Слід також зазначити, що результати соціологічних даних, отримані після проведення дослідження, опрацьовуються на ЕОМ та подаються, як правило, у вигляді наукових соціологічних звітів. За своєю структурою наукові соціологічні звіти мають відповідати загальній логіці наукового аналізу та охоплювати:
1) вступну частину з викладом найважливіших програмних положень. До них відносяться мета, завдання дослідження, об'єкт та предмет аналізу, інтерпретація основних понять, основні й робочі гіпотези, характеристика вибіркової сукупності, тобто маси людей, охопленої опитуванням;
2) основну частину звіту, яку складають проблемні розділи, кількість яких, як правило, визначається кількістю висунутих гіпотез;
3) заключну частину звіту, яку складають головні висновки дослідження, а в разі потреби додаються також практичні рекомендації щодо вирішення існуючих проблем;
4) додатки до звіту, які містять, як правило, інструментарій дослідження (анкету, бланк-інтерв'ю тощо), за допомогою якого одержано емпіричну інформацію. Сюди включаються також таблиці і графіки, що не ввійшли до соціологічного звіту.
Розглянуті форми переведення теорії на мову практики не вичерпують усіх форм використання соціологічних даних. Цей перелік можна продовжувати, не обмежуючись цифровим переліком. Так, не можна не звернути уваги й на роль теоретико-практичних дій у сфері соціології з погляду використання суспільної думки, ставлення і позиції громади у наявних ситуаціях. Масові настрої людей теж вимагають свого врахування у будь-якій діяльності соціального суб'єкта. Оціночні міркування членів суспільства на індивідуальному, груповому (колективному) і масовому (загальносуспільному) рівнях характеризуються духовно-практичними (насамперед психолого-практичними) аспектами. Адже такі міркування, ставлення і позиції людей виникають внаслідок взаємодії суб'єкта та об'єкта і виражають схвалення чи осуд, перевагу чи відхилення об'єкта з боку суб'єкта. Саме в цьому суть діалектики використання соціологічних даних на практиці, в основі якої — взаємозалежність суб'єкта і об'єкта соціальної діяльності, взаємовплив, що позначається на характері впровадження теоретичних положень у конкретні вчинки, поведінку та діяльність загалом.
Усе це свідчить про те, що соціологи діють не самотужки. Вони є професіоналами, які становлять певну частину колективного суб'єкта соціологічних досліджень. учасниками є також працівники обчислювальних центрів, представники державних та громадських органів і організацій тощо. До проведення досліджень залучаються широкі кола людей. І тут актуальним є рівень професіоналізму і компетентності, надійність, вірогідність, об'єктивність, дієвість процедур. У сучасних умовах важливо постійно, регулярно і систематично вдосконалювати механізм та технологію таких процедур, наприклад, моніторингу суспільної думки, під яким розуміється комплексне соціологічне вивчення виникнення, розвитку і функціонування, її соціальної динаміки. І природно, що використання соціологічних даних прямо залежить від морального фактора — чесності й уважності, сумлінності всіх, хто залучений до цього складного процесу, від якого безпосередньо залежать його достовірність, обгрунтованість та ефективність.
23.4. Ефективність соціологічних досліджень
Ефективність у широкому розумінні — це рівень збігу отриманих результатів будь-якої дії і цілей, що передували Саме ефективність є остаточною інстанцією визначення місця і ролі досліджуваного об'єкта, тобто наскільки реальні отримані результати збігаються з очікуваними.
Ефективність соціологічних досліджень забезпечується всіма факторами людської життєдіяльності — об'єктивними (середовище-потреби), суб'єктивними (усвідомлення потреб у вигляді інтересів, ціннісних орієнтацій, мотивів, цільових установок, а також задоволення цих потреб у вигляді вчинків, дій, поведінки і діяльності в цілому) в усіх її різновидах (практика, праця, активність, творчість тощо).
Існують перевірені практикою різноманітні способи вимірів такої ефективності. Оскільки в цьому випадку йдеться про соціологію, наближену до управлінської практики, слід наголосити на важливості спільного використання управлінсько-соціологічної статистики. Статистика — самостійна наука, яка вивчає кількісні закономірності життя суспільства у нерозривному взаємозв'язку з якісним змістом. Соціальна статистика — це система положень і прийомів теорії статистики, що застосовується у сфері соціального управління різноманітними за формою власності та сферою діяльності організаціями.
Соціологія враховує методи соціальної статистики насамперед на етапі використання отриманих результатів і, в першу чергу, для з'ясування рівня ефективності організаційних формувань соціальної сфери. Предмет соціальної статистики — кількісна сторона (у взаємозв'язку з якісними особливостями) соціальної діяльності (її стан, структура, динаміка, властивості суб'єкта соціального управління).
Соціологічні дослідження не можуть бути ефективними без вмілого використання багатоструктурних соціологічних методів — аналізу документів, опитування, спостереження, експерименту. Ефективність соціальної роботи також вимірюється за допомогою соціологічних засобів із застосуванням статистики у двох одиницях: 1) управлінських діях і рішеннях; 2) суб'єктах соціального управління, що їх здійснюють.
Ефективність соціологічних досліджень, зокрема у сфері соціального управління, фіксується насамперед у статистичній звітності, яка є головним джерелом статистичної інформації як складового чинника загальноінформа-ційного банку даних. Статистична звітність є надійним виміром ефективності проведеного дослідження і його практичного використання. Вимоги до статистичної звітності: 1) повнота, достовірність, точність, своєчасність, економічність інформації; 2) зіставлення з іншими джерелами інформації, індикаторами якісних характеристик і просторово-часових параметрів.
Таким чином, ефективність — поняття системно-комплексне, і її вимір теж має бути відповідним. Системно-комплексний вимір ефективності соціологічних досліджень та практичного використання включає підсумки аналізу документів, усіх видів опитування (анкетування, інтерв'ювання), спостереження (безперервно-поточного і перервно-одночасного, періодичного, суцільного і несуцільного, коли всі елементи часткові), експерименту (польового, лабораторного, уявного), соціометрії (тести) та ін. Враховуються також генеральна й вибіркова сукупності тощо.
Статистична звітність взаємопов'язана з таким видом фіксації ефективності досліджень, практичної цінності, як статистичний облік, що на єдиній системі документації (карткової, журнальної та інших форм). Так, соціально-управлінська статистична звітність і облік реєструють динаміку розвитку соціальних організацій, структуру, кадровий потенціал, характеристики діяльності в різноманітних умовах переходу до ринку.
Статистика невідривна від математичного методу, закону великих чисел і теорії ймовірності. Ефективність соціологічних досліджень, зокрема у сфері управління, багато в чому залежить від математичного забезпечення. Закон великих чисел ґрунтується на поняттях випадковості, ймовірності. Зменшення ступеня випадковості детерміноване збільшенням ймовірності: остання збільшується із збільшенням статистичної сукупності (у місті, наприклад, —45% чоловіків, 55% — жінок, уся сукупнісїі.
населення міста повністю збігається з наведеними показниками, чого не можна сказати про зменшену сукупність: у кінотеатрі цього міста навряд чи буде 45% чоловіків та 55% жінок). Життя постійно вимагає враховувати діалектику кількісних і якісних показників, абсолютних і відносних величин. Зокрема, істотними є показники варіації ознак досліджуваного об'єкта (ступінь його однорідності-варіантності).
Таким чином, стає очевидним творчий характер процесу визначення ефективності соціологічного дослідження, як і всіх його інших, попередніх етапів. У полі зору дослідника — відносні величини структури об'єкта (у % — частина цілого), інтенсивності функціонування об'єкта, порівняння (у різних регіонах), відносні й середні величини (узагальнені показники, середня арифметична, геометрична, квадратична), динаміка процесу загалом (зокрема, динаміка зростання організацій). Показники динаміки утворюють її ряди, що теж є важливим аспектом з'ясування ефективності реального об'єкта та його соціологічного виміру. Наприклад, стан кадрового забезпечення організації — абсолютний кількісний показник, структура кадрів підприємства — відносний якісний показник щодо контингенту працюючих, рівень (коефіцієнт) кадрового потенціалу персоналу, організації тощо.
Саме поняття динаміки досліджуваного процесу, рядів динаміки є констатацією постійно перетворювального його характеру. Соціологія — динамічна наука. Ефективність соціологічних досліджень залежить від адекватності динамізму, а також від динамізму самого життя суспільства. Ідеться про чітке дотримання загальноприйнятих правил. Наприклад, для практичного використання аналізу будь-якого динамічного ряду потрібно розглядати його рівні, показники, способи перетворення, екстраполяцію та інтерполяцію, зв'язок ознак, види залежностей і ступені групування, насамперед кореляцію і функціональні факторні характеристики.
Таким чином, можна констатувати наявність арсеналу взаємоінтегро-ваних чинників, за допомогою яких є можливість об'єктивно відтворити наслідки досліджень, практичну ефективність, адекватність попереднім намірам, сподіванням, гіпотезам. Це стосується всіх сфер суспільного життя, включаючи сферу соціального управління.
ІИЗг' Резюме
1. Аналіз соціологічних даних — це фактично членування об'єкта на певні елементи. Він включає ряд етапів (процедур), а саме: опрацювання інформації; узагальнення даних; інтерпретацію отриманої інформації.
2. Опрацювання отриманої інформації має певну послідовність, тобто спочатку проводиться перевірка всього масиву інструментарію щодо точності, повноти та якості його заповнення, а згодом він піддається кодуванню та безпосередньому опрацюванню ручним чи машинним способом.
3. Узагальнення опрацьованої інформації здійснюється у формі групування даних (буває простим, комбінованим та структурним), яке дозволяє побудувати ряди чисел (ряди розподілу) та подати у вигляді таблиць, графіків, полігонів, гістограм тощо.
4. Інтерпретація соціологічних даних — заключна частина аналізу соціологічної інформації — являє собою перетворення певних величин (отриманих на попередніх етапах) у логічну форму: показники (індикатори), що дають можливість перевірити дослідницькі гіпотези та сформулювати висновки про стан і зміни, які відбулися в об'єкті соціологічного дослідження.
5. Під надійністю соціологічної інформації розуміють загальну характеристику емпіричних даних, отриманих під час проведення соціологічних досліджень. Надійною вважається така соціологічна інформація, у якій, по-перше, відсутні невраховані помилки, тобто такі, величину котрих соціолог не в змозі оцінити, а по-друге, кількість врахованих помилок не повинна перевищувати заданої величини.
6. Використання соціологічних даних, що отримані в ході проведеного дослідження та впровадження у практичну діяльність можуть здійснюватись у різних формах, а саме: а) у формі захисту результатів дослідження перед замовником; б) у формі публікації основних висновків, положень, пропозицій і рекомендацій у засобах масової інформації, наукових збірниках, монографіях тощо; в) у формі виступів на конференціях, по радіо і телебаченню; г) у формі підготовки проектів документів і відповідних матеріалів для органів державної влади й управління.
7. Результати соціологічних даних, отриманих після дослідження, опрацьовуються на ЕОМ та подаються, як правило, у вигляді соціологічних звітів. За структурою ці звіти повинні відповідати загальній логіці наукового аналізу та включати: 1) вступну частину, в якій формулюються мета, основні завдання, об'єкт і предмет дослідження; подаються інтерпретація основних понять, гіпотези та характеристика вибіркової сукупності; 2) основну частину, де містяться проблемні розділи, кількість яких визначається кількістю висунутих гіпотез; 3) заключну частину, що містить головні висновки та практичні рекомендації щодо вирішення існуючих проблем; 4) додатки, в яких подається інструментарій дослідження
(анкети, бланки-інтерв'ю тощо), за допомогою якого було отримано емпіричну інформацію. Сюди включаються також таблиці і графіки, що не ввійшли до наукового соціологічного звіту. 8. Категорія "ефективність" у широкому розумінні — це рівень збігу отриманих результатів будь-якої дії та цілей, що передували їй. Ефективність соціологічного дослідження носить системно-комплексний характер та залежить від цілої низки факторів, а саме: від якості розробки програми й інструментарію дослідження, професіоналізму виконавців, які повинні на високому рівні забезпечити здійснення усіх його етапів, а також від вміння сформулювати відповідні висновки й рекомендації щодо існуючих проблем та подати підготовлений соціологічний звіт його замовникам.
|Щ Список використаної та рекомендованої літератури
1. Анализ нечисловой информации в социологических исследованиях. —
М.: Наука, 1985.
2. Андреенков В. Г., Чередниченко В. Н. К вопросу о создании банка со-
циологической информации // Социол. исслед. — 1982. —№ 1.
3. Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследования: Учеб. пособ. — К.: МАУП, 2002.
4. Батигин Г. С. Обоснование научного вьгвода в социологических исследованиях. — М.: Наука, 1987.
5. Докторов Б. 3. О надежности измерения в социологическом исследо-вании. — Л.: Наука, 1979.
6. Докторова Л. Д. Система основньгх процедур подготовки и анализа данньх в комплексном многоступенчатом исследовании // Саморе-гуляция и прогнозирование социального поведения личности. — Л.: Наука, 1979.
7. Жабский М. И. Обоснование репрезентативносте социологического исследования // Социол. исслед. — 1983. — № 2.
8. Интерпретация и анализ данних в социологических исследованиях. — М.: Наука, 1987.
9. Лукашевич Н. П., Туленков Н. В. Введение в социологию: Учеб.-ме-тод. пособ. - К.: МАУП, 1996.
10.ЛукашевичН. П., ТуленковН. В.Социология:Учеб.пособ.—К.: МАУП, 2002.
11. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004.
12. Малахов В. А Группировка социологической информации // Социол. исслед. — 1989.— № 2.
13. Математическиеметоди анализа и интерпретации социологических данних.— М.: Наука, 1989.
14. Математическиеметодьів социальньхнауках. —М.: Прогресс, 1973.
75. Математическиеметоди всоциологическом исследовании. — М.:
Наука, 1981.
16. Методика и техника статистической обработки первичной социологической информации. — М.: Наука, 1968.
П.Миркин Б. Г. Анализ качественньгх признаков и структур. — М.: Статистика, 1980.
Ів.Моин В. Б. Две стратегии измерения // Социол. исслед. — 1989. — №6.
19. Морено Дж. Социометрия. —М.: Изд-во иностр. лит., 1958.
20. Осипов Г. В., Андреев 3. П. Метода измерения в социологии. — М.: Наука, 1977.
21.Паниотто В. И., Максименко В. С. Количественньїе методи в социологических исследованиях.— К.: Наук, думка, 1982.
22. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження: Курс лекцій. — К.: Наук, думка, 1996.
23.Практикум по прикладной социологии.— М.: Изд-во МГУ, 1987.
24. Саганенко Г. И. Социологическая информация. Статистическая
оценка исходньгх данньгх социологического исследования. — Л.:
Наука, 1979.
25. Система социологического знания: Учеб. пособ. /Сост. Г. В. Щекин. - 3-є изд. - К.: МАУП, 1998.
26. Социологический знциклопедический словарь /Ред.-коорд. Г. В. Осипов. - М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998.
27. Статистическиеметоди анализа информации в социологических исследованиях. —М.: Наука, 1979.
28. Сурмин Ю. П., Туленков Н. В. Методология и метода социологических исследований: Учеб. пособ. — К.: МАУП, 2000.
29. Типология и классификация в социологических исследованиях. — М.:
Наука, 1982.
30. Толстова Ю. Н. Логика математического анализа социологических данньх. — М.: Наука,
31. Фелингер А. Ф. Статистические алгоритми в социологических иссле-дованиях. — Новосибирск: Наука, 1985.
32.Харчева В. Г. Основи социологии: Учебник. — М.: Логос, 1997.
Серія «Вища освіта в Україні» Заснована в 1999 р.
Навчальне видання
ЛУКАШЕВИЧ Микола Павлович ТУЛЕНКОВ Микола Васильович
Соціологія
загальний курс
Керівник видавничих проектів Ю. В. Піча Літературний редактор А. І. Ґедзь Коректор М. Б. Карнаухова Технічне редагування та комп'ютерна верстка В. С. Гарвона
Здано на складання 02.08.2004 р. Підписано до друку 18.08.2004 р. Формат 60x84/16. Папір офсетний. Гарнітура Тип Тіте§. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 28,5. Обл.-вид.арк 29,65. Тираж 10000 прим. (1-й завод 1-2000). Зам. №4-426.
Видавництво «Каравела» а/с № «В 474», м. Київ-1, 01001, Україна. Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи: ДК, №56, від 19.05.2000 р.
Віддруковано з готових діапозитивів на ВАТ "Білоцерківська книжкова фабрика", вул. Леся Курбаса, 4, м. Біла Церква, 09117, Україна. Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи: ДК, №567, від 14.08.2001 р.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 21 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |