Розроблений проект закону про Державний бюджет Мінфін подає до Кабінету Міністрів. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України. Схвалений проеісг Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому, подає Верховній Раді України. Крім цього, після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет Мінфін доводить до місцевих органів влади розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів.
Разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України, також подаються:
1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України, яка містить інформацію про економічне становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Державного бюджету України; оцінювання надходжень доходів та інших коштів (позик), що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету, та інші відомості;
2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінювання Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;
3) перелік пільг за податками, зборами (іншими обов’язковими платежами) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;
4) переліки та обсяги коштів за державними цільовими програмами, які включено головними розпорядниками коштів Державного бюджету до бюджетних програм, передбачених у проекті закону про Державний бюджет України;
5) зведення та структура державних боргових та гарантійних зобов’язань на поточний і наступні бюджетні періоди до повного погашення таких зобов’язань, включаючи обсяг видатків на обслуговування державного боргу;
6) план державних запозичень на наступний бюджетний період, а також перелік інвестиційних програм (проектів), під які можуть надаватися державні гарантії у наступному бюджетному періоді. План державних запозичень на наступний бюджетний період має включати перелік кредитів (позик) із зазначенням кредиторів, видів, мети, назви валюти, строку та відсоткової ставки державних запозичень, а також стану укладання кредитних договорів;
7) прогнозування Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди;
8) доповідь про перебіг виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді, та інші документи, передбачені ст. 38 Бюджетного кодексу України.
■■ііін § 4. Розгляд та прийняття бюджетів
Другою стадією бюджетного процесу згідно зі ст. 19 Бюджетного кодексу України є розгляд та прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети. При цьому розгляд та затвердження Державного бюджету України відбуваються у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.
Наразі на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок подання протягом трьох днів з дня прийняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України Президенту України обґрунтування і розрахунки щодо бюджетних показників такого закону, змінених порівняно з проектом закону про Державний бюджет України. При цьому в разі, коли Президент України повернув до Верховної Ради України для повторного розгляду закон про Державний бюджет України із вмотивованими і сформульованими пропозиціями, які передбачають зміни бюджетних показників, Кабінет Міністрів України у тижневий строк має подати Верховній Раді України зміни до показників, зазначених у текстових статтях такого закону, та оновлені додатки до нього відповідно до пропозицій Президента України.
Після подання у вересні поточного року Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет він має бути представлений у Верховній Раді України на її пленарному засіданні. За результатами повного обговорення проекту закону про Державний бюджет України 140
на наступний рік Верховна Рада може прийняти рішення про його відхилення у разі невідповідності вимогам Бюджетного кодексу України та/або Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період. У разі відхилення Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Кабінет Міністрів України зобов’язаний у семиденний строк з дня набрання чинності рішенням про його відхилення подати до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік з обґрунтуванням внесених змін. У такому разі строки підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому та другому читаннях збільшуються на п’ять днів.
Після цієї роботи розпочинається підготовка Верховною Радою України проекту закону до першого читання. У цей час Комітет Верховної Ради України з питань бюджету приймає до розгляду пропозиції суб’єктів законодавчої ініціативи. За Конституцією України та Бюджетним кодексом України право бюджетної ініціативи по бюджету в цілому належить виключно Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо проекту та внесення до нього поправок і доповнень належать усім суб’єктам, які користуються правом законодавчої ініціативи взагалі згідно із ст. 93 Конституції України: Президент, народні депутати, Кабінет Міністрів України, Нацбанк України. Зазначимо, що законодавча ініціатива - це право вказаних осіб та органів держави подавати до Верховної Ради України законопроект і обов’язок Верховної Ради України розглянути його.
Запропоновані пропозиції повинні відповідати таким вимогам. По- перше, пропозиції мають узгоджуватися з Основними напрямами бюджетної політики на наступний бюджетний період. По-друге, пропозиції щодо збільшення витрат та/або зменшення надходжень державного бюджету мають визначати джерела їх покриття, включаючи види та обсяги витрат, що підлягають скороченню. Такі пропозиції та пропозиції до текстових статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік не можуть призводити до збільшення державного боргу і державних гарантій порівняно з їх граничним обсягом, передбаченим у поданому Кабінетом Міністрів України проекті закону про Державний бюджет України на наступний рік. По-третє, пропозиції щодо зміни прогнозування доходів та фінансування бюджету можуть вноситися у разі, якщо виявлено неточності в його розрахунку комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, та/
або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. У випадках, якщо такі вимоги не виконуються, такі пропозиції до розгляду не приймаються.
Крім цього, у цей період Верховна Рада доручає Рахунковій палаті провести експертизу проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік. Це має бути зроблено до 1 жовтня. Результати експертизи відображаються у відповідному висновку, що подається Верховній Раді України.
Пропозиції та висновок Рахункової палати розглядаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Результатом такого розгляду є висновок і пропозиції щодо проекту закону та таблиці пропозицій суб’єктів законодавчої ініціативи, які пропонуються підтримати чи відхилити, та ухвалюється відповідне рішення. Проект постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, а також таблиця пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи надаються народним депутатам не пізніше ніж за два дні до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні.
Перше читання проекту закону про Державний бюджет повинно відбутися до 20 жовтня. Воно починається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету про Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет, після чого щодо останніх відбувається голосування в цілому. В разі неприйняття позитивного рішення з цього питання відбувається постатейне голосування.
Ухвалення рішення Верховною Радою України щодо Висновків вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджет у першому читанні. При цьому проект закону про Державний бюджет України на наступний рік вважається прийнятим у першому читанні, якщо на підтримку під час голосування в цілому проекту постанови Верховної Ради щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Схвалені Верховною Радою України Висновки набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України, які є невід’ємною складовою частиною прийнятого проекту закону у першому читанні і підлягають обов’язковому розгляду та врахуванню Кабінетом Міністрів України при підготовці проекту до другого читання.
На початку листопада доопрацьований Кабінетом Міністрів України проект до другого читання подається до Верховної Ради України. Він повинен містити текстові статті та показники, які пропонувалися Кабінетові Міністрів у першому читанні, або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. У тому разі, якщо пропронують- ся нові текстові статті, до них додається детальне пояснення з обгрунтуванням їх необхідності.
Під час другого читання проекту закону про Державний бюджет передбачається в першу чергу затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту) державного бюджету, граничного обсягу державного боргу та граничного обсягу надання державних гарантій; загальної суми доходів, видатків та кредитування державного бюджету; розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період, розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період. Крім цього, обов’язковому затвердженню у другому читанні підлягають обсяг міжбюджетних трансфертів та інших положень, які є необхідними для формування місцевих бюджетів, оскільки вони не підлягають розгляду в третьому читанні. Інші статті проекту, які не були прийняті у другому читанні, переносяться на розгляд у третьому читанні.
Третє читання повинно відбутися не пізніше 25 листопада року, що передує плановому. Комітет з питань бюджету має підготувати пропозиції щодо усунення суперечностей і помилок у тексті статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, розгляд яких перенесено на третє читання, та подати порівняльну таблицю таких статей і остаточну редакцію законопроекту. Це пов’язано з тим, що після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні пропозиції народних депутатів, комітетів до нього не розглядаються.
Під час третього читання проводиться голосування щодо статей, які не були прийняті у другому читанні, та по проекту закону в цілому. Закон про Державний бюджет повинен бути прийнятий Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому. Після затвердження бюджету вищим законодавчим органом він стає обов’язковим для виконання. Отже, порядок розгляду та прийняття
бюджетів засновано на тому, аби забезпечити розгляд та затвердження їх проектів обов’язково до початку чергового бюджетного (фінансового) року.
Законом про Державний бюджет України визначаються:
1) загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);
2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету у відповідному бюджетному періоді і державного боргу на кінець відповідного бюджетного періоду, граничний обсяг і напрями надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій;
3) доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);
4) фінансування державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);
5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов’язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку, включаючи розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями (у додатках до закону);
6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону);
7) розмір оборотного залишку коштів державного бюджету;
8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період;
9) розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період;
10) перелік кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення у відповідному бюджетному періоді в розрізі бюджетних програм (у додатку до закону);
11) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
■нні § 5. Виконання бюджетів
Виконання бюджету означає повне та своєчасне надходження до бюджетів усіх передбачених законодавством доходів та забезпечення фінансування усіх запланованих видатків. Головним у процесі виконання бюджетів є забезпечення в повному обсягу надходження податків, зборів та інших неподаткових обов’язкових платежів у дохідну частину бюджету та фінансування заходів і програм у межах затверджених видатків бюджету. Виходячи з того, що кошти до бюджету надходять нерівномірно, законодавчі та виконавчі органи влади можуть коригувати виділення бюджетних асигнувань, але в межах затверджених бюджетних призначень. Крім цього, на стадії виконання бюджету здійснюється ретельний контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, наданих їх розпорядникам, бюджетним установам та одержувачам. Отже, ця стадія бюджетного процесу містить виконання дохідної та видаткової частин бюджету.
Відповідно до ст. 115 Конституції України і ст. 42 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує і відповідає за виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління процесом виконання Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
В Україні з 1997 р. застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України. Поряд з тим у світі вирізняють три системи виконання бюджету: 1) банківську; 2) казначейську;
3) змішану.
В Україні не завжди діяла казначейська форма виконання бюджету. Так, згідно із Законом України «Про бюджетну систему в Україні» касове виконання бюджету повинно було здійснюватися Державним бюджетним банком України - єдиним касовим центром держави. Це передбачало зосередження бюджетних коштів на єдиному рахунку цього банку та використання коштів Державного бюджету також через цей банк. Збір та облік надходжень до бюджету здійснювали кредитні установи.
Казначейська форма виконання бюджету передбачає здійснення органами Державної казначейської служби України:
1) розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
2) контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов’язаннями;
3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з додержанням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
Виходячи з цього, казначейства виконують обов’язки щодо організації
виконання бюджетів та керівництва всіма бюджетними коштами. Вони є, так би мовити, «касирами» розпорядників бюджетних коштів, бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів, оскільки безпосередньо здійснюють від їх імені відповідні платежі за рахунок коштів бюджетів.
Отже, казначейська система виконання бюджету означає зведення всіх коштів бюджетів усіх рівнів на єдиному рахунку, який відкривається на ім’я органів Державного казначейства в установах уповноважених банків. Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 р., єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Нацбанку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Нацбанку України. Він є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій і ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Нацбанку України.
Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Учасниками системи електронних платежів Нацбанку України є Державне казначейство України та головні управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Для відображення операцій, проведених через Систему електроних платежів протягом банківського дня, у центрі оброблення такої Системи Державному казначейству України та головним управлінням Державного казначейства України відкрито технічні рахунки. Отож, безпосереднім учасником Системи електронних платежів Нацбанку України є саме казначейство. 146
З метою ведення бухгалтерського обліку операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, а також інших операцій з коштами клієнтів, передбачених законодавством, у казначейських органах відкрито: бюджетні рахунки для зарахування надходжень бюджетів, передбачених законодавством; бюджетні рахунки для операцій клієнтів з бюджетними коштами; рахунки для обліку операцій з фінансування бюджетів та інші бюджетні рахунки; рахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування; рахунки інших клієнтів за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державного казначейства України. Зазначені рахунки відкриваються на балансі Державного казначейства України та головних управлінь Державного казначейства України відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій з виконання бюджетів у Системі Державного казначейства, затверджених наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 р. за № 119. Таким чином, в органах Державного казначейства у свою чергу відкрито: 1) рахунки для зарахування надходжень, передбачених законодавством України; 2) рахунки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів; 3) рахунки підприємствам, установам, організаціям тощо за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державного казначейства України.
Операції, проведені органами Державного казначейства через Систему, відображаються на технічному рахунку Державного казначейства та відповідних технічних рахунках територіальних управлінь, у балансі Державного казначейства - на відповідному єдиному казначейському рахунку та субрахунках територіальних управлінь. Державне казначейство України керує видатковими операціями територіальних управлінь за допомогою механізму ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у Системі електронних платежів (СЕП) та підкріплень субрахунків Єдиного казначейського рахунку (ЄКР) з урахуванням додержання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.
Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: казначейське обслуговування бюджетних коштів; зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів; швидку мобілі
зацію коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та їх використання для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству; одержання в режимі реального часу інформації про обсяг коштів на такому рахунку; прискорення розрахунків за коштами, що обліковуються на ЄКР; оптимальні можливості для ухвалення представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення виконання бюджетів, ефективного управління державним боргом; розміщення на конкурсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів тимчасово вільних коштів ЄКР на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду; залучення на поворотній основі коштів ЄКР для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та надання середньострокових позик місцевим бюджетам.
Необхідність застосування казначейської форми виконання бюджету зумовлюється такими чинниками. По-перше, нестійкою і незадовільною діяльністю комерційних банків, які виявляли недостатню оперативність при зачисленні доходів у бюджети та оплаті платіжних доручень при використанні бюджетних коштів. По-друге, банківська форма виконання бюджету не забезпечувала проведення ретельного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, що не дозволяло бюджетам бути прозорими та ефективними. По-третє, розпорядники бюджетних коштів у такому разі не мали можливості оперативно коригувати розподіл та надання ресурсів їх одержувачам.
Державний та місцеві бюджети виконуються за відповідними розписами. Бюджетний розпис - це документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації. Так, Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк після набрання чинності закону про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністр фінансів України затверджує тимчасовий розпис на відповідний період.
Розписи місцевих бюджетів складають фінансові управління на місцях та затверджуються відповідними керівниками місцевого фінансового органу. Ці документи складаються відповідно до загального 148
і спеціального фондів бюджету, в розрізі головних розпорядників коштів та за повною економічною класифікацією видатків бюджету.
Затверджені розписи передаються Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Рахунковій палаті. Причому у разі внесення змін до розписів, ці органи повинні бути обов’язково поінформованими про таке. Державна казначейська служба України після затвердження розпису доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів.
На основі бюджетного розпису розпочинається виконання бюджетів за доходами. Безпосередньо виконання дохідної частини бюджетів покладено на органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, до яких належать податкові, митні та інші державні органи, котрим відповідно до закону надано зазначене право.
Виконання бюджетів за доходами передбачає здійснення таких функцій органами державної казначейської служби: відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень у національній валюті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Державній казначейській службі України для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень; здійснення розподілу платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перерахування розподілених коштів за належністю; формування розрахункових документів і повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету; формування розрахункових документів і проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби; безспірного списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; перерахування дотації вирівнювання відповідним місцевим бюджетам; ведення бухгалтерського обліку всіх надходжень державного бюджету відповідно до законодавства; контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету тощо. Ці повноваження реалізуються згідно з Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженим наказом Мінфіну України від 29 січня 2013 р. за № 43.
Платники податків сплачують платежі до бюджету через установи банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника перераховує грошові кошти через Систему електронних платежів Нацбанку України на відповідні рахунки. Так, для щоденного акумулювання надходжень як загального, так і спеціального фонду державного бюджету в головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства відкриваються рахунки. Зокрема, щодо спеціального фонду: перший - для акумулювання доходів, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти; другий - для акумулювання доходів, за рахунок яких не здійснюється перерахування дотації вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, у тому числі коштів від повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії. Стосовно акумулювання коштів загального фонду державного бюджету це: по-перше, рахунки в розрізі територій для зарахування коштів, що перераховуються з обласного рівня на центральний; по-друге, рахунки для подальшого акумулювання коштів загального фонду державного бюджету. При цьому кількість рахунків, які відкриваються в Казначействі України та головних управліннях Казначейства для акумулювання коштів загального фонду державного бюджету, залежить від необхідності забезпечення виконання закону про Державний бюджет України.
Таким чином, усі доходи Державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, що забезпечує облік бюджетних коштів та посилює контроль за їх рухом, дає змогу обліковувати фактичну наявність коштів у бюджетах. Наприклад, податки, збори та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий у територіальному органі Державного казначейства.
Виконання бюджетів за видатками передбачає здійснення низки заходів, оскільки воно завжди обмежене фактичною наявністю коштів у бюджеті. Це здійснюється відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, який затверджено наказом Мінфіну України від 24 грудня 2012 р. за № 1407.
Стаття 46 Бюджетного кодексу України передбачає такі стадії виконання державного бюджету за видатками:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;
2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов’язань;
4) одержання товарів, робіт і послуг;
5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань;
6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;
7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).
Бюджетні розписи є підставою для здійснення асигнувань з бюджетів. Бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Воно має бути також обов’язково затверджене та є підставою для затвердження кошторисів.
Кошторис є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період установлюються повноваження щодо одержання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Порядок складання, розгляду, затвердження та вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ ретельно встановлено Кабінетом Міністрів України у постанові від 28 лютого 2002 р. за № 228. Зокрема, встановлено, що Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків бюджету та надання кредитів з бюджету загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.
Дата добавления: 2015-09-30; просмотров: 15 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |