Культура україни зародилася і розвивалася під впливом багатьох аспектів зокрома іноземне правління, соціальне та релігійне переслідування. Але не зважаючи на це, розвивалися науки, література,

Культура України

Культура україни зародилася і розвивалася під впливом багатьох аспектів зокрома іноземне правління, соціальне та релігійне переслідування. Але не зважаючи на це, розвивалися науки, література, народне мистецтво, музика, театр та архітектура. Перша школа на Україні була відкрита у 1546р у Львові. Школи (на той час) працювали при церквах та монастирях. У 16ст н.е. з»явився новий вид шкіл – греко-словянсько-латинські. Такі школи змішалися в учбові програми між російськими старими традиціями та, в результаті, створили західно-європейську думку. Острозька академія (нині область в м. Рівне), яка була відкрита у 1576р., стала першим навчальним закладом такого типу в Україні. Заснована князем Констянтином Острозьким, академія навчала синтаксису, математиці, астрономії, літературі та російській, латинській та польській мовам. Сутденти началися протягом 12 років і випускалися с базовим та вищим рівнями освіти. Лекції в Острозькій академії проводили найвідоміші вчені та педагоги, такі як Герасим Смотрицький, Дем»ян Наливайко, Василь Суразький та ін. (45)

У 1586р. у місті Львові біло засноване перша братська школа. А в кінці 16 – початку 17ст з»явилися братські шуоли в Перемишелі, Кам»янець-Подільську, Галичині, ХОЛМі та в інших містах. У період між 16 та 17 ст братські школи відігравали велику роль у політичному та культурному житті України. Братсво являло собою суспільну організацію, членами якої були дрібні торговці, духовенство, дворяни та воїни-козаки. Братсво боролося проти польського панування (…) Перша братська організація була утворена у 1586р. у місті Львів, а у 17ст – у Києві, Луцьку, Вінниці, Галичині та інших містах.

Петро Могила, найяскравіший культурний діяч України 17ст, був києвським патріархом, церковним діячем та соціологом. Петро Могила навчався у київській братській школі, продовжив навчання в Парижі та став пастирем Києво-Печерської Лаври, а згодом – київським патріархом. Він заснував ешемічну школу, яку об»єднав з братською школою, внаслідок чого утворилося так зване Києвське Братство. У 1701р. братсво стало вищим навчальним закладом з (…) Нині цей заклад носить ім»я «Києво-Могилянська академія».
В свій час ця академія була першим вищим навчальним закладом у Західній Європі. На початку 18ст тут навчалося 2 тисячі студентів. Києво-Могилянська академія стала центром філософської думки, духовного життя, науки та просвітництва. Розповсюдження публікації грало велику роль у поширенні та розвитку науки, культури та просвітництва. У кінці 17 – на початку 18ст в Україні працювало 13 видавництв (46), що були зосередженні у Києві, Чернігові, Луцьку, Умані та в інших містах. Києво-Печерська Лавра відіграла головну роль у видавництві книг, а також інші видавництва у Львові. У 1574р. видавець на ім»я Іван Федоров видав перші книги – «Апостол» та «Абетка».

В кінці 17 – початку 18ст культура України зазнала збитку через мовну політику російського та польського панування. У 1696р. польська влада видала закон, який забороняв використання української мови в адміністративниї документах. А в 1720р. російська влада заборонила друкування книг українською мовою в Кмєво-Могилянській академії. У другій половині 18ст у вищих навчальних закладах Лівобережної України почався повний перехід на російську мову.

