Фінансова система, як і будь-яка система, є сукупністю взаємопов'язаних елементів, які мають однорідні ознаки. Вона поділяється залежно від теоретичного погляду, на категорії фінанси,

Фінансова система, як і будь-яка система, є сукупністю взаємопов'язаних елементів, які мають однорідні ознаки. Вона поділяється залежно від теоретичного погляду, на категорії "фінанси", "фінансові ресурси", "фінансові відносини" тощо.Фінансову систему держави можна розглядати у кількох аспектах, наприклад:• як сукупність фінансови інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави, тобто діяльності щодо мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування;• як сукупність різних сфер фінансових відносин, у процесі яких створюються і використовуються фонди грошових коштів, тобто фінансова система будується за блоками фінансових відносин — централізованих і децентралізованих (Л.А. Дробозіна, В.М. Родіонова);• як сукупність відокремлених певних складових фінансів, які мають свої характерні ознаки й особливості і відображають специфічні форми та методи розподілу і перерозподілу ВВП (В.Н. Опарін);• як сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які у межах своєї компетенції здійснюють керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ та організацій, що беруть у ній участь (з погляду порядку її організації).Фінансова система України як предмет дослідження фінансового права складається з таких основних ланок (елементів):• державний бюджет;• місцеві фінанси;• фінанси державних підприємств, установ та організацій;• спеціальні цільові фонди;• кредит.

1) Виробнича собівартість – 21000+400=21400гр
2) Повна собівартість – 21000+500+400+700=22600гр
3) Прибуток 26500-22600=3900гр
4)Витр на 1 грив 22600/26500=0,85гр

2) 1.2) 2.2) 3.3) 4.1)

Система управління державними фінансами в УкраїніСтратегічне управління — це загальне управління фінансами, що включає дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни.Стратегічне управління виявляється у визначенні фінансових ресурсів шляхом прогнозування на майбутнє, встановлення обсягів фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм тощо; здійснення вищими органами державної влади та управління (Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України). До сфери безпосереднього державного управління належать лише державні фінанси. Оперативне управління фінансами — це управління фінансами, що становить сукупність заходів, розроблених на основні оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання й виконання фінансових планів. Оперативне управління фінансами — головна функція апарату фінансової системи держави: Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, фінансових управлінь (відділів), міністерств, відомств, місцевих рад, фінансових служб підприємств та організацій.

ПДВ на відвантажені трактори: 572/6 = 95,3 тис.грн ПДВ на МЦ, що викор-ся у вир-ві: 165/6 = 27,5 тис.грн. ПДВ по ОЗ: 85/6 = 14,2 тис.грн. ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет: 95,3+48-27,5-14,2 = 101,6 тис.грн.

1. 1)3)5) 2. 1) 3. 6) 4.

Фінансовий контроль — це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів. Принципи фінансового контролю: незалежність;гласність;превентивність (попереджувальний характер);дієвість;регулярність;об'єктивність;всеохоплюючий характер.В залежності від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю:попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій;оточний, в процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);наступний, що проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року.Методи фінансового контролю, як конкретні прийоми його проведення, поділяються на документальні (ревізії і перевірки) і натуральні (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво тощо).Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.Перевірка — це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

)сума дисконту, що залишається банку: Д=(К*Т*П)/(360*100%);(30тис*60%*90)/(360*100%)=4500грн 2)сума, що буде видана банком власнику векселя: 30тис-4,5тис=25,5тисгрн.

Державний борг означає сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави. Бюджетний кодекс України визначає державний борг як загальну суму заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включає боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Видатки з обслуговування державного внутрішнього та зовнішнього боргу посідають особливе місце серед видатків державного бюджету. Державний борг в основному виникає при використанні державного кредиту для покриття бюджетного дефіциту. Державний борг - явище, похідне від дефіциту державного бюджету. У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу і дефіциту бюджету. З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого - зростання державного бюджету потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшує бюджетний дефіцит.

1) Визначимо номінальну вартість 1 –єї акції: 30тис. / 3 тис. = 10000грн. 2) Розмір дивіденду на 1 привілейовану акцію: (10грн * 30%) / 100% =3грн 3) Сума прибутку, яка направляється на виплату дивідендів попривілейованим акціям: 3 * 300 = 900 грн; 4) На звичайна акції сума дивідендів: 6300 – 900 = 5400грн 5) Розмір дивіденду на 1 звичайну акцію: 5400 / 2700 = 2 грн

Субєкти та посередники страхового ринку Суб¢єкти страхового ринку: • страхувальники (юр. особи та громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства Укр.), • страховики (юр. особи, створені у формі АТ, повного або командитного товариства або товариства з додат. відповідальністю, які отримали ліцензію на страхову діяльність), • перестраховики (страхова компанія, яка приймає об’єкти в перестрахування), • страхові посередники (агенти, брокери), • об¢єднання страховиків (Ліга страхових організацій, страховий пул, авіаційне страхове бюро, морське страхове бюро, моторне (транспортне) страхове бюро, асоціація професійних страхових посередників). Страховий посередник – одна з трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Через них можуть укладатися договори страхування і вирішуватися окремі питання щодо врегулювання претензій. Страховими посередниками є агенти та брокери. Згідно Закону України “Про страхування ” страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком. де ОК – потреба в ОК; Окн- власні ОК на початок періоду; Окпр –поповнення ОК за рахунок Пр під-ва; КЗ – зменшення кредиторськоїзаборгованості.1.Знайдемо необхідний розмір кредиту, що залучається в ОК: 150+30-70=110 тис.грн2.Знайдемо потребу в кредиті на плановий період: 250-110 = 140 тис.грн

. Отже, фінанси безпосередньо пов'язані з грошовими відносинами, але не тотожні їм. Функціонування фінансів забезпечується через фінансову систему. На практиці ця система включає різноманітні фінансові інститути, які суспільство використовує з метою забезпечення кругообігу фінансових ресурсів різної цілеспрямованості, і поділяється на: державні фінанси; фінанси підприємств і організацій; фінанси населення. Фінанси виконують наступні функції: регулюючу, розподільчу та контрольну. Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. З їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку. Розподільча функція фінансів пов'язана передусім з розподілом та перерозподілом суспільного продукту й національного доходу для задоволення різних потреб народного господарства й населення. Контрольну функцію фінанси виконують у процесі утворення й використання грошових ресурсів. Цей контроль має встановлюватися за пропорціями в розподілі й раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів шляхом з'ясування відповідності розміру фондів наміченим цілям.

1) Виробнича собівартість – 21000+400=21400гр
2) Повна собівартість – 21000+500+400+700=22600гр
3) Прибуток 26500-22600=3900гр
4)Витр на 1 грив 22600/26500=0,85гр.

Класифікація фінансового ринку та його інструменти Фінансовий ринок, залежно від видів фінансових активів, поділяється на: Грошовий ринок являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. На ньому товаром виступають гроші, а їхньою ціною - відсотки за користування кредитом. Фінансові ринки діють як посередники між позичальниками та заощаджувачами. Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів. Основними суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ. Ринок позичкового капіталу (кредитний ринок) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах повороткості, строковості та платності. Отже, об'єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами, Кредитний ринок, як частина фінансового ринку, синтезує в собі ринки різних платіжних засобів, він функціонує на основі укладання кредитних угод. Центром концентрації і руху грошових потоків виступає комерційний банк.

Види цінних паперів, які обертаються на фондовому ринку України 1)Акція - це цінний папір без встановленого строку обміну, який свідчить про часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у цьому акціонерному товаристві, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а при ліквідації акціонерного товариства - на участь 2)Облігація - це цінний папір, який свідчить про внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотку. 3)Казначейське зобов'язання - це різновид цінних паперів, який засвідчує внесення їх одержувачами грошових коштів до бюджету І дає право на отримання фіксованого доходу протягом усього строку володіння цінними паперами. 4)Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банка про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та відсотків за ним. 5)Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, що випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією та дає право його власнику на одержання доходу у вигляді дивідендів. 6)Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне письмове грошове зобов'язання векселедавця виплатити пред'явнику векселя до настання строку його погашення, зазначену у ньому суму.

Податок - це обов'язковий регулярний платіж юридичних або фізичних осіб до бюджету держави або місцевого бюджету, визначений законодавчо. Сутність податків як економічної категорії проявляється в функціях, які вони виконують: фіскальна, регулююча і розподільча. В усіх державах на різних етапах їхнього розвитку податки виконували передусім фіскальну функцію, тобто забезпечували централізацію певної частини ВВП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат і забезпечення виконання державою своїх функцій. На сьогодні всі держави світу особливу увагу звертають на можливості регуляторної функції податків. Сутність цієї функції полягає у впливі податків на процес формування структури національної економіки. Розподільча функція податків реалізується державою для забезпечення певного рівня соціальної справедливості. Ринок реагує лише на "грошові" голоси. І може статись так, що для кота багатої людини знайдеться молоко, а для пенсіонера - ні

до основних елементів податку відносять:. Суб’єкт податку – це учасник процесів справляння податку. Фізична або юридична особа, що безпосередньо сплачує податок відповідно до законодавства (платник та носій). При прямому оподаткуванні платник та носій співпадають, при непрямому – два суб’єкти виступають окремо.2. Об’єкт оподаткування – явище, предмет чи процес, що підлягає оподаткуванню (доход, майно, товари). Частіше назва податку витікає з об’єкту: земельний податок, податок на прибуток тощо.Існують два підходи до оцінки об’єкта: - кількісний і натуральний;- грошовий.3. Джерело сплати податку – фонд, явище, предмет, з якого сплачується податок. Джерелом можуть виступати доходи платника податку, отримані в різних формах (прибуток підприємства, заробітна плата громадянина тощо); частина майна, коли для покриття податку не вистачає доходу; позика як джерело сплати. 4. База оподаткування – законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за врахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку.5. Масштаб вимірювання (одиниця оподаткування) – це та одиниця, яка береться в основу виміру об’єкта оподаткування (грошова одиниця для прибуткового податку, одиниця вимірювання площі для земельного податку).6. Оклад податку – сума податку, що сплачується суб’єктом з одного об’єкта (сума, яка обчислена на підставі об’єкта та ставки)7. Ставка податку – законодавчо встановлений розмір (величина) податку, виходячи із об’єкту оподаткування або масштабу вимірювання.

Фінансовий механізм у вузькому розумінні — сукупність конкретних фінансових методів та важелів впливу на формування і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення функціонування й розвитку державних структур, суб'єктів господарювання і населення. До складу фінансового механізму входять такі основні елементи (рис. 4.1):— фінансові методи;— фінансові важелі;— фінансові інструменти;— нормативно-правове, інформаційне та організаційне забезпечення.Основна мета фінансового контролю:— дотримання чинного фінансово-господарського законодавства у процесі здійснення фінансової діяльності та окремих фінансових операцій;- реалізація стратегії фінансування" тобто передбачення змін умов фінансової діяльності і своєчасне пристосування до них.Фінансовий контроль може проводитися як на рівні держави (макрорівень), так і на рівні суб'єктів господарювання (мікрорівень).На макрорівні об'єктом фінансового контролю є фінансово-господарські операції, пов'язані з формуванням і використанням державних фінансових ресурсів на соціально-економічний розвиток, суб'єктами — державні органи влади і управління в особі постійних комісій Верховної Ради України, Національного банку України, органи податкової та контрольно-ревізійної служб, аудиторські фірми тощо

Сутність і функції фінансів підприємств Фінанси підприємств - це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення. В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, притаманний ринковій економіці. Його метою є одержання максимального прибутку при найменших витратах та мінімальному можливому ризику. У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції: - формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності; - розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами; - контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

де ОК – потреба в ОК; Окн- власні ОК на початок періоду; Окпр –поповнення ОК за рахунок Пр під-ва; КЗ – зменшення кредиторськоїзаборгованості.1.Знайдемо необхідний розмір кредиту, що залучається в ОК: 150+30-70=110 тис.грн2.Знайдемо потребу в кредиті на плановий період: 250-110 = 140 тис.грн

Основні складові фінансової політики держави такі: Бюджетна політика - діяльність державних органів влади і управління стосовно формування, виконання та регулювання державного бюджету країни з метою 2. Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави забезпечення соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави.3. Грошово-кредитна політика - комплекс дій і заходів держави у сфері грошового та кредитного ринків, наприклад, регулювання інфляції і курсу національної грошової одиниці, забезпечення своєчасних розрахунків шляхом регламентації функціонування банківської системи та стабільності грошового обігу через управління емісією, розширення безготівкових форм розрахунків банківських установ із фізичними особами у різних сферах їх обслуговування тощо4. Завдяки митній політиці держава захищає свої інтереси у сфері розширення чи скорочення експорту або імпорту, застосовуючи систему митних платежів або певний митний режим.5. Боргова політика передбачає систему дій та заходів щодо уникнення і врегулювання боргових проблем держави, забезпечення чи відновлення її платоспроможності та отримання максимального ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів.6. національну економіку.

Державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених Склад державних фінансів, що відображений на схемі 19, розглядається за ланками і рівнями органів державної влади й управління. Ланками державних фінансів, як вже зазначалося, є:— бюджет держави;— фонди цільового призначення;— державний кредит;— фінанси державного сектора. Загальнодержавні фінанси призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави загалом Місцеві фінанси являють собою фінансову базу місцевих органів влади та управління

Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетний устрій -це визначена правовими нормами організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу. Оскільки Україна є унітарною державою, бюджетна система країни є дворівневою.
Зміст бюджетного устрою в державі:
— організація бюджетної системи;
— принципи її побудови;
— повноваження законодавчих і виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування і їх виконавчих органів.
Бюджетна система - це врегульована нормами права сукупність усіх видів бюджетів.

ринципи бюджетного устрою (бюджетної системи) в Україні (ст. 7 Бюджетного кодексу України):
— принцип єдності бюджетної системи України;
— принцип збалансованості;
— принцип самостійності;
— принцип повноти;
— принцип обґрунтованості;

1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:1) складання проектів бюджетів;2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.3. Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов’язками з управління бюджетним

доходи бюджету за методом залучення коштів класифікуються за такими розділами:1. Податкові надходження.2. Неподаткові надходження.3. Доходи від операцій з капіталом.4. Офіційні трансферти.5. Цільові фонди. Податкові надходження - це доходи, що акумулюються в формі загальнодержавних і місцевих податків, зборів та платежів і залучаються до складу державного бюджету. Неподаткові надходження - це доходи, що одержує держава від власності, підприємницької діяльності, фінансових санкцій та інших доходів, що не відносяться до обов'язкових податків Доходи від операцій з капіталом - це доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів. Офіційні трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Цільові фонди — надходження до державних цільових фондів включать обов'язкові відрахування юридичних і фізичних осіб до зазначених фондів. Зокрема, сюди відносяться відрахування до фондів: соціального захисту інвалідів, охорони природного навколишнього середовища тощо.

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Витрати бюджету включають видатки бюджету та кошти, що спрямовуються на погашення основної суми боргу, що виникає в процесі фінансування бюджету. Як зазначалось, класифікація видатків Державного бюджету за бюджетною класифікацією наступна: - функціональна класифікація;- економічна класифікація;- відомча класифікація;- програмна класифікація. За економічною класифікацією видатки Державного бюджету поділяються на поточні та капітальні. Поточні видатки - це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а саме на фінансування соціального захисту населення

Капітальні видатки - це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальні вкладення

Дата добавления: 2015-09-30; просмотров: 37 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая лекция	\|	следующая лекция ==>
1. Фінансова криза на підприємстві — це кінцева стадія непрогнозованого процесу втрати (під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів) потенціалу розвитку, у ході котрого структура капіталу та	\|	Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.015 сек.)