завдань (формуванню фінансової політики підприємства повинно передувати ознайомлення з його бізнес-планом, планом стратегічного розвитку. Водночас суб'єкти, які формують фінансову політику, повинні

завдань (формуванню фінансової політики підприємства повинно передувати ознайомлення з його бізнес-планом, планом стратегічного розвитку. Водночас суб'єкти, які формують фінансову політику, повинні ознайомитися з поточними планами управлінського персоналу вищого рівня)

3. Наявність матеріальної бази наприклад, забезпеченість комп'ютерною технікою та іншими засобами оргтехніки, програмно-методичне забезпечення тощо

4. Система інформаційного забезпечення підприємства за напрямами, необхідними для його ефективної діяльності

5 Рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості ініціативності та підприємливості керівників

6.Господарська ситуація (стан господарського, податкового та бухгалтерського законодавства, сприятливість інвестиційного клімату, стан розрахункової дисципліни, наявність власних оборотних коштів тощо)

Термін «основні засоби» наведений П(С)БО 7 «основні засоби» поширюється на матеріальні активи, що використовуються як у виробничих, так і у невиробничих цілях. Крім того, з метою формування обігу до оподаткування амортизуються витрати на придбання основних фондів, з чого випливає, що за відсутністю витрат на придбання (безоплатно отримані основ-

ні засоби) об'єкт не входить до складу основних фондів. е одним елементом, що визначає облікову політику основних засобів, є визначення строку корисної експлуатації. У фінансовому обліку застосовано поняття «чікуваний строк корисного використання» Для податкових цілей слово «чікуваний»не використовується, але в обох випадках йдеться лише про потенційно можливий строк, який не завжди збігається з фактичним. Строк експлуатації, зумовлений корисністю об'єкта основних засобів для конкретного підприємства, може бути як коротшим, так і тривалішим за нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Так, витрати, спрямовані на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, капіталізуються у разі висновку, що їх результатом є збільшення майбутніх економічних вигід. В іншому випадку ці витрати визнаються витратами періоду.

Вивчення практики ведення обліку показує, що поширеною є ситуація, за якої рішення щодо визнання і порядку обліку таких витрат приймається головним бухгалтером підприємства самостійно й одноосібно, при цьому за мету не ставиться аналіз майбутніх економічних вигід, а основним критерієм розмежування залишається розмір суми здійснених витрат. Така ситуація свідчить про послаблений контроль з боку керівника за формуванням витрат, спричиняє недостовірність показників у фінансовій звітності.

Кваліфікація витрат як таких, що відповідають визначенню модернізації, реконструкції, добудови тощо, має суб'єктивний характер і потребує уточнення в обліковій політиці конкретного підприємства.

Окремими галузевими міністерствами, зокрема, транспорту, будівництва та архітектури, зроблено спробу конкретизувати склад витрат на утримання та поліпшення основних засобів зазначених галузей шляхом затвердження «Положення про безпечну і надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд» від 27 листопада 1997 р. № 32/288, а також «Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту» від 30 березня 1998 р. № 102.

Подібний підхід можливо використовувати і під час формування облікової політики підприємств інших галузей як на галузевому рівні, так і на рівні окремих підприємств. Склад робіт з обслуговування об'єктів основних засобів (залежно від виду) наводиться нормативно-технічною та експлуатаційною документацією.

Витратизполіпшення об'єктів основних засобів мають комплексний характер і мають бути відображені в обліку. До складу таких витрат можуть належати матеріальні витрати, витрати на оплату праці, збори та внески на соціальні заходи, оплата послуг сторонніх організацій тощо.

Ремонти не включено до переліку операцій з поліпшення основних засобів, цей термін у П(С)БО 7 «Основні засоби» взагалі не використовується. Можна припустити, що ремонти, результатом яких є відновлення попереднього стану об'єкта, входять до складу саме цих витрат, а ремонти, що збільшують корисність об'єкта, вважаються поліпшенням.

Чинним законодавством не передбачено єдиної методології для відображення витрат на поліпшення і витрат на ремонти основних засобів у бухгалтерському обліку. Для накопичення витрат на поліпшення доцільним є ведення обліку на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» в розрізі субрахунків.

Можливі два варіанти обліку витрат на підтримання об'єкта в робочому стані:

- включення до складу витрат у момент виникнення. Залежно від призначення об'єкта, що ремонтується, дебетуються рахунки 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» тощо.

- попереднє накопичення на окремому субрахунку з подальшим списанням після закінчення ремонту на відповідні рахунки витрат. Діючим Планом рахунків такий субрахунок не передбачено. Проте підприємство, має право для подібних цілей передбачити такий субрахунок у робочому плані рахунків.

Для відокремлення витрат на поліпшення основних засобів, що приводять до зростання майбутніх економічних вигід, від витрат на підтримання у робочому стані на етапі формування облікової політики доцільно застосовувати під час проведення аналізу такі критерії:

- наслідком здійснених витрат є збільшення строку корисного використання об'єктів;

- наслідком здійнених витрат є підвищення їх потужності;

- наслідком здійнених витрат є поліпшення якості продукції, що виробляється за допомогою визначеного устаткування;

- наслідком здійнених витрат є збільшення їх ринкової вартості.

Одним із найважливіших елементів облікової політики стосовно основних засобів є методи амортизації. Вибір їх пов'язаний з припущеннями, що мають суб'єктивні й об'єктивні ознаки: строк корисного використання, очікуваний обсяг виробництва, розмір ліквідаційної вартості, темпи інфляції і науково-технічного прогресу. В ідеалі метод амортизації має бути адекватним способу очікуваного зменшення економічної корисності основних засобів унаслідок фізичного і морального зносу.

У момент введення об'єкта в експлуатацію не завжди можна точно визначити оптимальний спосіб амортизації. Найбільш оптимальним вважається такий спосіб, під час використання якого відхилення залишкової вартості об'єкта від ринкової при періодичному зіставленні буде найменшим.

У процесі обрання в обліковій політиці методу амортизації слід враховувати такі негативні наслідки, що доводять недоцільність його застосування.

1. Різні бази нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку.

2.Ототожнення для цілей нарахування амортизації предметів, які мають зовсім різні строки використання і функціональні можливості, що не приводить до економічно обґрунтованого нарахування амортизації.

3. Набагато повільніший процес накопичення сум амортизаційних нарахувань, ніж за іншими методами, що вповільнює оновлення основного капіталу.

Кожен із методів може використовуватися на практиці в усіх формах бізнесу незалежно від виду довгострокового активу та способу його використання. Прямолінійний метод доцільно використовувати, коли передбачається, що об'єкт основних засобів буде зношуватися рівномірно протягом усього строку його використання. Методи зменшення та прискореного зменшення залишкової

3) найменування з адресою структурного підрозділу;

4) касовий апарат (модель, номер (реєстраційний, заводський)).

Далі вказується програма, що зв’язує касовий апарат з комп’ютером (якщо така є). Порядкові номери довідок повинні збігатися з номерами Z-звітів.

У першій графі прописуються номера Z-звітів (на кінець зміни або робочого дня). При знятті декількох Z-звітів на день (або в зміну), записи робляться по порядку.

У другій графі проставляються номери відділу, далі – секції. Четверта графа залишається порожньою. П’ята граф повинна відображати показання грошових лічильників (підсумовуючі), шоста – свідчення на кінець зміни (робочого дня).

Цей показник повинен відповідати різниці 6 і 5 граф. Сюди включаються повернення (помилкові чеки), окремо зазначені в графі восьмий (за відсутності повернень ставляться прочерки).

Дев’ята і десята графи передбачені для прізвища завідувача відділом і його підпису. Якщо в штаті касира немає, підпис повинен поставити здає виручку касир.

Далі вказується (тільки прописом) сума виручки фактична (представляє собою різницю показників з сьомого та восьмого стовпців). Після в довідку вносяться дані касового ордера (прибуткового), виданого на день твори здачі виручки (номер, дата). Потім вказується номер виданої банком квитанції (після прийому грошей).

Довідку Ф КМ-6 потрібно завірити підписами керівника, головного касира, а також операціоніста.

Обслуговуючий підприємство банк може в будь-який час перевірити ведення касового обліку, зажадавши для перевірки пакет документів. Банку надається касова книга із звітом касира.

Нормативні документи (інструкції, положення, постанови), що регулюють розрахунки з покупцями та замовниками № п/п Назва нормативного документу Основний зміст1Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (затверджено постановою НБУ №22 від 21.01.2004 р.)Встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України 2 Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей» (затверджено наказом Міністерства Фінансів № 99 від 16.05.96 року).Регулює порядок реєстрації та видачі довіреностей у разі купівлі матеріальних цінностей 3 Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» № П-6 від 25.04.66р.Регулює вимоги та правила щодо приймання товарів за якістю, комплектністю4Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» № П-7 від 15.06.65 р.Регулює вимоги та правила щодо приймання товарів народного споживання за кількістю 5 План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організаційЗатверджує типовий план рахунків 6 Постанова Кабінету Міністрів «Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення» від 29 квітня 1999р. № 750 Відображення результатів суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості. Заходи щодо скорочення кредиторської та дебіторської заборгованості 7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено Мінфіном України від 24.05.95 р. № 88 Визначення та порядок оформлення первинних документів та облікових регістрів, виправлення в них помилок, організація документообігу.

Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-Б «Звіт про фінансові результати»

На сьогоднішній день при організації аудиту зносу основних засобів в Україні підприємствам та їх об’єднанням, необхідно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

§ Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Затверджений постановою ВРУ від 16.07.99 р. № 996 – ХІV. Цей закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерсь кого обліку та складання фінансової звітності в Україні.

§ Правові засади здійснення незалежної аудиторської діяльності в Україні базуються на Законі України “Про аудиторську діяльність ” від 22 квітня 1993 р. № 3125-XII.. Основне завдання цього закону – створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

§ Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99р.

§ Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р. (зараєстровано в Міністерстві юстицій України № 893/4186 від 21.12.99 р.). Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов’язань та фактів фінансово – господарської діяльності підприємств.

§ Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Затверджено наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.02.2000 р.(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509). Визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

§ Норматив № 6. Суттєвість та її взаємозв’язок з ризиком аудиторської перевірки. Метою нормативу є роз’яснення терміну “суттєвість” та залежності суттєвості від ризику аудиторської перевірки.

§ Норматив № 7. Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування. Метою нормативу є встановлення порядку отримання аудитором знання системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, ризику аудиту (загального ризику) і його складових частин: властивого ризику, ризику невідповідності внутрішнього контролю і ризику невиявлення помилок.

§ Норматив № 8. Аудиторський висновок. Норматив регулює основні принципи за якими складається аудиторський висновок. В ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих аудиторських доказів, для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність.

Отже, в даному питанні ми оглянули нормативні документи, які регламентують порядок обліку і аудиту зносу основних засобів.

На підприємстві використовуються різноманітні за своїм складом і призначенням основні засоби. Тому найважливішою передумовою правильності організації їх планування, обчислення амортизації, обліку та звітності, а також механізації і автоматизації є науково обгрунтована класифікація основних засобів. Вона I будується за галузевою належністю, функціональним призначенням, натурально-речовинним складом, ступеня використання та приналежності. Класифікація розробляється і затверджується Мінстатом та аналізу РБ.
Відповідно до галузевої приналежністю в плануванні, обліку та звітності виділяються основні кошти, які стосуються промисловості, сільському господарству, будівництву, охороні здоров'я, комунальному господарству та побутового обслуговування і інших галузях.

ТЕМА 5. ОБЛІК ЗАПАСІВ

Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника й оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації:

- дорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні - типова форма №1 (міжнародна);

- дорожній лист вантажного автомобіля - типова форма №2 (діє у межах України);

- товаротранспортна накладна - типова форма №1-ТН;

Згідно з п. 7.2.1 Закону «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити такі дані, зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без урахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Дата добавления: 2015-08-28