Аріанські мотиви, тобто мотиви просвітленого язичництва, у Софійському соборі представлені більш ніж виразно. З погляду іудохристиянства цей храм є абсолютно неправильним. «Так, багатьма

Аріанські мотиви, тобто мотиви просвітленого язичництва, у Софійському соборі представлені більш ніж виразно. З погляду іудохристиянства цей храм є абсолютно неправильним. «Так, багатьма дослідниками відзначається неканонічність Київського Софійського собору, особливо його внутрішнє оздоблення, яке називають язичницьким тлом. Не дивно, що язичники в 11 ст. приходили в цей храм як у свою національну святиню. Храм втілює індоарійську ідею райського саду... І хоч ікони тут християнські, розміщення їх цілком відповідає канонам давньо-руського храмобудівництва. Орнаменти Софії виконують роль семантичних меж, обрамлення для іконописних сюжетів. Символіка цих візерунків – це знакове втілення ідеї безконечності Всесвіту, яка існувала на українській землі ще в часи Трипільської цивілізації» (Історія релігії в Україні, т.1. – С. 279).

Прямою вказівкою на аріанство Софійського собору є широке застосування сварг (свастик) – як атакуючих (чоловічих), такі оберігаючих (жіночих).

Софія Київська (11 ст). Просвітлені святителі під атакуючими арійськими сваргами – символом Ісуса Хреста.

Сварга (свастя, свастика) є традиційним арійським оберегом, що символізує Центр, навколо якого обертається навколишній світ. Тому сварга в обох варіантах – атакуючому і оберігаючому – була символом реалізованої людини (боголюдини). Символом Ісуса Хреста як зразкової боголюдини була атакуюча сварга (тобто з обертанням за годинниковою стрілкою).

Такі ж самі атакуючі сварги знаходимо на настінному розписі Почаївської лаври (13 ст., Волинь). Це вказує на те, що первинно вона також була аріанською.

Атакуючі аріанські сварги в Почаївській лаврі – такі ж самі як у Софійському соборі

Зазначимо, що арійська сварга несумісна з іудохристиянською традицією, яка почала домінувати на Русі після монголо-тартарського нашестя. Як ми вже згадували вище, деякі дослідники доводять, що це нашестя було організоване Візантійською іудохристиянською церквою за участю її філії – Московської православної церкви.

Захисна (жіноча, оберігаюча, гармонізуюча) сварга на фасаді Софії Київської

Залишки арійської хрестиянської (аріанської) символіки проіснували до пізнього середньовіччя.

Риза (фелон) 16 ст. – верхній священичий одяг з зображенням атакуючих і оберігаючих свастик

Найдовше аріанська символіка проіснувала в Карпатах, де аж до 19 ст. у церквах використовували хрести у вигляді свастик. Свастичні зображення використовують донині у великодніх писанках, для оздоблення пасок (короваїв), при виготовленні сувенірів і традиційних захисних оберегів-згардів.

Нагадаємо, що застосування свастичної символіки характерне для всього раннього хрестиянства. Можна з високою вірогідністю стверджувати, що аріанський Софійський собор, побудований імператором Костянтином, був прикращений атакуючими сваргами – символом Ісуса Хреста. Підтвердженням цієї тези є мозаїка базиліки Різдва Хрестового у Віфлеємі, побудована у 330-х роках за наказом імператора Костянтина Великого.

Мозаїчна підлога з атакуючими сваргами аріанської базиліки Різдва Хрестового у Віфлеємі (4 ст.)

Ця мозаїчна підлога дуже подібна до підлоги найдавнішої аріохрестиянської церкви в Мегіддо, неподалік Назарета (див.: Первинні арійські хрестиянські храми прикрашалися сваргами).

Дата добавления: 2015-10-21