в) копію кваліфікаційного документа, який отриманий у порядку, установленому Нацкомфінпослуг, про одержання професійних знань, що відповідають базовому рівню кваліфікації страхового (перестрахового) брокера, виданого керівнику юридичної особи або фізичній особі - підприємцю, що мають намір провадити брокерську діяльність на страховому ринку, засвідчену в установленому законодавством порядку;
г) економічне обґрунтування запланованої посередницької діяльності страхового (перестрахового) брокера.
Документи подаються до Нацкомфінпослуг безпосередньо або надсилаються поштою. При цьому всі документи повинні бути скріплені у швидкозшивачі, з внутрішнім описом та пронумерованими аркушами, викладені державною мовою.
Нацкомфінпослуг протягом тридцяти днів з дати надходження заяви та всіх необхідних документів приймає розпорядження про включення до Реєстру або про відмову щодо внесення інформації до Реєстру.
Вимоги до страхових та перестрахових брокерів під час провадження посередницької діяльності у страхуванні (перестрахуванні):
- наявність знань та кваліфікації керівників юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, що мають намір провадити посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні, які мають бути підтверджені свідоцтвом (сертифікатом) установленого зразка;
- забезпечення гарантії щодо професійної відповідальності відповідно до вимог, установлених чинним законодавством України;
- інші вимоги, передбачені чинним законодавством України.
Якщо новопризначений керівник юридичної особи не має відповідного документа, що підтверджує проходження навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців, то він зобов'язаний у тримісячний строк пройти відповідний курс навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців та скласти екзамен у порядку, установленому Нацкомфінпослуг, що підтверджується відповідним свідоцтвом (сертифікатом). Страхові (перестрахові) брокери, що є юридичними особами, зобов'язані під час провадження діяльності з надання посередницьких послуг із страхування та перестрахування відкривати окремі поточні рахунки (тільки у разі, якщо вони отримують платежі від страхувальника):
- для власної організаційно-господарської діяльності;
- для перерахування страхових платежів (страхових виплат).
61. Порядок набуття права на провадження посередницької діяльності у страхуванні (перестрахуванні).
Право на провадження посередницької діяльності у страхуванні (перестрахуванні) мають страхові та/або перестрахові брокери, які внесені до Реєстру та виконують вимоги розділу 3 Положення, а також страхові та/або перестрахові брокери-нерезиденти, які в установленому порядку письмово повідомили про намір здійснювати діяльність на території України. Ведення Реєстру передбачає внесення до нього інформації про страхових (перестрахових) брокерів (далі - інформація) і видачу їм Свідоцтва.
Для внесення до Реєстру та одержання Свідоцтва страховий (перестраховий) брокер (далі - заявник) подає до Нацкомфінпослуг такі документи (у паперовій та електронній формах), а саме:
а) заяву про внесення інформації до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;
б) друковану сторінку з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з інформацією про заявника, завізовану його керівником (подається заявником за бажанням);
в) копію кваліфікаційного документа, який отриманий у порядку, установленому Нацкомфінпослуг, про одержання професійних знань, що відповідають базовому рівню кваліфікації страхового (перестрахового) брокера, виданого керівнику юридичної особи або фізичній особі - підприємцю, що мають намір провадити брокерську діяльність на страховому ринку, засвідчену в установленому законодавством порядку;
г) економічне обґрунтування запланованої посередницької діяльності страхового (перестрахового) брокера.
62. Вимоги до страхових та перестрахових брокерів під час провадження посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні.
Вимоги до страхових та перестрахових брокерів під час провадження посередницької діяльності у страхуванні (перестрахуванні):
- наявність знань та кваліфікації керівників юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, що мають намір провадити посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні, які мають бути підтверджені свідоцтвом (сертифікатом) установленого зразка;
- забезпечення гарантії щодо професійної відповідальності відповідно до вимог, установлених чинним законодавством України;
- інші вимоги, передбачені чинним законодавством України.
Якщо новопризначений керівник юридичної особи не має відповідного документа, що підтверджує проходження навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців, то він зобов'язаний у тримісячний строк пройти відповідний курс навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців та скласти екзамен у порядку, установленому Нацкомфінпослуг, що підтверджується відповідним свідоцтвом (сертифікатом). Страхові (перестрахові) брокери, що є юридичними особами, зобов'язані під час провадження діяльності з надання посередницьких послуг із страхування та перестрахування відкривати окремі поточні рахунки (тільки у разі, якщо вони отримують платежі від страхувальника):
- для власної організаційно-господарської діяльності;
- для перерахування страхових платежів (страхових виплат).
63. Види послуг, що надаються страховими (перестраховими) брокерами.
Страхові посередники - це посередники, які задовольняють попит на страхові послуги та виконують роботи, котрі безпосередньо пов'язані з реалізацією страхових послуг і обслуговуванням договорів страхування.
У теорії та практиці страхування, страхове посередництво умовно поділяється на прямих та непрямих посередників.
Прямими страховими посередниками вважаються: страхові агенти; страхові брокери та перестрахові брокери. їх діяльність регулюється Законом України "Про страхування" та відповідними розпорядженнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків у сфері ринків фінансових послуг.
Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від іменні та за дорученням страховика й виконують частину його страхової діяльності.
64. Види послуг, що надаються страховими посередниками.
Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю
страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути
страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів
у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид
діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні
послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням
(супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі
щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування
страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за
угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші
посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за
переліком, встановленим Уповноваженим органом.
страхові (перестрахові) брокери - юридичні або фізичні особи, які зареєстровані, як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого іменні на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні (перестрахуванні), як страхувальник.
Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства. Основним завданням діяльності аварійного комісару є складання аварійного сертифікату, в якому зазначаються достовірні дані, які підтверджують інформацію про обставини й причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.
Аджастер - фізична або юридична особа, що представляє інтереси страховика при вирішенні питань щодо врегулювання заявлених претензій страхувальника у зв'язку з настанням страхового випаду. Основними функціями в діяльності аджастера є: аналізування фактів й ризикових обставин щодо страхового випадку; складання експертного висновку для страховика за матеріалами проведеного аналізу; проведення робіт з питань ризик-менеджменту. До компетенції аджастера також входить оцінювання величини збитку, спричиненого настанням страхового випадку та узгодження зі страхувальником спірних питань щодо суми страхового відшкодування у відповідності до укладеного договору страхування.
Актуарій - фахівець, що здійснює актуарні (математичні) розрахунки на основі відповідної статистики настання страхових випадків для обчислення базових страхових тарифів страховика та проведення робіт з формування й оптимізації страхового портфеля, у т.ч. й за рахунок перестрахувальної діяльності.
Диспашер - фахівець з морського права, що виконує розрахунки щодо розподілу витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом, тобто диспашу. У міжнародній страховій практиці диспашер керується Кодексом торговельного мореплавства, Повітряним Кодексом, а також нормами міжнародного морського або повітряного права. Диспашер, як правило, призначається судновласником.
Сюрвейєр - експерт, що оглядає транспортні засоби і вантажі й робить висновки щодо їх стану, ушкодженнях при аваріях, експлуатаційних характеристиках тощо.
65. Правове становище страхових агентів.
Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Страхових агентів поділяють на кілька типів. Найпоширенішим у нашій країні є тип страхових агентів-фізичних осіб, що працюють у тій чи іншій страховій компанії.
Роль агентів виконують також транспортні підприємства при здійсненніобов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Вони збирають страхові внески під час продажу пасажирам проїзних квитків, а потім перераховують їх до страхових компаній.
З розвитком нових видів страхування в нашій країні роль агентів починають виконувати банки та поштові відділення з продажу полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та інших видів страхування. З огляду на зарубіжний досвід можна передбачити, що найближчим часом банки будуть залучені й до продажу полісів зі страхування життя.
На практиці можна спостерігати розвиток відносин страхова компанія — страховий агент від простих форм до складніших. Уже згадувалися страхові агенти-фізичні особи (іноді їх називають «прямими агентами»), що працюють у штаті конкретної страхової компанії. У зарубіжних страхових компаніях прогресивнішу та гнучку структуру являють собою страхові агенти-фізичні особи, які працюють на умовах контракту з однією («мономандатні страхові агенти») або кількома («багатомандатні страхові агенти») страховими компаніями. Такі агенти мають постійні зв'язки зі своїми клієнтами.
66. Особливості правового становища товариств взаємного страхування.
Взаємне страхування є специфічною некомерційною формою організації страхових операцій, при яких страховий фонд створюють на неприбутковій основі.
Взаємне страхування — це взаємний обмін ризиками, при якому не переслідують ціль отримання прибутку. Форма проведення взаємного страхування — товариства взаємного страхування.
Товариство взаємного страхування є юридичною особою — страховиком, створеною відповідно до Закону України "Про страхування" з метою страхування ризиків членів цього товариства.Члени товариства взаємного страхування є учасниками товариства.
Страхувальниками товариства взаємного страхування можуть бути члени товариства — юридичні та дієздатні фізичні особи, якщо це передбачено його установчими документами.
Відповідальністю товариства взаємного страхування є зобов'язання щодо виплати страхових сум і страхових в ід шкодувань членам цього товариства у разі настання страхових випадків. Загальні зобов'язання товариства взаємного страхування визначають як суму зобов'язань щодо страхових ризиків усіх членів цього товариства, страхування яких передбачено договором між ними. Відповідно до цього, страховою сумою є сума, в межах якої проводять виплати у разі настання страхових випадків для кожного із членів товариства.
67. Особливості ліквідації, реорганізації та санації страховика.
Уповноважений орган має право призначити проведення примусової санації страховика-резидента у разі:
невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;
недосягнення ним визначеного законом розміру статутного капіталу;
настання інших випадків, визначених чинним законодавством України.
Примусова санація передбачає:
проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика-резидента, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;
визначення Уповноваженим органом управляючої особи, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управління страховиком-резидентом;
встановлення заборони на вільне користування майном страховика-резидента та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;
встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;
прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика-резидента. Ліквідація страховика-резидента здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Реорганізація страховика-резидента за рішенням Уповноваженого органу передбачає:
реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;
об'єднання кількох страховиків-резидентів із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків-резидентів;
залучення до числа учасників страховика-резидента інших страховиків (у тому числі страховиків-нерезидентів) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.
При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Уповноважений орган приймає рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).
Ліквідація страховика-резидента, що має зобов'язання перед страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному законом.
При ліквідації платоспроможного страховика вимоги страхувальників за договорами страхування відносяться до вимог першої черги. {
Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності органами державної влади і органами місцевого самоврядування у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).
Реорганізація страховика-резидента (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорів страхування, встановлених Уповноваженим органом.
Вимоги страхувальників, застрахованих осіб, вигодонабувачів та кредиторів задовольняються за рахунок активів філії страховика-нерезидента, в разі їх недостатності - гарантійного депозиту, а в разі недостатності активів філії страховика-нерезидента та її гарантійного депозиту - за рахунок страховика-нерезидента, який створив таку філію.
68. Здійснення страхування через структурні підрозділи страховика.
Абзацом четвертим ст. 8 Закону № 698-ХІІ передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності має право відкривати філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Стаття 7 Закону № 887-XII передбачала можливість створення підприємством філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів з правом відкриття поточних i розрахункових рахунків із затвердженням положення про них. Пункт 4 ст. 64 Господарського кодексу також визначає, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. При цьому згідно з п. 2 ст. 55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання є як господарські організації — юридичні особи, так i філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. Пунктом 1 ст. 132 Господарського кодексу встановлено, що структурні одиниці господарських організацій визнаються суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність від імені цих господарських організацій без статусу юридичної особи. Положенням № 13, зокрема, визначено, що філія страховика — це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс i здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії та право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика у повному обсязі або з обмеженнями. Згідно із зазначеним Положенням страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та представництв, організує контроль за страховими операціями філій.
69. Договори, які можуть укладатися зі страховиками-нерезидентами
Договори страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (уключаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів, - особами, які мають потребу в страхуванні як страхувальники.
Договори перестрахування - страховиками-резидентами, які мають потребу у перестрахуванні як перестрахувальники.
Договори про надання страхових агентських послуг - страховими агентами.
Договори про отримання консультаційних послуг, послуг з оцінки актуарного ризику та задоволення претензій - особами, які мають потребу в допоміжних послугах із страхування.
Договори зі страховиками-нерезидентами, зазначені в пункті 2 цієї глави, укладаються у порядку, установленому Господарським кодексом України, Законом України "Про страхування", з урахуванням особливостей, визначених главою 2 цих Вимог.
70. Особливості укладання договорів із страховиками-нерезидентами
До підписання договору зі страховиком-нерезидентом особа, що має намір укласти такий договір, повинна переконатися про відповідність страховика-нерезидента встановленим Законом України "Про страхування" умовам, за яких такий страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні:
У разі укладання договору безпосередньо зі страховиком-нерезидентом отримати від такого страховика-нерезидента інформацію (підтвердження) у письмовій формі про те, що:
Держава, у якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі та не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).
У разі здійснення перестрахування вимога щодо членства у Світовій організації торгівлі держави, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не застосовується.
За страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд.
Держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не включена до переліку офшорних зон, визначеного згідно із законодавством України.
Страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, у якій він зареєстрований, при цьому зазначаються орган, що видав ліцензію, дата її видачі та номер.
Рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. При цьому зазначаються рівень рейтингу, міжнародне рейтингове агентство, що визначило цей рейтинг, та джерело опублікування рейтингу.
У разі укладання договору страхування/перестрахування через страхового/перестрахового брокера або страхового агента отримати від такого страхового посередника інформацію, зазначену в підпункті 1.1 цього пункту, у письмовій формі, яку страховий посередник повинен надати згідно з порядком та вимогами щодо здійснення посередницької діяльності на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами.
71. Вимоги щодо здійснення посередницької діяльності на території України з укладання договорів страхування/перестрахування зі страховиками-нерезидентами
72. Поняття та ознаки договору страхування.
Договором страхування є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Характеристика договору страхування
1. Сторонами договору страхування є страховик і страхувальник. Проте учасників страхових правовідносин може бути більше — крім власне сторін договору страхування, до них належать застраховані особи, а також вигодонабувачі.
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Страховики можуть здійснювати страхову діяльність як безпосередньо, так і через страхових посередників. Ними можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
2. За договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату відповідній особі. Ознака захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій є головною метою і призначенням інституту страхування.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповнонаженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
3. Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки. Страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) вважається плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Особливістю договору страхування є те, що обов'язок страхувальника сплатити страховий платіж має місце завжди, а обов'язок страховика сплатити страхову суму — тільки в разі настання страхового випадку.
4. Договір страхування укладається в письмовій формі. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), яке є формою договору страхування, що однак не позбавляє сторони цього договору права викласти його в іншій письмовій формі.
73. Місце договору страхування серед цивільно-правових договорів
У юридичній літературі зазначається, що договір страхування виконує дві функції. По-перше, цей договір — юридичний факт, з яким норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення зобов'язань. Відповідне зобов'язання, оскільки воно виникає на основі договору, називається договірним, а даний договір є юридичним фактом, на підставі якого виникло договірне зобов'язальне правовідношення. По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв'язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв'язок між його учасниками. У такій якості він покликаний виконувати конкретні функції, властиві йому як самостійному договору. Самостійність договору страхування є тим показником, який дозволяє відмежовувати його від інших, зовнішньосхожих з ним договорів (договору поруки, доручення, зберігання, позики, перевезення). Таке відмежування особливо важливе для правильного розуміння суті страхування взагалі, і, крім того, воно дає можливість усувати виникнення практичних казусів.
Досліджуючи правову природу договору страхування, варто зазначити, що в системі цивільно-правових договорів він належить до договорів про надання послуг. Головна особливість цієї групи договорів в тому, що надання послуги невіддільне від діяльності особи -послугонадавача (у нашому випадку надання страхової послуги невіддільно пов'язане із діяльністю страховика), а корисний ефект такої діяльності полягає в самому процесі надання послуги.
74. Істотні умови договору страхування.
Договором страхування є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Характеристика договору страхування
1. Сторонами договору страхування є страховик і страхувальник. Проте учасників страхових правовідносин може бути більше — крім власне сторін договору страхування, до них належать застраховані особи, а також вигодонабувачі.
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Страховики можуть здійснювати страхову діяльність як безпосередньо, так і через страхових посередників. Ними можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
2. За договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату відповідній особі. Ознака захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій є головною метою і призначенням інституту страхування.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповнонаженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
3. Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки. Страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) вважається плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Особливістю договору страхування є те, що обов'язок страхувальника сплатити страховий платіж має місце завжди, а обов'язок страховика сплатити страхову суму — тільки в разі настання страхового випадку.
4. Договір страхування укладається в письмовій формі. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), яке є формою договору страхування, що однак не позбавляє сторони цього договору права викласти його в іншій письмовій формі.
75. Форма договору страхування: законодавчі вимоги
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |