Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).
Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.
На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:
перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;
друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.
46. Правила формування і розміщення страхових резервів.
Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).
Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день.
Установити, що страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.
Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя - математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.
Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).
Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.
Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування.
47. Страховики та страхувальники.
Страховики́ (страхівники, страхові компанії) — юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. *
Учасників страхування повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні, за Законом України "Про Страхування" здійснюється страховиками — резидентами України та страховиками нерезидентами. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені й діють відповідно до чинного законодавства.
Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
48. Особливості правового становища страховиків, які здійснюють страхування життя.
Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування.
Статтею 38 Закону "Про страхування" встановлено, що для одержання ліцензії страховик подає Уповноваженому органу заяву, до якої додаються:
копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;
довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду,
довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;
правила (умови) страхування;
економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;
інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вишу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.
Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.
49. Особливості банкрутства страховиків.
Справа про банкрутство варто збуджувати не тільки при наявності умов, передбачених чинним законом, але, з огляду на специфіку діяльності страхових організацій, і після відкликання в страховика-боржника ліцензії. Тому при надходженні заяви в арбітражний суд суддя повинен звернутися в орган страхового нагляду із пропозицією представити у встановлений строк висновок про доцільність відкликання ліцензії або копію наказу про відкликання ліцензії. Якщо наглядовий орган вважає недоцільним відкликання ліцензії (наприклад, у випадку введення в страховій організації зовнішньої адміністрації, що проводить заходи щодо оздоровлення фінансового становища боржника), то заява про визнання страхової організації банкрутом повертається заявникові. Подання ж копії зазначеного наказу в арбітражний суд і повинне бути підставою для порушення справи про банкрутство.
Про прийняття заяви арбітражний суд виносить визначення, у якому, серед іншого, указується й дата розгляду обґрунтованості вимог заявника до боржника. За результатами цього розгляду арбітражний суд може винести визначення про визнання вимог заявника обґрунтованими й введенні спостереження. У зазначеному визначенні також повинна втримуватися інформація про затвердження тимчасового керуючого й розмірі його винагороди.
Процедура спостереження стосовно до страхової організації повинна проводитися відповідно до діючого законодавства, за деяким виключенням. У період спостереження вирішуються три основні завдання: аналіз фінансового стану боржника з метою визначення можливості або неможливості відновлення його платоспроможності й обґрунтування доцільності введення наступних процедур банкрутства; збереження майна боржника й підготовка до скликання перших зборів кредиторів.
До компетенції останнього серед іншого ставиться ухвалення рішення про введення фінансового оздоровлення або зовнішнього керування й про звернення до арбітражного суду з відповідним клопотанням, а також ухвалення рішення про звернення до арбітражного суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва. Нам представляється, що стосовно до страхових організацій не слід приймати рішення про введення фінансового оздоровлення або зовнішнього керування, тому що їхня платоспроможність невідновна в ході цих процедур.
Поряд з визначенням величини вимог кредиторів дуже важливим є встановлення черговості задоволення цих вимог. Відповідно до діючого закону в першу чергу провадяться розрахунки по вимогах громадян, перед якими боржник відповідає за заподіяння шкоди життя або здоров'ю, у другу - по виплаті вихідних допомога й оплаті праці працівників і по виплаті винагород по авторських договорах, у третю чергу провадяться розрахунки з іншими кредиторами, у тому числі зі страхувальниками, застрахованими й вигодонабувачами.
Вимоги кредиторів третьої черги також задовольняються у встановленій послідовності: спочатку - вимоги застрахованих, вигодонабувачів по договорах обов'язкового особистого страхування; потім - вимоги вигодонабувачів, страхувальників по інших договорах обов'язкового страхування; далі - вимоги застрахованих, вигодонабувачів, страхувальників по договорах особистого страхування, у тому числі вимоги по припиненим у зв'язку з визнанням страхової організації банкрутом договорам страхування, і наприкінці - вимоги інших кредиторів.
Згідно до закону України «Про страхування» Уповноважений орган має право призначити проведення примусової санації страховика у разі:
· невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;
· недосягнення ним визначеного законом розмиру статутного фонду;
· настання інших випадків, визначених чинним законодавством України.
Примусова санація передбачає:
· проведення комплексної перевірки фінансово-господарської дiяльностi страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;
· визначення Уповноваженим органом управляючої особи, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське i кадрове управління страховиком;
· встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;
· встановлення обов'язкового для виконання графiка здiйснення розрахункiв iз страхувальниками.
50. Аварійний комісар як учасник страхових правовідносин.
Аварійний комісар — фізична або юридична особа, до послуг якої звертаються страховики, страхувальники, потерпілі особи для захисту своїх інтересів у разі страхового випадку із застрахованим майном. Страховик визначає аварійного комісара як у своїй країні, так і за кордоном, вказуючи його ім'я, поштову і телеграфну адресу в страховому сертифікаті або полісі, який надається страхувальнику.
Діяльність аварійного комісара щодо з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків провадиться на підставі договору із страховиком.
Аварійний комісар відповідно до договору із страховиком має право:
1) визначати форми і методи виконання зобов'язань на підставі законодавства і умов договору;
2) з дозволу слідчого або прокурора знайомитися з матеріалами досудового розслідування, бути присутнім під час проведення слідчих дій;
3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від сторін, причетних до настання страхового випадку;
4) надавати на запити Нацкомфінпослуг інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду.
Аварійний комісар відповідно до договору із страховиком зобов'язаний:
1) кваліфіковано, неупереджено, об'єктивно і в зазначений строк виконувати свої зобов'язання;
2) не розголошувати будь-яку інформацію про об'єкт страхування без згоди на це страховика і страхувальника;
3) подавати інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду на письмову вимогу оперативних підрозділів, органів досудового розслідування чи прокуратури у зв'язку з кримінальним провадженням.
51. Права і обов’язки аварійного комісара.
Діяльність аварійного комісара щодо з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків провадиться на підставі договору із страховиком.
Аварійний комісар відповідно до договору із страховиком має право:
1) визначати форми і методи виконання зобов'язань на підставі законодавства і умов договору;
2) з дозволу слідчого або прокурора знайомитися з матеріалами досудового розслідування, бути присутнім під час проведення слідчих дій;
3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від сторін, причетних до настання страхового випадку;
4) надавати на запити Нацкомфінпослуг інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду.
Аварійний комісар відповідно до договору із страховиком зобов'язаний:
1) кваліфіковано, неупереджено, об'єктивно і в зазначений строк виконувати свої зобов'язання;
2) не розголошувати будь-яку інформацію про об'єкт страхування без згоди на це страховика і страхувальника;
3) подавати інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду на письмову вимогу оперативних підрозділів, органів досудового розслідування чи прокуратури у зв'язку з кримінальним провадженням.
52. Особливості статусу вигодонабувачів та застрахованих осіб.
У широкому розумінні суб'єктами страхових правовідносин є сторони договору страхування та учасники страхових правовідносин.
Сторонами договору страхування є страховик та страхувальник. Окрім сторін, учасниками правовідносин можуть виступати застраховані особи, вигодонабувач і (ст. 985 ЦК), товариства взаємного страхування (ст. 352 ЦК), об'єднання страховиків (ст. 242 КТМ, ст. 103 ПК, ст. 13 Закону "Про страхування"), перестраховики та інші особи.
Чинним законодавством сторонами договору страхування визначено фізичних та юридичних осіб, причому не вказано інших учасників цивільних відносин (державу, Автономну Республіку Крим, територіальні громади).
Незважаючи на те, що відповідно до статей 167-169 ЦК держава, АРК та територіальні громади беруть участь у цивільних відносинах нарівні з іншими учасниками, майнові інтереси держави чи територіальної громади можуть бути предметом страхування опосередковано через участь юридичних осіб, які діють в інтересах цих учасників цивільних відносин.
53. Загальна характеристика об’єднань страховиків
Ст. 13 Закону України "Про страхування" передбачає, що для ко- ординації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо це не суперечить законодавству України, страхо- вики можуть об'єднуватися у спілки, асоціації тощо. При цьому такі об'єд- нання не провадять страхову діяльність. Відповідно до тієї ж статті щодо здійснення певного виду страхування визначається обов'язковість участі страховиків у страхових пулах з метою збільшення їх фінансових можли- востей при прийнятті ризиків на страхування.
Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.
Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утрмуються за рахунок коштів страховиків.
Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків. Страховики, які мають ліцензію на здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, зобов'язані утворити Аграрний страховий пул, що є юридичною особою та утримується за рахунок коштів страховиків.
Страховики, яким дозволено займатися обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зобов'язані бути членами Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків. МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Участь страховиків у МТСБУ є умовою провадження діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
54. Особливості пулу як виду об’єднання страховиків.
Пул - група страхувальників, що об'єдналися з метою взаємного страхування власних ризиків. Кожен страхувальник - учасник пулу вносить премію, засновану на оцінці власного ризику потенційних збитків, і в обмін пул оплачує відшкодування кожного застрахованого збитку. У певних типах пулів учасники також вносять капітал.
Пул може являти собою як акціонерну страхову компанію, так і керовану своїми учасниками некомерційну організацію. Фактично пул функціонує як звичайна страхова компанія, вона збирає премії, відшкодовує збитки, купує страхування або перестрахування і являє інші послуги - наприклад, консалтингові - в галузі управління ризиками. Крім того, для деяких типів покриття пул може залучати фронтир-компанію. На практиці груповий та асоційований кептив, згадані в попередньому підрозділі, являють собою пули.
існують різні варіанти побудови пулу. Одні пули передбачають поєднання власного утримання збитків учасниками з передачею ризиків у рамках пулу, що дозволяє віднести їх до категорії змішаних планів фінансування ризику. Інші пули припускають розподіл всіх ризиків між учасниками. І відповідно ці плани класифікуються як плани передачі ризиків (ще одним способом здійснення передачі ризику є придбання пулом перестрахування). Інші пули побудовані таким чином, що його учасники запозичують кошти пулу для покриття своїх власних збитків, за умови зобов'язання повернути запозичені кошти назад в пул. Подібні пули є планами власного утримання і функціонують як резервний фонд кредитних послуг.
Пули добре підходять до організацій, які занадто малі для використання страхового кептиву або самострахування власних збитків. Економія в пулі досягається за рахунок масштабу адміністрування ведення претензій і придбання ексцедентного страхування або перестрахування. Кожен учасник пулу може заощадити на премії порівняно з платежами, сполученими з традиційним страхуванням. Пул дозволяє знизити ціну ризику і утримати невизначеність розміру витрат, пов'язаних з майбутніми збитками, в допустимих межах.
55. Правовий статус Ядерного страхового пулу.
Об'єднання страховиків «Ядерний страховий пул» створено у 2003 р. на виконання міжнародних зобов’язань України за Віденською (1963 р.) Конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду. Положення про Пул затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 р. N 953.
· Основним завданням Пулу є організація та координація страхування і перестрахування українських ядерних ризиків, ризиків при транзитному транспортуванні територією України ядерних матеріалів, прийняття у перестрахування ризиків закордонних ядерних операторів.
· Страхування цивільної відповідальності операторів ядерних установок є необхідною передумовою для реалізації цілої низки міжнародних проектів у ядерній енергетиці країни, в тому числі – будівництва нового саркофагу на ЧАЕС.
· Станом на 01.06.2013 р. до складу Ядерного страхового пулу входить 28 провідних українських страхових компаній.
· Пулом застраховано цивільну відповідальність за ядерну шкоду по усіх діючих енергоблоках ДП НАЕК «Енергоатом» та відповідальність Чорнобильської АЕС. Надається страховий захист дослідницьким реакторам: ІЯД НАН України, СНУЯЕП, ННЦ НАН України «ХФТІ». З 2007 року укладаються договори із страхування і перестрахування транзитного транспортування ядерних матеріалів. 2013 року укладено перший договір із перестрахування будівельно-монтажних ризиків будівництва АЕС (Островецька АЕС, Білорусь).
· ЯСП перестраховує українські ризики в 18 іноземних Ядерних страхових пулах.
56. Правовий статус Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства.
МТСБУ не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та/або мають на меті одержання прибутку. Основними завданнями МТСБУ є:
- здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом;
- управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій;
- забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи;
- збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; - співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України;
- співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; - розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються Уповноваженим органом;
- надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників.
57. Правовий статус Аграрного страхового пулу.
Закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» регулює відносини у сфері страхування сільськогосподарської продукції, що здійснюється з державною підтримкою, з метою захисту майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників і спрямований на забезпечення стабільності виробництва в сільському господарстві.
Аграрний страховий пул є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють страхування відповідно до цього Закону. Участь страховиків у Пулі є умовою для здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.
Пул є юридичною особою, неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Статут Пулу затверджується зборами засновників (членів) Пулу та реєструється відповідно до вимог законодавства.
Пул не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність та/або мають на меті одержання прибутку.
Відносини між членами Пулу у сфері страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою регулюються нормативно-правовими актами Пулу, що не можуть суперечити нормам законодавства України та є обов'язковими для виконання всіма членами Пулу.
Діяльність Пулу фінансується за рахунок його членів.
Членом Пулу може бути страховик, що відповідає вимогам Закону України "Про страхування", отримав відповідну ліцензію і відповідає вимогам, визначеним національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, разом із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику, щодо участі страхових компаній у страхуванні сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.
Систематичне порушення терміну виплати страхового відшкодування є підставою для виключення страховика з Пулу.
58. Правове становище страхових посередників.
Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.
Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.
Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.
Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів (за винятком страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів) визначається Уповноваженим органом.
Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами може здійснюватися відповідно до порядку та вимог, установлених Уповноваженим органом.
59. Правове становище страхових брокерів.
Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.
Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
60. Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів.
Ведення Реєстру передбачає внесення до нього інформації про страхових (перестрахових) брокерів (далі - інформація) і видачу їм Свідоцтва.
Для внесення до Реєстру та одержання Свідоцтва страховий (перестраховий) брокер (далі - заявник) подає до Нацкомфінпослуг такі документи (у паперовій та електронній формах), а саме:
а) заяву про внесення інформації до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;
б) друковану сторінку з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з інформацією про заявника, завізовану його керівником (подається заявником за бажанням);
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |