- модель має статичний характер;

- модель має статичний характер;

- не передбачає наявності зворотних зв’язків між етапами інноваційного процесу, його динаміки і складності.

Традиційна лінійна модель інноваційного процесу, що «просувається» наукою — модель пропозиції—«technologyPush»- домінувала у період 50 років до половини 60 років XX сторіччя. Дана модель набула свого пріоритетного значення у період, коли найважливішим було забезпечити виробництво продукції, а проблеми її збуту не мали головного значення. У рамках розробки товарної політики на підприємстві пропоновані номенклатура та асортимент продукції базувався на пропозиціях науково-дослідних підрозділів.

Рис.1. Лінійна модель інноваційного процесу, що «просувається» наукою Фундаментальні дослідження - дослідження, які концентруються на пізнанні загальних залежностей і закономірностей в сфері явищ і процесів. Недоліком цих досліджень є те, що вони є відірваними від практичного використання та є процесом поширення людських знань. Основною метою проведення таких досліджень є встановлення нових механізмів чи засад на базі яких формулюються нові закони та закономірності, які забезпечують науковий поступ суспільства.

Фундаментальні дослідження виступають імпульсом до проведенн* прикладних досліджень - концентруються на пізнанні певних залежностей і закономірностей, які будуть використані для розв’язання конкретних проблем. Щ дослідження дуже часто базуються на результатах фундаментальних досліджень, а їх результатом є поява винаходів, відкриттів та нових теоретичних постулатів.

Своє завершення прикладні дослідження знаходять у Досліди*- кон стру угорських розробках, які полягають на впровадженні результатів досліджень у сфері технічних проб і помилок. Концентруються дані дослідження

Моделі інноваційного процесу

Для дослідження інноваційних процесів широко використовуєтсля метод теоретичного та практичного опосередкованого їх пізнання — моделювання. Моделювання — одна із основних категорія теорії пізняя ня-

Метод моделювання використовується у рамках мегщажгп системного підходу.

Моделювання (англ.scientific modelling, simulation,нім.Modellieren, ModellierungfSimulationfрос,модеяироваїше)— це метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об’єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю).

Використання методу моделювання при вивченні інноваційних процесів передбачає створення схожого об'єктом пізнання допоміжного об’скту-замінника (моделі) подальше його дослідження та перенесення здобутих результатів на реальний предмет вивичення.

Модель - це засіб, форма наукового пізнання.

Під моделлю інноваційного процесу будемо розуміти ммсдено уявлений об’єкт, що відображає у певному сенсі об’єкт дослідження.

Базуючись на ідеї моделювання спробуємо виділити методи інноваційного процесу. Сьогодні вчені виділяють багато моделей інноваційного процесу, які можна згрупувати у наступні:

1. Традиційні лінійні моделі інноваційного процесу:

- традиційна лінійна модель інноваційного процесу, що «просувається» наукою - мояель нроввзнво - «iedmologyPush»;

- традиційна лінійна модель інноваційного процесу, ще «протягається» ринком - модель вкишту - «marketPush».

2. Динамічні інтеракційні моделі інноваційного процесу ~ моделі ііоаьт- пропозиція.

3. Інтегровані моделі інноваційного процесу.

4. Симультанічні моделі інноваційного процесу.

Характерні риси традиційних лінійних моделей івководім ного процесу:

І

лінійних моделях інноваційного процесу, а саме лінійна модель інноваційного процесу, що «протягується» ринком.

Традиційна лінійна модель інноваційного процесу, що «протягується» ранком — модель попиту — «marketPush»— П половина 60-их років початок 70 років.

Рис.2. Лінійна модель інноваційного процесу, що «протягується» ринком.

Насичення ринку товарами і послугами із початком II половини 60-их років спричинило появу такого явища як конкуренція. Успіх у конкурентній боротьбі визначався можливостями підприємства кращого задоволення ринкових потреб, що і зумовило необхідність врахування попитових чинників при розробці та реалізації інноваційних процесів. Забезпечення успішності вимагає від підприємств здійснювати дослідження поточних потреб ринку та виробляти інноваційну продукцію, яка б найкраще відповідала вимогам споживачів.

Переваги моделі:

- високий рівень реагування на зміни, що відбуваються у нестабільному ринковому середовищі;

- скорочення термінів розробки та впровадження інновації;

- максимальна зорієнтованість на потреби споживачів;

- соціальність;

- підвищення рівня конкурентоспроможності продукції;

- напрацювання дохідних інновацій.

Недоліки:

- виробництво комерційно вигідної інноваційної продукції;

- обмеженість НДіДКР, зокрема у сферах проведення фундаментальних та прикладних досліджень;

на пристосуванні результатів до практичного використання. Результатом тих праць є «прпишияня технічна документація, конструкторська документація, прототипи і проведені пробні використання.

Виробництво - це етап першого практичного використання результатів Дослідно-конструкторських розробок в економіці. Це перший етаи налагодження масового, серійного чи одиничного виробництва ішкжапішюго продукту.

Реалізація та дифузія - етап, пов'язаний із продажем та поширенням інноваційного продукту.

Переваги моделі:

- простота;

- конкретність;

- наочність;

- керованість;

- соціальність;

- напрацювання фундаментальних інновацій.

Недоліки;

- вимагає централізованого управління;

- відірваність від потреб споживачів;

- невизначена комерційна здатність;

- обмежена рентабельність продукції.

Підприємства, які використовують дану модєзь інноваційного процесу виявляє свою першочергову зацікавленість у проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які виступають джерелом інновацій- Проп зміни, які відбулися у економічному розвитку країн забезпечили насичення риню товарами та послугами, які не завжди юдитідаая попиту та спричиниш акцентування уваги на розвитку іюхаявосісб кращого задоволення потрем споживачів. У свою чергу дані зміни вимагаян їх врахування і розробки нови моделей інноваційного процесу, які б знижувати рівень вевкзначеяості та ризик інновацій, базуючись на дослідженнях ринку. У результаті появився новий тип

Базуючись на інтеракційних взаємозв’язках у системі наука-техніка- виробництво вчені опрацювали двоїстий тип інтеракційних моделей Інноваційного процесу — {Couplingmodel),'який все ще має ліншний характер, проте враховує наявність зворотних взаємозв’язків (рис.4).

Рис.З. Двоїстий тип інтеракційної моделі інноваційного процесу.

Двоїстий тип інтеракційної моделі інноваційного процесу виник на базі поєднання традиційних моделей інноваційного процесу, тому їх ще називають об’єднуючими моделями інноваційного процесу.

Переваги моделі:

- забезпечення інформаційної взаємодії у системі «наука-техніка- виробництво» у межах інноваційного процесу;

- ефективне використання технологічних можливостей для продукування інновацій;

- виробництво інноваційної продукції зорієнтоване на потреби споживачів;

- підвищення рівня конкурентоспроможності продукції.

Недоліки:

- виробництво комерційно вигідної інноваційної продукції;

- наявність лінійних зв’язків, які є не притаманні інноваційним процесам.

- наукові дослідження направлені на розширення можливостей кращого задоволення потреб споживачів;

- зниження рівня конкурентоспроможності науки;

- обмеженість напрацювання фундаментальних і радикальних інновацій.

Представлені етапи у лінійних моделях мають умовний характер, які не

чяігаглц вдається виокремити у практичній діяльності. Крім того, і самі лінійні мпдапі також є досить умовними, поскільки інноваційний процес не є лінійним. У зв’язку із появою у наукових колах тверджень про те, що лінійні моделі інноваційного процесу не дають можливостей відобразити у повній мірі джерела істтияпій_д врахувати зворотні зв’язки між етапами інноваційного процесу та взаємозв'язану системі наука-техніка-виробнищво розвитку набули динамічні інтеракційні моделі інноваційного процесу.

Динамічні інтеракційні моделі ішіовацшюго вроцесу - модель попит­ії репозиція - II половина 70-их років початок 80 років. У динамічних інтеракційних моделях інноваційного процесу акцентується увага на безпосередніх інтеракційних зв’язках, які виникають між створеними наукою і технікою можливостями випуску інноваційної продукції та ринковими погребами і очікуваннями споживачів. В основі динамічних інтеракційних моделей інноваційного процесу на базі використання в інтеракційного підходу відображений характер взаємодії складових елементів системи наука-техніка- виробництво. Інтереакційні взаємозв’язки у системі наука-техніка-виробництво можна представити наступним чином (рис.З):

Рис.З. Модель інтеракційних взаємозв’язків у системі наука-техніка виробннцтво-споживання.

Найважливішим є П рівень моделі, адже він дає можливості розвивати інноваційну політику, базуючись на нагромаджених знаннях, сформованих під впливом взаємозв’язків у системі наука-техніка-виробництво-споживання. Крім цього, наявність даного рівня створює потенційні можливості для зниження вартості інновацій, оскільки підприємство може розробляти і впроваджувати інновації минаючи певні етапи, наприклад етап проведення дорогих фундаментальних та прикладних досліджень, що на рис. 4 відображають взаємозв’язки 1, джерелом інновацій виступають наявні на підприємстві знання. Лише після неможливості розв’язати існуючі проблемні питання, пов’язані з випуском інноваційної продукції власними силами підприємство буде готове фінансувати нові фундаментальні дослідження проведені зовнішньо - вектор 2; після успішних наукових досліджень наукові заклади передають підприємству напрацьовані проекти вирішення даної проблеми - вектор 3; джерело інновацій - фундаментальні дослідження.

II рівень моделі інноваційного процесу Клайна-Розенберга містить два ланцюги та відображає наукові дослідження та характеризує взаємозв’язки, які виникають між І та III рівнями. Зокрема, четвертий ланцюг відображає взаємозв’язки, які виникають між науковими дослідженнями, які проводяться у результаті співпраці із університетами або науково-дослідними інститутами т» центральним ланцюгом інноваційного процесу — вектор 27, джерелом інновацій — є фундаментальні дослідження. Розвиток таких взаємозв’язків створює потенційні можливості для випуску наукоємної продукції.

На початку 80-их років XX сторіччя активні маркетингові дослідження причш-пи до помітного зростання ролі ¡танку (попиту) у інноваційному процесі. Дані тенденції знайшли своє відображення у запропонованій вченими С.И. К Клайном та Н. Розенбергом у межах інтеракційного підходу «ланцюгової» моделі інноваційного процесу, яку представлено на рис.5. «Ланцюгова» модель інноваційного процесу Клайна-Розенберга ґрунтується на виділенні етапів інноваційного процесу та конкретизації джерел інновацій. Таким чином, модель представлена у трьох рівнях, зокрема І рівень моделі - представляє етапи інноваційного процесу та джерела інновацій, які виникають на їх основі; джерела інновацій, які існують поза межами інноваційного процесу це II рівень моделі — нагромаджені знання; III рівень моделі - дослідження.

У «ланцюговій» моделі інноваційного процесу Клайна-Розенберга визначено п’ять його етапів - потенційний ринок, винахід та,або створення аналітичного проекту, проектування та випробування, робоче проектування і виробництво, дистрибуція і реалізація. На першому етапі визначають поточні ринкові потреби. На основі генерування ідей їх кращого задоволення на підприємстві напрацювується аналітичний проект (винахід) для створення інноваційної продукції (продукту, процесу). На третьому етапі підприємство розробляє проектну документацію та на основі розроблених дослідних зразків проводить експериментальні дослідження - випробування. Четвертий етап відображає визначення кінцевого інноваційного проекту та налагодження виробництва інноваційної продукції. Кінцевою є п’ятий етап, що відображає виведенні інноваційної продукції на ринок, її дистрибуцію, реалізацію та маркетинг. Мія усіма етапами інноваційного процесу існують тісні прямі зв’язки, які відображай нарис. 4 вектором С- центральний ланцюг інноваційного процесу. У той же час; ь|ежах етапів інноваційного процесу виділено ще чотири допоміжних ланцюг* зокрема другий ланцюг інноваційного процесу має дві вітки, перша позначена І відображає взаємозв'язки між споживачами та виробниками інноваційної продукті та представляє джерело інновацій - споживачі; друга - / та виділяє джерсі інновацій - навчання на власному досвіді-

- виявлення нових джерел інновацій;

- врахування взаємозв’язків, які виникають у системі «наука-техніка- виробництво-споживання»;

- врахування інтеракційних взаємозв’язків між етапами інноваційного процесу;

- відображення динамічності інноваційного процесу;

- відображення ендогенічності інноваційного процесу.

Недоліки моделі:

- складність;

- ігнорування інституційного оточення якому функціонує підприємство;

- лінійне відображення інноваційного процесу.

«Ланцюгова» модель інноваційного процесу Клайна-Розенберга підтверджує, що успішність інновацій ґрунтується на взаємовпливах та зворотних зв’язках між етапами маркетингу та аналітичного проектування. Наукові дослідження виступають джерелом інновацій, але і інновації визначають наукові дослідження. Аналізуючи «ланцюгову» модель інноваційного процесу Клайна-Розенберга можемо прийти до висновків, що можливості забезпечення стратегічної конкурентоспроможності підприємств знаходяться у налагодженні постійного процесу навчання, тобто формуванні суб’єкта господарювання майбутнього - підприємства знань. «Ланцюгова» модель інноваційного процесу відображає складність інноваційного процесу та невизначеність його результатів.

Кібернетична модель інноваційного процесу Б. Санто представляє інноваційний процес як комплексну систему, підсистеми якої перебувають у постійній взаємодії між собою (рис.5). Кібернетична модель інноваційного процесу Б. Санто представлена у вигляді замкнутого «інноваційного кола», що відображає неперервність цього процесу, а інформаційні зворотні зв’язки суттєво впливають на ефективність інноваційних процесів.

П’ятий ланцюг у моделі інноваційного процесу Клайна-Розенберга характеризує вплив інновацій на науковий поступ, зокрема це вектор /, що дає підстави стверджувати, що інновації самі виступають джерелом наукових досліджень.

Опираючись на «лацюгову модель інноваційного процесу Клайна-Розенберга шшемо виділити наступні джерела інновацій:

- наукові дослідження;

- потреби ринку;

- нагромаджені підприємством знання;

- зовнішні знання;

- знання, отримані у процесі самонавчання;

- знання контрагентів підприємства.

Переваги моделі:

З

річними підрозділами підприємства у результаті здійснення інноваційної діяльності, зокрема найбільшою мірою це стосується зв’язків, які виникають між нідпі пакт, зайнятимирозробкою інновацій та виробничими підрозділами. У даних мпдяїчге наголошується на рівних важливостях ринкових чи наукових джерел інновацій, що відображає інтегрована модель інноваційного процесу О.О. Дишгіна (рис. б).

Рис. 6. Інтегрована модель інноваційного процесу 0.0. Динкіна.

Крім того, моделі інноваційного процесу четвертого покоління відображають усі види вертикальних та горизонтальних взаємозв'язків між учасниками інноваційного процесу, зокрема

№

Результат

дослідження

Розробка	Дослідження виробництва
/ А \ ^	N ^ [/ ■ "
Збут

Внрсбшаггво

Рис. 5. Кібернетична модель інноваційного процееу Б Сакто.

Дана модель вирішила головний недолік своїх жмкрвяриюв - лінійне відображення інноваційного процесу шляхом представлення інноваційного процесу у вигляді «інноваційного кола». Враховані зворотні зв’язки у інноваційному процесі створюють можливості дш швидкого удосконалення інновацій відповідно до вимог споживачів, вшірашіенші виявлених браісів (дефектів).

Переваги моделі:

- відображає неперервність інноваційного процесу («інноваційне коло»):

- врахування інтерактивних зв’язків, які виникають у інноваційному процесі;

- зворотні зв’язки у інноваційному процесі створюють

Недоліки моделі:

- складність;

Інтегровані моделі інноваційного процесу - «опкхкЬ - домінували у період другої половини 80 років та існували до другої половини 90 років XX сторіччя.

У сучасних моделях інноваційний процес розглядають як інтегрований процес діяльності підприємства у різних сферах його функціонування. Інтегровані моделі інноваційного процесу відображають інтеграційні взаємозв’язки між

Модель інноваційного процесу п’ятої генерації Р.Росвела - «systemintegrationandnetworkingmodel - SIN»є удосконаленою формою моделі четвертого покоління. За Р. Росвелом інноваційний процес - це рівномірний, інтегрований процес, який передбачає діяльність багатьох осіб та підтримується через мережі інтернет-технологій.

Переваги:

- використання експертних систем;

- використання імітаційного моделювання;

- використання у виробництві гнучких інтегрованих систем;

- використання інформаційних та комунікаційних технологій (ІСТ);

- використання електронних мереж та засобів зв’язків;

- наявність міжфункціональних зв’язків;

- обмін інформацією;

- мультиінституційний характер;

- висока еластичність;

- наявність мережевих зв’язків.

Недоліки:

- складність;

- високий рівень витрат;

- вимагає еластичних структур управління.

У процесі розвитку економіки важливий вплив на інноваційну діяльність підприємств крім даних, інформації, напрацювання способів її зберігання, поширення відіграють знання. При цьому інноваційний процес залишається мережевим інтегрованим процесом, що базується на формуванні, поширенні і використанні різних типів знань (явних і неявних).

Модель інноваційного процесу п’ятої генерації Р. Росвела базується на сформованій сучасній базі даних підприємства представлених у вигляді «банку знань», розвинутих зовнішніх способів зв’язку за допомогою сучасних електронних засобів (IT).

Маркетинг

Дослідження і розробки

Розробка товару

Інжиніринг виробництва

Виробництво комплектуючих (оосіашюншш)

Виробництво

зустрічі шжфункщоналшях команд

маркетинг

запуск

Рис.7. Інтегрована модель інноваційного процесу четвертого покоління.

На межі 80-90 років XX сторіччя відбувся швидкий розвиток інформатики, методів управління підприємством, динамічне зростання нових форм співпраці підприємств. Поступ у розвитку суспільства, що відбувся завдяки «інформаційній революції», спричинив становлення «економіки знань». В даних умовах зміни ггися\ наукові підходи до трактування інноваційних процесів з погляду постійного удосконалення, яке обумовлюється процесами постійного навчання і процесами управління знаннями. У зв’язку з цими змінами при визначенні сучасних модаияй інноваційних процесів п’ятої генерації, які базуються на врахуванні процесів управління інформацією та знаннями в рамках теорії системного підходу. Серед моделей інноваційних процесів п’ятої генерації видікодю'.

- модель інноваційного процесу п’ятої генерації Р. Росвела;

- модель системного підходу до інноваційного процесу;

- спіральна модель інноваційного процесу;

Модель інноваційного процесу «Лійка» С.Уілрайта та К.Кларка відображає процес відбору та перетворення інноваційних ідей у кінцевий інноваційний продукт на основі визначення перспективних ідей на етапі розробки та випробування ідей та на етапі розробки інноваційної продукції. Використання даної моделі доцільне на великих та потужних підприємствах, здатних сформувати банк знань та забезпечити можливості доступу до бази знань, інформації і даних якомога більшій кількості працівників, споживачів тощо. Такі до забезпечать підприємству появу великої кількості інноваційних ідей на вході до' системи. Якісний процесу відору інноваційних ідей повинен ґрунтуватися на врахуванні технологічних, фінансових можливостей підприємства та його стратегічних цілей.

Рис. 11. Модель інноваційного процесу «Ворота» РІСупера.

Модель інноваційного процесу «Ворота» Р.Купера ґрунтується на поділі інноваційного процесу на етапи. Входи до кожного з етапів закриті воротами, які представлені у вигляді ромбів. Завдання «Воріт» - забезпечити контроль якості інноваційних рішень (ідей на початкових етапах та інноваційних продуктів на кінцевих етапах) на основі врахування пріоритетності для розвитку підприємства.

У своїй основі «Ворота» представлені інтегрованими групами, сформованими із делегованих менеджерів (яких називають воротарями), які на зборах приймають рішення про виділення ресурсів для проектної групи.

Ефективність інноваційного процесу визначається термінами розробки та «прпмургеяиа інновацій. У зв’язку з цим, важливим є здійснення відбору іцн/лпатгійних проектів ще на етапі формулювання інноваційшк ідей. Процес відбору інноваційних ідей називають скрінінгом. Процес відбору перспективних іццпдячійннх продуктів на етапі формулювання ідей представлено моделлю інноваційного процесу «Лійка» С.Уілрайта та КЛСларха (рис.9).

Розробка і випробування ідей Розробка продукції

Відбір 1 Відбір 2 Відбір З

Рис. 9. Модель інноваційного процесу «Лійка» С.Уілрайта та К.Кларка

А"'

продукту, підвищення конкурентоспроможності підприємства чи запровадження змін у способах його функціонування..

2. Інновація - процес, який розпочинається із зародження ідеї і закінчується впровадженням інноваційного продукту на ринок.

3. Процес самонавчання - є результатом інноваційного поступу, який включає набуття досвіду на основі самовдосконалення. Після завершення цього процесу набуваються нові знання, які розпочинають новий цикл. Таким чином, його можна представити у вигляді спіралі, яка поширюється у зовнішньому оточуючому середовищі. Середовище у якому формується цикл може стимулювати чи стримувати створення нових знань, інноваційний процес і самонавчання.

Саме ці три види процесів формують свого роду цикл, який відбувається у певному середовищі.

Руодями до «Воріт» слугує результат, отриманий на попередньому етапі; виходами—прийняте рішення, план діб, дата наступних зборів.

Критерії відбору для прийняття рішення про продовження інноваційного проекту, розміри фінансування чи його завершення (припинення).

Недоліком даної моделі є неможливість повергнення інноваційних проектів на більш рані етапи інноваційного процесу.

Сучасні моделі шостого покоління відображають взаємозв'язки між інноваційним процесом та розвитком знань, що представлені спіральними моделями інноваційного процесу - ипкміеі іпптаНоп їрігаї ргосехх» (рис. 12)

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

Рис. 12. Спіральна модель інноваційного процесу.

Спіральна модель інноваційного процесу включає три кипи процесів:

1. Створення знань - процес перетворення даних, інформації і певних знань у нову ідею, яка може бути використання для створення нового

Дата добавления: 2015-09-30