1. Загальна характеристика банку .8 2 страница

а) операції з клієнтурою, у тому числі усі види операцій з надання позичок і залучення ресурсів;

б) міжбанківські операції, які в активі й пасиві охоплюють усі операції з банками, у тому числі коротко- і довгострокові. В активі серед них переважають ліквідні статті;

в) інші банківські операції, куди входять в основному вкладення коштів у цінні папери, у тому числі в короткострокові ліквідні папери.

Баланси комерційних банків використовують для аналізу й управління їхньою діяльністю, визначення показників їх ліквідності, управління банківськими ресурсами, аналізу банківського прибутку. У ринкових умовах баланс комерційного банку є засобом не тільки бухгалтерської звітності, а й комерційної інформації банківського менеджменту, а також своєрідною рекламою для потенційних клієнтів, що прагнуть на професійному рівні розібратися в діяльності банку.

Результати діяльності комерційних банків, усі здійснені витрати й отримані доходи в минулому звітному періоді враховуються у звіті про прибутки і збитки, що відбиває різні види доходів і витрат за операціями банку.

У дохідній частині звіту виділяються:

а) проценти, отримані за кредитами, наданими юридичним і фізичним особам, урядовим інституціям; за міжбанківськими кредитами; за дисконтними і заставними операціями із векселями;

б) доходи і комісія від послуг, наданих клієнтам і банкам на основі кореспондентських відносин;

в) доходи від операцій із цінними паперами, у тому числі: від реалізації цінних паперів; за паями й акціями банку;

г) доходи від позареалізаційних операцій (у тому числі від операцій на міжбанківському валютному ринку);

д) інші.

Серед інших доходів, що мають невелику питому вагу в загальній сумі доходів банку, відзначимо відшкодування клієнтами поштових, телеграфних та інших витрат банку; доходи за інкасацію грошового виторгу; пені; отримані штрафи.
До витрат входять:

а) проценти, сплачені за поточними й іншими рахунками клієнтів; депозитами підприємств і організацій; внесками фізичних осіб; кредитами, отриманими від НБУ; міжбанківськими кредитами;

б) комісія, сплачена банкам за кореспондентськими відносинами;

в) витрати за операціями з цінними паперами;

г) витрати на утримання апарату управління: виплати основної і додаткової заробітної плати; відрахування в державні фонди;

д) інші.

Серед інших відзначимо витрати на проведення маркетингових досліджень і рекламу, амортизаційні відрахування, витрати на охорону, утримання й обслуговування комп'ютерних центрів і устаткування.

Після статей доходів і витрат показується фінансовий результат діяльності банку — балансовий прибуток, який після певного коригування (наприклад, на суму доходів, що не підлягають оподатковуванню) «перетворюється» в оподатковуваний податками прибуток. Після відрахування податку з прибутку залишається прибуток до розподілу (чистий прибуток), розміри якого показують фінансовий результат роботи банку за звітний період. Саме чистий прибуток підлягає розподілу в різні фонди, який вирішується зборами акціонерів банку.

Для аналізу банківської діяльності важливим джерелом інформації є також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дають змогу деталізувати (розшифрувати) певні балансові рахунки (наприклад, визначаючи показники ліквідності, детально аналізують кредитний портфель банку з погляду якості виданих позичок).

2.3 Аналіз активних операцій банку

2.3.1 Зміст та завдання активних операцій банку

Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених). Обґрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку.

Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквід­ності. До активних операцій банків відносять:

- операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;

- розрахункові операції, пов’язані з платежами клієнтів;

- касові операції з приймання і видавання готівки;

- інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери;

- фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

- валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

- депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;

- операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках.

Наведена вище класифікація банківських операцій не є винятковою і не має чітких безумовних меж, адже багато операцій можуть одночасно виступати в ролі як активних, так і пасивних.

Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом з тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що є активною операцією. Таким чином, розподіляти банківські операції на суто активні чи пасивні доцільно й економічно можливо під час аналізу підсумкових результатів здійснення цих операцій, що відображаються у змінах сум відповідних статей у певних розділах банківського балансу.

Водночас для аналізу потрібне більш чітке визначення активів. Так, у бухгалтерському обліку активи трактуються як ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, використання яких, імовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких має принести в майбутньому дохід. Активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позиками, цінних паперів, які перебувають у портфелі банку тощо.

Метою аналізу активів банку та операцій з ними є, з одного боку оцінка раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого — визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку.

Мета аналізу активів банку конкретизується у таких завданнях:

- дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів та структури активів;

- дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів і структури дохідних і недохідних активів;

- дослідження та оцінка якості активів;

- дослідження та оцінка якості «кредитного портфеля» за класифікаційними видами кредитів;

- дослідження та оцінка «портфеля цінних паперів»;

- дослідження та оцінка іммобілізованих активів у дебіторську заборгованість, капітальні вкладення та ін.;

- визначення узагальнюючої оцінки активів і способів оптимізації їх структури.

Інформаційне забезпечення аналізу активів складається з:

- правової інформації, що міститься у законах України, які регулюють економічну діяльність банків (Закон «Про банки та банківську діяльність», закон «Про оподаткування прибутку підприємств» тощо);

- директивна інформація, що міститься у постановах Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказах Міністерства фінансів та інших міністерств і відомств (Інструкція НБУ «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків», затверджена постановою Правління НБУ 14 квітня 1998 р. № 141, Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України», затверджена постановою Правління НБУ 21 листопада 1997 р. № 388 та ін.);

а) нормативно-довідкова інформація, що міститься у збірниках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах тощо;

б) інформація бізнес-планів та прогнозів;

в) обліково-економічна інформація, яка є основним видом фа-
ктографічної інформації.

В обліково-економічній інформації основне місце посідає поточна інформація бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов’язань контрагентів перед банком та зобов’язань банку перед контрагентами.

Баланс є основою для балансового звіту комерційного банку, в активі якого відображається склад засобів за напрямами їх розміщення, а в пасиві — склад фінансових ресурсів (зобов’язання та капітал).

До балансового звіту складаються примітки, які розшифровують окремі статті балансу.

Актив балансу розглядається як з погляду складу та цільового використання фінансових ресурсів за об’єктами їх розміщення в активах банку, так і з погляду витрат, що є наслідком здійснення фінансових операцій банку з метою отримання доходів. Ці напрями досліджень дають змогу оцінити ліквідність та дохідність банку.

У процесі аналізу слід зважати на те, що загальна вартість активів банку визначається за балансом як різниця між сумою залишків усіх категорій активів та сумою усіх резервів, створених під можливі збитки від кредитно-інвестиційної та інших видів діяльності банку.

У балансовому звіті і примітках комерційного банку активи згруповано за цільовим використанням та ступенем ліквідності. За ступенем використання відображаються валюта, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки; кошти на кореспондентських рахунках у НБУ, інші кошти в НБУ; кошти на кореспондентських рахунках в інших банках; депозити та кредити в інших банках; цінні папери у портфелі банку для продажу та інвестицій; кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам; інвестиції капіталу в асоційовані компанії; інвестиції в дочірні компанії; основні засоби та нематеріальні активи; чисті нереалізовані доходи від похідних фінансових інструментів; нараховані доходи до отримання та інші активи.

Валюту, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інші кошти в НБУ можна об’єднати в одну групу й охарактеризувати під загальною назвою «Готівка». Цей актив є першим джерелом банку на випадок вилучення депозитів і для задоволення початкових потреб клієнтів. Банки зацікавлені тримати мінімально допустиму суму, оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечує невеликий відсотковий дохід. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банку у ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбачених та термінових зобов’язань.

Кореспондентські рахунки в інших банках, депозити та кредити в інших банках відображаються у цілому та в тому числі України, країн ОЕСР, СНД та Балтії, інших країн.

Кошти в інших банках, цінні папери у портфелі банку для продажу і інвестицій, кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам, умовно можна назвати «Основні активи».

Інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії; основні засоби, нематеріальні активи та інші активи можна назвати «Вторинні активи».

