Цемент – тверда тканина, що покриває дентин кореня зуба. 70% - неорганічні компоненти (фосфорнокислі та вуглекислі солі кальцію) , 30% - органічні сполуки (утворюють колагенові

Білет 9

1. Цемент – тверда тканина, що покриває дентин кореня зуба. 70% - неорганічні компоненти (фосфорнокислі та вуглекислі солі кальцію), 30% - органічні сполуки (утворюють колагенові волокна). Клітини – цементоцити, за будовою нагадують остеоцити. Мають полігональну форму, розташовані у лакунах основною речовини цементу. Відростки цементоцитів лежать у канальцях, що пронизують тверду речовину цементу та анастомозують з відростками дентинобластів, сусідніх цементоцитів. Цементоцити розвиваються з цементобластів, які у процесі гістогенезу зуба активно синтезують міжклітинну речовину. Розрізняють 2 види цементу – первинний (клітинний) та вторинний (без клітинний). Без клітинний – у верхній частині кореня, ближче до шийки зуба, не має клітинних елементів. Клітинний – на верхівці зуба та у ділянках розгалуження кореня, має цементоцити.

Позначений товстою стрілкою. Аерогематичний бар’єр утворюють структури, які здійснюють газообмін. Він включає: стінку альвеоли та стінку гемокапіляра. Товщина 0,5 мкм. Компоненти аерогематичного бар’єра: сурфактант, без’ядерні ділянки респіраторних альвеолоцитів, базальна мембрана альвеоли, базальна мембрана капіляра і без’ядерні ділянки ендотелію капіляра.

1. Яєчник (ovarium) — жіноча статева залоза, яка продукує жіночі статеві клітини (яйцеклітини) та жіночі статеві гормони (естрогени та прогестерон). Яєчник — парний орган, розміщений біля бічної поверхні малого тазу. Має овальну форму, розміри 4х2х1,5 см, правий яєчник дещо більший ніж лівий. Маса яєчника дорослої жінки становить 5–7 г, у новонародженої дівчинки – до 0,5 г, у старої жінки 2–3 г. Форма яєчника у новонародженої – веретеноподібна, поверхня гладка; у дорослої жінки – форма округла, а поверхня – нерівна, горбкувата. Яєчник за допомогою дуплікатури очеревини прикріплений до широкої зв'язки матки.

Зовні яєчник вкритий поверхневим епітелієм, що є похідним целомічного епітелію. Він є одношаровим кубічним з висотою клітин близько 18 мкм. Під епітелієм міститься білкова оболонка товщиною 100 мкм, яка складається з колагенових та еластичних волокон і невеликої кількості гладких міоцитів. Білкова оболонка у новонародженої дівчинки погано розвинена, її формування здійснюється на третьому - четвертому році життя. У яєчнику розрізняють кіркову та мозкову речовину.

Мозкова речовина утворена сполучнотканинною стромою, що містить велику кількість еластичних волокон, багато великих судин, нервові волокна, нервові закінчення і у 93 % випадків – так звану сітку яєчника.

Кіркова речовина оточує мозкову у вигляді підкови, її немає в ділянці воріт яєчника.Кіркова речовина складається із строми та паренхіми. Строма утворена сполучною тканиною, що містить колагенові і незначну кількість еластичних волокон. Ця сполучна тканина багата на фібробласти, подібні до гладких міоцитів, які мають назву інтерстиційних клітин і здатні продукувати гормони. Паренхіма складається з примордіальних, первинних, вторинних (пухирчастих), а також зрілих фолікулів (третинних фолікулів, або граафових пухирців), жовтих і білуватих тіл, атретичних фолікулів, атретичних тіл.

Розвиток жіночої статевої системи. Статева система осіб обох статей розвивається спочатку за єдиною схемою і в тісному контакті з розвитком видільної системи. Закладка гонад виникає у зародка четвертого тижня розвитку в вигляді потовщення целомічного епітелію на поверхні первинної нирки. Ці потовщення мають назву статевих валиків. Від мезонефральної (вольфової) протоки відщеплюється розташована паралельно до неї парамезонефральна (мюллерова) протока. З верхніх частин парамезонефральних протоків утворюються яйцеводи, а з нижніх – матка і піхва. В процесі розвитку жіночої статевої системи мезонефральні протоки редукуються, перетворюючись в рудиментарні протоки придатків яєчників. Крім целомічного епітелію і мезенхіми, окремим джерелом розвитку статевих залоз є первинні статеві клітини – гоноцитобласти, які мають екстрагонадне походження і вперше виявляються у первинній смужці і в ділянці кореня алантоїса, потім мігрують в ентодерму жовткового мішка, ентодерму середньої кишки, в дорсальну брижу, звідки через целомічне вистелення і зачатковий епітелій потрапляють у статеві валики, тобто в зачаток гонади. Гоноцити в зачатку жіночої гонади перетворюються на овогонії. Диференціація яєчника настає пізніше, ніж сім'яника і стає помітною лише наприкінці сьомого–восьмого тижня ембріогенезу.

1. ст..467

5. Стінки серця утворені трьома оболонками. Внутрішня оболонка називається ендокардом, середня м'язова — міокардом і зовнішня — епікардом. Серце розташоване у фіброзній сумці – перикарді.

Ендокард складається з 4 шарів. Шар ендотелію розташований на товстій базальній мембрані, сполучнотканинний підендотеліальний шар багатий на малодиференційовані клітини. Третій, мязово-еластичний шар, утворений гладкими міозитами, які переплітаються з еластичними волокнами. Зовнішній, сполучнотканинний шар, розташований на межі з міокардом. Він складається із сполучної тканини, яка містить товсті еластичні, колагенові і ретикулярні волокна. У ньому є судини.

Міокард складається із серцевої м’язової тканини і прошарків пухкої сполучної тканини з судинами та нервами. Серцева м’язова тканина є посмугованою. Мязові волокна анастомозують між собою і утворюють сітку. Вони утворені окремими одно- або двоядерними м’язовими клітинами, які розташовані ланцюжком і мають у розрізі прямокутну форму. Ці клітини називаються типовими, або скоротливими кардіоміоцитами.

Епікард є вісцеральним листком перикарда, побудований із тонкої пластинки сполучної тканини, зрощеної з міокардом і вкритої мезотелієм. У сполучнотканинній основі епікарда містяться поверхневий шар колагенових волокон, шар еластичних волокон, глибокий шар колагенових волокон та глибокий колагеново-еластичний шар. У перикарді сполучнотканинна основа розвинена сильніше, ніж в епікарді. Поверхня перикарда, обренена до перикардіальної порожнини, також укрита мезотелієм.

6. Волосся буває покривне (шерсть), пухове (підшерстя) і чутливе (вібриси). Волосся — похідний елемент шкіри, який у людини відіграє переважно косметичну роль. У людини волосся поділяється на довге, щетинкове і пушкове.

Довге волосся локалізоване на голові, під пахвами, на лобку; у чоловіків це також борода і вуса.

Щетинкове волосся — це брови, вії. Воно також розміщене в присінку носової порожнини і в зовнішньому слуховому ході.

Пушкове волосся, за деякими винятками покриває все тіло людини.

Кожна волосина має стрижень і корінь. Стрижень випинається над поверхнею шкіри, корінь утоплений в епідерміс і дерму. Корінь волоса закінчується потовщенням – волосяною цибулиною і розташовується в особливому футлярі – волосяному фолікулі. Останній складається із зовнішнього і внутрішнього епітеліальних кореневих піхв і сполучнотканинною волосяний сумки. На нижньому кінці кореня у волосяну цибулину у вигляді сосочка вдається пухка сполучна тканина, що виконує трофічну роль. Волосяна цибулина – це матриця волоса.

Вона складається з камбіальних епітеліальних клітин, що забезпечують зростання кореня волоса і внутрішньої епітеліальної кореневої піхви. Крім цих клітин, в матриці волоса є меланоцити, які синтезують пігмент.

У корені волоса розрізняють центральну частину – мозкову речовину, периферичні шари – кіркова речовина і кутикулу. Мозкова речовина складається з полігональних епітеліоцитів, розташованих у вигляді монетних стовпчиків. У цих клітинах накопичуються гранули тріхогіаліна, а потім – м’який кератин. Кіркова речовина волоса протягом більшої частини кореня і всього стрижня складається з плоских рогових лусочок, що містять твердий кератин. З них же (кутикулярних епітеліоцитів), налягають один на одного у вигляді черепиці, складається кутикула волоса.

Різна товщина волосся і міцність пов’язані з особливостями коркового речовини волоса і його кутикули. Внутрішня коренева піхва оточує корінь волоса зразок муфти. В ньому розрізняють зовнішній епітеліальний шар (блідий шар Генле), середній епітеліальний шар (грануловмісних шар Гекслі) і кутикулу, прилеглу до кутикули кореня волоса.

Зовнішня епітеліальна коренева піхва – це безпосереднє продовження у глиб дерми росткового шару епідермісу: ближче до поверхні шкіри вона складається з кількох рядів багатих на глікоген клітин. Зовнішня епітеліальна піхва оточена кореневою термальною піхвою (волосяною сумкою) – елементами сполучної тканини із внутрішньою і зовнішньою орієнтацією волокон.

Волосяний фолікул у поверхні шкіри утворює розширення – воронку, куди впадають протоки сальних залоз.

Волосяну сумку утворюють зовнішній поздовжній і внутрішній циркулярний шари колагенових волокон. На кордоні між волосяний сумкою і волосяний цибулиною є базальна мембрана.

Корінь волоса забезпечений м’язом (складається з гладкої м’язової тканини ектомезенхімного походження), що піднімає волосся. Одним кінцем вона вплетена у волосяну сумку, іншим – в сосочковий шар дерми. (Кому не подобається написане про волосся, ст.532 до ваших послуг)

Дата добавления: 2015-08-28