Таким чином, на цьому етапі учні здійснюють генерацію ідей, що є найважливішим елементом у проектно-технологічній діяльності, адже саме тут відбувається інтелектуальне зростання людини, становлення особистості. Учень вчиться аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проводити корекцію, планує свою наступну діяльність. Поряд з цим він узагальнює вивчений матеріал, цим самим включаючи його в загальну систему своїх знань і вмінь.
Заключним елементом цього етапу буде узагальнення та визначення з дизайном, а також з часом, який буде необхідний для виготовлення об'єкту проектування.
Отже, цей етап проектно-технологічної діяльності складається з таких стадій: пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери, вироблення ідей та варіантів, формування основних параметрів, вибір оптимального варіанту та обгрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Засобами діяльності виступають особистий досвід учнів, досвід вчителів, батьків, а також засоби масової інформації - журнали, книги, Інтернет та ін. Результатами діяльності учнів на данному етапі є набуття нових знань, умінь, а також визначений оптимальний варіант конструкції.
8. Характеристика технологічного етапу при проектуванні
Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів.
На наш погляд, зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких етапів (стадій), які взаємопов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний 
. На 3-му етапі - технологічному, учні виконують заплановані операції, здійснюють самоконтроль та оцінку якості виробу. Мета - якісне і правильне виконання трудової операції. Предмет діяльності - створений матеріальний продукт, знання, вміння і навички. Засоби - інструменти і обладнання, з якими працює учень. Результат - набуття знань, умінь і навичок. Закінчені технологічні операції є проміжним результатом діяльності учнів на цьому етапі.
Цей етап проектно-технологічної діяльності передбачає такі стадії, як виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом, самоконтроль своєї діяльності, дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці і оцінка якості варіантів конструкцій
9. Характеристика заключного етапу при проектуванні
Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів.
На наш погляд, зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких етапів (стадій), які взаємопов'язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний
На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту, порівнюють виготовлену конструкцію із запланованою. Якщо будуть знайдені недоліки та неполадки, намагаються їх усунути, аналізують проведену роботу, встановлюють, чи досягли учні своєї мети, який результат їхньої праці, здійснюють самооцінку спроектованого виробу. На завершення всього, учні захищають свій проект виріб, план, модель) перед однокласниками шляхом оформлення звітів, демонстрацією та відповідають на запитання. Тут учні встановлюють, чи досягли вони своєї мети, який результат їхньої праці
10. Організація проведення олімпіад із трудового навчання
Олімпіади з трудового навчання стають однією з найбільш масових форм організації позакласної діяльності учнів. Вони надають учням широкі можливості для застосування на практиці знань та вмінь і прояву технічних здібностей. Як масова форма змагання олімпіади сприяють активізації пізнавальної та практичної діяльності учнів на уроках та позаурочний час, підвищенню ними якості своїх знань та вмінь, розширенню політехнічного кругозору, широкому розвитку дитячої технічної творчості. В той же час олімпіади дозволяють їх організаторам, вчителям та керівникам шкіл, працівникам органів народної освіти встановити якість засвоєння учнями програмного матеріалу знаходити прогалини у їх знаннях та вміннях, виявляти здібних учнів. Після успішного проведення олімпіад в учнів підвищується інтерес до техніки, зростає бажання працювати у технічних гуртках. Олімпіади підвищують престиж трудового навчання як навчального предмету.
Успіхи у проведенні олімпіади багато в чому залежать від того, на скільки своєчасно та якісно буде здійснена підготовча робота. Підготовка до проведення олімпіад включає формування керівних органів (оргкомітету та журі), виділення шкіл на базі яких буде проводитись олімпіада складання калькуляції витрат на проведення олімпіади, ознайомлення з положенням олімпіади, її учасників, використання трудового досвіду, нагромадженого у процесі організації та проведення олімпіад, створення необхідної матеріальної бази, підготовку учнів до участі у олімпіаді.
Підготовка учнів до олімпіади походить у процесі всього трудового навчання. Головне у підготовці учнів до олімпіади має стати не прагнення розв'язати якомога більше технічних задач та виготовлення виробів, а навчання їх раціональним способам розв'язання задач та найбільш продуктивним прийомам виконання трудових операцій, розвитку технічного мислення, 3 цього випливає особливі вимоги до підбору задач та практичних завдань. Важливе значення у системі підготовки учнів до олімпіади мають виробничі екскурсії, перегляд технічних кінофільмів, читання технічної літератури та інші форми навчання, що розширюють технічний кругозір учнів та розвивають їх інтерес до техніки.
Олімпіади поводять у чотири тури: І - тур шкільний, II тур - районний (міський), III -обласний, IV тур - республіканський,
Перший тур найбільш масовий. В ньому беруть участь всі учні. Переможці переходять з туру на тур аж до республіканської олімпіади.
За місяць до олімпіади створюються оргкомітети та журі.
До складу оргкомітету входять як правило представники адміністрації відповідного рівня та громадських організацій.
Оргкомітет здійснює:
1) розробку положення про проведення олімпіади, у якому вказується мета та завдання даного тура олімпіади, дата та місце проведення, склад учасників;
2) підготовку необхідної матеріальної бази (робочих місць, обладнання, інструментів та матеріалів відповідно до переліку, складеному журі);
3) забезпечення приїжджаючих житлом, харчуванням та культурною програмою;
4) підготовку емблем, грамот, призів, пам'ятних сувенірів та ін.;
5) проведення урочистих лінійок на початку та в кінці олімпіади;
6) підготовку разом із журі проекту наказу про результати олімпіади та розробку рекомендацій з удосконалення трудового навчання, позакласної та позашкільної діяльності учнів, пов'язаною з трудовою підготовкою учнів,
До складу журі входять висококваліфіковані вчителі, керівники технічних гуртків, методисти та науковці відповідно до рівня тура.
Журі зобов'язано:
- підготувати контрольні завдання
- скласти перелік необхідного обладнання, інструментів та матеріалів для виконання практичних робіт;
- детально розробити критерії оцінок;
- брати безпосередню участь у проведенні олімпіад (видати учням теоретичні та практичні завдання, наглядати за самостійністю їх виконання);
- перевіряти та оцінювати виконані завдання;
- визначити переможців;
- готувати (разом з членами оргкомітету) проект наказу про результати олімпіади та розробляти рекомендації з удосконалення трудового навчання, позакласної та позашкільної роботи з трудової підготовки учнів.
Найбільш зручно проводити олімпіади під час канікул, Безпосередні змагання, звичайно, проходять два дні; один день теоретичне завдання, другий - практичне.
Зрозуміло, що від того, наскільки вдало підібрані завдання, залежить успіх у досягненні мети олімпіади. Тому підбору завдань слід приділити велику увагу.
Теоретичними завданнями служать підібрані або самостійні складені задачі, а практичними - трудові завдання на виготовлення конкретних виробів, також підібраних з різних посібників або складених самостійно
11.Методи демонстрування об’єктів, процесів на уроках трудового навчання
Демонстрація. Метод полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об'єктами в їх природному вигляді. Використовується для розкриття динаміки явищ, які вивчаються, а також для ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета, його внутрішньою будовою та ін. При цьому увага учнів концентрується на суттєвих властивостях предметів, явищ, процесів. Слово відіграє супровідну роль і служить для аналізу ходу спостереження та його результатів. Велику дидактичну цінність має демонстрація реальних предметів, явищ або процесів, що протікають у природних умовах (спостереження за погодою), демонстрація натуральних предметів у робленому середовищі (досліди в шкільній теплиці), демонстрація штучних об'єктів у природному середовищі (копія механізму). Штучні замінники натуральних об'єктів відіграють важливу роль при вивченні всіх предметів. Вони дозволяють ознайомитися з конструкцією, принципами дії (рельєфом місцевості, будовою квітки, розрізом геометричної фігури), провести безпосередні виміри-,-визначити певні характеристики.
Ілюстрація передбачає показ і сприймання предметів, процесів і явищ у їх символічному зображенні за допомогою карт, плакатів, портретів, фотографій, малюнків, схем, репродукцій тощо. Методи демонстрації та ілюстрації використовуються у взаємозв'язку: якщо явище чи предмет учні повинні сприймати в цілому, використовується демонстрація; якщо ж необхідно усвідомити суть явища, взаємозв'язки між його компонентами, використовують ілюстрацію. Результативність ілюстрації залежить від методики показу. Велика кількість ілюстрацій відволікає учнів від з'ясування суті явищ, що вивчаються. В окремих випадках доцільно використовувати роздатковий матеріал (гербарії, фотографії, діаграми, таблиці тощо).
У сучасній школі для забезпечення якісної ілюстрації використовуються екранні технічні засоби.
12. Зміст проектно-технологічної діяльності. Типи проектів.
Останнім часом відбувається процес модернізації освітньої системи. Ці зміні пов’язані, насамперед, з пошуком нових засобів, прийомів і методів формування компетентної та творчої особистості.
Однією з педагогічних технологій, яка спрямована на покращення та розвиток трудового навчання, є метод творчих проектів або проектно-технологічний метод. У програмі з трудового навчання зазначається, що метод проектів є основним методом навчання, який використовується в освітній галузі «Технологія». Це зумовлено тим, що освітні завдання цієї галузі не можуть бути розв’язані тільки традиційними методами навчання.
Аналізуючи педагогічну літературу, зустрічаємо різне тлумачення методу проектів і проектної діяльності. Метод проектів, з одного боку, розглядається саме як план для подальшої діяльності, тобто виступає як теоретичний продукт, з іншого, складовою частиною обов'язково є практична діяльність з реалізації поставленої мети, тобто матеріальний продукт. Необхідно відмітити високу технологічність даного методу, тобто це не просто організація групової чи індивідуальної роботи, а створення на діагностично-прогностичній основі певної педагогічної системи, яка забезпечує гарантоване досягнення спланованого результату. Отже, якщо розглядати проект у взаємозумовлених та структурованих зв'язках, то він є результатом функціонування даної педагогічної системи, а сам процес проектування перетвориться у процес створення проекту.
Проектування — це науково обгрунтоване визначення системи параметрів модельованого об'єкта або якісно нового стану існуючого об'єкта чи процесу у поєднанні зі способами його досягнення. Метод проектів дає змогу представити складові процесу навчальної діяльності у взаємозумовлених та систематизованих зв'язках, чітко виділити до-цільність обраних цілей, уявити послідовність дій для їх досягнення, визначити основні етапи.
Український педагог Г. Ващенко зазначав, що активні методи навчання, метод пошуку, методи дослідження — це група методів які, з одного боку, сприяють посиленню розвитку здібностей учнів у процесі навчання, а з іншого, наближують їх до життя. Це, насамперед, пов'язано з тим, що саме в умовах активного пошуку та дослідження на перший план виступає розвиток особистості, формування творчості учнів, які проектують та організовують свою діяльність.
Ознаками методу проектів є повний та органічний зв'язок навчання з життям та інтересами особистості, а також практична діяльність учня. Метод проектів ставить учня у становище, аналогічне становищу дорослої людини.
Як відомо з педагогічної літератури, проектна діяльності — це функціонування цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), які ставлять вимоги до організації навчально-виховного процесу. А це, в свою чергу, передбачає системне і послідовне вирішення проблемних ситуацій, що потребують: активізації пошукових зусиль учасників педагогічного процесу; дослідження і розробки оптимальних шляхів вирішення проектів; неодмінного захисту й аналізу підсумків упровадження.
Проектна технологія, безумовно, відповідає за встановлення міцного зв'язку між теорією і практикою у процесі навчання, виховання і розвитку особистості учня.
Метод проектів передбачає використання вчителем особистісно-орієнтованого підходу до навчального процесу, що підтримується такими дидактичними принципами
кооперація — у процесі розв'язання проблемних завдань здійснюється взаємодія між учнями і вчителем або ж учнів між собою у проектних групах; передбачається залучення консультантів з різних сфер діяльності;
опора на суб'єктивний досвід учня — кожен школяр має можливість застосовувати наявні у нього знання і досвід;
індивідуальність — урахування інтересів учнів до певного виду діяльності, темпу роботи, рівня розвитку творчо-технічних здібностей;
вільний вибір — самостійний вибір теми проекту, мети, партнерів, джерел і способів одержання інформації, методів досягнення результатів та форми їх подання;
зв'язок діяльності і реального життя — відбувається поєднання теоретичних знань та практичних дій; проектна діяльність певною мірою спрямована на поліпшення сприйняття навколишнього світу; проект передбачає результат.
Останнім часом у шкільній практиці все частіше використовується метод проектів, що обумовлює різне тлумачення їх сутності. Звернемо увагу на обов'язкові критеріальні вимоги до тлумачень: наявність значущої у творчому плані проблеми, що вимагає інтегрованих знань та до-слідницького пошуку для її вирішення; практична, теоретична або пізнавальна значущість результатів; діяльність учнів (індивідуальна, парна, групова); кінцева мета проектів; базові знання з різних
галузей, що потрібні для роботи над проектом; структурованість проектної діяльності; використання дослідницьких методів (визначення проблеми завдань, висунення гіпотези, визначення шляхів виконання проекту, оформлення кінцевих результатів, аналіз одержаних даних,
підбиття підсумків, коректування, висновки)
Для того щоб оволодіти методом проектів, необхідно знати, що проекти можуть бути різними. Розглянемо типологію проектів за певними ознаками.
1. Домінуючий метод або вид діяльності (дослідницький, творчий, інформаційний, практико-орієнтований тощо).
2. Змістовний аспект проекту (літературна творчість, природознавчі дослідження, конструкторсько-технологічна творчість, екологічні, історичні аспекти тощо).
3. Характер координації проекту (безпосередній: жорсткий, гнучкий; прихований: імітує учасника проекту).
4. Характер контактів (контакти між учнями одного класу, школи, міста, регіону тощо).
5. Діяльність учасників проекту (індивідуальна, парна, групова).
6. Тривалість проекту (коротко-, середньо- та довготерміновий, епізодичний).
Виходячи з цього, можна визначити структурні елементи проектної технології.
Під проектно-технологічним методом навчання треба розуміти такий метод навчання, коли учні набувають знань і умінь у процесі планування й виконання самостійних технічно-творчих завдань-проектів.
Навчання ж проектно-технологічній діяльності обумовлюється способом взаємодії з оточуючим світом, тобто формуванням проектно-технологічної культури.
Тому можна зробити висновок, що найбільш оптимальні умови для навчання проектно-технологічної діяльності та використання проектно-технологічних методів можна створити на уроках трудового навчання.
Аналізуючи науково-педагогічну літературу з даної проблеми, виявляється, що на сьогодні питання організації проектної роботи учня та вчителя недостатньо, тобто необхідне більш розгорнуте його висвітлення, насамперед, змісту, мети й етапності проектування. У своїх працях науковці найчастіше розглядають проектування як процес створення й виготовлення об’єкта. Ми ж вважаємо, що проектування — це науково обґрунтоване (визначене) технічно-творче конструювання нового проектного об’єкта, за певною системою параметрів або перетворення існуючого прототипу до якісно нового стану.
Перевага проектно-технологічного методу трудового навчання полягає в тому, що учні під час цієї діяльності більш активно залучаються до самостійної, практичної, планової та систематичної роботи, в них виховується прагнення до пошуку шляхів створення нового або більш якісного вдосконалення існуючого виробу (матеріального об’єкта), формується уявлення про його майбутнє застосування, розвиваються моральні та трудові якості учня, мотиви вибору професії. При цьому слід приділяти увагу стану інтересів учнів до цього процесу, згасання інтересу сигналізує про недоліки в роботі вчителя. Необхідно стежити, щоб учні доводили свої задуми до кінця, особливо на технологічному етапі. Виготовляючи виріб, учень розширює та закріплює свої знання з інших навчальних предметів (математики, фізики, креслення, основ підприємницької діяльності тощо), удосконалює набуті уміння й навички у виконанні технологічних, економічних операцій.
13. Практичні методи навчання учнів.
Використовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок. До них належать: вправи, лабораторні, практичні, графічні й дослідні роботи.
Вправи — цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій та операцій (розумових, практичних) для формування навичок і вмінь.
Їх особливості залежать від змісту і дидактичної мети навчання. За формою навчальної діяльності учнів вправи поділяють на усні, письмові, графічні, технічні.
Лабораторні роботи — вивчення у школі природних явищ за допомогою спеціального обладнання.
Вони є одним із видів дослідницької самостійної роботи учнів, здійснюваної за завданням учителя в спеціально пристосованому приміщенні (лабораторії), де є необхідне обладнання (прилади, столи, витяжні шафи та ін.). Така робота сприяє поєднанню теорії з практикою, виробленню вмінь працювати з приладдям, опрацьовувати, аналізувати результати вимірювань і науково обґрунтовано оцінювати їх. Лабораторні роботи проводять як в ілюстративному (учні у своїх дослідах відтворюють те, що було попередньо продемонстровано учителем або прочитано в підручнику), так і в дослідницькому плані (учні самі вперше виконують поставлене перед ними пізнавальне значення й на основі дослідів самостійно приходять до нових висновків).
Практичні роботи — застосування знань учнями у ситуаціях, наближених до життєвих.
Вони передбачають безпосереднє використання знань учнів у суспільно корисній праці (заміряння, зіставляння, визначення ознаки та властивостей предметів, формулювання висновків). За своєю метою й завданнями аналогічні лабораторним роботам. Під час вивчення деяких навчальних предметів застосовують термін “лабораторно-практичні роботи” (в геометрії, хімії, трудовому навчанні). Сприяють розвитку пізнавальних сил, самостійності учнів, формуванню умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя й самоосвіти, розвитку спостержливості й аналізу явища. Зміст і прийоми виконання практичних робіт зумовлюються специфікою навчального предмета. До них учитель вдається перед поясненням нового матеріалу (для актуалізації опорних знань та умінь), у процесі розповіді (для ілюстрування теоретичних положень) або після вивчення матеріалу (з метою узагальнення і систематизації комплексного застосування знань).
Графічні роботи —- відображення знань учнів у кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах, таблицях, ілюстраціях, ескізах, замальовках із натури. Виконують за завданням і під керівництвом учителя. Застосовують під час вивчення теоретичних навчальних предметів на всіх етапах шкільного навчання.
14. Особливості вивчення варіативних модулів у 5-9 класах.
Освоєння варіативних модулів здійснюється на основі проектно-технологічної діяльності. Варіативні модулі обираються залежно від матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, бажання учнів, регіональних традицій. Варіативні модулі розроблено окремо для 5 – 6 класів та 7 – 9 класів. Освоєння варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них. У 5 – 6 класах вивчається по 2 варіативні модулі на кожен з яких відводиться 20 год, у 7 – 9 класах вивчається по 1 варіативному модулю, кожен в обсязі 16 год.
Будь-який варіативний модуль для 5 – 6 класів можна обрати лише один раз у 5 чи 6 класі. Так само, будь-який варіативний модуль для 7 – 9 класів можна обрати лише один раз у 7, 8 чи 9 класі.
Вся проектна документація (зображення виробу, розрахунок матеріалів, послідовність виготовлення тощо) учнями 5 – 8 класів виконується в робочих зошитах. При виконанні проектів у 9 класі учні мають зібрати матеріали (зображення виробу, зображення виробів-аналогів з їх аналізом, вибір та розрахунок матеріалів, відповідний план реалізації проекту тощо) у проектну папку.
Перелік варіативних модулів для 5 – 6 класів
Технологія виготовлення народної ляльки.
Технологія виготовлення м’якої іграшки.
Технологія виготовлення виробів, оздоблених аплікацією.
Технологія виготовлення вишитих виробів.
Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).
Технологія ремонту та оздоблення одягу.
Технологія приготування страв.
Технологія плетіння з бісеру.
Технологія виготовлення виробів із бісеру на дротяній основі.
Технологія писанкарства.
Технологія виконання електротехнічних робіт.
Технологія оздоблення виробів художнім випалюванням.
Технологія виготовлення виробів із тонкого листового металу та дроту.
Технологія виконання аплікації із природних матеріалів.
Технологія виготовлення дерев’яної іграшки.
Технологія виготовлення виробів із деревини та деревних матеріалів (способом ажурного випилювання).
Технологія виготовлення сувенірів із деревних матеріалів.
Технологія виготовлення виробів способом металопластики.
Технологія виготовлення макетів споруд із деревини та деревних матеріалів.
Технологія вирощування рослин (квітів) та догляд за ними.
Технологія догляду за тваринами.
Перелік варіативних модулів для 7 – 9 класів
Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком.
Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями.
Технологія виготовлення швейних виробів (машинним способом).
Технологія оздоблення одягу.
Технологія виготовлення виробів у техніці «макраме».
Технологія оздоблення виробів мережками.
Технологія оздоблення виробів гладьовими швами.
Технологія оздоблення виробів українською народною вишивкою.
Технологія виготовлення виробів, вишитих бісером.
Технологія вирощування рослин та догляд за ними.
Технологія природного землеробства.
Технологія заготівлі та зберігання продуктів.
Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні.
Технологія плетіння виробів із лози.
Технологія плетіння виробів із соломи.
Технологія виготовлення виробів із шкіри.
Технологія виконання електротехнічних робіт.
Технологія оздоблення виробів із деревини різьбленням.
Технологія оздоблення виробів інтарсією, інкрустацією.
Технологія оздоблення виробів із деревини мозаїкою.
Технологія виготовлення виробів із деревини (з використанням ручних способів обробки).
Технологія виготовлення виробів із деревини (способом токарної обробки).
Технологія виготовлення виробів із сортового прокату (з використанням ручних способів обробки).
Технологія виготовлення виробів із металу (способом токарної обробки).
15. Словесні методики навчання на уроках трудового навчання.
Зазначені методи характерні тим, що тут використовується усне слово. Говорячи про застосування розповіді, пояснення і бесіди в трудовому навчанні, слід мати на увазі, що на виклад матеріалу треба відводити не більше, як 20 - 25% навчального часу.
Розповідь на заняттях у майстернях застосовується порівняно рідко. Її можна використовувати, коли учням повідомляють про основні завдання навчання, правила внутрішнього розпорядку, досягнення в певних галузях народного господарства та ін.
Значно частіше застосовують пояснення, яке звичайно супроводиться демонструванням. Пояснювати доводиться будову інструментів і машин, правила конструювання виробів і складання технології їх виготовлення.
До розповіді і пояснення ставлять вимоги, які треба виконувати, щоб забезпечити досягнення дидактичної мети.
Достовірність змісту. Факти, які наводять учням, повинні якнайкраще відповідати змісту навчальної програми і бути науково обґрунтованими. Не слід захоплюватись великою кількістю фактів, бо за ними інколи зникає суть виучуваного явища або процесу.
Виклад матеріалу в логічно виправданій послідовності. Поняття «просте» і «складне» в науці і навчанні не збігаються. Практикою роботи доведено, що в зв'язку з цим при поясненні технічних об'єктів або процесів доцільно вдаватися до аналі-тико-синтетичного викладання матеріалу, а саме: спочатку ознайомити учнів з об'єктом у цілому, потім розчленувати (практично або в уяві) об'єкт на складові частини, вивчити їх і знову повернутися до об'єкта в цілому, розглянувши його глибше і докладніше.
Чіткість і доказовість. Зміст трудового навчання, як правило, дає змогу обґрунтовувати теоретичні положення, з якими ознайомлюються учні, і правила виконання трудових прийомів, якими вони оволодівають. Якщо учні зрозуміють потребу дотримання певних правил безпеки, прийомів роботи та ін., то вони їх виконуватимуть свідомо.
Емоційність викладу. Якщо вчитель запишається байдужим при викладанні навчального матеріалу, то таке ставлення передається учням. І навпаки, коли вчитель викладає матеріал емоційно, а цьому сприяє правильний добір фактів, то учні краще сприймають нові відомості і добре запам'ятовують їх.
Культура мови вчителя, доступність її розумінню учнів. На заняттях у майстернях широко застосовують такий метод навчання, як бесіда. Бесіду можна використовувати при викладі нового матеріалу, коли вчитель спирається на знання учнів; іри закріпленні і перевірці вивченого, при узагальненні вивченого матеріалу (узагальнююча бесіда).
До бесіди вчитель готується, тобто підбирає питання, які були б зрозумілі учням, відбивали суть справи, і розміщує їх у доцільній послідовності. Питання повинні бути чіткими, лаконічними, не містити в собі підкази; на них учні повинні давати юзгорнуту відповідь.
Лекція застосовується як правилов старших класах при вивченні великого обсягу теоретичного матеріалу
16.Підготовка вчителя технології до занять та планування своєї роботи.
Планування занять в майстернях включає в себе такі етапи: підготовка вчителя до навчального року, підготовка вчителя до уроку, підготовка вчителя до навчальної теми. Підготовка вчителя до наступного навчального року починається після закінчення поточного. В першу чергу необхідно проаналізувати результати виконаної роботи за минулий рік. По якості виготовлення учнями виробів можна визначити рівень сформованості їх загально трудових умінь та навичок. Потім учитель праці перевіряє устаткування та інструменти і невеликі несправності усуває сам. Якщо потрібний середній або капітальний ремонт, то він складає заявку і звертається через дирекцію школи за допомогою до промислових підприємств, які є поблизу школи. Окремо складає заявку на придбання інструментів у магазинах.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 36 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |