Лезо ножа увійшно Воть Таку в серце.Практично проткнуло його наскрізь.І він своїми відкрити очима дивився на стелю,і лише Катруся вилізла йому на шию та своїм мокрим носиком обнюхувала його та жадібно пищала немов відчувала,що її хазяїн більше ніколи її не попестить.
Тоді чоловік піднявся і поглянув на нас трьох і усміхнувся.
-До побачення.-Спокійно та вічливо сказав він і повернувшись,вийшов за двері.
А Воть Так так і непорушно лежав,стікаючи кров’ю.
І ось я вмить прокинувся.Це був лише сон.Що це за чортівня така?Я був весь спітнілий та трошки в шоковому стані.«Все це відбувалось занадто реально»-Подумав я собі.Думаю це все не випадково.
Поруч лежав телефон,на дисплеї виднілось «Сонечко».Я зрозумів,що я задрімав і мені приснився цей кошмар.Але як мені вже казали,що цей Гєна-Бог чужих снів.Так що думаю,він у цьому замішаний сто процентів.Цікаво, хто цей у білому?
«Ні»-сказав я собі,дивлячись на дисплей.Якось після цього сну перехотілось до Оксани дзвонити.Минуле це минуле,воно забудеться.Тим більше знайдеться щось краще.Я не був у цьому впевнений але я в це вірив,а значить це була надія на краще.Тоді я вийшов з кімнати.
-Вибачте за мою поведінку.-Дуже спокійно промовив я.
Всі глянули здивованим поглядом на мене.
-З тобою все гаразд?-Запитала Лана.
Я нічого не зрозумів,чому вони мене таке запитують,просто перед очима ще досі був цей страшний сон.Я перепитав,що вона має на увазі.
-Ти весь блідий такий.-Добавила Лана.
Ну тоді зрозуміло в чому справа.Кожен би був блідим,як би побачив увісні,як вбивають найкращого друга.Я сів за стіл і затих.Всі далі дивились на мене,типу я якийсь знаменитий експонат.
-Ви не повірите.-Я почав їм розказувати те, що мені приснилось.Мій голос тремтів.Я ледве договорював речення до кінця.Мені не було страшно,просто було якось незручно.Шокований стан-ось,що зараз мене полонило.
Останнім часом взагалі якось дивно я поводився.Був сам не свій так сказати.
Та чорт забирай!Мене це в одночас і тішило і страшенно нервувало.Тішило те,що скучати не приходиться,а нервувало,що завжди якісь не зрозуміли обставини та питання на яких ніхто не дасть відповіді.
Я закінчив говорити.Настала тиша.Але на жаль вона тривала кілька секунд.
-Цікаво…-Почав ВТ.-Якщо має хтось здохнути,то це неодмінно буду я.Але то таке,це не суттєво,я вже якось звик до цього.Не знаю чого але мені згадується Фредді Крюгер.
-Хто?-Перепитала Воть Така Чорна Мамба.
-Фредді Крюгер.-Промовила Лана.-Типу один вуйко,який приходив в чужі сни і вбивав всіх підряд.
Воть Так іронічно захіхікав.
-І що будемо робити?
На годиннику була 00:13.Львів вже спав під нічним покривалом весни.Навіть Катруся задрімала солодким сном,накрившись шматочками тирси.Коли я дивився на щурика,то автоматично з’являлася усмішка на обличчі.Щур без хвоста,це і страшно але і смішно.
-Напевно треба йти спатки.-Відповіла ЧМ.
-Чесно кажучи я вже навіть боюсь спати.-Признався я.-Якось лячно.
-Та перестань ти!-Почав говорити ВТ.-Думаю більше цього тобі не присниться.
Можливо він мав рацію,а може і ні.Частково це було не суттєво.Привиклось.
-Ну той що,спати?
-Так…
Ти не корися долі
Віднайди себе в цьому житті
І буде тобі щастя на землі…
-Вставай.-Наказав мені чужий але дуже знайомий голос.
Розплючивши очі я їм не повірив.Переді мною стояв…ні,це був не Воть Так.
Це був Григорович.Той сами жебрак,той самий «затєйщік» цього всього.Той самий старий казьол.
За столом сиділи дівчата,біля кухні куховарив ВТ.Як це вони швидко так прокинулись?
Глянувши на годинник. 10:38.Хм…ну тепер ясно.Зазвичай я міг тільки спати до 07:00 ранку.Далі дрімати я себе заставити ніяк не зміг.Чи то нерви просто,чи організм вже так звик.
-Щось ти довго спиш.-Сказав жебрак.
Признатись чесно,в голові я його матюкав.Не відповівши,я піднявся з дивану і попрямував у ванну.
Я дивився на себе в дзеркало.«В що ж ти Андрійко вляпався?».Відкрутивши кран,полилась холодна вода,яка через декілька секунд стала теплою та приємною.
«А цей старий дійсно крутий мен.Сам знайшов нас,зайшов до хати тай щей розбудив мене,сволоч» подумав я.
З голови не проходив це сон.Цей мужчина в білому,хм…хто ж це?
І мене ощасливила одна думка:прийшов Григорович,значить він мені відповість на мої питання.Він знає все.Складається таке враження,що він дістає задоволення,що ми нічого не знаємо і про це його запитуємо.
Я зайшов на кухню.Воть Так продовжував куховарити але тепер у нього на плечі сиділа Катруся та тримала хліб у лапках.Григорович вже сів за стіл та не зводив з мене очей.
-Ми були в тому світі.-Почав я.-Ми побачили достатньо,тільки ми залишили Михайла Михаловича з тими потворами і напевно…
-З ним все гаразд.-Не дав той мені договорити.-Він щойно дзвонив до мене,говорив що зараз попиває чайочок в себе на кухні,також розпитував чи з вами все гаразд.
Всі ми дружно зраділи,що з Мішкою все добре.
-Ура!Накриваю паляну!-З цигаркою в зубах промовив Воть Так.
Всі силіли за столом,я вирішив до них приєднатись.Я все-таки вже все проаналізував і вирішив розпитати про білого мужчину у Григоровича.
-Слухайте.-Навів я погляд на старого.І він зрозумів,що я до нього звертаюсь.-Мені приснився сон,де Воть Така зарізали,ну тобто його вбили.
Воть Так ковтнув слину та опустив голову,лаючись собі під ніс.Григорович попиваючи чай,поставив чашку на стіл і не зводячи з мене погляду,закурив «Мальборо».
-Так от.-продовжував я.-У сні був якийсь чоловік у білому костюму мов сніг,це він встромив ніж у тіло Воть Така і говорив типу,що нам всім хана,що ми нічого не зробим,що ми програєм, і Григоровичем він теж займеться.
Старий глянув на мене.Він рубав мене поглядом,незводячи з мене очей.Це тривало десять секунд.Тоді він тихо промовив.
-Це був Стас…-Не відводячи погляду,він знову взяв чашку з чаєм.-Він вірний слуга Гєни.Та ви не лякайтесь.Цей твій сон була лиш ілюзія.Гєна хотів вас залякати але в нього це погано виходить.
-Це ще курва як сказати.-Промовив Воть Так розгубленим голосом.Мені хана.
-Значить так.-Почав Григорович.-Збирайте манатки та хутко йдем в центр.Якщо тепер і Стас вас переслідує,справа трошки загострюється.Нічого пояснювати не буду,поясню все по дорозі.У вас залишилось чотири дні,щоб дойти до Арени,вже багато часу пройшло,так що покваптесь,чекаю вас на вулиці.-Допивши чай,він вийшов за двері.
Ми всі переглянулись поглядами та оперативно один одному кивнули.Всі вже все зрозуміли.Обговорювати це було безгуздо,тому що не до кінця зрозуміли,що зараз буде відбувається.
-Треба йти.-Сказав я.-І всі почали збиратись.Чорна Мамба взяла з собою невеличкий рюкзак і більше ніхто рюкзака не брав.
-Я беру з собою Катрусю.-Промовив Воть Так.
Всі усміхнено кивнули і ми вийшли за поріг кімнати і покинули володіння Воть Така.
-Хто така Медуза?- Поцікавилася Лана.
У Григоровича брови стали доміком.
-Ех Місько тріпло…Медуза це моя жінка.-Збоку єхидно засміявся Воть Так.
-А ти напевне карась тоді.-Ми всі четверо засміялись.
Було видно, що Григоровичу це не сподобалось.І він штовхнув Воть Така в спину,а той плюнув йому на ліву ногу.Але Мамба їх розборонила.
-Ну і…
-Що і?-Нервово фиркнув Григорович.
«Якщо це що? Стільки всього сталось, і то старий хєр нічого не хоче нам розказувати! Це треба виправити» - Думав собі Воть Так.
-Значить так Свиногорович. – Почав ВТ. Старий глянув на Воть Така зловісним поглядом. А ми ледь стримали сміх. – Я йду в кіоск, беру собі міцне пиво. І якщо я його допиваю, а ти за той час не розкажеш все по людські,тоді я вирву тобі скальп, а сам кинусь з моста і хана нашим планам, пойняв?.
Воть Так – Герой нашого часу. Надія львівської інтелігенції.Муза психічнохворих поетів. Завжди вміє зацікавити любу істоту.
Ми були вже центрі. Поруч стояв пам’ятник Шевченка. Люди ходили то сюди то туди. Вони не знали що їх чекає. Вони не бачили і не знали, не відчували що відбувається навколо. Я дивився на Чорну Мамбу і Лану. По їхнім очам я бачив, як вони заздрили людям, тим простим людям, які ходять на роботу, йдуть в університет. В них тупе одноманітне життя. А у нас пекельне пекло. І в кожного був стан, ніби ти пташка в клітці. І ти чекаєш ні на що.Це дуже виснажує.
Ось до нас прямував Воть Так, в руках пиво, а на обличчі красувалась жива посмішка. В нас проблеми, а воно тішиця. Оптиміст сраний.
-Ти чого тішишся,м? – Запитала його Лана. – Ми всі пильно дивились на Воть Така.
-Я щойно плюнув в голуба і він не міг злетіти.
Думаю, слова тут будуть зайві. Так, думаю зайві. Геніальність перевершує його самого. Воть Так почав відкривати пиво.
-Бач старий, я відкрив вже пиво, а ти ще навіть слова не промовив. Нє харашо однака. – На обличчі з’явилась єхидна посмішка. По Григоровичу було видно, що він трошки нервується та навіть боїться Воть Така.А хто б його не злякався?
Почав моросити маленький дощ, але тіло його навіть не відчувало. Небо ставало сіре. Типічна весна. Типічний день. Хренова ситуація. Неординарне положення.
-Гаразд. – Почав жебрак. На сей раз ми ніде не сиділи, ні від кого не ховались. Ми стояли в центрі Львова, де багато люду. І це дуже заспокоювало. Хоча б мінімум безпеки. – Ми маємо монети, в нас перспектива в руках. Тим більше ви вже все знаєте, розказувати більше вам нічого. Але я приємна новина. Я знаю де знайти Стаса, ми нанесемо їм неочікуваний візит. – Григорович зробив зловісний погляд і тоді промовив – Ми вб’ємо його.
Пуста пляшка пива стояла біля Воть Такових ніг, а той легенько качався та витерав борідку. Очі його заблистіли.
-І як ми це зробимо? Він ж типу все сильний? – Запитала Лана.
-Та. – Сказав Воть Так.
-Я з Міськом вже все придумали. Стас буде у третій ночі на Площі Ринок біля фонтану.Там взагалі не буде люду. Ми нанесемо йому фінальний удар. – Жебрак радісно потер руки.
Лану, Чорну Мамбу і мене це дуже тішило. Нарешті тепер ми будемо на один крок вперед. Це додавало неабиякої енергії. Але ми всі дивлячись на Воть Така, розуміли але ніяк не могли передбачити, що зараз станеться. Це пиво щось дуже виявилось за міцним.
-Я щось ніхєра не можу зрозуміти. – Вт почав розмахувати руками. – То ми мали йти до Медузи, то ти не карась. То мене вбиває Стас нахєр, то тепер ми будемо вбивати Стаса! Що то за нахєр? То що таке, м? Може то Лото-Забава, а Свиногорович? Так ти скажи де камера, а хоть посміхнусь. Андрій, ану глянь, в мене брови рівні?
-Рівні-рівні. – Якось зі сміхом промовив я.
-Ну йоп вашу мать! – Продовжував нам маленький хлопчик. – Або ми зараз починаємо щось робити корисне, або я зараз йду по ше три пляшки. І тоді я сам піду до Стаса і заріжу його нахєр.
Концерт був геніальний. Йому треба було йти в театральний. Люблю п’яного Воть Така.
Це все було дуже весело, але ми розуміли, якщо він нап’ється ще більше, до добра це не приведе.
Ми з Чорною Мамбою взяли Воть Така по під руки та посадили на лавочку.
-Ви впевнені, що це все спрацює? – Запитала Лана старого. – Він ж типу такий могутній і все таке. Там Воть Така у вісні вбив. Тим більше Гєна йому там допомагає.
-Розумієш дівчинко, в Стаса дуже велика психіка, яка вже нічим не виліковується. Досить нам його рознервувати, він втратить контроль над собою. І тоді йому кінець.
-Але як ми його роздратуєм у другій ночі? Хоча..- Лана кинула погляд на Воть Така.
-Правильно мислиш Лана, головне йому пиво не забудь купити.
