# 6 Загальна характеристика процесу читання. Процеси сприймання письмового тексту.

# 6 Загальна характеристика процесу читання. Процеси сприймання письмового тексту.

1. Читання є одним з основних видів мовленнєвої діяльності. Ця форма реалізації мовленнєвої діяльності відіграє величезну роль у збереженні і передачі соціального досвіду людства; велика її роль у пізнавальній діяльності, у навчанні та вихованні дитини, підлітка, у формуванні його особистості, в освіті людини зрілого віку, стимулює загальну інтелектуальну діяльність людини, робить благотворний вплив на формування його світогляду, на його соціальну поведінку та громадську діяльність.

2. Читання являє собою складний психічний процес, що включає кілька взаємозалежних рівнів («ланок»). З одного боку, читання є процесом безпосереднього чуттєвого пізнання, «спеціалізованим» процесом сприйняття, а з іншого - являє собою опосередковане відображення дійсності. Разом з тим читання - це перш за все процес смислового сприйняття письмової мови.

3. Читання - це специфічний вид спілкування, найтіснішим чином пов'язаний зі слуханням, письмом і частково з говорінням, які, як види мовленнєвої діяльності, різноманітно доповнюють один одного. Якщо письмо є своєрідне «перекладення» усного мовлення на письмову, то читання - це переклад писемного мовлення на усну. Як вказував відомий вітчизняний психолог Д.Б. Ельконін, «читання - це насамперед процес відтворення звукової форми слів за їх графічною (буквенною) моделлю». При цьому читання є не тільки процесом декодування повідомлення, що передує в письмовій формі; воно передбачає і переклад зорових (графічних) символів в усну артикуляційну систему. Таким чином, воно включає в свій склад як елементи кодування, так і елементи декодування (а точніше, перекодування) мовного повідомлення.

4. Читання є аналітико-синтетичним інтелектуальним процесом, що включає звуковий аналіз і синтез елементів мови. Особливо виразно аналітико-синтетичний характер читання виявляється на ранніх етапах його розвитку у дитини, зокрема, коли вона аналізує букви, «переводить» їх в звуки, об'єднує останні в склади, а з складів «синтезує» слово. Інший, більш складний характер процесу читання має на наступних етапах його формування. Чим далі, тим меншою мірою читач піддає аналізу всі елементи слова, він схоплює поглядом лише обмежений комплекс букв, несучих основну інформацію (частіше - кореневу частину слова), і по цьому комплексу звуко-буквених знаків відновлює значення цілого слова.

5. Важливо відзначити, що одиницею процесу читання є слово, а не окремі букви (звуки); останні виконують роль свого роду орієнтирів при читанні. Око сприймає в процесі читання не всі букви, а лише деякі з них, перш за все ті, які несуть найбільшу інформацію про слові (складотворні голосні, сполучення приголосних, що утворюють основу слова, початковий приголосний у слові). Такі букви носять назву «домінуючих».

6. Сутність основної стратегії читання полягає в наступному. Читач поперемінно здійснює то «забігання» вперед по рядку, до подальшого слову (словами), на основі чого відбувається «вгадування», створення смислових «гіпотез» («розподіл усіх прогнозування» читаного), то повертається назад до раніше прочитаного, в ході якого звіряє спочатку виниклу гіпотезу з написаним, і тільки тоді декодує значення слова.

7. Така стратегія читання, що полягає в забіганні вперед («антиципація») та в поверненні назад (звірення, контроль), забезпечується складним актом руху очей. Відомо, що обмеження свободи руху очей вперед і назад по тексту порушують процес читання на всіх етапах його розвитку (Т.Г. Єгоров, 1953 та ін.) Рухи очей як необхідний компонент структури читання стали предметом дослідження вже досить давно (А.В. Трошин, 1915; К. Міллер, 1900, і ін.) Дослідники встановили, що під час читання відбувається закономірна зміна пауз і рухів очей; оптичне сприйняття читаних знаків відбувається в момент фіксації очі, а не його руху.

8. Таким чином, рухи очей є одним з необхідних умов здійснення читання. Вони забезпечують (на психофізіологічному рівні) аналітико-синтетичну роботу в ланці зорового сприйняття, тобто в самому першій ланці складної психологічної структури читання.

Однак рухи очей є лише умовою, необхідною для здійснення функції читання; що ж стосується самого процесу читання, то воно характеризується взаємодією принаймні двох рівнів - сенсомоторного і семантичного, що у складному єдності. Сенсомоторний рівень складається, в свою чергу, з декількох тісно взаємопов'язаних «ланок»:

- ланка звуко-літерного аналізу.

- ланка утримування, збереження одержуваної інформації (у пам'яті).

- смислові здогади, що виникають на основі цієї інформації.

- звірення, контроль (співвіднесення виникають гіпотез з даним матеріалом).

Сенсомоторний рівень забезпечує «техніку» читання - швидкість сприйняття, його точність.

Семантичний рівень на основі даних сенсомоторного рівня обумовлює розуміння значення і сенсу окремих слів і цілого мовного висловлювання. Складна взаємодія цих рівнів забезпечує реалізацію процесу читання як з боку швидкості і точності сприйняття та ідентифікації (розпізнавання) знаків мови, так і з боку адекватного розуміння значення, яке несуть в собі ці знаки.

Для здійснення процесу читання необхідна схоронність і взаємодія зорового, акустичного і кінестетичного аналізаторів, спільна робота яких є психофізіологічної основою процесу читання. Нейрофізіологічної основою для забезпечення процесу читання служить спільна робота заднелобних, нижнетеменной, скроневих, потиличних відділів кори лівої півкулі головного мозку. При формуванні читання у дітей зорове сприйняття літерних знаків - окремо або в слові - обов'язково супроводжується промовлянням вголос, тобто перекладом зорового образу в його звуковий і кінестетичний аналог. Точне, безпомилкове сприйняття - основна умова правильного розуміння читаного.

Формування навичок читання здійснюється в процесі тривалого і цілеспрямованого навчання. Відомий вітчизняний психолог і педагог-методист Т.Г. Єгоров (70 та ін) виділив наступні ступені («стадії») формування діяльності читання: -

етап оволодіння звуко-літерними позначеннями; -

послоговое читання; -

етап становлення синтетичних прийомів читання; -

етап «синтетичного» («побіжного», злитого) читання.

Читання (як вже досить сформована діяльність) завжди підпорядковано його основному завданню - розумінню письмового повідомлення. Тому розвиток розуміння читаного в процесі формування читання у дітей йде в тісному зв'язку з розвитком процесу сприйняття. На самому початку формування читання розуміння йде не спільно, а лише слідом за сприйняттям: воно можливе тільки на основі досить тривалого (за часом) аналізу і синтезу звуко-складової і морфемної структури читаються слів. Поступово, у міру розвитку й автоматизації навички читання, розуміння починає випереджати процес сприйняття, що проявляється у виникненні смислових здогадок, вгадуванні сенсу в межах окремих слів. На наступних етапах формування читання розуміння читаних повідомлень здійснюється вже на основі схоплювання змісту цілих слів і пропозицій. Тут читання спирається на передбачення «подальшої» думки, що відноситься вже не до слова або фразі, а до цілого абзацу або навіть до всього тексту. У дорослої людини таке «антиципирующую читання» досягає високого рівня розвитку. Акт читання протікає при цьому «в повному і нерозривній єдності процесів сприйняття і розуміння читаного» (244, с. 190). Процес сприйняття до цього часу автоматизується та забезпечує умови для швидкого і правильного розуміння читаного. Розуміння, в свою чергу, починає активно впливати на процес сприйняття письмового тексту, впливаючи на його швидкість і точність.

Розуміння слова, фрази при читанні забезпечується не тільки точністю сприйняття, але і впливом контексту. Про це фактор, що грає відому роль в читанні, вказувалося в роботах багатьох авторів (А.В. Трошин, Т.Г. Єгоров, А.Р. Лурія, Л.С. Цвєткова ін.) В експериментальних дослідженнях А.Н. Соколова була показана важлива роль смислового контексту в розумінні слова, фрази, абзацу при читанні (205). Дослідження Дж. Мортона (308), спрямовані на вивчення питання про вплив контексту мови на процес читання, його швидкість і точність дозволили автору, на основі великого експериментального матеріалу, зробити наступні висновки: швидке і адекватне розуміння в процесі читання настає завдяки більш «високого ступеня»контексту слів. Високий рівень контексту слів і повне використання контекстних здогадок призводить, у свою чергу, до збільшення швидкості читання, до зменшення кількості фіксацій (обсяг і «кут охоплення» матеріалу при цьому збільшуються), до збільшення точності сприйняття, що знаходить своє вираження у зменшенні регресивних рухів очей. Дж. Мортон припускає, що існує свого роду «потенціал читання», який далеко не повністю використовується недосвідченими читачами. Цей потенціал пов'язаний зі знанням статистичних властивостей мови, з імовірністю (частностью) появи слова в тексті даного типу. Збільшення ймовірності слова-стимулу може зробити його більш доступним для сприйняття, а це призведе до збільшення швидкості читання без втрати розуміння прочитаного.

У сучасній психолингвистической літературі прийнято розрізнення «зовнішнього» і «внутрішнього» контекстів письмового тексту. Перший визначається впливом всього прочитаного тексту, а другий залежить від читається абзацу, пропозиції (А.А. Леонтьєв, 129, 133 та ін.)

Таким чином, нормативно протікає процес читання включає принаймні чотири взаємодіючих компоненти: звуко-буквений аналіз і синтез, утримання інформації, смислові здогади і процес звірення виникають при читанні «гіпотез» з написаними словами. Всі ці процеси, однак, можуть бути здійснені лише за наявності складного руху очей і при схоронності мотивів даного виду мовленнєвої діяльності.

Як вказує Л.С. Цвєткова, «враховуючи всю складність структури процесу читання, легко уявити собі все розмаїття картин порушення читання при захворюваннях мозку. Клініка давно виділила деякі різновиди алексии. Одні з них пов'язані з афазіческімі розладами, що включають труднощі в перекодуванні букв в звуки, і проявляють себе по-різному в залежності від форми афазії, інші - викликаються деякими розладами вищих форм сприйняття і поведінки. Тому процес читання може порушуватися в різних ланках, і психологічна структура порушень читання при різних по локалізації ураженнях може бути глибоко різної»

Дата добавления: 2015-08-28