Науки, серед яких астрономія, математика, медицина та географія, стрімко розвивалися у період з 17 по 18ст. Найвідомішими украінськими найковцями того періоду були Іоанікій Галятовський, Августин Славинський, Феофан Прокопович, Єфрем Мухін та ін. Так само як розвивалися суспільні науки у той період, історичні знання перетворилися у те, що називається наука історія. Однією з найвідоміших книг 17ст стала книга «Записки очевидця» Григорія Гребінки та Самійло Величко, котрі записували розповіді про важливі події в історії України. (47)

У той преіод з»я вилося багато мислителів та філософів, таких як Дмитро Яворинський, Феофан Прокопович, Інокентій Гізель. Вони стали відомими завдяки звільненню Григорія Сковороди (1722-1794рр.), відомого поета та філософа, котрий народився у передмісті міста Полтава та походив із козацького роду. (…) Останні 25 років свого життя він провів подорожуючи Південно-Східною Ураїною закликаючи народ до свободи, правосуддя та благополуччя. Сковорода записав свої вірші та філософські думки у дві книги – «Сад божественних пісень» (1756р.) та «Харківські байки» (1774р.). Григорій Сковорода зробив великий внесок у народне вихованння та боротьбу проти свавілля влади.

Цей період характерний помітним процвітання української літератури. У 1798р відомий український письменник Іван Котляревский написав поему під назвою «???», котра, будучи написана популярною та доступною мовою, стала новим відкриття для української літератури. Народні мистецтва процвітали завдяки легендам, розповідям та пісням, (48) котрі уособлювали тодішнє життя та боротьбу проти татарів і турків. Завядки таким національним героям як Дмитро Вишневський, Петро Сагайдачний та Богдан Хмельницький, поезія досягла своєї вершини. Музиканти, танцюристи та сліпці виконували ліричні пісні у супровід музичного інструменту, що називався бандурою. Гопак та козацькі танці стали найвідомішими національними танцями.

17ст вважається періодом знародження театру в Україні. Перші театри були відкриті у Києві, Львові та Острозі. Лялькові театри поширювалися у великому масштабі. У другій половині 18ст з»явилося таке поняття ян театральна вистава.

У цей період розквітав такий стиль мистецтва як архітектура замків та будівель, відомий під назвою «бароко». Цей стиль перейнв український характер та став називатися «українське бароко» або «козацьке бароко». Цей стиль закріпився у таких спорудах як Церква святого Андрія, Покровська церква у Києві, Свято-Троїцька церква у Чернігові, Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві. Найвідомішими архітекторами цього стилю були Степан Ковнір, Іоган Шедель, Іван Барський. (49)

Україна у 19ст:

У 19ст українські землі були поділені на 2 частин: перша належала Російській імперії, друга належала Королівству Пруссія. У 1847р на території Російської імперії налічувалося 13,4 млн чоловік, а у 1863р кільквсть населення збільшилася до 23,4млн осіб. У той же період на Західний регіонах України кількість мешканців підвищилася від 3,9млн осіб до 5,9млн. Більшість населення мешкала у селах, землі, що належали Російській імперії були поділені на 3 великих та 9 малих губерній.
У даний період суспільним устроєм усієї України та Росії був феодальний рабовласницький стан. Земля належала феодалам, а економічна система споконвіку була засобом виробництва. Але поступово на зміну феодалізму у суспільство прийшов капіталістичний лад, що зробило селянство, тобто так звани й «робочий клас», бідним. (кулак???) Це, у свою чергу, призвело до збільшення кількості бідняків.
Виробництво працювало у прискоренному темпі, почали відкриватись преші фабрики та цехи. В Україні з»явилися цукрові фабрики та металургійні заводи. Результатами утворення нових класів суспільства стала поява робочого класу та буржуазії. (…) (50)

Перша половина 19ст характеризується кризою фоедальної рабовласницької системи та появи капіталістичних відносин. Ця новоутворена міжкласова боротьба сприяла прискоренню темпів боротьби проти феодалізму. Селяни боролися проти рабовласницької системи, за свободу та землю. У період з 1797 по 1825рр відбулося 103 селянські повстання на території України, яка належела Російській імперії. З 1814 по 1835рр ці повстання очолив Устим Кармелюк. У 50-х рр 19ст визвольний рух охопив усю теротирію України.
Політична та суспільна криза в Росії стала причиною появи визвольного руху, котрий започаткував шлях виходу з цієї кризи.
Напад Наполеона із 600-тисячним військом на Росію призвів до вітчизняної війни, у які взяли участь українські сили. За короткий проміжок часу російські війська під проводом Михайла Кутузова перемогли Наполеона та переслідували залишки його розбитого війська аж до Парижу.
(…)
Коли вони (офіцери) повернулися на батьківщину, вони сподівалися, що чар Олександр І проведе реферми за західним зракзком та, в першу чергу, віднімить рабовласництво, а козаки сподівалися здобути автономію для України. Але цар не зробив цього та не ввів жодні реформи, що стало причиною утворення таємних політичних організацій.
У 1816р в Петербурзі був утворений «Союз спасіння», члени якого створили 2 окремі організації. У 1821р в Україні утворилося так зване «Південне товариство», у 1822р у Петербурзі – «Північне товариство», а створений ними рух отримав назву «декабристський рух». (51)

Програму Південного, яка мала назву «Руська Правда», склав Павло Пестель, який походив із дворянської сім»ї та був одним із учасників Вітчизняної війни 1812 року. Програмою Північного товариства була «Конституція Микити Муравйова». Декабристи прагнули усунення царя та реформування системи у Росії, а також відміну феодалізму. Навесні 1826р вони планували державний переворот, щоб скинути царя, але раптова смерть Олександра І відмінила їх плани.
У грудні 1825р члени Північного товариста підняли повстання на Сенатській площі у місті Петерберзі, але охоронці царя придушили повстання. І нарешті у 1825р декабристи знову повстали в Україні, проте це повстання знову не увінчалося успіхом.
Цар жорстоко помстився повстанцмя та відправив більшість із них у Сибір. Найвідоміші лідери руху декабристів – Павло Пестель, Кондратій Рилєєв, Петро Каховський, Микита Муравйов та брати Микола в Михаїл??? – були страчені через повішення. (52)

Декабристське повстання відіграло велуку роль, будучи першим поривом до бунтарських рухів проти влади царя та феодальної рабовласницької системи. Недивлячись на політику придушення та репресій, яку проводив цар, протести та бунти не припинилися, а навпаки поширилися у широких загалах від студентів, викладачів та службовців до воєнних. По всій країні поширювалася поезія, яка підбивала народ на повстання та революцію. Найвідомішими такими поетами були Сергій Пушкін, Кондратій Рилєєв та ін. Видавалися секретні публікації, що спонукали до революції проти феодального рабовласницького ладу і до побудови республіканської демократичної системи.
У кінці 18 – на початку 19ст почався український культурний ренесанс. Знову почали з»являтися різні форми новаторства у національному, духовному та культурному житті України після періоду занепаду. Почався активний збір та вивчення історичних докуентів та артефактів, які освітлювали різні аспекти культурного життя попередніх століть. Зростав інтерес до історії України. Книги, які зіграли визначну роль у становленні історічної та народної сівдомості українців – «Історія Росії» невідомого (53) автора та «Історія Малоросії» Дмитра Бантиша-Каменського. Їх двох поважали як авторів головних документів у вивченні історії України.
Українська мова поступово поверталася у вжиток, особливо в інтелектуальних колах, коли вперше були видані правила та словник української мови. Таким чином почали з»являтися та поширюватися українські літературні твори. Видатними літературними діячами того періоду стали Іван Котляревський, Гулак Артемовський, Іван Гребінка, Григорій Квітка-Основ»яненко і талановитий поет Тарас Шевченко. У 1840р вийшла перша поетична збірка Шевченка «Кобзар», котра стала унікальним вираженням української мови, захищаючи ідею справедливості та рівності українського народу у свободі, суверенітеті та самовизначенні. (54)

Створення особистості, яка уособлювала національнц боротьбу, стала поштовхом для відновленння історичних прав.
В серединв 40-х рр 19ст національний український ренесанс перейшов у наступну стадію.
Почалася політична боротьба за становленння особистості

Дата добавления: 2015-08-28