Лана підійшла до нас, нам все розповіла. Григорович знову помчав по своїм справам, залишивши нас самих, але нам вже не було лячно, адже тішила думка що ця потвора нарешті здохне.
Лана запропонувала всім піти У Пузату Хату, всі дали згоду. І ми вирушили.
Дві години раніше.
«Який ти молодець».-Дивлячись у складне та маленьке дзеркальце промовляв до себе чоловік.Він пишається собою.Він завжди собою пишався,незважаючи нінащо.
«Брат буде задоволений моєю роботою».-Думав собі він,закриваючи складне дзеркало.Чоловік завжди любив милуватись собою,дивитись на своє відображення,тому це кишенькове дзеркало він носить вже багато років.І як не дивно заглядає в нього не менше ніж сто сім раз на день.Чому таке саме число,ніхто не знав.
- «Летний дождь,летний дождь начался сегодня рано,Ле…»-Залунав мобільний.
Чоловік у білому дістав телефон з кишені,це була Нокія.І теж ніхто не знав,чому цей чоловік любить Ігоря Талькова,він взагалі був якийсь дивний.На дисплеї просто висвітилась буква «Г» і все.
-Слухаю…-спокійним голосом промовив Стас.
Він дивився прямо перед собою,навіть не моргаючи.Чоловік уважно слухав,що йому говорять,кожне слово,кожну буквочку.Він не хотів нічого пропустити.
-Так,я зрозумів…угу…так…угу…зрозуміло…угу…ясно…-Відповідав розумно Стас.-Так,я все зрозумів,через шість хвилин я буду на місці…угу…до побачення…-Розмова закінчилась.
«Який ти красень»-Відкривши дзеркало,знову розглядав Стас себе.
Він йшов дорогою.Він зробив свою роботу,і він знав,що брат буде задоволений ним.Стас був досить самозакоханим егоїстом,йому було байдуже на інших,йому було байдуже навіть на близьких,Стас лише думав про себе.Він просто робив свою роботу,він робив брудну роботу Гєни і навіть не думав про жахливі наслідки.
У нього був брат Генадій Іванович,тобто у Гєна.Стас був молодшим братом цього злого чоловіка,і завжди виконував його брудну роботу.Але йому не було противно,чи там не приємно слухати свого молодшого брата та виконувати його послуги,навпаки Стас дуже любив шкодити людям,приносити їм жахливу ностальгію та біль,сильнішу за невзаємну любов.
Колись Стас відрізав своєму татові руку,лише тому,що він не пускав сина погуляти з дівчиною,яку Стас кохав до нестями.
Стасік(Як його любив дразнити Гєна)був досисть неврівноваженим виродком.Він змалку вже був садистом.Надував жаб через соломинку,лапав сусідських котів і палив їм шерсть та брав їх за хвіст і жбурляв їх об стовби,відривав живцем голови,правда не людям,а рибам і це для нього були лише квіточки.
Тато застрілив маму у нього на очах,коли йому було лише шість років.Хоча він це смутно пам’ятає,але все ж таки пам’ятає.Для нього це був удар не тільки по душі але й на серці утворилась велика та болюча і глибока рана.
Хоча пройшли літа і життя для Стаса просто стало пеклом.Батько помер у сорок шість років,просто тому,що занадто багато вживав алкоголю,матір вже давно була на цвинтарі похована.І лише раз в рік Стас з Гєною приходив туди,клав біля могили білі рози та свічки,щоб вшанувати цю жінку,яку він практично не пам’ятає.Але все ж таки він відчував якусь спорідненість з тою людиною,яка від нього лежала 5 метрів над землею.Це важко пояснити але він це відчував.І коли на похороні було лише шістнадцять людей,Стас плакав і його сльози падали на землю,які неначе були символом останнього прощання з матір’ю.І лише Гєна дивився на хрест,не промовивши ні слова.Але це було минуле.
Стас уже чекав на свого брата та нервово курив сигарети «Кент»,вони йому давно подобались. Він знав, що все буде добре, але його тіло чомусь дуже тремтіло, і думав він про те, що його непокоїло.Все це дивно,як ніколи.
-Привіт брате…-тихо підійшов до нього чоловік.- Давай без всього цього,є важлива розмова…
Чоловік був у чорному костюмі, не високого зросту.Він пильно вдивлявся Стасу в очі, ніби хотів там щось знайти, щось таке, що змінить все.Але все це було марно.У Стаса давно зникла душа.Він просто машина для залякування та вбивства.Практично він уже давно,як мертвий…
-Привіт Гєнадій.-в нього тремтів голос.-Ти хотів зі мною про щось поговорити?-Запитав він брата та перевірив чи його складне дзеркальце на місці.Він почав нервуватись.
Навкруги не було ані душі.Лише вітер блукав,ніби шукаючи порятунку від усього цього.Не було тут ні пташок,ні котів,ні собак і навіть ні людей.Мертве місце.
Тут був лише Стас та Гєна.Два брати.І все.Все решта вимерло.
-Присядемо на лавку.-Спокійно промовив Гєна.
Стас послухався.Інакше не могло бути.Він завжди слухав Гєну.
-Я переживаю за тебе.-Дивлячись у далечінь промовляв Гєна.-Я гадаю, що ти занадто багато на себе береш,що ти можеш зламатися,що ти…
-Я впораюсь!-Крикнув Стас.-Я все зроблю сам! Я впораюсь!Так от, для чого ми зустрілись, щоб ти мене життю повчив.Не вийде братику.
-Не впораєшся…-Не відводячи очей продовжував Генадій.-Навіщо ти сам до них пішов? Ти ж знав,що Григорович піклується про них.А якби він був поряд? Він ж би тебе на шматки порвав.
-Е-е-е ні братику.-Саркастично озвався Стас.-Я став міцнішим і не здоланним.Я їх залякав,вони тепер аж струсяться від страху.Тепер буде набагато легше їх здола…
-Ти губиш себе брате…-Перебив його Гєна-Якщо не змінишся, то просто помреш.
У відповідь Стас хлопнув брата по спині та піднявся.На його обличчі була усмішка.Він був впевнений у собі і у своїх вчинках.Він не хотів слухати Гєну,не хотів зупинятись на досягнутому.
-Бувай Брате.-Відрізав Стас і зник у темряві.І Генадій залишився один.
У Стаса намічалась зустріч.
Життя дало кожному під зад. Кожен отримав свою порцію щастя та горя. Зараз кожен відчуває те щастя по своєму. От наприклад Воть Таку для щастя зараз просто треба келих пива, якого ми йому не дамо. Вистарчить. В очах Лани я побачив багато чого: там і страх і сміх, біль і гордість. Але впевненості я побачив найбільше. Я довіряв цій людині, мало того, я її навіть полюбив. Вона стала частиною мене, без якої я не я. Щодо мене, то це вже окрема історія. Я зараз сам не знав чого хочу. Я вдивлявся у ці прекрасні очі Чорної Мамби,а вона дивилась на мене. У тих очах я побачив новий шанс на любов, я побачив там вогонь. Саме такий вогонь зараз мені потрібен для душі. А Оксана просто пропадала з мого життя…
-Ну і що,порвем в ночі всіх, м? – Допиваючи останній ковток пива промовила Лана.
-Я бачу тобі ще один стаканчик, ти нас будеш бити. – Зі сміхом промовила Чорна Мамба. – А взагалі я відчуваю якусь таку свободу. Почуваюсь такою вільною.
Чорна Мамба покинула свій погляд на мене. Любий поважаючий себе чоловік знає, що це за погляд. Це природній справжній жіночий погляд, який хоче лише одного.
Хоча все було ясно, це лише порція алкоголю та шалених думок і все.
-Знаєте, я так давно пива не вживала, щось мене то всьо так тішить. – Лані вже язик заплітався. – Може ще вина взяти, чи коньячку, м?
-Ну вас на хєр. – Лаявся Воть Так - я йду по бульбу і по пиво. Все, довели.
-Е, чекай я з тобою. – Лана з Воть Таком стали зі столу.
Цього моменту я боявся найбільше.Я боявся залишитись з Мамбою на самоті.Хоча він все одно мав настати.
-Андрій, я тобі подобаюсь? – Чорна Мамба свердлила мене поглядом.
Чому такі речі стаються тільки під впливом алкоголю? Чому це все так складно?
-Звісно, але це все дуже заплутано. Ти сама розумієш, яка зараз у нас ситуація. Знаю я тебе тільки один день тай ми у великій небезпеці. І це якось так все…
І тут мене врятував Воть Так, який гордо сів з пивом коло мене.
-Ось тут нахєр я і відіграюсь. – ВТ сіяв від щастя. – Про що ви тут розмовляли без нас, м? Секс, порно, економіка? Чи як,м?
-Та ми обговорювали сьогоднішню ніч, на рахунок Стаса. – Промовила Мамба. – Все у нас буде добре. – Ця дівчина посміхнулась мені і кивнула.
-Во, то курва правильно. Головне файно поїсти, а там і вмерти не жаль, правильно я кажу малий?
-Та ну тебе.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |