Аба́хта, -ти, ж. Гауптвахта, караульня. Біжать до мене з абахти два москалі. Стор. 105.

г	д	суч
Аба́хта, -ти, ж. Гауптвахта, караульня. Біжать до мене з абахти два москалі. Стор. 105.
Абши́т, -ту, м. Отставка. Абшит дістав. Фр. Абшито́ваний, -а, -е. Отставной, уволенный. Він уже від того абшитований. Фр. Пр. 1.
Авдито́рія, -рії, ж. Аудиторія. К. Кр. 37. Студенти перестали ходити на його лекції, а щоб авдиторія не була зовсім порожня, вони ходили по черзі, по п'ять душ. Левиц. Пов. 52. Авди́торство, -ва, с. Пребываніе авди́тором (въ 1-мъ знач.). Авди́торський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный авди́тор'у.	АУДИТО́РІЯ, АВДИТО́РІЯ, і, жін. 1. Зал для читання лекцій, доповідей. Студенти виходили з університетських аудиторій (Іван Франко, IV, 1950, 303); У великій фізичній аудиторії збиралися студенти.. на збори (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 382). 2. збірн., перен. Слухачі лекції, доповіді, промови і т. ін. Перед численною аудиторією, що уважно слухала свого секретаря парторганізації, малювалися картини недалекого привабливого майбутнього (Василь Минко, Вибр., 1952, 41); Дмитро Іванович був задоволений, що йому нарешті вдалося знайти контакт з аудиторією (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 210).
Автенти́чний, -а, -е. Достовѣрный, подлинный. Що більш довідуватимемось про неї, (старовину українську) з аутентичних джерел, то все виразніш стоятиме вона перед очима нашого духа. К. Досв. [изд. 1876]. 3.	АВТЕНТИ́ЧНИЙ, а, е. Справжній, дійсний. Тепер усе виявилось, і автентичні документи в руках у нас (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 313); // Який походить з першоджерела, який відповідає оригіналові. Встановлення автентичного критично перевіреного тексту Франкових творів — це.. проблема текстологічна, що вимагає розв'язання (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 483). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 10.
Автобиоґра́фия, -фиї, ж. Автобіографія. Не пишу я своєї автобиоґрафиї, а ні своїх мемуарів. К. Х. ІІ. 41.
Авто́ґраф, -фа, м. Автографъ. В автоґрафі моєму не знайшлось фалшованої приписки. К. X. ІІ. 31.		АВТОГРАФ АВТОГРАФ м. греч. своеручное письмо, писание; подлинная рука; подлинник, своеручник; автографический, к нему относящийся; подлинный, своеручный. Автография ж. знание рукописей, почерков или рук, письма известных людей; | искусство делать с них точные снимки. Автобиография ж. написанное кем-либо самим описание своей жизни; автобиограф м. описатель жизни своей. Автократия ж. самовластие, самодержавие; монократия, единовластие, самодержавие, самомочие.

А́втор, -ра, м. Авторъ. Обидва автори брали собі спільні виспіви поетичні, що, скажемо так, витали тоді на повітрі і були власностю кожного. К. Іов. Передм. X.	А́ВТОР, а, чол. Той, хто написав будь-яку працю, твір, лист і т. ін. або розробив якийсь план, проект і т. ін. Він.. догадався, хто був автор чудової поезії (Нечуй-Левицький IV, 1956, 190); Звичайні слова, сполучені волею автора в урочисті ряди, обертаються часом в поеми, сповнені нового, хвилюючого змісту (Олександр Довженко, I, 1958, 86); Вирішено поквапитися з закінченням робочого проекту, А для цього.. треба бригаді наблизитися до автора проекту, до місцевості (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 10).	АВТОР АВТОР м. лат. творец чего, сочинитель, писатель. Авторов, ему принадлежащий; авторский, ему свойственный, к нему относящ. Авторство ср. состояние, обязанность или занятие писателя. Авторствовать, говор. укорительно или насмешливо, заниматься писанием, сочинением книг. Авторитет м. свидетельство или мнение известного человека в деле науки, принимаемое слепо, на веру, без поверки и рассуждений.
Ад, а́ду, м. = Пе́кло. Пойде Ирод сам по аду Луциперу на пораду. Чуб. ІІІ. 359.	АД, у, чол., заст. Пекло. Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила, Послала душу к чорту в ад (Іван Котляревський, I, 1952, 86); [Олізар:] Що воля вийде, я цьому так вірю, як тому, що завтра буде день. Треба тільки частіше будить людей од аду, будить приспану волю, нагадувать правду (Степан Васильченко, III, 1960, 445).	АД АД м. адея, геена, тартар, тартарары, бездна, преисподняя, тьма кромешная, печь огненная; | вят. хайло, пасть, зев, горло, глотка. | *Невыносимое житье, ссора в доме, крик, брань, драка, содом. Что ад-эт разинул, что орешь. И в аду люди живут, о привычке; и в аду обживешься, так ничего. Хоть в аду ликуй, только нас минуй, о злом человеке вместо: хоть в раю. Всяк ада боится, а дорожка торится. В рай просятся, а заживо в ад лезут. Ад стонет, рыдает. грешных к себе призывает. Глас Божий вызвонит из ада душу грешника, говорят о вкладе на колокол за упокой самоубийцы. Лучше с умным в аду жить, чем с дураком в раю. Житье, словно в аду. На немилостивых ад стоит.
Адре́са, -си, ж. Адресъ. Желех.	Адреса (фр. adresse - направляти) - 1. Місце проживання особи чи місцеперебування установи. 2. Напис на листі, переказові, пакунку і т. ін., що вказує на те, куди і кому їх надсилають. 3. Висловлення подяки, співчуття і т. ін. особі чи організації. 4. Виклад на письмі політичних поглядів і побажань законодавчого характеру, що подається монархові у конституційних державах. 5. У програмуванні - цифрове або буквено-цифрове позначення місцеперебування інформації в цифровій обчислювальній машині
Акаде́мик, -ка, м. 1) Академикъ, членъ академіи. 2) Студентъ академіи, университета. Желех.	АКАДЕ́МІК, а, чол. 1. Член академії наук. Опріч Горького.., є тут ще інші російські літератори — Бунін (академік, цебто член академії), дуже гарний поет і белетрист, та інші (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406); Серед академіків і членів-ко респондентів АН УРСР багато робітників і селян, активних учасників громадянської і Великої Вітчизняної воєн (Наука і життя, 12, 1957, 9); // Звання вченого, художника, скульптора і т. ін., обраного членом відповідної академії. 2. зах., заст. Студент університету. — Для мене нема в тім нічого лякаючого бачити, як хтось вправляється в спорті, котрим я, будучи ще академіком, займався досхочу (Ольга Кобилянська, III, 1956, 238). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 25.
Ака́ція, -ції, ж. Раст. Акація, Acacia. ЕЗ. V. 246. Тільки де-не-де стоїть довгошия вишня, безлиста акация попід кращими хатками. Левиц. І. 91. Жо́вта ака́ція. Caragana arborescens L. ЗЮЗО. І. 115. Бі́ла ака́ція.	АКА́ЦІЯ, ї, жін. Назва кількох видів посухостійких дерев або кущів з білими чи жовтими квітками. Гаряче повітря було повне гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Одеса лежала на крутому узгір'ї в садах акацій і каштанів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 65). ▲ Біла акація — дерево з пахучими білими квітками. У нас (себто у кубанців) уже одцвіла біла акація (Володимир Самійленко, II, 1958, 466); Жовта акація — чагарник з жовтими квітками. Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації (Нечуй-Левицький, II, 1956, 38).	АКАЦИЯ АКАЦИЯ ж. родовое название дерев: Acacia, Robinia и Caragana; обычно у нас зовут так глог, гороховое дерево; это акация желтая, Robinia, из сем. бобовых: акашник, акатник, караган, гороховик, золотарник; на юге у нас растет и белая, и алая.
Акто́р и актьо́р, -ра, м. Актеръ. Ввійшов Яким зовсім так, як от виступають актори на сцену з-за декорацій. Левиц. І. 478. Один актьор грав дуже погано... в партері почали сміятись. Левиц. Пов. 139.	АКТО́Р, а, чол. 1. Виконавець (професіонал) ролей у театральних виставах. Вискочив і я по тій кладці на ганок, а за мною актор з обголеними щоками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 391); У спектаклях художників нас завжди чарує те, що не помічаєш маленьких ролей, а відчуваєш, насамперед великих акторів (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 50); До складу першої української трупи Кропивницького увійшли і професіональні актори і талановиті аматори (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 26). 2. перен., розм. Про людину, яка показує себе не такою, якою вона є насправді. [Монтаньяр:] Та годі вже базікання того!.. Які актори всі ви, жірондисти! (Леся Українка, II, 1951, 177).
Алма́з, -зу, м. Алмазъ, брилліантъ. Алмазом добрим, дорогим сіяють очі молодії. Шевч. 428.	АЛМА́З, чол. 1. род. у. Прозорий, звичайно безбарвний мінерал і коштовний камінь, що блиском і твердістю перевищує всі інші мінерали; огранований певним чином називається брильянтом. Богдан в червоній горностаєвій мантії, з золотою булавою, обсипаною алмазами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Алмаз трапляється в природі у вигляді невеликих прозорих кристалів, безбарвних або забарвлених домішками у різні відтінки (Хімія, 9, 1956, 14); * У порівняннях. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії (Тарас Шевченко, II, 1953, 238); Благословляю я з подякою щораз Лісів глибокий шум і мовчазну вологу, Росинку, що тремтить на гілці, мов алмаз (Максим Рильський, II, 1946, 159). 2. род. а. Тонкий осколок цього каменя, вставлений в оправу з ручкою, що вживається для різання скла. Якось.. алмазом вирізав [Рубін] круглу дірку в шибці (Іван Сенченко, На Бат. горі, 1960, 4).	АЛМАЗ АЛМАЗ ж. первый по блеску, твердости и ценности из дорогих (честных) камней; адамант, бриллиант. Алмаз, чистый углерод в гранках (кристаллах), сгорает без остатка, образуя угольную кислоту. Алмаз название общее: бриллиант, более ценный по величине и полной грани, осаживается сквозниною, без подложки; алмаз, неполной грани, плоский, бывает в глухой (с исподу) оправе; розетка, искра, самый мелкий алмаз. Алмаз стекольщичий, неграненый, сырой, в оправе на ребро, на природную грань. Это алмазец порядочный; это алмазик годный; это алмазишка дрянной; а вот алмазище царский. Алмаз стекольщика белит, негоден, не режет, а только скребет, царапает. Свой глаз - алмаз, свой призор. Алмаз алмазом режется, вор вором губится, в сыщики берут такого же вора. Тверд (верен, дорог), как алмаз. Алмаз - ангельская слеза, поверье. Алмазный перстень, с алмазами; алмазный прииск, алмазный блеск. Алмазистый, алмазовидный, подобный ему, сходный с ним. Алмазник м. торгующий честными каменьями. Алмазчик м. бриллиантщик, ювелир, кто гранит алмазы или оправляет дорогие каменья
Амбі́ція, -ції, ж. Амбиція, тщеславіе. Желех.	АМБІ́ЦІЯ, ї, жін. Самолюбство; гордість; честолюбство. Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (Іван Франко, III, 1950, 257); Його плебейську амбіцію вже відтепер люди не кривдили, його поважали (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 100).	АМБИЦИЯ АМБИЦИЯ ж. франц. чувство чести, благородства; самолюбие, спесь, чванство; требование внешних знаков уважения, почета. Он при амбиции, шуточно, при шпаге. Амбициозный, себялюбивый, тщеславный, жадный до почестей, похвал, поощрений наградами и отличиями.

А́мфора, -ри, ж. Амфора, родъ греческаго и римскаго кувшина. Жерці і ліктори стоять круг Капитолія — і хором співають гимн і курять дим з кадил і амфор. Шевч. 607.	А́МФОРА, и, жін. Велика посудина (для вина, олії та ін.) яйцеподібної форми з двома вертикальними ручками, широко вживана в античному світі і Київській Русі. А в Римі свято.. Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія. І хором Співають гімн і курять дим З кадил і амфор (Тарас Шевченко, II, 1953, 271); З храму виходить хор дівчат таврідських.. Дівчата несуть квіти, вінки.., амфори з вином та олієм (Леся Українка, I, 1951, 158); Череп'яні амфори використовувались для зберігання вина і маслинової олії (Наука і життя, 6, 1958, 61).	АМФОРА АМФОРА ж. греч. остроконечный книзу глиняный кувшин, кубышка; их находят в древних гробницах.
Анци́христ, -та, м. Антихристъ. Употребляется какъ бранное слово. При кінці світа покажесь анцихрист. Гн. II. 79. Анцихрист то знає! Чортъ его знаетъ! Фр. Пр. 7.	АНТИ́ХРИСТ, діал. АНЦИ́ХРИСТ, а, чол. 1. У християнській релігії — противник Христа, який нібито з'явиться перед кінцем світу. Розказує [дяк], яке то лихо людям буде, як народиться анцихрист (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 239). 2. розм., заст. Уживається як лайливе слово. — Ой-ой! А в мене ж мужики, то анафеми, злодії, антихристи!.. — бідкався о. Артемій (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 52); — Втік [Семен] анахтема, втік антихрист, а мене оце в тюрму запроторив, — плакав старий Коструб (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 175).	АНТИХРИСТ АНТИХРИСТ м. всякий противник Христу; в народе, антий; собств. злой дух, ратующий против истины и добра. Он должен явиться пред скончанием мира (века) и открыто совращать благочестивых, налагая на них печать, клеймо. Антиев хлеб, раскольн. картофель. Прививная оспа - антиева печать, раскольн. Гражданская грамота от антихриста, раскольн. Клеймо на мере и весах - печать антихристова, раскольн. Печать на паспортах - клеймо антихриста, раскольн. Перепись народная от антихриста, для взимания дани с живых и с мертвых, раскольн. У антихриста дышловая колесница, почему об одной оглобле ездить грех, раскольн.
Апте́ка и апти́ка, -ки, ж. Аптека. Желех.	АПТЕ́КА, и, жін. 1. Медично-санітарний заклад, в якому виготовляють ліки за рецептами, а також продають готові лікувальні засоби та інші медичні товари. Нетрудно дістати [морфій]. В сільській аптеці.. напевно знайдеться (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 263); Ніколи досі в нас не було аптеки, А тепер — дивіться — є (Ірина Вільде, Ти мене не любив, 1958, 3). ♦ Як в аптеці, жарт. — дуже точно. Давид Мотузка поклав два мішки на ваги й дивиться. Ні, — фунт у фунт, «як в аптеці» (Андрій Головко, II, 1957, 30). 2. Набір ліків для надання першої допомоги хворому або для домашнього лікування.	АПТЕКА АПТЕКА ж. греч. заведение, где приготовляют и продают лекарства; зельница, снадобница (снадобица - склянка). Бывают аптечки домашние, дорожные, карманные. Аптека не на два века, о лечении. Аптека убавит века. Аптека съест, говор. о расходах. Не лечит аптека, калечит. Аптека и лечит, так калечит. Аптека улечит на полвека. И хорошая аптека убавит века. Аптекам предаться - деньгами не жаться. Аптечная вывеска. Авран аптечный, употребляемый в аптеках, лекарственный. Аптекарь м. содержатель аптеки или получивший ученое звание это и позволение содержать ее; зельник, снадобщик. Низшее ученое звание по сей части провизор, высшее аптекарь; у содержателя аптеки два главных помощника: рецептурщик и лаборант: прочие - ученики, в казенной аптеке гезели (нем. Geselle).
Аре́на, -ни, ж. Арена, поприще, мѣсто для состязанія. Арена звірем заревла, а син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Шевч. 613. Въ переносномъ смыслѣ — мѣсто, поприще дѣятельности. Виступає... горопаха русин на арену публицістики і як же ви думаєте він почувається посеред широкої вольної арени слова? К. Кр. 35.	АРЕ́НА, и, жін. 1. У давньоримському цирку — посипаний піском майданчик, де відбувалися бої гладіаторів, спортивні змагання та ін. Другий день Реве арена. На арені Лідійський золотий пісок Покрився пурпуром червоним, В болото крові замісивсь (Тарас Шевченко, II, 1953, 276); На сцені видко чверть цирку з глядачами і частину арени (Леся Українка, II, 1951, 510). 2. Круглий майданчик посередині цирку, де виступають артисти. На арену вискочили два рудих клоуни (Олесь Донченко, VI, 1957, 431); Люди різного віку і найрізноманітніших професій люблять життєрадісне мистецтво цирку, гаряче аплодують чудовим майстрам арени, що демонструють.. відвагу, витримку і мужність (Літературна газета, 20.XII 1960, 4). 3. чого, перен. Місце, де відбувається яка-небудь дія, подія. Дніпро димів, як пожарище. Він нагадував арену фантастичної битви (Яків Баш, На землі.., 1957, 21).	АРЕНА АРЕНА ж. (лат.: песок) место для боев, ристалищ, позорищ; поприще, майдан, поле; бег конский, т. е. место для этого и пр.
Артику́л, -ла, м. Статья, уставъ, артикулъ. Да отамане батьку, ми знаєм артикули. Лукаш. 30. Артикули в статуті. Котл. Н. П. 343. Артику́ли гну́ти. Крючкотворствовать. Шейк.	АРТИ́КУЛ, а, чол. 1. заст. Стаття, розділ або параграф якого-небудь закону, договору, розпорядження та ін. А Лев так далі мовив: — Слухайте ж, яка моя воля! Перший артикул нової конституції каже: «Всі звірі рівні перед правом, а право — то цар!» (Іван Франко, III, 1950, 230); — Пригадай, чому Львівське братство вписало в свій статут такі артикули (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 132). 2. Тип виробу, товару. Херсонські ткачі почали освоювати новий артикул штапельної шотландки, яку назвали «південною» (Радянська Україна, 2.VI 1962, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 62. Коментарі (0) АРТИКУ́Л, у, чол., заст. Рушничний прийом. Тогді [тоді] ну військо муштровати [муштрувати], Учить мушкетний артикул (Іван Котляревський, I, 1952, 190); Старанно виробляє Данько перед враженими баранами єфрейторські артикули (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 131). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 62.	Артику́л, -ла, м. Статья, уставъ, артикулъ. Да отамане батьку, ми знаєм артикули. Лукаш. 30. Артикули в статуті. Котл. Н. П. 343. Артику́ли гну́ти. Крючкотворствовать. Шейк.
Архи́в, -ва, м. и архи́ва, -ви, ж. Архивъ. В наших церковних і манастирських архивах усякі дієписні... акти. О. 1862. VII. 62, 63.	РХІ́В, у, чол. 1. Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам'яток та ін. Годинами переглядав [М. Костомаров] у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 373); Поки розшукав його [документ] в Житомирі, в обласному архіві, то не один пуд солі з'їв (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 112); // Відділ установи, в якому зберігаються старі документи, листи, закінчені справи тощо. Центральний партійний архів Інституту марксизму-ленінізму перетворився тепер в найбільше сховище безсмертної спадщини Маркса і Енгельса (Літературна газета, 6.V 1958, 1). 2. Листи, рукописи, знімки і т. ін., які стосуються діяльності якої-небудь установи або особи. Архів Нечуя-Левицького, розкиданий по різних місцях, ніким ще не описаний і не вивчений (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 284); У жовтні 1932 р поліція [у Львові] розгромила редакцію «Вікон», знищила весь архів, заарештувала багатьох співробітників журналу (Історія української літератури, II, 1956, 580). ♦ Здати в архів (до архіву) кого, що — забути, визнати непотрібним. [Орест:] Коли пропало, то вже не поправиш... [Острожин:] Як ви можете так спокійно? Се ж значить, здати себе в архів? (Леся Українка, II, 1951, 83); [Божко:] Е, Гришо, рано ви здаєте до архіву свій скальпель. Поки що операція — радикальна допомога (Сава Голованівський, Драми, 1958, 160).

Арши́н, -на, м. 1) Аршинъ. У нас на спідницю вісім аршин набірається. Васильк. у. 2) Въ Полт. губ. при измѣреніи земли — погонная сажень по ширинѣ десятины, а въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Миргор. и Хорольск. уу. въ десятинѣ считаютъ 20 аршин, слѣдовательно аршин = 120 кв. саж. Вас. 145. 3) Ста́ти, піти́ під арши́н. Быть взятымъ въ солдаты.	АРШИ́Н, а, чол., заст. Давня східнослов'янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м. Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 144); Соломіїн човен повернув боком і був усього на аршин од турецького (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386); Допитувалась [мати],.. скільки коштує аршин ситцю у Москві (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 320); // Лінійка, прут і т. ін. такої довжини. Він зайшов у перший мануфактурний магазин, позичив там.. залізний аршин (Володимир Самійленко, II. 1958, 273). ♦ Вирости на аршин — в очах людей піднятися вище в матеріальному, культурному та ін. відношеннях; Міряти на свій аршин — оцінювати кого-, що-небудь тільки із свого погляду. Не міряй всіх на свій аршин (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 189); Ніби (неначе, немов і т. ін.) аршин проковтнув — про людину, яка держиться неприродно прямо, виструнчено. А тримався він так, ніби аршин проковтнув (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 119); Під аршин [ставати], заст. — іти до війська. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Тарас Шевченко, I, 1951, 233).	РШИН м. татарск. погонная мера, четыре четверти (пяди), по четыре вершка (верха пальца); треть сажени; длина всей руки от плеча; вольный шаг человека; 21/3 русского или английского фута; 0,711 метра. | Самый прут, палочка, тесьма ровно в эту меру. Печатный аршин, клейменый, казенный, верный. | У валяльщиков: железный прут для осадки и обделки валенок, катанок. Аршинная стерлядь, длиною в аршин; аршинный холст, шириною в арш.; аршинная яма, глубиною. Аршинный товар, красный, тканый. Сидит или ходит, кланяется, словно аршин проглотил, не сгибаясь, навытяжку. Побоев на аршин не смеряешь. Семь аршин говядины да три фунта лент, говор. о бессмыслице. Аршин не солжет, мера делу вера. На аршине унести (обмерять) грешно, а на ножницах Бог велел (в кройке).
Факля, -лі, ж. Факелъ. Приходить туди з лихтарнями та факлями. Єв. І. XVIII. 3.	ФА́КЕЛ, а, чол. 1. Те саме, що смолоскип. Сотник з охорони спустився з Барбарою камінними сходами глибоко вниз, освітлюючи дорогу тріскотливим і смердючим факелом (Іван Ле, Наливайко, 1957, 443); Тримаючи в одній руці засвічений факел, а в другій пляшку з гасом, він набирає його якнайбільше собі в рот і потім з усієї сили виприскує на вогонь (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 7); * У порівняннях. Кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом, як похоронний факел (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 215); Розгромивши [панський] дім, опришки.. відійшли в ліс. За спиною в них величезним факелом палав двір (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 147). 2. чого, перен. Про те, що містить у собі, несе із собою істину, знання, освіту, свободу тощо. З щирим серцем і безтрепетною рукою засвітили вони [декабристи] факел боротьби з самодержавством, запалили ту іскру, з якої розгорілося полум'я революції (Максим Рильський, IX, 1962, 148); Тепер увесь світ бачить, на яку небувалу височінь піднесли факел соціалізму Комуністична партія, радянський народ (Комуніст України, 2, 1967, 3). 3. спец. Конусоподібне полум'я, а також потік рідини, що має форму конуса. Освоєно також застосування кисню у факел полум'я з допомогою спеціальних форсунок, установлених поруч із кесоном у головці печі (Наука і життя, 5, 1956, 21); Буріння свердловин часто не обходиться без утворення газових фонтанів, без факелів, у яких марно згоряють мільярди кубометрів голубих скарбів (Наука і життя, 6, 1963, 5).
Факт, -ту, м. Фактъ. Показуємо.... на сей сумний факт, усякому у нас звісний. О. 1861. XI. 102. Давно то було, але то факт. Гн. ІІ. 121. Фактичний, -а, -е. Фактический. Желех.	ФАКТ, у, чол. 1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з тижнів своєї бюрової служби (Іван Франко, II, 1950, 314); Франко явився новатором у галицькій літературі. Не тільки в формі, в літературній манері, а і в своїх відносинах до фактів життя, які він малює (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 36); [Стрижень:] Моряки! Трапився нечуваний факт в історії Чорноморського флоту. Офіцери не вийшли на прапор (Олександр Корнійчук, I, 1955, 43);
Фальшивість, -вости, ж. 1) Фальшивость, поддѣльность, ложность. Желех. 2) Лицемѣріе, неискренность. Желех.	ФАЛЬШИ́ВІСТЬ, вості, жін. Властивість за значенням фальшивий. В монографіях «Иван Сусанин» і «Куликовская битва» показав він [М. І. Костомаров] фальшивість казок, котрі служили для слави московських царів (Михайло Драгоманов, II, 1970, 142); Дряпнула Бурка по серці така фальшивість приятеля, завзявся відплатити йому (Іван Франко, IV, 1950, 83); Ворог всякої фрази, всякої фальшивості і ненатуральності, Драгоманов у своїх статтях, а ще більше в листах до галичан.. відучував їх од пустої фразеології і трати часу, будив охоту до реальної роботи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31).
Фанатик, -ка, м. Фанатикъ. Фанатика безумного сліпого. К. ПС. 74.	ФАНА́ТИК, а, чол. 1. Надзвичайно релігійна людина, що нетерпимо ставиться до інших вірувань, іновірців. Стрибайло був, як і Бо болій, запеклим католицьким фанатиком, ніщо його не спиняло, ніщо і не лякало (Олекса Стороженко, I, 1957, 383); Малювати доводилося потай, бо мусульманський закон забороняє зображувати тварин і людей, і фанатики-бухарці, впіймавши його на гарячому, могли б і штрикнути його кинджалом або придушити (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 180). 2. перен. Людина, пристрасно віддана якій-небудь справі, захоплена якоюсь ідеєю, що нерідко робить таку людину однобічною, обмеженою. За хвилину перед Огеєм сиділа вже не прибита нещастям мати, а людина діла, фанатик великої справи і знавець юнацької душі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 243); Фанатиків Сокорина не любив за їхню упертість і небажання глянути на життя зрячими очима (Панас Кочура, Родина.., 1962, 269); Казали, що Сафарова ніщо не цікавило, крім дорученої йому справи. Це — фанатик будівництва, людина кам'яної волі (Олесь Донченко, II, 1956, 278).
Фантазія, -зії, ж. Фантазія. Левиц. Пов. 11, 276. Мережки фантазії. К. МХ. 39	ФАНТА́ЗІЯ, ї, жін. 1. Творча уява. В Настусі рано заворушилась фантазія (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 228); Витвори наукового, розумового думання звичайно не обходяться без праці чуття та фантазії, і навпаки — витвори фантазії неможливі без праці розуму (Іван Франко, XVI, 1955, 383); З інтонації її голосу буйна фантазія юності зіткала виразний портрет дівчини (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 53); Народна фантазія оточила його [Кармелюка] ореолом виняткової краси, сили й мудрості (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 268). 2. Витвір уявлення; мрія. Якби ті його фантазії справдилися, то хто знає, чи Краньцовська осталася б між живими? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 351); Я в казку дивную свою Усю фантазію ввіллю (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 84); У невичерпній ти насназі, Вітчизно, рушила у путь, Щоб давнє марево фантазій В прекрасну дійсність обернуть... (Максим Рильський, III, 1961, 95); * У порівняннях. Ті сизі далекі гори, та синя далеч чогось тягне до себе душу, як щось невідоме, невидане, як фантазія, як мрія (Нечуй-Левицький, II, 1956, 397).	ФАНТАЗИЯ ФАНТАЗИЯ ж. немецк. франц. воображенье, изобретательная сила ума; творческая сила художника, самобытная сила созиданья. | Пустая мечта, выдумка воображенья, затейливость, причуда; несбыточный бред, разгул необузданной думки. | Муз. свободное сочиненье, по своей причуде, без правил. Фантастический, несбыточный, мечтательный; или | затейливый и причудливый, особенный и отличный, по своей выдумке. Фантазировать, мечтать, воображать, строить воздушные замки, созидая мысленно, умственно; играть мечтою, разукрашая ее по произволу; | в муз. играть наобум, по вдохновенью, сочиняя во время самой игры. Фантасмагория ж. искусство изображать призраки, видения или воздушные картины посредством зеркальных отражений. Фантасмагорическое представленье. Фантом м. картины, явления фантасмагории или что-либо подобное. | Кукла, на коей изучают повивальное искусство.
Фантє, -тя, с. соб. 1) Всякая одежда. Шух. І. 98. Cм. хвантя. 2) Лохмотья, рваная одежда. Вх. Зн. 74.	ФА́НТЯ, я, сер., збірн., діал. 1. Одяг, білизна. В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Гнат Хоткевич, II, 1966, 147); Весною двадцятого року з болем у серці отримував [Погиба] од поляків для своїх козаків недоношене фантя колишньої австрійської армії (Михайло Стельмах, II, 1962, 50). 2. Лахміття, подертий одяг, старі непотрібні речі тощо. * Образно. Годі мандрувати [архівам] залізницями. Тепер це фантя все вантажили на бендюги (Яків Качура, II, 1958, 381).
Фарба, -би, ж. = краска. Брали поетичні фарби.... з того, що бачили перед собою. Левиц. І. Світ. 11. Cм. хварба.	ФА́РБА, и, жін. 1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 45); Єгиптянин бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Леся Українка, II, 1951, 247); — Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяла фарби подарувати, акварель називається (Юрій Яновський, I, 1954, 43); // Шар такої речовини на поверхні предмета. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані павутинням (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 236). ▲ Водяні фарби див. водяний; Емалеві фарби див. емалевий; Кубова фарба див. кубовий; Олійна фарба див. олійний. ♦ Згущувати (згущати, згустити) фарби див. згущувати; Малювати (зображати і т. ін.) рожевими фарбами (у рожевих фарбах) кого, що — висвітлювати, зображувати, уявляти кого-, що-небудь кращим, ніж є (ніж буде) насправді; ідеалізувати.	КРАСКА КРАСКА ж. красный цвет, краснота, краснина. | Всякое вещество, служащее для крашения, для окраски во все цвета. Краска масляная, водяная или клеевая; краски сухие, карандаши. Отдать платье в краску. | Румянец, кровь. Ушибся до краски, до крови. На щеках показалась краска. Ее вогнали в краску, пристыдили. | Рожь в краске, всходит, потому что всходы ее красного цвета. | Время цвета хлебов; хлеб в краске, красуется. | Твер. смол. цветок, цветы. | Краска, у пчеловодов обножка, поноска. Нарвать красок, убраться красками; | крашеная или набойная ткань, цветной ситец. | При первом размоле пшеницы, наружные частицы, желтоватые, называются краской, и идут из первача вторично в размол и в 3-й сорт муки; также цветная пыль от лузги крупы при измоле. Как слепой о красках разсуждает. | Очищение, рубашечное, женское. Красочный, до краски, в общем знач. относящ. Красочная ж. завод, фабрика, где приготовляют краски. Красочник м, делаюший краски, торгующий ими. | Растен. Lutum.
Фартух, -ха, м. 1) То-же, что и спідниця изъ ситца или окрашеннаго полотна. Гол. Од. 21, 49. 2) = хвартух. Припну фартух дорогий — срібні-злоті береги, гафтована середина, — преподобна дівчина. Чуб. V. 10. Ум. фартушок.	ФАРТУ́Х, а, чол. 1. Жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру та фасону, який одягають спереду на сукню, спідницю, щоб запобігти забрудненню їх. З голосним плачем побігла вона [Гашіца] до села, але скоро опам'яталась, обтерла сльози фартухом і подалась додому (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 249); Зняли [діти] писк, хто тікав, хто хлипав, хто хапав мамів за спідниці і ховав голови під фартухи (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 10); // Предмет одягу різного крою, з різного матеріалу, який одягають під час роботи, щоб запобігти забрудненню одягу спереду. Річард і Деві увіходять у хату потомлені. Річард при фартуху, з мулярським знаряддям (Леся Українка, III, 1952, 7); На носі в нього [шевця] окуляри, Колодка біла у руках, І чорний фартух через груди, Й цвяшок забутий у губах... (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 118); В білому фартусі і з блискучим пінцетом у руці вона була схожа на лікаря (Олесь Донченко, V, 1957, 238); Спецодяг для робітників при обприскуванні [рослин отрутою]: брезентовий фартух, гумові чоботи і такі ж рукавички (Шкідники і хвороби.. рослин, 1956, 83). 2. Шкіряна, полотняна й т. ін. запона в колясці, візку тощо для захисту їздця від болота, пилу. Кукса правує, Левко Обозний як член сільради сидить у колисці, закритий до половини пластмасовим фартухом (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 498);	ФАРТУК ФАРТУК м. немецк. передник, запон. Бабий фартук. Линейка с фартуками. Фартучный холст.
	ФА́РФО́Р, у, чол. 1. Мінеральна маса з суміші каоліну, пластичної глини, кварцу й польового шпату (перев. білого кольору), яка після відповідної обробки просвічується в тонкому шарі; використовується для виготовлення тонкого посуду, виробів декоративного та прикладного характеру, ізоляційних матеріалів і т. ін.; порцеляна. Сьогодні на ринку, в вітрині, зустрів я Багато чудесних пташок... Все з мармуру, фарфору... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 333); Найбільш поширеним ізоляційним матеріалом в побутовому електрообладнанні є фарфор — суміш каоліну, кварцу та польового шпату (Монтаж і ремонт.. електрообладнання, 1956, 13); Грузинські спеціалісти.. вперше одержали чорний фарфор (Вечірній Київ, 5.III 1969, 4). 2. збірн. Вироби з такої маси. Вона ще добре вміла малювать квітки на фарфорі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 228); Подивився ще мечеть — Ені-Джаме, всю виложену мальованим фарфором, дорога і гарна будівля (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 348); Волокитинський художній фарфор або, як інколи кажуть, «фарфор Миклашевського» став явищем мистецтва, відомим далеко поза межами нашої республіки (Народна творчість та етнографія, 6, 1968, 89).	ФАРФОР ФАРФОР м. состав, из коего делается лучшая каменная посуда: фарфоровая глина, каолин, изветрившийся полевой шпат с кварцем; | фарфоровая посуда и др. вещи. Лучший фарфор делают в Китае. Фарфоровый завод. Фарфоровая лошадь, вся рябая по беловатой шерсти, чубарая, порода с китайской границы
Фіґель, -ґля, м. 1) = фиґель 1 и 2 Тогди ся злетіли всі чорти і показували ріжні фіґлі, скакали по столі, по мисках.... Гн. ІІ. 6. Бачать діти, що старий батько з ними фіґля зробив. Драг. 181. 2) мн. фі́ґлі. Маленькій локончики на вискахъ женщины.	ФІ́ГЕЛЬ, гля, чол. 1. заст. Завиток (архітектурна оздоба); розчерк (на письмі). 2. перев. мн., перен., розм. Витівки, штуки, трюки. [Старостина:] Ми знаємо давно, що граф на жарти і на фіглі здатний, і нас нічим він не здивує (Карпенко-Карий, II, 1960, 48); Вся рота реготала від тих фіглів, які я витворяв (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 37); — Це ти, Юрку, і фіглювати не вмієш? З ними, з фіглями, і працювати легше (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 211). Фіглі (фігля) робити (зробити, викидати і т. ін.) — вдаватися до жартів, пустощів, трюків, щоб насмішити або обдурити когось. — Вона любить фіглі робити і опісля на все горло сміятися (Ольга Кобилянська, III, 1956, 393); Бачать діти, що старий батько з ними фігля зробив (Словник Грінченка).
