англійської мови термінів можна прийти до висновку, що коротким визна-
ченням узагальненого поняття «конструкт» може бути: елементарна оди-
ниця творення в інтелектуальній діяльності людини, яка фактично
повністю накладається на визначення, запропоноване далі.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
Поняття конструкт (від лат. constryctio – побудова, створення, фор-
мування) – має глибокі історичні й понятійні корені які формувались про-
тягом багатовікового шляху розвитку науки. В різних галузях знання це
поняття має аналогічні але притаманні кожному напрямку науки напрями
розвитку. Зокрема в техніці поняття конструкції (конструкту) має аналогію
у вигляді деталі – конструктивного елементарного елементу, що не може
бути поділеною на частини без руйнування, знищення. Це визначення як
найкраще позначає й зовнішні й внутрішні ознаки поняття «конструкт».
Аналогії можна знайти й у математиці де конструктивна теорія
функцій, яка ставить за мету створення більш простої, елементарної і
зручної основи для якісного вивчення і обчислення як емпіричних так і
інших функцій, що розв’язують задачі через математичний аналіз. У
математиці конструктивна теорія функцій розв’язує інтерполяцію за спо-
собом найменших квадратів і проблемі моментів. Тобто, навіть у наведеній
аналогії, математичному обґрунтуванні поняття «конструкт» можна поба-
чити елементарність, фундаментальність, основність конструктивістського
підходу у формуванні цілісної системи.
За аналогією можна звернутись і до кібернетичної науки. Зокрема
Дж. фон Нейман розкриваючи структуру самовідтворювального автомата,
визначив як основну, так звану клітинну модель, яка являє собою
двовимірну мережу і розглядається як деяке абстрактне середовище, у
якому простір і час дискретні, а рух елементів може бути замінений пере-
дачею сигналу. На погляд Дж. фон Неймана для самовідтворення
необхідно скористатись так званим універсальним конструктором. Ця
пропозиція з її математичним обґрунтуванням, та побудова теорії
самовідтворення запропонована американським математиком
Дж. Майхілом разюче нагадують механізм і процес самовідтворення
одноклітинних організмів [8, с. 24‒26], та підтверджує природню
необхідність побудови змісту освітньої системи на елементному,
«клітинному», конструктному принципі. Така аналогія ще раз підтверджує
можливості складних нелінійних, саморганізованих і самовідтворювальних
систем, які отримали у подальшому пояснення через синергетичну
міждисциплінарну теорію І. Пригожина з її фрактальною сутністю визна-
ченою Б. Мандельбро, формувати зміст освітніх систем подібним чином.
Тобто універсальний конструктор у кібернетиці, який є базовим поняттям
для самовідтворювального автомату, за Дж. фон Нейманом, і є спрощеним
відображенням синергетичної системи, та на нашу думку є сутнісним ана-
логом запропонованого нами поняття «конструкт» для сфери освітньої
діяльності і педагогічної науки.
Проводячи далі аналогії, можна знайти і в логіці, як науці,
елементарність поняття конструктив (конструкт) (елементарна одиниця). У
логіці конструктивна (генетична) система включає висловлювання, у яких
досліджується їх генезис [11, с. 296], а в простій конструктивній дилемі
умовне посилання має дві основи, із яких виходить один і той же наслідок
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
[7, с. 161].
Як елементарна одиниця конструктив визначає й формує спосіб дії
через організаційно-операційні, вибудовані у певній технологічній,
структурованій формі діяльності, що може мати розгалужену послідовну,
паралельну або змішану процедуру.
У педагогіці поняття конструкт певним чином розкрив
Є.В. Рапацевич у енциклопедичному виданні [12, с. 242]. Запропоноване
ним поняття розглядає психологічний, ментальний аспект цього
категорійного терміну. За Є.В. Рапацевичем «конструкт» це суб’єктивна
оцінювальна шкала, що запропонована у вигляді ознаки і її антоніма, на
основі якої людина аналізує і утворює категорійний (дихотомійний) апарат
об’єкта, події, інших людей (наприклад, «біле – чорне», «можливо викона-
ти – не можливо виконати» тощо).
Ця антонімна (дихотомічна) структура є фактично патерном у
фрактальній побудові структури і змісту знананєво-спосібного підходу.
У залежності від того, скільки таких конструктів є в індивідуальному
ментальному полі особистого досвіду і якими зв’язками вони пов’язані між
собою, людина вбачає для себе або багатовимірну модель дійсності або
спрощену, примітивну, площинну тобто двохкоординатну: плин часу й
позитивність або негативність подій у зовнішньому оточенні тільки особи-
сто для нього. Відповідно, реалізується й пізнавальна сфера особистості
або через когнітивно складний або когнітивно простий процес освоєння
життєвого простору.
Оцінити індивідуальні показники конструктів особистості можна че-
рез, певним чином адаптовані, критерії і шкалу оцінок якісних показників
особистості.
Найбільш характерним прикладом конструкту є змістова лінія, яка
вбирає в себе зміст, способи дії, способи діяльності, що реалізуються у
вигляді компетенцій і компетентності у сфері техніко-технологічної
діяльності (тих їх частин, що розглядається як результат, як оціночні ха-
рактеристики надбаних знань, вмінь і навичок). Як наслідок – формування
елемента загальної культури особистості – техніко-технологічної культури.
Змістові лінії освітньої галузі «Технологія» повинні сформувати
набір конструктів, з яких будь яка людина в певних життєвих чи виробни-
чих умовах може сформувати способи дії або способи діяльності,
структуровані в певній технологічній послідовності. Ці універсальні кон-
структи дозволять, як у мозаїці, вибудувати для кожної конкретної ситуації
лінію поведінки людини, що збігається або з унормованою технологією
(послідовністю) діяльності або, якщо немає унормованої технології, виби-
рати набір конструктів, адекватних поставленій меті. Чим більший досвід,
тобто набір конструктів, і не тільки тих, що отримані особистістю за раху-
нок навчання у загальноосвітньому навчальному закладі й в процесі
професійного навчання, тим більш простим буде процес вибору способу дії
або діяльності і якіснішим результат.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Англо-русский словарь: Сост. проф. В.К. Мюллер. – М.: ОГИЗ, 1943.
– 776 с.
2. Англо-русский словарь: Сост. В.К. Мюллер / Изд. 15-е, стетреотип-
ное. – М.: «Сов. Энциклопедия», 1970. – 912 с.
3. Англо-український словник: Укл. М.Л. Підвезько, М.І. Балла. – Ед-
монтон – Канада: Канадський інститут українських студій, Аль-
бертський університет, 1988. – 664 с.
4. Варій М.Й., Ортинський В.Л. Основи психології і педагогіки: Нав-
чальний посібник. – К.: «Центр учбової літератури». 2007. – 376 с.
5. Голіяд І.С. Активізація навчальної діяльності студентів на заняттях з
креслення засобами графічних завдань / Ірина Семенівна Голіяд: ав-
тореф. дис. … кандидата пед. наук: 13.00.02 / Нац. пед. університет
імені М.П. Драгоманова. – К., 2005. – 20 с.
6. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред.
В.Г. Кремінь. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1038 с.
7. Кирилов В.И. Логика: Учебник / В.И. Кирилов, А.А. Старченко. – М.:
Высш. школа, 1982. – 262 с.
8. Кратко М.И. Автомат самовоспроизводящийся // Энциклопедия ки-
бернетики. В 2-х томах; М.И. Кратко. – К.: Главная редакция Укра-
инской Советской Энциклопедии, 1974. – Т. 1 (Абс – Мир). – 608 с.
9. Основы дидактики: Под ред. д. пед. н., проф. Б.П. Есипова. – М.:
Просвещение, 1967. – 472 с.
10. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології. – К.:
1998.
11. Руденко К.П. Логіка: Курс лекцій / К.П. Руденко. – К.: Видавниче
об’єднання «Вищ. школа». Головне видав., 1976. – 304 с.
12. Педагогика: Большая современная энциклопедия / Сост.
Е.С. Рапацевич. – Мн.: Соврем. слово, 2005. – 720 с.
13. Сидоренко В.К., Юрженко В.В. Основи сучасного виробництва:
Підручник для 10-го кл. / В.К. Сидоренко, В.В. Юрженко. – К.: Наш
час, 2006. – 200 с.
14. Сірополко С. Історія освіти в Україні / Степан Сірополко. – К.: Наук.
думка, 2001. – 912 с.
15. Словник іншомовних слів: За ред. член-кор. АН УРСР
О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1974. –
776 с.
16. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студенті вищих
педагогічних закладів освіти. – 3-тє вид., перероб. і допов. /
М.М. Фіцула. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 232 с.
17. The CONCISE OXFORD DICTIONARY OF CURENT EGLISH: Edited
by H.W. Fowler and F.G. Fowler. – Oxford: At the CLARENDON
PRESS, 1956. – 1536 p.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
УДК 371.134
Сергій Ящук
доцент кафедри
техніко-технологічних дисциплін
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
СИСТЕМНИЙ ХАРАКТЕР ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДЕРЕВООБРОБНОЇ ГАЛУЗІ У СФЕРІ
МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА
В статті розкривається невідповідність системного змісту в про-
фесійній підготовці інженера-педагога за напрямом: Технологія обробки
дерева та меблевого виробництва
Ключові слова: професійна підготовка, системний характер, тех-
нологія обробки дерева, інженер-педагог
В статье раскрывается несоответствие системного содержания в
профессиональной подготовке инженера-педагога за направлением: Тех-
нология обработки дерева и мебельного производства
Ключевые слова: профессиональная подготовка, системный харак-
тер, технология обработки дерева, инженер-педагог
In the article, falling short of system maintenance opens up in professional
preparation of engineer-teacher after direction: Technology of treatment
of tree and furniture production
Key words: professional preparation, system maintenance, technology of
treatment of tree, engineer-teacher
Розвиток сучасного виробництва залежить від кваліфікованих кадрів,
професійних, мобільних, знаючих основи наук, з творчим ставленням до
праці та пошуку раціональних шляхів підвищення його ефективності. І то-
му фахівці повинні знати: принципи дії найбільш розповсюдженого облад-
нання технологічних процесів; науково-технічні основи здійснення техно-
логічних процесів; властивості і основні характеристики промислових ма-
теріалів; вміти: розробляти типові технологічні процеси виготовлення ви-
робів; раціонально експлуатувати та обслуговувати основне технологічне
обладнання; застосовувати необхідні інструменти і прилади.
У зв’язку з розвитком науково-технічного і технологічного прогресу
фахова підготовка повинна бути удосконалена сучасними технологічними
знаннями, уміннями володіти технологічними процесами та методами ви-
робництва. Навчання фахівця з напряму підготовки 6.010104 «Професійна
освіта. Технологія обробки дерева та меблевого виробництва» може здійс-
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
нюватися на базі професійно-технічного училища, вищого навчального за-
кладу І‒ІV рівня акредитації. Сучасний фахівець деревообробної галузі по-
винен мати здатність проникати у сутність технологічних процесів, вміти
обирати оптимальний режим їх ведення, раціоналізувати технологічні про-
цеси, регулювати обладнання та отримувати продукцію найвищого ґатунку.
Згідно з концепцією Державного стандарту професійної освіти Укра-
їни основним напрямком у вирішенні завдань професійно-технічного на-
вчання є формування якісно нового типу педагога з професійної підготов-
ки, який органічно поєднує функції викладача, майстра виробничого на-
вчання, техніка-технолого, інженера певної галузі, що сприяє подоланню
розриву у формах і методах між теоретичним та практичним навчанням.
Такий педагог повинен мати достатню інженерну підготовку, володіти
знаннями з педагогіки, психології, а також має володіти високим рівнем
робітничої кваліфікації з відповідного напрямку [4]. Безумовно, кожен ви-
хованець професійної освіти, зокрема інженер-педагог з напряму
підготовки «Технологія обробки дерева та меблевого виробництва», має
досконало знати навчальні дисципліни психолого-педагогічного та
професійного характеру, а їх підготовка повинна носити системний харак-
тер.
Системний підхід при підготовці інженерів-педагогів деревооброб-
ного профілю вирішує основні завдання: створює умови удосконалення
структури підготовки інженерів-педагогів, наближає її до реальних потреб
повної професійної освіти, забезпечує вчасне планування необхідності в
кадрах, що потрібні для професійно-технічних училищ та підприємств
даної галузі.
Такий науковий напрям дослідження, як «системний підхід»,
відкриває можливість пояснити взаємовідношення між частиною й цілим,
об’єднати у загальну систему понять різноманітність вже відомих та нещо-
давно отриманих наукових фактів, встановити загальні закономірності для
різних за суттю класів явищ.
Проблеми освіти належать до числа питань, розробка яких наполег-
ливо потребує застосування системного підходу.
Незважаючи на загальне визнання, яке одержав системний підхід у
різних галузях знань, він поки що не має чітко сформульованих принципів
та власного місця. Це виявляється перш за все в багатозначності визначен-
ня поняття «система», різноманітності системних об’єктів. Дослідники
вказують на можливість виділення інваріантної ознаки в існуючих визна-
ченнях терміну «система». Таким інваріантним змістом в цьому понятті є
ідея взаємодії множинних частин, елементів та інтеграція їх у ціле.
Більшість авторів у якості провідних ознак, за допомогою яких системи
можуть бути описані як цілісні утворення, вважають наявність
інтеграційних якостей (системність), тобто таких якостей, якими не
володіє жоден з окремо взятих елементів, що утворюють систему.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
Системний підхід ефективно вирішує питання підвищення рівня
навчання студентів, впровадження нових навчальних планів, програм,
новітніх технологій навчання, розширення лабораторної бази на основі
сучасної науки і техніки.
Однією з основних задач оптимізації професійної підготовки
студентів є встановлення зв’язків між формами, методами та етапами
професійної підготовки, зокрема змісту навчальних дисциплін, що сприя-
ють підвищенню знань, умінь та навичок відповідно до вимог, які поста-
ють перед фахівцями деревообробного профілю.
Як відомо, основним документом, що висуває вимоги до майбутньо-
го спеціаліста, є освітньо-професійна програма, яка визначає його
професійне призначення та функції, а також ту сферу діяльності, в якій він
повинен себе показати як сформований фахівець.
Освітньо-професійна програма (ОПП) є державним нормативним до-
кументом, в якому визначається нормативний зміст навчання, встановлю-
ються вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої та професійної
підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної
спеціальності.
Цей стандарт є складовою галузевої компоненти державних
стандартів вищої освіти і використовується при:
· розробці та корегуванні відповідних навчальних планів і програм
навчальних дисциплін;
· розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної
підготовки фахівця;
· визначенні змісту навчання як бази для опановування новими
спеціальностями, кваліфікаціями;
· визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та
підвищення кваліфікації [1].
Згідно освітньо-професійної програми додатку В, в якому визнача-
ються навчальні дисципліни по циклах та їх зміст, на вивчення дисципліни
«Матеріалознавство виробів з деревини» передбачено розгляд та вивчення
наступних питань: будова деревини. Ознаки та класифікація деревних по-
рід. Фізико-механічні властивості деревини. Характеристика основних по-
рід деревини. Класифікація вад і дефектів деревини. Класифікація лісома-
теріалів. Круглі лісоматеріали. Пиломатеріали. Заготовки хвойних та лис-
тяних порід. Деталі дерев’яні фрезовані для будівництва. Вироби дерев’яні
для паркетних покриттів. Шпон і пластик. Фанера і фанерні плити. Де-
рев’яні клеєні конструкції. Деревостружкові і деревоволокнисті плити.
Стійкість і продовження служби деревини. клеї, матеріали для оздоблення
столярно-меблевих виробів, полімерні і покрівельні матеріали.
Проаналізувавши ряд підручників та посібників, що призначені для
учнів, студентів, майстрів виробничого навчання, викладачів професійно-
технічних навчальних закладів, спеціалістів, котрі працюють в галузі дере-
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
вообробки, а саме: «Столярна справа», «Матеріалознавство для столярів і
теслярів» та інші, змістом передбачено розгляд тих же питань, що висвіт-
лені в освітньо-професійній програмі (рис. 1).
Виникає запитання: «Чи достатньо знань і вмінь у фахівців по за-
вершенню навчальної дисципліни? Чи готові вони до вивчення наступних
дисциплін фахового спрямування, наприклад: «Технологічне обладнання
галузі»?».
Згідно тієї ж освітньо-професійної програми додатку В для оволо-
діння дисципліною «Технологічне обладнання галузі» вивчаються наступ-
ні питання: Система індексації та класифікації деревообробного обладнан-
ня. Призначення, будова і принцип дії деревообробних верстатів. Способи
підготовки до роботи технологічного обладнання. Ріжучий інструмент, йо-
го будова, заточування, встановлювання. Перевірка на точність налаго-
дження обладнання. Техніка безпеки при роботі на технологічному облад-
нанні. Зовнішні ознаки дефектів обробки та способи їх попередження і ви-
правлення тощо.
Рис. 1. Структура та зміст підручників з матеріалознавства
На нашу думку, наприклад, до вивчення питання «Ріжучий
інструмент, його будова, заточування, встановлювання» студенти не бу-
дуть підготовлені, тому що не мають знань про будову, структуру та зміни,
які можуть відбуватися під дією зовнішніх факторів у різних видах
Підрозділи
Розділ 1.
Основи деревознавства
Будова деревини
Деревні породи
Властивості деревини
Вади деревини
Розділ 2.
Матеріали і
напівфабрикати
Круглі і пиляні лісоматеріали
Фанера
Плити й меблеві щити
Сушіння та зберігання деревини
Розділ 3.
Супутні матеріали
Полімери і пластичні маси
Клеї
Опоряджувальні матеріали
Меблева фурнітура
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
конструкційних матеріалів, зокрема у сталях; теоретичні основи отримання
сплавів і способи покращення їх властивостей; класифікацію і маркування
найбільш вживаних конструкційних матеріалів для виготовлення
різального інструменту та інше.
Таким чином, простежується певна невідповідність у підготовці
інженера-педагога в галузі деревообробки: зміст навчальної дисципліни не
передбачає вивчення основ металознавства, що є необхідною умовою у
формуванні професійної компетенції майбутнього фахівця з напрямку
технології обробки дерева та меблевого виробництва.
З кваліфікаційної характеристики інженера [2; 3] можна визначити,
що він виконує такі функції:
– розробляє технологічні процеси та режими виробництва на про-
дукцію, що випускається, застосовуючи засоби автоматизації та проекту-
вання, встановлює порядок виконання робіт і поопераційний маршрут
проходження продукції, складає план розміщення обладнання, технічного
оснащення і організації робочих місць, розраховує виробничі потужності і
завантаження обладнання;
– відпрацьовує вироби на технологічність, розраховує нормативи
матеріальних витрат (технічні норми розрахунку матеріалів, заготовок, ін-
струментів), енергетичні витрати, економічну ефективність технологічних
процесів;
– розробляє технологічні нормативи, інструкції, схеми, маршрутні
карти, здійснює контроль за дотриманням технологічної дисципліни у це-
хах і правильною експлуатацією технологічного обладнання;
– вивчає і реалізує досвід підвищення рівня виробництва та продук-
тивності праці;
– аналізує причини браку і випуску продукції низької якості;
– розробляє методи технічного контролю і випробування продукції.
Інженер сучасного виробництва повинен знати: нормативні докумен-
ти з технологічної підготовки виробництва; склад та властивості матеріа-
лів; технологію виробництва, перспективи його розвитку, системи і методи
проектування технологічних процесів і режимів виробництва, технологіч-
ного обладнання, характеристики сучасних технологій, типові технологічні
процеси і режими виробництва, технічні вимоги до матеріалів, заготовок,
готової продукції, стандарти, технічні умови та нормативи використання
матеріалів, заготовок, енергії; види браку та способи його попередження;
основи систем автоматизованого проектування, порядок і методи прове-
дення патентних досліджень, методи аналізу технічного рівня об’єктів
техніки, основні вимоги наукової організації праці при проектуванні [2; 3].
Очевидно, що виникає потреба у перегляді змісту програми
навчальної дисципліни «Матеріалознавство виробів з деревини», що є ос-
новним нормативним документом у підготовці фахівця.
Майбутній фахівець з напряму підготовки 6.010104 Професійна осві-
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
та. Технологія обробки дерева та меблевого виробництва окрім знань щодо
деревини повинен володіти знаннями про теорії сплавів, теорії термічної
обробки, теорії легування; він повинен знати суть процесів виготовлення
металів та сплавів. У процесі виконання лабораторних та практичних робіт
студенти повинні набути вмінь надавати характеристику конструкційним
та інструментальним матеріалам (хімічний склад сплаву, позначення та
маркування, структура, основні властивості: фізичні, механічні, спеціаль-
ні), а також обирати режими термічної обробки.
Навчальна дисципліна обсягом 9 кредитів повинна передбачати ви-
вчення змістового модуля «Метали і сплави» для засвоєння вище зазначе-
них знань та набуття вмінь (рис. 2.).
Рис. 2. Орієнтовний зміст навчальної дисципліни
«Матеріалознавство виробів з деревини»
На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що фахівці
деревообробної галузі вищих навчальних закладів отримують недостатній
обсяг знань в галузі металознавства. Вони на досить високому рівні ви-
вчають підготовку та організацію деревообробного виробництва, управ-
ління технологічними процесами, деревину і похідні матеріали, їх будову,
властивості та способи обробки, обладнання технологічних процесів, про-
гресивні методи обробки тощо.
Змістові модулі
Модуль 1.
Основи деревознавства
Будова дерева і деревини
Деревні породи
Властивості деревини
Вади деревини
Модуль 2.
Лісне товарознавство
Круглі лісоматеріали, їх стандартизація
Пиломатеріали і заготовки
Зберігання та захист деревини
Шпон, фанера та деревні плити
Модуль 3.
Матеріали і вироби
для будівництва
Метали і сплави
Полімерні матеріали. Скло
Шліфувальні матеріали
Клеї та захисні матеріали
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
Таким чином, можна констатувати, що зміст фахової підготовки фа-
хівця деревообробної галузі вищих навчальних закладів спрямований на
формування спеціальних знань та детальне ознайомлення з прогресивними
технологічними процесами і методами механічної обробки деревини та де-
ревних матеріалів. Питання технології металів і сплавів не входять до зміс-
ту навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Галузевий стандарт вищої освіти. Освітньо-професійна програма
підготовки бакалавра зі спеціальності 6.010100 Професійне навчання.
Технологія обробки дерева та меблевого виробництва. – К.: МОН
України, 2000.
2. Довідник тимчасових тарифно-кваліфікаційних характеристик посад
спеціалістів, службовців та професій робітників, загальних для всіх
бюджетних установ і організацій. – Краматорськ: 1993. – 218 с.
3. Квалификационный справочник должностей руководителей, специа-
листов и служащих. – М.: Экономика, 1989. – 271 с.
4. Концепція Державного стандарту професійної освіти України //
Професійно-технічна освіта. – 1998. – № 2. – С. 4.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
УДК 744.43
Сергій Ящук
доцент кафедри техніко-технологічних дисциплін
Олександр Муковіз
студент технолого-педагогічного факультету
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
В статті розглядається проблема формування вмінь самостійної
діяльності учнів основної школи на уроках трудового навчання засобами
інформаційних технологій.
Ключові слова: вміння, учні основної школи, самостійна діяльність,
інформаційні технології
В статье рассматривается проблема формирования умений само-
стоятельной деятельности учеников основной школы на занятиях трудо-
вого обучения средствами информационных технологий.
Ключевые слова: умения, ученики основной школы, самостоятель-
ная деятельность, информационные технологии.
Summary. In the article the problem of forming of abilities of independent
activity of students of basic school is examined by facilities of information technologies.
Key words: abilities, students of basic school, abilities of independent, information
technologies.
Визначальною особливістю змін, які відбуваються в освіті України, є
перехід до навчання, спрямованого на формування у суб’єктів навчання
здатності творчо діяти, застосовувати знання і вміння на практиці. Зміна
цілей навчання визначає необхідність коригування змісту і методик нав-
чання, спрямованого на забезпечення формування світогляду, ціннісних
орієнтацій, уміння самостійно вчитися, критично мислити, користуватись
сучасними інформаційними технологіями, зокрема програмно-
педагогічними засобами (ППЗ); здатності до самопізнання і самореалізації
особистості у різних видах творчої діяльності.
Як свідчать літературні джерела, систематичні дослідження в галузі
комп’ютерної підтримки процесу навчання розпочалися ще на початку 70-
х років ХХ століття. За цей період у США, Канаді, Великій Британії,
Франції, Японії, колишньому СРСР та інших країнах було розроблено
значну кількість комп’ютерних систем навчального призначення,
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
орієнтованих на різні типи ЕОМ.
З обладнанням шкіл комп’ютерами, появою на ринку комп’ютерних
технологій більш перспективних для реалізації різноманітних цілей на-
вчання технічних та програмних засобів акценти швидко зміщуються в бік
застосування комп’ютера «як засобу реалізації сучасних технологій на-
вчання» та «розв’язання різного роду пізнавальних завдань з усіх навчаль-
них предметів». Такий підхід передбачає використання комп’ютера як по-
тужного засобу навчання, здатного в наочній формі подати будь-яку інфо-
рмацію (засвоєння навчального матеріалу) та «засобу керування навчаль-
ною діяльністю, що забезпечує підвищення ефективності навчального
процесу» [2, с. 63].
Значний вклад у теорію і практику створення та використання інфо-
рмаційних технологій навчання внесли: М.І. Жалдак, В.В. Лапінський,
М.М. Левшин, Н.В. Морзе, А.Г. Олейник; Ю.С. Рамський та ін. У роботах
цих авторів розглянуті питання психолого-педагогічного забезпечення
комп’ютеризації навчання та шляхи підвищення ефективності його засто-
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 18 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |