бути систематичними і регулярними. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на максимальний позитивний ефект. При цьому необхідно враховувати свої можливості, стан здоров'я, рівень тренованості і рекомендації лікуючого лікаря. Оздоровчий ефект занять масової фізичною культурою пов'язаний перш за все з підвищенням аеробних можливостей організму, рівня загальної витривалості і фізичної працездатності. Підвищення фізичної працездатності супроводжується профілактичним ефектом відносно чинників ризику серцево-судинних захворювань: зниженням ваги тіла і жирової маси, вмісту холестерину і тригліцеридів у крові, збільшенням занять фізичною культурою, зниженням артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Виконання фізичних вправ позитивно впливає на всі ланки рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, пов'язаних з віком і гіподинамією. Підвищується мінералізація кісткової тканини і вміст кальцію в організмі, що перешкоджає розвитку остеопорозу. Збільшується приплив лімфи до суглобових хрящів і міжхребцевих дисків, що є кращим засобом профілактики артрозу і остеохондрозу. Всі ці дані свідчать про неоціненний позитивний вплив занять оздоровчою фізичною культурою на організм людини.

Список використаної літератури:
1. Велика медична енциклопедія. Том 23, стор. 386-389
2. Ю. І. Курпан, Е.А. Таламбум, Л.Л. Сілін "Руху проти остеохондрозу хребта" - М: Фізкультура і спорт, 1987.
3. Журнал "Здоров'я", № 1/ 1991 рік.
4. Н.А. Касьян "Біль у спині" М: Фізкультура і спорт, 1991.
5. С. Д. Шевченко з співав., Вісник травм. і ортопедич. ім. М. М. Пріорова.- 1997. N 3.
6. Бернштейн Н.А. Нариси по фізіології рухів і фізіології активності. - М., Медицина, 1966. - 349 с.
7. Граніт Р. Основи регуляції рухів / пров. з англ. - М., Мир, 1973. - 368 с.
8. Угрюмов В.М. Пошкодження хребта і спинного мозку та їх лікування. - М.-Л., Медгиз, 1961.
9. Фізіологія рухів / під ред. М. А. Алексєєва, В. С. Гурфінкеля, П. Г. Костюка та ін - Л., Наука.- 1976. - 375 с.

10. Методичний посібник з вивчення анатомії людини. Казань, 1972.

Дніпропетровська консерваторія імені М. Глінки

Кафедра: Соціально-гуманітарних дисциплін «фізичне виховання»

Реферат

Тема:

«Фізична культура в профілактиці і лікуванні

порушень опорно-рухового апарату»

Виконав

Трач Дмитро Дмитрович

студент І курсу

Естрадного відділення

Перевірив:

Коряка Євгеній Олександрович

Дніпропетровськ 2014

План

1. Вступна частина.

2. Основна частина

Розділ 1. Захворювання опрно-рухового апарату та їх причини.

Розділ 2. Методи визначення захворювань опорно-рухового апарату
Розділ 3. Медичні методи лікування та профілактики сколіозу.

Розділ 4. Методика складання комплексів вправ коригуючої ритмічної.

3. Висновки.

4. Перелік використаної літератури.

Дата добавления: 2015-08-29