За ступенем ліквідності активи комерційного банку підрозділяються на групи:

- гроші в касі, на кореспондентських рахунках НБУ та інших банків, чеки тощо;

- депозити та кредити в інших банках;

- цінні папери;

- матеріальні оборотні активи;

- кредити, надані клієнтам;

- нематеріальні активи, основні засоби, капітальні вкладення та інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії.

Аналіз активів банку інколи проводять за таким групуванням:

а) грошові кошти;

б) кошти в НБУ;

в) кошти в інших банках: «Залишки на коррахунках» і «Депозити та кредити»;

г) портфель цінних паперів: «ОВДП», «Інші цінні папери» та «Вкладення капіталу»;

д) кредитний портфель;

е) інші активи.

Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу «чим більше — тим краще», адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак у період фінансової нестабільності значні обсяги зазначених активів можуть вважатися позитивною ознакою стабільності банку.

Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках також виконують роль миттєво ліквідних активів для проведення розрахунків. За ними банк не отримує доходів, тому їх питома вага в сумарних активах, як правило, є незначною. Ще однією причиною цього є відносна ризикованість операцій за коррахунками.

Натомість за депозитами і кредитами в інших банках комерційний банк отримує доходи. Але слід пам’ятати, що основним завданням банківської діяльності є залучення тимчасово вільних коштів та їх вкладення в реальні операції, тобто надання іншим небанківським установам.

Казначейські облігації внутрішньої державної позики характеризують обсяг вкладень банку в державні цінні папери. Інші цінні папери вказують на загальний обсяг вкладень банку в торгові та капітальні цінні папери, випущені недержавними емітентами, а також вкладення банку в асоційовані та дочірні компанії.

Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських.

Основні фонди характеризують операційні та неопераційні основні засоби та капітальні вкладення в них. Вкладення значних коштів у недохідні активи погіршує структуру активів та їх дохідність.

Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься на синтетичних рахунках, і разом з примітками всебічно відоб­ражає активи, зобов’язання та капітал на конкретну дату.

Крім того, важливим джерелом інформації для аналізу діяльності банку є допоміжна фінансова звітність, до якої належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами.

Інші активи відображають дебіторську заборгованість, господарські матеріали тощо, тобто ті активи, які здебільшого не приносять банкові доходу і не можуть бути віднесені до будь-якої іншої категорії активів.

2.3.2 Горизонтальний та вертикальний аналіз операцій банку

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

Загальний аналіз активів банку ґрунтується на застосуванні методик вертикального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення та подальшу оцінку таких показників:

- процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

- абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базисними);

- темпи зростання або приросту показників в аналітичному періоді.

Аналіз динаміки, складу та структури активів банку та їх оцінка наведені в табл. 2.1

Таблиця 2.1 Динаміка, склад та структура активів комерційного банку

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	2010-2011рр.	2011-2012рр.
абсолют, тис. грн	% до бази	абсолют, тис. грн	% до бази
1. Грошові кошти та їх еквіваленти		23,5	138 935	26,8	183 061	30,3	28 450	25,7	44 126
2. Кошти обов’язкових резервів банку в Національному банку України		0,15	1 278	0,25	1 341	0,2		60,3
3.Кошти в інших банках		0,15		0,15	15 684	2,6		8,1	14 887
4.Кредити та заборгованість клієнтів		55,4	282 957	54,5	288 926	47,8	22 987	8,8	5 969
5.Інвестиційна нерухомість		3,06	14 862	2,8	15 605	2,58		3,5
6.Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток		0,51		0,02		0,06	-2 323	-95,8
7.Основні засоби та нематеріальні активи		15,3	71 868	13,8	77 415	12,8		0,2	5 547
8.Інші фінансові активи		1,6	7 167	1,4	13 019	2,15	-538	-6,9	5 852
9.Інші активи		0,2	1 199	0,23	8 595	1,4		40,5	7 396
Усього активів			519 163		604 022		50 140	10,6	84 859	16,3

Дані таблиці свідчать, що активи зменшились на 16,3% и склали 604 022 тис.грн. в 2012р. проти 519163 тис.грн. в 2011р.а в порівнянні з 2010р. вони збільшились на 26,9%

Стаття інші фінансові активи, зменшилась в 2011р. на 6,9% тобто на 538 тис.грн.в порівнянні з 2010р., а в 2012 році збільшилась на відміну від попереднего року на 82% (5852).

Згідно з таблицею стаття кошти в інших банках збільшилась з 737 тис.грн. до 15684 тис.грн. за останні 2 роки і це збільшення склало 14947 тис.грн.(1876,1 %)

Збільшення нематеріальних активів банку в2012р. на 5547 тис.грн (8%) в порівнянні з 2011р. відбулося в результаті їх оновлення за період, що аналізується.

З таблиці видно що що стаття кредити та заборгованість клієнтів, яка є основною частиною формування активів банку збільшила свою частку в в валюті балансу на 10,8% тобто на 28956 тис.грн. за останні два роки.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що динаміка, склад і структура активів відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, але розвиток активів далі вимагає їх коригування в напрямі підвищення питомої ваги кредитно-інвести­ційного портфеля й сприянню збільшення темпів приросту основних засобів та інших активів.

З метою виявлення ролі кожного виду активів та тенденцій, що складаються під час їх формування, необхідно проаналізувати динаміку, склад і структуру дохідних і недохідних активів.

Якісний склад активів характеризується співвідношенням дохідних і недохідних активів і витрат на власні потреби. До дохідних активів відносять усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-інвестиційною системою, до недохідних — капіталізовані активи, нематеріальні активи, дебіторську заборгованість (у тому числі нараховані доходи) та збитки.

Цей аналіз можна зробити на основі табл.

Таблиця 2.2 Динаміка, склад та структура активів банку з погляду їх дохідності

Показник	2010р.	2011р.	2012р.	Відхилення
тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	2010-2011рр.	2011-2012рр.
абсолютне, тис. грн	відносне, %	абсолютне, тис. грн	відносне, %
1. Дохідні активи				85,9		86,9		13,1		17,7
2. Недохідні активи				14,1		13,1	-1674	2,2		7,9
Всього активів			519 163		604 022			10,7		16,3

Дохідні активи 2010р.= 110485+737+259970+14353+7705+853=394103 тис.грн.

Дохідні активи 2011р.= 138935+797+282957+14862+7167+1199=445917 тис.грн.

Дохідні активи 2012р.=183061+15684+288926+15605+13019+8595=524990 тис.грн.

Недохідні активи 2010р.=797+2423+71700 =74920 тис.грн.

Недохідні активи 2011р.= 1278+100+71868=73246 тис.грн.

Недохідні активи 2012р.=1341+376+77415=79032 тис.грн.

Зміни, що характеризують дохідні і недохідні активи, вказують на те, що якість їх поліпшилась: при збільшенні загальної суми активів на 16,3 %, збільшення дохідних активів становить 79073 тис.грн. в 2012р. в порівнянні з попереднім 2011 і їх сума склала 524990 тис.грн на 2012 рік проти 445917 тис.грн. за 2011 рік. Недохідні активи також збільшились з 73246 тис.грн. до 79032 тис.грн. тобто зросли на (7,9%) Такий стан свідчить про те, що банк контролює і своєчасно реагує на склад і відношення дохідних і не дохідних активів. Взагалі за 2 роки дохідні активи збільшились на 130887 тис.грн. А недохідні збільшились не суттєво на 4112 тис.грн. в порівнянні з 2010 р.

2.4 Аналіз пасивів банку

2.4.1. Економічна сутність пасивів банку, завдання аналізу

У загальному обсязі ресурсів, якими володіє комерційний банк, переважають зобов’язання банку.

Під зобов’язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У бухгалтерському обліку до зобов’язань включають кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторську заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочену дебіторську заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та внутрішньо-
банківські розрахунки.

Рис. 2.1 Структура зобов’язань банку

В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою части­ною зобов’язань банку.

Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточ­них, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.

У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов’язаннями.

Депозит (вклад) — це зобов’язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату.

Депозити утворюються за рахунок вкладу в банк суми грошей готівкою або у безготівковій формі, у вигляді цінного папера, що належить до оплати.

Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називаються депозитними.

Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти. У світовій практиці їх частка в структурі пасивів становить від 60 до 80 %.

Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку:

- депозитні операції є головним джерелом проведення актив­них і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;

- правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;

- депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових роз­рахунків;

ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.

Водночас депозитні операції мають певні недоліки:

- операції щодо залучення коштів у вклади пов’язані зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими і матеріальними витратами комерційних банків. Це не дає змоги комерційному банку в разі необхідності оперативно отримувати грошові кошти для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів;

- мобілізація коштів у вклади (депозити) в більшості випадків залежить від вкладників, а не від комерційного банку, якому часто важко, а то й неможливо досягти додаткового залучення коштів;

- загальний обсяг тимчасово вільних грошових коштів у рамках окремого банку або району об’єктивно обмежений.

Метою аналізу зобов’язань банку є оцінка та визначення шляхів оптимізації їх структури за двома критеріями:

- зниження середньої вартості ресурсів банку;

- підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Досягнення цієї мети конкретизується у таких завданнях:

- оцінювання ділової активності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності;

- дослідження динаміки та структури зобов’язань банку;

контроль дотримання банком нормативів обов’язкового резервування коштів на коррахунку в НБУ.

- визначення стабільності та оборотності зобов’язань банку в цілому та окремих їх складових;

- визначення середньої вартості ресурсів банку та окремих їх складових;

аналітичне оцінювання ступеня використання залучених та запозичених коштів.

Для аналізу зобов’язань банку використовуються такі джерела інформації:

- Дані за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами та депозитами;

- Дані за оборотами про суми та процентні ставки за депозитами;

- Дані про залишки за коштами до запитання, кредитними та депозитними рахунками;

- Дані про кредитний портфель та залишки за депозитами;

- Дані про залишки за депозитними зобов’я­заннями резидентів;

- річний балансовий звіт та звіт про прибутки та збитки;

- «Балансовий звіт»;

- «Звіт про прибутки та збитки»;

- «Оборотно-сальдовий баланс»;

- «Звіт про залишки за депозитними зобов’я­заннями клієнтів-резидентів

України (в розрізі галузей економіки та форм власності)»;

- «Звіт про залишки за депозитами»;

- «Звіт про суми і процентні ставки за депо-
зитами»;

- «Звіт про залишки за депозитними зобов’язан­нями (класифікація за галузями економіки)»;

- «Звіт про залишки за депозитними зобов’язан­нями перед суб’єктами господарювання (класифікація за організаційно-правовими формами господарювання»);

- «Звіт про залишки за депозитними зобов’язан­нями (класифікація за секторами економіки)»;

- «Звіт про залишки за депозитними зобов’язан­нями (класифікація за видами економічної діяльності)»;

- «Звіт про залишки за депозитними зобов’язан­нями (класифікація за формами власності)»;

- «Довідка про залучені кошти та їх залишки для визначення розміру обов’язкових резервів»;

- «Звіт про достатність капіталу»;

- «Звіт про дотримання економічних нормативів»;

- «Звіт про кількість клієнтів і особових рахунків»;

- Дані аналітичного обліку за рахунками другого та третього класів плану рахунків;

- Різні позаоблікові матеріали.

2.4.2 Класифікація зобов’язань банку

Наступним етапом аналізу є вертикальний аналіз зобов’я­зань, або аналіз їх структури. Для зручності проведення аналізу зобов’язання банку класифікуються за різними ознаками, тобто залежно від вкладників, форми власності, строку і порядку повернення, за групами клієнтів, за ціною ресурсів тощо. На рис. 2.2 наведена схема класифікації зобов’язань, з якої видно, що всі зобов’язання банку можна розділити на дві групи: депозити та інші зобов’язання, такі як кредиторська заборгованість та цінні папери власного боргу. До особливих залучених коштів належить субординована заборгованість банку. За своєю природою такий вид ресурсів належить до зобов’язань, але при розрахунку суми регулятивного капіталу субординована заборгованість включається до його складу і вираховується із загальної суми зобов’язань.

Дата добавления: 2015-08-29