Загальні питання юридичної психології

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. - К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс» 2003. — 376 с.

2. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов.— 5-е изд., перераб. и доп.— СПб.: Питер, 2003.—656 с.

3. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 424 с.

4. Коробицына М.Б. Психологическое исследование в структуре судебной экспертизы. Учебное пособие. – Одеса: Астропринт, 2008. – 68 с.

5. Мамайчук И.И. Експертиза личности в судебно-следственной практике. Учебное пособие. СПб.:Речь, 2002.- 225 с.

6. Юридическая психология (хрестоматия). Раздел 4. Судебно-психологическая експертиза. / Сост. и общ. редакция Т.Н.Курбатовой. СПб.:Питер, 2001. – 480 с.

7.

ПИТАННЯ

1. Предмет юридичної психології.

2. Методи юридичної психології.

3. Система (структура) юридичної психології.

4. Соціально-регулятивна сутність права.

5. Соціально-психологічні аспекти правотворчості.

6. Правосвідомість, його рівні.

7. Системний підхід до аналізу поведінкових явищ.

8. Біосоціальні фактори в детермінації злочинної поведінки.

Питання 1.

Юри­дична психологія — це галузь психології, яка вивчає за­кономірності й механізми психіки людини в сфері регу­льованих правом відносин.

Юридична психологія ставить завдання:

1. Здійснювати науковий синтез знань психологічного і юридичного плану.

2. Розкривати в достатній мірі психолого-юридичну сутність базових правових категорій.

3. Забезпечувати досить чітке розуміння юристами об'єкта своєї професійної діяльності - поведінки людини.

4. Розкривати діяльність різних суб'єктів правовідносин, а також їх психічні стани у численних ситуаціях правозастосування й правоохоронної діяльності.

5. Розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання життя суспільства.

Необхідно помітити, що психологічні знання потрібні юристові для того, щоб повною мірою зрозуміти сутність базових кримінально-правових категорій, до числа яких відносяться потреби, мотивація, мотив, мета злочину й особистість самого злочинця. Структура юридичної психології являє собою коло досліджуваних нею проблем, які визначаються самою логікою правового регулювання.

Питання 2.

До методів юридичної психології належать:

1. Метод структурного аналізу — спрямований на виявлення структурно-функціональних залежностей у явищі, що слід досліджувати. За допомогою даного методу вивчається особистість злочинця.

2. Метод структурно-генетичного аналізу — спрямований на дослідження виникнення й розвитку досліджуваного об'єкта.

3. Метод природного експерименту — спрямований на вивчення випробуваною особою обстановки експерименту, що сприймається їм як справжня подія.

4. Метод бесіди - тобто довірливого спілкування з досліджуваною особою за допомогою непрямих запитань.

5. Метод вивчення цивільних і кримінальних справ, а також слідчих і судових помилок з метою повного дослідження особистості різних суб'єктів правовідносин.

6. Біографічний метод — за його допомогою на основі біографії досліджуваної особи і йому приналежних документів досліджується особистість.

7. Метод узагальнення незалежних характеристик - дозволяє прийти до обґрунтованих висновків у результаті дослідження службових і інших характеристик особистості.

8. Метод вивчення окремого випадку — складається в поглибленому дослідженні соціально-психологічного явища на одному конкретному об'єкті.

Питання 3.

Юридична психологія має свою систему, що складається з наступних розділів:

1. Правова психологія, що вивчає право як фактор соціальної регуляції поведінки, а також психологію правосвідомості.

2. Кримінальна психологія, предметом вивчення якої є психологія скоєння злочинного діяння, провини й відповідальності.

3. Психологія процесуальної діяльності, що вивчає психологію слідчих дій у загальній системі розслідування й судово-психологічну експертизу у кримінальному процесі.

4. Психологія судової діяльності, що складається з психологічних особливостей судового слідства, його учасників і психології судового процесу.

5. Пенітенціарна психологія (виправна психологія), завданнями якої є вивчення психологічних проблем самого покарання, психології засуджених до позбавлення волі й соціальної адаптації звільнених.

6. Психологія цивільно-правового регулювання — складається із психології цивільних правовідносин і психологічних особливостей організації судового розгляду цивільних справ.

Питання 4.

Правова психологія є наукою, що вивчає відображення у свідомості людей правозначущих сторін дійсності, психологічних аспектів праворозуміння й правотворчості. Право є основною формою соціального регулювання, що забезпечує впорядкованість життєдіяльності суспільства. З історії відомо, що право виникло у зв'язку з розшаруванням суспільства на класи, через необхідність надання вільній людині певних дозволів і впорядкування його соціальної активності.

У правовій психології право виступає як фактор упорядкування особистих інтересів суспільства із суспільною необхідністю, іншими словами, як фактор соціальної регуляції індивідуальної поведінки. Право відображує особливості поведінки людей у конкретному історичному періоді.

У сучасній ситуації правова психологія розглядає право як основний засіб реалізації соціальної справедливості й доцільності. Учинки людей розглядаються в моральному аспекті, тому справедливість є умовою нормального розвитку суспільства - це соціально належне, у той час як несправедливими і аморальними є беззаконня й свовілля.

Висновок: право є інструментом розвитку суспільства.

Питання 5

Треба підкреслити, що загальнообов'язкову силу здатна мати тільки така правова норма, яка може виконувати функцію норми соціальної, іншими словами, відповідати соціальним запитам суспільства й самої особистості, відповідати соціально-психологічному механізму загальнолюдської поведінки. Саме тому соціально-психологічними аспектами є:

a. престиж права;

b. солідарність особистості з прийнятими законами;

c. правова соціалізація особистості.

Питання 6.

Правосвідомість являє собою галузь свідомості, що пов'язана з відображенням правозначущих явищ, взаємозв'язок поглядів і ідей, що виражають відношення суспільства, його індивідуумів безпосередньо до права й законності, їх уявлення про такі поняття, як правопорядок, правомірне й неправомірне. Правосвідомість підрозділяється в такий спосіб:

1. Суспільне - галузь суспільної свідомості, що відбражує правозначущі явища суспільного буття.

2. Групове - яке залежить від інтересів будь-яких груп, які найчастіше суперечать суспільним інтересам, це означає, що групова правосвідомість може бути й асоціальною.

3. Індивідуальне - визначається правосвідомістю особистості, умовами її побутового формування, тому може бути представлене на різних рівнях:

a. елементарний, котрий виражається в узгодженні конкретної правозначущої діяльності особистості з поняттям про норми правомірної поведінки;

b. вищий, характеризується певними поглядами на правову систему, усвідомленням соціальної значимості права.

На основі загальних уявлень про належну поведінку створюються моделі поведінки в суспільстві, що регулюється правовими нормами. Така поведінка називається правозастосовною і підрозділяється на групи:

· Правовиконавче - при якому потреби особистості збігаються із правовими вимогами.

· Правопослушне - коли мета й засоби її досягнення збігаються із суспільними вимогами.

· Законослухняне - при якому потреби, інтереси й бажання особистості не збігаються із суспільними вимогами, але особистість, боячись покарання, змушена підкорятися вимогам закону.

На підставі сказаного можна зробити висновок про те, що правосвідомість конкретної особистості в суспільстві визначається правовою культурою кожної особистості, її правовою освіченістю.

Питання 7.

Кримінальна психологія- це галузь юридичної психології, що вивчає:

1. психологію осіб, що вчинили різні правопорушення;

2. механізм скоєння ними злочинів;

3. психологічні аспекти провини і юридичної відповідальності.

Поведінка кожної конкретної особи обумовлена системою факторів, що породжують певні людські вчинки, тому злочинна поведінка — це поведінка конфліктна, заснована на протиріччях, що існують у суспільстві, у різних соціальних групах, між цими групами, а також між окремими особистостями. Злочинна поведінка завжди послабляє механізми соціального самоконтролю, а тому злочинна особа "випадає" із системи нормальних соціальних зв'язків.

Питання 8.

За певних сприятливих умов психічні аномалії конкретної особи можуть служити умовою його злочинної діяльності, самі ж по собі психічні аномалії не криміногенні.

До психічних аномалій відносяться:

1. Різні психопатії. Психопатії утруднюють соціальну адаптацію особистості, а при виникненні психотравмуючих обставин призводять до різного роду правопорушень. Вчені схильні виділяти 4 різновиди психопатії:

a. астенічні психопати, їх поведінка характеризується постійною боязкістю, почуттям тривоги, різними настирливими ідеями;

b. збудливі психопати характеризуються підвищеною вимогливістю до навколишніх, владністю, надмірною агресивністю при гніві. Часто їх злостивість може призводити до пияцтва, бродяжництву й сексуальним порушенням;

c. істеричні психопати, їх поведінку можна охарактеризувати як демонстрацію своєї переваги;

d. паранойяльні психопати постійно перебувають у стані боротьби з ворогами, яких не має, звідси їхня любов до склок й анонімних доносів.

Злочинна поведінка у всіх психопатів може бути обумовлена відсутністю самоконтролю в екстремальних ситуаціях.

2. Сексуальні аномалії. Сексуальні аномалії залежно підрозділяються на:

a. гиперлібідомія, що перетворює сексуальність у сенс життя, це призводить до частої зміни партнерів і нерозбірливих полових зв'язків;

b. гиполібідомія, в основному викликається життєвими невдачами, що призводить до зниження сексуальності.

3. Олігофренія - це придбане або вроджене слабоумство, що підрозділяється фахівцями на:

a. дебільність - є легким ступенем слабоумства;

b. імбіцильність – середній ступень слабоумства;

c. ідіотія - глибока розумова відсталість.

Учені помітили, що криміногенний характер психічних аномалій пов'язаний з певним ступенем звуження свідомості, що приводить до порушення механізмів психологічного захисту, готовності при найменшій можливості до психічного зриву, такі стани найчастіше супроводжуються звуженням свідомості, розладом логічного мислення, підвищенням сугестивності й самосугестивності, нав'язливими станами, звідси, конфліктною взаємодією з навколишніми.

Висновок: конфліктність поведінки є основною особливістю психічно аномальних індивідів, саме тому їх відносять до особливого криміногенного типу. Виходячи із цього очевидно, що психічні аномалії пов'язані із труднощами соціальної адаптації індивіда, його низькими можливостями керувати своїми вчинками й віддавати в них звіт.

Дата добавления: 2015-08-28