|
; орт спрямовано вздовж руху зарядів; .
Отже, в загальному випадку для тангенціальної складової вектора напруженості магнітного поля маємо таку крайову умову:
; тут в правій частині записано густину поверхневого струму. Відзначимо, що .
Отже, в лінійних задачах вважається, що тангенціальна складова напруженості магнітного поля є неперервною на межі поділу середовищ, а в нелінійних – тангенціальна складова напруженості може мати розрив на межі поділу середовищ.
3). Розглянемо рівняння для об’ємної густини вільних зарядів: ;
Проінтегруємо це рівняння за перпендикулярною координатою:
;
тут поверхнева густина вільних зарядів.
Отже маємо наступну крайову умову для нормальної складової вектора індукції магнітного поля: , тобто розрив нормальної складової індукції електричного поля обумовлено наявністю поверхневої густини вільних зарядів на межі поділу середовищ.
4). ; Права частина цього рівняння дорівнює нулю, бо виконується крайова умова (1) для нормальної складової індукції магнітного поля. Вектор орієнтовано вздовж нормалі до поверхні поділу середовищ, тому . ; ;
Отже, для тангенціальних складових напруженості електричного поля маємо:
5). Для повного потоку електричних зарядів крізь межу двох середовищ:
.
Отже, повний струм крізь будь-яку замкнену поверхню дорівнює нулю: скільки зарядів входить в неї – стільки ж і виходить з неї. При цьому, якщо , тобто у стаціонарному випадку, тоді маємо тривіальне співвідношення: .
Лекція № 4 «Плоскі електромагнітні хвилі»
Спочатку рівняння Максвелла мало кого цікавили, бо в середині 19 сторіччя фізики та пересічні науковці, не говорячи вже про трудящих, мали справу з явищами, для яких . Тому Максвелл просто показав,що з його рівнянь виходить існування електромагнітних хвиль, визначив їхню швидкість та тиск на середовище. Потім він закинув цю справу. Але через роботи Хевісайда, Фітцджеральда, Герца в кінці 19 сторіччя на ці рівняння знов звернули увагу.
Нехай у нас є однорідне необмежене непровідне середовище, тоді , а рівняння Максвелла мають вигляд:
; ; ; . Застосуємо операцію обчислення ротора: ; лапсасіан;
Оскільки , то і також.
; ;
; Отже маємо хвильове рівняння:
; Аналогічне хвильове рівняння можна записати і для напруженості електричного поля: , тут - швидкість поширення електромагнітної хвилі.
Оператор Лапласа у випадку Декартової системи координат має вигляд: . Тому довільна функція типу задовольняє хвильове рівняння. Для неї хвильове рівняння має вигляд:
.
В окремому випадку плоских хвиль, коли тоді
; ; ; ;
; ;…
; ; (зверніть увагу на математичною аналогію між індукціями електричного та магнітного полів). Отже, маємо
Отже, маємо дві групи рівнянь:
З маємо ;
Тобто --- це знову хвильове рівняння!
Або для маємо:
--- це знову хвильове рівняння.
Отже, в такому випадку, коли ми маємо дві хвильові моди: одна хвиля з компонентами поля ; а друга хвиля має інші компоненти поля , які поширюються у вигляді плоских хвиль (в даному випадку вздовж осі ) зі скінченою швидкістю . При цьому це — поперечні моди, що визначається взаємною орієнтацією напрямку їхнього поширення та векторів напруженосте й полів:
Цікаво, що та утворюють праву трійку векторів, бо .
Для першої хвильової моди маємо трійку векторів: , , ;
а для другої моди: , , .
; ; ;
Вводимо позначку: ; ;
де — однозначна функція, що не має розмірності.
;
Для другої моди маємо: ; ;
; < , тобто ця хвиля (друга мода) біжить в бік від’ємних значень ; тому маємо .
Отже, для обох мод: ; .
Як видно з цієї системи рівнянь перша та друга моди характеризуються фазовими швидкостями, які спрямовано у протилежні боки.
Покажемо, що енергії плоскої електромагнітної хвилі розподілена порівну на дві частини: поміж магнітною та електричною складовими.
тобто маємо тотожність, отже зв'язок між напруженістю магнітного та електричного полів, фазовою швидкістю є справедливою. Для плоских хвиль .
Об’ємна густина енергії магнітного поля дорівнює: ; а для об’ємної густини енергії електричного поля маємо: .
, тобто маємо:
Вигляд функції для біжучої електромагнітної хвилі може бути будь-яким, але ми зупинимося на випадку синусоїдальних хвиль, бо вони найпростіші для аналізу
; ;
--амплітуди хвилі, -- хвильове число; аналогічно добутку , отже як визначає просторовий масштаб хвилі, так і визначає часовий масштаб.
Фронт плоскої хвилі — це площина, де фаза хвилі є константою: . Відзначимо, що функції та легко переписати у комплексній формі ;
Це дозволяє та записати з урахуванням початкових фаз: . Отже, у діелектрику електричний та магнітний вектори біжучої монохроматичної хвилі змінюються в однакових фазах, це є наслідок застосування формул зв’язку вищезазначених трьох векторів:
; .
Зазначимо, що в провідних середовищах фази електричних та магнітних полів не співпадають!
Лекція №5
«Циліндричні хвилі»
Хвильове рівняння для магнітного поля має вигляд: його розв’язок має вигляд: Тоді це рівняння можна переписати:
Його розв’язок для декартової системи координат описується в термінах гармонічних функцій.
В циліндричній системі координат оператор Лапласа має вигляд у випадку застосування його до скаляра. Отже маємо:
це рівняння Бесселя -ого порядку. це є рівнянням Бесселя нульового порядку. Його розв’язком є суперпозиція функцій Бесселя та Неймана нульових порядків:
Запишемо асимптотики цих функцій для великих значень їхніх аргументів:
; ;
Площа бокової поверхні циліндру Енергія, що переноситься крізь бокову поверхню радіусу , це підставимо асимптотику для магнітного поля: ; Тоді дійсно, маємо стале значення енергії, яка проходить крізь бокову поверхню циліндру з змінним значення радіуса: ,
де - це середнє значення квадрату косинуса.
***Сферичні хвилі***
Хвильове рівняння: підставимо , за цих умов отримаємо: . Для сферичної системи координат оператор Лапласа для скаляра має вигляд: Отже, для Лапласиану маємо:
Запишемо хвильового рівняння у наступному вигляді:
Введемо позначку: тепер маємо для хвильового рівняння такий вираз: Перепишемо його так:
Отже, маємо рівняння: , яке розв’язуються в термінах спеціальних сферичних функціях. Воно є частинним випадком загального рівняння з теорії спеціальних функцій: , яке розв’язується функціями . Для порядку маємо , а для порядку маємо . Магнітне поле описується суперпозицією цих двох спец-функцій, але оскільки функція розходиться, то її відкинемо, а залишимо одну функцію .
Шукаємо розв’язок хвильового рівняння у вигляді:
…
Підставимо ці значення першої та другої похідної до хвильового рівняння:
Отже, дана підстановка залежності магнітного поля від радіусу задовольняє хвильове рівняння.
Енергія, яка перетинає сферичну поверхню радіусу , тоді маємо: ; Якщо підставити напруженість поля у вигляді , то справді отримаємо стале значення енергії, що перетинає поверхню сфери: .
***Енергія електромагнітної хвилі, її потік***
Перед цим ми показали, що , отже: ;
Повна густина енергії
Енергія в об’ємі дорівнює:
Нехай маємо ізотропне середовище:
Обчислимо похідну від густини енергії за часом:
Мішаним добутком трьох векторів називається число, яке дорівнює векторному добутку перших двох векторів, помноженому скалярно на третій вектор:
.
Значить, маємо
-- це потік електромагнітної енергії.
Отже, зміна з часом величини електромагнітної енергії в об’ємі обумовлена утворенням Омічного тепла та потоком електромагнітної енергії крізь поверхню , що охоплює об’єм . Відзначимо, що ця зміна не залежить від струму зсуву. Густина потоку електромагнітної енергії визначається так: , тут - це вектор Пойнтинга. Зазначимо, що одночасно з ним Хевісайд отримав для хвиль, що біжать вздовж електричного кабелю.
Відзначимо, що не залежить від властивостей середовища, де біжить електромагнітна хвиля. Густина потоку енергії електромагнітного поля пов’язана з густиною енергії в об’ємі простору:
Оскільки
Задача (виділення Джоулева тепла в дроті)
Розглянемо ділянку дроту довжиною >> , яка є більша за радіус дроту. Тоді з певною точністю Поле орієнтовано по дотичній до циліндру (поверхні дроту),тоді спрямовано вздовж дроту . Якщо вздовж дроту тече струм , то Джоулеве тепло, що виділяється в одиниці об’єму, дорівнює .
1). Якщо немає сторонніх сил, тоді , ;
густина потоку, весь потік обчислюється так . Це співпадає з кількістю Омічного тепла , яке виділяється в об’ємі .
Лекція №6
***Імпульс електромагнітного поля***
Спочатку імпульс використовували як характеристику механічного руху. Далі цей термін поширили на інші типи руху матерії. Факт тиску електромагнітного поля на механічні тіла теоретично довів Максвелл. Цей тиск є результатом взаємодії магнітного поля хвилі з електромагнітними струмами (в тому числі поляризаційними струмами ) у середовищах, з яких складаються механічні об’єкти.
Нехай у середовище з провідністю потрапила електромагнітна хвиля з напруженістю : -- цей змінний струм збуджується змінним полем . Отже, на одиницю об’єму діє сила Цю силу спрямовано в бік напрямку поширення хвилі, вона створює тиск хвилі; - силу спрямовано вздовж вектора Пойнтинга; , де -- це сила струму, -- поверхневий струм, -- елементарна площа, на яку діє сила.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 21 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |