Стру­к­ту­р­но-­ло­гі­ч­на схе­ма змі­с­ту те­ми 4

Стру­к­ту­р­но-­ло­гі­ч­на схе­ма змі­с­ту те­ми 4

'' Ме­ха­нізм фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня си­с­те­ми со­ці­а­ль­но-­тру­дових відносин:

організаційні аспекти''.

Рис.4.1. Сутність поняття «механізм».

Рис. 4.2. Складові механізму функціонування соціально-трудових відносин.

Рис. 4.3. Форми існування соціально-трудових відносин.

1.4. Класифікація рівнів і видів регулювання соціально-трудових відносин.

Таблиця 4.1.

Види та рівні регулювання соціально-трудових відносин в суспільстві

Рівні регулювання	Види регулювання
Державне (адміністративне)	Договірне
Макроекономічний (національний)	Акти законодавства	Генеральна угода і рішення національних органів партнерства
Мезоекономічний (галузевий)	Акти центральних орга-нів виконавчої влади (Постанови, Розпорядження, Накази Кабінету Міністрів, Міністерства праці)	Галузева угода і рішення галузевих органів соціального партнерства
Мезоекономічний (територіальний)	Державно-комунальне регулювання на основі рішень органів держав- ної влади й місцевого самоврядування	Регіональні угоди і рішення територіальних органів соціального партнерства
Мікроекономічний (рівень підприємства)	Адміністративне регулювання через рішення власника або уповноваженого ним органу: накази, розпорядження, інструкції й ін.	Колективний договір, консультації, перегово-ри.

Рис. 4.4. Основні методи регулювання соціально-трудових відносин.

Таблиця 4.2.

Зміст методів регулювання соціально-трудових відносин

Методи регулювання СТВ	Зміст методів
Нормативно- правові	Засновані науково-обгрунтованій нормативно-законодавчій базі. Зокрема: Конституція України, Кодекс законів про працю, закони «Про зайнятість населення», «Про оплату праці», «Про колективні договори та угоди» тощо, а також нормативні акти, укази, інструкції, правилах відповідних державних комітетів, міністерств, відомств.
Програмно-цільові	Охоплюють такі напрями: умови праці; соціальна політика; зайнятість; міграційна політика; демографічна політика (переважно на макрорівні).
Адміністратив-но-розпорядчі й організаційно- упорядковані	Використовуються переважно на рівні організацій. Для регулювання СТВ використовують накази, розпорядження адміністрації, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції, графіки робочого часу тощо.
Договірні	Пов’язані з проведенням консультацій, переговорів між суб’єктами СТВ, укладанням договорів і угод на різних рівнях (генеральна, галузева, територіальнаугоди, колективний договір).
Погоджувально-арбітражні, посередницькі	Спрямовані на попередження трудових конфліктів, пом’якшення їх наслідків.
Партисипативні	Використання сучасних методів і форм участі працівників в управлінні виробництвом, у прийнятті та реализації організаційно-управлінських нововведень (в Наглядових Радах, Радах ветеранів, Кружках якості та ін.).
Суспільне регулювання проце-сів формування і розвитку СТВ.	Включає формування й засвоєння всіма суб’єктами СТВ єдиної системи понять з метою взаємопорозуміння; ідентифікацію соціально-економічних процесів з точки зору інтересів сторін; формування системи показників, що відображають процеси взаємодії суб’єктів СТВ, та визначення джерел інформації; дослідження досягнень інших країн в цій сфері.

Рис. 4.5. Сутність соціального захисту.

Рис. 4.6. Соціальний захист як система.

Рис. 4.7. Соціальні інститути соціального захисту населення.

Рис. 4.8. Види соціальних гарантій.

Рис. 4.9. Мета, принципи, функції та форми соціального захисту.

Рис. 4.10. Напрями соціального захисту.

Рис. 4.11. Поняття «якості життя» та фактори, що на нього впливають.

Рис. 4.12. Показники для оцінювання якості життя.

Рис. 4.13. Показники для оцінки якості людського життя

Рис. 4.14. Сутність якості трудового життя

та основні положення Концепції якості трудового життя.

Рис. 4.15. Гідна праця: Концепція та показники.

− обсяг ВВП, стан зайнятості й безробіття;

− підвищення якості робочої сили;

− якість і рівень життя (вартість споживчого кошика);

− вартість системи соціального захисту робітників і їх сімей;

− страйковий рух;

− політичний рух;

− соціальна адаптація;

− коефіцієнт задоволеності життям;

− відчуження від суспільства.

− ефективність праці;

− професійна адаптація робітників;

− плинність кадрів;

− трудова дисципліна;

− наявність (відсутність) крадіжок,

саботажу, страйків;

− ототожнення цілей робітників з цілями підприємства;

− відчуженість праці, кількість конфліктів.

− задоволеність працею;

− наявність (відсутність) стресових ситуацій на виробництві;

− умови праці;

− можливість професійного зростання і самовираження;

− психологічний клімат;

− змістовність праці.

Рис. 4.16. Рівні та показники для оцінки якості трудового життя.

Література:

1. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – с. 107-112.

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник.-К.: Знання, 2005. – С. 240-248.

3. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Уч. пособие. – К.: Кондор, 2003. – с. 74 – 80, 92 – 101.

4. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини.: Навч. Посіб. – К.: Вид-во Європ.ун-ту, 2002. С. 157 – 160, 163 – 166.

Дата добавления: 2015-08-28