Андрійко-дурійко, У зошиті двійка, В щоденнику – дві, Ще й джміль в голові.

Андрійко-дурійко,
У зошиті двійка,
В щоденнику – дві,
Ще й джміль в голові.

Ой, Борисе, заберися!
В тебе брови з барбарису,
Щоки наче бербениці
І під носом дві суниці.

– Все з’їси, Василю?
– Ковбасу осилю,
Та до ковбаси
Порося неси! –
Отакий Василь –
Справжній ковбасиль!

Едик-ведмедик – страшний вередун.
Їв би й котлети, якби на меду;
Борщ – якби був із варенням хіба...
Кажуть, що так відвисає губа.

У тебе, Євгене,
Під носом зелене –
Зверху мох,
А під ним горох.

У Мирослава
Зачіска – пава.
А з носа – ич! –

Зирка павич...

Назарка – козарка

Пішов на базар

Купив порося

А порося вирвалося

Якось Щек з двома братами
На предвічних горах стали,
Бачать – унизу ріка
Величезна така!
Їм сподобалося дуже...
Нині там столиця, друже.

Вдягни, Юрку, бурку,
Та сідай на курку,
Та полетимо...
Доки ще спимо.

А Іван-барабан

Запріг коні в шарабан

Та й поїхав до млина,

З’їв сирого кабана

І шістсот поросят,

Тільки ніжки висять

Гриць миші злякався,
В кропиву сховався,
Бороною вкрився,
Щоб не пожалився.

Бігла курка ряба,
Перебита нога.
Хто, хто перебив?
Чотири лозинки,
П’ята палка,
Приходи до нас, Наталка!
Нашу кішку деруть,
Тобі лапку дадуть.

Грицько-Тицько
По болоту ходив,
Жабенята ловив,
Жабенята давив,
Жабеня пищить,
Він у рот тащить.

Микола робив кола*,
А Микита сани.
Микола їздив кіньми,
А Микита псами.

Ну-ка, зайчик, вилазь-но!

Що ти сховався в кущах?

Опусти-ка свої вуха,

А то будеш у синцях!

О краю

Котиться, котиться

З гірочки яєчко!

Модниця уявляє,

А в багні все личко!

Васильку, Васильку,
Ти бавився в просі,
Що цятки - просинки
На щічках, на носі?
- Дівчатка, росинки.
А то ж не просинки!
Руденькі веснятка -
Окраса хлоп'ятка!

Русецька Валнтина Анатоліївна

«Дражнилки»

Природа рідного краю

Дата добавления: 2015-11-04