Фірма, -ми, ж. 1) Форма (для отливки изъ металла, для печеній). Шух. І. 216, 281, 283, 298. 2) Родъ глинянаго подсвѣчника, по формѣ нѣсколько напоминающаго крендель. Вх. Зн. 75.	ФІ́РМА, и, жін. 1. У капіталістичних країнах — торговельне або промислове підприємство, що користується правом юридичної особи, під маркою якої продаються товари або випускаються вироби. Герман Гольдкремер стався одною з авторитетних і впливових фірм у нафтовім ділі (Іван Франко, VIII, 1952, 394); Прийшов до Безбородька представник однієї великої фірми й запропонував панові докторові радіоприймач на виплату (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 55). 2. У СРСР — об'єднання однорідних або суміжних підприємств. В нашій країні було широко підхоплено почин львівських підприємств по створенню виробничих об'єднань — фірм. Тепер ця нова форма управління міцно увійшла в життя (Радянська Україна, 28.II 1969, 2); Фірма грампластинок «Мелодія» записала у виконанні Русинова композицію за поемою Руставелі (Вітчизна, 12, 1968, 168).	ФИРМА ФИРМА ж. имя торгового дома; в чайной торговле: фуза. Дом открыт под фирмою "Перов с сыновьями".

Флот, -ту, м. Флотъ. Котл. Ен. ІІ. 29. І флот його з гармат розбили й потопили. К. МБ. II. 121.	ФЛОТ, у, чол. Сукупність суден однакового призначення або певної належності, району плавання і т. ін. Од злості Турн осатанівши, Велів багаття розводить, І військо к берегу привівши, Казав Троянський флот спалить (Іван Котляревський, I, 1952, 216); Родом він із Гур'ївки, приморського рибальського селища, яке, між іншим, славиться тим, що з нього виходить багато першокласних матросів та капітанів на Чорноморський флот	ФЛОТ м. франц. большое число кораблей в сборе с общею целью; обычно разумеют военный флот, но может быть и купеческий. | Общность морских судов и заведений государства и самое ведомство это. Служить во флоте. Состоять по флоту. Флот в море делится на эскадры. Флотилия ж. флот из мелких, береговых судов. Флотский, ко флоту принадлежащий, относящ.; морской службы. Флотяга м. служащий во флоте, моряк. Флотовождь, флотоводец, начальник флота, командующий адмирал.
	ФАСА́Д, у, чол. 1. Зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю. Церква без бань, подовжаста,.. на- фасаді піднімається дзвіничка оригінальної архітектури (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401); Сонце б'є у вікна будинків, де попід самими дахами на оздоблених барвистою керамікою фасадах виноград зелений в'ється і золотисті соняшники цвітуть, як живі! (Олесь Гончар, II, 1959, 175); Фасад крамниці з двома великими загратованими вікнами виходив на головну вулицю (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 443); // Кожен із зовнішніх боків будівлі. Зовнішнє оформлення храму визначали техніка кладки й декоративні прийоми оздоблення фасадів (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 515); Боковий фасад будинку. 2. спец. Вертикальна проекція об'єкта. строится. Фасадный чертеж. Фасовать стену плетневой, турлучной избы, южн. штукатурить, крыть глиною, затирать и белить. | Фасовать мельничное колесо, южн. вставлять кулаки, пальцы. Фасованье, действ. по глаг. Фас здания, фасад, перед, лицо. | Фасы укрепленья, бока, стороны очерка его, куртины, прямые обводы, защищенные выступами, стар. прясло	ФАСАД ФАСАД здания, франц. главная, передняя, лицевая сторона. Дом для фасада

Дата добавления: 2015-08-28