[33] Petro G. Grigorenko. Memoirs, tr. Thomas P. Whitney (New York, 1982), p. 61.
[34] Фенин Александр И. Воспоминания инженера. К истории общественного и хозяйственного развития России (1883—1906 гг.) // Прага, 1938.—С. 46—47.
[35] John McKay. Pioneers for Profit: Foreign Entrepreneurship and Russian Industrialization, 1885—1913 (University of Chicago Press, 1970), p. 392, 395. Докладніше про історію Макіївки див.: Макеевка: справочник (Донецк, 1981).
П Patrick A. Croghan. The Peasant of Makeyevkæ Biography of Bishop Pius Neveu A. A (Worcester, Mass., 1982>, p. 14, 15.
[37] Там само.— С. 31, 121. Для потреб католицької громади, яку складали головним чином французи і бельгійці, католицька церква заснувала парафії в різних місцях Донбасу. (Див.: Cl. De Boisanger. Vivre en Russie en temps de la N.E.P [Paris, 1961], p. 54). Наприклад, в Єнакі- євому 1915 р. «було майже 3000 католиків, більшість із яких працювали на велетенських російсько-бельгійських металургійних заводах». (Croghan. The Peasant of Makeyevka, p. 32).
[38] Leopold H. Haims on. Ziva Galili y Garcia, Richard Wortman // The Making of Three Russian Revolutionaries: Voices from the Menshevik Past (Cambridge University Press, 1987), p. 356.
[39] Сурожский П. Край угля и железа. Очерк Современник — 1913.—№ 4.—С. 301.
[40] Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (ш- варь —февраль 1923 г.)9 том І.— Харків, 1923.— С. XXI.
[41] Croghan. The Peasant of Makeyevka, p. 15.
[42] РГАЕ, ф. 1562, on. 329, cnp. 151, арк. 167, і спр. 141, арк. 22—23 (повні назви архівів, цитованих тут і далі, див. у Джерелах). Див. також: Всесоюзная перепись населения 1937 г. Краткие итоги.— Москва, 1991.— С. 66.
[43] Итоги всесоюзной переписи населения 1959 года. СССР ^Свод- ный том/—Москва, 1962.— С. 30. Материалы к серии «Народы Советского Союза». Гл. 5. Перепись 1939 года.— Москва, 1990.— С. 913—914, дають трохи менші цифри: 240 145.
[44] Khrushchev Remembers, англ. переклад і редагування Strobe Talbott, вступ, коментарі і приміт.: Edward Crankshaw (Boston, 1970), p. 403.
[45] Див., напр.: Fenin. Coal and Politics, p. 79—80.
[46] Theodore H. Friedgut. Iuzovka and Revolution, том I, Life and Work in Russia’s Donbas, 1869—1924 (Princeton University Press, 1989) (цитати зі p. 330 і 334).
[47] Haimson. The Making of Three Russian Revolutionaries, p. 356.
[48] Фенин. Воспоминания инженера.— C. 55—56 і 58.
[49] Сурожский. Край угля и железа.— С. 300, 304 і 305. Про вкрай злиденні умови життя в Горлівці і в Донбасі на початку XX ст. див. також: Loren R. Graham. The Ghost of the Executed Engineer: Technology and the Fall of the Soviet Union (Harvard University Press, 1993), p. 8—10. (Пальчинський П. І., якого 1929 p. мав стратити радянський уряд, вивчав умови життя в Донбасі і доповів начальству про свої спостереження, після чого його звільнили).
[50] Шахтьь Историко-краеведческий очерк о городе.— Ростов-на- Дону, 1974.—С. 23.
[51] N. М. Borodin. One Man in His Time (London, 1955), pp. 15—16. Селища Донбасу «були поховані під чорною вугільною пилюкою, змішаною з липким багном», тож коло бараків «не росло ані травинки». Див.: Mikhail Baitalsky. Notebooks for the Grandchildren: Recollections of a Trotskyist Who Survived the Stalin Terror, tr. Marilyn Vogt-Downey (Atlantic Highlands, N.J., 1995), p. 106.
[52] Khrushchev Remembers: The Last Testament, англ. переклад Strobe Talbott, переднє слово Edward Crankshaw і вступ Jerrold L. Schecter (Boston, 1974), p. 88. Безперечно, житлові умови були спартанські, якщо висловлюватися м’яко. Згідно з переписом міст Донбасу 1923 року, з 159 007 опитаних сімей лише у 1695, тобто 1,1 %, були вдома туалети. В Старобільську, Лисичанську, Шахтах і Юзівці жодна сім’я не проживала у квартирі з вбиральнею. (Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии.— С. ххііі.) Проте, як зазначив 1933 р. один з функціонерів профспілки гірників, частково це було пов’язано і з моральним станом самих шахтарів, що ще більше погіршувався через злидні й відчай; він не зміг дати відповіді на питання іноземних робітників про те, чому такі брудні туалети і їдальні (ЦДАВО, ф. 2605, оп. З, спр. 1129, арк. 55).
[53] Покровский П. А. Как живет донецкий шахтер // Русское богатство.— 1913.— № 12.— С. 243—247. Про попередні періоди див.: Мас- терова М. И. Материалы фонда юго-восточного горного управления о положении горнорабочих на юге России (1900—1917 гг.) // Исторический архив.— 1957.— № 2.— С. 600.
[54] ЦДАВО, ф. 2602, оп. І, спр. 2320, арк. 21.
[55] Статистический справочник Сталинского округа.— Сталино, 1928,—С. 35.
[56] Девятый съезд Коммунистической партии большевиков Украины. Стенографический отчет, 6—12 декабря 1925 г.— Харків, 1926.— С. 108.
[57] Индустриализация СССР, 1929—1932 гг. Документы и материалы.— Москва, 1970.— С. 183. Здається, там ідеться про шахтарів усієї країни.
[58] Ударник угля,— 1933.—№ 10—11.—С. 26.
[59] Susan P. McCaffray. Origins of Labor Policy in the Russian Coal and Steel Industry, 1874—1900 // Journal of Economic History, 47:4 (December 1987), p. 957.
49 Див.: Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 225—27. Також див.: Потолов C. И. Рабочие Донбасса в XIX веке.— Москва, Ленинград, 1963.— С. 144—145. Ці показники значно вищі, ніж показники серед шахтарів інших країн, які мали ту саму проблему. Наприклад, плинність кадрів серед рурських шахтарів Німеччини коливалася в межах від 37 % до 69 %, за винятком 1914 року, коли зареєстровано 102 %, внаслідок впливу війни. Див. Gerhard Adelmann. ред. Quellensammu- lung zur Geschichte der sozialen Betriebsverfassung Ruhrindustrie unter besonderer Berücksichtung des Industrie- und Handelskammerbezirks, т. 1 (Bonn, 1960), p. 145—146. Див. також: Elaine Glovka Spencer. Management and Labor in Imperial Germany: Ruhr Industrialists as Employers, 1896—1914 (Rutgers University Press, 1984), p. 46—47.
[61] Труд в СССР. Статистический справочник.— Москва, 1936.— С. 95, 109; Кац Я. Текучесть рабочей силы в крупной промышленности.— План.—1937.— № 9.— С. 21—22; Лихолобова. Рабочие Донбасса,—С. 116.
[62] ГАРФ, ф. 8225, оп. 1, д. 700, л. 15.
[63] Сезонность и сезонные колебания в промышленности и народном хозяйстве. Сборник статей.— Москва, 1930.— С. 387—388.
[64] Див. цікавий опис у вид.: Сурожский. Край угля и железа,—С. 292, 304.
[65] Див.: Покровский. Как живет.— С. 250—255, 260—261. Про спалах холери в Донбасі див.: Theodore H. Friedgut. Labor Violence and Regime Brutality in Tsarist Russia: The Iuzovka Cholera Riots of 1892 // Slavic Review, 46:2.
[66] ГАРФ, ф. 5459, on. 4, cnp. 80, арк. 198 (дані 1923 p.). Див. також: Горнорабочий.— 1923.— № 9.— C. 34.
[67] Jacques Sandulescu. Donbas (New York, [1968]), p. 125.
4* Потолов. Рабочие Донбасса.— C. 133. Під час цього перепису і перепису 1926 р. «письменність» означала лише вміння читати; було достатньо вміти читати надруковані слова, а то й просто по складах.
[69] у 1923—1924 рр. 70 % донбаських шахтарів були письменними, проте рівень письменності серед вибійників становив 60,2 %. 27,1 % шахтарів були «цілком неписьменними», а 36,2 % вибійників зовсім не вміли читати і писати.— Хозяйство Донбасса.— 1924.— № 7—8.— С. 95.
[70] Лихолобова. Рабочие Донбасса.— С. 41; Рагиин А. Г. Состав фабрично-заводского пролетариата в СССР. Предварительные итоги переписи металлистов, горнорабочих и текстильщиков в 1929 г.— Москва, 1930.— С. 97.
[71] Лихолобова. Рабочие Донбасса.— С. 122.
[72] История рабочих Донбасса, том I.— Москва, Ленинград, 1963.— С. 263.
[73] Кирьянов. Рабочие Юга России, 1914—февраль 1917 г.— Москва, 1971.—С. 105.
[74] The Life of a Chemist: Memoirs of Vladimir N. Ipatieff (Stanford University Press, 1946), p. 160.
[75] Таскин E. К вопросу о привлечении и удержании рабочих на каменноугольных копях Донецкого бассейна.— Харків, 1899.— С. 15.
[76] Roy Church Alan Hall, John Kanefsky. The History of the British Coal Industry, vol. 3, 1830—1913: Victorian Pre-eminence (Oxford, 1986), p. 582.
5 7 Либерман Лев. Труд и быт горняков Донбасса, прежде и теперь.— Москва, 1929.— С. 20—22. Ліберман був експертом з виробничої гігієни і безпеки праці на шахтах, він широко публікувався і до, і після революції.
[78] КирзнерД. М. Горная промышленность в цифрах. Краткий справочник.— Москва, 1926.— С. 36.
[79] Вопросы техники безопасности и травматизма в горной промышленности СССР.— С. 36—37, і Статистика несчастных случаев с рабочими горной и горнозаводской промышленности южной России.— С. 90.
[80] Shakhty, р. 4.
[81] Кирьянов. Рабочие Юга России.— С. 79. Див. також: Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 280—281.
[82] ГАРФ, ф. 5459, on. 10, д. 11, л. 110 (в цьому документі подано числа 13,6 і 29, вочевидь, помилково). Опубліковані цифри значно нижчі: 0,84 в 1923—1924 pp., 0,93 у 1924—1925 pp. і 1,45 в 1927—1928 pp. Див.: 10 лет Союза горнорабочих СССР.— Москва, 1930.— С. 75; Вопросы техники безопасности и травматизма в горной промышленности СССР.— С. 37, подають цифру 1.15 для 1923—1924 pp., 1.10 для 1924—1925 pp., і 1.31 для 1925—1926 pp.
[83] РГАЕ, ф. 7566, on. 1, д. 2522, л. 4. Цифри для самого Донбасу були 2,71, 2,68 і 2,48 за відповідні роки.
[84] Barry Supple. The History of the British Coal Industry, vol. 4, 1913—1946 // The Political Economy of Decline (Oxford, 1987), p. 427.
[85] Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 288. Див. також p. 276.
[86] Віра Білецька. Шахтарські пісні // Етнографічний вісник.— № 5,—1927.—С. 59.
® Див., напр.: ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, 11, арк. 63, 137 про 1920-і pp.
7® Kravchenko. I Choose Freedom, p. 34.
[89] Московский И. И., Натанзон P. JI. Некоторые данные о профессиональной устойчивости шахтеров на основании профессионального анамнеза // Врачебное дело.— 1934.— № 1.— С. 58.
[90] Донбасский Mux. Песни шахтеров Донбасса // Революція і культура.—1928.—№ 23—24.—C. 112.
[91] Див., напр.: Шестаков А. На заре рабочего движения в Донбассе. Воспоминания // Пролетарская революция.— 1921.— № 1.— С. 160.
[92] Fenin. Coal and Politics, p. 59. Про ту саму картину й після Жовтневої революції див. повідомлення 1925 р. про місто Шахти у вид.: Nichoas Werth, Gael Moullec, eds. Rapports secrets soviétiques. La société russe dans les documents confidentiels 1921—1991 (Paris, 1994), p. 195.
[93] Див., напр., карту Юзівки в 1890-х роках у вид.: Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 74—75, а також p. 201, де йдеться про корчмарів.
[94] Робітничий рух на Україні (1885—1894 pp.). Збірник документів і матеріалів.— Київ, 1990.— С. 284.
[95] Десятый Всероссийский Съезд Советов рабочих крестьянских красноармейских и казачьих депутатов (23—27 декабря 1922 года/ Стен, отчет с приложениями.— Москва, Ленинград, 1923.— С. 46.
[96] Труд в СССР (1936).—С. 96 і 110. Див. також: Труд в СССР. Справочник 1926—1930 гг.— Москва, 1930.— С. 18—19.
89 Таскин. К вопросу.— С. 9.
[98] Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 322—323.
[99] Ратнер А. Д., Ренке В. П. Каменноугольная и антрацитовая промышленность Донецкого бассейна Обзор современного состояния,—Харків, 1928 —С. 21, XLV.
[100] Сезонность и сезонные колебания в промышленности и народном хозяйстве.— С. 388.
[101] Білецька. Шахтарські пісні.— С. 55. Білецька зазначає, що ця пісня відображає зневажливе ставлення шахтарів до роботи в полі. До речі, цей вірш граматично неправильний. Як це часто буває в Донбасі, тут змішані російська й українська мови.
[102] Против «Рождества». Материалы антирождественской кампании 1928—1929 гг.— Харків, 1928.— С. 6—7. Див. також: Девятый съезд Коммунистической партии большевиков Украины.— С. 187.
[103] ЦДАВО, ф. 2605, оп. 2, спр. 602, арк. 58.
[104] Макеевский рабочий.— 4 жовт. 1937.
[105] Fenin. Coal and Politics, p. 43.
[106] Paustovsky. The Story of a Life, p. 430. Див. також: Wynn. Workers, Strikes and Pogroms, p. 88.
[107] 23 червня 1992 p. на центральній вулиці Донецька бачили, як билися дві жінки, одна з яких продавала товар, а інша купувала, вони били одна одну в обличчя. Про бійки на ринках див., налр.: Луганская правда.— 1994, 2 лип.
91 Daniel Я Brower. Labor Violence in Russia in the Late Niniteenth Century // Slavic Review, 41:3 (осінь 1982).
[109] Див., напр., ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, 9, арк. 114—115; Рабочая газета.— 1929, 2 березня.— С. 2. Докладніше див. у вид.: Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms, p. 89—94.
[110] Майбутнього українського дисидента Миколу Руденка, що народився 1920 р. в шахтарській сім’ї в Юр’ївці неподалік від Луганська, ледь не до смерті забили камінням в одній із таких бійок між дітьми, і він осліп на одне око. Див.: Руденко Микола. Економічні монологи. Нариси катастрофічної помилки.— Мюнхен, 1978.— С. 46.
[111] Див.: Горбунов Б. В. Народные виды спортивной борьбы как элемент традиционной культуры русских (XIX — нач. XX в.) // Советская этнография.— 1989.— № 4.— С. 93..Про ці ігри в сільській місцевості в 1920-х pp., див. у вид.: Helmut Altrichter. Die Bauern von Tver. Vom Leben auf dem russischen Dorfe zwischen Revolution und Kollektivierung (München, 1984), p. 105, 107.
[112] Николаенко И. Революционное движение в Луганске.— Харків, 1926,—С. 6-7.
[113] Supple. History, p. 58—59.
[114] Див.: Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms, p. 89.
[115] Див., напр.: Зайцев Ф. Большевики Юзовки до 1918 года І І Литературный Донбасе.— 1933.— № 10—12.— С. 156, і: Нравы Донецкого бассейна // Донецкий кряж.— № 119 (26 трав.— 1 черв. 1995).—С. 3.
[116] Borodin. One Man in His Time, p. 6.
[117] Вартості суспільства справді живлять насильство, як стверджують деякі історики Сполучених Штатів (див., напр.: Richard М. Brown. No Duty to Retreat; Violence and Values in American History and Society [Oxford University Press, 1991]), проте існує ще й соціальна основа, що не є специфічною для якоїсь окремої культури чи нації. Переважно чоловіче (на додаток ще й молоде) середовище — це один із факторів. За словами Девіда Кортрайта: David Т. Courtwright. Violent Land; Single Men and Social Disorder from the Frontier to the Inner City (Harvard University Press, 1996), p. 79, «з формального погляду набір рис, характерний для прикордонних шахтарських регіонів — насильство, жорстокість, безвідповідальність, безбожність, гультяйство, нехтування гігієни, погане харчування і повсюдне бурлакування, з одного боку; приязність, товариськість, готовність поділитися з ближнім, демократичне ухвалення постанов, з іншого — був біологічно, культурно і соціально визначеним побічним продуктом економічно керованого міграційного процесу, який із самого початку відсіював дітей, старих і жінок».
[118] Репіп. Соаі апсі Роііїісб, р. 48, 50.
[119] Про таку саму операцію з гетьманщиною (Малоросією, що обіймала території Київської, Полтавської і Чернігівської губерній, на відміну від Новоросії), див.: Zenon Е. Kohut. Russian Centralism and Ukrainian Autonomy: Imperial Absorption of the Hetmanate 1760—1830 s (Harvard Ukrainian Research Institute, 1988).
[120] Robert H. McNeal. Tsar and Cossack, 1855—1914 (Houndmill and London, 1987), p. 15.
[121] Чудовий аналіз цього процесу див. у вад.: Bruce W. Menning. The Emergence of a Military-Administrative Elite in the Don Cossack Land, 1708—1836), y: Walter McKenzie Pintner, Donald Karl Rowney, ed. Russian Officialdom: The Bureaucratization of Russian Society from the Seventeenth to the Twentieth Century (University of North Carolina Press, 1980), p. 130—161.
[122] Прекрасне дослідження того, як кожен політичний діяч уявляв собі Дон і донське козацтво у всій різноманітності їхніх ролей, див. у вид.: Peter І. Holquist. A Russian Vendee: The Practice of Revolutionary Politics in the Don Countryside, 1917—1921 (Ph.D. diss., Columbia University, 1995).
[123] Me Neal. Tsar and Cossack, p. 1.
[124] Jeffrey Brooks. When Russia Learned to Read: Literacy and Popular Literature, 1861—1917 (Princeton University Press, 1985), p. 177.
[125] Sergei Starikov, Roy Medvedev. Philip Mironov and the Russian Civil War, tr. Guy Daniels (New York, 1978).
[126] Семенов-Тян-Шанский В. П. (ред.). Россия. Полное географическое описание нашего отечества. Настольная и дорожная книга Том 14. Новороссия и Крым.— Санкт-Петербург, 1910.— С. 182.
[127] Шкуро А. Г. Записки белого партизана.— Москва, 1991.— С. 149.
[128] Никитина Ольга. Новочеркасск: хроника трагедии // Дон (Ростов), 1990,— № 8,—С. 124.
[129] Восьмая конференция РКП (б), декабрь 1919 г. Протоколы.— Москва, 1961.— С. 81.
[130] Про те, як це відображено в літературі, див.: George Grabowicz. Three Perspectives on the Cossack Past: Gogol’, Sevöenko, KuliS I I Harvard Ukrainian Studies, 5:2 (лип. 1981), p. 171—194.
Frank Sysyn. The Emergence of the Ukrainian Nation and Cossack Mythology // Social Research, 58:4 (зима 1991), p. 846, 848, 864. Див. також: О. W. Gerus. Manifestations of the Cossack Idea in Modem Ukrainian History; The Cossack Legacy and Its Impact // Український історик (Нью-Йорк), 19:2 (1982). Герус стверджує, що Центральна рада 1917—1918 pp. «багато в чому вважала себе продовженням республіканських традицій запорозьких козаків і їхніх соціальних міфів» (с. 33).
[132] Чижевський Дмитро. Історія української літератури від почат- ків до доби реалізму.— Нью-Йорк, 1956.— С. 474.
[133] Див., напр.: Платонов С. Ф. Иван Грозный, анг. видання і переклад Joseph L. Wieczynski (Gulf Breeze, Fla., 1974).
[134] Сурожский П. Край угля и железа. Очерки // Современ- ник.—1913.—№ 4.— С. 300.
[135] John D. Klier, Shlomo Lambroza. eds. Pogroms: Anti-Jewish Violence in Modem Russian History (Cambridge University Press, 1992), p. 140, 334 (Alexander Orbach and Hans Rogger).
211 Кирьянов Ю. Крестьянство степной Украины в годы первой мировой войны (1914—1916 гг.) // Особенности аграрного строя России в период империализма.— Москва, 1962.— С. 225, 253.
[137] Див., напр., спогади Володимира Сосюри, який зростав у Донбасі: Третя рота // Київ, 1988.— № 1.— С. 88, 90.
[138] Паустовский Константин. Собр. соч., т. 4.— М., 1968.— С. 457—458. Таку саму оцінку можна побачити і в ГАРФ, ф. 5459, оп. 7, спр. 2, арк. 83—84.
[139] Борисов С. По Донецкому бассейну // Новый мир.—1929.— № 12.—С. 124.
[140] Albert О. Hirschmann. Exit, Voice and Loalty: Responses to Decline in Finns, Organizations, and States (Harvard University Press, 1970), p. 107.
[141] Міфи та образи географічного регіону — це конструкції, на які часто впливає політика. Прекрасний аналіз цієї теми стосовно Дону див. у вид.: Holquist. A Russian Vendee, і стосовно Сибіру: Mark Bassin. Inventing Siberia: Visions of the Russian East in the Early Nineteenth Century // American Historical Review, 96:3 (лип. 1991). Донбас, що лежав між двома історичними козацькими територіями, також успадкував дещицю образу слобідщини («землі вільних громад»), створеного в XVII ст. втікачами, що тікали від польсько-козацьких воєн на територію сучасного Харківсько-Північнодонбаського регіону. Про слобідщи- ну див.: Michael Hrushevsky. A History of Ukraine, ed. О. J. Frederiksen (Yale University Press, 1941), p. 274. Про важливість географії для істориків див.: David Hooson. ed. Geography and National Identity (Oxford, 1994) і Patricia Yaeger, ed. The Geography of Identity (University of Chicago Press, 1996).
[142] Barrington Moore Jr. Social Origins of Dictatorship and Democracy: Lord and Peasant in the Making of the Modem World (Boston, 1967), p. 486.
[143] Антоненко-Давидович Борис. Землею українською (Philadelphia, 1955), p. 141 (це репринт українського ввдання 1942 p.).
[144] Підраховано за даними Первой всеобщей переписи Российской империи, 1897 г. (Санкт-Петербург, 1904—1905), 13:74—75. (У переписі 1897 р. національність визначалася «рідною мовою»). В Донській губернії, до якої входила східна частина Донбасу, росіяни становили 67,2 %, а українці — 28,1 %. (Див.: Семенов-Тян-Шанскіш. Россия.— С. 182.) Грецьке населення було зосереджене на узбережжі Азовського моря, особливо в районі Маріуполя, про що свідчить і ця грецька назва. Євреї жили головним чином у західній частині, оскільки і Дон, і Харків не входили до територій, які дозволялося заселяти євреям.
[145] Сосюра. Третя рота.— С. 63. Карачаї — це мусульмани, гірські племена, що вийшли з Північного Кавказу.
[146] McNeal. Tsar and Cossack, p. 10.
[147] Khrushchev Remembers: The Last Testament, переклад і редакція Strobe Talbott, передмова Edward Crankshaw і вступ Jerrold L. Schecter (Boston, 1974), p. 187. Про болгарських фермерів на Донбасі див. також: ГАРФ, ф. 5459, оп. 9, д. 145, л. 167.
[148] Leopold Haimson, у співавторстві з Ziva Galili у Garcia та Richard Wortman. The Making of Three Russain Revolutionaries: Voices from the Menshevik Past (Cambridge University Press, 1987), p. 354.
[149] Зайцев Ф. Большевики Юзовки до 1918 года // Литературный Донбасс.— 1933.—№ 10—12.—С. 156.
[150] 5-летний обзор деятельности Союза горнорабочих в Донецком бассейне ("1920—1925 гг.,) и краткий очерк рабочего и профессионального движения горняков Донецкого бассейна до 1920 года.— Арте- мівськ, 1925.— С. 18.
[151] Семенов-Тян-Шанский. Россия.— С. 189. Див. також: Ворошилов К. Е. Рассказы о жизни. Воспоминания. Книга первая.— Москва, 1968.— С. 11; Чижикова. Русско-украинское пограничье.— С. 47. Про таке саме, взаємно підозріле ставлення одні до одних росіян і українців в Полтаві на початку 1930-х років див. у вид.: Копелев Лев. И сотворил себе кумира (Ann Arbor, Mich., 1978).— С. 135—136.
[152] Зайцев. Большевики Юзовки.— С. 156. Класичний роман М. Шолохова «Тихий Дон» також зображує яскраві картини таких суперечок на Дону.
[153] Харечко Т. Социал-демократический союз горно-заводских рабочих. Из истории революционного движения в Донбассе 1900—1908 гг. // Летопись революции.— 1925.— № 3.— С. 13. Див. також: Гамбаров Александр. Очерки по истории революционного движения в Луганске, 1901—1921 гг. // Летопись революции.— 1923.— № 4.— С. 46.
[154] Ворошшов. Рассказьі о жизни.— С. 121—122; Николаенко И. Революционное движение в Луганске.— Харків, 1926.— С. 7—8.
[155] Зайцев. Большевики Юзовки.— С. 156.
[156] Theodore Н. Friedgut. Iuzovka and Revolution, vol. I, Life in Russia’s Donbass, 1869—1924 (Princeton University Press, 1989), p. 197—198.
[157] Там само.— С. 201.
45 Материалы для истории антиеврейских погромов в России, т. 2.— Петроград, Москва, 1923.— С. 531, подають лише два погроми в Маріуполі та околицях. Про погроми 1881 р. загалом див. у вид.: Michael Aronson. Troubled Waters: The Origins of the 1881 Anti-Jewish Pogrom in Russia (University of Pittsburgh Press, 1992). Див. також статті того самого автора, Moshe Mishinsky, Erich Haberer у вид.: Klier, Lambroza. Pogroms.
[159] Див.: Theodore Friedgut. Labor Violence and Regime Brutality in Tsarist Russia: The Iuzovka Cholera Riots of 1892 // Slavic Review, 46:2 (літо 1987 p.).
[160] Искра (Женева, Швейцарія).— № 45 (1 серп. 1903).— C. 7.
[161] Невский В. Январские дни 1905 года в Екатеринославе и Донецком бассейне. По архивным документам // Пролетарская революция—1923.—№ 3 —С. 55, 60.
[162] Див.: Shlomo Lambroza. The Pogroms of 1903—1906 // у: Klier і Lambroza. Pogroms. Про Одесу, місто, де було найбільше погромів, див.: Robert Weinberg. The Revolution of 1905 in Odessa: Blood on the Steps (Indiana University Press, 1993), розд. 7.
[163] A. Linden (ред.). Die Judenpogrome in Rußland (Köln, Leipzig, 1910), S. 217.
[164] Восход (Санкт-Петербург).— 1905.— № 42—43, кол. 34 і № 47—48, кол. 18—21. Див. також: Heinz-Dietrich Löve. Antisemitismus und reaktionäre Utopie. Russischer Konservatismus im Kampf gegen den Wandel von Staat und Geselschaft (Hamburg, 1978), S. 240—241 (Юзівку неправильно названо Юзоков); Степанов C. A. Черная сотня в России fl 905—1914 гг./—Москва, 1992.— C. 77.
[165] Шкловский Jl. (Сергей). Воспоминания о 1905 годе // Пролетарская революция.— 1926.— № 1.— С. 201; Сурожский. Край угля и железа.— С. 304.
[166] Про погроми в Юзівці та інших місцях див. у вид.: Charters Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870—1905 (Princeton University Press, 1992), розд. 7.
[167] На думку С. M. Рижкова, все обійшлося більш-менш мирно завдяки вчителеві й делегатові першої Думи від Катеринославської губернії: «неозброєний учитель» (Рижков?) і «неозброєні робітники» розігнали погромників. Він урочисто заявив, що російський народ не має ненависті до євреїв. Государственная дума Стенографический отчет. 1906 год. Сессия первая. Том II. Заседания 19—38 (с 1 июня по 4 июля).— Санкт-Петербург, 1906.— С. 956.
[168] ДАЛО, СІФ 94 ф.
[169] Николаенко. Революционное движение.— C. 28. Про погроми в інших частинах Донбасу див.: Linden. Die Judenpogrome, p. 204—210 (Бахмут), 227—240 (Маріуполь), 245 (Ясинувата та інші станції). Див. також: Xаречко Т. Октябрьско-декабрьский подъем 1905 г. в Донбассе // Летопись революции.— 1925.— № 5—6.— С. 8—10, 13—14. Погроми сталися й на сході Донбасу, в області Війська Донського, де жило порівняно небагато євреїв. Див. про Олександрівськ-Грушевський у вид.: Харечко.— С. 14. У донських антрацитових шахтах жертвами погромів, кажуть, була «крамольна» інтелігенція. (Пролетариат в революции 1905—1907 гг. К 25-летию революции 1905 г. [Москва, Ленинград, 1930].— С. 203). В місті Ростов, відразу на межі з Донбасом, де з 144 000 населення 14 000 були євреї, теж пройшли погроми. Див.: Linden. Die Judenpogrome, p. 488—498.
[170] Див. карти у вид.: Klier, Lambroza. Pogroms, p. 43, 194.
[171] John Klier. The Pogrom Paradigm in Russian History, y: Klier, Lambroza. Pogroms, p. 14.
[172] Hans Rogger. Conclusion and Overview, у: Klier, Lambroza. Pogroms, p. 336.
Див.: Löve. Antisemitismus und reaktionäre Utopie.
[174] Lambroza. The Pogroms in 1903—1906 y: Klier, Lambroza. Pogroms, p. 230. Про бунд див. у вад.: Henry J. Tobias. The Jewish Bund in Russia; From Its Origins to 1905 (Stanford University Press, 1972).
Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 204. Таким чином, бунду доводилося конкурувати з російськими соціал-демократами. Див.: Tobias. The Jewish Bund, p. 117.
[176] Hans Rogger. Jewish Policies and Right-Wing Politics in Imperial Russia (University of California Press, 1986), p. 227.
[177] Rogger. Conclusion and Overview, y: Klier, Lambroza. Pogroms, P- 361. Про загальнішу аргументацію, яка пов’язує націоналізм і промислове суспільство, див. у вид.: Ernest Gellner. Nations and Nationalism (Cornell University Press, 1983).
[178] Прекрасний аналіз суперництва національних ідентичностей в Новоросії загалом див. у вид.: Terry Martin. The Empire’s New Frontiers: New Russia’s Path from Frontier to Okraina. 1774—1920 // Russian History // Histoire Russe, 19:1—4 (1992).
[179] Friedgut. Iuzovka and Revolution.
[180] Khrushchev Remembers: The Glasnost Tapes, Strobe Talbott, Jerrold L. Schester (Boston, 1990), p. 7. Хрущов пише про 1909 рік.
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 54 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |