1. В. будучи в стані алкогольного сп’яніння., в ніч на 11 січня 2005 р. в будинку по вулиці Урицького в місті Запоріжжі під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс

1. В. будучи в стані алкогольного сп’яніння., в ніч на 11 січня 2005 р. в будинку по вулиці Урицького в місті Запоріжжі під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс потерпілому К. без розриву в часі численні удари руками, ногами та стільцем, внаслідок чого потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості – легкі тілесні ушкодження з розладом здоров’я, середньої тяжкості тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, що потягли смерть потерпілого.

Дії В. кваліфіковані судом за ст. ст. 125 ч. 2, 122 ч. 1 КК України. Чи правильно кваліфіковані дії В.?

Розв’язок:

Об’єкт: здоров’я і життя людиниОб. стор.: дії винногоСуб’єкт: ФОСуб. стор.: умисел Постанова Пленуму ВСУ: 22. Для відмежування умисного вбивства від умисного
заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть
потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК (2341-14), суди повинні ретельно
досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і
спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно
вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння,
зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер
і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини
припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що
передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є
суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при
умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в
разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило
смерть потерпілого, ставлення винного до її настання
характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що
минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті
потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства
значення не має.

На мою думку, враховуючи те, що винним було заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, причому без розриву у часі та різними способами, а саме: руками, ногами та стільцем, дії слід кваліфікувати, як умисне вбивство.

Отже, дії В, неправильно кваліфіковані судом.

2. Ж.31 березня 2015 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи на вулиці Прирічній в м. Хмельницькому, розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер та наслідки своїх дій, умисно наніс один удар ногою в ліву ногу Л., в результаті чого останній впав на землю, де Ж. наніс йому один удар по тулубу, чим спричинив Л. тілесні ушкодження у вигляді синців на зовнішніх поверхнях правого та лівого плеча, вивиху у лівому гомілково-ступеневому суглобі і закритих уламкових переломів у нижніх третинах малогомілкової та великогомілкової кісток зі зміщенням кісткових відламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. 12 квітня 2015 року під час лікування в міській лікарні у Л. розвинулося грізне ускладнення її тромбоемболія гілок легеневої артерії, що призвело до розвитку гострої легенево-серцевої недостатності (небезпечного для життя стану) і в кінцевому наслідку стало причиною смерті Л.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Ж.

Розв’язок:

Об’єкт: життя, здоров’я особи

Об. стор.: дії

Суб’єкт: ФО

Суб. стор.: прямий умисел

Правила суд.-мед. визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень:

2.1.2. Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент
заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні
проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища
(див. п.2.1.3.о) і котрі без надання медичної допомоги, за
звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися
смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної
допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для
життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який
розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від
проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати
з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

3. 1 жовтня 2011р. біля 01 год. О., А., Ю, Р. та Ж. стояли біля автомобіля в м. Сокиряни Чернівецької області. Біля 01 год.10 хв. до них підійшов потерпілий Г. разом з К., Н., З. з метою попросити сигарет. Їм було відмовлено. Між компаніями почався словесний конфлікт. Після цього, між О. та Г. почався конфлікт, під час якого О. дістав з автомобіля бейсбольну биту виготовлену саморобним способом по типу спортивних снарядів і наніс цілеспрямований удар потерпілому Г. битою у верхню частину голови. Від цього удару Г. впав на землю і О. наніс йому ще один удар битою по голові. Своїми діями О. заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у виді відкритого лінійного перелому тім'яних кісток, забій головного мозку, забійну рану тім'яної ділянки голови, синці верхнього та нижнього повіка правого та лівого очей, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та закритий перелом вилицево-скроневої дуги зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Вироком суду першої інстанції О. визнано винним та засуджений за ст. 124 КК.

На цей вирок прокурор подав апеляцію про перекваліфікацію дій О., мотивуючи її тим, що для О. була відсутня загроза життю і здоров’ю, а спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, знаряддя, спричинення цілеспрямованих ударів зі значною силою у життєво важливі органи потерпілого, свідчать про прямий умисел направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Яке рішення має ухвалити суд апеляційної інстанції?

Розв’язок:

Постанова ВСУ “Про судову практику у справах про необхідну оборону”

7. Слід відрізняти необхідну оборону від уявної, під якою
розуміється заподіяння шкоди за таких обставин, коли реального
суспільно небезпечного посягання не було, але особа, неправильно
оцінюючи дії потерпілого, помилково припускала наявність такого
посягання. При уявній обороні кримінальна відповідальність за заподіяну
шкоду виключається лише у випадках, коли обстановка, що склалася,
давала особі підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і
вона не усвідомлювала й не могла усвідомлювати помилковість свого
припущення. Питання про те, чи дійсно в особи були підстави для
помилкового висновку про наявність суспільно небезпечного
посягання, вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. Якщо ж особа в обстановці, що склалася, не усвідомлювала і не
могла усвідомлювати помилковість свого припущення щодо реальності
суспільно небезпечного посягання, але перевищила межі захисту,
який потрібно було застосувати, її дії мають розцінюватись як
перевищення меж необхідної оборони. У такому разі кримінальна
відповідальність можлива лише за статтями 118 і 124 КК
(2341-14). Коли ж особа не усвідомлювала, але могла
усвідомлювати відсутність реального посягання, її дії
кваліфікуються як заподіяння шкоди через необережність.

Я вважаю, що у задачі мала місце уявна оборона, адже події відбувалися вночі, і винний не міг оцінити обстановку, що склалася належним чином. Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії О. (ст.. 124 КК)

Тоді апеляція прокурора має бути відхилена.

5. 24 листопада 2012 року біля 01.00 год. ночі, Р. перебуваючи біля двоповерхового будинку у станіалкогольного сп’яніння, із застосуванням пневматичного, газобалонного пістолету, яким і погрожував потерпілому Ш., вбивством. Зокрема, Р. погрожував Ш. тим, що вивезе його в ліс. Також Р., умисно знущався з Ш. погрожував вбивством перед іншими особами, а саме перед С., з якою потерпілий раніше перебував у шлюбних відносинах, між тим заради забавки направляв на Ш. та погрожував останньому пневматичним, газобалонним пістолетом, що в свою чергу спричинило потерпілому Ш. великих страждань, чим похитнуло його психологічний та моральний стан.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Р.

Дата добавления: 2015-10-21