20. Примітка ____________________________________________________
21. Передав _____________________________________________________
Перший заступник голови
Державного департаменту
ветеринарної медицини
України В.М.Горжеєв
Додаток 2
до пункту 4.8
Інструкції з діагностики,
профілактики та ліквідації
трихінельозу тварин
АНКЕТА
(заповнюється при виявленні уражених
личинками трихінел диких та синантропних тварин)
1. Номер за порядком ____________________________________________
2. Дата та час повідомлення _____________________________________
3. Область ______________________________________________________
4. Район ________________________________________________________
5. Населений пункт ______________________________________________
6. Місцевість ___________________________________________________
7. Вид тварини, їх кількість ____________________________________
8. Лабораторія, що проводила дослідження (N експертизи, дата) _________________________________________________________________
9. Метод дослідження ____________________________________________
10. Результат дослідження _______________________________________
11. Лабораторія, що підтвердила результат (N експертизи, дата) _________________________________________________________________
12. Метод дослідження ___________________________________________
13. Результат дослідження _______________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
14. Метод знешкодження, де, коли, ким ___________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
15. Проведені заходи ____________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
16. Повідомлено санітарно-епідеміологічній службі _______________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
17. Реєстрація попередніх випадків трихінельозу в даній
місцевості _______________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
18. Хто виїзджав для з'ясування причин захворювання,
розслідування ____________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
19. Примітки ____________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
20. Передав _____________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
Перший заступник голови
Державного департаменту
ветеринарної медицини
України В.М.Горжеєв
ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСПЕКТОР ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ
N 78 від 17.10.2001 Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
30 жовтня 2001 р.
за N 918/6108
Затверджено
Наказ Головного державного
інспектора ветеринарної
медицини України
17.10.2001 N 78
(z0916-01)
Інструкція
про заходи з профілактики та боротьби
з інфекційним ларинготрахеїтом птахів
1. Загальні положення
1.1. Інфекційний ларинготрахеїт (далі - ІЛТ) - гостра хвороба
птахів, що характеризується ураженням слизової оболонки трахеї,
гортані, кон'юнктиви очей та клоаки. Збудником інфекції є вірус, який належить до родини
герпесвірусів, розміром 45-110 мкм. Штами вірусу, що циркулюють у
світі, споріднені в антигенному відношенні, але відрізняються за
вірулентністю. Вірус репродукується на хоріоналантоїсній оболонці
курячих ембріонів. Джерелом інфекції є хвора та перехворіла птиця.
Головний шлях розповсюдження вірусу - аерогенний. Збудник хвороби
може розповсюджуватись трансоваріально (або на шкаралупі яєць), з
продуктами забою хворої птиці, через інфіковані корми, воду,
інвентар, одяг і взуття обслуговуючого персоналу, транспортні
засоби та ін. Носіями патогенного вірусу можуть бути качки,
індики, цесарки, фазани і дика птиця (голуби, горобці, ластівки).
Звичайні дезінфектанти швидко знищують вірус, але ефективніше
аерозольне використання формальдегіду, триетиленгліколю, возгонки
йоду з алюмінієвою пудрою, віркону.
1.2. Діагноз хвороби встановлюється на основі
епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних
змін, результатів лабораторних досліджень. ІЛТ необхідно
диференціювати від хвороби Ньюкасла, мікоплазмозу, гіповітамінозу
А, віспи птиці, гемофільозу та хронічного пастерельозу.
1.3. При підозрі на захворювання птиці ІЛТ у державну
лабораторію ветеринарної медицини надсилають для дослідження парні
проби сироватки крові від 20-25 голів, клінічно хвору птицю (4-5
голів) і таку саму кількість трупів від кожної групи птиці на
початковій стадії захворювання (3-7 доби), з дотриманням вимог
щодо запобігання розповсюдженню інфекції.
1.4. З метою охорони господарства (ферми, відділення),
приватного подвір'я від занесення збудника інфекції керівники та
спеціалісти ветеринарної медицини господарств, інших підприємств і
організацій, які мають птицю, зобов'язані суворо виконувати
вимоги, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину"
(2498-12), Ветеринарно-санітарні правила для птахівницьких
господарств і вимоги до їх проектування, затверджені наказом
Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від
03.07.2001 N 53 (z0565-01) та зареєстровані у Міністерстві
юстиції України 05.07.2001 за N 565/5756, інші нормативноправові
акти з питань ветеринарної медицини.
2. Заходи профілактики ІЛТ
2.1. Робота птахогосподарств в закритому режимі.
2.2. Комплектування стада птиці тільки з господарств,
благополучних щодо інфекційного ларинготрахеїту птицею одного
віку.
2.3. Дотримування міжциклових профілактичних перерв із
проведенням очищення, дезінфекції приміщень та контролю якості
дезінфекції.
2.4. Проведення дезінфекції завезених інкубаційних яєць.
2.5. Щеплення батьківського стада і сприйнятливого молодняка
у неблагополучних та загрозливих господарствах за результатами
лабораторних досліджень в державних лабораторіях ветеринарної
медицини та погодження з головним інспектором ветеринарної
медицини району (міста).
2.6. Забезпечення роздільної інкубації завезених у
господарство інкубаційних яєць та яєць, які отримані від власних
батьківских стад.
2.7. Додержання зоогігієнічних нормативів щодо утримання та
годівлі птиці у кожному птахогосподарстві (фермі).
2.8. Постійний серологічний контроль, починаючи з 25-денного
віку, з метою контролю епізоотичного стану, розробки схеми
вакцинації та вибору необхідної вакцини.
2.9. Проведення регулярного дослідження на ІЛТ в міжобласних
спеціалізованих державних лабораторіях ветеринарної медицини з
хвороб птиці (або в Центральній державній лабораторії ветеринарної
медицини) при вирощуванні птиці, завезеної із-за кордону.
3. Заходи щодо ліквідації захворювання у господарствах
(на фермах, у відділеннях та районах)
3.1. Оголошення птахогосподарства неблагополучним і введення
обмеження при появі ІЛТ.
3.2. Негайне повідомлення державного інспектора ветеринарної
медицини району, управління ветеринарної медицини області про
епізоотичну ситуацію.
3.3. За умов обмеження забороняється: - переміщення птиці по господарству в період спалаху
захворювання; - інкубація яєць і одержання чи завезення птиці для
вирощування; - вивезення яєць для інкубації та живої птиці у благополучні
господарства; - вивезення з території кормів, обладнання, посліду; - вхід на територію неблагополучного господарства та вихід з
нього людей (здійснюється тільки через ветеринарно-санітарний
пропускник).
3.4. За умов обмеження необхідно проводити: - щоденний контроль епізоотичної ситуації у господарстві; - забій усієї птиці неблагополучного пташника і вакцинацію
всієї птиці птахогосподарства, яка має недостатній імунітет до
цієї хвороби, у такій послідовності: спочатку перехворілу і ту, що
утримується на неблагополучній фермі, у відділенні, господарстві; - утилізацію всієї клінічно хворої та некондиційної птиці; - дезінфекцію пуху та пір'я, отриманих при забої птиці
неблагополучних пташників, ферм - 3%-ним гарячим (45-50 град. C)
розчином їдкого натру; - щоденне механічне очищення, миття і дезінфекцію тари, а
також транспортних засобів, призначених для перевезення
вибракованої птиці, посліду; - щоденну дезінфекцію спецодягу після закінчення роботи; - дезінфекцію контейнерів для перевезення птиці та яєць -
2%-ним гарячим розчином їдкого натру або 1-2%-ним формальдегідом; - дезінфекцію дерев'яної тари - 5%-ним гарячим розчином
кальцинованої соди або 2%-ним гарячим розчином їдкого натру; - дезінфекцію металевої тари - 5%-ним гарячим розчином
кальцинованої соди, після дезінфекції її промивають водою; - очищення, чергову та заключну аерозольні дезінфекції
0,5%-ним розчином віркону неблагополучних пташників, інкубаторів,
підсобних приміщень, обладнання, засобів транспорту, а також
вологу дезінфекцію іншими деззасобами виробничої території;
дератизацію всіх приміщень, що знаходяться в небезпечній зоні; - біотермічну обробку посліду, підстилки з неблагополучних
пташників протягом 4 місяців; - відстріл диких птахів, які мешкають на території
господарства (за умови наявності дозволу Мінекоресурсів України;
проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством), і
направляти матеріали у державну лабораторію ветеринарної медицини
для досліджень; - постійне спостереження та вибіркове дослідження курчат у
населених пунктах загрозливої зони.
3.5. За умов обмеження дозволяється: - забивати птицю з неблагополучних пташників або ферм у
господарствах (за наявності умов), або на підприємствах
птахопереробної промисловості, які працюють в карантинному режимі; - проводити повне патрання птиці з наступною утилізацією
уражених органів після її забою; - вивозити в сусідні харчові підприємства тушки птиці для
промислової переробки і громадського харчування; - вивозити яйця, зібрані від птиці неблагополучного
господарства (після дезінфекції), у торгову мережу в межах
області; - піддавати термічній обробці залишки кормів (комбікормів) у
неблагополучному господарстві після забою всієї птиці та
згодовувати іншим видам тварин.
3.6. Обмеження знімаються з господарства через 2 місяці після
останнього забою хворої чи перехворілої птиці і після проведення
заключних ветеринарно-санітарних заходів з ліквідації
захворювання. Після зняття обмежень із птахогосподарств, у яких птиця
вакцинується проти ІЛТ, дозволяється реалізовувати інкубаційні
яйця після їх обов'язкової дворазової дезінфекції парами
формальдегіду або 2%-ним розчином віркону для всіх категорій
господарств. Реалізація птиці, незалежно від віку, дозволяється тільки в
господарства, які вакцинують птицю проти ІЛТ. Благополучними
вважаються господарства, у яких захворювання птиці ІЛТ не
спостерігалося протягом одного року після останнього випадку
захворювання.
4. Відповідальність за порушення карантинних обмежень та
інших ветеринарно-санітарних правил
4.1. Керівники, працівники господарств, ферм, орендарі та
приватні особи, які допустили порушення карантинних обмежень та
інших ветеринарно-санітарних правил, визначених у цій інструкції,
несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.
Начальник відділу організації
навчання, атестації, зовнішніх
зв'язків та роботи по договорах з
наукових тематик В.В.Стець
МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І ПРОДОВОЛЬСТВА
І Н С Т Р У К Ц І Я
N 5 від 15.03.94 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
31 березня 1994 р.
за N 57/266
ЗАТВЕРДЖЕНО
Головним управлінням ветеринарної
медицини з Держветінспекцією
Мінсільгосппроду України, наказ
15 березня 1994 р. N 5
(z0053-94)
Про заходи профілактики та боротьби з
бешихою свиней
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Бешиха - інфекційна хвороба, яка характеризується при
гострому перебігу - септицемією та загальною еритемою шкіри, а при
хронічному - ендокардитом та артритами. Перебіг хвороби може бути:
блискавичним, гострим, підгострим і хронічним. Розрізняють
септичну, шкірну (кропивниця) та латентну форми бешихи. Бешисі властиві сезонність, стаціонарність, ензоотичність
прояву. 1.2. Збудник бешихи - нерухома бактерія, спор і капсул не
утворює, фарбується основним аніліновими фарбниками та позитивно
за Грамом. Збудник стійкий до багатьох факторів зовнішнього
середовища. Соління та коптіння не знезаражують м'ясо від
бактерій. 1.3. До збудника бешихи сприйнятливі свині, особливо у віці
від 3 до 12 місяців, в меншій мірі коні, велика рогата худоба,
вівці, олені, собаки. Хворіють птахи - індики та качки.
Спийнятливі до збудника бешихи також люди. 1.4. Джерелом збудника інфекції є хворі, а також клінічно
здорові тварини - бактеріоносії, у яких збудник локалізується в
миндалинах та солітарних фолікулах кишечника. 1.5. Факторами передачі збудника бешихи є сирі продукти забою
хворих тварин та бактеріоносіїв, а також корми, вода, приміщення,
предмети догляду, грунт (територія ферми, літніх таборів, вигулів,
пасовищ), який забруднений виділеннями хворих тварин. 1.6. Зараження відбувається через органи харчотравлення та
пошкоджену шкіру, а також аерогенним шляхом. Можлива передача
збудника кровососними комахами. 1.7. Ензоотії бешихи виникають при занесенні в господарство
збудника з хворими та перехворілими тваринами, при згодовуванні
свиням незнезаражених продуктів забою, інфікованих кормів, води
тощо. Бешиха може виникнути і без заносу збудника із зовні серед
тварин - бактеріоносіїв після дії на їх організм несприятливих
факторів навколишнього середовища (транспортування, пергін в
спеку, переохолодження або перегрівання тіла, різка зміна типу
годівлі, підвищена вологість повітря тощо).
2. ДІАГНОСТИКА ХВОРОБИ
2.1. Діагноз на бешиху встановлюють на підставі епізоотичних
даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін і
наслідків лабораторних досліджень. 2.2. Для дослідження в лабораторію направляють труп тварини
або серце, шматочки печінки, селезінки, лімфатичні залози, нирку
та трубчату кістку. При підозрі на хронічний перебіг хвороби -
обов'язково серце. 2.3. Діагноз на бешиху вважають встановленим при отриманні
одного з таких показників: - виявлення збудника бешихи в патологічному матеріалі або в
змішаній культурі методом флюорисцюючих антитіл (без виділення
чистої культури); - виділення із патологічного матеріалу культури із
властивостями, характерними для збудника бешихи; - загибель заражених лабораторних тварин та виділення із їх
органів культури з властивостями, характерними для збудника
бешихи, якщо навіть у висівах із вихідного матеріалу культури
збудника не виділено. 2.4. Для виключення чуми та інших вірусних інфекцій, подібних
за клінічними ознаками, видимими патзмінами, рекомендується з
метою діагностики ін'єктувати хворим тваринам протибешихову
сироватку в лікувальній дозі одночасно з антибіотиками з наступним
чотирьохразовим протягом дня вимірюванням температури тіла. У
свиней, хворих на бешиху знижується температура тіла та
покращується загальний стан. При чумі та інших вірусних хворобах
згаданий курс лікування не ефективний.
3. ЗАХОДИ ПО ПРОФІЛАКТИЦІ БЕШИХИ
3.1. З метою профілактики бешихи свиней керівник господарств,
фермери, орендарі та власники тварин зобов'язані: - суворо виконувати ветеринарно-санітарні правила та
технологічні вимоги щодо розміщення, догляду, годівлі свиней, а
також при їх транспортуванні; - репродуктивні ферми та відгодівельні групи комплектувати
клінічно здоровими, вакцинованими проти бешихи, тваринами,
витримувати їх перед введенням в загальне стадо 30 днів в
карантині; - не допускати згодовування свиням незнезаражених харчових та
боєнських відходів; - систематично здійснювати прибирання гною, проводити
технологічну дезинфекцію приміщень, планову боротьбу з
мишоподібними гризунами та комахами, як можливими переносниками та
джерелом збудника інфекції; - не допускати спільного утримання свиней з іншими видами
сільськогосподарських тварин та птицею. 3.2. Основою ефективного забезпечення благополуччя бешихи є
профілактичне, систематичне щеплення всього свинопоголів'я старше
2-х місячного віку. При проведенні щеплень керуються відповідними
настановами по застосуванню вакцин. 3.3. Планове профілактичне щеплення свинопоголів'я проводять
в будь-яку пору року, повторні щеплення виконують в строки,
обумовлені імунологічними властивостями використаної вакцини. 3.4. За 5 днів до вакцинації та протягом 5 днів після неї
забороняють проводити перегрупування та транспортування тварин. В
цей період, передбачаючи негативний вплив інтенсивних сонячних
променів на імуногенез, не рекомендується випускати тварин на
вигульні майданчики. 3.5. При імунізації свиней живими вакцинами не слід давати їм
антибіотики та сульфаніламіди протягом 2-х днів до щеплення і
10-ти днів після нього.
4. ЗАХОДИ ПО ЛІКВІДАЦІЇ БЕШИХИ
4.1. При виявленні у свиней ознак хвороби (підвищення
температури тіла, відмова від корму, поява червоних плям на шкірі
тощо) керівники державних, кооперативних, орендних, фермерських
господарств, власники тварин, спеціалісти ветеринарної медицини,
які обслуговують господарство чи населений пункт, зобов'язані
негайно повідомити про це вищестоящі державні органи ветеринарної
медицини і до їх прибуття ізолювати хворих свиней та провести
дезинфекцію приміщення, де знаходились ці тварини. 4.2. При встановленні діагнозу запроваджують обмеження, при
яких забороняється: - введення (ввезення) і виведення (вивезення) свиней, їх
перегрупування в середині господарства (ферми, цеху); - вивезення незнезараженого м'яса та продуктів забою від
вимушено забитих свиней; - вивезення призначених для згодовування свиням кормів, з
якими контактували хворі тварини. 4.3. Хворих бешихою свиней лікують гіперімунною
протибешиховою сироваткою з пеніціліном відповідно настанов щодо
їх використання. Перехворілих тварин повертають в загальне стадо
(свинарник, цех) після дезинфекції шкірних покривів та кінцівок,
але не раніше як через 14 днів після їх одужання та щеплення проти
бешихи, а також свиней з приміщення, в яке вони вводяться. 4.4. Клінічно здорових свиней неблагополучного свинарника
(цеху) щеплюють проти бешихи, при цьому організовують
спостереження за ними протягом 10 днів. У випадку захворювання
щеплених тварин їх ізолюють і лікують відповідно до пункту 4.3.
даної Інструкції. Введення в них перехворілих тварин дозволяється
не раніше, як через 14 днів після щеплення. При появі бешихи серед груп свиней, які підлягають по
технології забою, хворих ізолюють та лікують відповідно до пункту
4.3. цієї Інструкції, а клінічно здорових відправляють до
найближнього м'ясокомбінату для негайного забою. При неможливості
проведення забою в день відправлення здорових тварин залишають на
місці, щеплюють проти башихи і через 10 днів здають на забій без
обмежень. 4.5. Санітарну оцінку м'яса та інших продуктів забою від
хворих та підозрілих в захворюванні тварин здійснюють згідно з
правилами ветеринарного огляду забійних тварин і
ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів. 4.6. Після кожного випадку виділення хворих свиней підлогу і
стіни станків свинарника очищають і дезинфікують освітленим
розчином хлорного вапна, що містить 3 проценти активного хлору або
гарячим 4-процентним розчином лугу, або 20-процентною суспензією
свіжегашеного вапна, або 2-процентним розчином формальдегіду. 4.7. Обмеження із господарств (ферми, цеху) знімають через 14
днів після останнього випадку одужання хворої тварини та
проведення ретельної очистки і заключної дезинфекції приміщень,
вигульних майданчиків та предметів догляду, а також після
вакцинації всього свинопоголів'я.
5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ КАРАНТИНУ ТВАРИН
ТА ІНШИХ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ПРАВИЛ
5.1. Працівники господарств, ферм, орендарі та власники
тварин, які допустили порушення карантину тварин та інших
ветеринарно-санітарних правил (технологічних вимог щодо
розміщення, догляду, годівлі свиней, а також при їх
транспортуванні), визначених в цій Інструкції, несуть
відповідальність згідно чинному законодавству.
Головний лікар
ветеринарної медицини П.Нікітін
Н А К А З
13.09.2004 N 103
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
7 жовтня 2004 р.
за N 1279/9878
Про внесення змін до наказу
від 12 березня 2001 року N 23 "Про невідкладні заходи
попередження і ліквідації проявів захворювання
великої рогатої худоби на губчастоподібну
енцефалопатію та інші пріонні інфекції"
З метою приведення нормативно-законодавчих актів до вимог
Санітарного кодексу наземних тварин Міжнародного епізоотичного
бюро (МЕБ) Н А К А З У Ю:
1. Унести до наказу Головного державного інспектора
ветеринарної медицини України від 12 березня 2001 року N 23
(z0356-01) "Про невідкладні заходи попередження і ліквідації
проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну
енцефалопатію та інші пріонні інфекції", зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 18 квітня 2001 року за N 356/5547,
такі зміни: в пункті 2.2 слова "великої рогатої худоби; овець та кіз;
сперми від плідників (биків, баранів, козлів); зигот від жуйних
тварин" вилучити; пункт 2.2 доповнити абзацом такого змісту: "Ввезення великої
рогатої худоби, овець, кіз, сперми від плідників (биків, баранів,
козлів), зигот, ембріонів, яйцеклітин від жуйних тварин
здійснювати відповідно до вимог Санітарного кодексу наземних
тварин Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ)".
2. Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи
Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства
аграрної політики України (Вержиховський О.М.):
2.1. Подати в п'ятиденний термін цей наказ на державну
реєстрацію до Міністерства юстиції України.
2.2. Довести цей наказ до відома начальників управлінь
ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя, регіональних служб державного ветеринарного
контролю на державному кордоні та транспорті.
3. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Голова П.І.Вербицький
ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСПЕКТОР ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 69 від 05.09.2001 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
20 вересня 2001 р.
за N 832/6023
Про внесення змін до наказу від 12 березня 2001 року N 23
"Про невідкладні заходи попередження і ліквідації
проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну енцефалопатію та інші пріонні інфекції"
На виконання Указу Президента України від 22 березня 2001
року N 192/2001 (192/2001) "Про невідкладні заходи щодо
забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні", з метою
запобігання занесенню збудників небезпечних інфекційних хвороб на
території України з території інших держав та у зв'язку з
погіршенням епізоотичної ситуації в країнах Європи Н А К А З У Ю:
1. Унести до наказу Головного державного інспектора
ветеринарної медицини України від 12 березня 2001 року N 23
(z0356-01) "Про невідкладні заходи попередження і ліквідації
проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну
енцефалопатію та інші пріонні інфекції", зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 18 квітня 2001 року за N 356/5547,
такі зміни: підпункт 2.3 пункту 2 викласти в такій редакції: "2.3. Дозволити ввезення на територію України сировини та
продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів,
кормів для домашніх тварин, іншої продукції тваринного походження
з підприємств, що мають дозвіл державної ветеринарної служби на
постачання продукції в країни Європейського Союзу (з зазначенням
реєстраційного номера підприємства) і перебувають під її постійним
контролем, про що вказується у ветеринарному сертифікаті країни
походження вантажу, лише при виконанні Ветеринарних вимог щодо
імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної
ветеринарної медицини". Доповнити пункт 2 підпунктами 2.4, 2.5 і 2.6 такого змісту: "2.4. Увезення на територію України сировини та продуктів
тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів для
домашніх тварин, іншої продукції тваринного походження з
підприємств, які не мають дозволу на постачання продукції в країни
Європейського Союзу, дозволяється лише після попереднього вивчення
епізоотичної ситуації країн або регіонів, з яких вони ввозяться,
та отримання відповідного висновку органів державної служби
ветеринарної медицини України. 2.5. Склад комісії для інспектування виробництва
фірм-постачальників визначає Головний державний інспектор
ветеринарної медицини України або уповноважені ним щодо вирішення
цих питань заступники. Звіт про проведену роботу з висновками комісії подається
Державному департаменту ветеринарної медицини Міністерства
аграрної політики України в десятиденний термін після повернення. 2.6. Сировина та продукти тваринного походження, кормові
добавки, премікси, корми для домашніх тварин, інша продукція
тваринного походження, що переміщується з порушенням вимог,
зазначених у пунктах 2.3 та 2.4, підлягає поверненню за межі
держави".
2. Скасувати розпорядження Головного державного інспектора
ветеринарної медицини України від 11 червня 2001 року N 63.
3. Управлінню державної інспекції ветеринарної медицини
Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства
аграрної політики України (Пацюк М.В.):
3.1. Подати в п'ятиденний термін цей наказ на державну
реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3.2. Довести цей наказ до відома начальників управлінь
ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим,
облдержадміністрацій, міст Києва та Севастополя, регіональних
служб державного ветеринарного контролю на державному кордоні та
транспорті.
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Головний державний інспектор
ветеринарної медицини України П.І.Вербицький
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 25 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |