Розділ VIІІ Формування, розподіл і використання прибутку

Розділ VIІІ Формування, розподіл і використання прибутку

Тема 8. Прибуток підприємств і показники його вимірювання

8.1.Визначення прибутку підприємства.

8.2. Розрахунок прибутковості підприємства.

8.3. Розподіл і використання прибутку підприємства.

8.4. Формування валового і чистого доходів.

8.5. Прибуток отриманий від звичайної та надзвичайної діяльності підприємства.

8.1.Визначення прибутку підприємства.

Прибуток як економічна категорія відображає частину додаткової вартості, створеної у реальному секторі економіки. Він є формою прояву вартості додаткового продукту.

Прибутку властиві такі функції:

1. Прибуток характеризує економічний ефект, отриманий у результаті звичайної і надзвичайної діяльності підприємства. Його значення полягає у тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат.

2. Суть стимулюючої функції полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства, які необхідні для забезпечення розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо.

3. Прибуток є одним із джерел формування дохідної бази бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів у вигляді податків (податку на прибуток, податку з власників транспортних засобів) та платежів (плати за землю).

На рівні підприємства прибутком вважається частина чистого

до ходу, що обраховується як різниця між чистим доходом, отриманим від продажу продукції (активів), обчисленої за відпускними цінами виробника без податку на додану вартість і акцизного збору, та витратами на її виробництво і реалізацію (залишковою вартістю активів).

При аналізі виробничо-госиодарської і фінансової діяльності підприємства застосовують систему відносних показників — показників рентабельності.

Рентабельність продукції розраховується на всю продану продукцію і за окремими ЇЇ видами:

(8.1)

Рпр — рентабельність продукції;

Втп — валовий, прибуток, отриманий від продажу продукції;

Спп — собівартість проданої продукції.

(8.2)

Рв — рентабельність виробу;

Вп — валовий прибуток, передбачений у ціні виробу;

Се — собівартість виробу.

Рентабельність (дохідйість) продажу продукції розраховують за формулою:

(8.3)

Гн — обсяг грошових надходжень від продажу продукції.

Показник рентабельності продажу характеризує ефективність поточних затрат підприємства і дохідність від проданої продукції.

Рентабельність основного капіталу (немобільних активів) та обігового капіталу (мобільних активів) розраховують таким чином:

Рок = Пч: Вна х 100, Ркп = Пч: (Вна + Вма) х 100, де (8.4)

Рок — рентабельність основного капіталу;

Ркп — рентабельність капіталу підприємства; Пч — чистий прибуток;

Вна — вартість немобільних активів (основних засобів, нематеріальних і фінансових активів).

Вма — вартість мобільних активів (обігового капіталу).

Показник рентабельності активів показує дохідність всього капіталу та інвестицій у підприємство.

Загальним показником, шо характеризує фінансовий результат від діяльності підприємства за будь-який період, є прибуток від звичайної діяльності і від надзвичайної діяльності.

Прибуток від продажу товарної продукції (операційний прибуток) можна визначати різними методами, але найбільш уживаним є метод прямого рахунку.

Послідовність визначення прибутку від операційної діяльності наведено нарис. 8.1.

8.2. Розрахунок прибутковості підприємства.

Найбільш відомим підходом до розрахунку прибутковості в ринкових умовах є метод встановлення критичних співвідношень. Застосування методу "критичних співвідношень" дає змогу встановити зусилля підприємства, докладені для отримання прибугку. Його основою є механізм встановлення беззбиткового рівня виробництва за наявності у підприємства:

• постійних витрат, величина яких не змінюється залежно від зміни
обсягів виробництва;

• змінних затрат, що прямо або опосередковано пов'язані з процесом виробництва;

• відповідного обсягу продукції за умови, шо чистий дохід дорівнюватиме сумі постійних і змінних витрат.

Аналітичний метод визначення критичних співвідношень полягає у розв'язанні рівняння з урахуванням того, шо при збільшенні обсягів виробництва продукції питома вага змінних витрат стосовно одиниці продукції залишається незмінною, а постійних — знижується.

У формалізованому вигляді визначення прибутку методом критичних співвідношень має такий вигляд:

(8.6)

ПО— прибуток операційний;

О — обсяг продажу виробів;

ПВ — постійні витрати;

ЗВ - змінні витрати;

Це — оптова ціна одиниці виробу;

Зв - змінні витрати на одиницю продукції.

ЧД — чистий дохід від продажу продукції.

Приклад 8.3.

1. Обсяг продажу виробів - 1900 од.

2.Оптова ціна виробу - 10 грн.

3.Чистий дохід- 19000 грн (І900х 10).

4.Змінні витрати — 15000 грн.

5.Постійні витрати - 4000 грн.

6.Валовий прибуток - 0 грн (19000- 15000- 4000).

7. Валовий прибуток за умови продажу 2500 од. виробів — 6000 грн ((2500х 10) - 15000 - 4000) або (2500 - 1900) х 10.

Беззбиткову суму чистого доходу від продажу продукції можна розрахувати за формулою:

Відповідно, кількість продукції, що відповідає беззбитковому рівню чистого доходу, визначають так:

За умови виробництва кількох видів продукції беззбиткова партія окремого виду продукції розраховується:

Таким чином, підприємство може отримати прибуток, коли фактична сума чистого доходу перевищить його беззбиткову величину.

Чистий дохід, який перевищує його беззбитковий рівень, називають маржинальним доходом (різниця між чистим доходом і змінними витратами). Маржинальний дохід (валовий прибуток) є джерелом формування операційного прибутку (валовий прибуток зменшений на суму адміністративних витрат, витрат на збут, рекламу тощо).

Розрахунок операційного прибутку на підставі показника витрат на 1 грн продукції.

Такий метод передбачає розрахунок прибутку в цілому на підприємстві залежно від обсягу проданої продукції у попередньому періоді та його зростання у наступному періоді й рівня витрат у розрахунку на 1 грн товарної продукції.

Приклад 8.5.

1. Витрати підприємства у звітному періоді, тис. грн:

- виробнича собівартість товарної продукції - 6800,0,

- адміністративні витрати — 540,0,

- витрати на збут - 400.

2.Чистий дохід підприємства, отриманий у звітному періоді.— 9714,0 тис. грн.

3.Витрати підприємства у розрахунку на 1 грн товарної продукції у звітному періоді, коп.:

- прямі витрати - 70,0 (6800: 9714),

- адміністративні витрати - 5,5 (540,0: 9714),

- витрати на збут - 4,1 (400,0: 9714).

4.Зниження виробничої собівартості товарної продукції за планом —1,0%.

5.Виробнича собівартість товарної продукції з урахуванням її зниження у звітному періоді - 69,3 коп. (70— (70\ 1,0%)).

6.Планове зниження адміністративних витрат — 0,5 %.

7.Сума адміністративних витрат у розрахунку на 1 грн товарної продукції з урахуванням їх зниження у звітному періоді — 5,45 коп. (5,5 — -(5,5\ 1,0%)).

8.Ріст обсягу продажу продукції у плановому періоді — 10,0 %.

9.Чистий дохід підприємства, отриманий у плановому періоді, -10685,4тис. грн (9714,0х ПО: 100).

10. Операційний прибуток підприємства у плановому періоді — 2259,0 тис.
грн (10685,4 - (10685,4 х 69,3: 100) + (10685,4 х
5,45:100) + (10685,4х 4,1: 100)) - (10685,4- (7404,98+ 583,35 + 438,10)).

Застосування методу розрахунку прибутку на підставі показника витрат на 1 грн продукції є виправданим при встановленні дохідності як одного, так і групи підприємств.

8.3. Розподіл і використання прибутку підприємства.

Об'єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку потрібно розуміти спрямування прибутку до бюджету у вигляді податків і визначення чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства.

Кількість сторін, якими він присвоюється, в першу чергу, залежить від організаційно-правової форми підприємства. Якщо це підприємство (казенне, державне, приватне), то частину прибутку присвоює держава у вигляді податків. Решта прибутку присвоюється підприємством на умовах: оперативного управління (казенне підприємство), повного господарського відання (державне підприємство), на правах власності (приватне підприємство, товариство).

Як правило, держава присвоює частину прибутків, застосовуючи два канали його вилучення.

Першим каналом розподілу прибутку є сплата підприємствами майнових податків: податку на рухоме (податок з власників транспортних засобів) і нерухоме (проект) майно, внесення плати за землю, а при наявності надприбутків — рентних платежів.

Другим каналом є сплата підприємствами до бюджету податку на прибуток.

Рис. 8.2. Розподіл прибутку підприємства між суб'єктами володіння і розпорядження

Дещо складнішим є процес розподілу прибутку в товариствах закритого типу та відкритих акціонерних товариствах. У такому випадку має місце ще одна сторона, яка претендує на частину прибутку товариства, — акціонери.

Рис. 8.3. Розподіл прибутку товариства між суб'єктами володіння і розпорядження

Чистий прибуток підприємства розподіляється і використовується за такими напрямками:

1. Фінансування витрат, пов'язаних із розвитком підприємства (витрати на науково-дослідні роботи, розробку й освоєння нових видів продукції і технологій, модернізацію обладнання, реконструкцію і модернізацію діючого виробництва).

2. Фінансування витрат, пов'язаних із будівництвом об'єктів невиробничого призначення, проведенням оздоровчих та інших заходів, утриманням об'єктів соціальної інфраструктури (витрати на експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що є на балансі підприємства):

—витрати на матеріальне заохочення працівників підприємства (виплата одноразових премій за виконання важливих виробничих завдань, преміювання за створення, освоєння і впровадження нової техніки тощо);

- формування фінансових резервів у розмірах, рекомендованих чинним законодавством (фінансовий резерв підприємства, відрахування до централізованого фінансового резерву, що формується в міністерствах);

—фінансування благодійних заходів;

—кошти на утримання вищестоящих органів;

—фінансування приросту власних обігових коштів;

—формування резерву для виплати дивідендів (в акціонерних товариствах).

Нерозподілений прибуток, не використаний на збільшення капіталу, визнається фінансовим резервом і може використовуватись в майбутньому для покриття збитків, фінансування інвестиційних проектів та ін.

Варто зазначити, що окремі напрямки використання чистого прибутку підприємства мають вплив на встановлення розміру податку на прибуток, який належить сплатити до бюджету:

1. Якщо підприємство спрямовує частину чистого прибутку на благодійні заходи, то сума благодійних внесків у розмірі 4,0 відсотка прибутку, отриманого у попередньому звітному періоді, звільняється від оподаткування податком на прибуток.

2. Звільняється від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування витрат некапітального характеру, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної інфраструктури.

3. Сума податку на прибуток зменшується на суму податку, сплаченого підприємством до бюджету при виплаті дивідендів акціонерам.

8.4. Формування валового і чистого доходів.

Валовий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це перевищення чистого доходу підприємства від реалізації над їх собівартістю.

Прибуток від операційної діяльності – визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу та операційних витрат за звітний період.

До інших операційних доходів належать доходи від операційної оренди активів, від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаної на збитки безнадійної дебіторської заборгованості, доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій).

До операційних витрат належать адміністративні витрати, витрати на збут продукції, виробничих запасів, суми сумнівних, безнадійних боргів, втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, визнані підприємством економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, крім витрат що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт.

Різниця між іншими операційними доходами й операційними витратами характеризує прибуток підприємства від іншої операційної діяльності.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як сума прибутку від операційної діяльності підприємства, його доходу від участі в капіталі, суми інших фінансових доходів, суми інших доходів підприємств і суми втрат підприємства від участі в капіталі. Доход від участі в капіталі включає доход підприємства, отриманий від інвестицій у дочірні, спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

До інших фінансових доходів підприємства відносять доходи, отримані ним у формі дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансових інвестицій.

До інших доходів підприємства належать доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходи від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності та не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

До інших витрат підприємства належать: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів.

Прибуток від надзвичайних подій — це прибуток від подій, що підлягають визначенню непередбачених в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності.

Прибуток від надзвичайних подій розраховується як різниця між надзвичайними доходами (відшкодування збитків від надзвичайних подій тощо) та надзвичайними витратами (витрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій, включаючи витрати на здійснення заходів, пов’язаних з попередженням та ліквідацією наслідків таких подій).

Чистий прибуток підприємства - це сума прибутку підприємства після сплати податку на прибуток.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку підприємства, що залишається після його розподілу і використання на інвестиційні потреби, формування внутрішніх цільових грошових фондів, або безпосередньо на фінансування поточних витрат.

Фактори, що впливають на величину прибутку:

Ø обсяги виробництва і реалізації продукції;

Ø ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства (ефективність використання основних засобів, виробничих запасів, нематеріальних активів, грошових коштів тощо, які впливають на рівень витрат підприємства);

Ø нормативно-правове регулювання порядку визначення собівартості продукції, оподаткування діяльності підприємства тощо.

8.5. Прибуток отриманий від звичайної та надзвичайної діяльності підприємства.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Надзвичайні прибутки — прибутки, що відповідають визначенню надзвичайних подій та операцій:

• надзвичайні доходи —G тис. грн;

• надзвичайні витрати — 36 тис. грн;

• зменшення податку на прибуток (зменшення суми внаслідок виникнення надзвичайних витрат (36 х 30%) = 10,8 тис. грн;

• скоригована сума надзвичайних витрат— 25,2 тис. грн (36— 10,8).
Загальна сума прибутку підприємства, отримана від звичайної та

надзвичайної діяльності, — 280,0 тис. грн (305,2— 25,2).

Загальна сума прибутків відображається підприємством у звіті про фінансові результати (форма 2), див. дод. В2.

Впровадження нових національних стандартів бухгалтерського обліку, що відображають реальну картину діяльності підприємств у ринкових умовах, дозволяє звернутись до відомого досвіду прогнозування прибутковості підприємств.

Дата добавления: 2015-09-29