МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Н А К А З
21.12.2004 N 142
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
27 грудня 2004 р.
за N 1652/10251
Про затвердження інструкцій щодо заходів
з профілактики та боротьби з хламідіозом
сільськогосподарських тварин та про заходи
з профілактики та ліквідації захворювання
коней грипом
Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну
медицину" (2498-12), Положення про Державний департамент
ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 8 червня 2001 року N 641 (641-2001-п) "Деякі питання
Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою
посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами тварин
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити: Інструкцію щодо заходів з профілактики та боротьби з
хламідіозом сільськогосподарських тварин (додається); Інструкцію про заходи з профілактики та ліквідації
захворювання коней грипом (z1653-04) (додається).
2. Начальнику управління забезпечення протиепізоотичної
роботи Державного департаменту ветеринарної медицини
Вержиховському О.М. подати на державну реєстрацію до Міністерства
юстиції України цей наказ та в 10-денний термін після реєстрації
забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної
медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя.
3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя
довести зазначені інструкції до установ системи ветеринарної
медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням.
4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такими, що не
застосовуються на території України: "Инструкцию о мероприятиях по предупреждению и ликвидации
хламидиоза сельскохозяйственных животных" (затверджена Головним
управлінням ветеринарії з Державною ветеринарною інспекцією
Міністерства сільського господарства СРСР 15 квітня 1991 року); "Инструкцию о мероприятиях по предупреждению и ликвидации
заболевания лошадей гриппом" (затверджена Головним управлінням
ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 1 вересня
1980 року).
5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого
заступника Головного державного інспектора ветеринарної медицини
Горжеєва В.М.
Голова П.І.Вербицький
ПОГОДЖЕНО:
Міністерство охорони
здоров'я України
Головний державний санітарний
лікар України,
Перший заступник Міністра О.В.Лапушенко
Міністерство охорони навколишнього
природного середовища України
Заступник Міністра А.В.Гриценко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного
департаменту ветеринарної
медицини
21.12.2004 N 142
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
27 грудня 2004 р.
за N 1652/10251
ІНСТРУКЦІЯ
щодо заходів з профілактики та боротьби
з хламідіозом сільськогосподарських тварин
1. Загальні положення
Хламідіоз - небезпечна контагіозна інфекційна хвороба
сільськогосподарських, домашніх та диких тварин. Захворювання
розповсюджується в багатьох країнах світу, а також в Україні. Збудник хвороби - облігатний внутрішньоклітинний
мікроорганізм, який відносять до дрібних бактерій родини
Chlamydiaceae, яка поділяється на два роди: Chlamydia та
Chlamydophila. До роду Chlamydia належать такі види:
Chl. trachomatis, Chl. suis, Chl. muridarum. Рід Chlamydophila
об'єднує шість видів: Chl. psittaci, Chl. pneumoniae,
Chl. pecorum, Chl. caviae, Chl. felis, Chl. abortus. На хламідіоз хворіють усі сільськогосподарські тварини, а
також собаки, коти, хутрові звірі, лабораторні тварини (кролі,
морські свинки, білі миші, щури) і дикі тварини. Сприйнятливою до збудника хламідіозу тварин, особливо до Chl.
psittaci, є людина. Окрім того, у людей реєструють свої специфічні
захворювання: трахома, венерична лімфогранульома, хламідійна
пневмонія, урогенітальний хламідіоз. Особливо небезпечний
хламідіоз для вагітних жінок. Хламідії чутливі до дії ультрафіолетових променів та
нагрівання. При температурі 60 град. С вони гинуть упродовж
30 хвилин, при кип'ятінні - протягом 5 хвилин. 70-градусний етиловий спирт інактивує хламідії протягом
2-10 хвилин. Із дезінфекційних засобів ефективними є 4%-ний розчин
їдкого натру, 2%-ний розчин ксилонафту, нафталізолу, парасаду,
лізолу, хлорного вапна і 5%-ний розчин креоліну при двогодинній
експозиції і нормі витрат 1 л на 1 кв. м площі. З нових засобів
найбільшу антихламідійну активність проявляє метафор (0,5%),
естостерил (0,1%), мастистерил (0,1%), ніртан, мийні дезінфекційні
засоби - демп, 2% -на кальцинована сода, 2%-ний хлорамін. Хламідії чутливі до антибіотиків з групи тетрациклінів,
макролідів, тілану, препаратів хінолонового і фторхінолонового
рядів. Джерелом збудника хламідіозу є хворі тварини та
хламідієносії. Збудник хвороби у великій кількості виділяється в
зовнішнє середовище при абортах, ендометритах, ентеритах, а також
з молоком, спермою, сечею та екскрементами. У глибоко замороженій
спермі (-196 град. С) хламідії не гинуть упродовж багатьох років,
у висохлій підстилці чи гної тваринницьких приміщень вони
зберігають патогенність декілька місяців. Племінні тварини (хламідієносії) та контамінована збудником
сперма самців-плідників є основним джерелом заносу збудника
хламідіозу в благополучні стада та причиною повторних спалахів
хвороби в оздоровлених господарствах. Розповсюдженню захворювання
та рецидивам спалахів у стаціонарно неблагополучних господарствах
сприяє сумісне утримання різних статево-вікових груп, здорових і
хворих тварин, постійне поповнення окремих груп худоби або отар
овець ремонтним молодняком, недотримання вимог щодо загальних
ветеринарно-санітарних правил до проведення дезінфекції. Інкубаційний період триває від 5-7 днів до 2-3 місяців, в
окремих тварин до року. Перебіг хвороби у тварин може бути гострий, хронічний або
латентний, що залежить від багатьох факторів, насамперед від
вірулентності та токсикогенності епізоотичних штамів хламідій,
статево-вікової чутливості та фізіологічного стану тварин,
зниження індивідуальної чи групової резистентності під впливом
порушення зоогігієнічних вимог утримання та годівлі тварин або
стресових ситуацій (переохолодження, перегрівання, збільшення
концентрації аміаку або вологості в повітрі приміщень тощо). Клінічно захворювання у тварин проявляється: - у вагітних самиць - плацентитом, абортом, затриманням
посліду, народженням мертвого або нежиттєздатного приплоду, який
гине або відстає у розвитку. Окрім того, реєструють ендометрити,
цервіцити, вагініти, продовження строку сервіс-періоду, безпліддя; - у самців-плідників - переважно безсимптомно або клінічно -
орхітом, уретритом, баланопоститом, простатитом, передміхурковим
везикулітом, зниженням якості сперми, безпліддям; - у молодняку (різного віку) - кон'юнктивітом,
кератокон'юнктивітом, бронхопневмонією, гастроентеритом,
поліартритом, менінгоенцефалітом та загибеллю тварин. Хламідіоз (орнітоз) у різних видів птиці (качки, кури,
голуби, папуги, канарейки та інші) проявляється в септичній,
легеневій та кишковій формах, а також безсимптомним носійством і
виділенням збудника в зовнішнє середовище. Синатропна птиця
(голуби, граки та інші) може бути резервуаром збудника хламідіозу,
небезпечним для сільськогосподарських тварин і людей. У разі первинного спалаху хвороби інфекційний і епізоотичний
процеси перебігають гостро (масові пневмонії, аборти,
мертвонародження у 10-40%, затримання посліду у 20-50% тварин).
Надалі хвороба набуває хронічного та латентного перебігу з
періодами загострення та затухання епізоотичного процесу та
клінічного прояву. У неблагополучних господарствах латентну форму хламідіозу
виявляють у 10-60% тварин різних статево-вікових груп при
серологічних дослідженнях, зокрема в реакції зв'язування
комплементу. Особливу епізоотичну небезпеку в розповсюдженні
хламідіозу набуває серопозитивний племмолодняк, бугаї-плідники при
комплектуванні станцій (центрів) штучного осіменіння. Велика рогата худоба може заражатися від хворих на хламідіоз
овець, свиней, коней, собак, птиці, а також бути джерелом збудника
інфекції для них, тобто існує міжвидова передача збудника. Хламідійні інфекції тварин нерідко протікають у змішаній
формі у вигляді пневмоентеритів, в етіології яких, окрім хламідій,
можуть брати участь збудники ПГ-3, ІРТ, АВ, ВД, РС, пастерели,
Е. coli, стрепто-, стафіло- і пневмококи, клебсієли, протей,
патогенні гриби, а також інші мікроорганізми.
2. Діагностика хламідіозу
2.1. Лабораторну діагностику хламідіозу у тварин проводять у
відповідності до Настанови з лабораторної діагностики хламідіозів
сільськогосподарських тварин, затвердженої Головним управлінням
ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією
Міністерства сільського господарства і продовольства України
29.03.95.
2.2. Діагноз на хламідіоз установлюється комплексно з
урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби,
патолого-анатомічних змін і результатів лабораторних досліджень.
2.3. Для дослідження в лабораторію надсилають: а) стерильно відібраний патологічний матеріал: від тварин, що загинули або вимушено забиті, - шматочки
легенів, печінки, селезінки, лімфатичні вузли, сім'яники,
передміхурові залози; від тварин, що абортували, - шматочки плаценти, сичуг і
паренхіматозні органи абортплоду або цілий абортплід,
вагінально-маточний секрет, ексудат з грудної або черевної
порожнини плоду; б) проби еякуляту (не менше 1 мл) або замороженої сперми (не
менше 4 гранул); в) зіскоби з кон'юнктиви, слизової оболонки генітальних
органів; г) сироватку крові (у кількості 2-3 мл). Патологічний матеріал відбирають не пізніше ніж через
2 години після загибелі, забою або аборту в стерильні флакони, які
герметично закривають. Флакони з патматеріалом транспортують у
термосі з льодом, заморожену сперму в контейнері з рідким азотом у
день відбору матеріалу, але не пізніше ніж через 24 години після
відбору. Матеріал доставляють у лабораторію з дотриманням заходів,
які попереджають поширення збудника інфекції. Кров від підозрілих у захворюванні тварин беруть двічі з
інтервалом 2-4 тижні.
2.4. У лабораторіях ветеринарної медицини діагноз
установлюють із застосуванням таких методів: - ізоляція хламідій на курячих ембріонах, лабораторних
тваринах, культурах клітин з наступною ідентифікацією в реакції
імунофлюоресценції (РІФ), імуноферментним методом (ІФА),
полімеразно-ланцюговою реакцією (ПЛР); - виявлення антигену хламідій в патологічному матеріалі та в
спермі за допомогою РІФ, ІФА, ПЛР; - виявлення хламідій методами світлової мікроскопії з
подальшою ідентифікацією в РІФ; - виявлення ДНК хламідій в патматеріалі, спермі, зіскобах з
кон'юнктиви та слизових оболонок генітальних органів за допомогою
ПЛР; - виявлення зростання титрів антитіл до хламідій у сироватках
крові методами РЗК, РНГА, ІФА при дослідженні парних сироваток
крові з інтервалом 2-4 тижні.
2.5. Діагноз на хламідіоз уважають установленим при одержанні
позитивних результатів в одному з нижченаведених випадків: - хламідії виділені з патматеріалу або сперми на курячих
ембріонах, лабораторних тваринах, у культурах клітин і
ідентифіковані в РІФ, ІФА, ПЛР; - виявлений антиген хламідій методами ІФА, РІФ; - хламідії виявлені за допомогою ПЛР.
2.6. Виявлення антитіл у сироватках крові в титрах 1:5, 1:10
і вище є підставою для підозри на хламідійну інфекцію. Для
остаточного діагнозу необхідно проводити дослідження згідно з
пунктом 2.4.
3. Заходи щодо попередження хвороби
3.1. Заходи попередження хламідіозу проводять згідно з
щорічно розробленими протиепізоотичними планами на рівні районів,
областей, країни.
3.2. У планах протиепізоотичних заходів передбачають обсяги
лабораторних досліджень, визначають ступінь ураженості хламідіозом
різних видів тварин, особливо в племінних господарствах та
племоб'єднаннях.
3.3. Тварини, що завезені в господарства, держпідприємства,
на станції штучного осіменіння, у період перебування на карантині
підлягають серологічному дослідженню на хламідіоз.
3.4. Плідників племінних підприємств та господарств усіх форм
власності досліджують на хламідіоз серологічно двічі на рік.
3.5. Забороняється комплектування таких господарств
бугаями-плідниками, які вакциновані проти хламідіозу.
3.6. Щеплених протихламідійними вакцинами тварин серологічно
не досліджують.
3.7. Не допускають сумісного утримання тварин різних видів,
обмежують контакт з домашніми та синантропними птахами.
3.8. У господарстві постійно організовують заходи щодо
знищення гризунів та ектопаразитів.
3.9. Працівники тваринницьких та забійних підприємств повинні
суворо дотримуватися санітарного режиму на підприємстві та правил
особистої гігієни.
3.10. У разі виникнення підозри на хламідіоз (аборти,
мертвонародження, орхіти, зниження якості сперми у плідників,
безпліддя та інше) оперативно проводять уточнення діагнозу з
використанням епізоотологічного та лабораторних методів
досліджень.
4. Заходи щодо ліквідації захворювання
4.1. При встановленні діагнозу хламідіозу Головний державний
інспектор ветмедицини району проводить епізоотологічне
розслідування спалаху захворювання і разом з керівництвом та
спеціалістами ветмедицини господарства (власником худоби) визначає
об'єкт (господарство, ферму, фермерське чи селянське подвір'я) та
межу неблагополуччя, розробляє комплексний план заходів щодо
ліквідації захворювання і подає його районній (міській)
держадміністрації для затвердження і прийняття рішення щодо
введення карантинних обмежень. За умов обмежень забороняються: - увезення та вивезення тварин, за винятком відправки
поголів'я на санітарну бойню для забою; - перегрупування тварин без дозволу лікаря ветеринарної
медицини; - забій тварин у господарстві на тваринницьких фермах; - вільне парування тварин, отримання сперми від хворих
плідників; - реалізація сперми, яка була отримана від плідників до
захворювання, без дослідження на контамінацію хламідіями.
4.2. У неблагополучному господарстві проводять клінічний
огляд тварин. Хворих тварин ізолюють та піддають лікуванню і після
видужання вакцинують. Клінічно здорових тварин вакцинують згідно з
Настановою із застосування вакцини.
4.3. Лікування хворих тварин проводять антибіотиками
тетрациклінового ряду при умові підтримання терапевтичної
концентрації тетрацикліну в організмі протягом 21 доби. Можливе
застосування інших препаратів, до яких чутливі хламідії, згідно з
Настановами з їх застосування.
4.4. Вакцинації піддають усіх клінічно здорових телят, корів,
нетелей, бугаїв-плідників, які перебувають на території,
неблагополучній щодо хламідіозу.
4.5. Реалізацію племінного молодняка з оздоровленого
господарства здійснюють з дозволу Головного державного інспектора
ветеринарної медицини району через 4 місяці після останньої
вакцинації.
4.6. Бугаїв-плідників, хворих на хламідіоз, здають на забій,
а одержану від них сперму додатково досліджують на наявність
хламідій ретроспективно з інтервалом три місяці до одержання
негативного результату. Сперму, контаміновану хламідіями,
знищують.
4.7. Молоко від корів неблагополучного щодо хламідіозу
господарства пастеризують при 70 град. С протягом 30 хвилин.
Молоко від клінічно хворих корів кип'ятять протягом 5 хвилин і
використовують для годівлі тварин.
4.8. У період неблагополуччя проводять планову дезінфекцію
приміщень, а також після кожного аборту або передчасних пологів
місця, де виник аборт. Абортовані плоди, плодові оболонки, трупи
своєчасно збирають у вологонепроникну тару і знезаражують. Гній,
підстилку складають у бурти і знезаражують біотермічним методом.
4.9. Для дезінфекції приміщень і предметів догляду за
тваринами застосовують: гарячий (80 град. С) 3%-ний або холодний
(20 град. С) 4%-ний розчин їдкого натру, 4%-ний розчин формаліну,
3%-ний розчин феносмоліну, розчин хлорного вапна з умістом 3%-ного
активного хлору. Посудину Дюара для збереження сперми чистять і дезінфікують
0,4-0,5%-ним розчином естостерилу впродовж 40 хвилин. Для дезінфекції рук обслуговуючого персоналу використовують
0,5%-ний розчин хлораміну, 2%-ний розчин двовуглекислої соди. Спецодяг і взуття знезаражують у параформаліновій камері.
4.10. Забій хворих тварин проводять на санбойні.
4.11. Оцінку м'яса, субпродуктів, знезараження шкір,
одержаних від тварин, хворих хламідіозом, проводять згідно з
Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і
ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів,
затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної
медицини Міністерства аграрної політики України від 07.06.2002
N 28 (z0524-02) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції
України 21.06.2002 року N 524/6812.
4.12. Обслуговуючий персонал забезпечують спецодягом, мийними
та дезінфекційними засобами, з ним проводять роз'яснювальну роботу
щодо додержання правил особистої гігієни.
4.13. Обмеження з неблагополучного пункту знімають через
30 діб після виведення або видужання хворих тварин і проведення
завершальних ветеринарно-санітарних заходів.
Начальник управління забезпечення
протиепізоотичної роботи О.М.Вержиховський
МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І ПРОДОВОЛЬСТВА
І Н С Т Р У К Ц І Я N 5 від 15.03.94 Зареєстровано в Міністерстві
ЗАТВЕРДЖЕНО
Головним управлінням ветеринарної
медицини з Держветінспекцією
Мінсільгосппроду України, наказ
від 15 березня 1994 р. N 5
(z0053-94)
Про заходи профілактики та ліквідації
класичної чуми свиней
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Класична чума свиней - надзвичайно контагіозна вірусна
хвороба, яка характеризується геморагічним діатезом, некротичними
змінами харчотравного тракту з надгострим, гострим, підгострим або
хронічним перебігом і великим падежем тварин. Хворіють домашні і дикі свині незалежно від віку і породи. Перехворілі тварини залишаються вірусоносіями. Збудник класичної чуми свиней стійкий до низької температури,
висушування та ряду інших фізико-хімічних факторів. Джерелом збудника інфекції є хворі, перехворілі чумою свині,
продукти їх забою і трупи. Шляхами передачі є предмети навколишнього середовища, на які
потрапив збудник чуми. 1.2. Діагноз на чуму свиней встановлюється на підставі
комплексу епізоотологічних, клінічних, гематологічних,
патологоакатомічних даних з вірусологічним підтвердженням в
Інституті ветеринарної медицини Української академії аграрних наук
або Центральній державній лабораторії ветеринарної медицини. При
необхідності з дозволу Головного управління ветеринарної медицини
для підтвердження діагнозу в умовах інституту ставиться біологічна
проба. До одержання лабораторного підтвердження в господарстві
проводяться заходи по ліквідації захворювання. 1.3. Для дослідження направляють проби патматеріалу:
селезінки, лімфатичних вузлів, крові, кісткового мозку і грудної
кістки, відібраних в перші дві години після загибелі або забою
хворих тварин. Патологічний матеріал в термосі з льодом та
супровідні документи направляються з фахівцем ветеринарної
медицини в інститут ветеринарної медицини Української академії
аграрних наук або в Центральну державну лабораторію ветеринарної
медицини.
2. ЗАХОДИ ПО ПРОФІЛАКТИЦІ КЛАСИЧНОЇ ЧУМИ СВИНЕЙ
2.1. Комплектування свиноферм проводиться здоровими тваринами
із благополучних щодо класичної чуми свиней господарств. З
колишніх неблагополучних господарств - не раніше, як через рік
після їх оздоровлення від цього захворювання шляхом повної заміни
свиней та проведення комплексу заключних ветеринарно-санітарних
заходів. Тварини, що надходять в господарства, утримуються в
карантині 30 днів і допускаються в основне стадо тільки з дозволу
спеціаліста ветеринарної медицини. 2.2. Постійно здійснювати епізоотологічний нагляд за
популяцією диких кабанів з своєчасним виявленням трупів,
паталогоанатомічним розтином та обов'язковим вірусологічним
дослідженням. 2.3. Проводити облік, реєстрацію і картографію вогнищ
класичної чуми свиней серед диких кабанів. 2.4. Диких кабанів, відловлених для зоопарків та інших
підприємств, піддають обов'язковому серологічному дослідженню на
наявність антитіл вірусу чуми. 2.5. Вакцинопрофілактика здійснюється в усіх господарствах
незалежно від форм власності відповідно до плану протиепізоотичних
заходів. 2.6. Забороняється: - завозити свиней, продукти їх забою, корми, обладнання,
інвентар, підстилку тощо із неблагополучних пунктів і загрозливих
по класичній чумі свиней територій; - комплектувати свиноферми поголів'ям із господарств, які
використовують для годівлі тварин харчові та боєнські відходи; - використовувати для годівлі свиней незнезаражені хірчові та
боєнські відходи; - відвідування свиноферм сторонніми особами, а також в'їзд
всіх відів транспорту, не пов'язаних з їх обслуговуванням.
3. ЗАХОДИ ПРИ ПІДОЗРІННІ ЗАХВОРЮВАННЯ
СВИНЕЙ НА КЛАСИЧНУ ЧУМУ
3.1. При підозрінні захворювання свиней на класичну чуму
керівники господарств, власники тварин, спеціалісти ветеринарної
медицини, які обслуговують господарства чи населені пункти,
зобов'язані: - негайно повідомити головного лікаря ветеринарної медицини
району, міста, району у місті; - закріпити персонал по догляду за тваринами безпосередньо за
кожним приміщенням; - припинити вивіз свиней та продуктів їх забою, кормів,
обладнання, інвентаря, гною та підстилки за межі ферми, а також
переміщення свинопоголів'я в межах господарства та приміщень; - заборонити щеплення будь-яких вакцин свиням в приміщенні,
на фермі, де виникла підозра захворювання на класичну чуму та
забій тварин до встановлення діагнозу; - не допускати виїзд всіх видів транспорту без дезобробки за
межі свиноферми. 3.2. Головний лікар ветеринарної медицини району, міста,
району у місті при одержанні повідомлення про підозріння
захворювання свиней на класичну чуму зобов'язаний: - негайно прибути на місце, з'ясувати епізоотичний стан,
вжити заходів до встановлення діагнозу та попередження поширення
захворювання; - провести клінічний огляд з вибірковою термометрією
свинопоголів'я приміщення або форми з урахуванням першочергового
обстеження благополучних і в останню чергу неблагополучних
свинарників (секторів); - встановити джерело збудника хвороби та шляхи його
занесення; - пронумерувати 15-20 голів хворих тварин і взяти у них кров
для підрахування кількості лейкоцитів безпосередньо із вушних
кровоносних судин в капілярну піпетку; - організувати відбір та направлення патматеріалу для
лабораторного дослідження; - повідомити вищестоящу державну службу ветеринарної
медицини.
4. ЗАХОДИ ПО ЛІКВІДАЦІЇ ЗАХВОРЮВАННЯ СВИНЕЙ
НА КЛАСИЧНУ ЧУМУ
4.1. При встановленні діагнозу на класичну чуму свиней
головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району в місті
терміново представляє матеріали органам місцевого самоврядування,
місцеві органи державної виконавчої влади про визначення
господарства чи населеного пункту неблагополучним по класичній
чумі свиней та проект рішення щодо введення в ньому карантину та
визначення загрозливої території. Одночасно повідомляє про
встановлення захворювання державним службам ветеринарної медицини
області і сусідніх районів. 4.2. В умовах карантину забороняється: - ввозити на карантиноваву територію та вивозити за її межі
свиней (за винятком вивезення тварин на м'ясокомбінат згідно з
пунктами 4.6. і 4.7. цієї Інструкції); - вивезення із неблагополучного пункту сирих продуктів забою
свиней, крім тих, що вивозяться на переробку згідно з рішенням
надзвичайної протиепізоотичної комісії або головного державного
інспектора ветеринарної медицини; - забій та перегрупування свиней в господарстві без дозволу
спеціаліста ветеринарної медицини; - виїзд всіх видів транспорту із карантинованої території; - вхід в тваринницькі приміщення особам, які не пов'язані з
обслуговуванням тварин; - вихід обслуговуючого персоналу із карантинованої території
в робочому одязі та взутті; - в межах карантинованої та загрозливої території проведення
виставок, ярмарків, екскурсій, а також торгівля свиньми та сирими
продуктами їх забою. 4.3. Керівники господарства, ферм, орендарі, власники тварин,
фахівці ветеринарної медицини: - виставляють охоронно-карантинні пости на карантинованій
території з шлагбаумами, дезбар'єрами і пароформаліновими
камерами, цілодобовим чергуванням, забезпеченням людей спецодягом
і спецвзуттям; - вивішують знаки з написом "Карантин". Вхід і в'їзд
заборонений", а також знаки, що сповіщають про об'їзні шляхи
карантинованих територій; - обладнують приміщення для працівників охоронно-карантинного
посту; - організовують роботу санітарних пропускників з
переодяганням та перевзуванням обслуговуючого персоналу; - спецодяг та спецвзуття підлягає щоденній обробці в
параформаліновій камері; - при вході в тваринницькі приміщення встановлюють резервуари
з дезрозчином. 4.4. Все свинопоголів'я неблагополучних ферм підлягає забою
згідно з пунктом 4.7. цієї Інструкції. В свинокомплексах з промисловою технологією та в
господарствах по вирощуванню та відгодівлі свиней при обмеженому
обсязі захворювання забивають поголів'я неблагополучних приміщень,
а в інших приміщеннях проводять вакцинацію проти класичної чуми
свиней незалежно від строків попередньої імунізації згідно з
настановою по використанню вірусбакцини. Питання про шляхи
оздоровлення таких господарств за поданням головного державного
інспектора ветеринарної медицини вирішується надзвичайною
протиепізоотичною комісією області. 4.5. Власникам тварин, в дворі яких виникло захворювання
свиней на класичну чуму, до ліквідації хвороби та знаття карантину
забороняється обслуговування свиней в інших господарствах. 4.6. Транспортування на м'ясокомбінат свиней та продуктів їх
забою проводять автомобільним транспортом з кузовами, що не
пропускають рідини, по встановленому маршруту в супроводі
спеціаліста ветеринарної медицини. Забороняються зупинки в
населених пунктах та дорізування свиней в дорозі. На кожну партію свиней або ж продуктів їх забою, що
перевозяться, видається окреме ветеринарне свідоцтво. Автомобілі при виїзді із господарства, а також з території
м'ясокомбінату старанно очищають від гною та забруднення,
дезинфікують 2-процентним розчином формальдегіду або 3-процентним
розчином їдкого натру. Спецодяг та взуття обслуговуючого при
перевезенні персоналу - знезаражують. 4.7. Забій хворих і підозрілих в захворюванні на класичну
чуму тварин проводять на санітарних бойнях, забійних цехах
м'ясокомбінатів або на спеціально обладнаних забійних пунктах з
дотриманням ветеринарно-санітарних вимог, що забезпечують
попередження поширення збудника. 4.8. Санітарну оцінку м'яса та інших продуктів забою від
свиней із епізоотичного осередку здійснюють згідно з діючими
Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і
ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів,
затверджених Головним управлінням ветеринарії Міністерства
сільського господарства СРСР від 27 грудня 1983 року. 4.9. Трупи свиней в карантинованому осередку знищують
відповідно до діючих правил або ж піддають технічній утилізації та
переробці на м'ясокісткове борошно під контролем спеціалістів
ветеринарної медицини. 4.10. Приміщення, в яких знаходились хворі та підозрілі на
захворювання тварин, а також цехи м'ясокомбінатів і забійних
пунктів піддають механічному очищенню та дезинфікують у
відповідності з Інструкцією щодо проведення ветеринарної
дезинфекції об'єктів тваринництва, затвердженої Головним
управлінням ветеринарії Держагропрому СРСР від 25 серпня 1988 року
та Настановою з дезинфекції сировини тваринного походження і
підприємств по її заготівлі, зберіганню та переробці затвердженої
Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського
господарства СРСР від 3 жовтня 1958 року.
5. ЗАХОДИ НА ТЕРИТОРІЇ, ЗАГРОЗЛИВІЙ ПО
КЛАСИЧНІЙ ЧУМІ СВИНЕЙ
5.1. На території, загрозливій по класичній чумі свиней,
посилюють ветеринарний нагляд за всіма господарствами та дворами,
проводять переоблік та клінічний огляд всіх свиней, забороняють їх
перегрупування без дозволу спеціалістів ветеринарної медицини. 5.2. Профілактичне щеплення проти класичної чуми свиней у
всіх господарствах і населених пунктах проводять з урахуванням
строків раніше проведених вакцинацій. 5.3. Карантин з неблагополучного по класичній чумі свиней
пункту знімають через 30 днів після останнього випадку
захворювання, загибелі чи забою хворих свиней, за умови проведення
всіх ветеринарно-санітарних заходів, передбачених цією
Інструкцією. 5.4. Розміщення свиней на території колишніх неблагополучних
господарств (ферм) проводиться з письмового дозволу головного
державного інспектора ветеринарної медицини області.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |