- однорідною, коли всі групи, на які поділений клас, виконують одне й те саме письмове чи практичне завдання;
- диференційованою - різні групи в класі виконують різні завдання;
- кооперативною — кожна група працює над виконанням частини спільного для всього класу завдання;
- парною - навчальна діяльність відбувається в мікрогрупах у складі двох учнів;
- індивідуально-груповою - коли кожен член групи виконує частину завдання групи.
Успіх роботи в групах залежить від уміння вчителя комплектувати групи, організовувати роботу в них, розподіляти свою увагу так, щоб кожна група і кожен її учасник відчували зацікавленість педагога у їх успіху, в нормальних і плідних міжособових взаєминах.
25.Планування і облік у навчальних майстернях
Роботу, що проводиться в майстернях, і всі матеріальні цінності треба обліковувати. Для цього заводять дві книги. В одній з них обліковують устаткування, інструмент, пристрої, матеріали та ін., у другій — готову продукцію.. Книги обліку потрібні для фінансової перевірки. В них треба зазначити, коли надійшли матеріали, інструменти і коли передані. Якщо інструмент ламається, про це записують у книзі, а періодично (звичайно раз на чверть) складають разом з бухгалтерією акти на списання. У книзі обліку готової продукції зазначають, кому і скільки передано виробів.
Навчальні майстерні повинні систематично поповнюватися потрібним устаткуванням. У навчальних майстернях немає офіційно затверджених нормативів на строк служби інструментів і верстаків. Тому доводиться виходити з фактичного стану устаткування, замінювати його в тому разі, коли воно перестає забезпечувати властиву йому точність обробки.
Устаткування шкільних майстерень можна поповнювати кількома каналами: через заклади освіти, через магазин і за допомогою підприємств-шефів.
Закладам освіти Міністерство освіти та науки України виділяє певну кількість устаткування через Шкілпостач. Це перш за все спеціальні навчальні верстаки і промислові верстаки невеликих розмірів.
У магазинах учителі праці мають можливість' придбати різальні і вимірювальні інструменти за рахунок сум, що відпускаються школам щороку.
Відчутним джерелом постачання шкільних майстерень стають базові підприємства. Постановами уряду підприємствам дозволено передавати безкоштовно школам устаткування, інструменти і матеріали. Спираючись на ці постанови, промислові і сільськогосподарські підприємства подають школам значну допомогу. Ця допомога особливо потрібна, тому що школам централізовано не постачають матеріалів (деревини, металу). А таких матеріалів потрібно багато. Так, за деякими підрахунками для двокомплектної дев'ятирічної школи на рік потрібно, наприклад, близько 7 м3 пиломатеріалів, 400 кг металевих матеріалів, Єдиний шлях для добування таких матеріалів—домовленість з місцевими підприємствами. Щоб домовленість була взаємовигідною, треба налагоджувати випуск суспільно корисної продукції з відходів виробництва, виконувати нескладні замовлення. Досвід показує, що вчителі праці, які проявляють достатню ініціативу, забезпечують навчальний процес усіма потрібними матеріалами.
26.Аналіз програми трудового навчання для учнів 5-9 класів.
Трудове навчання - загальноосвітній предмет державного компонента змісту освіти, який знайомить учнів із виробництвом як складовою навколишнього середовища і на цій основі впливає на їхній світогляд.
Основна мета трудового навчання – виховання творчої особистості, якнайповніший розвиток її інтересів, нахилів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин. Трудове навчання має розв’язувати такі основні завдання: трудове виховання, політехнічна освіта, поєднання навчання з продуктивною працею, створення умов для формування творчого ставлення до праці та професійного самовизначення.
У процесі трудового навчання учні оволодівають загально трудовими значеннями та вміннями, вчаться розв’язувати техніко-технологічні задачі, конструювати і виготовляти суспільно-корисні вироби, засвоюють обов’язковий мінімум (стандарт) знань про місце та роль виробництва у житті суспільства.
Із 2010 – 2011 навчального року реалізація предмета «Трудове навчання» здійснюється відповідно до нової програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України у 2010 році. Розробляючи методику проведення кожного заняття, автори прагнули максимально врахувати завдання освітньої галузі «Технології» Державного стандарту базової і повної середньої освіти та навчальної програми з трудового навчання, а також нові методологічні та методичні підходи в освіті.
Програма розроблена відповідно до Державних стандартів освітньої галузі «Технологія», концепції трудового навчання і креслення, базового навчального плану середніх навчальних закладів освіти, згідно з яким на вивчення даного предмета відводиться по 1 годині у 5, 6, 9 класах і по 2 години – у 7 і 8 класах.
У 7 і 8 класах, де відповідно до базового навчального плану відводиться по 2 години щотижнево на вивчення предмета, передбачене обов’язкове виконання учнями творчих проектів. Під проектом розуміється обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних предметно-перетворювальних знань і вмінь. Ця діяльність включає в себе вибір об’єкта проектування, розробку конструкції, технології, виготовлення і оцінку. Разом з цим здійснюється нескладний економічний і екологічний аналіз виконуваної роботи, проводяться маркетингові операції.
Проекти учні можуть розробляти індивідуально, у складі груп або колективно цілим класом з розподілом певних частин проекту. Об’єкти проектування повинні бути посильними для учнів відповідних вікових груп і суспільно корисними.
Вивчення програми з трудового навчання, зокрема модуля “Проектування та виготовлення виробів з металу” у 6-9 класах має забезпечувати:
відповідних практичних умінь і навичок, необхідних для продуктивної праці учнів та самообслуговування;
розширення політехнічного світогляду;
розвиток загальних і спеціальних здібностей, психофізіологічних функцій організму, технічного і нового економічного мислення, творчих здібностей;
ознайомлення з основами ринкової економіки, підприємництва, різними формами господарської діяльності;
виховання працелюбності, культури праці, відповідального ставлення до власності, бережливого ставлення до природи, енергетичних і природних ресурсів;
створення умов для формування стійких професійних інтересів, готовності до професійного самовизначення і трудової діяльності.
Програма побудована за державно-регіональним принципом. Вона складається з обов’язкових для вивчення у всіх типах загальноосвітніх навчально-виховних закладів частини і варіативної. Зміст останньої вибирається з декількох варіантів (модулів), або розробляється вчителем відповідно до державних вимог і затверджується в установленому порядку. На варіативну частину відводиться не більше 40% часу, передбаченого навчальним планом.
Програма доповнена новим змістом з основ ринкової економіки, дизайну, креслення і конструювання, народних промислів і ремесел. Переглянуто зміст і порядок вивчення окремих тем. Посилено творчу спрямованість трудового навчання. Враховано проблеми матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу. Передбачено різні варіанти і рівні вивчення окремих розділів. Забезпечено можливість диференціації навчання на основі врахування національно-етичних, соціально-економічних, статевих, вікових та психолого-фізіологічних особливостей учнів. Трудове навчання хлопців і дівчат рекомендується здійснювати окремо. Однак не виключається можливість комплектування змішаних груп за бажанням учнів та у малокомплектних школах. Тому зміст трудового навчання подано двома варіантами програми: для класів, у яких здійснюється поділ на дві групи (хлопців і дівчат), і для таких, де здійснити поділ на групи немає можливості. Якщо учнів у класі не можна поділити на групи за рахунок коштів державного бюджету, то сформувати групи хлопців і дівчат можна з учнів паралельних або наступних (5-6,6-7) класів. Це дасть змогу навчити хлопців характерним для них видам робіт. При організації спільної навчально-трудової діяльності учнів враховуються фізіологічні особливості.
Навчально-виховні завдання на уроках розв’язуються головним чином у процесі практичного навчання. Зміст необхідних технологічних відомостей узгоджується з характером практичних робіт і обсягом праці з кожної теми програми. Техніко-технологічні й економічні відомості вивчаються в обсязі, що забезпечує свідоме, якісне і творче виконання практичних робіт. Орієнтований перелік об’єктів праці, що пропонується у програмі, уточнюється вчителем. При доборі об’єктів праці враховуються такі вимоги:
відповідність завдання трудового навчання, змісту програми і темі заняття, віковим та індивідуальним особливостям учнів;
суспільна значущість виробу, економічна доцільність його виготовлення тощо.
Зміст програми передбачає використання як фронтальної, так і бригадної, бригадно-ланкової, індивідуальної та інших форм праці учнів, що сприяє формуванню практичних умінь і навичок, раціональній організації, культурі і безпеці праці. Практичні роботи на верстатах учні можуть виконувати за змінним графіком.
Кількість годин на вивчення розділів і тем вказано орієнтовано. Учителю надається право змінювати порядок їх вивчення.
27.Організаційно-методичні умови проектно-технологічної діяльності школярів.
В умовах сьогодення головними завданнями оновленої освіти в Україні є, насамперед, підвищення її якості. Пошук нових підходів ведеться різними напрямами – у змісті, технологіях, формах організації діяльності суб’єктів освітнього процесу тощо..
Однією із технологій, що сприяє формуванню професіоналізму майбутніх викладачів, є проектна технологія, в ході застосування якої реалізуються всі стадії творчого процесу людини: виникнення, обґрунтування, осмислення і прийняття ідеї, технологічна розробка ідеї, практична робота над втіленням цієї ідеї, апробування об’єкту в роботі, доробка і самооцінка творчого вирішення ідеї.
Сьогодні проектна діяльність виходить далеко за межі сучасного виробництва, і тісно пов’язана з науковою, мистецькою, політичною та суспільною діяльністю людини. Особистісно зорієнтована модель трудового навчання, суттєвими ознаками якої є здійснення навчального процесу на засадах індивідуального підходу до учнів та створення умов для їх саморозвитку і самонавчання, осмислене визначення ними своїх потенційних можливостей і життєвих цілей, вимагає глибокого осмислення і розуміння педагогами необхідності здійснення навчально-виховного процесу на засадах проектної технології.
Проектна технологія — практика особистісно зорієнтованого трудового навчання в процесі конкретної навчально-трудової діяльності учня, на основі його вільного вибору та з урахуванням інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: «Я знаю, для чого мені потрібно все, що я пізнаю, і де я можу ці знання застосувати». Для педагога це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.
Навчальне проектування орієнтоване передусім на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку вони виконують протягом певного відрізка часу.
Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка полягає, з одного боку, у використанні різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — в інтегруванні знань, умінь із різних галузей науки, техніки, творчості.
Результати виконання проектів мають бути «відчутні»: якщо це теоретична проблема, то конкретне її вирішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження. Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів. Метою проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом с індивідуальний досвід проектної діяльності.
Метод проектів (від грецьк. — шлях, дослідження) — це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування і виконання завдань, які поступово ускладнюються, — проектів.''
Метод проектів на уроках трудового навчання — це комплексний процес, який формує в школярів загально-навчальні вміння, основи технологічної грамоти, культуру праці і спрямований на оволодіння ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформації, технологіями їх обробки.
Учні особисто мають вибрати для себе об'єкт проектування, тему проекту, тобто виріб, який вони хотіли б справді удосконалити, внести в предметний світ, яким хотіли б задовольнити потреби людей.
Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, працелюбність. Готує їх до свідомого вибору професії. При цьому слід пам'ятати, що потрібно особливу увагу приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, стежити, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.
Проектування — це вид діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, пізнавальної, професійно-трудової, комунікативної, навчальної, теоретичної і практичної діяльності. Проведений аналіз дозволяє нам сформулювати думку про те, що проектування як творча, інноваційна діяльність завжди націлене на створення виробів і послуг, що мають об'єктивну й суб'єктивну новизну та особистісну й суспільну значимість.
Проектна технологія дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем. В учнів виробляється і закріплюється звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і вмінь, вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектування, який відповідав би вимогам дизайну.
Крім того, під час роботи над проектом у школярів розвивається пізнавальна й трудова активність, формуються вміння самостійно використовувати свої знання, плідно розвиваються комунікативні здібності, навички лідерів та здатність до спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних зв'язків.
Нові навчальні плани і програми з трудового навчання значно розширили можливості школи у використанні проектної технології на уроках та в позакласній роботі з метою розвитку в дітей творчої активності
28.Гурткові заняття з трудового навчання, їх характеристика.
Залежно від змісту роботи і поставленої мети розрізняють три основні типи гуртків, що ґрунтуються на трудовому навчанні: предметні, позалредметні і гуртки курси.
Предметні гуртки - це різноманітні гуртки, які мають своїм завданням поглибити знання і головним чином уміння, набуті учнями в процесі трудового навчання. Так, на базі навчальних майстерень створюються гуртки швейні, кулінарні, столярні, слюсарні, токарні, електромонтажні та ін. У цих гуртках учні виконують складніші роботи, ніж їм доводилося виконувати на уроках. У старших класах гуртки можуть бути різноманітні: автомобільної справи, радіо- і електротехніки, моделювання одягу таін.
Добре зарекомендували себе на практиці так звані фізико-технічні гуртки, які ґрунтуються на знаннях і вміннях учнів з фізики і трудового навчання. Тут учні виготовляють різноманітні фізичні прилади або їхні моделі, використовуючи свої вміння з обробки матеріалів, знання з конструювання та ін.
Предметні гуртки, якщо ними керує один учитель, інколи об'єднуються і входять до одного гуртка як секції. Наприклад, гурток з обробки матеріалів може мати секції з слюсарної, столярної справи, з обробки матеріалів на верстатах та ін. Між секціями встановлюються творчі виробничі зв'язки, завдяки чому робота стає цікавою. Такими об'єднаними гуртками зручніше керувати. Створюються умови для ознайомлення учнів з принципом кооперування в промисловості.
Позапредметні гуртки стоять поза навчальними предметами, хоч і спираються на них. Нахили учнів дуже різноманітні, їх неможливо охопити шкільними навчальними предметами. Дуже часто учні виявляють бажання займатися такою діяльністю, яка не зв'язана безпосередньо з будь-яким навчальним предметом, хоч і тяжіє до одного з них. Якщо говорити про трудове навчання, то можна назвати авто-і судно моделювання та інші види діяльності, які мають відмінну від трудового навчання специфіку. При виготовленні моделей літаків, пароплавів та ін. учні звичайно використовують знання і вміння, набуті в процесі трудового навчання; проте поряд з цим їм доводиться набувати нових знань і вмінь. Спеціальну підготовку повинен мати керівник гуртка. Вчитель праці не може взяти на себе такі обов'язки без додаткової підготовки.
Гуртки-курси, де учні набувають певної професії, займають особливе місце в позакласній роботі.
Відомо, що тепер у школах, де для цього є певні умови, проводиться допрофесійне навчання. Незважаючи на це гуртки-курси не втрачають свого значення. Це пояснюється двома основними причинами. В умовах сучасного виробництва виникає потреба в підготовці спеціалістів широкого профілю. Потреба в підготовці спеціалістів широкого профілю є об'єктивною, тому вона позначається і на процесі навчання, Наприклад, працюючи на верстатах, учні зустрічаються з тим, що машини доводиться ремонтувати. Під час ремонту вони залишаються без роботи. Це наштовхує їх на думку, що верстатникові непогано оволодіти основами слюсарної справи, щоб допомогти кваліфікованим спеціалістам виконувати ремонт. Деякі учні, які оволодівають професією верстатника, охоче відвідують гуртки-курси, де вивчають ремонтну справу. Це перша причина того, що поряд з допрофесійною підготовкою в школі організовуються гуртки-курси. Друга полягає в тому, що на професійну підготовку в школі відводиться дуже мало часу. Учням присвоюють найнижчі кваліфікаційні розряди. Декого це не задовольняє. Вони прагнуть набути більш ґрунтовних знань і вмінь, і для цього відвідують заняття в гуртках-курсах.
Велике значення для успішної діяльності гуртків має вибір об'єктивів роботи для учнів. Як було вже зазначено, з одного боку, роботу в гуртках треба будувати з урахуванням нахилів учнів, а з другого - учні не завжди вміють правильно оцінити свої сили. Тут виникає суперечність, яку вчителеві доводиться усувати тактовним спрямуванням бажань учнів.
Об'єкти роботи можуть бути різноманітними..У зв'язку з цим ускладнюється методичне керівництво діяльністю учнів з боку вчителя, бо одночасно виконується різна за змістом робота, а отже, виникає потреба в індивідуальній або груповій консультації. Тому в гуртковій роботі доводиться застосовувати різні форми інструктування: фронтальну, групову, індивідуальну.
Під час фронтального інструктування розглядають, наприклад, питання, пов'язані з принципом дії виготовлення моделей. При цьому з'ясовують, які закономірності фізики, хімії або інших природничих наук тут використовуються. До розв'язання таких питань доцільно залучати всіх учнів, бо вони закріплюють свої знання з основ наук, навчаються виявляти наукові основи технічних об'єктів і процесів.
Групове інструктування проводять з учнями, які виготовляють спільно один об'єкт (або однакові об'єкти). Тут можна розглядати питання, пов'язані з конструюванням і технологією виготовлення конкретних виробів, розглядати й обговорювати пропозиції учнів.
Індивідуальне інструктування застосовують тоді, коли його потребують окремі учні. Наприклад, учень неправильно виконує трудовий прийом, не вміє застосувати певних знань на практиці, причому це характерно саме для одного учня, а не для всіх гуртківців.
Матеріальною базою для гуртків, пов'язаних з трудовим навчанням, найчастіше є навчальні майстерні і кабінети трудового навчання старшокласників. Проте інколи, особливо для роботи гуртків-курсів, використовують виробничу базу. Досить часто при цьому гуртками керують виробничники з числа батьків. Треба зазначити, що підбір керівників для гуртків з трудового навчання становить певну проблему. Бажаючих працювати в гуртках виявляється, як правило, досить багато. Крім того, бажання учнів різноманітні. Тому вчителі праці фізично неспроможні охопити всіх і не мають достатньої підготовки для цього. Керівники шкіл, учителі праці звертаються до батьків, до підприємств-шефів за допомогою. Досвід показує, що в тих школах, де позакласній роботі приділяють достатню увагу, проблема підбору керівників гуртків розв'язується позитивно.
У роботі гуртків здійснюється самоуправління учнів. Гуртківці обирають старост гуртка і старост секцій, редакційну колегію стінної газети.
Роботу гуртків розраховують на відносно довгий період (рік і більше) у незмінному стані. Тому її наперед планують
29.Позакласна робота з трудового навчання.
Основною перевагою масових форм позакласної роботи є те, що ними можна охопити значну кількість учнів. Серед ф орм масової позакласної роботи найпопулярніші такі: лекції і доповіді, демонстрування науково-популярних кінофільмів, виробничі екскурсії, вечори-зустрічі з передовиками підприємств, вечори-звіти гуртків, тематичні вечори, виставки, олімпіади, читацькі конференції та ін.
У деяких школах лекції і доповіді планують на весь рік, тобто створюють лекторій. З лекціями і доповідями виступають учителі, працівники промислових підприємств, учені. Учнів залучають до підготовки ілюстративних матеріалів. Тематику лекцій і доповідей пов'язують з роботою гуртків.
Демонстрування науково-популярних кінофільмів також досягає більшого ефекту, коли проводиться у формі кінолекторію, тобто планується наперед.
Виробничі екскурсії мають велике значення для поглиблення знань учнів, яких вони набувають у гуртках, а також для поширення їх уявлень про основи сучасного виробництва, що надзвичайно важливо з точки зору завдань політехнічної освіти.
Великою популярністю в позакласній роботі користуються вечори-зустрічі з передовиками підприємств. На таких вечорах-зустрічах виступають учні і гості. Учні розповідають про свою роботу, плани на майбутнє. Гості на конкретних прикладах зозіфивають значення тієї або іншої професії на виробництві, дають оцінку діяльності гуртків.
Досить ефективним заходом для стимулювання роботи гуртків є вечори-звіти. Про проведення такого вечора керівник домовляється з гуртківцями з самого початку. Тому всю роботу будують з урахуванням того, що доведеться звітувати перед своїми товаришами. До вечора готуються всі члени гуртка. Одному з них доручають зробити доповідь про роботу гуртка в цілому. Потім окремі учні демонструють свої вироби. Вдалий звіт гуртка, коли його членам є про що розповісти, створює йому популярність. Після вечорів-звітів завжди збільшується кількість учнів, які бажають брати участь у позакласній роботі.
Тематичні вечори організовуються гуртками для всіх учнів. Гуртки, що базуються на трудовому навчанні, звичайно проводять тематичні вечори, на яких розкриваються досягнення в певній галузі науки і техніки. Тематичні вечори цінні для слухачів тим, що залучають їх до знань у галузі техніки. Ще більше пізнавальне значення мають тематичні вечори для самих гуртківців, які, готуючись до виступів, опрацьовують багато літератури і дізнаються про нові для них технічні об'єкти і процеси
Виставки, на яких експонуються роботи гуртківців, створюють тимчасові і постійні. При підготовці до виставки гуртківці обговорюють кращі роботи і вирішують, які з них подати. Адже за роботами, експонованими на виставці, судитимуть про роботу гуртка в цілому. На самій виставці автори робіт дають пояснення щодо принципу дії виготовлених ними об'єктів, технології та ін. Це має велике виховне значення не лише для учасників виставки, а й для тих, хто її відвідує.
Недостатньо поширеною є така форма масової позакласної роботи, як проведення читацьких конференцій з обговоренням технічної літератури. Це в основному результат недостатньої уваги до цієї важливої роботи з боку вчителів. Відомо, що учні цікавляться технічною літературою, особливо в галузі електро- і радіотехніки. Вчитель повинен спрямовувати інтеpec учнів, рекомендувати потрібну літературу, подавати консультації, якщо їм не все буде зрозуміло. Без кваліфікованого керівництва з боку вчителя учням буває важко підібрати літературу, яка відповідала б 'їхній підготовці,
В усіх обласних центрах і в окремих містах функціонують станції юних техніків. На цих станціях працюють досвідчені методисти, які розробляють методичні вказівки з організації гурткової та інших форм позакласної роботи. Вони розробляють також рекомендації щодо вибору об'єктів роботи для учнів, а на окремі об'єкти роботи дають креслення і визначають послідовність виготовлення.
Станції юних техніків покликані подавати всіляку допомогу вчителям праці в організації позакласної роботи. Тому з ними треба підтримувати тісний зв'язок
30. Методика навчання учнів технічному конструюванню.
Наступність та послідовність у засвоєнні учнями 5-9 класів основ технічного конструювання.
Методика формування в учнів п’ятого класу поняття про технічний рисунок, креслення, основні правила їх виконання (типи ліній, нанесення розмірів, застосування масштабу, умовні позначення). Креслярський інструмент. Повторення графічних знань, отриманих у початковій школі. Вихідні дані для побудови креслення виробу. Побудова простого креслення об’єкта проектування. Моделювання.
Методика навчання учнів шостого класу проеціюванню, ознайомлення їх з видами проеціювання (центральне, паралельне). Формування поняття про проеціювання на дві взаємно-перпендикулярні площини. Креслення деталей об'ємної форми (циліндричної, конічної, призматичної). Особливості виконання графічних зображень виробів з тонколистового металу та дроту. Використання геометричних побудов при розмічанні листового металу. Побудова креслень у системі прямокутних проекцій (на прикладі деталей з отворами, виступами). Умовні позначення на кресленнях.
Методика вивчення в сьомому класі проеціювання на три площини проекцій. Формування в учнів умінь аналізувати форми предмета за його кресленням. Визначення необхідної та достатньої кількості виглядів виробу на кресленні. Ознайомлення учнів з основами побудови креслень виробів, які мають складну просторову форму, із муляжним і розрахунково-графічним методами конструювання промислових виробів складної форми, їх перевагами і недоліками.
Методика навчання учнів розробки конструкції виробу в залежності від його призначення: вибір матеріалу, способу з’єднання деталей.Методика формування в учнів восьмого класу поняття про розрізи і перерізи як складові проектної документації, правила виконання перерізів та розрізів, графічне зображення матеріалів на перерізах, відмінність між розрізом та перерізом, ознайомлення учнів з умовними позначення на кресленнях (нахил, конусність, допуски).
Методика вивчення у дев’ятому класі основних відомостей про складальне креслення як вид проектної документації (призначення, специфікація, номери позиції тощо) та особливостей виконання складальних креслень. Формування в учнів умінь виконувати деталювання за складальним кресленням. Ознайомлення учнів з кресленням різних видів з’єднань конструкційних матеріалів та можливостями застосування комп’ютерної техніки у технічному конструюванні.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |